Номер провадження: 11-сс/813/703/26
Справа № 521/2531/26 1-кс/521/1060/26
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
17.03.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
за участю прокурора ОСОБА_6 ,
представника власника майна ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора Хаджибейської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Хаджибейського районного суду м. Одеси від 03.03.2026, якою було відмовлено в накладенні арешту на майно в межах к/п №12024163470000866 від 25.11.2024 за ознаками вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України
установив:
Зміст оскаржуваного судового рішення та встановлених судом 1-ої інстанції обставин.
Зазначеною ухвалою слідчого судді в межах к/п №12024163470000866 від 25.11.2024 за ознаками вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України було відмовлено в задоволенні клопотання ст. слідчого СВ ВП №3 ОРУП №2 ГУНП в Одеській обл. ОСОБА_8 про накладення арешту на майно, вилучене 25.02.2026 в ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на грошові кошти в загальному розмірі 164 000 доларів США та 71 315 Євро, номіналом, кількістю та номерами відповідно до переліку, який міститься у клопотанні слідчого.
Обґрунтовуючи відмову в задоволенні клопотання про арешт майна, слідчий суддя зазначив, що клопотання та надані до нього матеріали не містять відомостей, які б вказували на те, що вилучені грошові кошти є доказами кримінального правопорушення, а також того, що власник вилученого майна має статус підозрюваної особи у кримінальному провадженні, натомість, власником майна та його представником надані документи на підтвердження законного походження грошових коштів, а саме договір купівлі-продажу належної ОСОБА_9 квартири за 1 026 554 грн. та договір купівлі-продажу належного дружині ОСОБА_9 - ОСОБА_10 транспортного засобу за 390 000 грн.
Вимоги, наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі прокурор Хаджибейської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_6 не погодився із оскаржуваною ухвалою, вважаючи її незаконною та необґрунтованою з огляду на наступні обставини:
1) поза увагою слідчого судді залишилось те, що в ході проведення оперативно-розшукових заходів та НСРД в даному кримінальному провадженні було встановлено, що до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України причетний також ОСОБА_9 , зокрема:
- в ході проведення 25.02.2026 обшуку за місцем роботи ОСОБА_9 , а саме офісних приміщень ПП «Бесарабія-тур» було вилучено 300 Євро, які є ідентифікованими (поміченими) грошовими коштами та які 25.09.2025 передавались підозрюваному ОСОБА_11 в якості авансу за виготовлення підроблених документів під час контролю за вчинення злочину; повні пакети документів на різних осіб, а саме свідоцтва про народження, медичні довідки, особові картки, необхідні для подачі в консульство Республіки Болгарія для отримання громадянства, аналогічні тим, які ОСОБА_11 разом із іншими виготовили та передали свідку в межах контролю за вчиненням злочину та аналогічні тим, які ОСОБА_9 передавав ОСОБА_11 новою поштою для інших осіб;
- за результатами проведених НСРД, зокрема, огляду та виїмки кореспонденції особи - ОСОБА_9 , зафіксовані системні відправлення кожного місяця ним через нову пошту ОСОБА_11 готових зібраних пакетів документів, необхідних для подачі в консульство Республіки Болгарія на різних осіб; за результатами зняття інформації з електронних комунікаційних мереж стосовно ОСОБА_11 зафіксовано, що усі особи, які звертались за отриманням болгарського громадянства, представлялись такими, що прийшли від ОСОБА_9 , номер надавав ОСОБА_9 ; за результатами зняття інформації з електронних комунікаційних мереж стосовно ОСОБА_9 зафіксовано його спілкування з працівником консульства респ. Болгарія ОСОБА_12 щодо запису осіб на подачу документів, правильності заповнення документів, надання грошових коштів за вказані послуги;
- під час проведення 25.02.2026 обшуку транспортного засобу марки «Lexus LX 470», д.н.з. НОМЕР_1 , на якому було затримано ОСОБА_11 , було вилучено готовий пакет документів для подачі в консульство респ. Болгарії для отримання громадянства та два конверти нової пошти, відправлені ОСОБА_9 з м. Ізмаїл на ім'я ОСОБА_11 , аналогічні тим, які були подані свідком у консульство в межах контролю за вчиненням злочину та тим, що були вилучені в ОСОБА_9 під час обшуку в офісному приміщенні та тим, що були оглянуті в ході проведених НСРД;
- оглядом вилученого в ОСОБА_9 мобільного телефону зафіксовано спілкування в месенджері «Viber» із особою, яка записана як «Николай», що належить ОСОБА_11 , яке в свою чергу підтверджує причетність ОСОБА_9 до вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України;
2) слідчим суддею не було врахованого того, що вищевикладені обставини свідчать про те, що підозрюваний ОСОБА_11 неодноразово систематично спілкувався із ОСОБА_9 з питань оформлення громадянам України громадянства Республіки Болгарія, вчиняв дане кримінальне правопорушення за попередньою змовою із ним, що свідчить про можливе володіння останнім зазначеними грошовими коштами, внаслідок чого існує необхідність в накладенні арешту на вилучене майно з метою конфіскації майна як виду покарання.
Посилаючись на викладені обставини, прокурор ОСОБА_6 просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання слідчого та накласти арешт із забороною користування, розпорядження та відчуження на майно, вилучене 25.02.2026 в ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на грошові кошти в загальному розмірі 164 000 доларів США та 71 315 Євро, номіналом, кількістю та номерами відповідно до переліку, який міститься у клопотанні слідчого
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора ОСОБА_6 , який підтримав вимоги своєї апеляційної скарги та просив її задовольнити, думку представника власника майна ОСОБА_7 , який заперечував проти її задоволення, перевіривши матеріали судового провадження, апеляційний суд дійшов висновків про таке.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду 1-ої інстанції в межах апеляційної скарги.
Приписами ч. 1 ст. 370 КПК України передбачено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
На переконання апеляційного суду, слідчий суддя, розглядаючи клопотання слідчого про арешт майна, зазначених вимог закону дотримався з огляду на наступне.
Згідно із ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
При розгляді зазначеного кримінального провадження у відповідності до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» колегія суддів застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), як джерело права.
Положення зазначеної вище норм КПК України узгоджуються зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.
У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).
При цьому ч. 2 ст. 170 КПК України передбачає, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Згідно із ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна, як доказ в кримінальному провадженні... ; 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння ...; 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна; 4) розмір шкоди завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою; 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
В свою чергу, п.п. 1 та 3 ч. 2 ст. 171 КПК України встановлює, що у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено підстави і мету відповідно до положень ст. 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна, а також документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном.
Згідно із ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
На підставі аналізу змісту клопотання про накладення арешту на майно в межах к/п №12024163470000866 вбачається, що слідчий визначив метою накладення арешту на зазначені в ньому грошові кошти в загальному розмірі 164 000 доларів США та 71 315 Євро, вилучені 25.02.2026 в ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 за місцем проживання ОСОБА_9 , з метою забезпечення збереження такого майна як речового доказу (а.с. 1-25).
Окрім того, з клопотання слідчого, витягу з ЄРДР в к/п №12024163470000866 та інших матеріалів провадження вбачається, що СВ ВП №3 ОРУП №2 ГУНП в Одеській обл. здійснюється досудове розслідування кримінального провадження за ознаками вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України за відомостями, отриманими в ході здійснення оперативно-розшукових заходів стосовно групи осіб, яка здійснює організацію незаконного переправлення осіб через державний кордон України за грошову винагороду.
Так, в ході проведення оперативно-розшукових заходів та НСРД було встановлено, що до вчинення вищевказаного кримінального правопорушення можливо причетний гр. ОСОБА_9 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
В подальшому, в ході проведення 25.02.2026 на підставі ухвали слідчого судді обшуку за вищевказаною адресою за місцем проживання ОСОБА_9 було виявлено та вилучено грошові кошти в загальному розмірі 164 000 доларів США та 71 315 Євро (а.с. 60-80).
Диспозиція злочину, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, досудове розслідування за ознаками вчинення якого на теперішній час здійснюється в межах к/п №12024163470000866, передбачають кримінальну відповідальність за незаконне переправлення осіб через державний кордон України, організація незаконного переправлення осіб через державний кордон України, керівництво такими діями або сприяння їх вчиненню порадами, вказівками, наданням засобів або усуненням перешкод, вчинені організованою групою або вчинені з корисливих мотивів.
Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Разом із тим, ні в наявних у розпорядженні апеляційного суду матеріалах судового провадження, ні в апеляційній скарзі прокурора не міститься доказів того, що вищезазначене майно, зокрема, грошові кошти в загальному розмірі 164 000 доларів США та 71 315 Євро, вилучені за місцем проживання ОСОБА_9 , має будь-яке відношення до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
Так, на переконання апеляційного суду, органом досудового розслідування не було доведено того, що вищезазначені грошові кошти мають доказове значення в даному кримінальному провадженні за фактом організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України за грошову винагороду, тобто відповідають критеріям речових доказів в даному кримінальному провадженні, визначеним ст. 98 КПК України, зокрема, того, що такі грошові кошти отримані незаконним шляхом, від протиправної діяльності.
