03 березня 2026 року місто Київ
єдиний унікальний номер справи: 369/11007/20
номер провадження: 22-ц/824/5614/2026
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого - Верланова С.М. (суддя - доповідач),
суддів: Невідомої Т.О., Нежури В.А.,
за участю секретаря - Габунії М.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Навроцького Дмитра Миколайовича на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 01 вересня 2025 року у складі судді Фінагеєвої І.О., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа: Виконавчий комітет Вишневої міської ради Київської області, про встановлення факту батьківства,
У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа: Виконавчий комітет Вишневої міської ради Київської області, у якому просила встановити факт батьківства, а саме, що ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є батьком ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 червня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа: Виконавчий комітет Вишневої міської ради Київської області, про встановлення факту батьківства задоволено.
Встановлено факт батьківства ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , відносно малолітнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішення набрало законної сили 23 липня 2024 року.
04 червня 2025 року на адресу суду першої інстанції від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Навроцького Д.М. надійшла заява про ухвалення додаткового рішення.
Заява мотивована тим, що ухвалюючи рішення про визнання батьківства судом не було вирішено питання щодо внесення відповідних змін до актового запису про народження дитини в частині зміни по батькові дитини та в частині зазначення відомостей про батька дитини, у зв'язку із чим у позивачки виникли труднощі у виконанні судового рішення, яке набрало законної сили. На думку представника позивача, є необхідність в ухваленні додаткового рішення, що в свою чергу забезпечить належне виконання рішення суду.
На підставі викладеного, представник позивачки просив суд ухвалити додаткове рішення у справі №369/11007/20 та викласти резолютивну частину додаткового рішення у такій редакції: «Органу державної реєстрації актів цивільного стану внести зміни до актового запису про народження ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , №393 від 08 листопада 2011 року, складеного виконавчим комітетом Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області, а саме:
- в графі «По батькові дитини» змінити по батькові дитини з « ОСОБА_7 » (яке було вказано за заявою матері) на « ОСОБА_7 » на підставі визнаного батьківства ОСОБА_5 );
- в графі «Відомості про батька» зазначити: « ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянин України, який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 ».
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 01 вересня 2025 року у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Навроцького Д.М. про ухвалення додаткового рішення відмовлено.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - адвокат Навроцький Д.М. подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити додаткове рішення, яким задовольнити вимоги заяви, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що норма ст.270 ЦПК України передбачає можливість ухвалення у справі додаткового судового рішення з метою усунення такого недоліку, як неповнота судового рішення, тобто, невирішеність якихось питань, які необхідно було вирішити у постанові чи ухвалі. Додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої залишилися невирішеними певні вимоги особи, яка бере участь у справі. Додаткове рішення суду - це акт правосуддя, яким усуваються недоліки судового рішення, пов'язані з порушенням вимог його повноти. Додаткове рішення суду ухвалюється тоді, коли суд не вирішив усі заявлені вимоги у справі або не розв'язав окремі процесуальні питання.
Вказує, що у даному випадку позивачка у заяві про ухвалення додаткового рішення просила суд не змінювати рішення, а лише допомогти у його реалізації та виконання органом державної влади, який протиправно відмовляється його виконувати. Цей недолік судового рішення пов'язаний, у тому числі, з тим, що суд першої інстанції зважаючи на відсутність окремої позовної вимоги, мав би самостійно вирішити це питання.
Вважає, що саме на суд покладено обов'язок під час розгляду даної категорії справ в резолютивній частині зазначити всі відомості, які необхідні для внесення змін в актовий запис про народження дитини у разі задоволення позову про визнання батьківства (материнства). Вимога про зміну по батькові дитини за іменем батька та внесення відомостей про батька дитини не є окремими вимогами, а нерозривно пов'язані з вимогою про визнання батьківства, не залежно від того зазначив про це позивач в прохальній частині чи ні.
Вказує, що відповідно до п.2.16.4 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених наказом Міністерства юстиції України 12 січня 2011 року №96/5, на підставі рішення суду про визнання батьківства (материнства) в актовому записі про народження змінюються відомості про батька та вносяться пов'язані з цим інші зміни згідно із зазначеними в рішенні суду. Таким чином, внесення змін до актового запису про народження дитини в частині відомостей «по батькові дитини» за іменем батька, та «відомості про батька дитини» можливо лише у разі, якщо про це вказано у резолютивній частині судового рішення.
Зазначає, що з метою подальшого належного виконання рішення суду про визнання батьківства та з метою захисту інтересів дитини, є необхідність в ухваленні додаткового рішення, оскільки ухвалюючи рішення про визнання батьківства судом не було вирішено питання щодо внесення відповідних змін до актового запису про народження дитини, в частині змінення по батькові дитини та в частині зазначення відомостей про батька дитини, що в свою чергу забезпечить належне виконання рішення суду.
Відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та третя особа: Виконавчий комітет Вишневої міської ради Київської області, не скористалися своїм правом на подання до суду відзиву на апеляційну скаргу, своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги до апеляційного суду не направили.
Згідно з ч.3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно до положень ч.ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які з'явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Постановляючи ухвалу про відмову у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Навроцького Д.М. про ухвалення додаткового рішення у справі, суд першої інстанції виходив із того, що рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 червня 2024 року є повним та ухвалене в межах заявлених позовних вимог. Позов стосувався виключно встановлення факту батьківства, яке судом було вирішено, тоді як питання щодо внесення змін до актового запису про народження дитини не було предметом позову та не розглядалося судом, у зв'язку з чим підстави для ухвалення додаткового рішення відповідно до ст. 270 ЦПК України відсутні.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи та вимогах закону.
З матеріалів справи вбачається, що у вересні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа: Виконавчий комітет Вишневої міської ради Київської області, у якому просила суд встановити факт батьківства, а саме, що ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є батьком ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 червня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 задоволено. Встановлено факт батьківства ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , відносно малолітнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.163-169, т.2).
На обґрунтування заяви про ухвалення додаткового рішення, представник ОСОБА_1 - адвокат Навроцький Д.М. посилається на те, що при ухваленні рішення про визнання батьківства судом першої інстанції не було вирішено питання про внесення відповідних змін до актового запису про народження дитини в частині змінення по батькові дитини та в частині зазначення відомостей про батька дитини. У зв'язку з цим у позивачки виникли труднощі у виконанні судового рішення, яке набрало законної сили. Тому просив суд ухвалити додаткове рішення у справі та викласти резолютивну частину додаткового рішення у такій редакції: «Органу державної реєстрації актів цивільного стану внести зміни до актового запису про народження ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , №393 від 08 листопада 2011 року, складеного виконавчим комітетом Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області, а саме:
- в графі «По батькові дитини» змінити по батькові дитини з « ОСОБА_7 » (яке було вказано за заявою матері) на « ОСОБА_7 » на підставі визнаного батьківства ОСОБА_5 );
- в графі «Відомості про батька» зазначити: « ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянин України, який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 » (а.с.174-176, т.2).
Так, відповідно до п.3 ч.1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
За загальним правилом у судовому рішенні повинні бути розглянуті всі заявлені вимоги, а також вирішено всі інші, в тому числі процесуальні, питання. Неповнота чи невизначеність висновків суду щодо заявлених у справі вимог, а також окремих процесуальних питань, зокрема розподілу судових витрат, є правовою підставою для ухвалення додаткового судового рішення.
Додатковими судовими рішеннями є додаткове рішення, додаткова постанова чи додаткова ухвала, якими вирішуються окремі правові вимоги, котрі не вирішені основним рішенням, та за умови, якщо з приводу позовних вимог досліджувалися докази (для рішень, постанов) або вирішені не всі клопотання (для ухвал).
Крім того, додаткові рішення можуть прийматися, якщо судом при ухваленні основного судового рішення не визначено способу його виконання або не вирішено питання про судові витрати.
Додаткове судове рішення є невід'ємною складовою основного судового рішення.
Тобто додаткове рішення - це акт правосуддя, яким усуваються недоліки судового рішення, пов'язані з порушенням вимог щодо його повноти.
Отже, додатковим судовим рішенням вирішуються окремі правові вимоги, котрі не вирішені основним рішенням, за умови, якщо з приводу позовних вимог досліджувались докази.
Разом з тим додаткове судове рішення не може змінювати суті основного рішення або містити висновки про права й обов'язки осіб, які не брали участі у справі.
Водночас додаткове рішення може бути ухвалене на підставі лише тих доказів, які досліджувалися під час судового розгляду справи і лише за тими обставинами, які були предметом встановлення та оцінки судом.
Додаткова постанова не може виходити за межі спірних правовідносин, встановлювати нові юридичні факти та вирішувати питання, які не входили до предмету спору.
Подібних висновків дійшов Верховний Суду у постанові від 12 січня 2021 року у справі №1540/4122/18 та у постанові від 06 лютого 2025 рокуу справі № 680/935/20.
Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У даній справі матеріалами справи підтверджується, що звертаючись до суду у вересні 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 стосувалися виключно встановлення факту батьківства ОСОБА_5 щодо малолітнього ОСОБА_6 .
Суд першої інстанції розглянув справу в межах заявлених ОСОБА_1 вказаних позовних вимог та 20 червня 2024 року ухвалив рішення, яким задовольнив позовну заяву ОСОБА_1 та встановив факт батьківства ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , відносно малолітнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
При цьому позовні вимоги щодо внесення змін до актового запису про народження дитини, зокрема зміни по батькові чи зазначення відомостей про батька, під час розгляду справи ОСОБА_1 не заявлялися і вони не були предметом судового розгляду.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що вимоги заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Навроцького Д.М. про ухвалення додаткового рішення по суті є новим формулюванням прохальної частини позовної заяви та фактично спрямовані на вирішення питання щодо внесення змін до актового запису про народження ОСОБА_6 , яке не було предметом позову про встановлення батьківства ОСОБА_5 і не розглядалося судом під час ухвалення рішення суду від 20 червня 2024 року, яке набрало законної сили.
Тому такі нові вимоги не можуть бути вирішені у порядку ст.270 ЦПК України, у зв'язку з чим колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення.
Таким чином доводи та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, не дають підстав для висновку про невідповідність висновків, викладених в ухвалі суду першої інстанції, обставинам справи, та порушення судом норм матеріального та процесуального права.
При цьому апеляційний враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).
Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції є законною і обґрунтованою, а тому цю ухвалу відповідно до ст.375 ЦПК України необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах,
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Навроцького Дмитра Миколайовича залишити без задоволення.
Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 01 вересня 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий
Судді: