17 березня 2026 року м. Харків Справа № 905/2030/19
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Демідова П.В., суддя Крестьянінов О.О., суддя Мартюхіна Н.О., при секретарі судового засідання Курило Є.П., розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства “Геркулес» на ухвалу Господарського суду Донецької області від 15.01.2026,
за заявою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що діє в інтересах Публічного акціонерного товариства «Банк Петрокоммерц - Україна» з грошовими вимогами до боржника у справі №905/2030/19
за заявою кредитора (заявника) Приватного підприємства «Маріната», м.Дніпро,
до боржника Приватного акціонерного товариства «Геркулес», м.Краматорськ, Донецька область,
про банкрутство
розпорядник майна - арбітражний керуючий Атаманенко С.В.,
Представники учасників провадження у справі:
від скаржника: Куренний С.В. (в режимі відеоконференції) - адвокат, за довіреністю;
від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб: Сидоренко Ю. А. (в режимі відеоконференції) - адвокат, за довіреністю;
від кредиторів: не з'явились;
розпорядник майна: не з'явився,
Господарський суд Донецької області ухвалою від 18.11.2019 відкрив провадження у справі про банкрутство Приватного акціонерного товариства «Геркулес»; ввів мораторій на задоволення вимог кредиторів; ввів процедуру розпорядження майном боржника строком на сто сімдесят календарних днів; розпорядником майна призначив арбітражного керуючого Бершадського Сергія Миколайовича.
Господарський суд Донецької області ухвалою від 02.12.2020 за результатами попереднього засідання визнав кредиторами, які підлягають внесенню розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів Приватного акціонерного товариства “Геркулес» 13 кредиторів, у тому числі ТОВ “Фінансова компанія “Інвестохіллс Веста» на суму 291 875 252,41грн (четверта черга), 3842,00грн (перша черга), вимоги якого обґрунтовані порушення боржником зобов'язань за кредитним договором №011-03-12 від 23.07.2012 та договором з ПАТ «Банк Петрокоммерц-Україна» про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги №GL18N211894/1 від 14.11.2019. Товариству з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Юніко Фінанс» у визнанні кредитором боржника на суму 140 843 190,80 грн та 3842,00 грн відмовив.
Верховний суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду постановою від 16.06.2021 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Юніко Фінанс» задовольнив частково; ухвалу Господарського суду Донецької області від 02.12.2020 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 16.03.2021 у справі № 905/2030/19 в частині розгляду кредиторських вимог Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Юніко Фінанс» та Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Інвестохіллс Веста» скасував; справу № 905/2030/19 в скасованій частині направив на новий розгляд до Господарського суду Донецької області.
Господарський суд Донецької області ухвалами від 10.02.2022 та від 18.01.2023 у визнанні грошових вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Юніко Фінанс» до Приватного акціонерного товариства «Геркулес» відмовив повністю.
02.12.2025 від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що діє в інтересах Публічного акціонерного товариства «Банк Петрокоммерц - Україна» через підсистему Електронний суд надійшла заява з грошовими вимогами до боржника в сумі 193 881 752,00 гривень.
Господарський суд Донецької області (суддя Фурсова С.М.) ухвалою від 15.01.2026 (повний текст ухвали складено та підписано 19.01.2026) визнав грошові вимоги Публічного акціонерного товариства «Банк Петрокоммерц - Україна» до боржника - Приватного акціонерного товариства «Геркулес» у сумі 193 886 596,80 гривень; постановив включити до реєстру вимог кредиторів Приватного акціонерного товариства «Геркулес» вимоги Публічного акціонерного товариства «Банк Петрокоммерц - Україна»: в розмірі 193 881 752,00 гривень (основний борг) - четверта черга; в розмірі 4 844,80 гривень судового збору - перша черга.
Мотивуючи постановлену ухвалу, суд першої інстанції посилався на рішення Господарського суду Донецької області від 24.04.2025 у справі № 905/2030/19 (905/2235/17), яким встановлена наявність заборгованості Приватного акціонерного товариства “Геркулес», як солідарного з Публічним акціонерним товариством “Донецький міський молочний завод №2» боржника, перед Публічним акціонерним товариством “Банк Петрокоммерц-Україна» в загальному розмірі 4 579 022,19 доларів США. Суд зазначив, що вказане рішення має преюдиціальне значення, а встановлені ним факти повторного доведення не потребують. Також, суд першої інстанції зауважив, що грошові вимоги Публічного акціонерного товариства “Банк Петрокоммерц- Україна» визнаються у розмірі 193 881 752,00 гривень основного боргу з включенням до 4 черги погашення без права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів, у зв'язку з пропуском тридцятиденного строку на звернення до господарського суду. Суд першої інстанції відмовив Приватному акціонерному товариству “Геркулес» у клопотанні про витребування оригіналів первинних доказів, з огляду на те, що представником не зазначено в чому полягає невідповідність поданих заявником копій документів оригіналам, а також в чому полягає сумнів щодо цих документів, крім того, не вказано виняткових обставин для поставлення господарським судом під сумнів заборгованості боржника, яка підтверджена судовим рішенням у справі №905/2030/19 (905/2235/17), що набрало законної сили.
Приватне акціонерне товариство «Геркулес», не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, звернулося з апеляційною скаргою, в якій посилаючись порушення норм процесуального права шляхом неповного з'ясування судом обставин справи та передчасності висновків щодо наявності правових підстав для визнання кредиторських вимог, просить скасувати ухвалу Господарського суду Донецької області від 15.01.2026 у справі №905/2030/19 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні кредиторських вимог Публічного акціонерного товариства «Банк Петрокоммерц - Україна» в повному обсязі.
Обґрунтовуючи подану апеляційну скаргу, заявник посилається на підвищений стандарт доказування у справах про банкрутство, зазначаючи про відсутність у Публічного акціонерного товариства “Банк Петрокоммерц-Україна» оригіналів первинних документів, якими мають бути підтверджені заявлені кредиторські вимоги. Скаржник наголошує, що копії кредитного договору та договору поруки, що були надані кредитором суду, не могли бути ним в належний спосіб засвідчені, оскільки оригіналів цих документів у кредитора не було, що, на його думку, свідчить про недопустимість прийнятих судом доказів. Заявник зауважує, що рішення Господарського суду Донецької області від 24.04.2025 у справі № 905/2030/19 (905/2235/17) обмежене предметом спору та принципом диспозитивності судового процесу, а відтак, може не враховувати обставини, які впливають на кредиторські вимоги, але знаходяться поза межами предмету доказування у конкретній справі.
02.03.2026 від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що діє в інтересах Публічного акціонерного товариства «Банк Петрокоммерц - Україна» через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Геркулес» залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Донецької області від 15.01.2026 у справі №905/2030/19 залишити без змін, посилаючись на те, що ухвалене 24.04.2025 у справі №905/2030/19 (905/2235/17) рішення Господарського суду Донецької області має преюдиціальне значення для даної справи, а встановлені ним факти повторного доведення не потребують. Кредитор зазначає, що вказане рішення не оскаржувалося ПАТ «Геркулес» та подаючи відзив на апеляційну скаргу ПАТ «Банк Петрокоммерц-Україна» ПАТ «Геркулес» просив залишити рішення Господарського суду Донецької області від 24.04.2025 в силі в частині задоволених позовних вимог. Стосовно не дослідження судом першої інстанції оригіналів первинних документів кредитор зазначає про їх безпідставність з огляду на те, що факт укладення кредитного договору № 011-03-12 від 23.07.2012 між ПАТ «Банк Петрокоммерц-Україна» та ПАТ «Донецький міський молочний завод №2» і додаткових угод до нього, договорів поруки №011-03-12/4, №011-03-12/5, №011-03-12/6, №011-03-12/7 від 23.07.2012 встановлено у рішенні суду 24.04.2025 у справі №905/2030/19 (905/2235/17) та сторонами не заперечувався, крім того факт перерахування банком грошових коштів позичальнику в порядку норм ст.ст.13, 74 Господарського процесуального кодексу України протягом розгляду справи не заперечувався, до того ж з банківських виписок ПАТ «Донецький міський молочний завод №2» слідувало, що позичальником здійснювалось часткове повернення кредитних коштів.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судових справ між суддями Східного апеляційного господарського суду від 27.01.2026 апеляційну скаргу по справі №905/2030/19 передано на розгляд суду у складі колегії суддів: головуючий суддя Демідова П.В., суддя Крестьянінов О.О., суддя Мартюхіна Н.О.
Східний апеляційний господарський суд ухвалою від 02.02.2026 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства “Геркулес» залишив без руху та на виконання вимог вказаної ухвали заявник усунув недоліки апеляційної скарги.
Східний апеляційний господарський суд ухвалою від 16.02.2026 відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства “Геркулес» на ухвалу Господарського суду Донецької області від 15.01.2026 у справі № 905/2030/19; призначив розгляд апеляційної скарги на "17" березня 2026 об 11:30 годині у приміщенні суду; встановив учасникам справи термін до 02.03.2026 (включно) подати відзив на апеляційну скаргу, заяви, клопотання та письмові пояснення з доказами їх надсилання іншим учасникам провадження; витребував у Господарського суду Донецької області матеріали оскарження ухвали Господарського суду Донецької області від 15.01.2026 у справі №905/2030/19, необхідні для розгляду скарги.
Копія вказаної ухвали направлена до електронних кабінетів учасників провадження у справі.
Відповідно до ч.1 ст.285 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судові рішення суду апеляційної інстанції вручаються (видаються або надсилаються) в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу.
Частиною 6 ст.242 ГПК України, передбачено, що днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Згідно з довідками, сформованими в комп'ютерній програмі “Діловодство спеціалізованого суду» копія ухвали суду від 16.02.2026 доставлена до електронних кабінетів арбітражної керуючої Атаманенко С.В., Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, ПАТ «Банк Петрокоммерц-Україна», ПрАТ «Геркулес», ТОВ “Наш продукт плюс», ТОВ «Торговий дім «Стіл Трейдінг», ТОВ “Державний експортно-імпортний банк України», АТ “Райффайзен Банк Аваль», ТОВ «Світловодський маслосирзавод» та ТОВ “Світ Фінансів» 16.02.2026 після 20:00, у зв'язку з чим, враховуючи положення ч.6 ст.242 ГПК України, копія ухвали вважається врученою 17.02.2026.
У зв'язку з відсутністю електронних кабінетів у ТОВ «Металургія», ПП «Маріната» та ТОВ «Галамет» копія ухвали суду від 16.02.2026 направлена на поштові адреси їх місцезнаходження, а ТОВ «Лавіос» та ТОВ ПП «Український продукт» на адреси фактичного місцезнаходження, з рекомендованими повідомленнями 19.02.2026. З рекомендованих повідомлень повернутих на адресу суду вбачається, що копія ухвали суду від 16.02.2026 вручена ТОВ «Металургія» 27.02.2026, при цьому копії ухвали направлені на адреси ТОВ «Галамет», ПП «Український продукт», ПП «Маріната» повернуті на адресу суду з відмітками «адресат відсутній».
Днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення (п.3 ч.6 ст.242 ГПК України); день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (п.5 ч.6 ст.242 ГПК України).
Також враховуючи, що згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходженням кредиторів ТОВ «Електросталь», ТОВ «Український продукт» та ТОВ «Лавіос» є місто Донецьк, апеляційним судом складено акт від 19.02.2026 та оприлюднено оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України, враховуючи положення ч.1 ст.11 Закону України “Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції».
Отже, учасники провадження у справі належним чином повідомлені про відкриття апеляційного провадження, дату, час та місце розгляду апеляційної скарги заявника.
19.02.2026 частина матеріалів справи №905/2030/19 надійшли до Східного апеляційного господарського суду.
11.03.2026 та 12.03.2026 від представника кредитора Публічного акціонерного товариства "Банк Петрокоммерц-Україна" та представника боржника Приватного акціонерного товариства "Геркулес" через підсистему "Електронний суд" надійшли заяви про проведення судового засідання 17.03.2026 по справі №905/2030/19 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та електронного цифрового підпису за допомогою сервісу https://vkz.court.gov.ua/, які суд задовольнив ухвалою від 16.03.2026.
Представник скаржника в судове засідання з'явився, брав участь у засіданні в режимі відеоконференції, наполягав на задоволенні апедяційної скарги та скасуванні ухвали суду першої інстанції з підстав, викладених в апеляційні скарзі.
Представник Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що діє в інтересах Публічного акціонерного товариства «Банк Петрокоммерц - Україна» в судове засідання з'явилась, брала участь у засіданні в режимі відеоконференції, наполягала залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
Представники кредиторів та розпорядник майна в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
Відповідно до ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч.1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч.2). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (п.4).
Переглядаючи в апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.
Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, що діє в інтересах Публічного акціонерного товариства “Банк Петрокоммерц-Україна», звернувся до Господарського суду Донецької області із позовною заявою в межах справи про банкрутство №905/2030/19 (905/2235/17) до Публічного акціонерного товариства “Донецький міський молочний завод №2», Приватного акціонерного товариства “Геркулес», Товариства з обмеженою відповідальністю “Добриня - Продукти», Приватного підприємства “Український Продукт» та Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма “Горняк» про стягнення 11 638 668,04 доларів США, що є еквівалентом 304 708 231,94 гривень.
07.11.2017 від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до Господарського суду Донецької області надійшла заява за вх.№ 28521/17 про уточнення позовних вимог, згідно з якою останній просив суд стягнути, зокрема, з ПрАТ “Геркулес» як солідарного з ПАТ “Донецький міський молочний завод №2» боржника заборгованість за кредитним договором № 011-03-12 від 23.07.2012 у загальному розмірі 10 457 225,77 дол. США, що є еквівалентом 273 777 271,11 гривень, з яких: 2 457 225,77 дол. США, що є еквівалентом 64 331 839,11 гривень, - заборгованість по процентам, 8 000 000 дол. США, що є еквівалентом 209 445 432 гривень - заборгованість по кредиту;
Судом першої інстанції у рішенні від 24.04.2025 в межах справи №905/2030/19 (905/2235/17) встановлено, що 23.07.2012 між Публічним акціонерним товариством “Банк Петрокоммерц-Україна» (далі - Банк) та Публічним акціонерним товариством “Донецький міський молочний завод №2» (далі - Позичальник) укладено Кредитний договір №011-03-12, у Розділі І якого викладено базові умови кредитування та визначення, зокрема:
Графа 3. Ліміт Фінансування. Максимальна сума Кредиту, якою Позичальник може одночасно користуватись на підставі цього Договору 10 000 000,00 доларів США.
Графа 4. Валюта Кредиту. Долар США.
Графа 8. Дата повернення кредиту. По 21 липня 2017 року включно.
З метою забезпечення виконання зобов'язань Публічним акціонерним товариством “Донецький міський молочний завод №2» за Кредитним договором №011-03-12 від 23.07.2012 між Публічним акціонерним товариством “Банк Петрокоммерц-Україна» та Приватним акціонерним товариством “Геркулес» 23.07.2012 укладено договір поруки №011-03-12/4.
Відповідно до п.1.1 договору поруки Поручитель зобов'язується відповідати за повне та своєчасне виконання Публічним акціонерним товариством “Донецький міський молочний завод №2» його боргових зобов'язань перед кредитором за кредитним договором №011-03-12 від 23 липня 2012 року, в повному обсязі.
Поручитель, підписанням договору поруки стверджував, що він ознайомлений з положеннями та умовами Кредитного Договору.
За змістом договору поручитель та боржник відповідають як солідарні боржники, що означає, що Кредитор у випадку наявності у Боржника прострочених Боргових Зобов'язань, може звернутись з вимогою про виконання Боргових Зобов'язань як до Боржника, так і до Поручителя, чи до обох одночасно (п.1.2.договору поруки).
Порукою забезпечуються вимоги Кредитора щодо повернення основної суми кредиту, наданого Боржнику. Боржник зобов'язаний повернути Кредитору повну суму отриманих Боржником кредитних коштів не пізніше “ 21» липня 2017 року включно, відповідно до умов встановлених в п. 1.3., 1.5. Кредитного Договору, чи в інший строк встановлений в Кредитному Договорі. Сума отриманого Кредиту може скласти 10 000 000 доларів США.
Сплата процентів за користування кредитом. За користування Кредитом Боржник зобов'язаний сплатити Кредитору Проценти, що нараховуються Кредитором змінюваною процентною ставкою, розрахованою за формулою: LIBOR ЗМ + 8,5% річних
Нараховані Проценти (крім Процентів за прострочений Кредит) сплачуються Боржником щомісячно у строки, визначені Кредитним Договором. При повному поверненні Кредиту, Проценти сплачуються одночасно з поверненням Кредиту (ініціюванням повернення Кредиту). Проценти на прострочений Кредит сплачуються одночасно з поверненням Кредиту (ініціюванням повернення Кредиту). Якщо дата повернення нарахованих процентів припадає на не Банківський День - платежі здійснюються Боржником в Банківський День, наступний за таким не Банківським Днем.
Інші платежі на користь Банку за Кредитним договором. Якщо Кредитним Договором встановлено обов'язок Боржника щодо сплати інших платежів на користь Кредитора (зокрема, але не виключно плату за відкриття рахунку при наданні кредиту, плату за зміну умов кредитного договору), то порукою за цим Договором забезпечуються також вимоги Кредитора щодо сплати таких платежів.
Згідно п.2.2 договору поруки сторони погодили, що розмір Боргових Зобов'язань за Кредитним Договором складатиметься із суми Кредиту, яка не погашена Боржником, суми нарахованих та не сплачених Боржником Процентів за користування Кредитом, суми пені та штрафу за невиконання зобов'язань за Кредитним Договором (у разі нарахування), інших платежів на користь Кредитора (якщо такі визначені Кредитним Договором) та витрат, понесених Кредитором у зв'язку із отриманням задоволення за Кредитним Договором за рахунок Поручителя (у випадку їх документального підтвердження).
У разі зміни (у т.ч. будь-якого збільшення) розміру Боргових Зобов'язань (включаючи збільшення основного зобов'язання за Кредитним договором та/або розміру процентів) після укладення цього Договору, такі Боргові Зобов'язання забезпечуються в їх повному розмірі.
Сторони визначили, що Поручитель відповідає перед Кредитором у тому ж обсязі, що і Боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів за користування кредитом, штрафу за невиконання умов Кредитного Договору та пені за прострочення виконання грошового зобов'язання, відшкодування понесених витрат, підтверджених документально.
Порукою за цим Договором забезпечуються вимоги Кредитора щодо сплати Боржником кожного і всіх його Боргових Зобов'язань за Кредитним Договором і в тому випадку, якщо за будь-якою з підстав, зазначених в законодавстві, право вимоги до Боржника, що випливає з Кредитного Договору, перейде від Кредитора до третьої особи, а також якщо за будь-якою з підстав, зазначених в законодавстві, обов'язок виконати Боргові Зобов'язання, що випливають з Кредитного Договору, перейде від Боржника до третьої особи.
Поручитель підтверджує, що він ознайомлений з положеннями Кредитного Договору, цілком розуміє його зміст та згоден виступати поручителем за Борговими Зобов'язаннями.
Поручитель приймає на себе зобов'язання, у випадку невиконання Боржником Боргових Зобов'язань перед Кредитором за Кредитним Договором, здійснити виконання Боргових Зобов'язань в обсязі, заявленому Кредитором, за виключенням Боргових Зобов'язань, виконаних Боржником, протягом 3-х Банківських Днів з дати отримання відповідної письмової вимоги Кредитора. Погашення здійснюється Поручителем шляхом перерахування відповідної суми на транзитний рахунок, що використовується для погашення заборгованості Боржника перед Кредитором за Кредитним Договором (п.3.2.).
Збільшення розміру зобов'язання Боржника у випадках, передбачених Кредитним Договором та додатковими угодами до нього (в тому числі, при пролонгації), тягне одночасне збільшення відповідальності Поручителя. Виражена в даному Договорі згода Поручителя на можливе збільшення своєї відповідальності дійсне відносно всіх випадків збільшення Боргових Зобов'язань, які будуть мати місце в період дії Кредитного Договору за умови внесення відповідних змін до цього Договору.
У відповідності до пунктів 4.1. договору поруки, Договір набирає чинності з моменту підписання Договору Сторонами та діє до повного виконання Боргових Зобов'язань за Кредитним Договором та за цим Договором.
Порука та відповідальність Поручителя припиняються лише після виконання Боргових Зобов'язань Боржником або Поручителем в повному обсязі (п.4.2 договору поруки).
На підставі заявок Позичальника (ПАТ “Донецький міський молочний завод №2»), Банком було перераховано позичальнику 9 500 000,00 доларів США, що підтверджувалось, як зазначено в рішенні меморіальними валютними ордерами.
Факт перерахування банком грошових коштів позичальнику в порядку норм ст.ст.13, 74 Господарського процесуального кодексу України протягом розгляду справи не заперечувався. Крім того, з банківських виписок ПАТ “Донецький міський молочний завод №2» слідувало, що позичальником здійснювалось часткове повернення кредитних коштів.
11.06.2015 в забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором №011-03-12 від 23.07.2012 між Публічним акціонерним товариством “Банк Петрокоммерц-Україна» та Компанією Долкерса Інвестмент ЛТД було укладено три договори застави на депозити, що розміщені у Банку, зокрема № 011-03-12/11, № 022-03-12/12; № 011-03-12/13.
24.06.2015 у зв'язку з укладенням Договору відступлення прав вимоги за депозитами між Банком, Долкерс Інвестмент ЛТД та ТОВ “Ді Ві Ді-Маркет» були внесені зміни до Договорів застави для забезпечення повного виконання зобов'язань за кредитним Договором за договорами застави № 011-03-12/11, № 022-03-12/12; № 011-03-12/13 від 11.06.2015.
