Номер провадження: 11-кп/813/1584/26
Справа № 521/10401/24
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
18.03.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючий суддя ОСОБА_2 ,
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретар судового засідання ОСОБА_5 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Хаджибейського районного суду м. Одеси від 16 грудня 2025 року у кримінальному провадженні №12024164470000223 від 09.05.2024 року за обвинуваченням
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Гвардійське Одеського району Одеської області, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , офіційно не працевлаштований, з середньою освітою, не одружений, раніше судимий, востаннє:
23.05.2024 року вироком Комінтернівського районного суду Одеської області за ч. 4 ст. 185 КК України до 5 років позбавлення волі,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.309 КК України,
установив:
Зміст оскарженого судового рішення і встановлених обставин судом 1-ої інстанції.
Оскарженим вироком ОСОБА_8 визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, та йому призначено покарання покарання у вигляді одного року обмеження волі.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом повного складання призначених покарань, а саме покарання за вироком Комінтернівського районного суду Одеської області від 23.05.2024 року за ч.4 ст. 185 КК України у вигляді п'яти років позбавлення волі, ОСОБА_8 призначено остаточне покарання у вигляді п'яти років шести місяців позбавлення волі, із застосуванням положень п.1 ч.1 ст. 72 КК України, відповідно до яких одному дню позбавлення волі відповідає два дні обмеження волі.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_8 визначено рахувати з початку строку відбування покарання за вироком Комінтернівського районного суду Одеської області від 23.05.2024 року, а саме з 17.05.2023 року.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_8 до набрання вироком законної сили не обирався.
Вирішено питання стосовно речових доказів та процесуальних витрат у кримінальному провадженні.
Оскарженим вироком встановлено, що ОСОБА_8 , 09.05.2024 року, приблизно о 13 годині 00 хвилин, перебуваючи на території ДУ «Одеський слідчий ізолятор», розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 11, діючи з прямим умислом, з мотивів придбання наркотичного засобу, шляхом знахідки, привласнив знайдений на землі паперовий згорток, обмотаний клейкою стрічкою, в якому знаходилась речовина рослинного походження сіро-зеленого кольору, масою 8,84 г., яка є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено - канабіс, маса якого у висушеному стані становить 7,92 г., який помістив під спідню білизну, одягнену на ньому та став зберігати його без мети збуту.
Після чого, 09.05.2024 року, о 14 годині 29 хвилин, під час огляду місця події, у приміщенні кабінету оперативного відділу №8 ДУ «Одеський слідчий ізолятор», розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 11, у ОСОБА_8 було вилучено паперовий згорток, обмотаний клейкою стрічкою, в якому знаходилась речовина рослинного походження сіро-зеленого кольору, масою 8,84 г., яка є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено - канабіс, маса якого у висушеному стані становить 7,92 г.
Вимоги, наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала.
Не погодившись із зазначеним вироком суду, обвинувачений ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій він не оскаржуючи фактичні обставини кримінального провадження, кваліфікацію його дій та ступінь доведеності вини, просив змінити вирок в частині призначення покарання, оскільки вважає його занадто суворим, та призначити йому покарання у виді штрафу.
До початку апеляційного розгляду від прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_9 надійшли заперечення на апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 , в яких він зазначає, що обвинувачений вчинив злочин до відбуття покарання за попереднім вироком, у зв'язку з чим звільнення ОСОБА_8 від відбування покарання є неприпустимим. Відповідно до оскарженого вироку суду обставини, що пом'якшують покарання ОСОБА_8 відсутні, та наявна обставина, що обтяжує покарання - редидив кримінальних правопорушень. З урахуванням даних про особу обвинуваченого та відсутності обставин, які істотно знижують ступінь тяжкості інкримінованого ОСОБА_8 злочину, підстав для застосування ст. 69 КК України немає. Будь-які інші види покарання, які передбачені санкцією ч. 1 ст. 309 КК України, в даному випадку застосувати неможливо, зокрема, виправні роботи на строк до двох років, або пробаційний нагляд на строк до п'яти років, не застосовуються в даному випадку, через те, що засуджений ОСОБА_8 відбуває покарання, пов'язане з позбавленням волі за вироком Комінтернівського районного суду від 23.05.2024. Штраф, як вид покарання, також не може бути застосовано, оскільки обвинувачений ОСОБА_8 неодружений, не працевлаштований та не має соціальних зв'язків.
На підставі викладеного прокурор просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а вирок - без змін.
Позиції учасників апеляційного провадження.
Обвинувачений ОСОБА_8 та захисник ОСОБА_7 підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити.
Прокурор ОСОБА_6 заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити вирок без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, учасників апеляційного розгляду, дослідивши матеріали кримінального провадження та, перевіривши доводи, наведені в апеляційній скарзі, апеляційний суд дійшов висновку про таке.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Відповідно до положень статей 7, 9 КПК України зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження. Під час кримінального провадження суд зобов'язаний неухильно додержуватися вимог Конституції України, КПК України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства, практики Європейського суду з прав людини.
