Справа №:377/879/24
Провадження №: 1-кп/755/46/26
"19" березня 2026 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_4 ,
за участі сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_5 ,
представника потерпілого-адвоката ОСОБА_6 ,
захисника- адвоката ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
розглянувши у закритому судовому засіданні в режимі відеоконференцзв'язку матеріали кримінального провадження № 12024111270000037, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудового розслідування 09.10.2024 року за обвинуваченням:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеси, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 156, ч. 4 ст. 153, ч. 6 ст. 153, ч. 6 ст. 152, ч. 1 ст. 301-1 КК України,
установив:
У провадженні Дніпровського районного суду м. Києва перебуває кримінальне провадження № 12024111270000037, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудового розслідування 09 жовтня 2024 року, за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 156, ч. 4 ст. 153, ч. 6 ст. 153, ч. 6 ст. 152, ч. 1 ст. 301-1 КК України.
Прокурор ОСОБА_5 подала письмове клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Клопотання вмотивоване тим, що ОСОБА_8 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 156, ч. 4 ст. 153, ч. 6 ст. 153, ч. 6 ст. 152, ч. 1 ст. 301-1 КК України.
Ухвалою слідчого судді Славутицького міського суду Київської області від 12.10.2024 у відношенні ОСОБА_8 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 10.12.2024, який в подальшому продовжувався ухвалами слідчих суддів від 03.12.2024, 07.01.2025 та 04.03.2025 в межах строку досудового розслідування, а також Дніпровським районним судом м. Києва на стадії судового розгляді кримінального провадження.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 02.02.2026 ОСОБА_8 було продовжено строк тримання під вартою до 02.04.2026 включно, без визначення розміру застави, з утриманням його в ДУ «Київський слідчий ізолятор».
Продовжуючи строк тримання під вартою суд дійшов висновку про наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 3 та 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме тих, що без застосування до ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою останній може робити спроби переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків та потерпілих у цьому кримінальному провадженні та продовжити вчиняти інкриміновані йому злочини.
Так, ризики, передбачені пунктами 1, 3 та 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які стали підставою для застосування та подальшого продовження ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, продовжують існувати, нових обставин, які б свідчили, що вказані ризики відпали, не встановлено.
Вважає, що обвинувачений під тяжкістю можливого покарання, з метою уникнення кримінальної відповідальності може робити спроби переховуватися від суду, оскільки обвинувачується у вчиненні тяжких та особливо тяжких злочинів, які мають високий ступінь суспільної небезпеки, та санкція окремих з них передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк п'ятнадцять років або довічне позбавлення волі, та без продовження йому строку тримання під вартою матиме негативні наслідки для кримінального провадження та перешкодить виконанню завдань кримінального провадження, визначених у ст. 2 КПК України.
Крім того, перебуваючи на волі обвинувачений може незаконно впливати на свідків та малолітніх потерпілих, їх законних представників, які в тому числі є заявниками у кримінальному провадженні, з метою зміни останніми показань, так як обвинувачений достовірно знає їх місце проживання, а законні представники дітей є його знайомими, з якими він підтримував довготривалі стосунки. Незважаючи на те, що наразі більшість свідків сторони обвинувачення, а також законні представники потерпілих вже допитані, ризик впливу на них зі сторони ОСОБА_8 з метою зміни наданих показань продовжує існувати до ухвалення вироку у справі та остаточного набрання ним законної сили. Крім того, наразі залишається недопитаною свідок сторони обвинувачення ОСОБА_9 . Також, посилається на те, що під час дослідження відеозаписів допитів малолітніх дітей, останні повідомляли про страх перед ОСОБА_8 , який просив їх берегти секрети та нікому не розповідати про те, що він з ними вчинив, та які тривалий час не розповідали про його протиправні дії, що свідчить про значний вплив обвинуваченого на потерпіли дітей, їх законних представників та свідків. Дане підтверджується поясненнями законного представника ОСОБА_10 , яка зазначила про те, що не звернулась одразу до правоохоронних органів через страх перед обвинуваченим. Додатковим підтвердженням є покази свідка ОСОБА_11 , яка повідомила про обставини вчинення ОСОБА_8 морального та психологічного тиску щодо неї та її малолітніх дітей, зокрема погрожував оприлюднити у місцевих соціальних мережах фотографії її дітей, а також під час зустрічі, одягнувши темні окуляри та маючи кобуру з пістолетом, погрожував зверненням до поліції. Це свідчить про схильність обвинуваченого до психологічного тиску та залякування. Вважає, що після виконання вимог ст. 290 КПК України ОСОБА_8 відома інформація про всіх свідків, малолітніх потерпілих, якою він може скористатись для впливу на них шляхом прохань, залякування, примусу, погроз або застосування насильства з метою зміни або ненадання ними викривальних показів щодо обставин вчинення кримінального правопорушення, що може мати негативні наслідки для кримінального провадження.
