Номер провадження: 11-кп/813/1738/26
Справа № 523/23237/25
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
17.03.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах захисту обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Пересипського районного суду м. Одеси від 10.02.2026 року про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 ( ОСОБА_8 ), обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.14 ч.3 ст.305, ч.3 ст.307 КК України,
установив
Зміст оскаржуваного судового рішення
На розгляді Пересипського районного суду м. Одеси перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_9 ( ОСОБА_8 ) у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.14 ч.3 ст.305, ч.3 ст.307 КК України у межах розгляду кримінального провадження №42024160000000155, внесеного до ЄРДР 21.08.2024 року.
Оскаржуваною ухвалою задоволено клопотання прокурора, та продовжено відносно ОСОБА_10 строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 10.04.2026 року включно, без визначення розміру застави.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка їх подала
Не погодившись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції, захисник ОСОБА_6 , який діє в інтересах обвинуваченого, подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що ухвала суду необґрунтована, з огляду на наступне:
- жодний ризик, передбачений ст. 177 КПК України, не доведений, свідки та потерпілі відсутні;
- суд належним чином не надав оцінки доводам сторони захисту, не розглянув і не проаналізував можливість застосування менш обтяжливого заходу забезпечення кримінального провадження стосовно обвинуваченого;
- обвинувачений ОСОБА_11 не погоджується із правовою кваліфікацією його дій;
- суд безпідставно не визначив обвинуваченому альтернативний запобіжний захід у виді застави;
Крім того, обвинувачений раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, має міцні соціальні зв'язки на території України та позитивні характеристики.
На підставі цього, захисник ОСОБА_6 просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову, якою частково задовольнити клопотання прокурора та змінити обвинуваченому ОСОБА_12 запобіжний захід на такий, що не пов'язаний із триманням під вартою або визначити йому розмір застави.
Крім того, апеляційна скарга адвоката ОСОБА_6 містить в собі клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції, яке обґрунтоване тим, що копія повного тексту оскаржуваної ухвали суду першої інстанції від 10.02.2026 року ним до особистого кабінету отримано 17.02.2026 року, а тому, на думку адвоката останнім днем звернення з апеляційною скаргою є 23.02.2026 року (перший робочий день). На підставі цього просить поновити йому строк на апеляційне оскарження ухвали Пересипського районного суду м. Одеси від 10.02.2026 року.
Позиції учасників судового розгляду
Захисник ОСОБА_6 , а також прокурор в судове засідання апеляційного суду не з'явились, звернулись до апеляційного суду з клопотаннями про розгляд апеляційної скарги без їх участі.
Відповідно до вимог ст.422-1 КПК України розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, здійснюється без участі сторін кримінального провадження, крім випадків, якщо прокурор, обвинувачений, його захисник, законний представник заявив клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін.
Враховуючи викладене, колегія суддів, на підставі вимог ч. 4 ст. 405, ч. 4 ст. 422-1 та ч. 4 ст. 107 КПК України, вважає за можливе апеляційний розгляд здійснити за відсутності учасників провадження та фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів не здійснювати.
Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд доходить таких висновків.
Мотиви суду апеляційної інстанції
Частина 1 ст. 24 КПК України передбачає, що кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим кодексом.
Механізм реалізації кримінально-процесуальних гарантій є по суті всією системою кримінально-процесуальних норм, які спрямовують кримінальне провадження на досягнення його завдань. Такими завданнями є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження та щоб до кожного учасника кримінального провадження було застосовано належну правову процедуру.
Поряд з цим, у п. 1-1 ч. 2 ст. 395 КПК України визначено, що апеляційна скарга на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті може бути подана протягом п'яти днів з дня її оголошення.
В свою чергу, абз. 2 ч. 3ст. 395 КПК України прямо вказує - якщо ухвалу суду, слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Таким чином, при вирішенні питання, чи дотрималася особа, яка подала апеляційну скаргу, передбаченого ст. 395 КПК України строку на апеляційне оскарження, слід чітко встановити початок перебігу вказаного строку та його закінчення.
За змістом статті 113 КПК України процесуальні строки - це встановлені, зокрема законом, проміжки часу, у межах яких учасники кримінального провадження зобов'язані (мають право) приймати процесуальні рішення чи вчиняти процесуальні дії.
Будь-яка процесуальна дія або сукупність дій під час кримінального провадження мають бути виконані без невиправданої затримки і в будь-якому разі не пізніше граничного строку, визначеного відповідним положенням цього Кодексу.
Процедура визначення строків для подання скарги має на меті забезпечити належне відправлення правосуддя і дотримання принципу правової визначеності. Суворе дотримання строків у кримінальному процесі неможливе без чіткого знання правил їх обчислення. Для правильного обчислення строку важливого значення набувають приписи правових норм, які стосуються визначення початкового моменту перебігу строку, обставин, що впливають на його перебіг, і встановлення моменту його закінчення.
Частиною 1 ст. 117 КПК України передбачено, що строк виконання процесуальних дій поновлюється лише у тому випадку, якщо його пропущено з поважних причин. Отже, в ініційованому учасником кримінального провадження клопотанні про поновлення процесуального строку має бути наведено причини, через які цей строк пропущено. Поняття поважних причин пропуску строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд суду.
Виходячи із системного аналізу норм процесуального закону, під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, яка подала заяву про перегляд судових рішень, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили або ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк. Такі обставини мають бути підтверджені належними та допустимими доказами.
З матеріалів провадження убачається, що оскаржена ухвала постановлена 10.02.2026 року.
Як зазначено в апеляційній скарзі повний текст оскарженої ухвали захисник отримав 17.02.2026 року, натомість, повний текст згідно даних «Електронного суду» надісланий судом 17.02.2026 року, при цьому, інших відомостей щодо отримання стороною захисту ухвали суду, матеріали справи не містять, що в свою чергу не спростовує зазначеного. Після чого, адвокатом 23.02.2026 року було подано апеляційну скаргу.
На думку апеляційного суду, зазначені обставини свідчать про об'єктивну перешкоду для подання апеляційної скарги в строк, передбачений КПК.
З цих підстав, апеляційний суд дійшов висновку про необхідність поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Пересипського районного суду м. Одеси від 10.02.2026 року.
Частиною 1 ст.404 КПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно з вимогами ч.1 ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу («Запобіжні заходи, затримання особи»).
Незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
У відповідності до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
Виходячи з положень п. 24 ч. 1 ст. 3 КПК України судове провадження - це кримінальне провадження у суді першої інстанції, яке включає підготовче судове провадження, судовий розгляд і ухвалення та проголошення судового рішення, провадження з перегляду судових рішень в апеляційному, касаційному порядку, а також за нововиявленими або виключними обставинами, тобто рішення суду першої інстанції, ухвалене до ухвалення судових рішень, передбачених ч. 1 ст. 392 КПК України не входять до вказаного переліку, та не передбачають витребування матеріалів провадження.
Також, зважаючи на те, що приписами ст. 23 КПК України передбачено, що суд досліджує докази безпосередньо та не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом, апеляційний суд у даному випадку позбавлений можливості досліджувати докази, які б на даному етапі судового розгляду справи по суті дали можливість суду апеляційної інстанції робити висновки щодо обґрунтованості пред'явленого обвинувачення.
Такі обставини досліджуються безпосередньо судом 1-ої інстанції під час судового провадження та за результатами перевірки в порядку ст.ст. 89, 94 КПК України доказів, які на момент застосування (в тому числі, продовження дії запобіжного заходу) дають підстави суду прийняти рішення відповідно до положень ст. 331 КПК України.
Статтею 422-1 КПК України визначений порядок перевірки ухвал суду про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлених під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті.
Разом з тим, аналіз зазначеної норми кримінального процесуального закону свідчить про те, що апеляційний суд позбавлений можливості надати правову оцінку обґрунтованості пред'явленого особі обвинувачення, оскільки має право витребувати із суду 1-ої інстанції лише оскаржувану ухвалу та відповідне клопотання сторони обвинувачення, якщо таке подавалось (заявлялось).
Доводи сторони захисту, що обвинувачений не погоджується із правовою кваліфікацією його дій, колегія суддів визнає необґрунтованими та наголошує, що на даній стадії апеляційний суд не вправі вдаватися у кримінально-правову кваліфікацію інкримінованих обвинуваченим дій та давати оцінку обґрунтованості обвинувачення, оскільки остаточна оцінка доведеності обвинувачення у відповідності до вимог закону, буде дана лише за наслідками судового розгляду справи в суді першої інстанції, за результатами дослідження всіх доказів.
При розгляді зазначеного кримінального провадження у відповідності до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» апеляційний суд застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Пунктами 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і практики ЄСПЛ передбачено, що обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Відповідно до обвинувального акту, який міститься в матеріалах кримінального провадження, що надійшло до апеляційного суду, Омеру Ахмету пред'явлене обвинувачення у вчинені злочинів, передбачених ч. 1 ст. 14 ч. 3 ст. 305, ч. 3 ст. 307 КК України, за кваліфікуючими ознаками: готування до вчинення контрабанди особливо небезпечного наркотичного засобу, обіг якого заборонено, тобто його переміщення через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, вчинене в особливо великих розмірах, за попередньою змовою з групою осіб; незаконне придбання, перевезення та зберігання з метою збуту особливо небезпечного наркотичного засобу, обіг якого заборонено, в особливо великих розмірах, вчинене за попередньою змовою групою осіб.
Санкція ч. 3 ст. 305 КК України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 10 до 12 років з конфіскацією майна, при цьому санкція ч. 3 ст. 307 КК України - на строк від 9 до 12 років з конфіскацією майна, які за ст. 12 КК України класифікуються, як особливо тяжкі злочини.
Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.
У рішенні ЄСПЛ по справі «Пунцельт проти Чехії» («Punzelt v. Czech Republic») №31315/96 від 25.04.2000 зазначено, що при оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання.
