Справа № 345/5937/24
Провадження № 11-кп/4808/198/26
Категорія ст. 539 КПК України
Головуючий у 1 інстанції ОСОБА_1
Суддя-доповідач ОСОБА_2
19 березня 2026 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів Івано-Франківського апеляційного суду
в складі суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
з участю секретаря ОСОБА_6 ,
розглянувши у приміщенні суду у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора Калуської окружної прокуратури ОСОБА_7 на ухвалу Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 11 лютого 2026 року про відмову у задоволенні подання Калуського РВ філії ДУ «Центр пробації» в Івано-Франківській області про звільнення ОСОБА_8 від призначеного покарання,
за участю прокурора ОСОБА_9 ,
засудженого ОСОБА_8
Ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 11 лютого 2026 року відмовлено у задоволенні подання провідного інспектора Калуського РВ філії ДУ «Центр пробації» в Івано-Франківській області про звільнення ОСОБА_8 від призначеного покарання після закінчення іспитового строку.
Суд першої інстанції мотивував таке рішення тим, що засуджений ОСОБА_8 тривалий час протягом іспитового строку, встановленого йому вироком суду, зокрема біля 6-ти місяців, не з'являвся для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації у зв'язку з обранням йому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, який в даний період часу триває. Крім того неможливо встановити, незважаючи на закінчення іспитового строку, що засуджений належним чином виконав покладені на нього судом обов'язки та бажає стати на шлях виправлення, що є підставами для звільнення його від подальшого відбування покарання у зв'язку із закінченням іспитового строку.
Також суд першої інтонації встановив, що інспектором Калуського РВ філії ДУ «Центр пробації» в Івано-Франківській області до подання не долучено жодної інформації щодо належного виконання покладених на нього обов'язків під час іспитового строку в період перебування його під вартою у зв'язку з обранням йому запобіжного заходу у виді тримання під вартою в Івано-Франківській установі виконання покарань №12.
В апеляційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову ухвалу, якою задовольнити подання провідного інспектора Калуського РВ філії ДУ «Центр пробації» в Івано-Франківській області про звільнення ОСОБА_8 від призначеного покарання після закінчення іспитового строку.
Вважає, що рішення суду першої інстанції є незаконним, винесеним з істотним порушенням вимог процесуального закону і невідповідністю висновків суду.
Зазначає, що засуджений ОСОБА_8 не ухилявся та не мав умислу ухилятись від відбування покарання з випробуванням та виконання обов'язків покладених на нього судом, згідно ст. 76 КК України, та в порушення вимог частини 3 статті 164 КВК України, з'являвся для реєстрації та за викликами до Калуського районного відділу філії ДУ «Центр пробації» в Івано-Франківській області.
Наголошує, що незважаючи на обґрунтоване подання суд безпідставно, невірно прийшов до висновку, що вирішення питання про звільнення останнього від призначеного йому покарання за закінченням іспитового строку є передчасним та неможливим.
Звертає увагу, що факт перебування ОСОБА_8 під вартою, за іншим кримінальним провадженням, є поважною причиною неявки на реєстрацію до Калуського РВ філії ДУ «Центр пробації».
Також вказує, що ОСОБА_8 з часу поставлення на облік Калуським РВ філії ДУ «Центр пробації» порушення порядку і умов відбування покарання не допускав, виконував в повному обсязі, до моменту коли йому було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. За час перебування на обліку до адміністративної і кримінальної відповідальності не притягувався.
Під час апеляційного розгляду:
- прокурор підтримав апеляційну скаргу;
- засуджений ОСОБА_8 не заперечував проти задоволення апеляційної скарги прокурора.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали клопотання, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» «Завдання суду» суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно зі ст. 7 цього Закону «Право на справедливий суд» кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.
Згідно з ч. 1 ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Неухильне дотримання передбачених законом вимог є неодмінною умовою повного, всебічного й об'єктивного дослідження обставин кримінального провадження, встановлення істини в по ньому й прийняття правильного рішення.
Проте, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції при ухваленні вироку не дотримався вказаних вимог закону.
За змістом ч. 1 ст. 539 КПК України питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом.
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 537 КПК України, під час виконання вироків суд, визначений ч. 2 ст. 539 цього Кодексу, має право вирішувати питання про звільнення від призначеного покарання з випробуванням після закінчення іспитового строку.
Згідно з ч. 1 ст. 164 КВК України, Уповноважений орган з питань пробації: веде облік засуджених протягом іспитового строку; роз'яснює засудженим порядок виконання обов'язків, покладених на них судом; здійснює нагляд за засудженими; вживає заходів з припинення порушень судових рішень; організовує першочергові заходи з виявлення засуджених, місцезнаходження яких невідоме; звертається до відповідних правоохоронних органів щодо розшуку засуджених, місцезнаходження яких невідоме; здійснює інші повноваження, передбачені цим Кодексом та Законом України «Про пробацію».
З наданих суду матеріалів вбачається, що вироком Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 27 січня 2025 року ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік. Згідно ст. 75 КК України його звільнено від відбування покарання з випробуванням, встановлено іспитовий строк - 1 рік та покладено обов'язки, визначені ст. 76 КК України.
Крім того встановлено, що відносно ОСОБА_8 ведеться досудове розслідування у кримінальному провадженні зареєстрованому ЄРДР №12024090010000234 від 01 квітня 2024 року про обвинувачення його за ч. 2 ст. 307, ч. 4 ст. 189, ч. 2, 3 ст. 146, ч. 1 ст. 317 КК України.
Згідно інформації з Єдиного реєстру засуджених осіб та осіб взятих під варту ОСОБА_8 перебуває під вартою в Івано-Франківській установі виконання покарань №12, оскільки ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 13 червня 2025 року йому обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 діб, ухвалою від 06 січня 2026 року йому продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою без права внесення застави строком на 60 діб до 07 березня 2026 року.
У відповідності до ч. 1 ст. 78 КК України після закінчення іспитового строку засуджений, який виконав покладені на нього обов'язки та не вчинив нового злочину, звільняється судом від призначеного йому покарання.
В той же час, суд зобов'язаний направити засудженого для відбування покарання, призначеного за вироком, якщо під час іспитового строку згідно з ч. 2 ст. 78 КК України останнім не виконано хоча б одну із двох умов: 1) невиконання покладених на нього обов'язків, визначених у ст. 76 КК України, або 2) систематичного вчинення правопорушень, що потягли за собою адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення.
Інших випадків, діючим законодавством не передбачено.
Згідно ч. 2 ст. 165 КВК України, після закінчення іспитового строку засуджений, який виконав покладені на нього обов'язки та не вчинив нового злочину, за поданням уповноваженого органу з питань пробації звільняється судом від призначеного йому покарання, контроль за його поведінкою припиняється і засуджений знімається з обліку в зазначеному органі.
Колегія суддів приходить до висновку, що факт обрання засудженому ОСОБА_8 запобіжного заходу у кримінальному провадження зареєстрованому ЄРДР №12024090010000234 від 01 квітня 2024 року відносно нього про обвинувачення за ч. 2 ст. 307, ч. 4 ст. 189, ч. 2, 3 ст. 146, ч. 1 ст. 317 КК України у виді тримання під вартою з 13 червня 2025 року унеможливлює виконання покладених на нього обов'язків протягом іспитового строку терміном 1 рік, який встановлений вироком Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 27 січня 2025 року в частині явки на реєстрацію до уповноваженого органу з питань пробації.
Засуджений ОСОБА_8 до застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не ухилявся та не мав умислу ухилятись від відбування покарання з випробуванням та виконання обов'язків покладених на нього судом, згідно ст. 76 КК України, та в порушення вимог частини 3 статті 164 КВК України, з'являвся для реєстрації та за викликами до Калуського районного відділу філії ДУ «Центр пробації» в Івано-Франківській області.