Не заперечуючи висновку прокурора про те, що ОСОБА_9 може бути причетним до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, що підтверджується долученими до клопотання слідчого про арешт майна матеріалами за результатами проведення НСРД, а також з огляду, зокрема, на те, що за місцем його роботи, а саме офісних приміщень ПП «Бесарабія-Тур» було вилучено грошові кошти (300 Євро), які є ідентифікованими (поміченими) та передавались 25.09.2025 підозрюваному ОСОБА_11 під час проведення контролю за вчиненням злочину (а.с. 113-115, 124-131), колегія суддів зауважує на тому, що грошові кошти в загальному розмірі 164 000 доларів США та 71 315 Євро були вилучені не за місцем роботи ОСОБА_9 , а за місцем його проживання.
Водночас, аналіз матеріалів судового провадження свідчить про те, що такі грошові кошти належать на праві приватної власності ОСОБА_9 та членам його родини.
Законність набуття у власність ОСОБА_9 та його родини грошових коштів підтверджується відповідними договорами: купівлі-продажу від 24.04.2025, відповідно до якого ОСОБА_9 здійснив продаж своєї квартири за 1 026 554 грн. (а.с. 168, зворотна сторона - 169); купівлі-продажу від 14.01.2026, згідно з яким дружина ОСОБА_9 - ОСОБА_10 здійснила продаж належного їй транспортного засобу за 390 000 грн. (а.с. 170).
Окрім того, ОСОБА_9 має на утриманні двох неповнолітніх дітей 2013 та 2017 р.н. (а.с. 167-168), а його дружина ОСОБА_10 також є опікуном неповнолітньої дитини 2015 р.н. (а.с. 163, зворотна сторона - 165), що свідчить про те, що вилучення грошових коштів родини може негативно позначитись на можливості родини належно утримувати неповнолітніх дітей та забезпечувати задоволення їх життєвих потреб.
Окремої уваги вартий той факт, що ОСОБА_9 в межах даного к/п №12024163470000866 до теперішнього не було повідомлено про підозру у вчиненні будь-якого злочину, не зважаючи на беззастережну констатацію прокурором в поданій апеляційній скарзі того, що підозрюваний ОСОБА_11 вчиняв вищевказане кримінальне правопорушення за попередньою змовою із ОСОБА_9 .
З урахуванням зазначеного, апеляційний суд доходить висновку про презумпцію законності походження вилучених за місцем проживання ОСОБА_9 грошових коштів та недоведеність їх отримання кримінально-протиправним шляхом.
Підсумовуючи вищевикладене, апеляційний суд доходить переконання, що органом досудового розслідування не було доведено того, що вилучене майно, на яке просить накласти арешт слідчий, а саме грошові кошти в загальному розмірі 164 000 доларів США та 71 315 Євро, вилучені за місцем проживання ОСОБА_9 , відповідають встановленим законом критеріям речових доказів в зазначеному кримінальному провадженні, зокрема, набуті кримінально протиправним шляхом внаслідок вчинення злочину, передбаченого ст. 332 КК України.
Сам по собі факт наявності в матеріалах к/п №12024163470000866 постанови слідчого від 26.02.2026 про визнання вилученого майна речовим доказом (а.с. 81-100) не може автоматично свідчити про відповідність таких речей критеріям речових доказів, визначеним зазначеною вище ст. 98 КПК України.
Більш того, в судовому засідання апеляційного суду представник власника майна ОСОБА_7 повідомив про те, що на виконання оскаржуваної ухвали слідчим вже були повернуті ОСОБА_9 вилучені за місцем його проживання грошові кошти, що також підтвердив і прокурор ОСОБА_6 , тому майно, а саме грошові кошти, які були вилучені в ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 за місцем проживання ОСОБА_9 втратили статус тимчасово вилученого майна.
Зазначені обставини свідчать про те, що наразі апеляційне оскарження ухвали слідчого судді, якою було відмовлено в задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту на вилучені грошові кошти, наразі втратило актуальність.
Відтак, колегія суддів вважає, що слідчий суддя постановив законне, обґрунтоване та вмотивоване рішення про відмову в задоволенні клопотання прокурора про накладення арешту на майно.
Приписами п. 1 ч. 3 ст. 407 КПК України передбачено, що за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
Отже, апеляційний суд вважає, що підстав для задоволення апеляційної скарги прокурора та скасування законної, обґрунтованої та вмотивованої ухвали слідчого судді немає.
Керуючись ст.ст. 24, 170-173, 370, 404, 405, 407, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд
ухвалив:
Апеляційну скаргу прокурора Хаджибейської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Хаджибейського районного суду м. Одеси від 03.03.2026, якою було відмовлено в накладенні арешту на грошові кошти в загальному розмірі 164 000 доларів США та 71 315 Євро, вилучені 25.02.2026 в ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем проживання ОСОБА_9 в межах к/п №12024163470000866 від 25.11.2024 за ознаками вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4