Справа № 755/3038/26
1-кп/755/960/26
"06" березня 2026 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,
розглянувши у спрощеному провадженні, кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026105040000196 від 27.02.2026 року за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Лебедин, Сумської обл., українця, громадянина України, із середньо-спеціальною освітою, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого, зокрема, востаннє: 25.07.2024 року вироком Дніпровського районного суду м. Києва за ч. 1 ст. 309 КК України до 2 (двох) років обмеження волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 2 (два) роки,
у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 337 КК України,
Так, на територій Украйни з 24.02.2022 року введено воєнний стан, відповідно до Указу Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України № 2102-ІХ від 24.02.2022 року «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» та Указом Президента України № 65/2022 від 24.02.2022 року «Про загальну мобілізацію», затвердженого Законом України № 2105-ІХ від 03.03.2022 року «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію», яким на території України оголошено повну мобілізацію протягом 90 діб та строк дії якої неодноразово продовжувався, востаннє, на підставі Закону України від 21.10.2025 року № 4643-1Х, яким затверджено Указ Президента України № 793/2025 від 20.10.2025 року «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», строком на 90 діб та продовжено мобілізацію, визначену Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку проведення загальної мобілізації», яка діє на теперішній час.
Так, із 17.01.2025 року ОСОБА_3 перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідно до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів за № 191220221352762500001, має ВОС № 956 (будівельних робіт), код ВОС 647 А (робітник підсобний будівельних робіт, всі види Збройних сил України, родів військ і служб, для яких не визначені особливі вимоги щодо проходження військової служби), група обліку А (всі види Збройних сил України, родів військ і служб, для яких не визначені особливі вимоги щодо проходження військової служби), категорія обліку ІІ, військове звання солдат, віднесений до рядового складу, є військовозобов'язаним у зв'язку із оголошенням загальної мобілізації на військову службу у Збройні Сили України за мобілізацією, у силу чого, на нього покладається дотримання військового обов'язку, зокрема: вимог ч. 3 ст. 1 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу», відповідно до якого, військовий обов'язок включає дотримання правил військового обліку; вимог ч. 10 ст. 1 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу», відповідно до якого, громадянин України, який перебуває на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язаний: уточнити протягом 60 днів із дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки; прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів; проходити медичний огляд, згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно; проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов'язок у запасі; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством; вимог ч. 3 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», відповідно до якої, під час мобілізації військовозобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов'язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.
Так, під час перебування на військовому обліку, ОСОБА_3 двічі допустив порушення норм законодавства щодо дотримання військового обов'язку та мобілізації, у зв'язку з чим, відносно нього було винесено постанову № 1298 від 03.05.2025 року за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 210-1 КУпАП, якою накладено штраф у сумі 17 000 гривень та постанову № R362095 від 21.02.2026 року, відповідно до якої, справу про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 210 КУпАП, закрито у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи строків накладення адміністративного стягнення, визначених ст. 38 КУпАП.
Незважаючи на вказані вище порушення законодавства, військовозобов'язаний ОСОБА_3 на шлях виправлення не став та знову порушив покладені на нього обов'язки військовозобов'язаного за наступних обставин.
Так, 13.02.2026 року, о 13 годині 35 хвилин, військовозобов'язаний ОСОБА_3 перебував у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , де від уповноваженого представника ІНФОРМАЦІЯ_3 - оператора мобілізаційного відділення ОСОБА_4 , отримав повістку № 6620792 від 13.02.2026 року про його виклик на 10 годину 00 хвилин 16.02.2026 року до ІНФОРМАЦІЯ_3 , що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , для уточнення даних, про що у відповідній розписці поставив свій особистий підпис. Після вручення повістки, військовозобов'язаному ОСОБА_3 було оголошено та вручено письмове попередження керівника ІНФОРМАЦІЯ_3 полковника ОСОБА_5 про наслідки неявки до територіально центру комплектування та соціальної підтримки.
Після отримання вказаної вище повістки та попередження, у ОСОБА_3 , як особи, яка не бажає належним чином виконувати свої обов'язки військовозобов'язаного, зокрема, у подальшому проходити військову службу, виник протиправний умисел на ухилення військовозобов'язаного від військового обліку після попередження, зробленого керівником ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 .
Реалізуючи свій протиправний умисел, спрямований на ухилення військовозобов'язаного від військового обліку, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи настання та свідомо бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді ухилення військовозобов'язаного від військового обліку, грубо порушуючи вимоги законодавства щодо дотримання військового обов'язку та мобілізації, 16.02.2026 року, о 10 годині 00 хвилин, ОСОБА_3 , будучи належним чином повідомленим про час та місце прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_3 для уточнення даних, після письмового попередження керівника ІНФОРМАЦІЯ_3 полковника ОСОБА_5 , за викликом не з'явився, про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до ІНФОРМАЦІЯ_3 або у будь-який інший спосіб протягом трьох днів від визначених у повістці дати і часу прибуття не повідомив, та в подальшому, у семиденний строк до ІНФОРМАЦІЯ_3 не прибув, чим порушив приписи ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», тим самим, будучи військовозобов'язаним, ухилився від військового обліку після попередження, зробленого відповідним керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Таким чином, ОСОБА_3 обвинувачується у тому, що він своїми умисними діями вчинив ухилення військовозобов'язаного від військового обліку після попередження, зробленого відповідним керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки, тобто, кримінальний проступок, передбачений ч. 1 ст. 337 КК України.
Під час досудового розслідування було встановлено, що обвинувачений беззаперечно визнав свою винуватість, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і згоден з розглядом обвинувального акта за його відсутності, у зв'язку з чим, прокурором був скерований до суду обвинувальний акт, в якому зазначено клопотання про його розгляд у спрощеному порядку без проведення судового розгляду у судовому засіданні, у порядку, передбаченому ч. 1 ст. 302 КПК України.
До обвинувального акту додана письмова заява обвинуваченого ОСОБА_3 , яка була складена в присутності захисника - адвоката ОСОБА_7 , відповідно до якої, обвинувачений беззаперечно визнав свою винуватість у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 337 КК України, згоден із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлений з обмеженням права апеляційного оскарження, відповідно до положень ч. 2 ст. 302 КПК України, згоден з розглядом обвинувального акта у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду у судовому засіданні.
Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_7 підтвердив добровільність беззаперечного визнання винуватості обвинуваченим ОСОБА_3 , його згоду зі встановленими в результаті досудового розслідування обставинами і згоду на розгляд обвинувального акту за його відсутності.
Крім того, до обвинувального акту додані матеріали досудового розслідування, у тому числі й документи, які засвідчують беззаперечне визнання обвинуваченим своєї винуватості.
Згідно зі ч. 2 ст. 381 КПК України, суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта за його відсутності.
У зв'язку з тим, що обвинувачений ОСОБА_3 беззаперечно визнав свою винуватість, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і згоден з розглядом обвинувального акту за його відсутності, потерпілий не заперечує проти такого розгляду, а прокурором був надісланий до суду обвинувальний акт з клопотанням про його розгляд у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні, суд, вивчивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали, вважає можливим розглянути обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду у судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження і ухвалити вирок.
Відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України, у разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження не здійснюється.
Вивчивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали в їх сукупності, перевіривши встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються сторонами кримінального провадження, суд приходить до висновку, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні ним кримінального проступку повністю доведена.
Відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених ст. 65 КК України, суд при призначенні покарання зобов'язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Виходячи з принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації це покарання має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу. При виборі покарання мають значення і повинні братися до уваги обставини, що його пом'якшують та обтяжують.
Суд, призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_3 враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Згідно зі ст. 66 КК України, суд визнає пом'якшуючою обставиною щире каяття обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненому.
Відповідно до ст. 67 КК України, обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.
Суд звертає увагу, що санкцією ч. 1 ст. 337 КК України передбачено покарання у виді штрафу від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправних робіт на строк до одного року.
Відповідно до ст. 57 КК України, виправні роботи не застосовуються до вагітних жінок та жінок, які перебувають у відпустці по догляду за дитиною, до непрацездатних, до осіб, що не досягли шістнадцяти років, та тих, що досягли пенсійного віку, а також до військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, працівників правоохоронних органів, нотаріусів, приватних виконавців, суддів, прокурорів, адвокатів, державних службовців, посадових осіб органів місцевого самоврядування.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, обвинувачений ОСОБА_3 не працює, тому, відповідно до вимог ст. 57 КК України, до нього не може бути застосовано міру покарання у виді виправних робіт, а тільки штраф, так як інше покарання санкцією ч. 1 ст. 337 КК України, не передбачено.
Таким чином, враховуючи вищенаведене та те, що обвинувачений ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України, є кримінальним проступком, свою вину в скоєнні кримінального проступку визнав, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, раніше судимий, зокрема, дане кримінальне правопорушення вчинив будучи засудженим до покарання у виді обмеження волі та на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком, тому за сукупності вищенаведених обставин, враховуючи принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, суд приходить до висновку про те, що покарання обвинуваченому ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 337 КК України слід призначити у межах, встановлених санкцією ч. 1 ст. 337 КК України, а саме у виді штрафу, оскільки, міру покарання у виді виправних робіт, призначити не можливо, з урахуванням ст. 57 КК України.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.
Зокрема, згідно з ч. 3 ст. 78 КК України, у разі вчинення засудженим протягом іспитового строку нового кримінального правопорушення суд призначає йому покарання за правилами, передбаченими в статтях 71, 72 цього Кодексу.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 72 КК України, основні покарання у виді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю при призначенні їх за сукупністю кримінальних правопорушень і за сукупністю вироків складанню з іншими видами покарань не підлягають і виконуються самостійно.
За таких обставин, згідно із ч. 3 ст. 72 КК України, покарання у виді штрафу, яке призначається ОСОБА_3 цим вироком, - слід виконувати самостійно.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.
Процесуальні витрати у кримінальному проваджені не понесені.
Речові докази у кримінальному проваджені вирішено, відповідно до ст. 100 КПК України.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 368, 370, 374, 381, 382 КПК України, суд, -
ОСОБА_3 визнати винуватим за ч. 1 ст. 337 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 5 100 (п'ять тисяч сто) гривень.
На підставі ст. 71 КК України, до призначеного за даним вироком, повністю приєднати невідбуте покарання за вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 25 липня 2024 року і за сукупністю вироків призначити ОСОБА_3 остаточне покарання у виді 2 (двох) років обмеження волі та штрафу в розмірі 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 5 100 (п'ять тисяч сто) гривень.
Відповідно до ч. 3 ст. 72 КК України, покарання у виді штрафу у розмірі 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 5 100 (п'ять тисяч сто) гривень - виконувати самостійно.
Запобіжний захід ОСОБА_3 у даному кримінальному провадженні не обирався.
Строк відбування покарання ОСОБА_3 рахувати з моменту його затримання.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.
Процесуальні витрати у кримінальному проваджені не понесені.
Речові докази у кримінальному провадженні, а саме: оптичний носій інформації (диск «DVD-R» 4,7 GB/120 min), який упаковано до білого паперового конверту, який опечатано печаткою «Для пакетів Дніпровського УП ГУ НП у м. Києві» з підписом дізнавача, що долучений до матеріалів кримінального провадження - залишити у матеріалах.
Вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому ст. ст. 381, 382 КПК України, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
З інших підстав вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі, якщо вирок було постановлено без виклику особи, яка його оскаржує, в порядку, передбаченому ст. 382 КПК України, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам.
Головуючий суддя: