Справа № 344/19665/21
Провадження № 22-з/4808/25/26
Головуючий у 1 інстанції Антоняк Т.М.
Суддя-доповідач Томин
19 березня 2026 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд в складі:
судді-доповідача Томин О.О.,
суддів: Луганської В.М., Девляшевського В.А.,
розглянувши заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , правонаступником яких є Товариство з обмеженою відповідальністю «Аукціонний центр Західний», треті особи: ОСОБА_5 , Управління з питань державного архітектурно-будівельного контролю Івано-Франківської міської ради, про усунення перешкод у користуванні коридором у житловому будинку, за апеляційними скаргами ОСОБА_3 , правонаступником якої є Товариство з обмеженою відповідальністю «Аукціонний центр Західний», на рішення Івано-Франківського міського суду від 23 жовтня 2025 року та додаткове рішення Івано-Франківського міського суду від 03 грудня 2025 року,
У грудні 2021 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися в суд з позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні коридором у житловому будинку.
Просили зобов'язати відповідачів - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 усунути перешкоди в користуванні коридором в багатоквартирному будинку АДРЕСА_1 шляхом здійснення за власний рахунок знесення (демонтажу) цегляної добудови до своєї квартири; встановлення, демонтованих ними дерев'яних сходів, які ведуть на горище та приведення коридору у попередній стан, який існував до здійснення ними реконструкції.
Заочним рішенням Івано-Франківського міського суду від 02 травня 2023 року позов було задоволено. Ухвалено зобов'язати ОСОБА_3 та ОСОБА_4 усунути перешкоди у користуванні коридором у багатоквартирному будинку АДРЕСА_1 шляхом здійснення за власний рахунок знесення (демонтажу) цегляної добудови до своєї квартири; встановлення, демонтованих ними дерев'яних сходів, які ведуть горище та приведення коридору у попередній стан, який існував до здійснення ними реконструкції. Вирішено питання про стягнення судових витрат з відповідачів на користь позивачів.
Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 25 жовтня 2023 року задоволено заяву ОСОБА_4 про перегляд заочного рішення. Заочне рішення Івано-Франківського міського суду від 02 травня 2023 року скасовано. Справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 28 листопада 2023 року до участі у справі залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідачів - Управління з питань державного архітектурно-будівельного контролю Івано-Франківської міської ради.
Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 12 березня 2024 року до участі у справі за залучено третю особу, яка не заявляє самостійних на стороні позивачів - ОСОБА_5 .
Рішенням Івано-Франківського міського суду від 23 жовтня 2025 року задоволено вищевказаний позов. Зобов'язано ОСОБА_3 та ОСОБА_4 усунути перешкоди у користуванні коридором у багатоквартирному будинку АДРЕСА_1 шляхом здійснення за власний рахунок знесення (демонтажу) цегляної добудови до своєї квартири; встановлення, демонтованих ними дерев'яних сходів, які ведуть на горище та приведення коридору у попередній стан, який існував до здійснення ними реконструкції. Стягнуто із ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 понесені витрати на оплату судового збору у розмірі по 227 грн. Стягнуто із ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 понесені витрати на оплату судового збору у розмірі по 227 грн.
Додатковим рішенням Івано-Франківського міського суду від 03 грудня 2025 року стягнуто із ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь позивача понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 17000 гривень 00 копійок; понесені витрати на проведення будівельно-технічної експертизи у розмірі 9550 гривень 80 копійок.
ОСОБА_3 на вказані рішення Івано-Франківського міського суду від 23 жовтня 2025 року та додаткове рішення Івано-Франківського міського суду від 03 грудня 2025 року подала апеляційні скарги.
Ухвалами Івано-Франківського апеляційного суду від 13 січня 2026 року, від 22 січня 2026 року та від 29 січня 2026 року відповідно відкрито апеляційне провадження у справі за вказаними апеляційними скаргами та призначено справу до розгляду в Івано-Франківському апеляційному суді.
Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 11 березня 2026 року задоволено клопотання ОСОБА_3 про залучення правонаступника. Залучено Товариство з обмеженою відповідальністю «Аукціонний центр Західний» як правонаступника відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до участі у справі.
18.03.2026 позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали до Івано-Франківського апеляційного суду заяву про забезпечення позову. Просять вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони вчиняти дії по відчуженню квартири за адресою: АДРЕСА_2 , власником якої згідно з Договором купівлі-продажу квартири від 28 жовтня 2025 року є Товариство з обмеженою відповідальністю «Аукціонний центр Західний».
Вказану заяву обґрунтували тим, що відповідачі продали квартиру, щодо якої розглядається спір, іншому власнику, який у подальшому, також може її відчужити, що може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду та поновлення порушених прав позивачів.
Зважаючи на те, що новим власником квартири АДРЕСА_3 став ТОВ «Аукціонний центр Західний», основним видом діяльності якого є купівля та продаж власного нерухомого майна, немає сумнівів, що дана квартира буде знову перепродана. Тобто з'явились нові ризики виконання рішення суду у разі задоволення позову.
