Справа № 283/199/26 Головуючий у 1-й інст. Ярмоленко В. В.
Категорія 35 Доповідач Шалота К.В.
18 березня 2026 рокум. Житомир
Житомирський апеляційний суд у складі:
судді-доповідача Шалоти К. В.,
суддів: Коломієць О. С., Талько О. Б.,
за участю: секретаря судового засідання Прохорчук Д. В.,
позивача ОСОБА_1 (в режимі відеоконференції),
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Малинського районного суду Житомирської області від 03 лютого 2026 року, поставлену в складі судді Ярмоленка В.В.,
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором про надання правничої допомоги,
Короткий зміст позовних вимог та заяви про забезпечення позову
1.У лютому 2026 року ОСОБА_1 (далі також позивач) звернувся до Малинського районного суду Житомирської області з позовом до ОСОБА_2 (далі також відповідач) про стягнення заборгованості за договорами про надання правничої допомоги.
2.Позов мотивовано тим, що 26 червня 2025 року між адвокатом Мачульним О.І. та ОСОБА_2 укладено договір про надання правничої допомоги, на виконання умов якого позивач надав правничу допомогу щодо отримання відповідачем додаткової грошової винагороди за період перебування на стаціонарному лікуванні у зв'язку з отриманням тяжкого поранення під час захисту Батьківщини за період з 01 серпня по 18 жовтня 2023 року в сумі 258 064,52 грн.
3.Посилаючись на те, що відповідач отримавши позитивний результат у справі та грошові кошти, всупереч умовам договору про надання правничої допомоги не виконав свого обов'язку зі сплати позивачу гонорару за надані правничі послуги, ухиляється від підписання акту прийому-передачі послуг та припинив будь-яку комунікацію з позивачем, останній просив стягнути з відповідача заборгованості за договором про надання правничої допомоги від 26 червня 2025 року в розмірі 77 419,35 грн, моральну шкоду в розмірі 35 000 грн та понесені судові витрати.
4.Також позивач подав до суду заяву про забезпечення позову, в якій просив накласти арешт на грошові кошти відповідача, які перебувають на рахунках (вкладах, електронних гаманцях) чи на зберіганні у банках, інших фінансових установах.
5.Заява про забезпечення позову обґрунтовувалась тим, що обраний позивачем захід забезпечення позову дозволить уникнути ризиків ускладнення або неможливості виконання майбутнього судового рішення, забезпечить реальну можливість стягнення заборгованості та моральної шкоди і захистить інтереси позивача від недобросовісної поведінки відповідача.
Короткий зміст оскаржуваної ухвали суду першої інстанції
6.Малинський районний суд Житомирської області ухвалою від 03 лютого 2026 року відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову в справі № 283/199/26.
7.Ухвала місцевого суду мотивована тим, що позивачем не доведено тієї обставини, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, а саме лише посилання в заяві на потенційну можливість вчинення відповідачем недобросовісних дій без наведення відповідного обґрунтування та надання доказів на підтвердження зазначених обставин також не свідчить про необхідність вжиття відповідних заходів забезпечення позову.
8.Також суд першої інстанції посилався на те, що позивачем не зазначено підтвердження належності рахунків відповідачу та призначення відповідних рахунків, а за відсутності даних про розмір сум, що знаходяться на рахунках, суд позбавлений можливості дотримання принципу співмірності між заявленим заходом забезпечення позову та позовними вимогами, а також на те, що в заяві не конкретизовано, в яких банківських установах відкриті рахунки, на які позивач просить накласти арешт, що унеможливлює звернення до виконання ухвали суду, а суд не наділений повноваженнями самостійно визначати перелік банківських установ.
Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги
9.Позивач з такою ухвалою місцевого суду не погодився, у зв'язку із чим звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу суду першої інстанції і прийняти нове рішення про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти (електронні гроші), які перебувають на рахунках (вкладах, електронних гаманцях) чи на зберіганні у банках, інших фінансових установах і належать ОСОБА_2 в межах суми 112 419,35 грн.
10.Апеляційна скарга мотивована тим, що:
? відповідач наразі уникає будь-яких контактів із позивачем, не відповідає на телефонні дзвінки та письмові повідомлення, тим самим створюючи реальні ризики ускладнення або повної неможливості виконання майбутнього рішення суду;
? суд не надав належної оцінки поведінці відповідача, яка свідчить про його ухилення від виконання зобов'язань та уникнення будь-яких контактів, а також проігнорував правові висновки Верховного Суду, відповідно до яких забезпечення позову застосовується у разі наявності обґрунтованого припущення щодо можливого ускладнення чи неможливості виконання рішення суду в майбутньому, а висновки суду про відмову у забезпеченні позову у справі суперечить позиціям Верховного Суду, висловленим, зокрема, у постановах від 21 лютого 2024 року у справі №278/304/23, від 14 квітня 2021 року у справі № 205/2102/19;
? існує необхідність у накладенні арешту на грошові кошти, які перебувають на рахунках відповідача для забезпечення можливості фактичного стягнення заборгованості.
