Житомирський апеляційний суд
Справа №296/646/26 Головуючий у 1-й інст. Покатілов О. Б.
Номер провадження №33/4805/642/26
Категорія ст.173 КУпАП Доповідач Кузнецов Д. В.
18 березня 2026 року м.Житомир
Суддя Житомирського апеляційного суду Кузнецов Д.В., за участі захисника Товянської І.О., потерпілої ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову судді Корольовського районного суду м. Житомира від 10 лютого 2026 року, якою останнього визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП,
Постановою судді Корольовського районного суду м. Житомира від 10 лютого 2026 року ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП, та на неї накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 85 (вісімдесят п'ять) гривень. Стягнуто з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір у розмірі 665,60 грн.
Згідно з постановою судді місцевого суду, ОСОБА_2 09.01.2026 року близько 13 год. 45 хв., перебуваючи поблизу будинку №2, по вул. Тутковського в м. Житомирі, виражалася нецензурною лайкою в адресу ОСОБА_1 , чим порушувала громадський порядок і спокій громадян.
Не погоджуючись з вказаною постановою судді місцевого суду, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить постанову скасувати закрити провадження у зв'язку з відсутністю в її діях події і складу адміністративного правопорушення, посилаючись на однобічність судового розгляду та неповноту висновків суду. В апеляційній скарзі підтвердила, що 09 січня 2026 року між нею та сусідкою ОСОБА_3 стався конфлікт, в ході якого остання кричала та погрожувала, що відбуксує її авто. З метою припинення протиправної поведінки сусідки, вона викликала наряд поліції, а отже, на її думку, відсутня вина у формі прямого умислу. Вважає, що зазначений в матеріалах свідок не зазначає про нецензурну лайку з її боку. Також посилається, що її дії не утворюють об'єктивної сторони складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП. На думку апелянта, протокол про адміністративне правопорушення не містить інформації про кількість потерпілих, в який спосіб порушено громадський спокій та порядок.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення захисника Товянської І.О. та потерпілої ОСОБА_1 , перевіривши доводи апеляційної скарги, приходжу до наступного висновку.
Згідно зі ст.245 КУпАП України, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Як зазначено в ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як наголошується в ст. 251 КУпАП.
Дані вимоги закону при розгляді матеріалів за протоколом про адміністративне правопорушення судом першої інстанції загалом дотримані і висновок суду про визнання ОСОБА_2 винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджений наявними в матеріалах справи доказами, а зміст постанови відповідає положенням статей 283, 284 КУпАП.
У суді першої інстанції ОСОБА_2 пояснила, що того дня вона у дворі будинку, в якому проживає, поставила автомобіль на вільне місце. Їй у скло постукала сусідка, яка вимагала від неї звільнити паркомісце. Свідків вказаної події не було. Нецензурною лайкою вона не висловлювалася.
Потерпіла ОСОБА_1 в суді першої інстанції пояснила, що вона зранку почистила місце для свого автомобіля, потім поїхала. Коли вона повернулася, то на розчищеному місці стояв автомобіль ОСОБА_2 . Вона ( ОСОБА_1 ) зробила ОСОБА_2 зауваження, а у відповідь отримала нецензурну лайку.
Допитаний у судовому засіданні судом першої інстанції свідок ОСОБА_4 пояснив, що був на балконі власної квартири та чув як ОСОБА_2 висловлюється нецензурною лайкою та образливими словами на адресу сусідки на ім'я ОСОБА_5 .
Статтею 173 КУпАП визначено, що адміністративна відповідальність наступає за дрібне хуліганство, тобто нецензурну лайку в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян.
Дрібне хуліганство характеризується умислом, тобто, особа, яка здійснює дрібне хуліганство, розуміє, усвідомлює, що своїми діями вона порушує громадський порядок і бажає або свідомо допускає прояв неповаги до суспільства.
Суть даного правопорушення зводиться до вчинення таких дій, що привели до порушення громадського порядку і спокою громадян.
Громадський порядок - це обумовлена потребами суспільства система врегульованих правовими та іншими соціальними нормами відносин, що складаються у громадських місцях в процесі спілкування людей, і яка має на меті забезпечення спокійної обстановки суспільного життя, нормальних умов для праці і відпочинку людей, для діяльності державних органів, а також підприємств, установ та організацій.
Громадська небезпека дій правопорушників проявляється в тому, що дрібне хуліганство певною мірою дезорганізує весь комплекс суспільних відносин, що склалися, а дії правопорушників спрямовані проти забезпечення нормального життя, суспільно-політичної діяльності громадян. Дрібне хуліганство необхідно відрізняти від таких схожих дій, як самоправство, приниження гідності, нанесення побоїв, або інших проступків, які мають наслідком адміністративну чи кримінальну відповідальність (поява у нетверезому стані у громадських місцях, порушення правил руху, справи приватного обвинувачення, домашнє насильство тощо).
Також з диспозиції статті вбачається, що одним з елементів об'єктивної сторони є місце вчинення правопорушення - громадські місця, тобто місця скупчення громадян, проведення громадських заходів, тощо.
Тобто, громадське місце є обов'язковою ознакою, яка підлягає доказуванню під час розгляду справи про адміністративні правопорушення. Громадським місцем визначається вільна в доступі необмеженому колу осіб територія нежитлового та невиробничого призначення, яка використовується для задоволення особистих потреб, у межах якої здійснюється державне регулювання суспільних відносин з охорони громадського порядку. Отже, громадське місце є публічним і знаходиться у вільному доступі для необмеженого кола осіб, незалежно від соціальної, групової чи іншої належності й без будь-яких спеціальних дозволів.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого даною нормою, полягає у нецензурній лайці в громадських місцях, образливому ставленні до громадян та інших діях, що порушують громадський порядок і спокій громадян.
До поняття «інші подібні дії» слід віднести такі прояви дрібного хуліганства, як: насильницьке вторгнення в громадські місця всупереч забороні певних осіб, покликаних слідкувати за порядком; співання нецензурних пісень, розповідання вульгарних анекдотів групам людей; вигуки, свист під час демонстрації кінофільмів; ґвалт, крики з хуліганських мотивів біля вікон громадян у нічний час; публічне справляння природних потреб у невідведених для цього місцях; поява у громадському місці в оголеному вигляді; самовільне без потреби зупинення комунального транспорту; нанесення непристойних малюнків на тротуари, стіни, паркани, двері чи вчинення написів нецензурного змісту; грубе порушення черг, яке супроводжується ображанням громадян та проявом неповаги до них; знищення або пошкодження з хуліганських мотивів якого-небудь майна у незначних розмірах; зривання афіш, плакатів, газет, оголошень зі стендів; умисна (з бешкетництва) швидка їзда на автомобілях та мотоциклах по калюжах поблизу тротуарів, зупинок, інших місць скупчення людей тощо.
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі прямого або непрямого умислу. Особа усвідомлює, що її дії протиправні, вона передбачає, що в результаті їх здійснення будуть порушені громадський порядок і прагне до цього.
Хуліганство, як правопорушення, виключається за наявності таких умов: конфлікт має місце між знайомими, на ґрунті особистих неприязних відносин, тобто, без мотивів явної неповаги до суспільства. У такому випадку дії сторін у конфлікті визнаються правопорушенням залежно від шкоди, яка спричинена фактично та від передбачення кримінальної чи адміністративної відповідальності за спричинення такої шкоди.
Обставини вчиненого ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП, підтверджені наявними у справі належними та допустимими доказами, дослідженими в судовому засіданні: відомостями протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 466768 від 14 січня 2026 року; рапортом інспектора чергового Житомирського РУП №2 ГУНП в Житомирській області про те, що 09.01.2026 надійшла заява від ОСОБА_1 щодо неправомірних дій ОСОБА_6 , яка ображала її словами нецензурної лайки; заявою та письмовими поясненнями потерпілої ОСОБА_1 , яка зазначила, що 09.01.2026, побачивши автомобіль сусідки ОСОБА_2 на стоянці у дворі, підійшла та пояснила, що вона розчистила дорогу, на що ОСОБА_2 відповіла словами нецензурної лайки; письмовими поясненними свідка ОСОБА_4 , який зазначив, що 09.01.2026 чув, як жінка, яка керувала автомобілем «Mitsubishi Outlander» виражалася нецензурною лайкою на адресу сусідки ОСОБА_7 , також принижувала, називаючи «колхозницею», рапортом поліцейського СПОГ ВВГ Житомирського РУП №2 ГУНП в Житомирській області Вирового В., за відомостями якого встановлено, що ОСОБА_2 має подвійне громадянство та телефонуючи на лінію «102» вона представилась ОСОБА_6 .
Також факт вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП, підтверджується поясненнями потерпілої ОСОБА_1 та безпосереднього свідка ОСОБА_4 , які були допитані судом першої інстанції, та дали показання аналогічні письмовим поясненнями, наявними в матеріалах справи.
Показання потерпілої та безпосереднього свідка щодо обставин події, є послідовними, взаємоузгодженими, об'єктивних даних ставити під сумнів їх показання апеляційним судом не встановлено.
Крім того, до матеріалів справи долучений відеозапис, на якому зафіксовані події складання адміністративних матеріалів відносно ОСОБА_2 , яка неодноразово повідомила поліцейського, що дійсно висловлювалася нецензурною лайкою на адресу сусідки, оскільки та лізла пальцями в обличчя, та погрожувала відтягнути авто, що також є підтвердженням наявності в діях ОСОБА_2 ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП.
На думку апеляційного суду, суддя, проаналізувавши вищевказані докази у їх сукупності та взаємозв'язку, дійшла вірного висновку про те, що в діях ОСОБА_2 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, дрібне хуліганство, а саме, особа висловлювалась нецензурною лайкою на адресу ОСОБА_1 , чим порушила громадський порядок та спокій громадян.
Крім того, протокол про адміністративне правопорушення відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, в якому обґрунтовано зазначено, які дії, вчинила ОСОБА_2 - нецензурна лайка в бік ОСОБА_1 , які складають суть адміністративного правопорушення, його об'єктивну сторону, а тому доводи апелянта в цій частині є необґрунтованими.
Таким чином, фактичні обставини щодо вчинення адміністративного правопорушення судом першої інстанції встановлені вірно, а вина ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, доведена зібраними та перевіреними у справі доказами, яким дана належна правова оцінка.
Судом першої інстанції повно та всебічно з'ясовано всі обставини справи та правильно надано оцінку доказам, які містяться в матеріалах справи про адміністративне правопорушення .
За таких обставин, посилання апелянта на необґрунтованість висновків суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, є такими, що не заслуговують на увагу, так як повністю спростовуються дослідженими судом доказами, яким надана належна правова оцінка.
Інших доводів, які б безумовно спростовували висновки суду першої інстанції, в апеляційній скарзі наведено не було.
Істотних порушень судом першої інстанції норм матеріального права або порушень норм процесуального права під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, при апеляційному перегляді не встановлено, судове рішення є законним та обґрунтованим, належним чином умотивованим.
За наведеного, підстав для скасування оскаржуваної постанови, суд апеляційної інстанції не вбачає.
Керуючись ст.294 КУпАП,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову судді Корольовського районного суду м. Житомира від 10 лютого 2026 року - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя: