Кіровоградської області
"20" січня 2011 р.
Справа № 17/98
Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Таран С.В., розглянувши матеріали справи №17/98
за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Верес", м. Київ
до відповідача: відкритого акціонерного товариства "Кіровоградобленерго" в особі Онуфріївського району електричних мереж, смт. Павлиш Онуфріївського району Кіровоградської області
про зобов'язання вчинити дії та про визнання попередження про припинення постачання електроенергії та рахунку-фактури незаконними
представники:
від позивача - Таніч Ю.О., довіреність б/н від 14.12.2010 р.;
від відповідача - Лисенко С.В., довіреність №206/07 від 14.01.2010 р.
В судовому засіданні 20.12.2010 р. оголошувалась перерва до 15 год. 30 хв. 12.01.2011 р. та в судовому засіданні 12.01.2011 р. до 14 год. 30 хв. 20.02.2011 р.
Товариством з обмеженою відповідальністю "Верес" (далі - ТОВ "Верес") подано позов про спонукання відкритого акціонерного товариства "Кіровоградобленерго" в особі Онуфріївського району електричних мереж (далі - ТОВ "Кіровоградобленерго") до належного виконання умов договору №42-2003 р. в плані задоволення вимог про внесення коригування договірної величини споживання електричної енергії на розрахунковий період жовтень 2010 року у сторону її збільшення до раніше заявлених величин та про визнання незаконними, та такими, що не підлягають виконанню, попередження відповідача б/н від 25.11.2010 року про припинення постачання електроенергії та рахунку-фактури №42/1 за спожиту електричну енергію від 25.11.2010 року.
Відповідач позов заперечив, посилаючись на те, що позивачеві правомірно було відмовлено у коригуванні (збільшенні) передбаченої договором величини споживання електричної енергії з причин невиконання (неналежного виконання, виконання не у встановлений договором строк) ТОВ "Верес" зобов'язання щодо оплати електроенергії за договором (а.с.46-48).
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, оцінивши наявні в матеріалах справи та досліджені в судовому засіданні докази, господарський суд встановив наступне.
20.06.2003 р. між відкритим акціонерним товариством "Кіровоградобленерго", в особі його структурного підрозділу - Онуфріївської філії ("постачальник") та товариством з обмеженою відповідальністю "Верес" ("споживач") було укладено договір №42 про постачання електричної енергії (далі - договір №42 від 20.06.2003 р.), за умовами якого постачальник зобов'язався постачати електричну енергію споживачу в обсягах, визначених додатком до цього договору "Відомість про обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачу", в межах дозволеної потужності 650 кВт згідно з категорією струмоприймачів споживача відповідно до ПУЕ та гарантованого рівня надійності електропостачання схем електропостачання із дотриманням граничних показників якості електричної енергії, а споживач зобов'язався оплачувати постачальнику вартість електричної енергії та здійснювати інші платежі згідно з умовами договору та додатками до нього, що є його невід'ємними частинами.
Договір №42 від 26.06.2003 р. про постачання електричної енергії підписаний повноважними представниками сторін та посвідчений їх печатками; на момент виникнення спірних правовідносин та на даний час є чинним.
За своєю правовою природою даний договір є договором енергопостачання.
Згідно частини першої статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальна організація (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (електроенергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Аналогічні приписи містить стаття 714 Цивільного кодексу України.
У відповідності до приписів статті 276 Господарського кодексу України загальна кількість енергії, що відпускається, визначається за погодженням сторін; пропозиції абонента щодо кількості енергії є пріоритетними за наявності виробничих можливостей у енергопостачальника; оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати.
В додатку №1 до договору в редакції від 25.03.2005р. сторонами визначений порядок розрахунків (а.с.114), в додатку №2 до договору - обсяги постачання електричної енергії споживачу на 2010 рік (а.с.18).
Відповідно до додатку №1 до договору “Порядок розрахунків” розрахунковим вважається період з 25 числа місяця до такого ж числа наступного місяця.
Пунктом 2 додатку №1 до договору №42 від 26.06.2003 р. визначено, що споживач до початку розрахункового періоду здійснює 100% оплату обсягу очікуваного споживання електричної енергії, заявленого на наступний розрахунковий період; розмір суми платежу розраховується споживачем самостійно як сума добутків рівнів тарифу відповідного класу на очікуваний обсяг споживання електричної енергії, визначених на наступний розрахунковий період; у разі відсутності інформації про рівень тарифів на наступний розрахунковий період до дня здійснення попередньої оплати, споживач розраховує суму платежу за тарифами, що діють у поточному розрахунковому періоді.
Сторонами також узгоджено, що споживач має право на зміну (коригування) договірних величин споживання електричної енергії у порядку, визначеному умовами розділу 5 цього договору (пункт 3.2.1 договору №42 від 20.06.2003 р.).
Умовами розділу 5 договору №42 від 20.06.2003 р. передбачено, що для визначення договірних величин споживання електричної енергії та потужності на наступний рік споживач не пізніше 1 листопада поточного року надає постачальнику електричної енергії відомості про розмір очікуваного споживання електричної енергії (по формі додатку "Відомість про обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачу"); споживач має право уточнювати розмір споживання електричної енергії на наступний місяць у разі зміни планів виробництва або режимів роботи (пункт 5.1 розділу 5 договору №42 від 20.06.2003 р.).
Згідно пункту 5.2 розділу 5 договору №42 від 20.06.2003 р. договірна величина споживання електричної енергії визначається на рівні: заявленої споживачем згідно з пунктом 5.1 цього договору - у разі відсутності у споживача заборгованості за використану електричну енергії або в разі виконання боргових зобов'язань та проведення поточних платежів у визначені терміни; забезпечення обсягом попередньої оплати споживача; передбаченому кошторисом доходів та видатків на оплату спожитої електроенергії-для установ та організацій, що фінансуються з бюджету.
На жовтень 2010 року позивачу був затверджений обсяг постачання електричної енергії в кількості 74370 кВт/год.
Позивач звернувся до відповідача з заявами б/н від 11.10.2010 р. та від 12.10.2010 р. про коригування договірної величини споживання електричної енергії і просив збільшити обсяг споживання електроенергії на жовтень місяць 2010 р. до 150 000 кВт/год (а.с.27, 98).
Відповідач в повідомленнях від 11.10.2010 р. та від 19.10.2010 р. відмовив позивачу у здійсненні коригування договірної величини споживання електричної енергії на жовтень місяць 2010 р., посилаючись на те, що позивачем несвоєчасно було проведено попередню оплату жовтневого електроспоживачання при договірній величині 74370 кВт/год. (а.с.31,32).
В подальшому у зв'язку з перевищенням позивачем ліміту споживання електричної енергії у жовтні місяці 2010 р. у позивача виникла заборгованість в сумі 105386,06 грн., відповідач надіслав позивачу попередження від 25.11.2010р. про припинення постачання електроенергії з 10 години 02.12. 2010 р. у разі не вжиття заходів для погашення існуючої заборгованості (а.с. 24) та відповідний рахунок-фактуру №42/1 за спожиту електроенергію від 25.11.2010 р. (а.с.25).
Позивач звернувся з позовом до суду про спонукання відповідача до належного виконання умов договору №42 від 20.06.2003 р. в плані задоволення вимог про внесення коригування договірної величини споживання електричної енергії на розрахунковий період жовтень 2010 року у сторону її збільшення до раніше заявлених величин та про визнання незаконними й такими, що не підлягають виконанню, попередження відповідача б/н від 25.11.2010 року про припинення постачання електроенергії та рахунку-фактури №42/1 за спожиту електричну енергію від 25.11.2010 року.
В задоволенні вказаних позовних вимог слід відмовити з наступних підстав.
В силу вимог статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтями 193 Господарського кодексу України, 525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів та умов договору; одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.
Під час виконання умов договору №42 від 20.06.2010 р., а також вирішення всіх питань, що не обумовлені ним, сторони зобов'язались керуватися чинним законодавством України, зокрема Правилами користування електричної енергії, затвердженими в установленому порядку (пункт 2 договору №26 від 20.06.2003 р.).
Правовідносини у сфері електроенергетики регулюються Законом України «Про електроенергетику», Правилами користування електричною енергією, затвердженими постановою НКРЕ України від 31.07.1996р. №28 та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 02.08.1996 р. за №417/1442 (далі - Правила), Порядком постачання електричної енергії споживачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.03.1999р. № 441 тощо.
