Провадження № 11-кп/803/1211/26 Справа № 208/11040/24 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
10 березня 2026 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
Головуючого, судді - доповідача ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі ОСОБА_5
за участю:
прокурора (в режимі відеоконференції) ОСОБА_6 засудженої (в режимі відеоконференції) ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, апеляційну скаргу засудженої ОСОБА_7 на ухвалу Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 08 квітня 2025 року про задоволення подання про звільнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_7 , -
Ухвалою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 08 квітня 2025 року задоволено поданняадміністрації ДУ «Кам'янська виправна колонія № 34».
Відповідно до Закону України «Про внесення змін до КУпАП та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання інших питань діяльності правоохоронних органів», на підставі ч.2 ст. 74 КК України, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звільнено від кримінальної відповідальності та покарання за вироком Дніпровського апеляційного суду від 15.03.2023 року, за фактом викрадення майна потерпілої ОСОБА_8 на суму 1 297,25 гривень.
Визначено ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вважати засудженою за вироком Сихівського районного суду м. Львова від 05.10.2023 року за ст. ст. 190 ч.2, 70 ч.4 КК України до 5 років 7 місяців позбавлення волі.
Обґрунтовуючи прийняте рішення, суд вказав, щовироком Дніпровського апеляційного суду від 15.03.2023 року, ОСОБА_7 призначене покарання за ст. 185 ч.2 КК України, яке на підставі ст. 71 КК України визначено у виді 5 років 2 місяці позбавлення волі. Згідно із цим вироком, в листопаді 2020 року Скиба таємно викрала майно потерпілої ОСОБА_8 на суму 1 297, 25 гривень, що не досягає граничної суми у 2102 грн. та вказує на відсутність на даний час підстав для притягнення засудженої до кримінальної відповідальності за вказане діяння.
В апеляційній скарзі засуджена ОСОБА_7 просить оскаржену ухвалу скасувати та постановити нову ухвалу, якою призначити остаточний строк до відбуття покарання до 5 років позбавлення волі, зазначити вироки Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 11.09.2020 року та Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 04.08.2020 року, такими що вважаються відбутими, враховуючи, що іспитові строки за ними спливли.
В обгрунтування апеляційних вимог вказує, що вона відбувала покарання за сукупністю 6 вироків, а саме за:
1) вироком Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 04.08.2020 за ст. 190 ч. 2 КК України, на підставі ст. ст. 75, 76 КК України, засуджена на строк 2 роки позбавлення волі з іспитовим строком 1 рік;
2) вироком Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу за 11.09.2020 за ст. 186 ч. 2, ст. 187 ч. 1 КК України, на підставі ст. 70, ст. 76 ч. 1 п.1, 2 КК України, засуджена на строк 5 років позбавлення волі з іспитовим строком 3 роки;
3) вироком Дніпровського апеляційного суду від 15.03.2023 року за ст. 185 ч. 2, на підставі ст. 71 ч. 1 КК України, засуджена до 5 років 2 місяців позбавлення волі;
4) вироком Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 12.04.2023 за ч. 2 ст. 185 КК України, на підставі ст. 71 ч. 1 КК України, засуджена до 5 років 6 місяців позбавлення волі;
5) вироком Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 08.08.2023 за ч. 2 ст. 185 КК України на підставі ст. 70 КК України, засуджена до 5 років 6 місяців позбавлення волі;
6) вироком Сихівського районного суду м. Львова від 05.10.2023 за ч. 2 ст. 190 КК України, на підставі ст. 70 КК України, засуджена до 5 років 7 місяців позбавлення волі.
Зазначає, що оскарженою ухвалою декриміналізовано вирок Дніпровського апеляційного суду від 15.03.2023 року та визначено їй остаточне покарання у виді 5 років 7 місяців позбавлення волі, однак за вироками, що залишились, вона була засуджена за ст. 190 ч. 2, ст. 185 ч. 2, ст. 190 ч. 2 КК України, найбільша санкція за ст. 185 ч. 2 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років.
Крім того, в оскарженій ухвалі не зазначено про вироки Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 11.09.2020 року та Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 04.08.2020 року.
Заслухавши суддю-доповідача; засуджену, яка підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити; прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги; перевіривши надані матеріали та апеляційні доводи, колегія суддів прийшла до наступних висновків.
