Справа № 420/17161/25
19 березня 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабенка Д.А., розглянувши звіт Військової частини НОМЕР_1 про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11.08.2025 у справі №420/17161/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
В провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 11.08.2025 у справі №420/17161/25:
визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо непродовження солдату ОСОБА_1 військової служби;
зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 продовжити солдату ОСОБА_1 військову службу;
визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати солдату ОСОБА_1 недоотриманого грошового, продовольчого, речового та інших видів забезпечення за час безпідставного призупинення військової служби;
зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 виплатити солдату ОСОБА_1 недоотримане грошове, продовольче, речове та інші види забезпечення за весь час безпідставного призупинення військової служби;
визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиконання розпорядження начальника Генерального штабу Збройних Сил України від 31.01.2025 №31 в частині виключення солдата ОСОБА_1 зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 у зв'язку з переміщенням до Військової частини НОМЕР_2 для подальшого проходження військової служби;
зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 виконати розпорядження начальника Генерального штабу Збройних Сил України від 31.01.2025 №31 та виключити солдата ОСОБА_1 зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 у зв'язку з переміщенням до Військової частини НОМЕР_2 для подальшого проходження військової служби;
встановлено судовий контроль за виконанням цього рішення суду та зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 подати звіт про виконання цього рішення суду. Встановлено строк для подання звіту - п'ятнадцять календарних днів, що обчислюється з дати набрання цим рішенням суду законної сили.
Додатковим рішенням від 29.08.2025 стягнуто з Військової частини НОМЕР_1 за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати професійної правничої допомоги у розмірі 6000 (шість тисяч) гривень 00 копійок.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 12.12.2025 апеляційні скарги Військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2025 року та на додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2025 року - залишено без задоволення. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2025 року та додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2025 року - залишено без змін.
13.01.2026 року справа №420/17161/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, надійшла до Одеського окружного адміністративного суду.
Суд ухвалою від 21.01.2026:
прийняв звіт Військової частини НОМЕР_1 , поданий 26.12.2025 про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11.08.2025 у справі №420/17161/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії;
встановив Військовій частині НОМЕР_1 новий строк для подання звіту про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11.08.2025 у справі №420/17161/25;
зобов'язав Військову частину НОМЕР_1 у 30-денний строк з моменту отримання копії цієї ухвали подати до суду звіт про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11.08.2025 у справі №420/17161/25 у повному обсязі, з наданням детального розрахунку нарахованого та виплаченого недоотриманого грошового, продовольчого, речового та інших видів забезпечення за час безпідставного призупинення військової служби.
20 лютого 2026 року від Військової частини НОМЕР_3 надійшов звіт про виконання рішення суду у вказаній справі, в якому зазначено, що, на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11.08.2025 у справі №420/17161/25 та ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 21.01.2026 - ОСОБА_1 було виплачено грошове забезпечення у розмірі 5572,12 грн. за період з 09.04.2025 по 21.12.2025.
У звіті також вказано, що, відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 07.10.2024 №283, солдат ОСОБА_1 зарахований в розпорядження з 07.10.2024.
Згідно з п.5 розділу XXVIII Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України 07 червня 2018 року №260, грошове забезпечення військовослужбовцям після перебування у розпорядженні понад два місяці виплачується в розмірі окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років, за винятком випадків продовження строків виплати за рішенням Міністра оборони України.
Як вбачається з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 21.12.2025 №355, солдат ОСОБА_1 виключений з продовольчого забезпечення з 17 жовтня 2024 року. Таким чином, відповідачем здійсненні всі залежні від нього дії щодо виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11.08.2025.
З огляду на наведене, представник відповідача просить суд прийняти звіт.
02 березня 2026 року представник позивача подала до суду заперечення щодо прийняття звіту.
У поданих запереченнях представник позивача зазначила, що ОСОБА_1 заперечує щодо прийняття звіту Військової частини НОМЕР_1 оскільки йому не виплачено всього «недоотриманого грошового, продовольчого, речового та інших видів забезпечення за час безпідставного призупинення військової служби», як це зазначено в резолютивній частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11.08.2025 у справі №420/17161/25.
На переконання представника позивача, відповідач не врахував період з 22.01.2025 по 09.04.2025.
Представник позивача також зазначає, що у звіті відповідач не зазначив щодо виплати позивачу витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн.
Окрім того, представник позивача у запереченнях висловлює незгоду з наказом командира Військової частини НОМЕР_4 (по стройовій частині) від 07.10.2024 №283 та з наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 07.10.2024 №224-РС.
З урахуванням наведеного, представник позивача просила суд відмовити у прийнятті звіту та накласти штраф на командира військової частини.
Розглянувши звіт, суд зазначає про наступне.
Статтею 129-1 Конституції України проголошено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Частиною другою статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Положеннями статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно з статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Відповідно до ч.1, 2, 3, 11 ст. 382-3 КАС України, за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п'ятої статті 382-1 цього Кодексу. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб'єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.
Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 382-2 цього Кодексу.
У разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб'єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.
Якщо суд прийняв звіт про виконання судового рішення, але суб'єктом владних повноважень відповідне судове рішення виконано не в повному обсязі, суд одночасно встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу.
Судом встановлено, що відповідачем до звіту додану копію витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 21.12.2025 №355, згідно з якого вбачається, що солдату ОСОБА_1 , колишньому розвіднику 3 розвідувального відділення розвідувального взводу 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , відповідно до частини 2 статті 24 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» продовжено військову службу з 09 квітня 2025 року та вважати таким, що перебуває в списках військової частини НОМЕР_1 з моменту безпідставного призупинення військової служби.
Окрім того, відповідно до наданої відповідачем копії витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 21.12.2025 №355, ОСОБА_1 з 21 грудня 2025 року виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення, з продовольчого забезпечення виключений з 17 жовтня 2024 року, а з 21 грудня 2025 року наказано видати грошовий, речовий та продовольчий атестати та атестат ЗББ та Р до іншої частини. Наказано виплатити солдату ОСОБА_1 грошове, продовольче, речове та інші види забезпечення за час безпідставного призупинення військової служби.
Відповідачем також надано розрахунок грошового забезпечення солдата ОСОБА_1 за період з 09.04.2025 до 01.12.2025 у розмірі 5572,12 грн, оскільки, відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 07.10.2024 №283, позивача зараховано у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 з 07.10.2024, а тому грошове забезпечення військовослужбовцям після перебування у розпорядженні понад два місяці виплачується в розмірі окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років, за винятком випадків продовження строків виплати за рішенням Міністра оборони України.
Означене відповідає вимогам розділу XXVIII Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260.
Натомість, суд погоджується з доводами представника позивача щодо не зазначення у звіті інформації про виплату позивачу 6000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Суд зауважує, що ч.11 ст.382-3 КАС України передбачено, якщо суд прийняв звіт про виконання судового рішення, але суб'єктом владних повноважень відповідне судове рішення виконано не в повному обсязі, суд одночасно встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу.
Відтак, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для прийняття звіту та необхідності встановлення Військовій частині НОМЕР_1 нового строку для подання звіту про виконання рішення суду від 11.08.2025 протягом 60 днів, із зобов'язанням відповідача надати докази виконання рішення суду в частині виплати позивачу витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн.
Стосовно доводу представника позивача щодо неврахування позивачу у розрахунок грошового забезпечення періоду з 22.01.2025 по 09.04.2025, то суд повторно зазначає позивачу, що під час розгляду справи, в межах заявлених позовних вимог, суд встановив, що солдату ОСОБА_1 призупинено військову службу на підставі ч.2 ст.24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (витяг з ЄРДР №62025170020004908 від 09.04.2025), тобто з 09.04.2025.
Отже, під час розгляду справи позивачем не заявлено, а судом не досліджено період з 22.01.2025 до 09.04.2025.
Не є предметом розгляду у справі також розмір грошового забезпечення, оскільки позивачем не заявлялись позовні вимоги щодо розміру грошового забезпечення, що належить позивачу до виплати.
Окрім того, зі змісту наданих представником заперечень вбачається, що позивач не погоджується з наказом командира Військової частини НОМЕР_4 (по стройовій частині) від 07.10.2024 №283 та з наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 07.10.2024 №224-РС, натомість, означені накази також не були предметом розгляду у справі №420/17161/25.
Тобто, у позивача з відповідачем фактично виникли нові спірні правовідносини щодо розміру грошового забезпечення та періоду його нарахування, а також правомірність наказів командира військової частини.
З урахуванням наведеного, суд доходить висновку, що наявні підстави для прийняття звіту Військової частини НОМЕР_1 , але суб'єктом владних повноважень відповідне судове рішення виконано не в повному обсязі, зокрема в частині виплати 6000,00 грн на професійну правничу допомогу, тому необхідно встановити новий строк для подання звіту.
Оскільки суд дійшов висновку про прийняття звіту, відсутні підстави для застосування штрафу до командира Військової частини НОМЕР_1 .
Керуючись ст.248, 256, 382-2, 382-3 КАС України, суд
Прийняти звіт Військової частини НОМЕР_1 , поданий 20.02.2026 про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11.08.2025 у справі №420/17161/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.
Встановити Військовій частині НОМЕР_1 новий строк для подання звіту про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11.08.2025 у справі №420/17161/25.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 у 60-денний строк з моменту отримання копії цієї ухвали подати до суду звіт про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11.08.2025 у справі №420/17161/25 у повному обсязі, з наданням доказів про виплату стягнутих на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн.
Ухвала набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст.256 КАС України.
Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.293, 295, 382-1, 382-2, 382-3 КАС України.
Суддя Дмитро БАБЕНКО