Іменем України
11 січня 2011 року справа № 5020-10/265
Господарський суд міста Севастополя у складі: судді Юріної О.М., розглянувши матеріали справи за позовом:
Товариства з обмеженою відповідальністю «М.С.Л.»
(01004, м. Київ, вул. Шовковична, 50-а)
до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
(99814, АДРЕСА_1)
про стягнення 154 008,07 грн., у тому числі: 125 757,15 грн. -основний борг, 14 275,92 грн. - пеня, 2 108,59 грн. 3% річних, 5 861,83 -інфляційні втрати,
за участю представників сторін:
позивача - Гришко С.О., довіреність № б/н від 12.01.2011;
відповідача - не з'явився.
Товариство з обмеженою відповідальністю «М.С.Л.»(далі -Позивач) звернулось до господарського суду міста Севастополя із позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі -Відповідач) про стягнення 154 008,07 грн., у тому числі: 125 757,15 грн. -основний борг, 14 275,92 грн. - пеня, 2 108,59 грн. 3% річних, 5 861,83 -інфляційні втрати.
Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням належним чином Відповідачем обов'язку щодо перерахування на банківський рахунок довірителя коштів, отриманих від розповсюдження лотерейних білетів відповідно до умов договору про розповсюдження білетів державних лотерей №222 від 01.08.2009.
Представник Позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просить позов задовольнити у повному обсязі.
Відповідач без поважних причин не виконав вимоги ухвал суду від 01.11.2010, 16.11.2010, 02.12.2010, 21.12.2010 у судові засідання 16.11.2010, 02.12.2010, 21.12.2010, 11.01.2011 не з'явився, явку уповноваженого представника не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином рекомендованою кореспонденцією та завчасно (повернення поштового відправлення від 24.11.2010 вх. №25585 /а.с.38-45/, повернення поштового відправлення від 13.12.2010 вх. №27132 /а.с.96-99/).
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Зазначена правова позиція висловлена у постанові Вищого господарського суду України від 03.06.2009 №2-7/10608-2008.
Оскільки явка учасників процесу обов'язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, підстави для відкладення розгляду справи відсутні.
З врахуванням вищевикладеного, суд визнав за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами у порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України, у відсутність представника Відповідача.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника Позивача, суд
01 серпня 2009 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Повірений) і Товариством з обмеженою відповідальністю «М.С.Л.»в особі керівника Кримського представництва ТОВ «М.С.Л.»Садовського О.В. (Довіритель) був укладений договір про розповсюдження білетів державних лотерей №222 (далі - Договір), предметом якого є розповсюдження Повіреним білетів державних лотерей від імені та за рахунок Довірителя юридичним і фізичним особам на території центрального ринку в місті Севастополь, кінотеатр Перемога, вул. В.Морська, буд. 13 (п.1.1 Договору) /а.с.11-12/.
Відповідно до пункту 2.2 Договору Відповідач зобов'язувався згідно з технологією та чинним законодавством організувати прийом, облік та звітність за розповсюджені та нерозповсюджені лотерейні білети та прийняті ставки; негайно повернути Довірителю нерозповсюджені лотерейні білети, кошти, одержані від розповсюдження лотерейних білетів (прийняття оплат участі в лотереї); не рідше ніж один раз на тиждень здійснювати розрахунки з Довірителем шляхом перерахування на банківській рахунок Довірителя коштів, отриманих від розповсюдження лотерейних білетів та пред'являти Довірителю для перевірки залишки нерозповсюджених миттєвих лотерейних білетів; щотижня перераховувати на банківський рахунок представництва Довірителя кошти, одержані від розповсюдження лотерей.
Пунктом 3.2 Договору передбачено, що сторони щомісячно проводять взаємне звірювання залишків білетів лотерей та обсяг розповсюдження з оформленням акту, що підписується їх сторонами.
Згідно з пунктом 3.3. Договору Повірений зобов'язаний перераховувати (або здавати до каси представництва) щотижнево кошти, виручені від розповсюдження лотерейних білетів, прийнятих ставок за виключенням суми сплачених виграшів за умови надання підтверджуючих документів про сплату виграшів.
Строк дії Договору встановлено один рік з моменту його підписання. У разі, коли за 10 діб до перебігу строку дії договору ні одна із сторін не заявить про його припинення договір вважається продовженим на новий термін (пункти 6.1, 6.3 Договору).
Однак, починаючи з листопада 2009 року за Відповідачем виникла заборгованість перед Позивачем, у зв'язку з чим 26 листопада 2009 року між Позивачем та Відповідачем в особі керівника Кримського представництва ТОВ «М.С.Л.»Садовського О.В. був укладений договір про реструктуризацію заборгованості (Договір реструктуризації) /а.с.13/, предметом якого є надання розстрочки у сплаті заборгованості, що виникла протягом жовтня-листопада 2009 року (пункт п.1.1 Договору реструктуризації).
Відповідно до пункту 1.2 Договору реструктуризації кінцевим строком погашення заборгованості є 12 грудня 2009 року.
Станом на день вирішення спору заборгованість Відповідача складає 125 757,15 грн., що підтверджується відомостями розповсюджувача (фізичної особи-підприємця ОСОБА_1) /а.с.18-20, 108-109/, актом перевірки фінансово-господарської діяльності Відповідача /а.с.48/, актом перевірки окремих питань фінансово-господарської діяльності Кримського представництва Позивача /а.с.21/, актом документальної ревізії по окремим питанням фінансово-господарської діяльності Кримського представництва «М.С.Л.»та Відповідача за період з 01.09.2009 по 14.12.2009 /а.с.49-54/, звітом про суми реалізації лотерей і виплачених виграшів на терміналах 2052, 30124, розповсюджувачем Степанковим О.А. від 25.12.2009 №133 /а.с.78-83/, розпискою Відповідача від 07.12.2009 /а.с.17/.
Судом встановлено, що Договір чинний та недійсним не визнаний і за своєю правовою природою та ознаками укладений між сторонами договір є договором доручення.
Спірні правовідносини врегульовані нормами Цивільного кодексу України (Закон України №435-ІV від 16.01.2003, далі -ЦК України) та Господарського кодексу України (Закон України №436-ІV від 16.01.2003 України, далі -ГК України), що набрали чинність з 01.01.2004, тому підлягають застосуванню при вирішенні цього спору.
Згідно з частиною першою статті 1000 ЦК України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.
Частина перша статті 193 ГК України передбачає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статті 525 та 526 ЦК України встановлюють, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Зобов'язання з передачі білетів Повіреному Позивачем виконані у повному обсязі, але, як встановлено судом, Відповідач умови Договору належним чином не виконав - кошти, одержані від розповсюдження лотерейних білетів Довірителю не повернув.
Таким чином, заборгованість Відповідача за Договором склала 125 757,15 грн. Доказів сплати заборгованості за Договором частково чи у повному обсязі Відповідач суду не надав, тоді як відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Отже, вимоги про стягнення з Відповідача 125 757,15 грн. заборгованості є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.
У зв'язку з неналежним виконанням Відповідачем своїх зобов'язань Позивач просить суд стягнути з Відповідача інфляційні втрати в розмірі 6 639,98 грн. за період з 04.12.2009 по 10.09.2010, 3% річних в розмірі 2 894,14 грн. за період з 04.12.2009 по 10.09.2010 та пеню у розмірі 18 716,80 грн. за період з 04.12.2009 по 10.09.2010.
В силу частини другої статті 20 Господарського кодексу України, захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.
Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина перша статті 230 Господарського кодексу України).
Відповідно до статті 610, частини третій статті 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Статтею 549 Цивільного кодексу України пеня визначена як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання та обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
При цьому, відповідно до статей 3, 4 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, встановленому за погодженням сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Пунктом 5.2 Договору передбачено, що за несвоєчасне перерахування Повіреним коштів, отриманих від розповсюдження лотерейних білетів державних лотерей Повірений сплачує Довірителю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, від суми, що підлягає перерахуванню на рахунок Довірителя за кожен день прострочки платежу.
Щодо вимог про стягнення пені у розмірі 18 716,80 грн. за період з 04.12.2009 по 10.09.2010 суд задовольняє їх частково, виходячи з наступного.
Обчислюючи розмір пені /а.с.5/, Позивач застосував подвійну облікову ставку Національного банку України, що відповідає нормам спеціального законодавства, а саме - Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»від 22.11.1996 №543/96-ВР, (стаття 3).
Проте, Позивачем не враховані положення законодавства, що підлягає застосуванню відносно спірних правовідносин, а саме, частини шостої статті 232 Господарського кодексу України, відповідно до якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Крім того, Позивачем невірно визначений строк настання зобов'язання за Договором.
Так, пеня за період з 04.12.2009 по 10.09.2010 підлягає стягненню у розмірі 12 796,08 грн. за період з 12.12.2009 по 31.07.2010:
12.12.2009 -07.06.2010 (178 днів) 98 947,80 грн.х20,5%х178:365 = 9 892,07 грн.
08.06.2010 -11.06.2010 (4 дня) 98 947,80 грн.х19,0%х4:365 = 206,03 грн.
01.01.2010 -07.06.2010 (158 днів) 26 013,50 грн.х20,5%х158:365 = 2 308,43 грн.
08.06.2010 -30.06.2010 (23 дня) 26 013,50 грн.х19,0%х23:365 = 311,45 грн.
01.02.2010 -07.06.2010 (127 днів) 795,85 грн.х20,5%х127:365 = 56,77 грн.
07.06.2010 -07.07.2010 (30 днів) 795,85 грн.х19,0%%х30:365 = 12,43 грн.
08.07.2010 -31.07.2010 (24 дня) 795,85 грн.х17,0%%х24:365 = 8,90 грн.
Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Розрахунок Позивача 3% річних /а.с.6/ визнаний судом неправильним.
Таким чином, вимоги Позивача щодо стягнення 3% річних в розмірі 2 894,14 грн. за період з 04.12.2009 по 10.09.2010 підлягають задоволенню частково у розмірі 2 775,67 грн.:
12.12.2009 -31.12.2009 (20 днів) 98 947,80 грн.х20:365 х 3% = 162,65 грн.;
01.01.2010 -31.01.2010 (31 день) 124 961,30 грн.х31:365 х 3% = 318,39 грн.;
01.02.2009 -10.09.2010 (222 дні) 125 757,15 грн.х20,5%х131:365 = 2 294,64 грн.
Розрахунок Позивача інфляційних втрат /а.с.5/ визнаний судом невірним.
Таким чином, вимоги Позивача щодо стягнення інфляційних втрат в розмірі 6 639,98 грн. за період з 04.12.2009 по 10.09.2010 підлягають задоволенню частково у розмірі 6 283,76 грн.:
98 947,80 грн. х 100,9% = 99 838,33 грн., інфляційне збільшення за грудень 2009 року склало: 99 838,33 грн. -98 947,80 грн. = 890,53 грн.
124 961,30 грн. х 101,8% = 127 210,60 грн., інфляційне збільшення за січень 2010 року склало: 127 210,60 грн. -124 961,30 грн. = 2 249,30 грн.
125 757,15 грн. х (101,9%х100,9%х99,7%х99,4%х99,6%х99,8%х101,2% = 128 901,08 грн., інфляційне збільшення за період з лютого 2010 року по 10.09.2010 склало: 128 901,08 грн. -125 757,15 грн. = 3 143,93 грн.
Витрати Позивача по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 49, 82, 84-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (99814, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1 з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «М.С.Л.»(01004, м. Київ, вул. Шовковична, 50-а, ідентифікаційний код 33166107, п/р 260003010782, в АБ «Старокиєвський банк», МФО 321477) 147 612,66 грн. (сто сорок сім тисяч шістсот дванадцять грн. 66 коп.), у тому числі: 125 757,15 грн. -основний борг, 2 775,67 грн. - 3% річних; 6 283,76 грн. - інфляційні втрати, 12 796,08 грн. -пеня, а також витрати по сплаті державного мита в розмірі 1 476,13 грн. (одна тисяча чотириста сімдесят шість грн. 13 коп.); витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 226,20 грн. (двісті двадцять шість грн. 20 коп.).
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя О.М.Юріна
Рішення складено відповідно до вимог статті 84
Господарського процесуального кодексу України
та підписано 17.01.2011.