Справа №591/4323/23 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1
Номер провадження 11-кп/816/560/26 Суддя-доповідач - ОСОБА_2
Категорія - Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами
26 лютого 2026 року колегія суддів Сумського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5
прокурора - ОСОБА_6
представника потерпілого - адвоката ОСОБА_7
представника цивільного відповідача КП СМР «Електроавтотранс» - ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Суми, кримінальне провадження за апеляційною скаргою представника цивільного відповідача КП СМР «Електроавтотранс» ОСОБА_9 на вирок Зарічного районного суду м. Суми від 26 серпня 2025 року, яким
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою АДРЕСА_1 , працює водієм КП СМР «Електроавтотранс», раніше не судимого,
визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України,
До Сумського апеляційного суду надійшла апеляційна скарга представника цивільного відповідача КП СМР «Електроавтотранс» ОСОБА_9 , в якій останній просить вирок Зарічного районного суду м. Суми від 26 серпня 2025 року скасувати, в частині стягнення з КП СМР «Електроавтотранс'на користь ОСОБА_11 200 000 грн. в рахунок відшкодування моральної школи, прийняти нове рішення, яким стягнути з КП СМР «Електроавтотранс» на користь ОСОБА_11 в рахунок відшкодування моральної шкоди 50 000 грн.
Даним вироком ОСОБА_10 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки без позбавлення права керування транспортними засобами.
На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_10 від призначеного основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, з іспитовим строком на 1 рік.
На підставі п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України покладено на ОСОБА_10 обов'язки періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Стягнуто з ОСОБА_10 процесуальні витрати за проведення експертиз на користь держави в розмірі 23898 грн. 20 коп.
Стягнуто з КП СМР «Електроавтотранс» на користь ОСОБА_11 200000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Скасовано арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 17 лютого 2023 року.
Долю речових доказів вирішено в порядку ст. 100 КПК України.
В обґрунтування апеляційних вимог, апелянт посилається на те, що в матеріалах справи відсутні будь-які медичні документи, якими б було доведено спричинення потерпілому ОСОБА_11 моральної шкоди у визначеному розмірі та щоб слугувало підставою для відшкодування останньому такої шкоди, при цьому, зазначаючи у вироку про відсутність чітких критеріїв майнового вираження душевного болю, суд стягнув з КП СМР «Електроавтотранс» на його користь моральну шкоду у розмірі 200 000 грн. і належним чином таке своє рішення не обґрунтовував.
Також, апелянт посилається і на те, що у діях загиблого ОСОБА_12 була наявна не проста необачність, а груба необережність, а саме, нехтування ПДР, крім того, він перебував у нетверезому стані, крім того, сину останнього - потерпілому ОСОБА_11 в рахунок відшкодування моральної шкоди ПрАТ СК «ВУСО» було сплачено 80400 грн. та 50000 грн. від ОСОБА_10 .
Інші учасники кримінального провадження апеляційні скарги на вирок суду не подавали.
На апеляційну скаргу представника цивільного відповідача КП СМР «Електроавтотранс» ОСОБА_9 представником потерпілого ОСОБА_11 - адвокатом ОСОБА_7 подано заперечення, в яких останній вказує на безпідставність доводів апелянта та вважає оскаржуваний вирок законним та обґрунтованим.
При цьому, представник потерпілого зазначає, що у даному випадку смерть батька відбулась на очах сина, а тому, рівень моральної шкоди, яка завдана останньому, є максимальним. Суд першої інстанції всебічно оцінив моральні страждання потерпілого ОСОБА_11 , оцінив обставини події, особисті пояснення останнього, ступінь травмуючого впливу, зміну його життєвих обставин через смерть батька та об'єктивно визначив суму моральної шкоди у розмірі 200 000 грн., для зменшення якої підстави відсутні.