Окрім того, існує ризик продовження злочинної діяльності та вчинення нових кримінальних правопорушень з огляду на те, що злочини були вчинені під приводом волонтерської діяльності, яка пов'язана з допомогою малозабезпеченим сім'ям та родинам, які опинилися в скрутному матеріальному становищі, та які переважно складаються з матерів-одиначок та дітей-хлопчиків, що тривало у період з 2019 року по 2024, що свідчить про систематичність та наявність високого ризику продовження злочинної діяльності та вчинення нових кримінальних правопорушень проти статевої свободи та статевої недоторканості дітей. Допитані в судовому засіданні свідки повідомляли, що ОСОБА_8 активно шукав контакти з сім'ями з дітьми, які потребували допомоги, уникаючи офіційних каналів благодійної допомоги, та цілеспрямовано знайомився з матерями-одиначками та опікунами, під опікою яких перебували малолітні хлопчики. Крім того, злочини, в яких обвинувачується ОСОБА_8 мають підвищену суспільну небезпеку, а ризик повторного вчинення таких правопорушень підтверджується обставинами кримінального провадження, оскільки обвинувачений вчиняв протиправні дії сексуального характеру щодо дітей систематично, упродовж тривалого періоду часу. Наголосила, що діти є особливо вразливою категорією, а тому держава має позитивний обов'язок вживати ефективних заходів для захисту їх від сексуального насильства. Вважала, що лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою зможе запобігти вчиненню обвинуваченим нових кримінальних правопорушень, та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, інтереси кримінального судочинства, а також захистити права потерпілих дітей. Зміна ж запобіжного заходу на більш м'який не зможе забезпечити покладених на нього процесуальних обов'язків.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 підтримала подане клопотання та просила його задовольнити.
У судовому засіданні представник малолітніх потерпілих - адвокат ОСОБА_6 підтримав клопотання прокурора, вважав його обґрунтованим та просив задовольнити.
У судовому засіданні захисник - адвокат ОСОБА_7 заперечував щодо задоволення клопотання прокурора, вважав, що оголошені прокурором ризики необґрунтовані та недоведені.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_8 заперечував щодо задоволення клопотання, зазначив, що ще з часу проведення обшуку він мав можливість впливати на потерпілих та їх законних представників, однак цього не робив, та не планує. Крім того, зазначив про погіршення стану здоров'я.
Представник малолітніх потерпілих ОСОБА_12 та ОСОБА_13 - адвокат ОСОБА_14 надіслала заяву про проведення судового засідання без її присутності.
З'ясувавши думку учасників судового процесу, перевіривши матеріали кримінального провадження, суд дійшов наступних висновків.
Ухвалою суду від 02.02.2026 строк дії застосованого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою продовжено строком на 60 днів, тобто до 02 квітня 2026 року включно.
Вимогами ч. 3 ст. 331 КПК України передбачено, що за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування.
Згідно з вимогами ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватись від органу досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу відповідно до положень ч. 2 ст. 177 КПК України є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосовування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
При цьому, ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним, обвинуваченим зазначених дій.
Кримінальний процесуальний кодекс України не вимагає доказів того, що підозрюваний, обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Вирішуючи питання про продовження строків запобіжних заходів, суд оцінює в сукупності всі обставини, у тому числі тяжкість злочинів, суспільну небезпечність кримінальних правопорушень, які інкримінуються обвинуваченим, дані про їх особи.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, у цьому випадку обвинувачений, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Таким чином, суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
У ході обговорення питання доцільності продовження строків дії застосовуваних до обвинуваченого запобіжного заходу, відповідно до обвинувального акту, встановлено наступні відомості.
Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_8 являється раніше не судимою особою, стійких соціальних зв'язків не має. Має реєстрацію та постійне місце проживання в м. Славутичі, до затримання був офіційно працевлаштований, обвинувачується у вчиненні тяжких та особливо тяжких кримінальних правопорушень.
Стаття 12 КК України визначає, що злочини, які інкримінуються ОСОБА_8 являються тяжкими та особливо тяжкими, та міра покарання, яка йому загрожує у разі доведення його вини, передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк п'ятнадцять років або довічне позбавлення волі, що свідчить про наявність ризиків уникнення кримінальної відповідальності, переховування від суду, з огляду на тяжкість покарання за вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів, в яких він обвинувачується.
У ході вирішення питання щодо доцільність продовження запобіжного заходу, судом враховуються вимоги статті 29 Конституції України, статті 9 Загальної Декларації прав людини, статті 5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод та статті 12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом.
Так, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність подовження строку тримання під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Вирішуючи питання щодо продовження дії запобіжного заходу суд враховує, що в даному кримінальному провадженні ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень особливої категорії, у зв'язку з чим суд приймає до уваги рішення Європейського суду з прав людини у справі «Летельє проти Франції» від 26.06.1991 року та «Мюрей проти Сполученого Королівства» від 28.10.1994 року, згідно з якими підставою для запобіжного заходу у вигляді взяття під варту при вчиненні особливої категорії злочинів може бути більш низький поріг обґрунтованості підозри.
Також, судом враховується, що злочини, в яких обвинувачується ОСОБА_8 у відповідності до норм ст. 12 КК України являються тяжкими та особливо тяжкими, міра покарання за які, у разі доведення його вини, передбачає п'ятнадцять років або довічне позбавлення волі.
Судом враховується і інформація про його вік, а також стан здоров'я обвинуваченого, міцність його соціальних зв'язків, місце проживання, репутацію, майновий стан, та те, що він раніше не притягувався до кримінальної відповідальності.
Так, за інформацією, що наявна в матеріалах кримінального провадження, обвинувачений ОСОБА_8 зареєстрований та проживав до затримання в м. Славутич, Вишгородського району, Київської області, де також проживають малолітні потерпілі, їх законні представники. Даних про наявність у обвинуваченого іншого місця проживання, матеріали справи не містять, дане свідчить про те, що у разі зміни запобіжного заходу на більш м'який, обвинувачений перебуватиме за місцем свого проживання та реєстрації, що свідчить про наявність ризику впливу ним на потерпілих, які являються малолітніми особами, а тому більш вразливі, а також на їх законних представників.
Окрім того, з огляду на те, що ОСОБА_8 досить тривалий час займався волонтерською діяльністю, що полягала у допомозі малозабезпеченим сім'ям та родинам, які опинилися в скрутному матеріальному становищі, під час якої ним вчинялися злочини, що є предметом розгляду даного кримінального провадження, має контактні дані таких осіб, існує ризик продовження злочинної діяльності та вчинення іншого кримінального правопорушення.
Окрім того, судом враховується і те, що очікування можливого суворого покарання має значення під час оцінки ризику переховуватися від суду. Дана обставина може бути мотивом та підставою для обвинуваченого переховуватися від суду. При цьому, ризик втечі оцінюється й у світлі інших факторів, а тому суд, вирішуючи питання щодо продовження застосування запобіжного заходу, враховує тяжкість злочинів, в яких обвинувачуються ОСОБА_8 в сукупності з іншими обставинами.
Таким чином, встановлені судом у кримінальному провадженні ризики є наявними, обґрунтованими та такими, що можуть справдитись з великим ступенем вірогідності.
Такими обставинами у даному кримінальному провадженні є тяжкість злочинів, які інкримінуються обвинуваченому та міра покарання, яка йому загрожує у разі доведення вини, також, такою обставиною є підвищена суспільна небезпечність інкримінованих обвинуваченому злочинів, та суспільний резонанс, і саме наведені вище обставини у їх сукупності та інформація і характеристики обвинуваченого, разом із обвинуваченням у вчиненні злочину особливої категорії, дають підстави суду зробити висновок, що виключно запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, на даному етапі кримінального провадження, взмозі забезпечити уникненню ризиків передбачених ст. 177 КПК України.
Крім того, вирішуючи питання щодо продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, судом приймається до уваги повідомлення ДУ «Центр охорони здоров'я державної кримінально-виконавчої служби України» від 12.03.2026 року щодо виконання ухвали суду від 03.03.2026 року, якою було зобов'язано відповідальних осіб забезпечити проведення повного медичного обстеження ОСОБА_8 , де зазначено, що стан здоров'я обвинуваченого ОСОБА_8 на даний час розцінюється як задовільний, додаткових обстежень він не потребує. Документів, які б свідчили про неможливість перебування обвинуваченого в ДУ «Київський слідчий ізолятор» за станом здоров'я, матеріали справи не містять.
Зважаючи на викладене, враховуючи дані про особу обвинуваченого в їх сукупності, суд приходить до висновку про доведеність клопотання прокурора, що лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою зможе забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_8 , захистить права потерпілих дітей та зможе запобігти вчиненню обвинуваченим повторних кримінальних правопорушень до вразливої категорії осіб, якими являються діти. Достатні стримуючі фактори, які б свідчили про протилежне, матеріали справи не містять.
Крім цього, під час проведення судового засідання судом не отримано відомостей, які би безумовно свідчили про неможливість тримання обвинуваченого під вартою, також судом не отримано інших відомостей, які би переважили ризики передбачені ст. 177 КПК України.
Заперечення захисника та обвинуваченого суд вважає непереконливими і необґрунтованими, оскільки не доведені належними та допустимими доказами відсутності вказаних ризиків, які обумовлюють продовження запобіжного заходу.
Відтак, суд приходить до висновку, що саме запобіжний захід у виді тримання під вартою має забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків у даному кримінальному провадженні на даній стадії судового розгляду.
Керуючись ст. 174, 183, 194-196, 291, 309, 331, 376 КПК України, суд,-
постановив:
Клопотання прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_5 - задовольнити.
Продовжити ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк тримання під вартою в ДУ «Київський слідчий ізолятор» до 17 травня 2026 року включно.
Копію ухвали вручити прокурору, захиснику, обвинуваченому та направити начальнику ДУ «Київський слідчий ізолятор».
Ухвала суду може бути оскаржена до Київського апеляційного суду.
Ухвала суду підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3