Короткий зміст та узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу
11.Відзив від відповідача на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.
12.Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Рух справи в суді апеляційної інстанції
13.Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 лютого 2026 року визначено склад колегії суддів для розгляду справи № 283/199/26: Шалота К.В. (суддя-доповідач), Коломієць О. С., Талько О. Б.
14.Житомирський апеляційний суд ухвалою від 13 лютого 2026 року відкрив апеляційне провадження, надіслав відповідачу копію апеляційної скарги разом з доданими до неї матеріалами, роз'яснив право подати відзив на апеляційну скаргу у встановлений строк.
15.Житомирський апеляційний суд ухвалою від 19 лютого 2026 року призначив справу до апеляційного розгляду в спрощеному позовному провадженні з повідомленням учасників справи.
Короткі позиції учасників справи в апеляційному суді
16.Позивач, який взяв участь у судове засідання в режимі відеоконференції, доводи апеляційної скарги підтримав повністю та просив скаргу задовольнити.
17.Відповідач у судове засідання не прибув, повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи у порядку, передбаченому статтми 128-130 ЦПК та вважається належним чином повідомленим про розгляд справи. Неявка відповідача не перешкоджає розгляду справи.
Межі апеляційного перегляду
18.Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
19.Відповідно до частини другої, п'ятої статті 263 ЦПК законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
20.Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина 1 статті 367 ЦПК).
21.Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивачапідлягає задоволенню частково з огляду на наступне.
Позиція апеляційного суду
22. За змістом частин першої та другої статті 149 ЦПК суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
23.Відповідно до пункту 1 частини першої статті 150 ЦПК позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
24.Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
25.Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
26.Вирішуючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (див. постанову Верховного Суду від 01 грудня 2025 року у справі № 752/3128/25 (провадження № 61-9286св25)).
27.У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
28.У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».
29.У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року в справі №914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) вказано, що під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Отже, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. Важливим є момент об'єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Тому при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.
30.У постанові від 24 квітня 2024 року у справі № 754/5683/22 Велика Палата Верховного Суду підтвердила наведені вище висновки та додатково зауважила, що при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред'явленими позовними вимогами, 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.
31.Предметом позову у розглядуваній справі є стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованості за договорами про надання правничої допомоги у розмірі 77419,35 гривень та відшкодування завданої моральної шкоди в розмірі 35 000 гривень.
32.Встановлено, що 26 червня 2025 року між адвокатом Мачульним О. І. та клієнтом ОСОБА_2 укладено договір про надання правничої допомоги, за умовами якого адвокат зобов'язався здійснити захист та/або представництво, та/або надати інші види правової допомоги клієнту щодо будь-яких правових питань за завданням клієнта, а клієнт зобов'язується оплатити гонорар (винагороду) за надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору, в обсязі та на умовах, визначених договором.
33.Відповідно до пункту 3.1. вказаного договору розмір гонорару (винагороди) за надання правової допомоги визначається за домовленістю сторін та становить 30% від усіх грошових коштів, фактично отриманих клієнтом на свій рахунок у результаті надання адвокатом послуг. У разі, якщо за результатами наданих послуг клієнт не отримає грошових коштів, клієнт зобов'язується оплатити адвокату гонорар (винагороду) у фіксованому розмірі, визначеному в акті приймання-передачі наданих послуг, підписаному сторонами.
34.Згідно з актом приймання-передачі послуг від 9 січня 2026 року до вказаного договору, у результаті вчинених адвокатом дій клієнт отримав додаткову грошову винагороду за період з 01 серпня 2023 року по 18 жовтня 2023 року в розмірі 258 064,52 грн, (пункт 3.1.). Розмір гонорару адвоката за надані послуги становить 77 419,35 грн (пункт 4.2.).
35.Разом з тим, відповідно до матеріалів справи вбачається, що акт приймання-передачі послуг від 9 січня 2026 року до договору про надання правничої допомоги, в якому визначено обсяг та вартість наданих послуг, відповідач ОСОБА_2 не отримував та не підписував.
36.Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 28.11.2025 №348 слідує, що солдату ОСОБА_2 у зв'язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії, наказано виплатити додаткову винагороду у розмірі 100 000 грн. за період з 01 серпня 2023 року по 18 жовтня 2023 року включно.
37.Позивач ОСОБА_1 необхідність вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти (електронні гроші), які перебувають на рахунках (вкладах, електронних гаманцях) чи на зберіганні у банках, інших фінансових установах і належать ОСОБА_2 , обґрунтовує, зокрема, тим, що відповідач ухиляється від виконання зобов'язань з оплати наданих позивачем послуг за укладеним договором про надання правничої допомоги.
38.Колегія суддів вважає помилковими посилання суду першої інстанції як підставу для відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову на не підтвердження позивачем належності рахунків відповідачу, призначення відповідних рахунків, неможливість суду дотриматися принципу співмірності за відсутності даних про розмір сум, що знаходяться на рахунках, а також те, що незазначення позивачем у поданій заяві, в яких банківських установах відкриті рахунки, на які він просить накласти арешт, унеможливлює звернення до виконання ухвали суду.
39.Вказані висновки суду першої інстанції не відповідають правовим позиціям Верховного Суду, викладеним у постановах від 2 серпня 2019 року у справі № 915/538/19, від 6 листопада 2018 року у справі № 923/560/19 та подібним висновкам Верховного Суду у інших справах.
40.Сам лише факт відсутності зазначення позивачем у заяві про забезпечення позову інформації про банківські рахунки, майна боржника не є безумовною підставою для відмови в задоволенні заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти в межах суми позову, що належить відповідачу, оскільки, як передбачено частиною першою статті 150 ЦПК, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
41.Водночас, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов загалом правильного висновку про недоведеність позивачем наявності достатніх підстав вважати, що існує очевидна та об'єктивна загроза того, що невжиття заявлених позивачем заходів забезпечення позову призведе до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду у разі задоволення позову.
42.Апеляційний суд звертає увагу, що визначальним для забезпечення позову є встановлення факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб заявник клопотання про забезпечення позову мав на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення.
43.Наявність укладеного між сторонами договору про надання правничої допомоги, за відсутності підписаного відповідачем акту приймання-передачі послуг не вказує на безспірну заборгованість відповідача перед позивачем за надані позивачем послуги у заявленому розмірі та не може свідчити про фінансову неспроможність відповідача погасити можливу заборгованість. Натомість безпідставне накладення арешту на грошові кошти відповідача, які знаходяться на його рахунках, може перешкодити здійсненню відповідачем своєчасного виконанню своїх зобов'язань перед третіми особами, що суперечить меті забезпечення позову. Також у матеріалах справи відсутні докази про відчуження відповідачем майна, що знаходиться у його власності.
44.Проаналізувавши зміст позову, розглянувши подану позивачем заяву про забезпечення позову, виходячи із пов'язаності заходів забезпечення позову з предметом спору, співмірності таких заходів заявленій вимозі і відповідності виду забезпечення позову позовній вимозі, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов загалом правильного висновку, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню, оскільки заявником не доведено співмірності виду забезпечення позову, який він просить застосувати, позовним вимогам, та рівноцінності заходів забезпечення позову змісту заявлених позовних вимог. Заява про забезпечення позову є недостатньо обґрунтованою та її доводи не свідчать про те, що невжиття відповідних заходів може утруднити чи унеможливити виконання рішення суду в майбутньому.
45.Посилання в апеляційній скарзі на висновки та обставини, викладені у постанові Верховного Суду від 21 серпня 2020 року у справі № 904/2357/20, від 17 серпня 2022 року у справі № 361/3446/21, від 11 грудня 2024 року у справі № 760/18839/23 відхиляються судом апеляційної інстанції, оскільки висновки у цих справах та у справі, яка переглядається, а також встановлені судом фактичні обставини, що формують зміст спірних правовідносин, є різними, у кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин справи та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.
46.Решта доводів апеляційної скарги не дає підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм процесуального або матеріального права, яке б призвело або могло призвести до неправильного вирішення питання про забезпечення позову по суті.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
47.Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
48.Згідно зі статтею 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
49.Враховуючи, що висновки суду першої інстанції частково не відповідають фактичним обставинам справи та ухвалені без дотримання норм процесуального права щодо умов застосування заходів забезпечення позову, колегія суддів вважає за необхідне змінити ухвалу суду першої інстанції, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
Щодо судових витрат
50.Оскільки ухвала суду першої інстанції підлягає зміні шляхом викладення мотивувальної частини в редакції цієї постанови, то новий розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 367, 368, 374, 381, 382 ЦПК, Житомирський апеляційний суд,
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , задовольнити частково.
2. Ухвалу Малинського районного суду Житомирської області від 03 лютого 2026 року у справі № 283/199/26 змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст постанови складено 19 березня 2026 року.
Суддя-доповідач: К.В. Шалота
Судді: О. С. Коломієць
О. Б. Талько