Провадження № 11-сс/803/577/26 Справа № 185/2280/26 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
17 березня 2026 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого, судді-доповідача ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 лютого 2026 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 12026041370000226 від 13 лютого 2026 року стосовно
ОСОБА_7 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Павлоград Дніпропетровської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 Кримінального кодексу України (далі - КК),
за участю:
прокурора (в режимі відеоконференції) ОСОБА_8
підозрюваного ОСОБА_7
захисника ОСОБА_6
Обставини, встановлені рішенням слідчого судді та короткий зміст оскарженого рішення.
Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 лютого 2026 року задоволено клопотання начальника відділення СВ Павлоградського РВП ГУНП в Дніпропетровській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_9 та застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 строком до 17 години 40 хвилин 27 квітня 2026 року без визначення застави.
Слідчий суддя врахував тяжкість кримінального правопорушення, яке відноситься до особливо тяжкого злочину та у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 , вагомість наявних доказів вчинення ним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, його вік, стан здоров'я, міцність соціальних зв'язків, відомості про його особу, який раніше не судимий, вчинення особливо тяжкого злочину, перебуває на обліку у лікаря-психіатра з діагнозом: емоційно-нестійкий розлад особистості, не одружений, не має постійного місця роботи, постійного джерела доходу, що в свою чергу свідчить про нестійкість соціальних зв'язків, а також існування ризиків незаконного впливу на свідка з метою схилення його до надання суду неправдивих свідчень на його користь, перебуваючи на свободі, ОСОБА_7 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду та вчинити інше кримінальне правопорушення. Тому слідчий суддя дійшов висновку про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_7 , оскільки інший, менш суворий запобіжний захід, не зможе забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків та запобігти наявним ризикам у кримінальному провадженні.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги і узагальненні доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі захисник просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
В обґрунтування апеляційних вимог захисник посилається на невмотивованість та необґрунтованість ухвали слідчого судді. Докази, долучені до клопотання слідчим суддею безпосередньо не досліджувалися в повному обсязі і учасникам кримінального провадження не оголошувалися. Вважає пред'явлену підозру необґрунтованою, копія лікарського свідоцтва про смерть ОСОБА_10 , копія протоколу огляду його трупа від 18.02.2026 є недопустимими, оскільки стороною обвинувачення і слідчим суддею не встановлено конкретну дату та час та причини настання смерті, ці обставини не підтверджені висновком судово-медичної експертизи, що виключає кваліфікацію дій підозрюваного за ч. 1 ст. 115 КК. Слідчим суддею не надана оцінка наявності обґрунтованої підозри поза розумним сумнівом, існуванню ризиків та іншим обставинам, які враховуються ст. 178 КПК. Ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК є недоведеними та необґрунтованими слідчим суддею.
Позиції учасників судового провадження.
В судовому засіданні підозрюваний та його захисник підтримали апеляційну скаргу та з підстав, викладених в ній, просили її задовольнити.
Прокурор в судовому засіданні в режимі відеоконференції заперечував проти задоволення апеляційної скарги захисника, ухвалу слідчого судді вважав законною та обґрунтованою, просив залиши її без змін, а скаргу - без задоволення.
Мотиви апеляційного суду.
Відповідно до ст. 404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Заходи забезпечення кримінального провадження, до яких відносяться і запобіжні заходи, застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження (ст. 131 КПК).
Згідно з вимогами статей 177, 178 КПК метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання та наявність в нього постійного місця роботи або навчання; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей.
За вимогами ч. 1, п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Перевіривши доводи апеляційної скарги захисника, висновки слідчого судді та матеріали, долучені до клопотання слідчого, колегія суддів доходить висновку, що зазначені вище вимоги кримінального процесуального закону при розгляді клопотання слідчим суддею дотримані належним чином. Доводи сторони захисту, викладені в судовому засіданні та в апеляційній скарзі про відсутність підстав для застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, апеляційний суд вважає неспроможними з огляду на таке.
Щодо обґрунтованості підозри.
Висновки слідчого судді про обґрунтованість підозри у вчиненні інкримінованого ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК, а саме у вбивстві, тобто умисному протиправному заподіянні смерті іншій людині, за обставин, викладених в повідомленні про підозру, є достатньо обґрунтованими і такими, що підтверджуються сукупністю матеріалів, доданих до клопотання слідчого і з такими висновками погоджується суд апеляційної інстанції з огляду на таке.
Повідомлення про підозру має містити відомості, зокрема зміст підозри, правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі зазначення часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру.
Поняття «обґрунтована підозра» не визначене в національному законодавстві. Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ (частини 5 статті 9 КПК).
Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (наприклад, пункт 32 рішення у справі «Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom», заяви № 12244/86, 12245/86; 12383/86 рішення від 30.08.1990, термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (справа «Нечипорук і Йонкало проти України», заява № 42310/04, пункт 175 рішення від 21.04.2011).
З наданих матеріалів слідує, що обґрунтованість підозри ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому злочину підтверджується, зокрема протоколом огляду місця події від 12.02.2026, протоколом додаткового огляду місця події від 18.02.2026, протоколом огляду трупа від 18.02.2026, протоколом обшуку від 26.02.2026, стенограмою виклику на лінію «102» ГУНП від 03.02.2026 та 17.02.2026 щодо повідомлення про ймовірне вбивство чи напад із залишенням номеру мобільного телефону, з якого здійснювався виклик ( НОМЕР_1 ), протоколом допиту свідка ОСОБА_11 від 26.02.2026, відповідно до показів якої остання спілкувалася з ОСОБА_12 за допомогою мобільного зв'язку, востаннє 03.02.2026 він їй телефонував з номеру НОМЕР_1 та повідомив про словесний конфлікт зі знайомим йому чоловіком, з яким вони спільно вживали алкогольні напої, та він бив руками, щоб привести до тями, але той залишався без свідомості та він його відтягнув на огород якогось домоволодіння та присипав землею, подробиці завдання тілесних ушкоджень не розповідав, протоколом огляду відеозапису від 25.02.2026 та іншими матеріалами в сукупності, долученими до клопотання слідчого.
При цьому, апеляційний суд зауважує, що на стадії досудового розслідування слідчий суддя та суд апеляційної інстанції не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів, визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї запобіжного заходу.
Отже, на даній стадії слідчий суддя та апеляційний суд не повинен керуватись стандартом доказування “поза розумним сумнівом», оскільки стадія досудового розслідування ще триває і здійснюється збір доказів та фіксування певних обставин, для забезпечення цього, зокрема і застосовуються запобіжні заходи.
Враховуючи викладене, апеляційний суд не входить в оцінку доводів захисника про недопустимість як доказів копії лікарського свідоцтва про смерть ОСОБА_10 , копії протоколу огляду його трупа від 18.02.2026, оскільки стороною обвинувачення і слідчим суддею не встановлено конкретну дату та час та причини настання смерті, ці обставини не підтверджені висновком судово-медичної експертизи, що виключає кваліфікацію дій підозрюваного за ч. 1 ст. 115 КК.
Таким чином, неспроможними є твердження захисника про недоведеність стороною обвинувачення обґрунтованої підозри, з огляду на сукупність доказів, долучених до клопотання слідчого.
В даному провадженні пред'явлена ОСОБА_7 підозра не є вочевидь безпідставною, а причетність останнього до вчинення інкримінованого йому злочину є достатньо вірогідною для вирішення питання про застосування запобіжного заходу.
Санкція ч. 1 ст. 115 КК передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до п'ятнадцяти років, що відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК, дає матеріально-правові підстави для застосування стосовно ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Щодо наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК.
Перевіривши доводи апеляційної скарги сторони захисту, що заявлені ризики не доведені стороною обвинувачення, суд апеляційної інстанції вважає їх неспроможними, а клопотання слідчого щодо наявності ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК у вигляді можливого переховування від органів досудового розслідування та суду, незаконного впливу на свідків, вчинення іншого кримінального правопорушення є обґрунтованим.
Так, стосовно підозрюваного існує обґрунтована підозра у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК, яке за правилами ст. 12 КК є особливо тяжким злочином та передбачає покарання у виді позбавлення волі строком від 7 до 15 років, що саме по собі може спонукати останнього до спроби уникнути ймовірного покарання шляхом переховування від органів слідства та суду.
Тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у випадку визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого злочину, безумовно не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте як за національним законодавством (п. 2 ч. 1 ст. 178 КПК), так і за практикою Європейського суду з прав людини, є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування (справа «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року).
Надаючи оцінку можливості переховування підозрюваного від слідства і суду, колегія суддів бере до уваги, що існує достатньо висока ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину, може вдатися до відповідних дій.
При встановленні наявності ризику впливу на свідків у кримінальному провадженні апеляційний суд враховує встановлений КПК порядок отримання показань, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК).
Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК).
За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від таких осіб та дослідження їх судом.
У зв'язку з чим, а також враховуючи те, що підозрюваному відомі дані свідків у кримінальному провадженні, апеляційний суд вважає, що існує достатня ймовірність того, що він, перебуваючи на свободі, може незаконно впливати на свідків з метою зміни їх показів.
Стосовно ризику можливого вчинення іншого кримінального правопорушення, то апеляційний суд, як і слідчий суддя, зважає на особу підозрюваного, який в силу ст. 89 КК є не судимим, офіційно не працевлаштований та не має легального постійного джерела доходу, не має міцних соціальних зв'язків, а також на обставини скоєного злочину, в якому підозрюється ОСОБА_7 , його поведінку, який здійснив виклик правоохоронних органів, повідомивши про ймовірні вчинені ним насильницькі дії та в той же час уникав відповідей на уточнюючі запитання працівників поліції, що викликало сумніви у його виклику.
Вказані обставини у сукупності об'єктивно свідчать про існування реального ризику можливого вчинення іншого кримінального правопорушення.
Враховуючи, що досудове розслідування у даному кримінальному провадженні перебуває на початковій стадії та органу слідства необхідно провести низку слідчих та процесуальних дій, тому забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_7 можливо лише шляхом застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки інший, більш м'який запобіжний захід, не зможе запобігти встановленим ризикам, передбаченим п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК.
Суд апеляційної інстанції, як і суд першої інстанції, відповідно до ст. 178 КПК враховує також дані про особу підозрюваного, який раніше не судимий, вік та стан його здоров'я, який перебуває на обліку у лікаря-психіатра з діагнозом емоційно-нестійкий розлад особистості, неодружений, відсутність в нього постійного місця роботи, джерела доходу та міцних соціальних зв'язків, тяжкість ймовірного покарання у разі визнання його винуватим, з огляду на обставини скоєного кримінального правопорушення, вчинення якого йому інкримінується, та вважає, що застосований до ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є необхідним і достатнім для нівелювання заявлених ризиків.
З огляду на вищевикладене, доводи захисту про недоведеність заявлених стороною обвинувачення ризиків є необґрунтованими та спростовуються дослідженими матеріалами.
Окрім цього, слідчий суддя також врахував вимоги ст. 183 КПК та обставини вчинення кримінального правопорушення, інкримінованого підозрюваному, що призвело до смерті людини, у зв'язку з чим обґрунтовано не визначив заставу відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 182 КПК.
Отже, порушень вимог кримінального процесуального законодавства, які б були підставами для скасування ухвали слідчого судді апеляційним судом не встановлено, застосований слідчим суддею запобіжний захід стосовно підозрюваного відповідає вимогам ст. 177, 178, 183, 194 КПК, прийняте рішення є обґрунтованим і достатньо вмотивованим, у зв'язку з чим не підлягає скасуванню, а відтак апеляційну скаргу захисника слід залишити без задоволення.
Керуючись статті 132, 176, 177, 183, 193, 405, 407, 419, 422 КПК, апеляційний суд
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 лютого 2026 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 ,підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 Кримінального кодексу України залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
____________________ ____________________ ___________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4