Колегія суддів вважає, що факт перебування ОСОБА_8 під вартою, за іншим кримінальним провадженням, є поважною причиною неявки на реєстрацію до Калуського РВ філії ДУ «Центр пробації», оскільки обрання йому запобіжного заходу у виді тримання під вартою унеможливлювало таку явку.
Також колегія суддів враховує, що ОСОБА_8 з часу поставлення на облік Калуським РВ філії ДУ «Центр пробації» порушення порядку і умов відбування покарання не допускав, виконував в повному обсязі, до моменту коли йому було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. За час перебування на обліку до адміністративної і кримінальної відповідальності не притягувався.
Вказані відомості узгоджуються з поясненнями інспектора Калуського РВ філії ДУ «Центр пробації» в Івано-Франківській області в суді першої інстанції, яка пояснила, що ОСОБА_8 за час іспитового терміну виконував покладені на нього обов'язки, до адміністративної відповідальності не притягувався, жодних скарг на його поведінку не поступало.
Крім того слід зазначити, що відсутність вироку у кримінальному провадженні №12024090010000234 від 01 квітня 2024 року щодо ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 307, ч. 4 ст. 189, ч. 2, 3 ст. 146, ч. 1 ст. 317 КК України, у якому засудженому ОСОБА_8 обрано запобіжний захід, не доводить винуватість останнього у інкримінованих йому правопорушеннях.
Так, згідно з ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
На недопустимості порушення принципу презумпції невинуватості наголошує Європейський суд з прав людини - особа, яку обвинувачують у вчиненні кримінального правопорушення, має право на виправдувальний вирок у разі нестачі доказів проти неї і тягар подання достатніх доказів для доведення вини покладається на сторону обвинувачення.
Статтею 62 Конституції України гарантовано, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Однією із загальних засад кримінального провадження є презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
Разом з тим, суд на вищенаведені факти не звернув уваги та не надав оцінку.
Відповідно суд апеляційної інстанції доходить висновку про те, що ухвала суду є належним чином необґрунтована та невмотивована.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 409 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є неповнота судового розгляду .
Відповідно до ч. 1 ст. 412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 415 КПК України підставою для призначення нового розгляду в суді першої інстанції є встановлення порушення передбаченого пунктами 2, 3, 4, 5, 6, 7 частини другої статті 412 КПК України.
Суд апеляційної інстанції встановив порушення вимог кримінального процесуального закону, яке перешкодило ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, яке є істотним, тому вирок суду першої інстанції підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати вирок або ухвалу і призначити новий розгляд у суді першої інстанції
При цьому, призначаючи новий розгляд в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції не має права вирішувати наперед питання про доведеність чи недоведеність подання органу пробації, застосування судом першої інстанції того чи іншого закону України про кримінальну відповідальність тому, при новому розгляді місцевому суду належить з'ясувати всі обставини, які мають значення для кримінального провадження, у порядку визначеному кримінальним процесуальним законом.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Пономарьов проти України» та «Рябих проти Російської Федерації»), у справі «Нєлюбін проти Російської Федерації», повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.
При новому розгляді справи суду першої інстанції необхідно розглянути кримінальне провадження з суворим дотриманням норм КПК України та ухвалити законне, обґрунтоване, вмотивоване та справедливе рішення.
Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 418, 419, 532, 539 КПК України, ст. 82 КК України колегія суддів,
Апеляційну прокурора Калуської окружної прокуратури ОСОБА_7 - задовольнити частково.
Ухвалу Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 11 лютого 2026 року про відмову у задоволенні подання Калуського РВ філії ДУ «Центр пробації» в Івано-Франківській області про звільнення ОСОБА_8 від призначеного покарання - скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4
ОСОБА_5