"04" січня 2011 р.Справа № 17/87-1817
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Андрусик Н.О.
Розглянув справу
за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Тернопіль
до відповідача: Лановецького споживчого товариства, м. Ланівці Тернопільської області
про стягнення 4095,00 грн. заборгованості
за участю представників сторін:
позивача: ОСОБА_1, підприємець, паспорт серії НЮ №НОМЕР_2 від 01.12.2007р.;
відповідача: не з'явився
Позивачу роз'яснено права та обов'язки учасника судового процесу у відповідності до приписів ст.ст. 20, 22, 811 ГПК України.
Судом в порядку ст. 811 ГПК України фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася через відсутність письмового клопотання сторін.
Позивач -Суб'єкт підприємницької діяльності фізична особа - підприємець ОСОБА_1, м. Тернопіль, звернувся 10.11.2010р. до господарського суду Тернопільської області з позовом до Лановецького споживчого товариства, м. Ланівці Тернопільської області, про стягнення 4095,00 грн. заборгованості за отриманий згідно накладної №8110502 від 05.11.2008р. товар (двері броньовані). Окрім того, позивач в заяві просив в порядку ст. 67 ГПК України, ст. 152 ЦК України з метою забезпечення позову накласти арешт на розрахункові рахунки відповідача в розмірі заявленої суми позову.
Позов обґрунтовується копією накладної №8110502 від 05.11.2008р.; копією довіреності на отримання ТМЦ серії ЯПА №227569 від 05.11.2008р.; копіями листів-претензій №01 від 11.02.2010р. та №01/09 від 24.09.2010р.; іншими матеріалами.
Ухвалою господарського суду від 12.11.2010р. порушено провадження у справі та призначено судове засідання на 07.12.2010р. Розгляд справи в порядку ст. 77 ГПК України відкладався на 16.12.2010р., в судовому засіданні оголошувалася перерва до 04.01.2011р. для надання можливості сторонам подати додаткові документи.
В ході розгляду спору встановлено, що відповідач частково погасив заборгованість в розмірі 1095,00 грн., про що свідчать копії платіжних доручень №417 від 02.12.2010р. та №423 від 15.12.2010р.
Відповідач в судове засідання 04.01.2011р. не з'явився. Від нього 04.01.2011р. надійшло клопотання №1 від 03.01.2011р. про відкладення розгляду справи у зв'язку з перебуванням його представника у відрядженні.
Суд, розглянувши дане клопотання, відхиляє його з огляду на таке. Брати участь в судовому засіданні є правом сторони, передбаченим ст. 22 ГПК України; правом представляти інтереси юридичної особи згідно ст. 28 ГПК України наділені також керівні органи (керівники) підприємств; розгляд справи 07.12.2010р. було відкладено також з підстав неявки представника відповідача. Крім того, явка сторін не визнавалася судом обов'язковою, поданих доказів, на думку суду, є достатньо для вирішення спору по суті, тому, враховуючи передбачений ст. 69 ГПК України строк вирішення спору, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача, за наявними у ній документами згідно ст. 75 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи позивача, оцінивши додатково представлені докази в сукупності, господарський суд встановив наступне.
За загальними положеннями цивільного законодавства зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є також дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Із змістом зазначеної норми кореспондуються і приписи статті 174 ГК України.
За змістом ч. 2 ст. 205 Цивільного кодексу України угода, для якої законом не встановлена певна форма, вважається також укладеною, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Як випливає з матеріалів справи, Суб'єктом підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 згідно усної домовленості, по накладній №8110502 від 05.11.2008р. передано, а відповідачем у справі через свого представника ОСОБА_2, який діяв на підставі довіреності на отримання ТМЦ серії ЯПА №227569 від 05.11.2008р., прийнято у власність товар -вхідні двері в кількості 3 одиниці, загальною вартістю 4095,00 грн. Факт отримання Товару підтверджується підписом відповідача в графі накладної про отримання, довіреністю на отримання ТМЦ серії ЯПА №227569 від 05.11.2008р. та підтверджено відповідачем згідно пояснень представника в судовому засіданні 16.12.2010р.
Отже, за даних обставин суд вважає, що між сторонами по справі виникло господарське зобов'язання, в силу якого за ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Позивач стверджує, що Лановецьким споживчим товариством, м. Ланівці Тернопільської області, порушено господарське зобов'язання в частині проведення оплати вартості отриманого ним товару, внаслідок чого станом на 09.11.2010р. (дата оформлення позовної заяви) борг відповідача не сплачений і складає 4095,00 грн.
Відповідно до ст.ст. 691, 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Як випливає з матеріалів справи, позивач свої зобов'язання виконав належним чином, факт передачі товару підтверджується накладною №8110502 від 05.11.2008р. та довіреністю на отримання ТМЦ серії ЯПА №227569 від 05.11.2008р., що також не заперечено відповідачем у встановленому законом порядку. Разом з тим, між сторонами не було встановлено строку виконання зобов'язання по оплаті товару, а тому слід керуватися ч. 2 ст. 530 ЦК України, згідно якої якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Надіслані на адресу відповідача листи-претензії №01 від 11.02.2010р. (отримано відповідачем 11.02.2010р.) та №01/09 від 24.09.2010р. (отримано 29.09.2010р.) з вимогою в десятиденний термін погасити борг в розмірі 4095,00 грн., залишені Лановецьким споживчим товариством без відповіді та повного задоволення.
Статями 526 ЦК України та 193 ГК України встановлено обов'язок учасників господарських відносин належним чином виконувати свої зобов'язання відповідно до вказівок закону, інших правових актів, договору, а при відсутності таких вказівок -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
В силу приписів ст. ст. 11, 16, 509 ЦК України та ст.ст. 1, 2 ГПК України кредитору належить право у судовому порядку вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Разом з тим, з наданих суду документів, зокрема, заяви позивача без номеру та дати, платіжних доручень №417 від 02.12.2010р. та №423 від 15.12.2010р. вбачається, що відповідачем у грудні 2010р. в добровільному порядку оплачено на рахунок позивача грошові кошти в розмірі 1095,00 грн. за промтовари згідно накладної №8110502 від 05.11.2008р., а тому провадження у справі щодо стягнення даної суми основного боргу підлягає припиненню згідно пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки спір між сторонами в цій частині вимог, станом на день розгляду судом справи, - відсутній.
У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Станом на день прийняття судом рішення відповідач не погасив заборгованість в розмірі 3000,00 грн. та не надав суду жодних документів, які б спростовували суму заявленого до стягнення боргу чи підтверджували б його сплату.
У зв'язку з наведеним, доводи позивача про порушення його майнових прав є правомірними, документально підтвердженими та не спростованими відповідачем в установленому законом порядку, а тому згідно ст. 15 ЦК України, порушене право позивача підлягає судовому захисту шляхом примусового стягнення з відповідача 3000,00 грн. боргу за поставлений згідно накладної товар.
Розглядаючи клопотання позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту в розмірі заявленої суми позову на розрахункові рахунки відповідача в порядку ст. 67 ГПК України, ст. 152 ЦК України, суд прийшов до висновку, що клопотання не підлягає до задоволення, з огляду на наступне.
Відповідно до ст.66 ГПК України господарський суд за заявою сторони або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Відповідно до п.3 Роз'яснення Вищого господарського суду України №02-5/611 від 23.08.1994р. „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову” умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Згідно Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/2776 від 12.12.2006 р. «Про деякі питання практики забезпечення позову», при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:
- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;
- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;
- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.
Виходячи з аналізу вищенаведених норм закону та доводів, викладених у клопотанні, суд вважає, що наведені позивачем обставини жодним чином не свідчать про те, що в подальшому виконати судове рішення у даній справі у разі задоволення позовних вимог, буде неможливо без застосування відповідних заходів.
В силу вимог ст. 49 ГПК України державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача у справі, оскільки з вини останнього справу доведеного до судового розгляду.
У судовому засіданні 04.01.2011р. оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду відповідно до ст. 85 ГПК України.
З огляду на наведене, керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст. 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ст.ст. 11, 15, 16, 205, 509, 525-526, 530, 691, 692 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 193 ГК України, ст.ст. 42-47, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 66, 67, п. 1-1 ст. 80, ст.ст. 811, 82, 85, 116, 117 ГПК України, господарський суд, -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Лановецького споживчого товариства, м. Ланівці Тернопільської області, вул. Грушевського, 2, ідентифікаційний код 32290764, -3000,00 грн. основного боргу та 338,00 грн. судових витрат на користь Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1.
3. В решті позову -припинити провадження по справі з-за відсутності предмету спору.
Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.
На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони та прокурор мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) „10” січня 2011р. рішення, через місцевий господарський суд.
Суддя