Постанова від 12.03.2026 по справі 905/533/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2026 року м. Харків Справа № 905/533/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Тарасова І.В., суддя Білоусова Я.О. , суддя Лакіза В.В.

за участю секретаря Андерс О.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача - Приватного акціонерного товариства "Інститут керамічного машинобудування "Кераммаш" на рішення Господарського суду Донецької області від 13.11.2024 у справі № 905/533/23(ухвалене у приміщенні Господарського суду Донецької області суддею Сковородіною О.М., повний текст складено 25.11.2024)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Мустанг фінанс", м.Київ,

до Приватного акціонерного товариства "Інститут керамічного машинобудування "Кераммаш", м.Слов'янськ,

за участі третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест - Маріупольський ремонтно-механічний завод", м.Запоріжжя,

за участі третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, Акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк", м.Київ,

про стягнення 2052868,30 грн,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Мустанг фінанс" звернулося до Господарськаого суду Донецької області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Інститут керамічного машинобудування "Кераммаш" про стягнення заборгованості в розмірі 2 052 868,30 грн, з яких: 1 880 260,55 грн грошових коштів в порядку поруки, а саме несплачена вартість прав вимог; 172 607,75 грн процентів за користування грошовими коштами за факторинговим фінансуванням станом на 19.03.2023 (включно).

В обґрунтування позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Мустанг фінанс" посилається на те, що на підставі укладеного ним, як фактором, з АК «Перший Український міжнародний банк», як клієнтом, договору факторингу від 20.03.2023 № 20/03-2023 (Договір факторингу-2) до нього перейшло право вимоги до відповідача - Приватного акціонерного товариства "Інститут керамічного машинобудування "Кераммаш" щодо сплати заборгованості за договором факторингу з регресом від 15.10.2019 № МБ-ФКНА-2846, укладеним відповідачем, як клієнтом, з АК «Перший Український міжнародний банк», як фактором, (Договір факторингу-1) та за договором підряду від 10.03.2021 № 3509, укладеним відповідачем, як підрядником, з ТОВ «Метінвест-Маріупольсткий ремонтно-механічний завод», як замовником(боржник), (Договір підряду), зокрема, щодо сплати відповідачем 172 607,75 грн процентів за користування грошовими коштами за факторинговим фінансуванням станом на 19.03.2023 (включно) та сплати ним, як солідарним боржником в порядку поруки заборгованості ТОВ «Метінвест-Маріупольсткий ремонтно-механічний завод» з оплати робіт, виконаних за договором підряду, в розмірі 1 880 260,55 грн.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 13.11.2024 у справі №905/533/23 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Мустанг фінанс" до Приватного акціонерного товариства "Інститут керамічного машинобудування "Ккраммаш" задоволено. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Інститут керамічного машинобудування "Кераммаш" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Мустанг фінанс" заборгованість за договором факторингу з регресом МБ-Ф-КНА-2846 від 15.10.2019 та договором підряду №3509 від 10.03.2021 у сумі 2052868,30 грн, витрати на оплату судового збору в сумі 30793,02 грн.

Рішення обґрунтовано доведеністю переходу до позивача на підставі Договору факторингу-2 права вимоги від АТ "Перший український міжнародний банк" до відповідача за Договором факторингу -1 та Договором підряду в частині заявлених до стягнення сум.

При цьому суд виходив з наявності наступних обставин, що підтверджуються наявними у справі доказами та не оспорюються сторонами:

- укладення 15.10.2019 Банком, як фактором, та відповідачем, як клієнтом, договору факторингу з регресом №МБ-Ф-КНА-2846 зі змінами та доповненнями до нього відповідно до додаткової угоди від 20.05.2020 №1; додаткової угоди від 26.05.2021 №2; додаткової угоди від 29.11.2021 №3 (далі - Договір факторингу-1), за умовами якого третя особа-2 зобов'язалася здійснювати факторингове фінансування відповідача за плату;

- укладення 10.03.2021 відповідачем, як підрядником, та третьою особою-1 (боржником), як замовником, договору підряду №3509 зі змінами та доповненнями до нього (далі - Договір підряду, Контракт), за умовами якого відповідач зобов'язався виконати роботи з технічного обслуговування і ремонту об'єктів основних засобів боржника, а боржник- прийняти та оплатити виконані відповідачем роботи (пункти 1.1, 1.2 Контракту);

- виконання відповідачем робіт за Договором підряду на загальну суму 1 978 602,00 грн та прийняття їх боржником на підставі актів: від 23.11.2021 №55 на суму 156 000,00 грн; від 23.11.2021 №56 на суму 480 000,00 грн; від 23.12.2021 №70 на суму 667 200,00 грн; від 23.12.2021 №71 на суму 675 402,00 грн;

- підписання Банком і відповідачем реєстрів від 30.11.2021 №24 на суму 480 000,00 грн, від 07.12.2021 №25 на суму 156 000,00 грн, від 30.12.2021 №26 на суму 1 342 602,00 грн, які є невід'ємною частиною Договору факторингу-1 та містять умови придбання Банком права вимоги, за якими відповідачу було того ж дня перераховано авансові платежі на загальну суму 1 879 671,90 грн у розмірі 95 % від вартості вимоги, а відповідачем відступлені Банку права вимоги за Договором підряду, укладеним між відповідачем і боржником, на суму 1 978 602,00грн;

- переходу до Банку прав кредитора за Договором підряду за відповідними Реєстрами на загальну суму 1 978 602,00 грн, включаючи права на отримання вартості майна (продукції)/виконаних робіт/наданих послуг, суми будь-яких штрафних санкцій (неустойок, штрафів, пені) та суми інших платежів за Договором підряду: рахунок на оплату від 23.11.2021 №55 на суму 156 000,00 грн; рахунок на оплату від 23.11.2021 №56 на суму 480 000,00 грн; рахунок на оплату від 23.12.2021 №70 на суму 667 200,00 грн; рахунок на оплату від 23.12.2021 №71 на суму 675 402,00 грн, з відстроченням оплати виконаних робіт 119 календарних днів від дати фактичного виконання робіт (дати відповідних додаткових угод до Договору підряду);

- списання Банком з рахунку відповідача 15.01.2022 грошових коштів у сумі 401 131,25 грн на власні рахунки;

- невиконання боржником у повному обсязі обов'язку щодо оплати за Договором підряду, права вимоги за яким набуто Банком, у встановлені ним строки та наявності залишку заборгованості у розмірі 1 880 260,55 грн (права вимоги), з урахуванням часткової оплати за актом від 23.11.2021 №4 (рахунок на оплату від 23.11.2021 №56) в сумі 98 341,45 грн;

- надсилання Банком відповідачу вимоги від 02.12.2022 №КНО-61.1.3.2/214 про погашення заборгованості за Договором факторингу-1, Договором підряду, яка залишена без задоволення;

- укладення 20.03.2023 Банком і позивачем Договору факторингу №20/03- 2023 (далі - Договір факторингу-2), згідно з яким до позивача перейшли права вимоги за низкою договорів/контрактів, які належали Банку, в тому числі права вимоги до відповідача за актом приймання-передачі відступлених прав, який підписаний Банком і позивачем, куди увійшли вимоги за Договором факторингу -1 та Договором підряду;

- надсилання відповідачу 27.03.2023 повідомлення про відступлення грошових вимог від 24.03.2023 №КНО-61.1.3.2/70, в якому повідомлялося про укладення Договору факторингу-2 та про перехід прав вимоги до позивача;

- встановлення судом ознак нікчемності положення пункту 2.8 Договору факторингу-1 в частині звільнення клієнтом Банка від відповідальності і відмови від пред'явлення будь-якої вимоги Банку на підставі частини третьої статті 614 ЦК України, оскільки, цією умовою скасовується чи обмежується відповідальність за умисне порушення зобов'язання.

При цьому суд виходив з того, що Договір факторингу -1 за своєю правовою природою є змішаним договором (ч. 2 ст 628 ЦК України) , який містить елементи договору факторингу, як правочину, що відповідно до визначення ст. 1077 ЦК України передбачає передання відповідачем - клієнтом АТ «ПУМБ» - фактору права вимоги відповідача до боржника ТОВ «МРМЗ» за Договором підряду, взамін отриманого від фактора факторингового фінансування із зобов'язанням сплати фактору процентів за користування цими грошовими коштами, а також елементи договору поруки, що з урахуванням положень ст.ст. 533, 534 ЦК України передбачає покладення на відповідача відповідальності за порушення боржником зобов'язань за Договором підряду, права вимоги за яким відступлено, як солідарного боржника, а внаслідок укладення у подальшому АТ «ПУМБ», як клієнтом, з позивачем Договору факторингу № 2, який за своєю правовою природою є договором факторингу, відбувся перехід до позивача прав вимоги АТ "ПУМБ", які він набув від відповідача за Договором факторингу-1.

Приватне акціонерне товариство "Інститут керамічного машинобудування "Кераммаш" із вказаним рішенням суду першої інстанції не погодилося та звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (з урахуванням уточнень), в якій просить це рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити у повному обсязі; винести окрему ухвалу за фактом змови позивача з третіми особами та головуючого судді про приховування обставин, що мають суттєве значення при розгляді справи судом першої інстанції; винести окрему ухвалу за фактом порушення розумних строків розгляду справи судом першої інстанції.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач, зокрема, послався на те, що:

- суд першої інстанції не обґрунтував, яким чином відповідач, який є підрядником за Договором підряду №3509 від 01.03.2021, мав обов'язок оплатити виконані ним же роботи;

- суд першої інстанції не застосував до спірних правовідносин норми Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" від 12 липня 2001 року № 2664-III та залишив поза увагою, що надання поручительства та факторинг вважається фінансовою послугою, а умови договору про надання фінансових послуг (п. 3.10. статті 3 Договору факторингу-1), що обмежують права клієнта порівняно з правами, встановленими законом (ч. 1 ст 558 ЦК України), є нікчемними, у зв'язку з чим суд мав визнати такі умови щодо поруки неукладеними;

- суд першої інстанції не дослідив наявність права позивача та третіх осіб на укладення договорів факторингу, не витребував належні правоустановчі документи з цього приводу та залишив без задоволення клопотання відповідача про витребування таких документів на підтвердження таких повноважень;

- суд першої інстанції не врахував факт часткової оплати третьою особою 1 грошових коштів у розмірі 98341,45 грн у якості оплати виконаних Відповідачем робіт за Договором підряду та факт приховування позивачем та третьою особою 2 цих обставин.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 19.03.2025 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Інститут керамічного машинобудування "Кераммаш" на рішення Господарського суду Донецької області від 13.11.2024 у справі №905/533/23 задоволено. Рішення Господарського суду Донецької області від 13.11.2024 у справі №905/533/23 скасовано. Прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Мустанг фінанс" до Приватного акціонерного товариства "Інститут керамічного машинобудування "Кераммаш" за участю третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест- Маріупольський ремонтно-механічний завод"; за участю третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, Акціонерне товариство "Перший український міжнародний банк" про стягнення 2052868,30 грн. Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи в суді першої та апеляційної інстанцій, віднесено на Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Мустанг фінанс". Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Мустанг фінанс" на користь Приватного акціонерного товариства "Інститут керамічного машинобудування "Кераммаш" судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 36951,63 грн.

Обґрунтовуючи висновок про відмову в позові, суд апеляційної інстанції послався, зокрема, на наступне.

Вимагаючи стягнення з відповідача спірних сум, позивач посилався на укладення ним і Банком 20.03.2023 Договору факторингу-2, згідно з яким позивач отримав право вимоги до відповідача, що базується на обов'язку сплати останнім на користь Банка заборгованості за іншим Договором факторингу-1 грошової заборгованості у розмірі 1 880 260,55 грн за Договором підряду, права вимоги за яким було відступлено за Договором факторингу-1 в порядку поруки та 172 607,75 грн суми процентів за користування грошовими коштами за факторинговим фінансуванням.

- у межах зазначеного Договору факторингу-1 Банком придбано право вимоги відповідача до боржника (третьої особи-1) за Договором підряду (за яким відповідач виконав роботи, а боржник мав їх оплатити), за яке Банком було своєчасно та в повному обсязі перераховано відповідачу авансові платежі;

- умовами пунктів 3.1-3.5 Договору факторингу-1 передбачено застосування положень договору поруки, встановлених статтями 553-559 ЦК України, у вигляді поручительства відповідача за виконання боржником грошових зобов'язань, що випливають з правочину, права вимоги за якими відступлені Банку - в сумі несплаченої вартості прав вимоги;

- моментом, з якого виникає таке поручительство, є момент перерахування Банком на поточний рахунок відповідача суми відповідного авансового платежу (у розмірі, зазначеному у відповідному реєстрі);

- вважаючи, що з моменту сплати Банком авансового платежу відповідач виступив поручителем за виконання боржником відступленої відповідачем вимоги, а боржником не виконане повному обсязі відповідне грошове зобов'язання за Договором підряду, позивач, набувши відповідне право за Договором факторінгу-2 від Банку, звернувся до відповідача за виконанням відповідного грошового зобов'язання;

- отже, в цій частині вимог відповідачем оскаржується саме набуття ним статусу поручителя за боржника перед Банком (а з моменту відступлення останнім такого права за Договором факторінгу-2 і перед позивачем) на підставі Договору факторингу-1;

- за змістом укладеного Договору факторингу-1, його предметом було здійснення Банком факторингового фінансування відповідача за плату на умовах факторингу з регресом, що в преамбулі договору визначено як факторингове фінансування, за яким ризик невиконання або неналежного виконання боржником грошових зобов'язань за контрактом (Договору підряду) повністю покладається на відповідача і при цьому відповідач виступає поручителем боржника перед Банком за виконання грошових фінансування під відступлене право вимоги, відповідно до якої Банк зобов'язується передати грошові кошти відповідачу за плату, а відповідач відступає Банку свої права вимоги за контрактом з боржником в повному обсязі;

- отже, умова підписаного Договору факторингу-1 щодо покладення ризику невиконання боржником грошових зобов'язань за відступленим правом вимоги на відповідача - не відповідала ознакам кредитної операції факторингу, передбачених частиною першою статті 49 Закону України "Про банки та банківську діяльність", оскільки, такий ризик мав приймати саме Банк, отже, колегія суддів апеляційної інстанції погодилася з доводами Відповідача, що така умова є нікчемною в силу діючої на той час норми частини четвертої статті 6 Закону №2664-ІІІ;

- з матеріалів справи вбачається, що в тексті самого Договору факторінгу-1 з урахуванням внесених змін за додатковими угодами від 20.05.2020 №1, від 26.05.2021 №2, від 29.11.2021 №3 було відображено лише ліміт факторингового фінансування - 30 млн. грн зі строком дії до 01.09.2020 (який продовжено до 01.09.2024 за додатковими угодами), а також особу боржника - третя особа-1 (боржник);

- визначення інших істотних умов факторингового фінансування (перелік та інформація щодо відступлених прав вимоги, сума фінансування Банком відповідача та розмір плати - розмір процентів за користування грошовими коштами за факторингове фінансування та комісія за обслуговування) - за умовами Договору пов'язано з подальшим узгодженням їх в додатку до Договору - Реєстрі;

- саме з підписанням зазначеного реєстру (спершу відповідачем, а потім Банком) сторони пов'язали початок фактичного виконання зазначеного договору, а з моментом перерахування Банком відповідачу визначеної в реєстрі суми авансового платежу - момент відступлення (набуття ) права вимоги за контрактом до боржника, а також момент набуття відповідачем статусу поручителя за виконання зобов'язання боржником;

- з матеріалів справи вбачається, що відповідачем та Банком підписано додатки до Договору факторінгу-1 - реєстри, за якими відповідач запропонував Банку придбати право вимоги до боржника за виконаними ним обов'язками з Договору підряду, за якими боржник повинен був сплатити з відстрочкою платежу на 119 днів за актами прийомки виконаних підрядних робіт: від 23.11.2021 №3, №4 та від 23.12.2021 №1, №5, а саме - реєстр від 30.11.2021 №24 на суму 480 000,00 грн, реєстр від 07.12.2021 №25 на суму 156 000,00 грн та реєстр від 30.12.2021 №26 на суму 1 342 602,00 грн;

- відповідно до реєстрів загальна вартість прав вимоги Банку становить 1 978 602,00 грн, а сума платежу становить 1 879 671,90 грн (95% вартості вимоги);

- платіжними інструкціями від 30.11.2021, 07.12.21 та 30.12.2021 Банк перерахував відповідні платежі на рахунок відповідача, а, отже, за умовами Договору факторингу-1 відповідач відчужив, а Банк придбав право вимоги до боржника за Договором підряду, починаючи з кожної із зазначених дат за відповідними актами;

- отже, за змістом вищенаведених юридично значущих дій між сторонами за Договором факторингу-1 відбулося відступлення (продаж) відповідачем права вимоги Банку, за яку останній сплатив суму, що складає 95% вартості відступленого права;

- також, за змістом пункту 2.10.2 Договору факторингу-1 (в редакції Додаткової угоди №3) передбачено перерахування відповідачу решти вартості відступленої вимоги згідно з умовами, що містяться в Реєстрі, при цьому обов'язку оплати Банком решти 5% умовами підписаних сторонами Реєстрах не передбачено;

- до моменту відчуження відповідного права Банком позивачу й до моменту звернення останнього з позовом до суду, зазначену угоду не було розірвано чи визнано недійсною, не відбулося зворотного відступлення права відповідно до вимог статті 9 Договору факторінгу-1 або будь-якого іншого фактичного повернення права вимоги відповідачу, отже, отримані у якості плати відповідні кошти є власністю відповідача, а не знаходяться в користуванні, тому обов'язку їх повернення відповідачем Банку у правовідносинах фактор - клієнт в межах укладеного правочину не передбачено;

- за змістом Договору факторінгу-1, істотні умови якого викладені в вищенаведених Реєстрах, відповідач відступив, а Банк набув право вимоги до боржника за Договором підряду одночасно зі сплатою відповідачу узгодженої суми;

- будь-яких інших фінансових операцій Банку в межах підписаного сторонами Договору факторінгу-1 з урахуванням змін та доповнень, крім купівлі-продажу права вимоги в розумінні статті 655 ЦК України колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено;

- решта умов цього договору щодо порядку відступлення права вимоги свідчить про виконання договору з боку продавця права вимоги одночасно з укладенням цього договору шляхом учинення цесії;

- зазначена позиція підтверджується також змістом вимог та пояснень Банка та позивача, зокрема, що викладена останнім в позовній заяві, щодо стягнення спірної суми заборгованості не у якості повернення суми факторингового фінансування, а як з поручителя за договором поруки, умови якого, за думкою останніх, імплементовані в Договір факторингу-1.

Щодо виникнення поручительства відповідача за виконання боржником зобов'язання оплатити виконані відповідачем роботи перед Банком, як новим кредитором, суд апеляційної інстанції вказав, зокрема, таке:

- як вбачається з умов щодо поручительства відповідача з укладених відповідачем та Банком Договору факторингу-1 з урахуванням змін та доповнень, на момент підписання Реєстрів, які й містили істотні умови правочину з відступлення права вимоги, відповідач був кредитором, а не боржником, оскільки, сторони пов'язали момент набуття Банком статусу кредитора із зарахуванням оплати на розрахунковий рахунок відповідача;

- отже, момент підписання Договору факторингу-1 сторонами, а також відповідних реєстрів не може свідчити про укладення сторонами договору поруки, оскільки, Банк на той момент ще не мав статусу кредитора в основному зобов'язанні, а відповідач, навпаки, був таким кредитором. При цьому, сама умова основного договору (який сторонами визначений як договір факторингу ще до початку укладення конкретних правочинів з відступлення права вимоги) у вигляді покладення ризику невиконання зобов'язань боржника саме на відповідача (як клієнта), а не на Банк (як фактора) - є нікчемною в силу частини першої статті 49 Закону України "Про банки та банківську діяльність", частини четвертої статті 6 Закону №2664-ІІІ;

- як вбачається з умов щодо поручительства відповідача з укладених відповідачем і Банком Договору факторингу-1 з урахуванням змін та доповнень, вони не відповідають вимогам закону та не дозволяють визначити обсяг зобов'язання, за який поручився відповідач та строк такого поручительства;

- щодо змісту пункту 3 в Реєстрах, які констатують начебто згоду відповідача, що з моментом сплати Банком авансового платежу відповідач виступає поручителем перед Банком за виконання боржниками зобов'язань по сплаті грошових коштів за правами вимоги в сумі несплаченої вартості прав вимог згідно зі статтею 3 Договору факторингу-1, то, по-перше, таке формулювання не містить чіткого визначення обсягу заборгованості, за яке поручається відповідач, оскільки, несплачена вартість прав вимоги за змістом даних реєстру складає 5% (95% сплачена Банком), а, по-друге, на момент підписання відповідачем реєстру кредитором боржника був він, а не Банк;

- за таких обставин колегія суддів апеляційної інстанції погодилася з доводами апеляційної скарги, що в момент підписання реєстру не могло виникнути поручительства відповідача, оскільки, він був кредитором боржника, отже, не міг одночасно поручитися в цей момент перед собою.

Оскільки, не встановлено факту вчинення відповідачем правочину щодо взяття на себе обов'язку поручителя за виконання боржником грошового зобов'язання перед Банком з моменту набуття останнім статусу кредитора у відповідному зобов'язанні - обставин укладення між новим кредитором та відповідачем договору поруки в розумінні вимог статей 553, 554 ЦК України та виникнення солідарного обов'язку сплатити Банку, а потім й позивачу - колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.

Також, колегія суддів апеляційної інстанції вважала обґрунтованими доводи відповідача, що сенсом підписання відповідного Договору факторингу-1 та реєстрів було саме купівля-продаж права вимоги, зацікавленість в якому з боку Банку було викупити права вимоги до боржника, що був пов'язаний з ним кінцевим бенефіціаром, а з боку відповідача - отримати належні йому за зобов'язанням кошти.

Суд апеляційної інстанції виснував, що спроба вмістити в такий правочин умови щодо попереднього поручительства продавця свідчить про намагання уникнути з боку кінцевого бенефіціара виконання грошового зобов'язання з оплати за виконані відповідачем роботи .

Також, колегія суддів апеляційної інстанції вважала обґрунтованими доводи відповідача, що на цей момент примусове стягнення з боржника спірної заборгованості утруднено через порушення 23.02.2023 стосовно його справи про банкрутство №908/306/23 за ініціативою Приватного акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат", який також є пов'язаною за кінцевим бенефіціаром із Банком та боржником.

При цьому, доводи позивача та Банку щодо преюдиційності обставин справ №910/19178/23, №910/6568/24, №908/306/23 (908/3722/23-908/3793/23), судовими рішеннями в яких відповідачу відмовлено у визнанні недійсними низки правочинів, не прийняті колегією суддів апеляційної інстанції до уваги, оскільки, за змістом цих рішень вирішувалося питання щодо доведеності чи недоведеності обставин, з якими позивач пов'язав їх недійсність на момент укладення, тоді як в межах цієї справи досліджується питання щодо виконання сторонами взятих на себе зобов'язань та їх правова природа.

За тих же підстав колегія суддів апеляційної інстанції відхилила доводи позивача та Банку, що умови Договору факторингу-1 мають змішаний характер, вони узгоджені сторонами внаслідок вільного волевиявлення , а, отже, саме вони є підставою до стягнення з відповідача спірних сум.

При апеляційному перегляді справи судом апеляційної інстанції зазначено про встановлення відсутності обов'язку відповідача повертати Банку отримані у якості плати за відступлене Банку право вимоги на підставі укладених в межах Договору факторингу-1 правочинів (реєстрів) кошти в розмірі 1 879 671,90 грн, з посиланням на те, що вони є законно набутою власністю відповідача та підстава їх отримання відповідачем не може лише в межах зазначеного Договору факторингу-1 бути трансформованою в обов'язок з повернення цих коштів за акцесорним зобов'язанням без окремого вчинення правочину, що породжує такий обов'язок. Суд апеляційної інстанції виснував, що відсутність у Банку суб'єктивного права на повернення відповідачем спірної суми, в тому числі в порядку солідарної відповідальності за боржника, як поручителя, також унеможливлює перебування відповідача у статусі зобов'язаної особи перед позивачем на підставі Договору факторингу-2, за яким Банк не міг передати позивачу прав в більшому обсязі, ніж мав сам на момент його укладення. За наведених підстав, на думку суду апеляційної інстанції, висновок суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача спірних коштів є помилковим, а оскаржуване рішення Господарського суду Донецької області від 13.11.2024 у справі №905/533/23 слід скасувати як таке, що прийняте внаслідок не з'ясування обставин, що мають значення для справи.

Постановою Верховного Суду від 22.01.2026 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Мустанг фінанс" задоволено частково. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 19.03.2025 у справі №905/533/23 скасовано. Справу №905/533/23 передано на новий розгляд до Східного апеляційного господарського суду.

В обґрунтування підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції з переданням справи на новий апеляційний розгляд Верховний Суд зазначив, зокрема, наступне.

У даній справі суди першої та апеляційної інстанції дійшли протилежних висновків стосовно правової природи укладених учасниками справи договорів.

Так, зі змісту оскаржуваної постанови суд апеляційної інстанції фактично вказав, що Договір факторингу-1 є договором купівлі-продажу права вимоги і не містить умов щодо надання фінансової послуги Банком.

Разом з цим суд апеляційної інстанції залишив поза увагою посилання Компанії на відповідність Договору факторингу-1 вказаним у пункті 8.27 цієї постанови висновкам Великої Палати Верховного Суду викладених у п. 50-52, п. 56-66 постанови від 11.09.2018 у справі №909/968/16, п. 38,44 постанови від 16.03.2021 у справі №906/1174/18, та Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладених у постанові від 31.01.2018 у справі №910/7038/17, а саме про те, що вказаний правочин має всі ознаки договору факторингу, тому числі такі:

- предметом договору є надання фактором фінансової послуги клієнту за плату;

- здійснення фінансування під відступлення права грошової вимоги;

- договір факторингу передбачає оплату клієнтом наданої фактором фінансової послуги;

- спеціальний суб'єктний склад правовідносин - фактор (фінансова установа), клієнт і боржник;

- тривалий строк дії договору факторингу та взаємних прав та обов'язків клієнта та фактора;

- Договір факторингу-1 містить умови, які може містити лише договір факторингу - забезпечення виконання зобов'язань клієнта перед фактором, плата за факторингове фінансування.

При цьому слід виходити з того, що відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.

Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Статтею 1078 ЦК України передбачено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.

У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Відступлення права вимоги (цесія) - це сам факт заміни особи в зобов'язанні, який є правовим результатом відповідного договору. Цесія не є окремим самостійним договором. Норми ЦК України про відступлення права вимоги повинні застосовуватися саме до відповідного договору (купівлі-продажу, дарування, міни тощо), правовим результатом якого є цесія (пункти 73, 74 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 серпня 2023 у справі №910/19199/21).

Пославшись на наведене, Верховний Суд виснував, що для вирішення цього спору вагомим і ключовим є з'ясування правової природи правочинів, які стали підставою для виникнення спірних правовідносин, у тому числі у контексті відповідності/невідповідності Договору факторингу-1 всім ознакам, які означені у вказаних вище постановах Великої Палати Верховного Суду.

Крім цього Верховний Суд звернув увагу на доводи позивача щодо недослідження судом апеляційної інстанції зібраних у справі доказів, а саме виписки з транзитного рахунку НОМЕР_1 (згідно з пунктом 5.8 Договору факторингу-1 цей рахунок використовується для зарахування Банком грошових коштів, отриманих від боржників за контрактами, права вимоги за якими відступлені Банку і від клієнта в порядку поруки/зворотного відступлення) та виписку з поточного рахунку відповідача НОМЕР_2 , враховуючи те, що скаржник вважає, що не дослідження вказаних вище доказів мало своїм наслідком те, що суд апеляційної інстанції дійшов хибних висновків, зокрема такого змісту: "….Отже спроба вмістити в такий правочин умови щодо попереднього поручительства продавця свідчить про намагання уникнути з боку кінцевого бенефіціара виконання грошового зобов'язання з оплати за виконані Відповідачем роботи"; "…судова колегія вважає обґрунтованими доводи Відповідача, що сенсом підписання відповідного Договору факторингу1 та реєстрів було саме купівля-продаж права вимоги, зацікавленість в якому з боку Банку було викупити права вимоги до Боржника, що був пов'язаний з ним кінцевим бенефіціаром, а з боку Відповідача-отримати належні йому за зобов'язанням кошти".

Втім, позивач зазначає, що із вказаних доказів вбачається, що фінансування за Договором факторингу-1 здійснювалося за договорами підряду від №2277 21.02.2018 та від 10.03.2021 №3509, які були укладені відповідачем і третьою особою 2, що повністю спростовує висновок апеляційного суду про наявність ознак купівлі-продажу права вимоги в розумінні статті 655 ЦК України (не можливо відступити за договором, який був укладений 15.10.2019, права вимоги за зобов'язаннями за договором підряду №3509, який був укладений 10.03.2021).

З огляду на наведене, Верховний Суд дійшов висновку, що суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права (зокрема, статей 236, 237, 282 та 269 ГПК України), що мало своїм наслідком неповне з'ясування обставин цієї справи, за наведеними у справі доводами та запереченнями, ураховуючи предмет і підстави позову та характер спірних правовідносин, за наявними у справі доказами, доводами та запереченнями сторін, а оскільки в силу імперативних положень частини другої статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції позбавлений права самостійно досліджувати, перевіряти та переоцінювати докази, самостійно встановлювати по-новому фактичні обставини справи, певні факти або їх відсутність,зазначив про наявність підстав для скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції та передачі справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.02.2026 для розгляду справи №905/533/23 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Тарасова І.В., суддя Білоусова Я.О., судя Лакіза В.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 09.02.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача - Приватного акціонерного товариства "Інститут керамічного машинобудування "Кераммаш"(вх.№210Д/2) на рішення Господарського суду Донецької області від 13.11.2024 у справі № 905/533/23 та призначено її до розгляду на 12.03.2026 об 11:00 годині.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, а представники позивача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, - Акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" проти її доводів заперечили.

При попередньому розгляді справи на адресу Східного апеляційного господарського суду 26.12.2024 та 27.12.2024 від Приватного акціонерного товариства "Інститут керамічного машинобудування "КЕРАММАШ" надійшли клопотання про з'ясування складу учасників судового процесу; про визначення характеру спірних правовідносин та закону, який їх регулює; про виклик свідків; про призначення по справі судової експертизи документів фінансово-кредитних операцій; про витребування доказів, а також заперечення на ці клопотання від Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Мустанг фінанс"за мотивами їх необгрунтованості.

Про розгляді зазначених клопотань при новому апеляційному розгляді колегія суддів дійшла висновку про відмову в їх задоволенні за необґрунтованістю, з огляду на наступне.

Щодо клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, ТОВ «Метінвест Холдинг».

В обґрунтування заявленого клопотання про залучення третьої особи представник відповідача зазначив, що ТОВ "Метінвест Холдинг" є організатором тендерної процедури закупівлі для ТОВ "МЕТІНВЕСТ - МАРІУПОЛЬСЬКИЙ РЕМОНТНО-МЕХАНІЧНИЙ ЗАВОД" у зв'язку з чим, на думку останнього, ТОВ "Метінвест Холдинг" є тією особою, яка безпосередньо приймала рішення про умови договору підряду № 3509 від 10.03.2021 , який, в подальшому, став підставою для укладення договору факторингу, а тому дана особа має нести відповідальність за недоліки, які були допущені при укладенні цього договору.

ТОВ "Метінвест Холдинг", як керуюча компанія, ініціювала процедуру банкрутства стосовно деяких юридичних осіб, серед яких є ТОВ "МЕТІНВЕСТ - МАРІУПОЛЬСЬКИЙ РЕМОНТНО-МЕХАНІЧНИЙ ЗАВОД", яка на думку представника відповідача є незаконною.

На підставі викладеного, представник відповідача просить суд залучити ТОВ "Метінвест Холдинг" у якості третьої особи, як керуючу компанію, до якої може бути пред'явлений позов про відшкодування збитків у зв'язку з незаконними діями стосовно керування ТОВ"МЕТІНВЕСТ - МАРІУПОЛЬСЬКИЙ РЕМОНТНО-МЕХАНІЧНИЙ ЗАВОД" та організації тендерної процедури.

Аналогічне клопотання було заявлено суду першої інстанції (т. 9 а.с. 22-25).

Представник позивача як в суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції заперечував щодо задоволення даного клопотання, мотивуючи свою позицію тим, що твердження відповідача, що третя особа-1, третя особа-2 та ТОВ "Метінвест Холдинг" є пов'язаними особами мають на меті ввести суд в оману щодо дійсних обставин справи з метою уникнення відповідальності за порушення взятих на себе зобов'язань, є надуманими та не відповідають дійсності.

Представник позивача зазначив, що договір підряду від 10.03.2021 №3509 був укладений між відповідачем (підрядником) та третьою особою-1 (замовником), а тому, посилання відповідача на те, що "пов'язана" особа ТОВ "Метінвест Холдинг" мала вирішальний вплив на замовника при укладанні цього правочину ніяким чином не пов'язується з невиконанням взятих на себе відповідачем зобов'язань в межах предмету розгляду даної справи.

Окрім цього, представник позивача наголошував на тому, що відповідачем не було вказано, яким чином рішення у даній справі може вплинути на права та обов'язки ТОВ "Метінвест Холдинг", враховуючи що останній не є стороною договору підряду та договору факторингу, а тому просить суд відмовити у задоволенні клопотання представника відповідача про залучення третьої особи.

Представник третьої особи-2 підтримав заперечення представника позивача, просив у задоволенні даного клопотання відмовити.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 12.06.2024 було відмовлено у задоволенні вказаного клопотання з наступних підстав, з якими погоджується суд апеляційної інстанції і щодо необґрунтованості яких відповідачем не наведено жодних доводів.

Відповідно ч. ч. 1, 2 ст. 50 ГПК України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов'язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи. Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов'язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.

Частинами 4, 5, 6 ст. 50 ГПК України передбачено, що про залучення третіх осіб до участі у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, на які права чи обов'язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі (ч. 4). Треті особи, які не заявляють самостійних вимог, мають процесуальні права та обов'язки, встановлені статтею 42 цього Кодексу. (ч. 5) Вступ у справу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, не тягне за собою розгляду справи спочатку (ч. 6).

Що ж до наявності юридичного інтересу у третьої особи, то у вирішенні відповідного питання суд має з'ясовувати, чи буде у зв'язку з прийняттям судового рішення з даної справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов'язки, або змінено її наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав та/або обов'язків у майбутньому.

Основними елементами, що визначають сутність будь-якого позову (індивідуалізуючі ознаки позову) являються предмет і підстава.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить постановити судове рішення. Вона опосередковується спірними правовідносинами - суб'єктивним правом і обов'язком відповідача.

Підставу позову складають обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки.

Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача.

Предмет і підстава позову сприяють з'ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов'язку.

Фактичною підставою позову в межах даної справи є Договір факторингу від 20.03.2023, укладений між АТ "ПУМБ" та ТОВ "ФК "Мустанг фінанс", відповідно до якого АТ "ПУМБ" передало ТОВ "ФК "Мустанг фінанс" право вимоги до ПрАТ "Інститут керамічного машинобудування "Кераммаш" за іншим Договором факторингу з регресом від 15.10.2019 з оплати заборгованості за договором підряду від 10.03.2021.

Предметом даного спору є майнова вимога позивача до відповідача щодо сплати заборгованості за договором факторингу від 20.03.2023 в сумі 2 052 868, 30 грн.

Ухвалою суду від 24.05.2023 ТОВ "МЕТІНВЕСТ - МАРІУПОЛЬСЬКИЙ РЕМОНТНО-МЕХАНІЧНИЙ ЗАВОД" було залучено у якості третьої особи-1, як солідарного боржника в межах договору підряду № 3509 від 10.03.2021. Ухвалою суду від 13.11.2023 було залучено АТ "ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК" у якості третьої особи-2, як первісного кредитора за договором факторингу з регресом № МБ-Ф-КНА-2846 від 15.10.2019.

Таким чином, посилання представника відповідача на те, що ТОВ "Метінвест Холдинг" є: організатором тендерної процедури, на підставі якої було укладено договір підряду, ініціатором процедури банкрутства третьої особи-1 не пов'язується з можливістю виконання або невиконання зобов'язань відповідача, як поручителя, за договором факторингу в межах даного спору, а тому відсутні підстави для задоволення клопотання представника відповідача про залучення третьої особи від 15.04.2024. При цьому, наміри відповідача щодо звернення до суду із позовом до ТОВ "Метінвест Холдинг" про стягнення збитків як особи, яка за його твердженнями має опосередкований вплив на укладання договорів, прийняття рішень щодо управління третьою особою-1 тощо, враховуючи вищенаведені положення статті 50 ГПК України, також не є підставою для залучення ТОВ "Метінвест Холдинг" у якості третьої особи в межах даної справи.

Щодо клопотання про залучення у якості третіх осіб, які не заявлають самостійних вимог щодо предмета спору, Вінницької обласної прокуратури, Приватного виробничого підприємства "Інструмент-Сервіс" з іноземними інвестиціями та Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-інвестиційна компанія "Приазовье", колегія суддів зазначає наступне.

Клопотання відповідача в частині залучення у якості третьої особи, яка не заявлає самостійних вимог щодо предмета спору, Вінницької обласної прокуратури обґрунтовано тим, що 24.08.2023 він звернувся до Гайсинського окружного прокурора Вінницької обласної прокуратури із заявою про вчинення кримінального правопорушення щодо укладеного між позивачем та відповідачем договору факторингу, який, на думку останнього, був спрямований на незаконне заволодіння майном відповідача і дані відомості були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

В частині залучення третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Приватного виробничого підприємства "Інструмент-Сервіс" з іноземними інвестиціями та Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-інвестиційна компанія "Приазовье» клопотання відповідача обґрунтовано тим, що за умовами договору факторингу від 20.03.2023 №20/03-2023 Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Мустанг Фінанс" отримало також право вимоги до: 1) Приватного виробничого підприємства "Інструмент-Сервіс" з іноземними інвестиціями; 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-інвестиційна компанія "Приазовье", з урахуванням чого, на думку відповідача, відмова судом у задоволенні позову вплине на права вказаних юридичних осіб, оскільки права вимоги цих суб'єктів господарських відносин також передані позивачу за нікчемним правочином.

Аналогічні клопотання було заявлено суду першої інстанції ( т. 2 а.с. 6-8).

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 05.03.2024 було відмовлено у задоволенні вказаних клопотань, з огляду на відсутність встановлених статтею 50 Господарського процесуального кодексу України умов для залучення зазначених юридичних осіб третіми особами, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору , враховуючи відсутність підстав вважати, що рішення суду у даній справі може вплинути на права та обов'язки зазначених осіб щодо однієї зі сторін.

Колегія суддів погоджується з таким висновком, з огляду на те, що можливість впливу рішення суду у даній справі на права та обов'язки зазначених осіб обґрунтована через можливу відмову в позові з підстав встановлення судом нікчемності договору факторингу -2, за яким АТ «ПУМБ» було відступлено позивачу поряд з вимогами до відповідача за Договором факторингу -1 також грошові вимоги до зазначених юридичних осіб, у той час як ч. 2 статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо недійсність правочину встановлена законом, то визнання недійсним такого правочину судом не вимагається; визнання недійсним нікчемного правочину законом не передбачається, оскільки нікчемним правочин є в силу закону, з чого вбачається, що рішення суду у даній справі не може бути підставою встановлення нікчемності Договору факторингу-2, пов'язаного з предметом спору, а суд може зазначити про таку нікчемність в разі наявності для цього законних підстав лише у мотивувальній частині рішення під час надання оцінки обставинам справ.

При цьому слід враховувати, що зазначення судом в мотивувальній частині рішення про нікчемність правочину не може вважатись встановленням преюдиційних обставин відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України, оскільки обставини, які підлягають встановленню судом у справі, - це юридичні факти, тобто життєві обставини (дії, події), з якими правом пов'язується виникнення юридичних наслідків, а правова оцінка - це висновок щодо застосування права за певних життєвих обставин. Такі висновки сформульовані, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 910/6355/20 (пункт 9.8).

Разом з цим, як правомірно зазначив суд першої інстанції, в рамках даної справи суд може надавати оцінку доводам щодо нікчемності договору виключно щодо інтересів відповідача, і тількі в тій частині договору, яка стосується відповідача, не зачіпаючи питання дійсності/недійсності цього договору в частині інших осіб, не пов'язаних взагалі правами і інтересами з відповідачем, у той час, як вказані юридичні особи, якщо вважають свої права порушеними, мають можливість їх захищати в окремому, самостійному провадженні, оскільки межі даного спору стосуються правовідносин Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Мустанг фінанс" та Приватного акціонерного товариства "Інститут керамічного машинобудування "КЕРАММАШ".

Щодо залучення Вінницької обласної прокуратури у якості третьої особи, суд першої інстанції правомірно зазначив, що із поданого представником відповідача клопотання взагалі не вбачається будь-яких обґрунтувань щодо того, яким саме чином можуть виникнути, змінитись або припинитись права та обов'язки вказаного державного органу у зв'язку із ухваленням судового рішення у даній справі.

Прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому Законом України "Про прокуратуру" та іншими законами, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.

Посилання представника відповідача на початок досудового розслідування стосовно правомірності укладеного між сторонами договору у зв'язку із внесенням відповідних відомостей до ЄРДР жодним чином не обґрунтовує доцільності залучення Вінницької обласної прокуратури у якості третьої особи, оскільки прокуратура є незалежним і самостійним органом державної влади, який здійснює свої функції відповідно до закону.

Отже, виходячи з предмету спору та суб'єктного складу сторін, суд першої інстанції правомірно зазначив про відсутність підстав для задоволення клопотань представника відповідача про залучення третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, оскільки суб'єктом звернення не доведено підстав для залучення даних осіб у процесуальному статусі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, через відсутність підстав вважати, що рішення суду у даній справі безпосередньо вплине на права чи обов'язки цих осіб щодо однієї із сторін у справі.

Щодо клопотання відповідача про визначення характеру спірних правовідносин та закону, який їх регулює, в якому він лише наводить свої міркування щодо правової природи Договору факторингу-1 та Договору факторингу-2 та щодо того, якими нормативно-правовими актами врегульовано правовідносини щодо порядку їх укладення та виконання, зазначаючи про необхідність врахування певної судової практики щодо застосування норм права до спірних правовідносин, колегія суддів наголошує, що саме на суд покладено обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, а неправильна кваліфікація учасниками справи спірних правовідносин не звільняє суд від обов'язку застосувати для вирішення спору належні норми, а тому вирішення вказаного питання не потребує будь-яких заяв чи клопотань сторін. За змістом ч.1 ст.267 ГПК України такі питання з'ясовуються судом у порядку підготовки справи до апеляційного розгляду та не підлягають окремому розгляду у формі вирішення клопотань учасників справи

Щодо клопотання про виклик свідків ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в судове засідання суду апеляційної інстанції, колегія суддів зазначає, що за статтею 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Відповідно до ч. 1 ст. 87, ст.88 ГПК України показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи, показання свідка викладаються ним письмово у заяві свідка. Згідно зі ст. 89 ГПК України свідок викликається судом для допиту за ініціативою суду або за клопотанням учасника справи у разі, якщо обставини, викладені свідком у заяві, суперечать іншим доказам або викликають у суду сумнів щодо їх змісту, достовірності чи повноти.

Подане клопотання обґрунтовується лише тим, що за клопотанням відповідача судом першої інстанції ухвалою від 05.03.2024 зазначені заяви були долучені до матеріалів справи, проте, заявник не зазначає підстави для виклику судом для допиту зазначених свідків, а також не посилається на обставини, які зазначені свідки мають підтвердити, не зазначає обставин щодо заявлення чи неможливості заявлення такого клопотання про виклик свідків в суді першої інстанції.

За наведених обставин відсутні підстави до задоволення зазначеного клопотання відповідача.

Щодо клопотання про призначення судової експертизи документів фінансово-кредитних операцій.

Заявник просить призначити судову експертизу документів фінансово-кредитних операцій, в обґрунтування чого посилається на необхідність з'ясування обставин відповідності розрахунку АТ "ПУМБ" та ТОВ "ФК "Мустанг Фінанс" заборгованості ПрАТ "Кераммаш" зі сплати процентів за факторингове фінансування за договором факторингу з регресом №МБ-Ф-КНА-2846 від 15.10.2019 та погашення основної суми боргу перед банком, вважаючи, що для цього необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо у зв'язку з відмовою АТ "ПУМБ" виконати ухвалу суду від 05.03.2024 та з метою перевірки доказами аргументів ПрАТ "Кераммаш". Заявник зазначає, що 28.05.2024 він звертався до суду першої інстанції з відповідним клопотанням, у задоволенні якого ухвалою суду від 20.08.2024 було відмовлено через ненадання ПрАТ "Кераммаш" власного контррозрахунку зазначених відсотків, проте, в додаткових поясненнях відповідача наявний контррозрахунок відсотків, зокрема, від 25.12.2023 та від 11.06.2024.

З матеріалів справи вбачається, що аналогічне клопотання відповідачем було заявлено суду першої інстанції (т. 10 а.с. 35,36), у задоволенні якого було відмовлено ухвалою від 20.08.2024 (т. 13 а.с. 88-90).

Колегія суддів погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення вказаного клопотання, з огляду на наступне

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про судову експертизу" судова експертиза це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об'єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

Спеціальні знання - це професійні знання, отримані в результаті навчання, а також навички, отримані обізнаною особою в процесі практичної діяльності в різноманітних галузях науки, техніки та інших суспільно корисних галузях людської діяльності, які використовуються разом з науково-технічними засобами під час проведення експертизи. Змістом спеціальних знань є теоретично обґрунтовані і перевірені практикою положення і правила, які можуть відноситися до будь-якої галузі науки, техніки, мистецтва тощо.

Необхідність судової експертизи в господарському судочинстві зумовлена тим, що в процесі здійснення правосуддя суд стикається з необхідністю встановлення таких фактів (обставин), дані про які потребують спеціальних досліджень. Експертиза - це науковий, дослідницький шлях до висновків, які формулюються у висновку експерта, про фактичні обставини справи.

За змістом ч.1ст. 99 ГПК України, підставою до призначення експертизи судом є наявність сукупності таких умов:

- для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

- жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Отже, судова експертиза повинна призначатися лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять саме до предмету доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Водночас, неприпустимо ставити перед судовими експертами питання, вирішення яких не спрямовано на встановлення даних, що входять до предмета доказування у справі, а також правові питання, вирішення яких чинним законодавством віднесено до компетенції суду, зокрема, про правильність здійсненого розрахунку відсотків.

Разом з тим, в заяві представника відповідача про призначення економічної експертизи щодо дослідження документів фінансово-кредитних операцій не обґрунтовано необхідності проведення судової експертизи з поставлених представником відповідача питань з огляду на межи апеляційного оскарження, що зводиться до безпідставності стягнення судом заборгованості через нікчемність відповідного правочину, неправильного встановлення судом обставин справи, неправильних дослідження та оцінки доказів, тоді як метою призначення експертизи заявник зазначає необхідність перевірки відповідності розрахунку заборгованості зі сплати процентів.

Згідно з пунктом 3.1 Глави 3 Розділу III Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.98 № 53/5 основними завданнями експертизи документів фінансово-кредитних операцій є визначення:

документальної обґрунтованості оформлення банківських операцій з відкриття рахунків, руху грошових коштів на рахунках;

документальної обґрунтованості оформлення та відображення в обліку операцій з видачі, використання та погашення кредитів;

документальної обґрунтованості оформлення та відображення в обліку банків їх фінансово--господарської діяльності;

відповідності відображення фінансово-господарських операцій банків вимогам нормативних актів з ведення обліку і подання звітності;

документальної обґрунтованості відображення фінансово-господарських операцій щодо нарахування та сплати банками податків та їх відповідності даним обліку та звітності, чинному законодавству;

документальної обґрунтованості проведення операцій за депозитними вкладами у банківських та інших фінансових установах.

З метою встановлення відповідності розрахунку ТОВ "ФК "МУСТАНГ ФІНАНС" та АТ "ПУМБ" заборгованості ПрАТ "КЕРАММАШ" зі сплати процентів за факторингове фінансування по договору факторингу з регресом від 15.10.2019 та погашення основної суми боргу, представник відповідача у своєму клопотанні просить поставити перед експертом такі запитання:

- Чи підтверджується бухгалтерськими та первинними документами нецільове використання АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ "ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК" кредитних коштів, отриманих ПРИВАТНИМ АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ "ІНСТИТУТ КЕРАМІЧНОГО МАШИНОБУДУВАННЯ "КЕРАММАШ" по договору факторингу з регресом №МБ-Ф-КНА-2846 від 15.10.2019 року зі сплати процентів за факторингове фінансування з рахунку покриття № НОМЕР_3 ?

- Чи відповідає наявний у матеріалах справи №905/533/23 розрахунок заборгованості ПрАТ "КЕРАММАШ" зі сплати процентів за кредит та погашення основної суми боргу перед АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ "ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК" умовам договору факторингу з регресом №МБ-Ф-КНА-2846 від 15.10.2019 року з урахуванням умов додаткової угоди №2 від 26.05.2021 року та розрахунковим документам щодо видачі та погашення кредиту за цим кредитним договором?

- Чи відповідає метод нарахування банком процентів за договором факторингу з регресом №МБ-Ф-КНА-2846 від 15.10.2019 року з урахуванням умов додаткової угоди №2 від 26.05.2021 року вимогам Положення про кредитування АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК" та Наказу "Про введення в дію нових умов факторингового фінансування корпоративних клієнтів" від 03.09.2018 № 86-Н з Додатками до цього наказу?

- Чи підтверджується документально обґрунтованості оформлення АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ "ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК" банківських операцій з відкриття рахунку ПРАТ "КЕРАММАШ" "НОМЕР_15, РУХУ ГРОШОВИХ КОШТІВ НА ЦЬОМУ РАХУНКУ?

Суд першої інстанції в обґрунтування відмови у задоволенні клопотання про призначення у справі судової експертизи правомірно зазначив про відсутність обґрунтування відповідачем наявності суперечності у доказах, які викликали б сумнів у розрахунку суми позову в частині процентів, що зумовлювало б необхідність для суду у з'ясуванні такого питання за допомогою спеціальних знань.

При цьому відповідач у клопотанні безпідставно посилається на невиконання АТ «ПУМБ» вимог ухвали суду від 05.03.2024 щодо надання виписок за рахунками щодо операцій з факторингового фінансування відповідача та погашення грошових зобов'язань за Договором факторингу-1, оскільки відповідні виписки було надано третьою особою (т. 9 а.с. 210-213, т. 10 А.С. 124-132, ) як додаток до письмових пояснень Банку , в яких роз'яснено обставини щодо руху коштів за відповідними рахунками, на противагу яким відповідачем не наведено аргументів.

Також, як обґрунтовано зазначив суд першої інстанції, перше питання, яке на думку відповідача має бути поставлено експерту, носить суто правову оцінку доказів, оскільки експерт, на підставі заявленого клопотання, зобов'язаний надати правовий висновок доказів відносно їх належності і допустимості, а відтак, зробити висновок щодо правомірності нарахування/списання суми заборгованості та процентів за умовами договору факторингу з регресом з урахуванням додаткових угод, правомірності методу нарахування вказаної заборгованості.

Натомість, правова оцінка доказів (окремо та у сукупності) щодо їх належності та допустимості є компетенцією суду, а не експерта та абз. 2 ч. 2 статті 98 ГПК України містить пряму заборону щодо того, що предметом висновку експерта не можуть бути питання права.

Крім того, відповідач не був позбавлений можливості самостійно звернутися до експертної установи, отримати відповідний висновок та надати його суду, в якості доказової бази власної позиції.

Колегія суддів погоджується із запереченнями позивача проти вказаного клопотання (т. 13 а.с. 210-214) щодо того, що його заявлено з порушенням встановленго строку, що є самостійною підставою для відмови в його задоволенні.

Відповідно до ч. 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Так, за вимогами ч. 2 статті 80 Господарського процесуального кодексу України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Частиною 4 цієї статті передбачено, що якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Частиною 5 цієї статті передбачено, що у випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.

Проте відповідачем відзив на позов подано 06.06.2023, а клопотання про призначення експертизи було подано 28.05.2024, у той час як відповідач не повідомляв суд про неможливість подання клопотання разом з відзивом на позов в порядку ч. 4 статті 80 ГПК України.

Щодо клопотання про витребування доказів.

Заявник в якості обґрунтування поданого клопотання посилається на доведення обставин, якими обґрунтовуються заперечення ПрАТ "Кераммаш" проти позову та просить витребувати докази:

- заяву кредитора (Приватного акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат", 50066, Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг; код ЄДРПОУ 00190977) про відкриття провадження (у справі № 908/306/23) про банкрутство боржника (Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест - Маріупольський ремонтно-механічний завод" 69106, місто Запоріжжя, Південне шосе/вулиця Теплична, будинок 22Б/1, кабінет 206; код ЄДРПОУ 38673998) на суму 117282,79 гривень;

- повідомлення Боржника (Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест- Маріупольський ремонтно-механічний завод" 69106, місто Запоріжжя, Південне шосе/вулиця Теплична, будинок 22Б/1, кабінет 206; код ЄДРПОУ 38673998) про результати розгляду заяви кредитора (Приватного акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат", 50066, Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг; код ЄДРПОУ 00190977), нормативне та документальне обґрунтування заперечень по заявлених вимогах;

- заяву (вихідний № 21/03/23 від 21.03.2023 року) Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Мустанг-Фінанс" (01010, місто Київ, вулиця Князів Острозьких, 32/2, Бізнес-центр "Сенатор",4 поверх, код ЄДРПОУ 40916672) про грошові вимоги до боржника (Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест - Маріупольський ремонтно-механічний завод" 69106, місто Запоріжжя, Південне шосе/вулиця Теплична, будинок 22Б/1, кабінет 206; код ЄДРПОУ 38673998);

- повідомлення розпорядника майна (Сокол Олексій Юрійович, свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого № 193 від 28.02.2013; адреса: 49038, місто Дніпро, площа Вокзальна, 2, літер "Н", поверх 4), про результати розгляду заяви кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Мустанг-Фінанс" (01010, місто Київ, вулиця Князів Острозьких, 32/2, Бізнес-центр "Сенатор",4 поверх, код ЄДРПОУ 40916672), нормативне та документальне обґрунтування заперечень по заявлених вимогах, а також реєстр вимог кредиторів;

- повідомлення Боржника (Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест - Маріупольський ремонтно-механічний завод" 69106, місто Запоріжжя, Південне шосе/вулиця Теплична, будинок 22Б/1, кабінет 206; код ЄДРПОУ 38673998) про результати розгляду заяви кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Мустанг-Фінанс" (01010, місто Київ, вулиця Князів Острозьких, 32/2, Бізнес-центр "Сенатор", 4 поверх, код ЄДРПОУ 40916672), нормативне та документальне обґрунтування заперечень по заявлених вимогах;

- документи, складені розпорядником майна (Сокол Олексій Юрійович, свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого № 193 від 28.02.2013; адреса: 49038, місто Дніпро, площа Вокзальна, 2, літер "Н", поверх 4) за результатами проведеної інвентаризацію майна боржника (Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест - Маріупольський ремонтно-механічний завод" 69106, місто Запоріжжя, Південне шосе/вулиця Теплична, будинок 22Б/1, кабінет 206; код ЄДРПОУ 38673998);

- документи, складені розпорядником майна (Сокол Олексій Юрійович, свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого № 193 від 28.02.2013; адреса: 49038, місто Дніпро, площа Вокзальна, 2, літер "Н", поверх 4) за результатом проведеного аналізу фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності боржника (Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест - Маріупольський ремонтно-механічний завод" 69106, місто Запоріжжя, Південне шосе/вулиця Теплична, будинок 22Б/1, кабінет 206; код ЄДРПОУ 38673998) та становища на ринках;

- тендерна пропозицію ТОВ "МЕТІНВЕСТ ХОЛДИНГ" та рішення тендерного комітету, на підставі яких Приватне акціонерне товариство "Інститут керамічного машинобудування "КЕРАММАШ" та Товариство з обмеженою відповідальністю "МЕТІНВЕСТ - МАРІУПОЛЬСЬКИЙ РЕМОНТНО-МЕХАНІЧНИЙ ЗАВОД", уклали Договір підряду № 2277 від 21.02.2018 року;

- тендерну пропозицію ТОВ "МЕТІНВЕСТ ХОЛДИНГ" та рішення тендерного комітету, на підставі яких Приватне акціонерне товариство "Інститут керамічного машинобудування "КЕРАММАШ" та Товариство з обмеженою відповідальністю "МЕТІНВЕСТ - МАРІУПОЛЬСЬКИЙ РЕМОНТНО-МЕХАНІЧНИЙ ЗАВОД", уклали Договір підряду № 3509 від 10.03.2021 року;

- рішення компетентного органу управління ТОВ "МЕТІНВЕСТ ХОЛДИНГ" про затвердження Політики закупівель в групі Метінвест версії 1.0, 2.0, 3.0.;

- рішення компетентного органу управління ТОВ "МЕТІНВЕСТ ХОЛДИНГ" про затвердження Кодексу ділового партнерства.

Витребувати у ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "МЕТІНВЕСТ - МАРІУПОЛЬСЬКИЙ РЕМОНТНО-МЕХАНІЧНИЙ ЗАВОД" такі документи та інформацію:

- заяву кредитора (Приватного акціонерного товариства "Центральний гірничо- збагачувальний комбінат", 50066, Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг; код ЄДРПОУ 00190977) про відкриття провадження (у справі № 908/306/23) про банкрутство боржника (Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест-Маріупольський ремонтно-механічний завод" 69106, місто Запоріжжя, Південне шосе/вулиця Теплична, будинок 22Б/1, кабінет 206; код ЄДРПОУ 38673998) на суму 117282,79 гривень;

- повідомлення Боржника (Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест - Маріупольський ремонтно-механічний завод" 69106, місто Запоріжжя, Південне шосе/вулиця Теплична, будинок 22Б/1, кабінет 206; код ЄДРПОУ 38673998) про результати розгляду заяви кредитора (Приватного акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат", 50066, Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг; код ЄДРПОУ 00190977), нормативне та документальне обґрунтування заперечень по заявлених вимогах;

- заяву (вихідний № 21/03/23 від 21.03.2023 року) Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Мустанг-Фінанс" (01010, місто Київ, вулиця Князів Острозьких, 32/2, Бізнес-центр "Сенатор",4 поверх, код ЄДРПОУ 40916672) про грошові вимоги до боржника (Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест - Маріупольський ремонтно-механічний завод" 69106, місто Запоріжжя, Південне шосе/вулиця Теплична, будинок 22Б/1, кабінет 206; код ЄДРПОУ 38673998);

- повідомлення Боржника (Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест - Маріупольський ремонтно-механічний завод" 69106, місто Запоріжжя, Південне шосе/вулиця Теплична, будинок 22Б/1, кабінет 206; код ЄДРПОУ 38673998) про результати розгляду заяви кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Мустанг-Фінанс" (01010, місто Київ, вулиця Князів Острозьких, 32/2, Бізнес-центр "Сенатор",4 поверх, код ЄДРПОУ 40916672), нормативне та документальне обґрунтування заперечень по заявлених вимогах;

- наказ про призначення на посаду директора по інженірінгу Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест - Маріупольський ремонтно-механічний завод" Пожидаєва В'ячеслава Анатолійовича;

- посадову інструкцію директора по інженірінгу Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест - Маріупольський ремонтно-механічний завод" Пожидаєва В'ячеслава Анатолійовича;

- довіреність Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест - Маріупольський ремонтно-механічний завод" Пожидаєву В'ячеславу Анатолійовичу №219 від 05.12.2017 року;

- наказ про призначення на посаду директора по інженірінгу Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест - Маріупольський ремонтно-механічний завод" Астафьєва Олега Павловича;

- посадову інструкцію директора по інженірінгу Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест - Маріупольський ремонтно-механічний завод" Астафьєва Олега Павловича;

- довіреність Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест - Маріупольський ремонтно-механічний завод" Астафьєву Олегу Павловичу №298 від 23.01.2019 року;

- наказ про призначення на посаду директора по інженірінгу Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест - Маріупольський ремонтно-механічний завод" Галімського Андрія Анатолійовича;

- посадову інструкцію директора по інженірінгу Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест - Маріупольський ремонтно-механічний завод" Галімського Андрія Анатолійовича;

- довіреність Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест - Маріупольський ремонтно-механічний завод" Галімському Андрію Анатолійовичу №333 від 13.11.2019 року;

- наказ про призначення на посаду директора по інженірінгу Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест - Маріупольський ремонтно-механічний завод" Романюка Дмитра Дмитровича;

- посадову інструкцію директора по інженірінгу Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест - Маріупольський ремонтно-механічний завод" Романюка Дмитра Дмитровича;

- довіреність Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест - Маріупольський ремонтно-механічний завод" Романюку Дмитру Дмитровичу №410 від 03.12.2020 року;

- листи керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест - Маріупольський ремонтно-механічний завод" на адресу засновників, учасників, акціонерів з відомостями щодо наявності ознак банкрутства та пропозиціями надати боржнику фінансову допомогу в розмірі, достатньому для погашення грошових зобов'язань боржника перед кредиторами, а саме 117282,79 гривень, в порядку виконання вимог статті 4 Кодексу України з процедур банкрутства від 18 жовтня 2018 року №2597-VIII.

- інформацію про те, яка службова особа Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест - Маріупольський ремонтно-механічний завод" мала прийняти рішення про оплату рахунків ПрАТ "КЕРАММАШ" №55 та №56 від 23.11.2021 року, а також рахунків №70 та №71 від 23.12.2021 року?

- довідку про те, яка службова особа Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест - Маріупольський ремонтно-механічний завод" мала прийняти рішення за результатами розгляду претензії ПрАТ "КЕРАММАШ" від 30.08.2022 року про оплату рахунків ПрАТ "КЕРАММАШ" №55 та №56 від 23.11.2021 року, а також рахунків №70 та №71 від 23.12.2021 року;

- довідку про причину, яка зумовила такі обставини, що директор по інженірінгу Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест - Маріупольський ремонтно-механічний завод" Романюк Дмитро Дмитрович підписав специфікації №1, №2, №3, №4, №5, №6 до Договору підряду №3509 від 10.03.2021 року з умовами платежу відстрочка платежу 45 календарних днів, а додаткові угоди про зміну рахунку для платежу №1, №2, №3, №4, №8 до Договору підряду №3509 від 10.03.2021 року погоджувався підписати лише з умовами платежу відстрочка платежу 119 календарних днів;

- заяву (вихідний № 21/03/23 від 21.03.2023 року) Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Мустанг-Фінанс" (01010, місто Київ, вулиця Князів Острозьких, 32/2, Бізнес-центр "Сенатор",4 поверх, код ЄДРПОУ 40916672) про грошові вимоги до боржника (Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест - Маріупольський ремонтно-механічний завод" 69106, місто Запоріжжя, Південне шосе/вулиця Теплична, будинок 22Б/1, кабінет 206; код ЄДРПОУ 38673998);

- повідомлення розпорядника майна (Сокол Олексій Юрійович, свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого № 193 від 28.02.2013; адреса: 49038, місто Дніпро, площа Вокзальна, 2, літер "Н", поверх 4), про результати розгляду заяви кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Мустанг-Фінанс" (01010, місто Київ, вулиця Князів Острозьких, 32/2, Бізнес-центр "Сенатор",4 поверх, код ЄДРПОУ 40916672), нормативне та документальне обґрунтування заперечень по заявлених вимогах, а також реєстр вимог кредиторів;

- повідомлення Боржника (Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест - Маріупольський ремонтно-механічний завод" 69106, місто Запоріжжя, Південне шосе/вулиця Теплична, будинок 22Б/1, кабінет 206; код ЄДРПОУ 38673998) про результати розгляду заяви кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Мустанг-Фінанс" (01010, місто Київ, вулиця Князів Острозьких, 32/2, Бізнес-центр "Сенатор",4 поверх, код ЄДРПОУ 40916672), нормативне та документальне обґрунтування заперечень по заявлених вимогах;

- Свідоцтво про реєстрацію фінансової установи Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Мустанг-Фінанс" серії ФК №В0000013 від 04.08.2020 року;

- Ліцензію Національного банку України на право Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Мустанг-Фінанс" проводити факторингові операції;

- довіреність Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Мустанг-Фінанс" від 18.02.2022 року, посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко А.В. за реєстровим номером 1447, на надання повноважень Бурлаченко Ірині Андріївні повноважень на укладання договору факторингу від 20.02.2023 року №20/03-2023;

- документ АТ "ПУМБ", у якому відображено пропозицію Товариству з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Мустанг-Фінанс" на укладання договору факторингу від 20.02.2023 року №20/03-2023;

- довіреність АТ "ПУМБ" від 26.08.2022 року, посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коваль К.О. за реєстровим номером 513, на надання повноважень начальнику відділу великих корпоративних проектів Управління правового забезпечення Департаменту проблемних активів АТ "ПУМБ" Мельника Богдана Олександровича;

- наказ про призначення на посаду начальника відділу великих корпоративних проектів Управління правового забезпечення Департаменту проблемних активів АТ "ПУМБ" Мельника Богдана Олександровича;

- посадову інструкцію начальника відділу великих корпоративних проектів Управління правового забезпечення Департаменту проблемних активів АТ "ПУМБ" Мельника Богдана Олександровича;

- положення про Відділ великих корпоративних проектів Управління правовогозабезпечення Департаменту проблемних активів АТ "ПУМБ";

- положення про Управління правового забезпечення Департаменту проблемнихактивів АТ "ПУМБ";

- положення про Департамент проблемних активів АТ "ПУМБ";

- розпорядчий документ відповідного органу управління АТ "ПУМБ", відповідно до якого було прийнято рішення укласти договір факторингу з ТОВ "ФК "МУСТАНГ ФІНАНС" від 20.03.2023 року №20/03-2023, згідно з яким до ТОВ "ФК "МУСТАНГ ФІНАНС" за 1 % їх номінальної вартості перейшли права вимоги за Договором підряду № 3509 від 10.03.2021 року, укладеному між ПрАТ "КЕРАММАШ" та ТОВ "МЕТІНВЕСТ - МРМЗ", код ЄДРПОУ 38673998, та права вимоги за Договором факторингу з регресом №МБ-Ф-KHA-2846 від 15.10.2019 року, укладеному між АТ "ПУМБ" та ПрАТ "КЕРАММАШ";

- розпорядчий документ відповідного органу управління АТ "ПУМБ", відповідно до якого була затверджено оцінку права вимоги за Договором факторингу з регресом №МБ-Ф-KHA-2846 від 15.10.2019 року, укладеному між АТ "ПУМБ" та ПрАТ "КЕРАММАШ", в розмірі 1 % їх номінальної вартості.

- наказ про призначення на посаду керівник групи відділень МКК ВІДДІЛЕННЯ ПУМБ "РЦ ПІВНІЧНО-СХІДНИЙ" АТ "ПУМБ" Супрунової І.А.;

- посадову інструкцію керівника групи відділень МКК ВІДДІЛЕННЯ ПУМБ "РЦ ПІВНІЧНО-СХІДНИЙ" АТ "ПУМБ" Супрунової І.А.;

- положення про Групу відділень МКК ВІДДІЛЕННЯ ПУМБ "РЦ ПІВНІЧНО-СХІДНИЙ" АТ "ПУМБ";

- інформацію про причину відсутності у вимозі АТ "ПУМБ" від 02.12.2022 року про сплату боргу за регресом повідомлення про Зворотнє відступлення права вимоги відповідно до статті 9 Договором факторингу з регресом №МБ-Ф-KHA-2846 від 15.10.2019 року;

- наказ про призначення на посаду керівника СРПА в м.Дніпро ВРС Управління правового забезпечення Департаменту проблемних активів АТ "ПУМБ" Ординського Кирила Андрійовича;

- посадову інструкцію керівника СРПА в м.Дніпро ВРС Управління правового забезпечення Департаменту проблемних активів АТ "ПУМБ" Ординського Кирила Андрійовича;

- положення про СРПА в м.Дніпро ВРС Управління правового забезпечення Департаменту проблемних активів АТ "ПУМБ";

- рішення відповідного органу управління АТ "ПУМБ" про долю депонованих грошових коштів ПрАТ "КЕРАММАШ" за Договором факторингу з регресом №МБ-Ф-KHA-2846 від 15.10.2019 року в сумі 98930,10 гривень (1978602,00 - 1879671,90) після укладання договору факторингу з ТОВ "ФК "МУСТАНГ ФІНАНС" від 20.03.2023 року №20/03-2023;

-витребувати рішення відповідного органу управління АТ "ПУМБ" про долю прав вимоги ПрАТ "КЕРАММАШ" за Договором підряду № 3509 від 10.03.2021 року, укладеному між ПрАТ "КЕРАММАШ" та ТОВ "МЕТІНВЕСТ - МРМЗ", код ЄДРПОУ 38673998, в частині права вимоги сплати пені за прострочку платежу в сумі 35614,84 гривень (1978602,00 Х 0.01 \ 100 Х 180) після укладання договору факторингу з ТОВ "ФК "МУСТАНГ ФІНАНС" від 20.03.2023 року №20/03-2023;

-витребувати довідку про причину відсутності у листі - вимозі АТ "ПУМБ" від 24.08.2022 року про сплату боргу за регресом повідомлення про Зворотнє відступлення права вимоги відповідно до статті 9 Договором факторингу з регресом №МБ-Ф-KHA-2846 від 15.10.2019 року;

- заяву кредитора (Приватного акціонерного товариства "Центральний гірничо- збагачувальний комбінат", 50066, Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг; код ЄДРПОУ 00190977) про відкриття провадження (у справі № 908/306/23) про банкрутство боржника (Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест - Маріупольський ремонтно-механічний завод" 69106, місто Запоріжжя, Південне шосе/вулиця Теплична, будинок 22Б/1, кабінет 206; код ЄДРПОУ 38673998) на суму 117282,79 гривень;

- повідомлення Боржника (Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест - Маріупольський ремонтно-механічний завод" 69106, місто Запоріжжя, Південне шосе/вулиця Теплична, будинок 22Б/1, кабінет 206; код ЄДРПОУ 38673998) про результати розгляду заяви кредитора (Приватного акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат", 50066, Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг; код ЄДРПОУ 00190977), нормативне та документальне обґрунтування заперечень по заявлених вимогах;

- заяву (вихідний № 21/03/23 від 21.03.2023 року) Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Мустанг-Фінанс" (01010, місто Київ, вулиця Князів Острозьких, 32/2, Бізнес-центр "Сенатор",4 поверх, код ЄДРПОУ 40916672) про грошові вимоги до боржника (Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест - Маріупольський ремонтно-механічний завод" 69106, місто Запоріжжя, Південне шосе/вулиця Теплична, будинок 22Б/1, кабінет 206; код ЄДРПОУ 38673998);

- повідомлення розпорядника майна (Сокол Олексій Юрійович, свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого № 193 від 28.02.2013; адреса: 49038, місто Дніпро, площа Вокзальна, 2, літер "Н", поверх 4), про результати розгляду заяви кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Мустанг-Фінанс" (01010, місто Київ, вулиця Князів Острозьких, 32/2, Бізнес-центр "Сенатор",4 поверх, код ЄДРПОУ 40916672), нормативне та документальне обґрунтування заперечень по заявлених вимогах, а також реєстр вимог кредиторів;

- повідомлення Боржника (Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест - Маріупольський ремонтно-механічний завод" 69106, місто Запоріжжя, Південне шосе/вулиця Теплична, будинок 22Б/1, кабінет 206; код ЄДРПОУ 38673998) про результати розгляду заяви кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Мустанг-Фінанс" (01010, місто Київ, вулиця Князів Острозьких, 32/2, Бізнес-центр "Сенатор",4 поверх, код ЄДРПОУ 40916672), нормативне та документальне обґрунтування заперечень по заявлених вимогах;

- документи, складені розпорядником майна (Сокол Олексій Юрійович, свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого № 193 від 28.02.2013; адреса: 49038, місто Дніпро, площа Вокзальна, 2, літер "Н", поверх 4) за результатами проведеної інвентаризацію майна боржника (Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест - Маріупольський ремонтно-механічний завод" 69106, місто Запоріжжя, Південне шосе/вулиця Теплична, будинок 22Б/1, кабінет 206; код ЄДРПОУ 38673998);

- документи, складені розпорядником майна (Сокол Олексій Юрійович, свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого № 193 від 28.02.2013; адреса: 49038, місто Дніпро, площа Вокзальна, 2, літер "Н", поверх 4) за результатом проведеного аналізу фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності боржника (Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест - Маріупольський ремонтно-механічний завод" 69106, місто Запоріжжя, Південне шосе/вулиця Теплична, будинок 22Б/1, кабінет 206; код ЄДРПОУ 38673998) та становища на ринках.

Витребувати у ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "ЦЕНТРАЛЬНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ" (ПРАТ "ЦГЗК") такі документи та інформацію:

- заяву кредитора (Приватного акціонерного товариства "Центральний гірничо- збагачувальний комбінат", 50066, Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг; код ЄДРПОУ 00190977) про відкриття провадження (у справі № 908/306/23) про банкрутство боржника (Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест - Маріупольський ремонтно-механічний завод" 69106, місто Запоріжжя, Південне шосе/вулиця Теплична, будинок 22Б/1, кабінет 206; код ЄДРПОУ 38673998) на суму 117282,79 гривень;

- повідомлення Боржника (Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест Маріупольський ремонтно-механічний завод" 69106, місто Запоріжжя, Південне шосе/вулиця Теплична, будинок 22Б/1, кабінет 206; код ЄДРПОУ 38673998) про результати розгляду заяви кредитора (Приватного акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат", 50066, Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг; код ЄДРПОУ 00190977), нормативне та документальне обґрунтування заперечень по заявлених вимогах;

Витребувати довідку про те, який відсоток дебіторської заборгованості Приватного акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат", 50066, Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг; код ЄДРПОУ 00190977, складає борг Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест - Маріупольський ремонтно-механічний завод" 69106, місто Запоріжжя, Південне шосе/вулиця Теплична, будинок 22Б/1, кабінет 206; код ЄДРПОУ 38673998) в сумі 117282,79 гривень станом на лютий 2023 року та чи було ініційоване банкрутство інших дебіторів, чий борг є більшим?

Витребувати з АТ "ПУМБ" такі документи:

- в електронному вигляді належним чином завірені копії платіжних інструкцій ТОВ "МЕТІНВЕСТ МРМЗ" про перерахування грошових коштів за Реєстрами з №1 по №26 включно до Договору факторингу з регресом №МБ-Ф-KHA-2846 від 15.10.2019 року, оскільки ці документи дозволяють встановити кількість днів, за які нараховано відсотки за факторингове фінансування;

- в електронному вигляді належним чином завірену виписку по рахунку;

- в електронному вигляді належним чином завірену копію Наказу АТ "ПУМБ" "Про введення в дію нових умов факторингового фінансування корпоративних клієнтів" від 03.09.2018 № 86-Н з усіма додатками до нього, оскільки цей документ відображає публічну оферту АТ "ПУМБ" на укладання договорів факторингу з регресом, у витребуванні яких, було відмовлено судом першої інстанції.

Колегія суддів дійшла висновку, що вищезазначені клопотання не відповідають вимогам ст.269 ГПК України, а отже й не підлягають задоволенню, оскільки заявником: не зазначено, які обставини в межах вимог та доводів апеляційної скарги мають підтвердити ці докази, не обґрунтовано в зазначеному клопотанні, чи саме з таких підстав він звертався до суду першої інстанції або яку підставу відмови судом у задоволенні заявник вважає незаконним або необґрунтованим.

Вказане клопотання не подавалось суду першої інстанції у встановлений строк та відповідачем не надано доказів того, що таке клопотання не могло бути подано у встановлений строк з причин, що об'єктивно від нього не залежали.

Крім цього, всупереч вимог ч. 2 статті 81 Господарського процесуального кодексу України у клопотанні не зазначено обставин, які можуть підтвердити відповідні докази та не зазначено причини неможливості отримати відповідні докази самостійно, про заходи, яких відповідач вжив для отримання відповідних доказів самостійно, доказів вжиття таких заходів та (або) причин неможливості самостійного отримання цього доказу.

Щодо клопотання відповідача про з'ясування обставин, які визнаються чи заперечуються сторонами, в якому він повідомив про те, що заперечує проти зазначеної в позовній заяві обставини щодо часткової сплати заборгованості за актом від 23.11.2021 № 4 (рахунок на оплату № 56 від 23.11.2021 ) в сумі 98 341,45 грн., щодо заборгованості зі сплати процентів за користування грошовими коштами за факторинговим фінансуванням станом на 19.03.2023 в сумі 172607,75 грн та бази їх нарахування, заборгованості в порядку поруки в сумі 1880260 грн через суперечність розрахунку умовам п. 5.2. Договору факторингу-1 щодо черговості погашення заборгованості за цим Договором з рахунку покриття, колегія суддів, як і при обґрунтуванні підстав для відмови у задоволенні клопотання про визначення характеру спірних правовідносин та закону, який їх регулює, зазначає, що за змістом ч.1 ст.267 ГПК України такі питання з'ясовуються судом у порядку підготовки справи до апеляційного розгляду та не підлягають окремому розгляду у формі вирішення клопотань учасників справи.

Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзивів на неї, заслухавши поясненння представників сторін та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача- Акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк", з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах, встановлених статтею 269 ГПК України, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Між ПрАТ "ІНСТИТУТ КЕРАМІЧНОГО МАШИНОБУДУВАННЯ "КЕРАММАШ" (далі за текстом - Підрядник або відповідач) та ТзОВ "МЕТІНВЕСТ - МАРІУПОЛЬСЬКИЙ РЕМОНТНО-МЕХАНІЧНИЙ ЗАВОД" (далі за текстом - Замовник або третя особа-1) було укладено Договір підряду № 3509 від 10.03.2021 зі змінами та доповненнями до нього (далі за текстом - Контракт або Договір підряду), згідно якого Підрядник зобов'язався виконати роботи по технічному обслуговуванню і ремонту об'єктів основних засобів Замовника, а Замовник - прийняти та оплатити виконані Підрядником роботи (п. п.1.1, 1.2 Контракту).

Підрядник виконав взяті на себе зобов'язання за Договором № 3509, виконавши роботи на суму 1 978 602,00 грн. (Рахунок на оплату № 55 від 23.11.2021 на суму 156 000,00 грн., Рахунок на оплату № 56 від 23.11.2021 на суму 480 000,00 грн., Рахунок на оплату № 70 від 23.12.2021 на суму 667 200,00 грн., Рахунок на оплату № 71 від 23.12.2021 на суму 675 402,00 грн.).

Згідно з п. 1 Додаткової угоди № 5 від 26.11.2021 до Договору підряду № 3509, оплата за виконані роботи відповідно до Рахунку № 56 від 23.11.2021 повинна бути здійснена протягом 119 календарних днів від дати підписання даної Додаткової угоди.

Згідно з п. 1 Додаткової угоди № 7 від 03.12.2021 до Договору підряду № 3509, оплата за виконані роботи відповідно до Рахунку № 55 від 23.11.2021 повинна бути здійснена протягом 119 календарних днів від дати підписання даної Додаткової угоди.

Згідно з п. 1 Додаткової угоди № 8 від 29.12.2021 до Договору підряду № 3509, оплата за виконані роботи відповідно до Рахунку № 70 від 23.12.2021 повинна бути здійснена протягом 119 календарних днів від дати підписання даної Додаткової угоди.

Згідно з п. 2 Додаткової угоди № 8 від 29.12.2021 до Договору підряду № 3509, оплата за виконані роботи відповідно до Рахунку № 71 від 23.12.2021 повинна бути здійснена протягом 119 календарних днів від дати підписання даної Додаткової угоди.

Замовник (ТзОВ "МЕТІНВЕСТ - МАРІУПОЛЬСЬКИЙ РЕМОНТНО-МЕХАНІЧНИЙ ЗАВОД") прийняв виконані роботи на загальну суму 1 978 602,00 грн. та зобов'язався оплатити їх у вказані вище строки.

Між АТ "ПУМБ" (далі за текстом - Фактор або третя особа-2) та ПрАТ "ІНСТИТУТ КЕРАМІЧНОГО МАШИНОБУДУВАННЯ "КЕРАММАШ " (далі за текстом - Клієнт або відповідач) був укладений Договір факторингу з регресом № МБ-Ф-КНА-2846 від 15.10.2019 зі змінами та доповненнями до нього відповідно до Додаткової угоди № 1 від 20.05.2020 р.; Додаткової угоди № 2 від 26.05.2021 р.; Додаткової угоди № 3 від 29.11.2021 р. (далі за текстом - Договір факторингу 2019).

В порядку та на умовах, визначених цим Договором, Фактор зобов'язався здійснювати факторингове фінансування Клієнта за плату на умовах факторингу з регресом (п. 1.1 Договору).

Після здійснення Клієнтом на підставі Контракту поставок товарів/виконання робіт/надання послуг, Клієнт надає Факторові Реєстр у вигляді електронного документу підписаний ним шляхом накладення УЕП К (Удосконалений електронний підпис Клієнта) з використанням системи "Клієнт-Банк". Підписаний Клієнтом Реєстр вважається пропозицією (офертою) Банку придбати зазначене у Реєстрі Право вимоги на умовах, зазначених в Реєстрі (п. 2.4 Договору факторингу 2019).

У випадку прийняття Фактором рішення про акцепт (прийняття) пропозиції Клієнта про придбання Права вимоги за відповідним реєстром, Фактор перераховує грошові кошти Клієнту двома частинами (п. 2.10 Договору 2019): первісна сума перераховується в розмірі Авансового платежу, розмір якого визначається в Реєстрі; залишкова сума, як різниця між повною вартістю права вимоги та Авансовим платежем, перераховується не пізніше 3 банківських днів, наступних за днем отримання від Боржника повної суми його заборгованості за відступленим правом вимоги.

Відповідно до п.1.3 Договору факторингу 2019, право вимоги є відступленим Клієнтом (набутим Фактором) з моменту перерахування Фактором на поточний рахунок Клієнта суми Авансового платежу у розмірі, зазначеному в Реєстрі, що вважається прийняттям (акцептом) Фактором пропозиції Клієнта набути права вимоги, які зазначені у відповідному Реєстрі, на умовах, зазначених у такому Реєстрі та передбачених Договором факторингу з регресом.

Пунктом 1.5 Договору факторингу 2019 встановлено, що внаслідок відступлення Права вимоги Фактор замінює Клієнта як кредитора Боржника, у зв'язку з чим до Фактора переходять відповідні права кредитора за Контрактом, включаючи права на отримання вартості майна (продукції)/виконаних робіт/наданих послуг, суми будь-яких штрафних санкцій (неустойок, штрафів, пені) та суми інших платежів за Контрактом.

Разом із відступленням Права вимоги на користь Фактора відступаються всі інші права вимог Клієнта до Боржника, що випливають із Контракту з ним, зокрема, але не виключно, право вигодонабувача за договорами страхування, права на забезпечення, що передане Боржником за таким Контрактом тощо (у разі їх наявності та можливості відступлення).

З метою належного виконання умов Договору факторингу 2019 та безпосередньо здійснення факторингового фінансування, між Фактором АТ "ПУМБ" та Клієнтом ПрАТ "ІНСТИТУТ КЕРАМІЧНОГО МАШИНОБУДУВАННЯ "КЕРАММАШ" були підписані відповідні Реєстри, які є невід'ємною частиною Договору факторингу з регресом, та містять умови придбання Фактором права вимоги, за якими Фактором було своєчасно та в повному обсязі перераховано Клієнту авансові платежі, а Клієнтом відступлені Фактору права вимоги за Договором підряду № 3509 від 10.03.2021, укладеним між ПрАТ "ІНСТИТУТ КЕРАМІЧНОГО МАШИНОБУДУВАННЯ "КЕРАММАШ" та ТзОВ "МЕТІНВЕСТ - МАРІУПОЛЬСЬКИЙ РЕМОНТНО-МЕХАНІЧНИЙ ЗАВОД", за наступними Реєстрами: № 24 від 30.11.2021 на суму 480 000,00 грн., № 25 від 07.12.2021 на суму 156 000,00 грн., № 26 від 30.12.2021 на суму 1 342 602,00 грн.

Відповідно до реєстрів загальна суму авансових платежів становить 1 879 671,90 грн., а вартість прав вимоги АТ "ПУМБ" становить 1 978 602,00 грн.

Авансові платежі, відповідно до Реєстрів, були перераховані Фактором на рахунок Клієнта у повному обсязі. Сплата авансових платежів на загальну суму 1 879 671,90 грн. підтверджується меморіальними ордерами.

Отже, сплата авансових платежів засвідчила акцепт (прийняття) Фактором пропозиції Клієнта про придбання зазначених у Реєстрах прав вимоги до Боржника по Контракту.

Пунктом 5 Реєстрів зазначено, що Клієнт підтверджує, що на дату підписання Реєстру Боржниками одержаний товар/прийняті роботи/послуги від Клієнта на Вартість прав вимог, а також у Боржників відсутні будь-які претензії до Клієнта стосовно строків, кількості і якості поставлених товарів/продукції/робіт/послуг.

До АТ "ПУМБ" перейшли права кредитора за Договором підряду № 3509 від 10.03.2021, за відповідними Реєстрами на загальну суму 1 978 602,00 грн., включаючи права на отримання вартості майна (продукції)/виконаних робіт/наданих послуг, суми будь-яких штрафних санкцій (неустойок, штрафів, пені) та суми інших платежів за Контрактом і за вказаними у п. 2.1 цього позову первинними документами, а саме: Рахунок на оплату № 55 від 23.11.2021 на суму 156 000,00 грн., Рахунок на оплату № 56 від 23.11.2021 на суму 480 000,00 грн., Рахунок на оплату № 70 від 23.12.2021 на суму 667 200,00 грн., Рахунок на оплату № 71 від 23.12.2021 на суму 675 402,00 грн.

Контрактом, а також вказаними вище Реєстром встановлений порядок та строки проведення розрахунків. Так, оплата виконаних робіт повинна бути здійснена з відстрочкою платежу 119 календарних днів від дати фактичного виконання робіт (дати відповідних додаткових угод до Контракту).

ТзОВ "МЕТІНВЕСТ - МАРІУПОЛЬСЬКИЙ РЕМОНТНО-МЕХАНІЧНИЙ ЗАВОД" не виконаний у повному обсязі обов'язок щодо оплати за Контрактом, права вимоги за яким набуто АТ "ПУМБ", у встановлені ним строки, зокрема, Боржник сплатив лише частково заборгованість за актом №4 від 23.11.2021 (рахунок на оплату №56 від 23.11.2021) в сумі 98 341,45 грн., отже залишок непогашеної заборгованості за цим актом становить 381 658,55 грн. Відтак, загальний залишок заборгованості становить 1 880 260,55 грн.

Таким чином, заборгованість ТзОВ "МЕТІНВЕСТ - МАРІУПОЛЬСЬКИЙ РЕМОНТНО- МЕХАНІЧНИЙ ЗАВОД" з оплати наданих послуг за Договором підряду № 3509 від 10.03.2021, права вимоги за яким набуто АТ "ПУМБ", становить 1 880 260,55 грн.

Сторони встановили, що Договір факторингу 2019 є змішаним і до відносин сторін застосовуються положення договору поруки, встановлені статтями 553-559 ЦК України (п. 3.1 Договору факторингу з регресом).

Укладенням Договору Факторингу з регресом сторони домовились, що Клієнт (ПрАТ "ІНСТИТУТ КЕРАМІЧНОГО МАШИНОБУДУВАННЯ "КЕРАММАШ") поручається перед Фактором за виконання Боржником (ТзОВ "МЕТІНВЕСТ - МАРІУПОЛЬСЬКИЙ РЕМОНТНО-МЕХАНІЧНИЙ ЗАВОД") грошових зобов'язань, що випливають з Контракту/Документів, права вимоги за якими відступлені Фактору, в сумі несплаченої вартості прав вимоги (далі - "Зобов'язання") (п. 3.2 Договору факторингу 2019).

У разі порушення Зобов'язання Боржником (або будь-якої його частини), Боржник і Клієнт відповідають перед Фактором як солідарні боржники, що означає право Фактора вимагати виконання Зобов'язання в повному обсязі як від Боржника і Клієнта разом, так і від кожного з них окремо (п. 3.4 Договору факторингу 2019).

Моментом, з якого Клієнт набуває статус поручителя за виконання Зобов'язання Боржника, є момент перерахування Фактором на поточний рахунок Клієнта суми Авансового платежу, у розмірі, зазначеному у відповідному Реєстрі (п. 3.5 Договору факторингу 2019).

Пунктом 3 Реєстрів встановлено, що Клієнт, підписанням Реєстру, розуміє та погоджується, що з моменту сплати Фактором Авансового платежу, зазначеного в п. 2 Реєстру, Клієнт виступає поручителем перед Фактором за виконання Боржниками, зазначеними в п. 1 Реєстру, зобов'язань по сплаті грошових коштів за Правами вимоги, які визначені в п. 1 Реєстру, в сумі несплаченої Вартості Прав вимог згідно ст. 3 Договору факторингу від 2019.

Відповідно до Розділу 1 "Терміни та визначення" Додатку № 1 до Договору факторингу з регресом (у редакції додаткової угоди № 2 від 26.05.2021), "Період очікування" - це строк протягом 30 календарних днів, перебіг якого розпочинається з наступного календарного дня після настання терміну платежу за Контрактом та спливає на тридцятий календарний день з моменту настання терміну платежу за Контрактом. Протягом Періоду очікування Фактор не має права пред'являти до Клієнта вимоги щодо виконання зобов'язань Клієнта у порядку поруки, передбаченої ст. З Договору факторингу з регресом.

Період очікування в 30 календарних днів з дня платежу за Контрактом закінчився у наступні строки: за Реєстром № 24 - 24.04.2022, за Реєстром № 25 - 31.03.2022, за Реєстром № 26 - 27.05.2022.

Пунктом 3.6 Договору факторингу 2019 встановлено, що у разі порушення зобов'язань Боржником, Клієнт зобов'язаний не пізніше першого банківського дня після спливу Періоду очікування виконати зобов'язання, незалежно від факту направлення Фактором відповідної вимоги. Фактор не зобов'язаний підтверджувати яким-би то не було чином факт невиконання зобов'язання Боржником. Порушення зобов'язання Боржником буде достатньою для Клієнта підставою виконати зобов'язання без будь-яких застережень умов чи вимог до Фактора про надання додаткової інформації чи документів. Моментом пред'явлення вимоги Фактора вважається момент порушення Зобов'язання Боржником.

Позивач в позовній заяві послався на те, що в порушення умов Договору факторингу з регресом, Клієнтом - ПрАТ "ІНСТИТУТ КЕРАМІЧНОГО МАШИНОБУДУВАННЯ "КЕРАММАШ" не виконаний обов'язок, встановлений пунктом 3.6 Договору факторингу 2019, щодо необхідності виконання порушеного Боржником зобов'язання у порядку поруки.

АТ "ПУМБ" 02.12.2022 було надіслано Клієнту Вимогу № КНО-61.1.3.2/214 від 02.12.2022 про погашення заборгованості за Договором факторингу з регресом, Договором підряду № 3509 від 10.03.2021, в якій вимагав негайно виконати порушені зобов'язання у порядку поруки.

Вказана вимога надіслана Фактором (АТ "ПУМБ") Клієнту (ПрАТ "ІНСТИТУТ КЕРАМІЧНОГО МАШИНОБУДУВАННЯ "КЕРАММАШ") за допомогою сервісу "Вчасно" на електронну адресу клієнта parhomenko@kerammash.com. Можливість надсилання повідомлень в електронній формі вказаними каналами зв'язку передбачена Договором факторингу 2019.

Вимога Фактора про необхідність виконання зобов'язання в порядку поруки не була виконана Клієнтом (ПрАТ "ІНСТИТУТ КЕРАМІЧНОГО МАШИНОБУДУВАННЯ "КЕРАММАШ"), що стало підставою для звернення з даним позовом до суду про стягнення заборгованості за вартістю прав вимоги у порядку поруки в сумі 1 880 260,55 грн.

20 березня 2023 року між АТ "ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК" (далі за текстом - Банк, Первісний кредитор або третя особоа-2) та ТОВ "ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ "МУСТАНГ ФІНАНС" (далі за текстом - Новий кредитор або Позивач) був укладений договір факторингу № 20/03-2023 (далі за текстом - договір факторингу 2023), згідно з яким до ТОВ "ФК "МУСТАНГ ФІНАНС" перейшли права вимоги за рядом договорів/контрактів, які належали АТ "ПУМБ", в тому числі права вимоги до ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "ІНСТИТУТ КЕРАМІЧНОГО МАШИНОБУДУВАННЯ "КЕРАММАШ".

ТОВ "ФК "МУСТАНГ ФІНАНС" належним чином та у повному обсязі виконало свої обов'язки за Договором факторингу 2023, сплативши на користь АТ "ПУМБ" суму встановлену Договором факторингу, що підтверджується платіжною інструкцією № 365 від 20.03.2023.

Належне виконання ТОВ "ФК "МУСТАНГ ФІНАНС" своїх зобов'язань за Договором факторингу та перехід до ТОВ "ФК "МУСТАНГ ФІНАНС" відповідних прав вимоги підтверджується також Актом приймання-передачі Відступлених Прав, який підписаний між АТ "ПУМБ" та ТОВ "ФК "МУСТАНГ ФІНАНС".

27.03.2023 Клієнту (ПрАТ "ІНСТИТУТ КЕРАМІЧНОГО МАШИНОБУДУВАННЯ "КЕРАММАШ") було надіслано Повідомлення про відступлення грошових вимог № КНО-61.1.3.2/70 від 24.03.2023, в якому повідомлялось про укладення Договору факторингу та про перехід прав вимоги до ТОВ "ФК "МУСТАНГ ФІНАНС". Повідомлення було надіслано за допомогою Сервісу електронного документообігу "Вчасно".

Також, позивач заявив до стягнення заборгованості за сумою процентів в розмірі 172 607,75 грн., яка нарахована: за Реєстром №24 від 30.11.2021 в загальному розмірі 35 352,16 грн. (на суму 456 000,00 грн. за період з 25.08.2022 по 24.09.2022; на суму 357 658,55 грн. за період з 13.09.2022 по 19.03.2023); за Реєстром №25 від 07.12.2021 в розмірі 14 287,14 грн. (на суму 148 200,00 грн. за період з 25.08.2022 по 19.03.2023); за Реєстром №26 від 30.12.2021 (за рахунком на оплату №71) в розмірі 61 859,88 грн. (на суму 641 631,90 грн. за період з 25.08.2022 по 19.03.2023); за Реєстром №26 від 30.12.2021 (за рахунком на оплату №70) в розмірі 61 108,47 грн. (на суму 633 840,00 грн. за період з 25.08.2022 по 19.03.2023).

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов'язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексуУкраїни підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір є одностороннім, якщо одна сторона бере на себе обов'язок перед другою стороною вчинити певні дії або утриматися від них, а друга сторона наділяється лише правом вимоги, без виникнення зустрічного обов'язку щодо першої сторони.

Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Статтею 628 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України, , зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то вонопідлягаєвиконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини першої статті 2 Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Частиною 3 цієї серед основних засад (принципів) господарського судочинства визначено, зокрема, змагальність сторін.

Статтями 13 та 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено обов'язок кожної сторони довести ті обставини, які мають значення для справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Разом з цим, частиною 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, в той час як частиною 4 цієї статті встановлено заборону суду збирати докази , що стосуються предмету спору з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Разом з цим, статті 73 Господарського процесуального кодексу України, визначає доказами будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.

Зокрема, Верховний Суд у постанові від 22 липня 2024 року у справі № 924/1096/20 відзначив, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджувальної обставини з врахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Близький за змістом висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.

Відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до статті 237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд вирішує,зокрема, питання щодо того, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються та чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Суд зауважує, що чітке обґрунтування та аналіз є базовими вимогами до судових рішень та важливим аспектом права на справедливий суд.

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є компетенцією виключно національних судів першої та апеляційної інстанцій. Проте зважаючи на прецедентну практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), суд зобов'язаний мотивувати свої дії та рішення, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Відповідно до частини 1 статті 316 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи

З'ясовуючи питання щодо правової природи Договорів факторингу, на необхідність дослідження яких зазначив суд Касаційної інстанції, передаючи дану справу на новий апеляційний розгляд, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини першої статті 510 Цивільного кодексу України сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За частиною першою статті 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом наведених норм правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов'язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов'язання.

Указані норми права визначають такі ознаки договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов'язку у конкретному зобов'язанні; 2) зобов'язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов'язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов'язанні.

Відповідно до статті 1077 Цивільного кодексу України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Згідно зі статтею 1078 Цивільного кодексу України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Відповідно до статті 1079 Цивільного кодексу України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Згідно зі статтею 1048 Цивільного кодексу України якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові. Якщо відступлення права грошової вимоги факторові здійснюється з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором, фактор зобов'язаний надати клієнтові звіт і передати суму, що перевищує суму боргу клієнта, який забезпечений відступленням права грошової вимоги, якщо інше не встановлено договором факторингу. Якщо сума, одержана фактором від боржника, виявилася меншою від суми боргу клієнта перед фактором, який забезпечений відступленням права вимоги, клієнт зобов'язаний сплатити факторові залишок боргу.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 1, пункту 11 частини першої статті 4 статті 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» № 2664-ІІІ, у період дії якого (до 01.01.2024) були укладені спірні договори пойменовані як договори факторингу) фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів. Факторинг вважається фінансовою послугою.

Згідно з частиною першою статті 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», фінансові послуги відповідно до положень цього Закону надаються суб'єктами господарювання на підставі договору. Договір, якщо інше не передбачено законом, повинен містити: 1) назву документа; 2) назву, адресу та реквізити суб'єкта господарювання; 3) відомості про клієнта, який отримує фінансову послугу: прізвище, ім'я, по батькові, адреса проживання - для фізичної особи, найменування та місцезнаходження - для юридичної особи; 5) найменування фінансової операції; 6) розмір фінансового активу, зазначений у грошовому виразі, строки його внесення та умови взаєморозрахунків; 7) строк дії договору; 8) порядок зміни і припинення дії договору; 9) права та обов'язки сторін, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору; 9-1) підтвердження, що інформація, зазначена в частині другій статті 12 цього Закону, надана клієнту; 10) інші умови за згодою сторін; 11) підписи сторін.

Крім того, відповідно до пункту 1 розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 06 лютого 2014 року № 352 «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03 квітня 2009 року № 231» до фінансової послуги факторингу віднесено сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів): фінансування клієнтів - суб'єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги; набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників за договором, на якому базується таке відступлення; отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення.

Відповідно до положень глави 73 Цивільного кодексу України правова природа факторингу полягає у наданні фактором (посередником) платної фінансової послуги клієнту. Зміст цієї послуги полягає у наданні (фінансуванні) фактором грошових коштів клієнту за плату. При цьому клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до боржника. Клієнт може зобов'язатись відступити факторові свою грошову вимогу до боржника в рахунок виконання свого зобов'язання з повернення отриманих коштів та здійснення оплати за надану фінансову послугу. Або клієнт може зобов'язатись відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання свого зобов'язання перед фактором, яке в майбутньому буде виконане клієнтом шляхом сплати факторові коштів, у тому числі за надану фінансову послугу.

Отже, договір факторингу має такі ознаки: 1) предметом договору є надання фінансової послуги за плату; 2) зобов'язання, в якому клієнтом відступається право вимоги, може бути тільки грошовим; 3) договір факторингу має передбачати не тільки повернення фінансування фактору, а й оплату клієнтом наданої фактором фінансової послуги; 4) договір факторингу укладається тільки в письмовій формі та має містити визначені Законом № 2664-ІІІ умови; 5) мета договору полягає у наданні фактором та отриманні клієнтом фінансової послуги.

З наведеного вбачається, що договір відступлення права вимоги та договір факторингу можуть мати схожі умови, проте їх правова природа, предмет та мета укладення суттєво відрізняються.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.03.2021 у справі № 906/1174/18, в якій, вирішуючи виключну правову проблему щодо розмежування правочину відступлення права вимоги та договору факторингу, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що слід виходити з наведених вище суттєвих ознак указаних договорів, які відрізняють договір відступлення права вимоги від договору факторингу.

При цьому Велика Палата зазначила, що у випадку, якщо предметом та метою укладеного договору є відступлення права вимоги, а інші суттєві умови договору притаманні як договорам відступлення права вимоги, так і договорам факторингу, то за відсутності доказів, що підтверджують надання новим кредитором фінансової послуги (надання грошових коштів за плату) попередньому кредитору, у суду немає підстав вважати такий договір відступлення права вимоги договором факторингу, а якщо укладений договір відступлення права вимоги містить умови, які притаманні виключно договору факторингу, або навпаки, то суд має з'ясувати, який саме договір укладений сторонами, з урахування всієї сукупності його суттєвих ознак.

Згідно зі статтею 177 Цивільного кодексу України об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

Відповідно до частини першої статті 178 Цивільного кодексу України об'єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті, або не є невід'ємними від фізичної чи юридичної особи.

Відповідно до статті 190 Цивільного кодексу України майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами.

Право вимоги у зобов'язанні є майновим правом, яке має цивільну оборотоздатність та може вільно відчужуватись з урахуванням обмежень, встановлених нормами глави 47 ЦК України.

Отже, відступлення права вимоги може відбуватись, зокрема, на підставі договору купівлі-продажу, дарування, міни. Якщо право вимоги відступається за плату (так званий продаж боргів), то сторони у відповідному договорі мають визначити ціну продажу цього майнового права. Можлива різниця між вартістю права вимоги та ціною його продажу може бути обумовлена ліквідністю цього майнового права та сама по собі (за відсутності інших ознак) не свідчить про наявність фінансової послуги, яка надається новим кредитором попередньому.

Зміст зобов'язання, у якому відступається право вимоги (оплата за поставлений товар, надану послугу, повернення наданих коштів тощо), не впливає на оборотоздатність цього майнового права, тому не має вирішального значення для відмежування договору відступлення права вимоги від договору факторингу.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 зазначила такі характеристики договору факторингу як правочину:

а) йому притаманний специфічний суб'єктний склад (клієнт - фізична чи юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності, фактор - банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати фінансові, в тому числі факторингові, операції, та боржник - набувач послуг чи товарів за первинним договором);

б) його предметом може бути лише право грошової вимоги (такої, строк платежу за якою настав, а також майбутньої грошової вимоги);

в) метою укладення такого договору є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника;

г) за таким договором відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату;

д) його ціна визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги, і цей розмір може встановлюватися у твердій сумі, у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальної вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю тощо;

е) вимоги до форми такого договору визначені у статті 6 Закону про фінансові послуги.

З наведеного вбачається, що за договором факторингу фактором має надаватися фінансова послуга, яка полягає в наданні фінансування за плату.

При цьому, як зазначила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 (пункт 61), така плата за надану фактором послугу може бути встановлена у твердій сумі, у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається, у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної в договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю.

При цьому сама грошова вимога, передана клієнтом фактору, не може розглядатися як плата за надану фактором фінансову послугу (позику чи кредит).

Натомість грошова вимога, яку клієнт передає фактору, може відступатися клієнтом фактору у зв'язку з її продажем останньому (частина перша статті 1084 Цивільного кодексу України) або з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором, оскільки за змістом частини другої статті 1084 Цивільного кодексу України фактор має право у разі невиконання клієнтом зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок заставленої грошової вимоги до боржника.

Відповідно до висновків Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 31.01.2018 у справі №910/7038/17 договори факторингу та купівлі-продажу права грошової вимоги мають відмінності і у строках дії таких договорів. Договір купівлі-продажу права грошової вимоги припиняє свою дію після того, як первісний кредитор передав новому кредитору право вимоги до боржника, а новий кредитор оплатив її вартість. Договір факторингу діє і після того як фактор оплатив клієнту вартість грошової вимоги, а клієнт передав фактору право грошової вимоги до третіх осіб, до моменту коли боржник (або клієнт, в разі якщо це передбачено договором факторингу) виплатить факторові кошти за первісним договором"

Колегія суддів погоджується з доводами позивача та АТ "ПУМБ" щодо відповідності Договору факторингу-1 вищевказаним висновкам Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду про те, що вказаний правочин має всі ознаки договору факторингу, в тому числі такі:

- предметом договору є надання фактором фінансової послуги клієнту за плату;

- здійснення фінансування під відступлення права грошової вимоги;

- договір факторингу передбачає оплату клієнтом наданої фактором фінансової послуги;

- спеціальний суб'єктний склад правовідносин - фактор (фінансова установа), клієнт і боржник;

- тривалий строк дії договору факторингу та взаємних прав та обов'язків клієнта та фактора;

- Договір факторингу-1 містить умови, які може містити лише договір факторингу - забезпечення виконання зобов'язань клієнта перед фактором, плата за факторингове фінансування.

Так, умовами Договору факторингу -1 передбачено надання фінансової послуги у вигляді надання фактором Клієнту на тривалий строк факторингового фінансування в обмін на відступлення права грошової вимоги до боржника за Договором підряду (майбутніх прав вимоги), зі сплатою комісії за обслуговування факторингових операцій та процентів за користування грошовими коштами факторингового фінансування.

При цьому в п. 2.10 Договору факторингу-1 в редакції додаткової угоди від 26.05.2021 № 2 сторонами встановлено, що забезпеченням виконання зобо'язань Клієнта за Договором є відступлення Факторові прав грошової вимоги за Договором підряду.

Сторонами правовідносин за цим Договором є: Клієнт - відповідач; фактор - АТ «ПУМБ», третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, який відповідає вимогам закону для відповідної сторони договору факторингу, оскільки є банківською установою, а також боржник - ПрАТ «Маріупольський Ремонтно -механічний завод», який є замовником за Договором підряду, грошові вимоги відповідача, як підрядника за яким, відступлено за Договором факторингу-1.

При цьому у відповідності до диспозитивної норми ч. 3 статті 1081 Цивільного кодексу України , яка передбачає можливість встановлення сторонами у договорі факторингу умов щодо відповідальності клієнта за невиконання або неналежне виконання боржником грошової вимоги, право якої відступається і яка пред'явлена до виконання фактором, у Договорі факторингу-1 включено умови щодо відповідальності відповідача в порядку поруки за виконання боржником зобов'язань за Договором підряду, права вимоги за яким було відступлено фактору -АТ «ПУМБ» за відповідним Договором факторингу, що відповідно до положень ч. 2 статті 628 Цивільного кодексу України зумовлює наявність у вказаного договору ознак змішаного, який містить елементи договору факторингу та договору поруки, й, відповідно, застосування до відносин сторін такого договору у відповідних частинах положень актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у цьому змішаному договорі, про що сторони також прямо зазначили у п. 3.1. Договору.

Також ознакам, притаманним лише договору факторингу, відповідає Договір факторингу -2.

Зокрема, умовами цього Договору передбачено надання фінансової послуги у вигляді надання Фактором Клієнту на тривалий строк факторингового фінансування в обмін на відступлення права вимоги за Договором факторингу-1 та Договором підряду.

Платою (винагородою) за фінансову послугу з факторингового фінансування Клієнта визначено різницю між сумою фінансування та вартістю отриманих прав вимоги(п. 1.1.).

Сторонами правовідносин за цим Договором є: Клієнт - АТ «ПУМБ»; фактор - позивач -ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг фінанси», який відповідає вимогам закону для відповідної сторони договору факторингу, оскільки є фінансовою установою, а також боржник - ПрАТ «Маріупольський Ремонтно-механічний завод», який є замовником за Договором підряду, грошові вимоги відповідача, як підрядника за яким, відступлено за відповідними Договорами факторингу.

При цьому колегія суддів відхиляє доводи відповідача щодо відсутності у позивача на час укладення Договору факторингу -2 статусу фінансової установи, а також відсутності у відповідача, який не є фінансовою установою, права виступати поручителем за виконання боржником своїх зобов'язань перед фактором, з огляду на наступне.

Частиною 3 статті 1079 Цивільного кодексу України передбачено, що фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Абз. 11 ч. 1 статті 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» № 2664-ІІІ, у період дії якого до були укладені спірні Договори, до фінансових послуг віднесено факторинг.

Частиною 1 статті 5 цього Закону передбачено, що фінансові послуги надаються фінансовими установами, а також, якщо це прямо передбачено законом, фізичними особами - підприємцями.

Частиною 5 цієї статті передбачено, що фінансові установи мають право надавати послуги з факторингу з урахуванням вимог Цивільного кодексу України та цього Закону. Фінансова установа, що надає послуги з факторингу, може надавати послуги з пов'язаного з цим ведення обліку грошових вимог, надання поруки за виконання боржником свого обов'язку за грошовими вимогами постачальників товарів (послуг) та пред'явлення до сплати грошових вимог від імені постачальників товарів (послуг) або від свого імені, а також інші послуги, спрямовані на одержання коштів від боржника. За змістом цієї частини будь-яка фінансова установа може надавати послуги з факторингу.

Статтею 28 цього Закону визначались повноваження Національного банку України у сфері державного регулювання ринків небанківських фінансових послуг, пунктом 2 ч. 2 якої серед таких повноважень передбачалось здійснення реєстрації та ведення Державного реєстру фінансових установ, а у визначених ним випадках - інші реєстри осіб, які не є фінансовими установами, але мають право надавати окремі фінансові послуги, а також забезпечення ведення загальнодоступної інформаційної бази даних про фінансові установи та визначення переліку і вимог до документів, що подаються для внесення інформації до зазначених реєстрів та бази даних.

В процесі підготовки справи до апеляційного розгляду, в порядку статті 267 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів здійснила пошук інформації із загальнодоступної інформаційної бази даних, яка опублікована на офіційному сайті Національного банку України (комплексної інформаційної системи Національного банку України) щодо періоду реєстрації позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Мустанг фінанси», код ЄДРПОУ 40916672, у Державному реєстрі фінансових установ, в результаті чого було отримано відомості про відповідну реєстрацію у період з 13.12.2016 по 03.11.2025 із правом надання послуг з факторингу, тобто у період, який охоплював час укладення спірних Договорів факторингу, період спірної заборгованості та спірних правовідносин та час звернення з позовом у даній справі (28.04.2023). Вказана інформація долучена до матеріалів справи.

Отже, у період спірних правовідносин та на час звернення з позовом у даній справі позивач відповідав вимогам закону щодо наявності у нього, як сторони фактора за договором факторингу, статусу фінансової установи.

Щодо наявності у відповідача права виступати поручителем за виконання боржником зобов'язань перед позивачем як фактором за Договором факторингу-1, колегія суддів зазанчає наступне.

Як зазначено вище, частиною 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» передбачено, що можливість та порядок надання окремих фінансових послуг юридичними особами, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, визначаються законами та нормативно-правовими актами органів, які здійснюють державне регулювання ринків фінансових послуг, виданими в межах їх компетенції.

Відповідно до зазначеної норми Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг прийняла розпорядження від 31.03.2006 № 5555, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 25.04.2006 за № 477/12351 «Про можливість надання юридичними особами -суб'єктами господарювання, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, фінансових послуг з надання коштів у позику та надання поручительств», п. 1 якого передбачено, що юридичні особи - суб'єкти господарювання, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, надають фінансові послуги з надання коштів у позику (крім на умовах фінансового кредиту) та поручительств відповідно до вимог цивільного законодавства та з урахуванням вимог законодавства України щодо запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом.

Колегія суддів також відхиляє як безпідставні доводи відповідача щодо недослідження судом питання стосовно наявності повноважень у представників позивача та АТ "ПУМБ" на укладення Договору факторингу та необґрунтовану відмову суду першої інстанції у задоволенні клопотання про витребування відповідних документів.

Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Наведеними положеннями встановлено вимогу щодо належності доказів, як їх спроможності містити відомості про факти, які входять у предмет доказування по справі.

Разом з цим питання щодо наявності повноважень у представників позивача та АТ «ПУМБ» на укладення договорів від імені цих юридичних осіб не входить до предмету доказування у даній справі, оскільки це питаня за змістом положень ст.203, ч. 1 ст. 215, ст. 241 Цивільного кодексу України стосується ознак недійсності оспорюваного правочину.

Проте, статтею 204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину, а саме зазначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

З наведеної норми вбачається, що нею встановлена презумпція правомірності право чинів, яка може бути спростована в судовому порядку щодо оспорюваних правочинів, тобто тих, недійсність яких прямо не встановлена законом, але які можуть бути визнані недійсними судом.

При цьому така презумпція не може бути спростована рішенням суду у даній справі, оскільки вимога про недійсність укладених Договорів з підстав відсутності у осіб, які їх підписали, повноважень на їх укладання, не входить до предмету позову, в той час як відповідно до статті 237 Господарського процесуального кодексу України, суд не може виходити за межі позовних вимог.

Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо безпідставності посилання відповідача на нікчемність Договору факторингу-1.

Так відповідач стверджує, що Договір факторингу 2023 відповідно до ч. 1 статті 228 Цивільного кодексу України є нікчемним правочином, через те, що порушує публічний порядок, оскільки спрямований на легалізацію (відмивання) майна, одержаного злочинним шляхом, що на його думку, підпадає під диспозицію ч. 3 ст. 209 Кримінального кодексу України.

В своїх поясненнях , вказану позицію відповідач обгрунтовує тим, що під час проведення операцій за договором факторингу 2019 використовувались рахунки (для зарахування сум авансових платежів; рахунки "покриття" для списання відсотків; відкривались інші рахунки для вказаних операцій) банком самовільно, без укладання додаткових угод, та, як наслідок, банк за власним розсудом перераховував ці кошти на власні рахунки.

Згідно з положеннями статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Стаття 216 ЦК України визначає правові наслідки недійсності правочину. Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (абзац перший частини першої статті 216 ЦК України).

Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи (частина п'ята статті 216 ЦК України).

Отже, якщо правочин є оспорюваним, то такий правочин визнається недійсним судом (якщо одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом). Натомість нікчемним є правочин, недійсність якого встановлена законом, такий правочин не породжує будь-яких прав та обов'язків. Нікчемний правочин є недійсним в силу закону з моменту його вчинення, не потребує окремого судового рішення про визнання його недійсним. Суд констатує нікчемність правочину у межах розгляду конкретної справи та застосовує наслідки недійсності нікчемного правочину.

Відповідно до частин першої та другої статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Термін «публічний порядок» необхідно розуміти як оціночний критерій, елементи якого закріплені в публічно-правових нормативних актах держави, що визначають основи державного ладу, політичної системи та економічної безпеки держави. Тому правовий захист не надається жодним правам чи інтересам, які могли б виникнути з дії, що порушує публічний порядок.

Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що статтею 228 ЦК України визначено правові наслідки вчинення правочинів, що порушують публічний порядок, вважаються серйозними порушеннями законодавства, мають антисоціальний характер і посягають на істотні громадські та державні (публічні) інтереси, та встановлено перелік правочинів, які є нікчемними та порушують публічний порядок.

Виділяючи правочин, що порушує публічний порядок, як окремий вид нікчемних правочинів, ЦК України виходить зі змісту самої протиправної дії та небезпеки її для інтересів держави і суспільства загалом, а також значимості порушених інтересів внаслідок вчинення такого правочину. Водночас категорія публічного порядку застосовується не до будь-яких правовідносин у державі, а лише щодо суттєвих основ правопорядку.

Публічний порядок - це публічно-правові відносини, які мають імперативний характер і визначають основи суспільного ладу держави. Отже, положеннями статті 228 ЦК України визначено перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Питання застосування статті 228 ЦК України досліджувалося і Верховним Судом у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 16.02.2024 у справі № 917/1173/22, у якій зазначено, що необхідно враховувати логіку викладу норм у цій статті в цілому, а саме закладену там ієрархію цінностей: у частині першій йдеться про охоплені категорією публічного порядку цінності засадничого значення для суспільства, які є очевидними (у балансі приватного і публічного інтересів тут з очевидністю переважає загальний, публічний інтерес настільки, що існування приватного інтересу може навіть не визнаватись); натомість у частині третій йдеться про інтереси держави, суспільства, його моральні засади, які підлягають встановленню, оцінці і, якщо вони переважатимуть приватний інтерес, на задоволення якого був укладений правочин, він може бути визнаний недійсним.

У правовій державі інтереси держави повинні відповідати інтересам суспільства та не можуть їм суперечити. Ті з інтересів суспільства, які становлять власне його фундамент, становлять публічний порядок. Тобто інтереси суспільства і публічний порядок співвідносяться як родове і видове поняття: забезпечення публічного порядку завжди в інтересах суспільства, однак не все, що становить інтерес суспільства, становить публічний порядок. Його становлять лише фундаментальні цінності.Для цінностей, які охоплюються категорією публічного порядку, також характерна більша стабільність. Як правило, відсутня соціальна дискусія стосовно зміни цих цінностей, а держава без ініціювання такої дискусії не може навіть законом втрутитись у них. Кожен член суспільства як колективний носій цих засадничих цінностей, що становлять публічний порядок, усвідомлює їх значення. Очевидність цих цінностей для кожного члена суспільства обумовлює те, що правочин, який їх порушує, є нікчемним, тобто будь-яка особа може дійти висновку про його недійсність без потреби у рішенні суду, яким би той визнавав його недійсним, зважуючи приватний і публічний інтереси.До таких цінностей безумовно належать суверенітет, територіальна цілісність і конституційний лад держави, безпека життя і здоров'я населення, основоположні права і свободи людини.

Об'єктивна сторона такого правочину вказує на суперечність його нормативно-правовим актам, в яких закріплюються конституційні права та свободи людини і громадянина; право державної, комунальної та приватної власності тощо.Суб'єктивна ознака правочину, що порушує публічний порядок, полягає у спрямованості дії стороні (сторони) на досягнення протиправного результату, яка вказує на умисне вчинення такого правочину.

Для нікчемного за статтею 228 Цивільного кодексу України правочину очевидним є те, що особа має намір вчинити такі дії, які є суспільно небезпечними, порушують норми публічного права; це може бути й порушення прав окремої особи, групи осіб або територіального утворення чи держави; зазвичай такі дії цілеспрямовано порушують публічний порядок, тобто особа саме це має на меті, усвідомлює, що її дії насправді не є правочином, а суспільно небезпечним правопорушенням.

Спрямованість правочину, що порушує публічний порядок, визначається встановленням мети відповідного волевиявлення на момент його здійснення. Тому у розгляді такої категорії спорів встановленню підлягає те, у чому конкретно полягало порушення публічного порядку, мета укладення правочину, хто зі сторін мав умисел на досягнення цієї мети.

Відповідно при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України потрібно враховувати вину, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.04.2025 у справі № 924/971/23, постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 02.07.2020 у справі № 924/971/23 та постанові Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 11.03.2020 у справі № 404/6619/17.

Проте, як обґрунтовано зазначив суд першої інстанції, у даному випадку не вбачається ознак нікчемності Договору факторингу, пов'язаного з предметом спору, матеріалів справи, оскільки:

- по-перше, відповідач жодним чином в наведених поясненнях не доводить, в чому полягає ознака легалізації (відмивання) коштів, оскільки, як вбачається з договірних відносин за договором факторингу 2023, позивачу від АТ "ПУМБ" були передані права вимоги до третьої особи-1 та відповідача (як поручителя), які виникли у АТ "ПУМБ" за договором факторингу 2019, тобто, в чому полягає злочинний шлях отримання права вимоги - відповідачем не вказується та у матеріалах справи відсутній відповідний вирок суду щодо вчинення певними особами відповідних злочинів;

- по-друге, використання банком певних рахунків, по яким проводились операції з факторингу по договору 2019, є нічим іншим, як внутрішним обліком вказаних операцій в установі банку, відповідно до плану рахунків, який запроваджений Національним банком України, та, як слід, не потребує згоди клієнта на відкриття таких рахунків, що також передбачено п. 5.5 договору факторингу 2019 та узгоджується з Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку Банків України, затвердженої Постановою Правління Національного банку України №89 від 11.09.2017.

Крім цього, як правомірно зазначив суд першої інстанції, фактично саме відповідач отримав від банку кошти, які мав би отримати від боржника. Відповідач ніяким чином не довів невигідність для нього цього договору, не навів будь-яких обставин, які б перешкоджали йому, без укладання договору факторингу 2019 звернутись з вимогою до Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТІНВЕСТ - МАРІУПОЛЬСЬКИЙ РЕМОНТНО-МЕХАНІЧНИЙ ЗАВОД", в тому числі в судовому порядку, та отримати стягнення заборгованості за договором підряду на свою користь.

Низка переговорного процесу, яка передувала укладанню договору факторингу 2019, що відображено в листуванні, показаннях свідків, як і пов'язаність певних угод між різними юридичними особами, про які зазначає відповідач, ніяким чином не доводять того факту, що відповідач укладаючи договір факторингу 2019 був позбавлений можливості уникнути його укладання, та, як вже вказано, стягнути борг шляхом звернення до суду.

Проте, відповідач обрав інший шлях отримання коштів - через факторингові правовідносини, та, відповідно, не може стверджувати про застосування статті 228 Цивільного кодексу України.

Крім цього, як правомірно зазначив суд першої інстанці, терміни "банківський кредит" та "кредитні операції", які передбачає Закон України "Про банки і банківську діяльність", не можно ототожнювати з положенням Цивільного кодексу України, які регулюють кредитування, оскільки, відповідно до абз.1 ч.1 ст.2, абз.1 ч.1 ст.49 Закону України "Про банки і банківську діяльність" вказується, що сферою застосування цих термінів є положення саме цього закону.

Відповідно до статті 49 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банкам забороняється опосередковане здійснення кредитних операцій з пов'язаними з банком особами.

Хоча, в розумінні Закону України "Про банки і банківську діяльність" факторинг є кредитною операцією для цілей вказаного закону, в даному випадку договір факторингу від 2019, укладався між АТ "ПУМБ" та ПрАТ "КЕРАММАШ" - які між собою не є пов'язаними особами.

Пов'язаними між собою особами є третя особа-1 (Товариство з обмеженою відповідальністю "МЕТІНВЕСТ - МАРІУПОЛЬСЬКИЙ РЕМОНТНО-МЕХАНІЧНИЙ ЗАВОД") та третя особа-2 (Акціонерне товариство "ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК"), проте, між ними за договором факторингу 2019 не встановлено кредитних відносин. Так, авансовий платіж факторингового фінансування перераховувався відповідачу, відсотки за користування вказаними коштами, також є зобов'язаннями відповідача (п. 1.1 договору факторингу 2019).

Тобто, в розумінні діючого законодавства та договору факторингу 2019, за рахунок коштів, які мав отримати відповідач за договором підряду, виконувались (здійснювалось погашення) його збов'язання за договором факторингу 2019.

Таким чином, передача банку права вимоги за таким договором до пов'язаної особи не є обмеженням, яке встановлено ст. 49 Закону України "Про банки і банківську діяльність".

Іншим доводом нікчемності правочину - договору факторингу від 2023 є те, що на користь позивача передані права вимоги за безпідставно нарахованими відсотками по договору факторингу від 2019.

Вказані твердження відповідача базуються на тому, що в п. 4.2.2 договору факторингу від 2019 відсотки нараховані за весь час користування коштами за факторинговим фінансування. На думку відповідача, строк надання факторингового фінансування не визначений.

Водночас, відповідач вважає, що з дати вимоги повернення авансового платежу (лист третьої особи-2 №КН2-54/2 від 24.08.2022), банк втратив право нараховувати відсотки.

Як правомірно зазначив суд першої інстанції, така позиція відповідача є надуманою, оскільки: а) в термінах договору визначено поняття факторингового фінансування, як операції фінансування під відступлене право вимоги, відповідно до якої Фактор зобов'язується передати на умовах цього договору грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату, а Клієнт відступає Факторові свої права за контрактом в повному обсязі; б) п. 1.2 договору факторингу від 2019 (та додатковими угодами до нього) визначені ліміт факторингового фінансування та його строки.

Таким чином, за сукупністю умов договору, строк факторингового фінансування слід вважати визначеним, та, як слід, визначеним є й строк нарахування відсотків, який пов'язується з часом користування (фактичним) коштами.

Також суд першої інстанції обґрунтовано зазначив про безпідставність посилань відповідача на порушення п.7 ч.1 ст.6 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання" (в редакції, яка діяла на момент укладання договору), в частині відсутності істотної умови договору про строк його дії, оскільки, згідно з п. 13.1 договору факторингу 2019 строк дії договору між сторонами є узгодженим.

Разом з цим колегія суддів враховує, що відповідач звертався з позовами про визнання недійсними Договору факторингу-1 та додаткових угод до Договору підряду, якими передбачалась відстрочка платежу, у задоволенні яких йому було відмовлено.

Так, відповідач, в межах справи 910/19178/23 звертався до Господарського суду м. Києва з позовом до АТ «ПУМБ» про визнання Договору факторингу-1 недійсним на підставі статті 233 Цивільного кодексу України , посилаючись на те, що він укладений на невигідних для позивача умовах внаслідок збігу тяжких обставин.

Під час виконання договору підряду від 21.02.2018 № 2277 він опинився в тяжких обставинах, у зв'язку з чим, ознайомившись з умовами Договору факторингу з регресом, запропонованим відповідачем, позивач усвідомлюючи, що умови договору для нього є невигідними, 15.10.2019 уклав з відповідачем Договір факторингу з регресом № МБ-Ф-KHA-2846, на умовах, запропонованих банком.

На думку позивача, умови договору факторингу з регресом визначались не сторонами самого договору, а Товариством з обмеженою відповідальністю «Метінвест-Маріупольський ремонтно-механічний завод» (далі - ТОВ «Метінвест-Маріупольський ремонтно-механічний завод»), що є порушення засад цивільного законодавства щодо свободи договору та справжньої волі позивача на укладання Договору факторингу з такими умовами факторингового фінансування.

Позивач зазначав, що службові особи ТОВ «Метінвест-Маріупольський ремонтно-механічний завод» наполягали на збільшенні терміну відстрочки платежу по специфікаціях до Договору підряду з 75 календарних днів до 119 календарних днів, оскільки прострочена заборгованість мала бути передана відповідачу по Договору факторингу.

Позивач стверджував, що мав місце психологічний тиск службових осіб ТОВ «Метінвест-Маріупольський ремонтно-механічний завод» на службових осіб позивача, що призвело до збільшення відстрочки платежу до 119 календарних днів за договором підряду в інтересах відповідача, що підтверджується перепискою електронної пошти службових осіб третьої особи-1 на службових осіб позивача, зокрема, 13.11.2019. Спірний договір факторингу був , укладений під впливом тяжких для позивача обставин і на вкрай невигідних умовах, непогашення заборгованості за договором підряду призводило до відсутності обігових коштів для виконання податкових зобов'язань і неможливості виконувати договірні зобов'язання.

На думку позивача вказаний договір був спрямований на незаконне заволодіння відповідачем грошовими коштами позивача та зменшення його прибутку від підприємницької діяльності.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.04.2024 у справі №910/19178/23, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.08.2024 та постановою Верховного Суду від 16.01.2025, у задоволенні вказаного позову відмовлено.

В межах справи № 910/6568/24 відповідач звертався до Господарського суду м. Києва з позовом до АТ «ПУМБ» про визнання Договору факторингу-1 недійсним на підставі ч. 3 статті 228 Цивільного кодексу України, посилаючись на те, що цей Договір є нікчемним, оскільки вчинений відповідачем з метою незаконного заволодіння майном (грошовими коштами) позивача, шляхом несправедливо довгого за часом знаходження власних коштів позивача на рахунку покриття, та незаконного нарахування та списання відсотків за кредитом на обслуговування дебіторської заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест-Маріупольський ремонтно-механічний завод" (третьої особи-1) і за для покращення фінансового становища Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест Холдинг" (третьої особи-2), та є недійсним як такий, що вчинений з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а саме з метою позбавлення позивача права власності на його майно, оскільки умови такого договору були вкрай невигідними для позивача.

Крім того відповідач посилався на те, що всі дії АТ «ПУМБ» з укладання та виконання оспорюваного договору вчинено всупереч забороні, визначеній ст. 49 Закону України "Про банки і банківську діяльність", здійснювати кредитні операції з пов'язаними з банком особами.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.10.2024 у справі № 910/6568/24, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.04.2025, в позові відмовлено.

Також рішенням Господарського суду Запорізької області у справі № 908/306/23 (№ 908/3722/23-908/3793) залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 23.07.2024, відмовлено в позові відповідача до ТОВ «Метінвест-Маріупольський ремонтно-механічний завод» про визнання недійсними додаткових угод до Договору підряду, якими передбачалась відстрочка платежу.

З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з доводами позивача та висновком суду першої інстанції щодо того, що на підставі укладеного Договору факторингу-2 до позивача перейшло право вимоги до відповідача щодо сплати заборгованості за Договором факторингу-1 та за Договором підряду та сплати заявлених до стягнення сум.

При цьому щодо підтвердження вказаних сум заборгованості колегія суддів враховує те, що, як зазначено вище, матеріалами справи підтверджено наступні обставини:

- виконання відповідачем робіт за Договором підряду на загальну суму 1 978 602,00 грн та прийняття їх боржником на підставі актів: від 23.11.2021 №55 на суму 156 000,00 грн; від 23.11.2021 №56 на суму 480 000,00 грн; від 23.12.2021 №70 на суму 667 200,00 грн; від 23.12.2021 №71 на суму 675 402,00 грн;

- підписання Банком і відповідачем реєстрів від 30.11.2021 №24 на суму 480 000,00 грн, від 07.12.2021 №25 на суму 156 000,00 грн, від 30.12.2021 №26 на суму 1 342 602,00 грн, які є невід'ємною частиною Договору факторингу-1 та містять умови придбання Банком права вимоги, за якими відповідачу було того ж дня перераховано авансові платежі на загальну суму 1 879 671,90 грн у розмірі 95 % від вартості вимоги, а відповідачем відступлені Банку права вимоги за Договором підряду, укладеного відповідачем і боржником на суму 1 978 602,00грн;

- переходу до Банку прав кредитора за Договором підряду за відповідними Реєстрами на загальну суму 1 978 602,00 грн, включаючи права на отримання вартості майна (продукції)/виконаних робіт/наданих послуг, суми будь-яких штрафних санкцій (неустойок, штрафів, пені) та суми інших платежів за Договором підряду: рахунок на оплату від 23.11.2021 №55 на суму 156 000,00 грн; рахунок на оплату від 23.11.2021 №56 на суму 480 000,00 грн; рахунок на оплату від 23.12.2021 №70 на суму 667 200,00 грн; рахунок на оплату від 23.12.2021 №71 на суму 675 402,00 грн, з відстроченням оплати виконаних робіт 119 календарних днів від дати фактичного виконання робіт (дати відповідних додаткових угод до Договору підряду);

- списання Банком з рахунку відповідача 15.01.2022 грошових коштів у сумі 401 131,25 грн на власні рахунки;

- невиконання боржником у повному обсязі обов'язку щодо оплати за Договором підряду, права вимоги за яким набуто Банком, у встановлені ним строки та наявності залишку заборгованості у розмірі 1 880 260,55 грн (права вимоги), з урахуванням часткової оплати за актом від 23.11.2021 №4 (рахунок на оплату від 23.11.2021 №56) в сумі 98 341,45 грн;

- надсилання Банком відповідачу вимоги від 02.12.2022 №КНО-61.1.3.2/214 про погашення заборгованості за Договором факторингу-1, Договором підряду, яка залишена без задоволення.

Відповідно до статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно зі статтею 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником (частина 1).

Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі (частині 2).

Поручителем може бути одна особа або кілька осіб (частина 3).

Статтею 554 Цивільного кодексу України врегульовано наслідки порушення зобов'язання, забезпеченого порукою.

Згідно з ч. 1 цієї статті, в разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частина 2 ).

Статтею 543 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо(частина 1).

Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників.

Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі (частина 2) .

З огляду на наведені обставини та їх правове регулювання вбачається виникнення у відповідача обов'язку зі сплати ним, як солідарним боржником, в порядку поруки заборгованості ТОВ «Метінвест-Маріупольсткий ремонтно-механічний завод» з оплати робіт, виконаних за Договором підряду в розмірі 1 880 260,55 грн позивачу, як новому кредитору, статус якого він набув на підставі Договору факторингу-2.

Щодо підтвердження заборгованості зі сплати за користування грошовими коштами за факторинговим фінансуванням станом на 19.03.2023 (включно) в розмірі 172 607,75 грн колегія суддів враховує наступне.

Пунктом 4.2. Договору факторингу -1 в редакції додаткової угоди від 26.05.2021 № 2 передбачено, що проценти за користування грошовими коштами за факторинговим фінансуванням нараховуються за ставкою 17% річних (із розрахунку 365 днів на рік), якщо інший розмір процентної ставки (в межах процентної ставки, встановленої цим пунктом Договору) не буде запропонований Клієнтом у відповідному Реєстрі та буде акцептований банком шляхом перерахування на Поточний рахунок Клієнта суми Авансового платежу, зазначеної у відповідному реєстрі.

Відповідно до п. 4.2.2. Договору факторингу-1 проценти нараховуються щоденно на фактичну суму заборгованості за Авансовим платежем (згідно з реєстром) за весь час користування грошовими коштами за факторинговим фінансуванням. Період нарахування процентів складає календарне число днів. Датою закінчення періоду нарахування процентів є перший банківський день після 24 числа (без його урахування) або день, що передує дню повернення Авансового платежу (не включаючи цей день повернення), а початком -дата надання Авансового платежу та/або перший банківський день після 24 числа ( з його урахуванням).

Пунктом 4.2.3. Договору факторингу-1 передбачено, що проценти сплачуються щомісяця протягом 3-х банківських днів , наступних за 24 числом кожного місяця, але не пізніше першого числа наступного календарного місяця (включно), за користування грошовими коштами в попередньому календарному місяці на рахунок № НОМЕР_1 в АТ «ПУМБ».

Пунктом 5.8 Догвоору факторингу -1 передбачено, що для зарахування Банком грошових коштів, отриманих від боржників за Договорами/Контрактами,Права вимоги за якими відступлені Банку, і від Клієнта в порядку поруки /Зворотнього відступлення та в оплату інших платежів ,передбачених цим Договором, Банк відкриває рахунок № НОМЕР_1 в АТ «ПУМБ».

У Додатку № 1 до Додаткової угоди від 26.05.2021 № 2 до Договору факторингу-1, якою викладено нову редакцію Договору, наведено значення термінів та визначень, які використовуються в Договорі, серед яких:

«Поточний рахунок» - поточний рахунок Клієнта № НОМЕР_2 , відкритий в АТ «ПУМБ;

«Рахунок покриття» - особовий рахунок Клієнта № НОМЕР_3 , відкритий в аналітичному обліку Банку для зарахування коштів Клієнта, призначених для забезпечення розрахунків за Договором, а саме оплати Клієнтом процентів, пені та штрафів( у випадку їх наявності) за Договором.В день настання строку оплати відповідних зобов'язань Клієнта,передбачених Договором, Банк перераховує кошти з рахунку покриття на рахунок Банку, реквізити якого зазначені в п. 5.8 Договору, для подальшого перерахування на погашення відповідної заборгованості Клієнта перед Банком за Договором. Проценти на грошові кошти, що розміщені на рахунку покриття не нараховуються. Банк повертає на Поточний рахунок Клієнту невикористаний за призначенням залишок грошових коштів на Рахунку покриття протягом 3-х банківських днів від дня закінчення строку дії Ліміту фінансування за Договором.

Доданий до позовної заяви розрахунок суми процентів за способом їх нарахування відповідає зазначеним умовам Договору факторингу -1, таке нарахування здійснено на суму отриманого відповідачем за цим Договором факторингового фінансування протягом заявленого періоду, що узгоджується з відомостями наданих як відповідачем, так і АТ «ПУМБ» банківських виписок по рахунках, в межах яких відбувався рух коштів за Договором і які досліджені судом при підготовці справи до апеляційного розгляду та в судовому засіданні, а саме:

-виписки з поточного рахунку Клієнта № НОМЕР_2 та рахунку покриття № НОМЕР_3 (т. т 5 а.с. 135,136, 152, т. 10 а.с. 120-126, т. 10 а.с. 129);

-виписки з транзитного рахунку № НОМЕР_4 (т. 5 а.с. 139-142, 144-147,151, т. 10 а.с. 119, );

-виписки з транзитного рахунку № НОМЕР_1 в АТ «ПУМБ»(т. 9 а.с. 210-213);

-виписка з транзитного рахунку № НОМЕР_5 (т. 10 а.с. 130).

У письмових поясненнях АТ «ПУМБ» від 01.12.2023 щодо розрахунку процентів та відомостей виписок по рахунках зазначено, що проценти, нараховані по 24.08.2022 включно, були погашені у повному обсязі і відповідач зазначив, що ним також здійснені погашення процентів після цієї дати, а саме:

-25.08.2022 в сумі 27138,95 грн, з призначенням платежу на договірне списання за Договором факторингу-1;

- 12.09.2022 в сумі 167,89 грн та 98173,56 грн, з призначенням платежу на погашення заборгованості за Договором факторингу-1.

При цьому АТ «ПУМБ» зазначено, що такі платежі дійсно мали місце, проте 27138,95 грн, сплачені 25.08.2022, були спрямовані на погашення заборгованості за процентами, що були нараховані та не сплачені в період до 24.08.2022 включно, а платежі, що здійснені 12.09.2022 в сумі 167,89 грн та в сумі 98173,56 грн були спрямовані на погашення заборгованості за актом № 4 від 23.11.2021 (рахунок на сплату № 56 від 23.11.2021) в сумі 98 341,45 грн, про що позивач зазначив в пункті 2.3. позовної заяви, а тому контррозрахунки відповідача є невірними, а сума нарахованих процентів за користування грошовими коштами за факторинговим фінансуванням становить 172607,75 грн.

У письмових поясненнях від 09.05.2024 (т. 9 а.с. 204,205) АТ «ПУМБ» щодо наданої ним на виконаня вимог суду виписки з транзитного рахунку № НОМЕР_1 за період з 07.10.2019 по 19.03.2023 пояснив, що з даної виписки вбачається те, що вхідний залишок на цьому рахунку становить 0,00 гривень, а отже кошти на ньому відсутні, а також у виписці відображено рух коштів в сумі 98 173,56 грн та 167,89 грн, чим спростовуються доводи відповідача щодо того, що відповідні кошти залишились на цьому рахунку. Зокрема, у виписці можна прослідкувати надходження 13.09.2022 на транзитний рахунок коштів з поточного рахунку відповідача № НОМЕР_2 в загальній сумі 98 341,45 грн та подальше направлення цих коштів 13.09.2022 з транзитного рахунку на рахунок № НОМЕР_6 , на якому обліковуються операції з факторингового фінансування на погашення зобов'язань за Договором факторингу-1.

Також у письмових поясненнях від 25.06.2024 (т. 10 а.с. 113-115) АТ «ПУМБ» щодо наданих ним на виконаня вимог суду виписок з рахунків навів аргументи на спростування припущень відповідача щодо того, що на рахунках покриття та/або транзитних рахунках та/або поточному рахунку вірогідно може знаходитись залишок коштів та/або по вказаних рахунках здійснювалося неправомірне списання коштів, зазначивши у додатку № 1 всі рахунки, що стосуються Договору факторингу-1 із зазначенням типу рахунку та часу, протягом якого він діяв.

При цьому АТ «ПУМБ» звернув увагу на те, що у зв'язку зі змінами процедури обліку факторингових операцій (до 15.01.2022) всі транші обліковувалися на одному рахунку, з 15.01.2022 - на окремих рахунках для кожного траншу. З 15.01.2022 в аналітичному обліку Банку було відкрито новий рахунок покриття НОМЕР_4 та додатковий транзитний рахунок НОМЕР_5 для автоматичного погашення системою процентів із вказаного рахунку покриття і про відповідну зміну рахунку покриття відповідача було повідомлено шляхом надсилання повідомлення в системі «Клієнт-Банк», на підтвердження чого до пояснень додано відповідні документи. Виписками по вказаних у Додатку № 1 рахунках повністю спростовуються твердження відповідача щодо вірогідних залишків коштів на рахунках покриття, транзитних рахунках та поточному рахунку, а також припущення щодо неправомірних дій Банку щодо привласнення коштів відповідача.

Разом з цим на спростування доводів відповідача щодо безпідставного списання Банком грошових коштів в сумі 98 341,45 грн з поточного рахунку відповідача та порушення при цьому встановленої договором черговості АТ «ПУМБ» зазначило, що вказані грошові кошти були направлені в погашення основного боргу за реєстром № 24 в наступному порядку:

13.09.2022 вказані кошти перераховані з поточного рахунку НОМЕР_2 на транзитний рахунок НОМЕР_1 ;

У подальшому 13.09.2022 вказані грошові кошти перераховані з транзитного рахунку НОМЕР_1 на рахунок НОМЕР_7 на погашення заборгованості за основним боргом за реєстром № 24.

Також АТ «ПУМБ» зазначило про невідповідність дійсності тверджень відповідача щодо неправомірних дій Банку стосовно грошових коштів в сумі 403 131,25 грн, які знаходились на рахунку покриття , пославшись на наступне.

Станом на 15.01.2022 грошові кошти в сумі 403 131,25 грн знаходились на рахунку покриття № НОМЕР_3 .

У зв'язку зі зміною рахунку покриття кошти в сумі 403 131,25 грн 15.01.2022 були перераховані на новий рахунок покриття № НОМЕР_4 .

У подальшому зазначені кошти із вказаного рахунку були направлені на погашення заборгованості з Договором факторингу-1 у наступному порядку:

-грошові кошти в сумі 304 789,80 в період з 25.01.2022 по 25.08.2022 частинами перераховувались на транзитний рахунок НОМЕР_8 , з якого потім перераховувались у погашення процентів за користування факторинговим фінансуванням на рахунки НОМЕР_9 , НОМЕР_10 , НОМЕР_11 , НОМЕР_12 , НОМЕР_13 ;

-кошти в сумі 98341,45 грн 12.09.2022 були перераховані на поточний рахунок відповідача НОМЕР_2 , а потім 13.09.2022 -на транзитний рахунок НОМЕР_1 , а потім 13.09.2022 були перераховані на рахунок НОМЕР_7 у погашення заборгованості за факторинговим фінансуванням за реєстром № 24.

Таким чином, кошти в сумі 403 131,25 грн у повному обсязі були перераховані на рахунки 2030 та 2038 у погашення заборгованості за Договором факторингу-1, що спростовує твердження відповідача про незаконне заволодіння Банком цими коштами відповідача.

Відповідач не навів аргументів на спростовання правомірності вказаних зарахувань та визначення з урахуванням їх проведення спірної суми заборгованості зі сплати процентів .

Разом з цим колегія суддів враховує наступне.

Ухвалою господарського суду першої інстанції у даній справі від 05.03.2024 було частково задоволено клопотання відповідача про витребування доказів вх. №11757/23 від 22.12.2023, витребувано у Акціонерного товариства "ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК", (розкривши банківську таємницю) виписку з відображенням усіх операцій та їх учасників за договором факторингу з регресом №МБ-Ф-КНА-2846 від 15.10.2019, а саме - операцій з факторингового фінансування на користь Приватного акціонерного товариства "Інститут керамічного машинобудування "КЕРАММАШ" та погашення грошових зобов'язань за цим договором, в тому числі нарахування та сплати процентів за користування грошовими коштами за факторинговим фінансуванням.

У письмових поясненнях від 12.04.2024, наданих на виконання вказаної ухвали суду, разом з виписками по рахунках, в яких були відображені всі операції щодо факторингового фінансування за Договором факторингу-1, АТ «ПУМБ» також роз'яснено підстави відкриття та використання рахунків для здійснення відповідних операцій, які враховано та відображено судом першої інстанції у мотивувальній частині рішення.

Так, відповідно до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку Банків України, затвердженої Постановою Правління Національного банку України №89 від 11.09.2017 - План рахунків - систематизований перелік рахунків бухгалтерського обліку, що використовується для детальної та повної реєстрації всіх банківських операцій з метою забезпечення потреб складання фінансової звітності. Відповідно до Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, затвердженого Постановою Правління НБУ № 89 від 11.09.2017 (Клас 2 - Операції з Клієнтами; Розділ 20 - Кредити, що надані суб'єктам господарювання, які обліковуються за амортизованою собівартістю; група 203 - Вимоги, що придбані за операціями факторингу із суб'єктами господарювання, які обліковуються за амортизованою собівартістю): на рахунках 2030 обліковуються вимоги, що придбані за операціями факторингу із суб'єктами господарювання, які обліковуються за амортизованою собівартістю.

Призначення рахунку 2030: облік вартості прав грошової вимоги за факторинговими операціями, які обліковуються за амортизованою собівартістю. За дебетом рахунку проводяться суми наданих коштів за операціями факторингу. За кредитом рахунку проводяться суми, що отримані за операціями факторингу.

На рахунках 2038 обліковуються нараховані доходи за вимогами, що придбані за операціями факторингу із суб'єктами господарювання, які обліковуються за амортизованою собівартістю. Призначення рахунку 2038: облік нарахованих доходів за вимогами, що придбані за операціями факторингу із суб'єктами господарювання, які обліковуються за амортизованою собівартістю. За дебетом рахунку проводяться суми нарахованих доходів. За кредитом рахунку проводяться суми нарахованих доходів під час їх отримання.

Тобто, операції з факторингового фінансування та погашення грошових зобов'язань за договором факторингу, в тому числі нарахування та сплати процентів за користування грошовими коштами за факторинговим фінансуванням, обліковуються на рахунках 2030 та 2038.

Відповідно, належним та допустимим доказом операцій з факторингового фінансування на користь Приватного акціонерного товариства "Інститут керамічного машинобудування "КЕРАММАШ" та погашення грошових зобов'язань за договором факторингу, в тому числі нарахування та сплати процентів за користування грошовими коштами за факторинговим фінансуванням, є виписки по рахункам 2030 та 2038.

Таким чином, як правомірно зазначив суд першої інстанції, під час розгляду справи третьою особою-2 були надані грунтовні пояснення, за якими прослідковуються всі операції по рахункам відкритим в межах обліку факторингу за договором 2019 ( щодо видачі коштів, їх погашення, залишку заборгованості), що підтверджується виписками по цих рахунках (том 6 а.с. 228, 237-248, том 8 а.с. 183-191, том 9 а.с. 210-213, 240-241, том 10 а.с. 119-127, 129-130).

Також, поза межами правового регулювання, відповідачем тлумачаться умови договору факторингу 2019. Так, останній вказує, що: "15.01.2022 АТ "ПУМБ" самоправно, тобто самовільно, всупереч установленому законом порядку, списало з рахунку покриття НОМЕР_14 належні ПрАТ "КЕРАММАШ" грошові кошти в сумі 401 131,25 грн., що підтверджено випискою по рахунку НОМЕР_14 , дослідженою в судовому засіданні, та в подальшому АТ "ПУМБ" самовільно, всупереч установленому законом порядку, розпорядився зазначеними грошовими коштами ПрАТ "КЕРАММАШ" в сумі 401 131,25 грн. за власним розсудом, перерахувавши їх на власні рахунки".

Суд першої інстанції правомірно зауважив, що вказані кошти не є коштами, що належать ПрАТ "КЕРАММАШ", оскільки, за договором факторингу від 2019, банку передано право вимоги коштів, які відповідач мав отримати від третьої особи-1 за договором підряду. Тобто, при находженні коштів від третьої особи-1 до установи банку, ці кошти не належать ПрАТ "КЕРАММАШ", оскільки право вимоги на їх отримання є таким, що вже відступлене на користь банку.

Колегія суддів відхиляє посилання відповідача щодо безпідставного нарахування позивачем процентів за період, що мав місце після пред'явлення АТ «ПУМБ» до відповідача вимоги від 24.08.2022 № КН2-54/2 про повернення в порядку поруки заборгованості боржника за Договором підряду у сумі 1 879671,90 грн (т. 1 а.с. 129) з посиланням на висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду у справі від 28.03.2018 №444/9519/12, в якій викладено правову позицію про безпідставність нарахування процентів за користування наданими банком за договором кредиту кредитними коштами після пред'явлення ним вимоги в порядку ч. 2 статті 1050 Цивільного кодексу України про їх дострокове повернення, через те, що в цьому випадку проценти за правомірне користування грошовими коштами нараховуються вже поза межами строку кредитування.

Колегія суддів зазначає, що положеннями ст. 1050 Цивільного кодексу України врегульовано правові наслідки порушення позичальником договору позики або кредиту, які слід відрізняти від договору факторингу, оскільки зміст зобов'язання за договорами позики та кредиту згідно з відповідними визначеннями статей 1046,1054 Цивільного кодексу України передбачає обов'язок позичальника повернути отримані від позикодавця грошові кошти, що відрізняється від суті зобов'язання за договором факторингу, зміст якого відповідно до визначення статті 1070 Цивільного кодексу України передбачає надання фактором фінансування клієнту взамін відступлення права грошової вимоги клієнта до боржника, а також отримання від клієнта плати за відповідну фінансову послугу фінансування, внаслідок чого фактор отримує можливість отримати від боржника грошові кошти в розмірі відступлених грошових вимог, у той час як правовідносини за договором факторингу врегульовано окремою главою 73 Цивільного кодексу України,положення якої не передбачають застосування до цього договору положень, які регулюють позику чи кредит.

Разом з цим, у спірних правовідносинах за Договорами фактрингу 1 та 2 було відступлено грошові вимоги відповідача до боржника за Договором підряду, а не за договорами кредиту чи позики.

Положеннями глави 73 Цивільного кодексу України та спірними Договорами факторингу не передбачено в якості підстави для дострокового припинення факторингового фінансування обставину пред'явлення фактором в порядку поруки вимоги про сплату Клієнтом заборгованості боржника.

З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим вона підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, як прийняте з дотриманням норм матеріального і процесуального права та при повному встановленні судом обставин, що мають значення для справи і відповідності викладених в рішенні висновків суду обставинам справи.

При цьому колегія суддів зазначає, що відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303-А, п.29).

Суд апеляційної інстанції в цій постанові надав відповідь на всі істотні аргументи апеляційної скарги, враховуючи вказівки суду касаційної інстанції, а решта аргументів відповідача не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують вищевикладених висновків суду щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, статтею 269, пунктом 1 статті 275, статтею 276, статтями 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Інститут керамічного машинобудування "Кераммаш" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Донецької області від 13.11.2024 у справі № 905/533/23

залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок і строк її оскарження передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 19.03.2026.

Головуючий суддя І.В. Тарасова

Суддя Я.О. Білоусова

Суддя В.В. Лакіза