02.03.2016 Банк, як заставодержатель майнових прав на грошові кошти ТОВ “Ді Ві Ді-Маркет», здійснив списання грошових коштів, які належали ТОВ “Ді Ві Ді-Маркет» на загальну суму 5 200 000,00 доларів США.
Станом на дату 03.03.2016 (з урахуванням проведеного списання коштів з рахунку ТОВ “Ді Ві Ді Маркет») кредитна заборгованість за кредитним договором № 011-03-12 від 23.07.2012, укладеним з ПАТ “Донецький міський молочний завод №2» становила 4 110 508,98 доларів США в т.ч.: заборгованість за основним боргом складала (аналітичний рахунок №2063635727301) - 4 109 473,68 доларів США (еквівалент по курсу НБУ за 02.03.2016 - 111 306 035,69 гривень); прострочена заборгованість за основним боргом складала - 0,00 доларів США; заборгованість за нарахованими відсотками складала (аналітичний рахунок №2068135727301) - 1 035,30 доларів США (еквівалент по курсу НБУ за 02.03.2016 - 28 041,34 гривень); прострочена заборгованість за нарахованими відсотками складала - 0,00 доларів США. Дана кредитна заборгованість підтверджується випискою станом на 02.03.2016.
На підставі постанови Правління Національного банку України від 17.03.2016 №169 “Про віднесення ПАТ “Банк Петрокоммерц-Україна» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 17.03.2016 №368 “Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ “Банк Петрокоммерц-Україна» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку».
Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 21.04.2016 №280 “Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ “Банк Петрокоммерц-Україна» виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 22.04.2016 №561 “Про початок процедури ліквідації ПАТ “Банк Петрокоммерц-Україна» та делегування повноважень ліквідатора банку».
На виконання вказаних положень та Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ “Банк Петрокоммерц-Україна» О.І. Гулей було створено комісію щодо перевірки правочинів Банку на предмет їх нікчемності (наказ від 07.11.2016 № 181 “Про створення комісії щодо перевірки правочинів Банку на предмет їх нікчемності», що надається).
За результатами перевірки було виявлено правочини, що є нікчемними, та наказом №185 від 30.11.2016 на підставі п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визнано нікчемними у тому числі договори застави № 011-03-12/11, № 022-03-12/12; № 011-03-12/13 від 11.06.2015, укладені з Компанією Долкерса Інвестментс ЛТД, а також правочини у вигляді списання 02.03.2016 грошових коштів з депозитних рахунків та з рахунків нарахованих відсотків ТОВ “Ді Ві Ді-Маркет» та направлення їх на погашення заборгованості за Кредитним договором № 011-03-12 від 23.07.2012, укладеним між ПАТ “Банк Петрокоммерц-Україна» та ПАТ “Донецький міський молочний завод № 2», в розмірі 3 890 526,32 доларів США за основним боргом та 1 309 980,9 доларів США за відсотками.
На підставі рішення кредитного комітету ПАТ “Банк Петрокоммерц-Україна», оформленим Протоколом №25 від 30.11.2016 ПАТ “Банк Петрокоммерц-Україна» було поновлено заборгованість ПАТ “Банк Петрокоммерц-Україна» та ПАТ “Донецький міський молочний завод № 2» за Кредитним договором № 011-03-12 від 23.07.2012.
27.03.2017 на адреси позичальника та поручителів направлені вимоги про дострокове повернення кредитних коштів.
Як вказував позивач у позовній заяві, всупереч зазначеним вище умовам щодо строків та сум повернення, позичальник не повернув Кредит в загальній сумі 8 000 000,00 доларів США.
Суд дійшов висновку, що самостійне застосування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб наслідків недійсності правочинів, а саме відновлення відображення в бухгалтерському обліку погашеної 02.03.2016 заборгованості ПАТ “Донецький міський молочний завод № 2» за Кредитним договором № 011-03-12 від 23.07.2012, у розмірі 3 890 526,32 доларів США заборгованості за основним боргом і 309 980,90 доларів США заборгованості за відсотками вчинено неправомірно. З огляду на викладені обставини, суд визнав обґрунтованою та документально доведеною сумою заборгованості ПАТ “Донецький міський молочний завод № 2» за Кредитним договором №011-03-12 від 23.07.2012, яка підлягає стягненню на користь ПАТ “Банк Петрокоммерц-Україна», 4 109 473,68 доларів США.
Крім суми основного боргу, позивачем було заявлено до стягнення проценти за користування кредитом в сумі 2 457 225,77 доларів США, нараховані за період з 01.05.2014 по 18.09.2017. Суд здійснивши перерахунок заявлених до стягнення процентів, дійшов висновку, що загальна сума процентів за період з 03.03.2016 по 27.05.2017, що підлягає стягненню на користь ПАТ “Банк Петрокоммерц-Україна» становить 469 548,51 доларів США.
За результатами розгляду заявлених вимог Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що діє в інтересах Публічного акціонерного товариства “Банк Петрокоммерц-Україна» суд ухвалив рішення від 24.04.2025 в межах справи №905/2030/19 (905/2235/17), яким задовольнив частково позовні вимоги, зокрема стягнув з Приватного акціонерного товариства “Геркулес», як солідарного з Публічним акціонерним товариством “Донецький міський молочний завод №2» боржника, на користь Публічного акціонерного товариства “Банк Петрокоммерц-Україна» 4 109 473,68 доларів США заборгованості за кредитом, 469 548,51 доларів США заборгованості за процентами.