Відповідно до пункту 4.4 Правил та пункту 5.5 договору №42 від 20.06.2003 р. в редакції додаткової угоди до нього від 25.12.2009 р. (а.с.130) споживач має право протягом розрахункового періоду звернутися до постачальника електричної енергії за регульованим тарифом із заявою щодо коригування договірної величини споживання електричної енергії. Постачальник електричної енергії за регульованим тарифом протягом п'яти робочих днів від дня отримання звернення розглядає заяву споживача, приймає рішення за цим зверненням та не пізніше шостого робочого дня від дня отримання звернення письмово повідомляє споживача про результати розгляду заяви. Пропозиції споживача щодо коригування договірних величин є пріоритетними за умови попередньої оплати додатково заявлених обсягів та отримання постачальником за регульованим тарифом заяви споживача не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення розрахункового періоду. Постачальник електричної енергії за регульованим тарифом має право відмовити споживачу в коригуванні (збільшенні) договірних величин у разі невиконання споживачем своїх зобов'язань щодо оплати електричної енергії за договором про постачання електричної енергії.
Отже, зазначеною нормою та умовами договору №42 від 20.06.2003 р. детально визначено процедуру розгляду постачальником пропозиції споживача та умови її пріоритетності, що складаються з попередньої оплати додатково заявлених обсягів та отримання постачальником за регульованим тарифом заяви споживача не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення розрахункового періоду.
Коригування граничних величин споживання електроенергії фактично є зміною умов договору, яка у відповідності до правил статті 651 Цивільного кодексу України допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено законом або договором, та здійснюється постачальником за умови належного виконання споживачем зобов'язань за договором, зокрема щодо попередньої оплати договірних величин, та за наявності у постачальника у відповідності до вимог статті 276 Господарського кодексу України такої можливості.
Відповідно до частини п'ятої пункту 4.4 Правил датою коригування вважається дата попередньої оплати додатково заявлених обсягів активної електричної енергії; у разі, якщо договором про постачання електричної енергії попередня оплата не передбачена, датою коригування вважається дата прийняття постачальником електричної енергії рішення про коригування договірних величин на підставі письмового звернення споживача.
Споживач лише частково дотримався вищевказаних норм, зокрема звернувся з заявою з приводу коригування договірної величини електроспоживання не пізніше п'яти робочих днів до закінчення розрахункового періоду, однак не дотримався іншої обов'язкової умови - своєчасного проведення попередньої оплати не лише додатково заявлених обсягів, а й договірної величини на жовтень місяць 2010 р.: повна оплата за жовтень місяць 2010 р. договірної величини 74370 кВт/год в порушення пункту 2 додатку №1 "Порядок розрахунків" до договору №42 від 20.06.2003 р. надійшла на рахунок електропостачальника лише 28.09.2010р. (а.с.50-на звороті).
За таких обставин, відповідач правомірно відмовив у коригуванні (збільшенні) передбаченої договором величини споживання електроенергії на жовтень місяць 2010 р., відтак позовні вимоги заявлені необґрунтовано і задоволенню не підлягають.
Аналогічну правову позицію викладено в постанові Вищого господарського суду України від 23.09.2010 р. №18/16, в постанові Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.10.2010 р.№15/94.
Крім того, господарським судом враховано, що предмет позову в частині визнання незаконними, та такими, що не підлягають виконанню, попередження відповідача б/н від 25.11.2010 року про припинення постачання електроенергії та рахунку-фактури №42/1 за спожиту електричну енергію від 25.11.2010 року, не відповідає встановленим законом або договором способам захисту цивільних прав та інтересів.
Статтею 16 Цивільного кодексу України встановлені способи захисту порушеного права, а саме: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Визнання листа-попередження про припинення постачання електроенергії та про визнання рахунку-фактури незаконними не є одним із способів захисту порушених цивільних прав підприємств чи організацій, передбачених вказаної нормою Цивільного кодексу України, оскільки зазначені документи лише фіксують певні обставини.
Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача.
Керуючись статтями 49, 82-85, 33, 34, 43, 82, 84 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
В задоволенні позовних вимог відмовити.
Згідно частини п'ятої статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя С.В.Таран