Так, відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти мають зворотну дію в часі, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
За частиною 1 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Такий же принцип неявно гарантований і ст. 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Цей принцип втілюється в правилі про те, що, якщо існують відмінності між кримінальним законодавством, чинним на момент вчинення злочину, та наступними кримінальними законами, прийнятими до винесення остаточного рішення, суди повинні застосовувати закон, положення якого є найбільш сприятливими для обвинуваченого.
За приписами ч. 6 ст. 3 КК зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення.
Згідно положень ч. 2, ч. 3 ст. 74 КК України особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання. Призначена засудженому міра покарання, що перевищує санкцію нового закону, знижується до максимальної межі покарання, встановленої санкцією нового закону. У разі якщо така межа передбачає більш м'який вид покарання, відбуте засудженим покарання зараховується з перерахуванням за правилами, встановленими частиною першою статті 72 цього Кодексу.
09 серпня 2024 року набув чинності Закон України Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів від 18 липня 2024 року № 3886-IX (далі -Закон №3886-IX).
Вказаним Законом № 3886-IX внесені зміни у ст. 51 КУпАП, якою передбачена відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якими підвищена верхня межа вартості майна, викрадення якого охоплюється цим положенням, з 0,2 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Таким чином статті 185, 190, 191 КК України фактично містять відсилку до ст. 51 КУпАП, яка, встановлюючи верхню межу вартості викраденого майна для кваліфікації його як дрібного викрадення, тим самим визначає нижню межу цього параметра для кримінальної відповідальності за крадіжку, шахрайство, привласнення чи розтрату чужого майна.
Отже, із часу набуття 09 серпня 2024 року чинності Законом № 3886-IX кримінальна відповідальність за статтями 185, 190, 191 КК України може настати, лише якщо розмір викраденого майна перевищує 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Унаслідок цієї зміни частина діянь, які на час їх вчинення передбачали кримінальну відповідальність, після цього охоплюється диспозицією ст. 51 КУпАП.
При цьому, апеляційний суд враховує висновок Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладений у постанові від 07 жовтня 2024 року у справі №278/1566/21, провадження №51-2555кмо24, відповідно до якого Закон № 3886-IX, яким унесені зміни до ст. 51 КУпАП, є законом про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність у значенні ст. 5 КК України для тих діянь, які до набрання цим Законом чинності вважалися кримінальним правопорушенням, однак після набрання ним чинності підпадають під ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 51 КУпАП. Зміни, внесені Законом № 3886-IX, мають зворотну дію в часі.
При визначенні того, чи перевищує вартість викраденого розмір, визначений ст. 51 КУпАП, має братися до уваги розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, установлений на час вчинення правопорушення, з урахуванням положень п. 5 підрозд. 1 розд. ХХ та пп. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 розд. IV Податкового кодексу України.
Питання, що виникають у кримінальних провадженнях у зв'язку з набуттям чинності Законом № 3886-IX, вирішуються судами за правилами, передбаченими для випадків, коли втратив чинність закон, яким установлювалася кримінальна протиправність діяння.
Пунктом 5 підрозділу 1 розділу ХХ Податкового кодексу України встановлено, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року, яка дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), установленого законом станом на 01 січня звітного податкового року.
З урахуванням вищенаведеного колегія погоджується із висновком суду першої інстанції щодо необхідності звільнення ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності за вироком Дніпровського апеляційного суду від 15.03.2023 року за фактом викрадення у листопаді 2020 року майна потерпілої ОСОБА_8 на суму 1.297,25 гривень,оскільки вказана сума не досягає мінімальної межі у 2102 грн. для настання кримінальної відповідальності, що вказує на усунення караності (декриміналізацію) цього діяння.
Разом із тим, приймаючи рішення про застосування положень ст. 74 КК України до вказаного покарання, суд першої інстанції не врахував, що засуджена ОСОБА_7 відбуває за останнім у часі вироком Сихівського районного суду м. Львова від 05.10.2023 остаточне покарання, яке було призначене цій засудженій за сукупністю низки кримінальних правопорушень та покарань за попередніми вироками суду щодо неї.
При цьому при призначенні остаточного покарання за кожним наступним вироком було враховано за правилами ч. 4 ст. 70 КК України або ст. 71 КК України покарання за попереднім вироком.
Зокрема про призначенні ОСОБА_7 остаточного покарання за вироком Дніпровського апеляційного суду від 15.03.2023 було враховане за правилами ст. 71 КК України остаточне покарання за попереднім вироком Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 11.09.2020 року, при призначенні якого було враховане за правилами ч. 4 ст. 70 КК України покарання за вироком Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 04.08.2020 року.
У свою чергу, покарання за вироком Дніпровського апеляційного суду від 15.03.2023 було враховане за правилами ст. 71 КК України при призначенні остаточного покарання за вироком Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 12.04.2023.
У подальшому покарання за останнім вироком було враховане на підставі ч. 4 ст. 70 КК України при призначенні остаточного покарання за вироком Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 08.08.2023, яке у свою чергу було враховане за правилами ч. 4 ст. 70 КК України при призначенні остаточного покарання за вироком Сихівського районного суду м. Львова від 05.10.2023, за яким засуджена ОСОБА_7 на даний час відбуває покарання.
Звільнивши ОСОБА_7 від покарання за вироком Дніпровського апеляційного суду від 15.03.2023 в цілому та не прийнявши у зв'язку із цим будь-яких інших рішень, окрім констатації незмінності остаточного покарання, призначеного засудженій до відбування, суд першої інстанції порушив вказану послідовність, внаслідок чого питання про покарання за попереднім вироком Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 11.09.2020 року залишилось невирішеним, на що слушно вказує ОСОБА_7 в апеляційній скарзі. Крім того, остаточне покарання за вироком Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 12.04.2023 продовжило враховувати за правилами ст. 71 КК України покарання за вироком Дніпровського апеляційного суду від 15.03.2023, від якого засуджену звільнено.
Обговорюючи питання про усунення вказаних порушень, колегія суддів зважає на те, що кримінальне правопорушення, за яке ОСОБА_7 було засуджено вироком Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 12.04.2023, було вчинене 14.10.2022, тобто після ухвалення щодо неї вироку Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 11.09.2020, який належить вважати попереднім з огляду на звільнення ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності за вироком Дніпровського апеляційного суду від 15.03.2023 у зв'язку із усуненням караності (декриміналізацією) діяння.
Відтак при призначенні остаточного покарання за вироком Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 12.04.2023 покарання за вироком Дніпровського апеляційного суду від 15.03.2023 врахуванню не підлягає, натомість підлягає врахуванню за правилами ст. 71 КК України покарання за вироком Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 11.09.2020, та ОСОБА_7 належить вважати засудженою за вироком Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 12.04.2023 до остаточного покарання у тому самому виді та розмірі - 5 років 6 місяців.
У зв'язку із прийняттям такого рішення, підстав для приведення у відповідність до закону решти ухвалених щодо ОСОБА_7 вироків не вбачається, остаточне покарання до відбування, призначене цій засудженій за вироком Сихівського районного суду м. Львова від 05.10.2023 року, залишається у тому самому виді та розмірі - у виді позбавлення волі на строк 5 років 7 місяців, а апеляційна скарга ОСОБА_7 підлягає частковому задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 404-405, 407, 539 КПК України колегія суддів, -
Апеляційну скаргу засудженої ОСОБА_7 - задовольнити частково.
Ухвалу Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 08 квітня 2025 року про задоволення подання про звільнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_7 , - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою подання адміністрації ДУ «Кам'янська виправна колонія № 34» - задовольнити.
Відповідно до Закону України «Про внесення змін до КУпАП та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання інших питань діяльності правоохоронних органів», на підставі ч. 2 ст. 74 КК України, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звільнити від кримінальної відповідальності та покарання за вироком Дніпровського апеляційного суду від 15.03.2023 року за фактом викрадення майна потерпілої ОСОБА_8 на суму 1 297,25 гривень.
Вважати ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засудженою вироком Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 12.04.2023 року за ч. 2 ст. 190 КК України, шляхом часткового приєднання на підставі ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, невідбутої частини покарання за вироком Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 11.09.2020 року, до остаточного покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років 6 місяців.
Вважати ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засудженою вироком Сихівського районного суду м. Львова від 05.10.2023 року за ч. 2 ст. 190 КК України, із врахуванням на підставі ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання призначених покарань, вироку Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 08.08.2023 року, до остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 7 місяців.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
____________________ ____________________ ____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4