Колегія суддів зауважує, що ризик переховування від органу досудового розслідування та суду є актуальним безвідносно до стадії кримінального провадження та обумовлений, серед іншого, можливістю притягнення до кримінальної відповідальності та пов'язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями), зокрема і суворістю передбаченого покарання, та обставинами вчинення інкримінованого злочину.
При цьому, апеляційний суд враховує, що у рішенні в справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 ЄСПЛ вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Окрім того, апеляційний суд також зважає на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції».
Як було вище зазначено, ОСОБА_11 обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів, за які передбачене покарання у виді позбавлення волі строком до 12 років, тобто загроза суворості можливого покарання підтверджує існування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України. Крім того, обвинувачений являється іноземцем та може безперешкодно покидати територію України.
При цьому, апеляційний суд враховує специфіку інкримінованих особливо тяжких злочинів, їх вчинення за попередньою змовою групою осіб та в особливо великих розмірах (за обставинами, викладеними в обвинувальному акті обвинувачений перевозив наркотичний засіб, обіг якого заборонено - героїн масою 8338,764 г), наявність співучасників, активну роль обвинуваченого, що може свідчити про ступінь його суспільної небезпеки, що в сукупності на переконання апеляційного суду є підставами стверджувати про наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Водночас, апеляційний суд враховує, що відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного ст. 615 цього Кодексу.
Відсутність свідків події та наявність інших осіб, яких викрив сам обвинувачений за обставинами цього кримінальному провадженні не можуть спростовувати необхідність допиту вказаних осіб в судовому засіданні задля перевірки фактів, викладених в обвинувальному акті. При цьому, оскільки інкриміновані діяння вчинені за попередньою змовою групою осіб, то логічно припустити можливість здійснення впливу обвинуваченим на інших осіб задля вироблення спільної стратегії з метою уникнення або зменшення обсягу відповідальності.
В контексті наведеного, апеляційний суд зауважує, що вище встановлені ризики не втратили своєї актуальності на цій стадії розгляду кримінального провадження, а підстави для застосування більш м'якого запобіжного заходу не встановлені, оскільки на переконання колегії суддів більш м'який запобіжний захід не зможе забезпечити виконання належної процесуальної поведінки обвинуваченим.
Апеляційний суд звертає увагу, що КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії обвинуваченого кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
На переконання колегії судді, позитивні характеристики обвинуваченого, наявність міцних соціальних зв'язків, відсутність попередніх судимостей не спростовують вище наведені ризики та не є достатнім стримуючим фактором, який свідчив би про забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого, більш того вказані обставини існували на момент ймовірного вчинення інкримінованих діянь, однак не мали достатнього впливу на особу, аби стримати її від кримінально протиправної діяльності.
Обставини вчинення діянь, інкримінованих обвинуваченому, доказова база, питання правильності кваліфікації дій обвинуваченого будуть оцінені судом під час розгляду кримінального провадження по суті пред'явленого обвинувачення.
Отже, на переконання апеляційного суду, вище викладених обставин достатньо для висновку про обґрунтованість висновку суду 1-ої інстанції про продовження обвинуваченому ОСОБА_12 строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
При цьому, апеляційний суд зауважує, що відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст.ст. 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
Оскільки ОСОБА_11 обвинувачується в двох особливо тяжких злочинах у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, враховуючи обставини їх вчинення в особливо великих розмірах (обвинувачений перевозив наркотичний засіб, обіг якого заборонено - героїн масою 8338,764 г), апеляційний суд вважає обґрунтованим висновок суду 1-ої інстанції не визначати обвинуваченому альтернативний запобіжний захід у виді застави.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали суду про продовження строку тримання під вартою суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
Одночасно, апеляційний суд звертає увагу, що доцільність необхідності подальшого утримання обвинуваченого під вартою буде перевірена через нетривалий час в порядку ст.331 КПК, а сторона захисту не позбавлена можливості надати суду документи на підтвердження доводів щодо неможливості подальшого утримання обвинуваченого під вартою, або зміни обставин, які свідчать про нівелювання врахованих раніше ризиків.
Апеляційним судом не встановлено істотних порушень положень КПК України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод при розгляді судом першої інстанції питання щодо продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинувачених, які б були підставою для скасування оскарженої ухвали та зміни запобіжного заходу на більш м'який.
З урахуванням вищенаведеного, апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційних скарг обвинувачених та скасування ухвали суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 24, 117, 177, 182, 183, 194, 199, 331, 370, 395, 404, 405, 407, 419, 422-1, 532, 615 КПК України, апеляційний суд -
постановив
Клопотання адвоката ОСОБА_6 - задовольнити.
Поновити адвокату ОСОБА_6 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_11 строк на апеляційне оскарження ухвали Пересипського районного суду м. Одеси від 10.02.2026 року.
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 , який діє в інтересах захисту обвинуваченого ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу Пересипського районного суду м. Одеси від 10.02.2026 року про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 ( ОСОБА_8 ), обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.14 ч.3 ст.305, ч.3 ст.307 КК України, - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4