Згідно з вимогами ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Оскільки в апеляційній скарзі стороною захисту не оспорюються фактичні обставини вчинення кримінальних правопорушень, встановлені судом першої інстанції, доведеність вини обвинуваченого та правильність кваліфікації його дій, апеляційний суд не переглядає оскаржений вирок в цій частині.
У своїй апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_8 просив апеляційний суд призначити йому покарання у виді штрафу.
Апеляційний суд не може погодитися з доводами апеляційної скарги про те, що вирок суду є надмірно суворим і наявні підстави для призначення обвинуваченому ОСОБА_8 більш м'якого покарання, а саме у виді штрафу.
Конституційний Суд України у Рішенні від 02.11.2004 № 15-рп/2004 зазначив, що: «Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України».
Статтею 50 КК України встановлено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до ст.65 КК України - особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети та принципів справедливості і індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, які підлягають обов'язковому врахуванню. Під час вибору покарання мають значення обставини, які його пом'якшують та обтяжують, відповідно до положень статей 66 та 67 КК України.
Так, статтею 9 Конституції України визначено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до позиції, викладеної у рішенні ЄСПЛ «Скополла проти Італії» від 17.09.2009 року, складовими елементами принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.
Відповідно до оскарженого вироку, судом першої інстанції при призначенні покарання ОСОБА_8 , відповідно до вимог ст. 66 КК України, обставин, що пом'якшують покарання не встановлено.
Обставиною, яка відповідно до ст.67 КК України обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_8 , суд першої інстанції врахував рецидив кримінальних правопорушень.
Крім того, суд першої інстанції прийняв до уваги характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, фактичні обставини справи, вчинення обвинуваченим злочину, який згідно зі ст.12 КК України є кримінальним проступком, особу обвинуваченого ОСОБА_8 , який перебуває у віці 31 року, неодружений, раніше неодноразово судимий, вчинив кримінальне правопорушення під час відбування покарання за вироком Комінтернівського районного суду Одеської області від 23.05.2024 року.
Апеляційний суд звертає увагу, що санкція ч.1 ст.309 КК України передбачає покарання у виді штрафу від однієї тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправних робіт на строк до двох років, або пробаційного нагляду на строк до п'яти років, або обмеження волі на той самий строк.
При цьому суд першої інстанції з урахуванням усіх обставин кримінального провадження призначив ОСОБА_8 мінімальне покарання у виді обмеження волі, яке передбачено положеннями ч.1 ст.63 КК України для такого виду покарань.
Апеляційний суд враховує характеристику ОСОБА_8 , надану заступником начальника ВСВ та ПР ДУ «Одеський слідчий ізолятор» капітаном внутрішньої служби ОСОБА_10 , відповідно до якої ОСОБА_8 характеризується виключно з негативної сторони, до затримання був офіційно не працевлаштованим, раніше судимий, утримується під вартою на підставі ухвали Южного міського суду Одеської області за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, допускав порушення режиму тримання по факту зберігання заборонених предметів, паління у невстановленому місці, за що притягувався до дисциплінарної відповідальності 6 разів, не завжди тактовно поводиться із представниками адміністрації установи, на заходи соціально-виховного впливу не реагує (т. 1 а.с. 41).
Окрім того, апеляційний суд зазначає, що обвинувачений ОСОБА_8 раніше неодноразово судимий за вчинення умисних корисливих злочинів (т. 1 а.с. 48-63), не працевлаштований, на шлях виправлення не став, відповідних висновків для себе не зробив та вчинив новий злочин під час відбування покарання за іншим вироком.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано призначив ОСОБА_8 остаточне покарання із застосуванням положень ч. 4 ст. 70 КК України, шляхом повного складання призначених покарань, а саме покарання за вироком Комінтернівського районного суду Одеської області від 23.05.2024 року за ч.4 ст. 185 КК України у вигляді п'яти років позбавлення волі, у виді позбавлення волі на 5 (п'ять) років та 6 (шість) місяців, із застосуванням положень п.1 ч.1 ст. 72 КК України, відповідно до яких одному дню позбавлення волі відповідає два дні обмеження волі, оскільки саме таке покарання буде справедливим, необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_8 , попередження вчинення ним нових злочинів, а також повністю досягне мети його призначення та призведе до позитивних змін в особистості обвинуваченого.
Відповідно до ч.1 ст.407 КПК України, суд апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду першої інстанції має право залишити оскаржуване судове рішення без змін.
Аналізуючи вищевикладені обставини в їх сукупності, апеляційний суд дійшов висновку про необґрунтованість апеляційної скаргиобвинуваченого ОСОБА_8 , у зв'язку з чим вважає за необхідне залишити її без задоволення, а оскаржуваний вирок суду - без змін.
Керуючись статтями 404, 405, 407, 418, 419, 532 КПК України, апеляційний суд, -
ухвалив:
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 - залишити без задоволення.
Вирок Хаджибейського районного суду м. Одеси від 16 грудня 2025 року, яким ОСОБА_8 визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.309 КК України, - залишити без змін.
Ухвала Одеського апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня набрання нею законної сили, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії ухвали.
Судді Одеського апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4