16.03.2026 Справа № 756/13420/25
Справа № 756/13420/25
Провадження № 1-кп/756/887/26
16 березня 2026 року Оболонський районний суд міста Києва в складі:
Головуючого - судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участі: прокурора ОСОБА_3 ,
потерпілої ОСОБА_4 ,
представника потерпілої ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві клопотання захисника ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , про скасування арешту майна,
У провадженні Оболонського районного суду міста Києва перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
Захисник ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 звернувся до суду із клопотання про скасування арешту майна.
В обґрунтування клопотання посилаються на те, що ухвалою слідчого судді Оболонського районного суду міста Києва від 23.05.2025 накладено арешт на телефон марки «Realme» (пароль для входу НОМЕР_1 ) з розбитим екраном та корпусом ІМЕІ1: НОМЕР_2 , ІМЕІ2: НОМЕР_3 , з SIM-картою «Лайф» НОМЕР_4 , що належить ОСОБА_6 .
Оскільки досудове розслідування у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_6 завершено, матеріали досудового розслідування не містять жодних відомостей про проведення будь-яких слідчих чи процесуальних дій із використанням мобільного телефону, що свідчить про відсутність будь-якого процесуального значення цього майна для доведення обставин, які покладено в основу обвинувачення, захисник ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 просить скасувати накладений на мобільний телефон арешт.
У судовому засіданні ОСОБА_6 та його захисник - адвокат ОСОБА_7 клопотання про скасування арешту підтримали, просили задовольнити.
Інші учасники процесу проти задоволення клопотання про скасування арешту на майно не заперечували.
Вивчивши клопотання та матеріали справи, суд встановив наступне.
У провадженні Оболонського районного суду міста Києва перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
Ухвалою слідчого судді Оболонського районного суду міста Києва від 23.05.2025 накладено арешт на телефон марки «Realme» (пароль для входу НОМЕР_1 ) з розбитим екраном та корпусом ІМЕІ1: НОМЕР_2 , ІМЕІ2: НОМЕР_3 , з SIM-картою «Лайф» НОМЕР_4 , що належить ОСОБА_6 .
Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Відповідно до ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Статтею 16 КПК України передбачено недоторканість права власності як одну із засад кримінального провадження. Цією нормою передбачено, що позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Разом з цим, суд враховує, що в силу ст. 41 Конституції України, ст. 1 протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична та юридична особа має право володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, ніж на користь суспільства і на умовах, передбачених Законом або загальними принципами міжнародного права.
Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції гарантує право на вільне володіння своїм майном, яке звичайно називається правом на власність.
Крім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі «АГОСІ проти Сполученого Королівства» (AGOSI v. The United Kingdom від 24.10.1986, серія А, № 108, п. 52). Іншими словами, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.
У справі Раймондо проти Італії (Raimondo v. Italy, рішення 24.01.1994), в яких заявники скаржилася на контроль за використанням власності в зв'язку з провадженням кримінального розслідування, не знайшовши у цьому випадку порушення ст.1 протоколу № 1, Суд відзначив порушення в тому, що уряд не вжив швидких заходів для того, щоб знову надати в повноправне користування власність після закінчення відповідних розслідувань (п.35).
Із змісту вищезазначених норм КПК України та практики Європейського суду з прав людини, вбачається, що захист прав власника чи законного володільця майна, яке має значення для кримінального провадження, є пріоритетним, і ступінь втручання у право власності особи має бути співмірним потребам досудового розслідування.
Враховуючи розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, з огляду на те, що досудове розслідування завершено та справа перебуває на стадії судового розгляду, з арештованим мобільними телефоном не проведено будь-яких слідчих чи процесуальних дій, суд дійшов висновку про те, що відсутня потреба в подальшому застосуванні цього заходу.
Керуючись ст. ст. 100, 170-174, 350, 369-372, 376, 392 КПК України, суд,
Клопотання захисника ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , про скасування арешту майна - задовольнити.
Арешт на мобільний телефон марки «Realme» (пароль для входу НОМЕР_1 ) з розбитим екраном та корпусом ІМЕІ1: НОМЕР_2 , ІМЕІ2: НОМЕР_3 , з SIM-картою «Лайф» НОМЕР_4 , що належить ОСОБА_6 , накладений ухвалою слідчого судді Оболонського районного суду міста Києва від 23.05.2025 - скасувати та передати за належністю ОСОБА_6 або за його дорученням іншій особі.
Ухвала набирає законної сили після її проголошення та оскарженню не підлягає.
Суддя