Справа №295/4350/26
1-кс/295/1771/26
Іменем України
16.03.2026 року м. Житомир
Слідчий суддя Богунського районного суду м. Житомира ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
слідчого ОСОБА_4 ,
підозрюваного ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні
клопотання старшого слідчого другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Житомирі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому, ОСОБА_4 ,
погоджене прокурором відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань Житомирської обласної прокуратури ОСОБА_3 ,
подане у кримінальному провадженні за №62025240020009132 від 30.12.2025
про застосування запобіжного заходу у виді особистого зобов'язання,
стосовно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Володарськ-Волинський Володарськ-Волинського району Житомирської області, громадянина України, із вищою освітою, не одруженого, на утриманні малолітніх / неповнолітніх дітей не має, зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , працює на посаді директора ТОВ "Альтеренерго Захід", раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.436-2 КК України,
Прокурор звернувся з клопотанням, в якому просить застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді особистого зобов'язання, терміном на два місяці та покласти на підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов'язки, передбачені ст. 194 КПК України: за кожною вимогою прибувати до суду, слідчих другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Житомирі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому та прокурора; не відлучатися за межі Житомирської області без дозволу слідчого, прокурора, суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи, служби; здати на зберігання свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
У клопотанні вказано, що ОСОБА_5 , будучи громадянином України, вчинив кримінальне правопорушення проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку за наступних обставин.
Згідно із Конституцією України, Україна є суверенною і незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і російською федерацією 1997 року та іншими міжнародно-правовими актами є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.
Упродовж 2013 року, у зв'язку з демократичними процесами, які відбувалися на території України, у президента рф ОСОБА_7 та інших представників влади рф та службових осіб з числа керівництва збройних сил рф (далі - зс рф) сформувався злочинний умисел на порушення суверенітету і територіальної цілісності України, зміну меж її території та державного кордону.
Свій злочинний умисел представники влади рф, порушуючи Статут ООН, вирішили досягти шляхом ведення агресивної війни проти України, усвідомлюючи, що такі дії в будь-якому випадку призведуть до загибелі людей і інших тяжких наслідків.
20.02.2014 на територію АР Крим і м. Севастополь здійснено вторгнення військовим, морським та повітряним транспортом окремих підрозділів зс рф.
Оскільки умисел на зміну меж території та державного кордону України військово-політичного керівництва рф не обмежувався АР Крим і м. Севастополем, представниками влади та зс рф 07.04.2014 на окупованій території Донецької області України створено терористичну організацію «донецька народна республіка», а 27.04.2014 на окупованій території Луганської області України - терористичну організацію «луганська народна республіка», у складі яких утворені незаконні збройні формування.
Всупереч вказаним нормам права президент російської федерації ОСОБА_8 , а також інші невстановлені на цей час досудовим розслідуванням представники влади російської федерації (далі - рф), діючи всупереч вимогам пунктів 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994, принципам Заключного акту Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 та вимогам ч. 4 ст. 2 Статуту ООН і Декларацій Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй від 09.12.1981 № 36/103, від 16.12.1970 № 2734 (ХХV) від 21.12.1965 № 2131(ХХ), від 14.12.1974 № 3314 (ХХІХ), спланували, підготували і розв'язали агресивну війну та збройний конфлікт проти України.
Так, 24.02.2022 о 5 год президентом рф путіним в.в. оголошено про початок спеціальної військової операції на території України. Того ж дня, близько 05 год. 10 хв. збройними силами російської федерації (далі - зсрф), що діяли за наказом керівництва рф, здійснено запуск крилатих та балістичних ракет по аеродромах, військових штабах, складах, підрозділах Збройних Сил України та іншим військовим формуванням. Після чого, тоді ж, збройні формування рф, і регулярні незаконні збройні формування та групи найманців, створені, підпорядковані, керовані та фінансовані рф (далі - військові формування рф), сухопутним шляхом зайшли на суверенну територію України з метою повалення конституційного ладу та захоплення державної влади України, зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, а саме незаконно вторглись на територію України через державні кордони України у Житомирській, Київській, Чернігівській, Херсонській, Миколаївській, Харківській, Сумській, інших областях та здійснили збройні напади на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, цивільні об'єкти, військові частини, інші об'єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, а також здійснили окупацію окремих частин з числа вказаної території, чим змінили межі території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, що продовжується до цього часу та призводить до загибелі людей та інших тяжких наслідків.
З огляду на викладене між державами рф та Україна з 20.02.2014 триває збройний конфлікт міжнародного характеру, і рф вчиняє агресію щодо України.
Вказане підтверджується Резолюціями Генеральної Асамблеї ООН № ES-11/1 від 02.03.2022 і № ES-11/2 від 24.03.2022, № ES-11/4 від 12.10.2022, № ES- 11/5 від 14.11.2022, Резолюціями ПАРЄ від 27.04.2022 і від 26.01.2023.
Досудовим розслідуванням встановлено, що громадянин України ОСОБА_5 , 21.02.2025, 03.03.2025, 24.04.2025, перебуваючи у приміщенні, яке використовуються працівниками Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтеренерго ЛТД» за адресою: м.Житомир, Майдан Перемоги, 10, в присутності сторонніх осіб, а саме ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , висловлюючи свою позицію стосовно збройного конфлікту та агресії російської федерації проти України, що тривають на території нашої держави з 2014 року по теперішній час, використав наступні ключові лексеми (словесні вирази), висловлювання та синтаксичні цілі: «то до кінця літа путін може і до Києва дойти», «просто ще чучуть і ми реально втратимо частину України», «я вірю в те, що можуть Дніпропетровську, Одеську, Миколаївську, бо їм нада переход на …», «народ канєшно, біомаса якась. Україна вот реально не має права на існування», «вони зараз б'ють чьотко. А в Києві то що падає на дом, то збили шахєд наші. То ПВО стріляє в городі, то злочини со сторони України», в яких, з лінгвістичної точки зору, містяться публічні заклики до ведення агресивної війни російської федерації проти України.
У відповідності до висновку експерта Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 04.09.2025 у протоколах про результати аудіо-, відеоконтролю особи від 11.04.2025, 25.06.2025, та додатках до них, з лінгвістичної точки зору містяться: виправдовування/визнання правомірною збройної агресії російської федерації проти України насамперед через делегітимізацію України (03.03.2025) і через рамку «реалістичного прийняття просування РФ без осуду, належного критичного осмислення» (21.02.2025, 12.03.2025); заперечення (провини рф/наслідків агресії): оскільки чітко зафіксовано - перекладання відповідальності за руйнування у Києві на ППО України та назва цих дій «злочинними» (24.04.2025), також наратив про «провокації України» (12.03.2025, 19.03.2025) без будь-якого згадування дій держави-агресора, її збройних сил; глорифікація учасників агресії у формі позитивних характеристик путіна (досвідчений політик/дипломат) і піднесення сили рф, у поєднанні з приниженням української сторони, її найвищих та вищих посадових осіб (12.03.2025, 21.02.2025).
На підставі зібраних доказів, 11.03.2026 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця смт. Володарськ-Волинський Володарсько-Волинського району Житомирської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 436-2 КК України - тобто у виправдовуванні, визнанні правомірною збройної агресії рф проти України, розпочатої у 2014 році, у тому числі виправдовуванні, визнанні правомірною тимчасової окупації частини території України, а також глорифікації осіб, які здійснювали збройну агресію рф проти України, розпочату у 2014 році.
Наявність обґрунтованої підозри сторона обвинувачення підтверджує зібраними у кримінальному провадженні доказами, зокрема: рапортом слідчого другого слідчого відділу ТУ ДБР у м. Хмельницькому від 14.08.2025; висновком експерта за результатами проведення судової лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи №1861/25-21 від 04.09.2025; висновком експерта №СЕ-19/123-25/13629-ВЗ від 12.09.2025; протоколом про результати зняття інформації з електронних комунікаційних мереж від 11.04.2025; протоколом про результати зняття інформації з електронних комунікаційних мереж від 11.04.2025; протоколом про результати аудіо-, відеоконтролю особи від 11.04.2025; протоколом про результати аудіо-, відеоконтролю особи від 25.06.2025; іншими матеріалами кримінального провадження у своїй сукупності.
Слідчий вказує, що під час досудового розслідування встановлені обставини, які прямо вказують на вчинення підозрюваним ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 436-2 КК України, за яке останньому пред'явлено обґрунтовану підозру.
Мотивуючи клопотання, слідчий також посилається на те, що метою та підставами застосування запобіжного заходу у виді особистого зобов'язання є забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_5 покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватись від органу досудового розслідування або суду, незаконно впливати на свідків, інших учасників у кримінальному провадженні, тобто ризикам, передбачених п.п. 1, 3, ч. 1 ст. 177 КПК України. Так, існує реальний ризик переховування підозрюваного ОСОБА_5 від органу досудового розслідування або суду, зокрема, з метою уникнення ним кримінальної відповідальності за кримінальне правопорушення, у вчиненні якого він обґрунтовано підозрюється, за яке загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк до трьох років, у разі доведення його вини.Окрім цього, відповідно до матеріалів, доданих до клопотання, наявні підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_5 може незаконно впливати на свідків, у цьому ж кримінальному провадженні, зокрема ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , з метою зміни останніми показів, надання недостовірних показів під час досудового розслідування а також інших свідків, які на даний час не допитані.
Захисник ОСОБА_6 подала заперечення на клопотання про обрання запобіжного заходу, у якому вказала, що підозра, про яку повідомлено ОСОБА_5 , є необґрунтованою та незаконною. Розмови в робочому кабінеті особи з висловлюванням особистої критики на адресу влади є конституційним правом людини у демократичній цивілізованій державі. Такі розмови жодним чином не підпадають під дію ч.1 ст. 436-2 КК України. Суд має всі можливості пересвідчитись у побутовому характері розмов ОСОБА_5 щодо критики влади. Жодних публічних чи, навіть, побутових закликів з виправдовуванням, визнанням правомірною, запереченням збройної агресії Російської Федерації проти України, або глорифікація її учасників побутові розмови ОСОБА_5 не містять. Розмови містять непублічну критику дій влади побутового характеру. Слідство штучно створює моральний тиск на суд, підкреслено виділяючи в протоколах прослуховування кабінету особи його емоційні висловлювання щодо особистих якостей представників влади.Також слідчий не надав жодного обґрунтування і підтвердження існування ризиків, вказаних у п. 1,3 ч. 1 ст. 177 ЦПК України. ОСОБА_5 є добропорядним громадянином зі стійкими соціальними зв'язками. В минулому військовий та працівник правоохоронних органів. Має двох дітей: студента місцевого ВУЗу і офіцера прикордонних військ - учасника бойових дій по відбиттю російської військової агресії. Має онуку. Вся його родина знаходиться в Україні. Активно допомагає своїй сім'ї.Також, сторона обвинувачення просить суд заборонити ОСОБА_5 виїзд за межі Житомирської області. Зазначено, що засноване ОСОБА_5 підприємство має виробничі потужності за межами Житомирської області. Особливості господарської діяльності з виробництва і постачання тепла і теплої енергії - це їх соціальний характер. Тобто, послуга спрямована на забезпечення базових потреб громадян. Таке виробництво потребує регулярних зустрічей з постачальниками комплектуючих для обслуговування обладнання, доповідей місцевим органам влади щодо поточних справ, участь у засіданнях місцевих рад щодо підготування обладнання для роботи під час війни та інше. Обмеження у пересуванні засновника - пряма перешкода нормальній роботі підприємств, належна робота яких на пряму залежить від контролю засновника. Крім того, ОСОБА_5 у кримінальному провадженні має право на належне забезпечення йому правової допомоги захисника (адвоката). У зв'язку із чим ним укладено також договір про надання правової допомоги з Адвокатським об'єднанням «Головань і Партнери» місто Київ.У зв'язку із наведеним, обмеження у пересуванні зробить неможливим належне отримання правової допомоги від обраних особою адвокатів, негативно позначиться на стані роботи виробництв, розташованих у різних регіонах країни. Зауважено, що слідство взагалі не провело жодної слідчої дії за участі ОСОБА_5 . Захисник просить відмовити у застосуванні будь-якого запобіжного заходу до ОСОБА_5 у зв'язку із недоведеністю стороною обвинувачення обставин, визначених ч. 1 ст. 194 КПК України.
У судовому засіданні прокурор та слідчий клопотання підтримали та просили задовольнити з підстав, викладених у клопотанні. Встановлення підозрюваному обов'язку не відлучатися за межі області, прокурор пояснив можливою необхідністю термінового прибуття підозрюваного до органу досудового розслідування, а у разі його перебування за межами області, прибуття до слідчого буде утрудненим.
Підозрюваний у судовому засіданні проти клопотання заперечив, вважає, що відбуваються провокативні дії проти нього та тиск на його бізнес. Вказав, що має адвоката в м. Києві, а обмеження у праві виїзду за межі області порушить його право на захист. Також має потребу виїжджати за межі області у зв'язку зі справами підприємства, працівника, якому міг би доручити справи товариства, не має, оскільки тільки підозрюваний має необхідний досвід.
Захисник у судовому засіданні вказала, що підозра є необґрунтованою, просила не обирати щодо підозрюваного запобіжний захід.
Заслухавши пояснення учасників судового засідання та дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя приходить наступного висновку.
Встановлено, що у провадженні Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Житомирі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому, перебуває кримінальне провадження, відомості про яке 30.12.2025 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62025240020009132, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 436-2 КК України.
11.03.2026 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 436-2 КК України.
Відповідно до ч.1 ст.179 КПК України особисте зобов'язання полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов'язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов'язки, передбачені статтею 194 цього Кодексу.
Згідно з ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до вимог п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990, п. 32, Series А, № 182).
У свою чергу обґрунтована підозра вимагає тільки наявності певних об'єктивних відомостей, які дають підстави для переконання в тому, що особа вірогідно вчинила злочин. За визначенням Європейського суду, «у п-п. «с» п. 1 ст. 5 йдеться про розумну підозру, а не про щиру або сумлінну (bona fide) підозру».
У справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (1994) суд визначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтованого обвинувального вироку чи просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Розумна підозра, згадана в ст. 5 § 1(с) Конвенції, не означає, що винуватість підозрюваного має бути встановлена на цій стадії. Саме у чіткому доведенні як події, так і характеру того злочину, у якому підозрюється особа, і полягає мета розслідування (рішення N.C. v. Italy of 11 January 2001, §45).
З урахуванням викладеного, слідчий суддя не погоджується з доводами сторони захисту щодо відсутності доказів обґрунтованої підозри щодо вчинення ОСОБА_5 інкримінованого кримінального правопорушення у даному кримінальному провадженні, з огляду на те, що на стадії вирішення питання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя не надає оцінку зібраним доказам на предмет їх належності, допустимості і достатності, а лише оцінює наявність достатніх підстав вважати, що підозрюваний може бути причетний до вчинення того чи іншого кримінального правопорушення.
На переконання слідчого судді, надані стороною обвинувачення докази доводять обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 інкримінованих йому кримінальних правопорушень, а також наявність достатніх підстав вважати, що існують наведені у клопотанні ризики, які є підставою для обрання відносно підозрюваного запобіжного заходу.
Надаючи оцінку можливості вчинення підозрюваною дій, передбачених пунктами 1, 3 частини 1 статті 177 КПК України, слідчий суддя враховує, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. При цьому КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Щодо наявності ризику переховування від органів досудового розслідування та/або суду слідчий суддя зважає, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке карається виправними роботами на строк до двох років або пробаційним наглядом на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк, тобто існує ймовірність притягнення до кримінальної відповідальності та пов'язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання. Отже, очікування можливого вироку може мати значення при визначенні ризику переховування.
Із урахуванням процедури, яка передбачена КПК України щодо отримання показань від свідків у кримінальному провадженні, ОСОБА_5 , не будучи обмеженим у вільному спілкуванні з особами, які можуть бути свідками у кримінальному провадженні, може здійснювати на них вплив із метою спонукання до ненадання показань на стадії судового розгляду, перекручування або спотворення обставин, які їм можуть бути відомі щодо кримінального правопорушення для уникнення кримінальної відповідальності. Ризик здійснення тиску на свідків може бути визнано належною підставою на початкових стадіях провадження («Яжинський проти Польщі» (Jarzynski v. Poland) § 43).
Зважаючи на викладене у клопотанні та на докази, які до нього долучені, слідчий суддя вважає за доцільне застосувати до підозрюваного запропонований органом досудового розслідування запобіжний захід, з огляду на наявність обґрунтованої підозри, доведеність ризиків, які можуть настати у разі невжиття заходів щодо обмеження свободи підозрюваного, запобіжний захід у виді особистого зобов'язання є найменш суворим, та з метою забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного.
Разом з тим, щодо покладання на підозрюваного обов'язку не відлучатися за межі Житомирської області без дозволу слідчого, прокурора, суду, слідчий суддя зазначає наступне.
До клопотання долучено копію договору про надання правової (професійної правничої) допомоги №0890/3 від 12.05.2025, укладений між ОСОБА_5 та Адвокатським об'єднанням «Головань і партнери» в особі партнера ОСОБА_11 , та копію додаткової угоди від 31.12.2025 до договору №0890/3 від 12.05.2025, якою дію договору продовжено до 31.12.2026, зі змісту яких вбачається, що адвокатське об'єднання знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 33-Б.
Також стороною захисту надано копію договору купівлі-продажу теплової енергії від 03.11.2025, який укладений між ТОВ «Альтеренерго захід» в особі директора ОСОБА_5 та КП «Дрогобичтеплоенерго» Дрогобицької міської ради.
Отже, твердження підозрюваного про необхідність виїжджати за межі області підтверджуються належними доказами.
При цьому слідчий суддя зауважує, що стороною обвинувачення не обґрунтовано та не доведено, що встановлення такого обмеження є необхідним та доцільним у даному кримінальному провадженні, тому слідчий суддя не вбачає підстав для покладання на підозрюваного обов'язку не відлучатися за межі Житомирської області без дозволу слідчого, прокурора, суду.
Разом з тим, у ході розгляду клопотання слідчим суддею встановлена наявність ризику незаконного впливу підозрюваним на свідків у цьому кримінальному провадженні, тому слідчий суддя вбачає за доцільне покласти на підозрюваного обов'язок утримуватися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні за №62025240020009132 від 30.12.2025 стосовно цього ж кримінального провадження.
Відповідно до ч.6 ст.194 КПК України обов'язки, передбачені частиною п'ятою ст.194 статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців.
Керуючись статтями 177, 178, 179, 193, 194, 196, 197, 205, 309, 376, 532, 534 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання про застосування до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у виді особистого зобов'язання - задовольнити частково.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді особистого зобов'язання, поклавши на нього наступні обов'язки:
1) прибувати до слідчого, прокурора, суду, на кожну вимогу;
2) повідомляти слідчого, прокурора чи суд, залежно від стадії кримінального провадження, про зміну свого місця проживання;
3) утримуватися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні за №62025240020009132 від 30.12.2025 стосовно цього кримінального провадження;
4) здати на зберігання до відповідних органів влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, які дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
У задоволенні інших вимог клопотання - відмовити.
Встановити строк дії ухвали в частині застосування запобіжного заходу та покладення на підозрюваного обов'язків до 11.05.2026 включно.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_5 , що у разі невиконання обов'язків на нього може бути накладено грошове стягнення та до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід.
Ухвала в частині застосування запобіжного заходу у виді особистого зобов'язання оскарженню не підлягає, підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Оголошення повного тексту ухвали о 16-00 год 19.03.2026.
Слідчий суддя ОСОБА_1