Згідно з вироком суду першої інстанції, 10 лютого 2023 року, близько 20 год. 40 хв., ОСОБА_10 , керуючи автобусом «ATAMAN A-092H6», р.н. НОМЕР_1 , рухаючись в м. Суми по вул. Харківська в напрямку вул. Лінійна, перебуваючи в районі будинку № 58А, перевищив допустиму та безпечну швидкість руху за умовами видимості проїзної частини в темну пору доби, зневажив безпекою дорожнього руху, не врахував дорожню обстановку та технічний стан транспортного засобу, порушив пункти 12.2, 12.3 та 12.4 Правил дорожнього руху України, порушення яких знаходиться в прямому причинному зв'язку з подією ДТП, при виявленні небезпеки для руху у вигляді пішохода, якого він об'єктивно міг виявити, своєчасно не вжив заходів для зменшення швидкості руху транспортного засобу аж до повної його зупинки, що призвело до наїзду на пішохода ОСОБА_12 , який в порушення вимог пунктів 4.7, 4.8 та 4.14 «а», «б» Правил дорожнього руху України, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, перетинав проїзну частину поза межами пішохідного переходу зліва направо відносно напрямку руху автобуса, що спричинило смерть потерпілого ОСОБА_12 .
Про призначення даного кримінального провадження до апеляційного розгляду обвинувачений ОСОБА_10 та його захисник ОСОБА_13 були повідомлені належним чином, на підтвердження чого в матеріалах справи містяться відповідні докази, однак до суду не з'явились, захисник направив заяву в якій просив провести судове засідання без їх участі, з додатковим зазначенням, що при вирішенні поданої представником цивільного відповідача КП СМР «Електроавтотранс» апеляційної скарги покладаються на розсуд суду.
З врахуванням як вищезазначеного, так і думки присутніх у судовому засіданні прокурора, представника потерпілого та представника цивільного відповідача, які не заперечували щодо здійснення апеляційного розгляду без участі обвинуваченого та його захисника, колегія суддів вважає за можливе провести вказане судове засідання за відсутності останніх.
А тому, заслухавши доповідь головуючого - судді щодо змісту оскаржуваного судового рішення та доводів апеляційної скарги, представника цивільного відповідача КП СМР «Електроавтотранс» ОСОБА_8 на підтримку апеляційних доводів та вимог, прокурора та представника потерпілого ОСОБА_11 - адвоката ОСОБА_7 , які вважали рішення суду законним та обґрунтованим, просили залишити його без зміни, а апеляційну скаргу - без задоволення, перевіривши матеріали даного провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до положень ч.1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно вимог ч.2 ст.394, ч.1 ст.404 КПК України, враховуючи, що фактичні обставини кримінального провадження по обвинуваченню ОСОБА_10 за ч. 2 ст. 286 КК України ніким не оспорюються і докази щодо них на підставі ч.3 ст. 349 КПК України не досліджувалися, висновки суду першої інстанції щодо цих обставин перевірці апеляційним судом не підлягають.
Правильність кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_10 за ч. 2 ст. 286 КК України, законність притягнення останнього до кримінальної відповідальності та справедливість призначеного покарання, також, не оспорюється, тому відповідно до ч.1 ст. 404 КПК України, вирок суду першої інстанції і в цій частині в апеляційному порядку не переглядається.
Що стосується доводів цивільного відповідача КП СМР «Електроавтотранс» щодо невірного вирішення судом першої інстанції цивільного позову потерпілого ОСОБА_11 в частині стягнення на його користь саме з підприємства моральної шкоди, то колегія суддів зазначає наступне.
Так, ч.1 ст.128 КПК України встановлено, що особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
Згідно ч.5 ст.128 КПК України, цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Відповідно до ч.1 ст.1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
У свою чергу, ч.2 ст.1187 ЦК України визначено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Справедливість покарання повинна визначатися з точки зору врахування інтересів усіх суб'єктів кримінально-правових відносин, у тому числі й потерпілих. Однією із умов досягнення цієї мети є відшкодування завданих злочином збитків або усунення заподіяної шкоди.
Відповідно до правової позиції, викладеної у п.8 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31 березня 1995 року, за моральну (немайнову) шкоду, заподіяну працівником під час виконання трудових обов'язків, відповідальність несе організація, з якою він перебуває в трудових відносинах, а останній відповідає перед нею у порядку регресу.
Згідно п.2 ч.2 ст.23 ЦК України, моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Положеннями ст. 1168 ЦК України визначено, що моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів. Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.
Також, колегія суддів звертає увагу на те, що Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 05 грудня 2018 року (справа № 426/16825/16-ц) на підставі аналізу норм статей 1187, 1172 ЦК України дійшла висновку, що особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб'єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб'єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець. Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.
Крім того, у постанові від 21 квітня 2021 року у справі №450/4163/18 Верховний Суд зазначив, що особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки (крім випадку відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки), є те, що володілець такого джерела зобов'язаний відшкодувати завдану шкоду незалежно від його вини. Разом із цим відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, має свої межі, за якими відповідальність виключається. До них належать непереборна сила та умисел потерпілого.
З матеріалів, які надійшли до апеляційного суду вбачається, що потерпілим у даному кримінальному провадженні було визнано сина померлого ОСОБА_12 - ОСОБА_11 , яким заявлено цивільний позов, за результатом розгляду якого останній, спочатку, просив стягнути на його користь з КП СМР «Електроавтотранс» 50 000 грн. моральної шкоди, 10 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу, а з ОСОБА_10 - 269600 грн. моральної шкоди, а у подальшому, уточнив свої позовні вимоги та просив стягнути з КП СМР «Електроавтотранс» 269 600 грн. моральної шкоди, а з ОСОБА_10 - 50 000 грн. моральної шкоди та 12 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу адвоката.
В обґрунтування своїх вимог потерпілий вказував, що моральну шкоду, яка йому була завдана, він оцінює у 400 000 грн. і полягає вона у душевних стражданнях, яких він зазнав внаслідок втрати близької людини - батька, який загинув на його очах, погіршився стан його здоров'я, а саме, з'явились головний біль, шум в голові, загальна слабкість, виражена роздратованість. За своє життя батько всіляко допомагав і піклувався про нього, не дивлячись на свій вік, підтримував його як морально, так і матеріально. Він вже ніколи не зможу у повній мірі насолоджуватися життям, його звичайний спосіб життя повністю змінився, він часто згадує свого батька і дуже страждає, розуміючи, що більше ніколи не побаче його, а усвідомлення того, що його донька також втратила свого діда, додає йому ще більших моральних страждань.
Крім того, потерпілий вказував, що на момент вчинення ДТП, ОСОБА_10 перебував у трудових відносинах з КП СМР «Електроавтотранс», яке є власником автобуса «ATAMAN A-092H6», р.н. НОМЕР_1 , цивільно-правова відповідальність якого, згідно страхового полісу №АР/6374802, застрахована ПрАТ СК «ВУСО». У червні 2023 року вказаною страховою компанією йому було виплачено 80 400 грн. моральної шкоди, заподіяної внаслідок смерті батька, і залишилась невідшкодованою моральна шкода у розмірі 319 600 грн., яку він вважає слід стягнути в дольовому порядку з КП СМР «Електроавтотранс» у розмірі 269 600 грн., а з ОСОБА_10 - 50 000 грн.
На часткове задоволення позовних вимог потерпілого, судом було стягнуто на його користь з КП СМР «Електроавтотранс» 200 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Своє рішення суд обґрунтував тим, що ОСОБА_10 перебуває у трудових відносинах з КП СМР «Електроавтотранс», і злочин, внаслідок якого настала смерть ОСОБА_12 , було вчинено обвинуваченим під час виконання ним своїх трудових обов'язків.
При цьому, суд визнав доведеним, що потерпілий ОСОБА_11 зазнав душевних страждань внаслідок втрати близької йому людини - батька, та, враховуючи, що ДТП частково виникла внаслідок неправомірних дій самого загиблого - ОСОБА_12 , дійшов висновку, що з володільця джерела підвищеної небезпеки на відшкодування моральної шкоди, завданої потерпілій стороні, слід стягнути 200 000 грн.
З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погоджується в повному обсязі та вважає, що такий розмір моральної шкоди було визначено судом першої інстанції з врахуванням як вищезазначених вимог закону, так і засад розумності, виваженості та справедливості, з огляду на фізичні та моральні страждання потерпілого ОСОБА_11 , пов'язані зі смертю його батька, що є безповоротною втратою.
При цьому, колегія суддів звертає увагу і на те, що згідно з умовами полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АР/6374802, укладеного між власником автобуса «ATAMAN A-092H6», р.н. НОМЕР_1 та ПрАТ СК «ВУСО», останньою, у разі настання страхового випадку, забезпечено відшкодування на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю - 320 000 грн., за шкоду, заподіяну майну - 160 000 грн., розмір франшизи - 1 000 грн.
У даному випадку потерпілим ОСОБА_11 не було заявлено позов щодо стягнення з підприємства КП СМР «Електроавтотранс» шкоди майнового характеру, а вказана останнім у цивільному позові сума, яку він просив стягнути на відшкодування завданої йому моральної шкоди, навіть з врахуванням вже сплачених йому страховою компанією 80400 грн., перебуває у межах розміру, встановленого вищевказаним страховим полісом.
Крім того, на спростування апеляційних доводів, колегія суддів зауважує, що судом першої інстанції вимоги потерпілого щодо стягнення з підприємства моральної шкоди було зменшено з 269 600 грн. до 200 000 грн., саме з врахуванням того, що ДТП, в результаті якої загинув його батько, сталося і з вини самого загиблого, який, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, перетинав проїзну частину поза межами пішохідного переходу зліва направо відносно напрямку руху автобуса, яким керував обвинувачений, що знайшло своє відображення в оскаржуваному судовому рішенні.
Також, колегія суддів зауважує, що за наявності вини особи, яка завдала шкоду, особа, яка є відповідальною за шкоду, на підставі ч. 1 ст. 1191 ЦК України, набуває права зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування, а тому, КП СМР «Електроавтотранс» не позбавлено права звернутися з позовом до ОСОБА_10 , який є працівником вказаного підприємства і заподіяв цю шкоду під час виконання трудових обов'язків, про компенсацію стягнутої суми моральної шкоди в порядку регресу.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає законним та належним чином вмотивованим судом першої інстанції в оскаржуваному вироку визначення суми моральної шкоди та її відшкодування з КП СМР «Електроавтотранс» на користь потерпілого ОСОБА_11 , яка за своїм розміром є виправданою та слугуватиме достатньою компенсацією для останнього за перенесені ним моральні та душевні страждання через втрату близької людини.
Будь-яких доводів, за яких можливо було б дійти висновку, що моральна шкода у визначеному судом розмірі є завищеною чи необ'єктивною, апелянтом в апеляційній скарзі не наведено і таких обставин під час апеляційного розгляду колегією суддів встановлено не було.
З врахуванням вищезазначеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції ухвалено законне, обґрунтоване та вмотивоване рішення, підстави для його зміни відсутні, у зв'язку з чим оскаржуваний вирок слід залишити без зміни, а апеляційну скаргу цивільного відповідача КП СМР «Електроавтотранс» - без задоволення.
Керуючись ст.ст.404,405,412,418,419 КПК України,
Вирок Зарічного районного суду м. Суми від 26 серпня 2025 року відносно ОСОБА_10 залишити без зміни, а апеляційну скаргу представника цивільного відповідача КП СМР «Електроавтотранс» ОСОБА_9 на цей вирок - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Касаційна скарга на ухвалу може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4