Провадження № 11-кп/824/3818/2026
ЄУН: 756/9913/24 Суддя у суді І інстанції: ОСОБА_1
11 березня 2026 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді: ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3
ОСОБА_4
за участю секретаря ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого за ч. 4 ст. 187 КК України ОСОБА_7 на ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 9 лютого 2026 року у кримінальному провадженні № 12024100050001069,
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 9 лютого 2026 року задоволено клопотання прокурора та продовжено запобіжний захід обвинуваченим ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 - кожному - у виді тримання під вартою до 9 квітня 2026 року включно та у виді застави щодо ОСОБА_10 .
Не погоджуючись з ухвалою суду, захисник ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду в частині продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_7 , застосувати до останнього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту з покладенням відповідних обов'язків.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги захисник зазначає, що оскаржувана ухвала є незаконною і підлягає скасуванню, оскільки висновки, викладені в ухвалі, не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, а також допущені істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, зазначені в ухвалі ризики, відсутні.
Як вважає захисник, всупереч вимогам ст. 196 КПК України в ухвалі про продовження строку дії запобіжного заходу судом не зазначені обґрунтовані обставини, що свідчать про продовження існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також не зазначені обставини, що свідчать про неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу для запобігання ризикам, відсутні посилання на докази, які обґрунтовують ці обставини. Зокрема, в апеляційній скарзі зазначається, що в судовому засіданні під час вирішення питання про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_7 стороною обвинувачення не було надано жодних доказів наявності відповідних ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а суд, у свою чергу, формально послався на ті ж самі підстави тримання обвинуваченого під вартою, що по суті, дублюється з моменту його затримання та обрання запобіжного заходу.
Щодо ризиків переховування від суду та незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні та потерпілого, то апелянт вказує, що вказані ризики є лише припущенням сторони обвинуваченнята нічим не підтвердженими.
У зв'язку з викладеним, захисник вважає, що відносно ОСОБА_7 можливо застосувати запобіжний захід, не пов'язаний з тримання під вартою, а саму у виді цілодобового домашнього арешту, з покладення на нього обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України.
Ухвала суду відносно ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 не оскаржується.
Відповідно до ч. 4 ст. 422-1 КПК України розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, здійснюється колегією суддів за відсутності захисника, обвинуваченого та прокурора, оскільки жодним з них не заявлялось клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 422-1 КПК України суддею-доповідачем витребувані копія клопотання прокурора про продовження обвинуваченому строку тримання під вартою та копія оскаржуваної ухвали.
Заслухавши доповідь судді, дослідивши наявні у розпорядженні колегії суддів документи, обговоривши доводи апеляційної скарги захисника, провівши апеляційний розгляд в межах поданої апеляційної скарги, колегія суддів доходить такого висновку.
З матеріалів кримінального провадження встановлено, що у провадженні Оболонського районного суду міста Києва перебуває кримінальне провадження № 12024100050001069 від 25 березня 2024 року за обвинуваченням:
ОСОБА_7 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця АДРЕСА_1 , раніше судимий, відбував покарання у виді позбавлення волі, військовослужбовець,
ОСОБА_10 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрований: АДРЕСА_2 , має на утриманні дитину, одружений, раніше не судимий,
ОСОБА_8 ,
ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина російської федерації, уродженця Астраханської області рф, тимчасово проживав: м. Київ, Святошинська площа, 1, хостел, раніше не судимий на території України,
ОСОБА_9 ,
ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина Таджикистану, фактично проживав: АДРЕСА_3 , раніше не судимий на території України,
- кожного - у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України.
За змістом оскаржуваної ухвали, прокурор звернувся з клопотанням, зокрема, про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, яке обґрунтовано тим, що строк дії раніше обраного обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою закінчується, однак, закінчити судовий розгляд кримінального провадження неможливо, але на даний час ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не перестали існувати та не зменшились.
У клопотанні прокурор, вказавши обставини інкримінованого ОСОБА_7 злочину, наголосив на тому, що ОСОБА_7 обвинувачується у нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаному з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій) вчиненому за попередньою змовою групою осіб, поєднаному з проникненням у житло, спрямованого на заволодіння майном, вчиненому в умовах воєнного стану, і винуватість його повністю підтверджується зібраними матеріалами досудового розслідування.
Прокурор наголошує на тому, що ОСОБА_7 може переховуватись від суду, оскільки, будучи раніше неодноразово судимим за вчинення особливо тяжких злочинів та лише у квітні 2023 року звільнившись з місць позбавлення волі, усвідомлюючи міру покарання за вчинене ним кримінальне правопорушення, може навмисно переховуватись від суду з метою уникнення відповідальності.
Також, як зазначає прокурор, перебуваючи на волі, обвинувачений може незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому кримінальному провадженні, які наразі судом не допитані. Наявність такого ризику обґрунтовується тим, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні з особливою зухвалістю особливо тяжкого злочину, поєднаного з застосуванням насильства, небезпечного для життя та здоров'я потерпілого; обвинуваченому після ознайомлення з матеріалами провадження відомі місце проживання потерпілого та свідків, а тому шляхом погрози, підкупу може схиляти вказаний осіб до дачі неправдивих показань, відмови від участі у кримінальному провадженні, що негативно вплине на хід досудового розслідування. Також, маючи умисел помсти шляхом залякування та погроз, обвинувачений може схиляти потерпілого до відмови від участі у кримінальному провадженні, оскільки обвинуваченому відомо не лише контактні дані потерпілого, а, враховуючи чітко розроблений план проникнення до будинку, останньому відомо план-схему квартири та будинку, де проживає потерпілий, що дає підстави вважати, що обвинувачений може повторно вчинити напад на потерпілого.
Наведені вище обставини наряду з тим, що обвинувачений не має стійких соціальних зв'язків, непрацевлаштований, неодноразово раніше судимий за вчинення особливо тяжких злочинів, у квітні 2023 року звільнившись з місця позбавлення волі, обвинувачується у вчиненні іншого особливо тяжкого кримінального правопорушення, на переконання прокурора, свідчать про наявність ризику вчинення нових кримінальних правопорушень.
На переконання прокурора, більш м'які запобіжні заходи, застосовані до обвинуваченого не забезпечать виконання ним процесуальних обов'язків та запобіганню вищезазначеним ризикам, оскільки під час досудового розслідування встановлено, що обвинувачений за місцем реєстрації не проживає, був затриманий не за місцем свого проживання, переховуючись від працівників поліції за вчинення злочину. З огляду на викладені обставини, враховуючи тяжкість злочину, у вчиненні якого ОСОБА_7 обвинувачується, покарання, яке може бути йому призначене, поведінку у суспільстві, його репутацію, зневагу до встановлених у суспільстві моральних засад, принципів та норм, характеру вчиненого суспільно небезпечного діяння, віку та стану здоровья, положень ч. 4 ст. 183 КПК України, прокурор просив продовжити тримання під вартою обвинуваченого на строк 60 днів, без визначення розміру застави.
За змістом оскаржуваної ухвали захисник та обвинувачений заперечували проти задоволення клопотання прокурора та просили змінити запобіжний захід з тримання під вартою на більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою, з покладенням обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України.
Згідно з ч.ч.1, 2, 3 ст. 331 КПК Українипід час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
При цьому, розглядаючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, так само як і про його продовження, суд першої інстанції для прийняття законного й обґрунтованого рішення, відповідно до положень ст.ст. 178, 199 КПК України та практики ЄСПЛ, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа, особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь встановлених ризиків, які не зменшилися, або нових ризиків, які виправдовують тримання особи під вартою.Наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись у кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин, тобто, вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд повинен з'ясувати всі обставини, з якими пов'язана можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та умови, за яких таке продовження можливе та виправдане, оскільки відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
За результатами розгляду клопотання прокурора суд дійшов висновку про доведеність на даному етапі ризиків у кримінальному провадженні та продовжив обвинуваченому запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 днів, без визначення розміру застави.
Задовольняючи клопотання прокурора, суд врахувавдані про особу обвинуваченого, який не одружений, є раніше судимим за вчинення особливо тяжких злочинів, відбував покарання у виді позбавлення волі, має місце проживання, є військовослужбовцем.
Водночас, суд звернув увагу, що під час розгляду справи було допитано потерпілого ОСОБА_11 , під час допиту якого обвинувачений ОСОБА_7 вів себе агресивно, погрожував останньому фізичною розправою. З огляду на тяжкість злочину, у якому обвинувачується ОСОБА_7 , у сукупності з наведеними даними про його особистість, враховуючи те, що йому інкримінується вчинення кримінального правопорушення у складі групи осіб за попередньою змовою, обізнаність обвинуваченого про місце проживання та інші анкетні дані потерпілого і свідків, суд дійшов висновку про наявність ризиків, що обвинувачений, перебуваючи на волі, усвідомлюючи невідворотність покарання у разі визнання його винуватим, може переховуватися від суду та може незаконно впливати на потерпілого чи свідків.
Суд дійшов висновку про доведеність прокурором того, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти названим вище ризикам, оскільки на даному етапі особисте зобов'язання, порука, застава, домашній арешт, не є достатніми для гарантування поведінки обвинуваченого, з огляду із встановлених судом ризиків, тяжкості кримінального правопорушення, та негативної репутації обвинуваченого.
Окрім того, оскільки обвинуваченому інкримінуються обставини вчинення кримінального правопорушення із застосуванням насильства і погрозою такого насильства, з урахуванням наведених даних про його особу, на підставі п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України, суд вважав можливим не визначати обвинуваченому розмір застави.
З огляду на встановлені ризики, які не перестали існувати, тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання її винуватою, суд задовольнив клопотання прокурора стосовно ОСОБА_7 та з цих же мотивів відхилив доводи захисника про зміну запобіжного заходу ОСОБА_7 на домашній арешт.
Колегія суддів погоджується з таким рішенням суду першої інстанції та враховує,що згідно з положеннями ст.177 КПК Україниметою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри, обвинувачення у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Згідно з ч.1 ст.183 КПК Українитримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст.176 цього Кодексу.
На думку колегії суддів, на час постановлення оскаржуваної ухвали судом першої інстанції вказані вимоги закону дотримано, і доводи апеляційної скарги захисника не спростовують висновки, викладені в оскаржуваній ухвалі.
З наявних у розпорядженні колегії суддів матеріалів встановлено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до обвинуваченого застосований під час досудового розслідування, що свідчить про те, що під час здійснення досудового розслідування у ході вирішення питання застосування щодо обвинуваченого запобіжного заходу слідчим суддею перевірялась наявність достатніх даних, які свідчили про обґрунтованість повідомленої йому підозри у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення.
За змістом оскаржуваної ухвали питання продовження строку тримання обвинуваченого під вартою вирішено на стадії судового розгляду кримінального провадження, тобто, прокурором у цьому кримінальному провадженні визнано зібрані під час досудового розслідування докази достатніми для складання обвинувального акта відносно обвинуваченого за інкримінованими йому кримінальними правопорушеннями та прийнято рішення про звернення до суду з обвинувальним актом, який був переданий до суду у порядку ст. 291 КПК України, отже, ОСОБА_7 набув статусу обвинуваченого, і обґрунтованість висунутого обвинувачення перевіряється судом першої інстанції шляхом дослідження доказів.
Наведенесвідчить про те, що, приймаючи рішення про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд врахував обставини та тяжкість інкримінованого йому кримінального правопорушення, їх наслідків, дані про особу обвинуваченого, наявні у розпорядженні суду, що відображено і в оскаржуваній ухвалі, та виходив з наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які дають достатні підстави вважати, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти цим ризикам.
Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
За змістом висунутого ОСОБА_7 обвинувачення йому інкримінується вчинення особливо тяжкого злочину, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад 5 років.
З огляду на покарання, яке може бути призначене обвинуваченому у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, враховуючи стадію судового розгляду, встановлені на даний час відомості, які характеризують особу обвинуваченого, на думку колегії суддів, залишається реальним ризик переховування обвинуваченого від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності та покарання.
При цьому колегія суддів враховує дані про особу обвинуваченого, який, згідно з наявними у розпорядженні колегії суддів відомостями, раніше судимий, у т.ч. за вчинення особливо тяжких злочинів, що не спростовано стороною захисту, не одружений, малолітніх чи неповнолітніх дітей не має, за місцем реєстрації не проживав, а тому вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що сукупність даних обставин вказує на відсутність в обвинуваченого міцних соціальних зв'язків, які б могли бути стримуючим фактором для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого на стадії судового розгляду кримінального провадження.
З урахуванням стадії судового провадження, обставин та характеру висунутого обвинувачення, даних про особу обвинуваченого, поведінку обвинуваченого під час допиту потерпілого в суді першої інстанції, що також знайшло своє відображення в оскаржуваній ухвалі, на переконання колегії суддів, на даному етапі ризик впливу на потерпілого та свідків у даному кримінальному провадженні з метою зміни ними показань на користь обвинуваченого є реальним.
За встановленого, на переконання колегії суддів, на даній стадії судового розгляду є допустимим висновок щодо високої ймовірності вчинення обвинуваченими позапроцесуальних дій з метою ухилення від кримінальної відповідальності, що буде перешкоджати судовому розгляду, у т.ч. переховатись від суду, впливу на потерпілого та свідків з метою зміни ними показань на користь обвинуваченого.
Водночас колегія суддів враховує, що суд першої інстанції, хоча і послався на те, що обвинувачений раніше неодноразово судимий, що лише у липні 2023 року звільнився з місць позбавлення волі, проте, не визнав наявність ризику вчинення обвинуваченим іншого кримінального правопорушення, про що наголошував у клопотанні прокурор.
Таким чином, колегія суддів вважає, що встановлені на даний час як дані щодо особи обвинуваченого, так й інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України, у тому числі, обставини інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення, його тяжкість, покарання, яке може бути призначене обвинуваченому у разі доведення винуватості у вчиненні інкримінованого злочину, у своїй сукупності переконливо свідчать, що обвинувачений може переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілого та свідків, що свідчать про реальність у кримінальному провадженні ризиків, наявність яких на даному етапі судового розгляду виправдовує подальше тримання обвинуваченого під вартою, а застосування більш м'якого запобіжного заходу не зможе запобігти спробам обвинуваченого забезпечити його належну процесуальну поведінку.
Окрім того, на переконання колегії суддів, на час постановлення оскаржуваної ухвали відсутні підстави для застосування до обвинуваченого інших запобіжних заходів: за відсутності заяв відповідних осіб - передачі на поруки, відсутності стримуючих факторів для настання встановлених ризиків, - як домашній арешт або особисте зобов'язання.
Відомостей, які б свідчили про неможливість подальшого застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за станом здоров'я, наявні матеріали не містять і стороною захисту не надано.
При цьому колегія суддів враховує положення ч. 4 ст. 183 КПК України, згідно з якими суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
З огляду на те, що ОСОБА_7 висунуто обвинувачення у вчиненні особливо тяжкого злочину, вчиненого з застосуванням насильства та погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції, з урахуванням положень ч. 4 ст. 183 КПК України, обґрунтовано не визначив розмір застави обвинуваченому.
За встановлених обставин, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції на даному етапі прийняв рішення з урахуванням встановлених та з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість продовження виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення, обґрунтовано продовжив обвинуваченому строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки відсутні підстави вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені ст. 176 КПКУкраїни, можуть на даному етапі забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків, що випливають з ч. 5 ст. 194 КПК України, а тому апеляційна скарга захисника не підлягає до задоволення.
Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 422-1 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 9 лютого 2026 року в частині продовження обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 9 квітня 2026 року включно - залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
____________________ _______________ _______________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4