Східний апеляційний господарський суд постановою від 23.10.2025 апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що діє в інтересах Публічного акціонерного товариства «Банк Петрокоммерц-Україна» залишив без задоволення; рішення Господарського суду Донецької області від 24.04.2025 у справі №905/2030/19 (905/2235/17) залишив без змін.
Верховний суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.02.2026 касаційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що діє в інтересах Публічного акціонерного товариства "Банк Петрокоммерц-Україна" залишив без задоволення; рішення Господарського суду Донецької області від 24.04.2025 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 23.10.2025 у справі № 905/2030/19 (905/2235/17) залишив без змін.
Виходячи із зазначеного, рішення суду від 24.04.2025 оскаржувалось за ініціативою Фонду гарантування вкладів в апеляційному та касаційному порядку, при цьому залишено без змін та набрало законної сили. Приватним акціонерним товариством “Геркулес» зазначене рішення не оскаржувалось.
Враховуючи зазначене, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, що діє в інтересах Публічного акціонерного товариства “Банк Петрокоммерц - Україна», звернувся до Господарського суду Донецької області в межах справи про банкрутство №905/2030/19 із заявою з грошовими вимогами до боржника, в якій просив: визнати причини пропуску поважними та поновити строк на подання письмової заяви з вимогами до боржника - Приватного акціонерного товариства “Геркулес»; визнати Публічне акціонерне товариство “Банк Петрокоммерц- Україна» конкурсним кредитором у справі № 905/2030/19 про банкрутство Приватного акціонерного товариства “Геркулес» із сумою вимог 193 881 752,00 гривень, з яких 193 881 752,00 гривень - 4 черга погашення; включити Публічне акціонерне товариство “Банк Петрокоммерц-Україна» конкурсним кредитором у справі № 905/2030/19 про банкрутство Приватного акціонерного товариства “Геркулес» із сумою вимог 193 881 752,00 гривень, з яких 193 881 752,00 гривень - 4 черга погашення.
Відповідач заперечував проти визнання грошових вимог вказаного кредитора, оскільки до суду не надано оригінали первинних доказів, а боржником вони ставляться під сумнів.
За результатами розгляду поданої заяви суд визнав Публічне акціонерне товариство “Банк Петрокоммерц- Україна» конкурсним кредитором у справі № 905/2030/19 про банкрутство Приватного акціонерного товариства “Геркулес» із сумою вимог 193 881 752,00 гривень, який не має права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів, з мотивів викладених ухвалі.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, колегія судів враховує наступне.
Згідно з ч.1 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КузПБ), конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Відповідно до ч. 4 ст. 45 КУзПБ для кредиторів, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, усі дії, вчинені у судовому процесі, є обов'язковими так само, як вони є обов'язковими для кредиторів, вимоги яких були заявлені протягом встановленого строку. Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, задовольняються в порядку черговості, встановленої цим Кодексом. Кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною першою цієї статті, є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.
Верховний суд у постановах від 20.06.2019 у справі №915/535/17, від 25.06.2019 у справі №922/116/18, від 15.10.2019 у справі №908/2189/17, від 10.02.2020 у справі №909/146/19, від 27.02.2020 у справі №918/99/19 наголошував, що заявлені у справі про банкрутство грошові вимоги можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору.
Згідно з усталеною практикою Верховного Суду щодо порядку розгляду кредиторських вимог у справі про банкрутство, ролі та обов'язків суду на цій стадії провадження у справі про банкрутство під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом; суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі №908/710/18, 25.06.2019 у справі №922/116/18, від 15.10.2019 у справі №908/2189/17, від 24.10.2019 у справі №910/10542/18, від 07.11.2019 у справі №904/9024/16).
У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов'язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі №908/710/18, від 15.10.2019 у справі №908/2189/17).
Верховний Суд, зокрема, у постанові від 22.12.2022 у справі №910/14923/20 наголосив, що для запобігання визнанню необґрунтованих вимог до боржника та порушенню цим прав його кредиторів до доведення обставин, пов'язаних із виникненням заборгованості боржника-банкрута, пред'являються підвищені вимоги.
Розглядаючи кредиторські вимоги, суд виходячи з приписів статей 45 - 47 КУзПБ має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог, з урахуванням чого з'ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов'язання (висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 10.02.2020 у справі №909/146/19, від 27.02.2020 у справі №918/99/19, від 29.03.2021 у справі №913/479/18).
Системний аналіз цих приписів засвідчує, що законодавцем у справах про банкрутство обов'язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог, а предметом розгляду в цьому випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог кредитором-заявником. Запроваджений законодавцем підвищений стандарт доказування у справах про банкрутство для кредиторів приводить у випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог до прийняття рішення судом про відмову у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Надані кредитором докази мають відповідати засадам належності, допустимості, достовірності та вірогідності, передбаченим статтями 76-79 Господарського процесуального кодексу України.
Заявлені грошові вимоги в межах даної справи кредитор обґрунтовує рішенням Господарського суду Донецької області від 24.04.2025 у справі № 905/2030/19 (905/2235/17), яким встановлено факт заборгованості ПрАТ «Геркулес», як солідарного з Публічним акціонерним товариством «Донецький міський молочний завод №2» боржника перед Публічним акціонерним товариством «Банк Петрокоммерц-Україна» в розмірі: 4 109 473,68 доларів США заборгованості за кредитом, 469 548,51 доларів США заборгованості за процентами.