Вказують, що в іншій справі № 344/2910/23 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, Обласного комунального підприємства «Івано-Франківське обласне бюро технічної інвентаризації» (тобто між цими самими сторонами) про визнання частково недійсними та скасування розпорядження органу приватизації, свідоцтва про право власності на житло в частині долучення до загальної площі квартири 1/3 площ загального користування, яка зараз знаходиться на новому розгляді в Івано-Франківському міському суді, позивачами двічі були подані заяви про забезпечення позову шляхом заборони вчиняти дії, а саме заборони відчуження квартири АДРЕСА_3 . Однак, в задоволенні заяви про забезпечення позову щодо заборони відчуження квартири було відмовлено як судом першої, так і апеляційної інстанцій. І наслідком такої відмови на сьогоднішній день є заміна відповідачів у цій справі на правонаступника - нового власника квартири. Вважають, що це вже ускладнило розгляд справи та створює нові ризики виконання рішення суду при задоволенні позовних вимог, а повторне відчуження квартири взагалі унеможливить його виконання.
Також зазначають, що вказаний вид забезпечення позову є співмірним із заявленими позовними вимогами та необхідним для виконання можливого рішення суду, не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки заборона вчиняти певні дії щодо квартири, яка фактично перебуватиме у володінні відповідача, обмежує лише можливість її відчуження.
В даному випадку захищати право відповідачів зустрічним забезпеченням вважають недоцільним.
Перевіривши доводи заявників, судом не встановлено підстав для забезпечення позову з огляду на наступне.
Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п'ятою цієї статті. Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з'ясування питань, пов'язаних із зустрічним забезпеченням. У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін.
Необхідності виклику осіб, які подали заяву про забезпечення позову, судом не встановлено.
Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Одним із видів забезпечення позову, визначених п. 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, є заборона вчиняти певні дії.
Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 3 ст. 150 ЦПК України).
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має пересвідчитися, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з майновими наслідками заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.
Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Такі правові висновки сформульовані Верховний Судом у постановах від 17 червня 2024 року в справі №644/1482/22, від 01 травня 2024 року в справі №638/6777/23, від 21 лютого 2024 року в справі №201/9686/23 та інших, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18 (провадження №14-729цс19).
Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.
Під час вирішення питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Велика Палата Верховного Суду виснувала, що під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. Важливим є момент об'єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Тому при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі №914/1570/20).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2024 року в справі №754/5683/22 (провадження №14-28цс23) Велика Палата Верховного Суду виснувала, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову. Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду в конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред'явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами. Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.
У справі, що переглядається, позивачі звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні коридором у житловому будинку. Просили зобов'язати відповідачів усунути перешкоди в користуванні коридором в багатоквартирному будинку АДРЕСА_1 шляхом здійснення за власний рахунок знесення (демонтажу) цегляної добудови до своєї квартири; встановлення, демонтованих ними дерев'яних сходів, які ведуть на горище та приведення коридору у попередній стан, який існував до здійснення ними реконструкції.
Тобто, предметом розгляду цієї справи не є спір про майно, що належить позивачам чи відповідачам. Позивачі заявили позовні вимоги про усунення перешкод у користуванні спільним майном - коридором у багатоквартирному будинку.
Натомість, як вбачається з поданої заяви про забезпечення позову, заявники просили заборони вчиняти дії по відчуженню квартири за адресою: АДРЕСА_2 , власником є Товариство з обмеженою відповідальністю «Аукціонний центр Західний», залучене до участі у справі як правонаступник відповідачів.
При цьому, в поданій заяві про забезпечення позову не міститься мотивів співмірності таких заходів із предметом позову, підтвердження доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного зазначеного виду забезпечення позову, підстав обмеження прав та інтересів суб'єктів правовідносин. Тоді як саме лише посилання в заяві про забезпечення позову на потенційну можливість вчинення дій, що створить перешкоди до виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Схожі висновки викладено у постанові Верховного Суду від 07 червня 2022 року у справі № 127/25378/21, ухвалі Верховного Суду від 14 липня 2023 року у справі № 2-26/11 (провадження № 61-10219ск23).
Той факт, що в іншій справі № 344/2910/23 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, Обласного комунального підприємства «Івано-Франківське обласне бюро технічної інвентаризації» про визнання частково недійсними та скасування розпорядження органу приватизації, свідоцтва про право власності на житло в частині долучення до загальної площі квартири 1/3 площ загального користування, яка зараз знаходиться на новому розгляді в Івано-Франківському міському суді, позивачам було відмовлено у задоволенні такої заяви про забезпечення позову шляхом заборони вчиняти дії щодо відчуження квартири відповідачів АДРЕСА_3 , не свідчить про необхідність та доцільність забезпечення позову в цій справі.
При здійсненні судочинства, суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 №ETS № 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
Разом з тим, заявником не надано жодних доказів та не наведено обґрунтованих підстав існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання рішення суду, не доведено необхідність застосування вказаного виду забезпечення позову при розгляді цієї справи, співмірність такого із заявленими вимогами.
За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про забезпечення позову.
Керуючись ст.ст. 149-153, 260-261, 381, 389, 390 ЦПК України, суд
У задоволенні заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про забезпечення позову відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття, однак може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуюча: О.О. Томин
Судді: В.А. Девляшевський
В.М. Луганська