18 березня 2026 року
м. Київ
cправа № 903/122/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Вронська Г.О. - головуюча, Губенко Н.М., Кондратова І.Д.
перевіривши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Всеукраїнська агенція приватизації"
на рішення Господарського суду Волинської області (Шум М.С.)
від 02.10.2025
та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду (Тимошенко О.М., Павлюк І.Ю., Крейбух О.Г.)
від 11.02.2026
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Всеукраїнська агенція приватизації"
до Сільськогосподарського приватного підприємства "НЕСВІЧ"
про стягнення 140 250,00 грн
1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Всеукраїнська агенція приватизації" (надалі - Позивач, Скаржник) звернулась до Господарського суду Волинської області з позовом до Сільськогосподарського приватного підприємства "НЕСВІЧ "(надалі - Відповідач) про стягнення 140250,00 грн.
2. Господарський суд Волинської області рішенням від 02.10.2025, залишеним без змін у постанові Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.02.2026 у справі 903/122/25, у задоволенні позову відмовив.
3. Скаржник, із використанням підсистеми "Електронний суд", звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Волинської області від 02.10.2025 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.02.2026 у справі №903/122/25.
4. У прохальній частині касаційної скарги Скаржник просить:
- визнати строк на касаційне оскарження таким, що не пропущений або у разі визнання його пропущеним поновити строк на подання касаційної скарги по наявним поважним причинам, що пов'язані зі специфікою виконання службових завдань;
- прийняти касаційну скаргу до розгляду та відкрити касаційне провадження;
- скасувати рішення Господарського суду Волинської області від 02.10.2025 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.02.2026 у справі № 903/122/25 повністю та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
5. Скаржник стверджує про наявність обставин, зазначених у підпункті "в" пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), а саме справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для Скаржника.
6. Разом з тим, Скаржник зазначає про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, зокрема статті 251 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) та пункту 3 частини 1 статті 227 ГПК України.
7. Ознайомившись із текстом касаційної скарги Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.
7. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
8. Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
9. Отже, Верховному Суду надано право використовувати процесуальний фільтр, закріплений у статті 287 ГПК України, що узгоджується з положеннями статті 129 Конституції України, завданнями та принципами господарського судочинства.
10. Пунктом 1 частини 1 статті 163 ГПК України встановлено, що у позовах
про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
11. Згідно з частиною 5 статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
12. Згідно з частиною 7 статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
13. Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" установлено у 2025 році прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 3028,00 грн.
14. Предметом спору у цій справі є стягнення 140250,00 грн, що менше, ніж сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на дату подання позову (3028,00х100=302800,00).
15. У своїй касаційній скарзі Скаржник зазначив, що розгляд справи має виняткове значення для Скаржника та справа становить значний суспільний інтерес, що підтверджується ухваленням Великою Палатою Верховного Суду постанови від 12.11.2025 у справі №754/947/22, якою було відступлено від попередньої судової практики та сформовано нові підходи застосування статті 251 ЦПК України та аналогічної статті 227 ГПК України.
16. Розглянувши викладені Скаржником доводи щодо наявності випадку, передбаченого підпунктом "в" пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України, Суд дійшов висновку, що твердження Скаржника про те, що касаційна скарга має виняткове значення, є непоґрунтованим з огляду на таке.
17. За загальним правилом, виняткове значення певної справи у судочинстві означає, що справа має настільки важливі правові, суспільні чи процесуальні наслідки, що вона заслуговує на розгляд вищою інстанцією, або вимагає особливої уваги до дотримання прав сторін, як у випадку порушення права на справедливий суд. Це ключовий критерій для допуску до касаційного перегляду, що виходить за рамки простого застосування права.
18. Водночас, оцінка Судом такої "винятковості" може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою. Отже особа, яка подає касаційну скаргу, має ґрунтовно довести наявність відповідних обставин у своїй касаційній скарзі. Натомість саме зазначення скаржником про те, що справа має виняткове значення для нього, без відповідного обґрунтування не може бути визнано судом автоматичною підставою, на яку поширюється дія положення підпункту "в" пункту 2 частини статті 287 ГПК України.
19. Поряд із цим доводи Скаржника не містять переконливих аргументів, які б свідчили про виняткове значення справи № 903/122/25 для нього, а зводяться до незгоди із висновками судів попередніх інстанцій, необхідності переоцінки доказів у справі та безпосередньо пов'язані із встановленням фактичних обставин, тоді як суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина 2 статті 300 ГПК України). Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій.
20. У пункті 2 частини 3 статті 287 ГПК України встановлено, що касаційному оскарженню підлягають рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову до п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, лише коли скаржником буде доведено наявність передбаченого/передбачених у цій нормі випадку/випадків, що залежить виключно від обставин конкретної справи, фундаментальних обґрунтувань, оскільки в іншому випадку буде порушено принцип "правової визначеності".
21. Враховуючи викладене, Суд дійшов висновку, що Скаржником не дотримано умови допуску справи з ціною позову, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, до касаційного оскарження, передбачені підпунктом "в" пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України.
22. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
23. З урахуванням того, що касаційна скарга подана на судові рішення у справі, ціна позову якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, та відсутність обґрунтованих підстав, що підпадають під дію виключень з пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження у справі №903/122/25 за касаційною скаргою Скаржника на рішення Господарського суду Волинської області від 02.10.2025 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.02.2026 згідно з пунктом 1 частини 1 статті 293 ГПК України, оскільки вона подана на судові рішення, які не підлягають касаційному оскарженню.
24. У зв'язку з відмовою у відкритті касаційного провадження Суд не розглядає клопотання Скаржника про поновлення строку на касаційне оскарження.
Керуючись статтями 234, 235, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 903/122/25 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Всеукраїнська агенція приватизації" на рішення Господарського суду Волинської області від 02.10.2025 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.02.2026.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Головуюча Г. Вронська
Судді Н. Губенко
І. Кондратова