Суд першої інстанції, враховуючи положення ст.75 ГПК України дійшов висновку, що ухвалене 24.04.2025 у справі №905/2030/19 (905/2235/17) рішення Господарського суду Донецької області має преюдиціальне значення та встановлені ним факти повторного доведення не потребують.
Відповідно до ч.4 ст.75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преюдиціальні факти - це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили.
Преюдиціальність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб'єктивними і об'єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішення у такій справі правовідносини.
Суб'єктивними межами є те, що у двох справах беруть участь одні й ті самі особи чи їх правонаступники, чи хоча б одна особа, щодо якої встановлено ці обставини. Об'єктивні межі стосуються обставин, встановлених рішенням суду.
Преюдиціальні обставини не потребують доказування, якщо одночасно виконуються такі умови: обставина встановлена судовим рішення; судове рішення набрало законної сили; у справі беруть участь ті самі особи, які брали участь у попередній справі, чи хоча б одна особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Не потребують доказування обставини, встановлені рішенням суду, тобто ті обставини, щодо яких мав місце спір і які були предметом судового розгляду. Не має преюдиціального значення оцінка судом конкретних обставин справи, які сторонами не оспорювалися, мотиви судового рішення, правова кваліфікація спірних відносин. Преюдиціальне значення можуть мати ті факти, щодо наявності або відсутності яких виник спір, і які, зокрема зазначені у резолютивній частині рішення.
Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.
В рішенні суду від 24.04.2025 в межах справи №905/2030/19 (905/2235/17) встановлено факт видачі кредиту Публічним акціонерним товариством «Банк Петрокоммерц-Україна», його часткового погашення ПАТ “Донецький міський молочний завод №2» та факт неповернення кредитних коштів в повному обсязі, у відповідності до умов кредитного договору №011-03-12 від 23.07.2012, в забезпечення якого, зокрема, укладено договір поруки №011-03-12/4 від 23.07.2012 з Приватним акціонерним товариством “Геркулес», що стало підставою для стягнення 4 109 473,68 доларів США заборгованості за кредитом, 469 548,51 доларів США заборгованості процентів з відповідача та солідарних з ним боржників, в тому числі з ПрАТ «Геркулес». Тобто факт наявності боргу у відповідному розмірі встановлено відповідним рішенням суду, у зв'язку з чим колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ухвалене 24.04.2025 у справі №905/2030/19 (905/2235/17) рішення Господарського суду Донецької області має преюдиціальне значення, а встановлені ним факти повторного доведення не потребують.
Колегія суддів враховує сталу правову позицію Верховного Суду, яка викладена, зокрема, у постанові від 15.03.2023 у справі №904/10560/17, згідно з якою: «у разі виникнення мотивованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника таких кредиторських вимог покладається обов'язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог».
Втім, Верховний Суд зауважив, що заборгованість боржника перед кредитором, яка підтверджена судовим рішенням, що набрало законної сили, може ставитися під сумнів господарським судом під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами виключно у виняткових випадках. Водночас саме у цих випадках є необхідність у додатковому доведенні кредитором обґрунтованості своїх безспірних вимог первинними документами з урахуванням «підвищеного стандарту доказування».
Така позиція наведена Верховним Судом у постанові від 12.03.2025 у справі №903/347/24, в якій касаційний суд навів примірний перелік виняткових випадків, коли безспірні вимоги кредитора потребують додаткового доведення первинними документами з урахуванням «підвищеного стандарту доказування», що залежить від обставин кожної конкретної справи. При цьому, до таких обставин не відноситься не підтверджені сумніви боржника.
Заявник у поданій апеляційні скарзі зауважує, що на момент звернення до суду з вимогами у кредитора не було та не могло бути оригіналів кредитного договору та договору поруки, у зв'язку з тим, що відповідні документи були передані ТОВ «ФК «Юніко Фінанс» та ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста», з якими були укладені договори відступлення права вимоги, який в подальшому визнаний недійсним на підставі рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2020 у справі № 910/8852/20, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.05.2021 та постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 02.11.2023, та Банк не звертався до них щодо повернення документів. Тобто копії кредитного договору та договору поруки, що були надані кредитором суду, не могли бути ним в належний спосіб засвідчені, оскільки оригіналів цих документів у кредитора не було.
Враховуючи зазначене, заявником також було подано клопотання про витребування у кредитора оригінали доказів, доданих до заяви з кредиторськими вимогами, а також оригінали всіх інших первинних документів на підтвердження вимог до ПрАТ «Геркулес».
Вказане клопотання обґрунтовано наявністю у скаржника сумнівів щодо достовірності наданих до суду першої інстанції копій кредитного договору та договору поруки оригіналам, оскільки кредитор не мав можливості особисто їх засвідчити під час подання заяви, а також протиправно ухилився від виконання законодавчого обов'язку зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 91 ГПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Частиною 6 ст. 91 ГПК України встановлено, якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу.
Зі змісту поданого клопотання заявником не зазначено в чому саме полягає його сумнів щодо поданих копій та чим саме подані копії не відповідають оригіналу, при цьому з наявних копій кредитного договору №011-03-12 від 23.07.2012 та договору поруки №011-03-12/4 від 24.07.2012 вбачається відсутність виправлень та інших ознак можливої невідповідності оригіналам, а також зазначені документи мають такі реквізити, як підписи представників сторін, які скріплені відповідними печатками. Всі підписанти правочинів, доданих до позовної заяви є учасниками справи, а отже мали можливість подати заперечення щодо невідповідності поданих копій цих документів оригіналам та надати власні копії або оригінали, чого не було зроблено в тому числі ПрАТ «Геркулес». Копія договору поруки №011-03-12/4 від 23.07.2012 у п.2.5 містить застереження про те, що Поручитель (ПрАТ “Геркулес») підтверджує, що він ознайомлений з положеннями Кредитного договору, цілком розуміє його зміст та згоден виступати поручителем за борговими зобов'язаннями. Крім того, вказаний договір містить основні умови кредитного договору.
Враховуючи викладене, в умовах відсутності доказів з боку скаржника, якими би спростовувалась заборгованість перед Банком, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення клопотання про витребування та погоджується з висновком суду першої інстанції, що сама лише відсутність у кредитора оригіналів спірних правочинів жодним чином не впливає на наявність у останнього права вимоги в умовах, що склалися.
Колегія суддів також враховує непослідовну позицію скаржника, яка свідчить про намагання ухилитися від виконання зобов'язань, а не встановити справедливий баланс інтересів сторін. Так, одним з доводів скаржника є посилання на лист ТОВ “Фінансова компанія “Інвестохіллс Веста», в якому останнє зазначає про те, що Фонд гарантування вкладів не звертався до ТОВ з вимогою про повернення документів, які були передані останньому за договором відступлення прав вимоги, визнаним в наступному недійсним. При цьому боржник самостійно не намагається встановити, які договори знаходяться у ТОВ “Фінансова компанія “Інвестохіллс Веста» та не вимагає витребувати їх у останнього з метою спростування вимог Банку. Зазначене є порушенням фундаментального процесуального принципу змагальності сторін, , який, серед іншого, полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно прецедентної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) (яка є джерелом права при розгляді справ судами відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини») одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного й обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відступ від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. пункт 46 рішення у справі «Устименко проти України», пункт 31 рішення у справі «Марушин проти Росії», пункт 61 рішення у справі «Брумареску проти Румунії»).
Відповідно до орієнтирів дотримання міжнародних стандартів, наведених ЄСПЛ у рішенні від 11.07.2017 у справі «Морейра Феррейра проти Португалії», відступ від принципу правової визначеності є необхідним і виправданим у разі виявлення суттєвого недоліку попереднього провадження, який може вплинути на результат справи, або у випадках, коли необхідність забезпечення відшкодування, особливо в контексті виконання рішень Суду, в цілому свідчить на користь поновлення провадження (пункт 62 рішення).
Наведені висновки ЄСПЛ підтверджують обґрунтованість викладених вище мотивів Верховного Суду про те, що безспірні вимоги кредитора (заборгованість підтверджена судовим рішенням, що набрало законної сили) можуть потребувати додаткового доведення первинними документами з урахуванням «підвищеного стандарту доказування» лише у виняткових випадках.
У справі, що розглядається, суди першої інстанції встановлено, що грошові вимоги ПАТ “Банк Петрокоммерц-Україна» заявлені у справі, складаються із заборгованості за кредитом в сумі 4 109 473,68 доларів США та заборгованості за процентами в сумі 469 548,51 доларів США, присуджених з ПрАТ «Геркулес» на підставі рішення Господарського суду Донецької області від 24.04.2025 у справі №905/2030/19 (905/2235/17), яке ПрАТ «Геркулес». До того ж, в межах цього провадження, як зазначалося вище, боржник не спростовує належними та допустимими доказами відповідність наданих до матеріалів справи копій договорів підписаним сторонами оригіналам.
З'ясувавши вказані обставини, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що зазначеним судовим рішенням визначений розмір грошових зобов'язань ПАТ “Банк Петрокоммерц-Україна» перед ПрАТ «Геркулес».
Водночас, боржник намагається заперечити безспірні вимоги кредитора, проте не надає доказів, які б свідчили про наявність суттєвого недоліку позовного провадження, у якому розглядався та був вирішений відповідний спір про стягнення з боржника заборгованості за кредитним договором на користь кредитора.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що заявником не вказано виняткових обставин для поставлення господарським судом під сумнів заборгованості боржника, яка підтверджена судовим рішенням у справі №905/2030/19 (905/2235/17), що набрало законної сили.
Колегія суддів наголошує, що ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже, системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб'єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику ЄСПЛ як джерело права.
Згідно з преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини рішенням ЄСПЛ від 25.07.2002 у справі за заявою №48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України" та рішенням ЄСПЛ від 28.10.1999 у справі за заявою №28342/95 "Брумареску проти Румунії" існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлене під сумнів (близький за змістом висновок викладено в пунктах 59-62 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.11.2022 у справі №910/11273/20).
Отже, доводи заявника про порушення судом першої інстанції норм процесуального права під час апеляційного перегляду справи не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.
З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції належним чином досліджені обставини, що мають значення для справи, а викладені в оскаржуваному судовому рішенні висновки відповідають фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства “Геркулес» не підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду Донецької області від 15.01.2026 підлягає залишенню без змін.
Враховуючи, що апеляційна скарга залишається без задоволення, відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір за її подання залишається за скаржником.
Керуючись ст.ст.129, 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд
1.Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства “Геркулес» на ухвалу Господарського суду Донецької області від 15.01.2026 у справі 905/2030/19 - залишити без задоволення.
2.Ухвалу Господарського суду Донецької області від 15.01.2026 у справі №905/2030/19 - залишити без змін.
3.Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена 19.03.2026.
Головуючий суддя П.В. Демідова
Суддя О.О. Крестьянінов
Суддя Н.О. Мартюхіна