Іменем України
17 березня 2026 року м. Херсон
Номер справи: 650/2722/25
Номер провадження: 22-ц/819/316/26
Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого ( судді-доповідача) Склярської І.В.,
суддів: Воронцової Л.П., Майданіка В.В.
секретар Андреєва В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» на рішення Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 09 грудня 2025 року (під головуванням судді Хомик І.І..), у справі за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого звернувся представник - адвокат Андріяшева Ірина Михайлівна, до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ», Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС», про розірвання договору оренди землі,
встановив:
1.Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
В квітні 2025 року ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Андріяшева Ірина Михайлівна, звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» про розірвання договору оренди землі.
В обґрунтування своїх позовних вимог вказав, що позивач є власником земельної ділянки з кадастровим номером 6520688400:02:010:0042, площею 14,0609 га., що розташована на території Шляхівської селищної ради Бериславського району Херсонської області.
29 березня 2010 року між позивачем, як орендодавцем та ТОВ «Югтранзитсервіс-Агропродукт», як орендарем, укладено договір оренди землі.
26 березня 2015 року сторони уклали договір про заміну сторони у договорі оренди, замінивши орендаря на ПП «ЮТС-Агропродукт Плюс». Право оренди вищезазначеної земельної ділянки зареєстровано у Державному реєстрі прав на нерухоме майно, номер запису про інше речове право 37833924 від 26.03.2015 року.
28 грудня 2017 року сторони уклали додаткову угоду №2000010, якою замінили сторону орендаря на ТОВ «ЮТС-Агропродукт».
Згідно умов додаткової угоди орендар зобов'язався щорічно сплачувати орендну плату у розмірі 4% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки .Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 492131,14 грн., а розмір орендної плати складає 19685.25 грн. Орендна плата мала бути сплачена з 01 серпня по 31 грудня кожного року.
21 травня 2018 року сторони уклали додаткову угоду, згідно якої було продовжено строк дії договору оренди до 30.11.2024 року.
Додатковою угодою від 16.01.2024 року сторони продовжили строк дії договору до 31.12.2031 року. Крім того встановили розмір орендної плати 7.2% від нормативної грошової оцінки землі, що становить 35433,44 грн. Орендна плата мала бути сплачена до 31 грудня.
Таким чином, відповідач зобов'язаний був нарахувати та сплатити орендну плату за 2022, 2023, 2024 року до 31 грудня кожного року за кожним з вищевказаних договорів, проте по теперішній час не виконав вказаних зобов'язань.
Пославшись на наведені обставини, норми статей 617, 651, 629, 526 ЦК України, п. «д» ст. 141, статей 24, 25 32 Закону України «Про оренду землі», зазначив, що систематичне невиконання орендарем своїх обов'язків є достатньою підставою для розірвання договору оренди земельної ділянки.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Ухвалою Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 24 липня 2025 року клопотання представника ОСОБА_2 про залучення співвідповідача - задоволено. У цивільній справі про розірвання договору оренди землі, сторонами у якій зазначені: позивач - ОСОБА_1 , представник позивача - ОСОБА_2 , відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ», залучити співвідповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС».
Рішенням Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 09 грудня 2025 року позов задоволено. Суд ухвалив:
-розірвати договір оренди землі від 29 березня 2010 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Югтранзитсервіс-Агропродукт" (новий орендар ТОВ «ПЕРЕМОГА ПЛЮС» на підставі договору купівлі продажу права оренди від 17.04.2025) та ОСОБА_1 , номер запису про інше речове право 37833924 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6520688400:02:010:0042;
-стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС» (код ЄДРПОУ 33251307, поштовий індекс 37223, Україна, Лохвицький р-н, Полтавська обл., село Гиряві Ісківці, вулиця Миру, будинок, 12) на користь ОСОБА_1 витрати на судовий збір в розмірі 484,48 гривень;
-стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» (Україна, 74360, Херсонська обл., Бериславський р-н, селище Новорайськ, вул. Промислова, будинок 3, ЄДРПОУ 41101589) на користь ОСОБА_1 витрати на судовий збір в розмірі 484,48 грн.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі представник ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» вважаючи рішення суду першої інстанції необґрунтованим, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Аргументи учасників справи
(1)Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначено наступне:
-відповідач не заперечує факт несплати позивачу орендної плати, передбаченої умовами договору, але зазначає, що причиною такої несплати спочатку була неможливість використання вказаної переданої в оренду земельної ділянки, у зв'язку з її перебуванням в межах тимчасово окупованої території рф у 2022 року, а в подальшому через її забруднення (можливе забруднення вибухонебезпечними предметами). Представником товариства посилаючись на офіційний лист Торгово промислової палати України, для всіх кого це стосується, від 28 лютого 2022 року №2024/02.0-7.1, зазначено про настання форм-мажорних обставин ( обставин непереборної сили), якими є військова агресія рф проти України, що унеможливлює виконання умов договорів;
-посилаючись на норми Податкового кодексу України, якими за період з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї)), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих територіях російською федерацією, та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних осіб, та за період з 01 березня 2022 року по 31 грудня 2022 року в частині земельних ділянок, що перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, вказав, що оскільки вся територія Бериславської міської територіальної громади Херсонської області віднесена до території бойових дій з 11.11.2022 року, а до цього перебувала під окупацією товариство має право у спірний період не сплачувати орендну плату за користування земельними ділянками;
- за даними Інтерактивної карти ДСНС, розміщеної на її офіційному сайті за посиланням Розмінування України (https://mine.dsns.gov.ua/ ), Бериславська міська територіальна громада Бериславського району Херсонської області, в межах якої знаходиться земля, належна позивачу, є місцем, де виявлені або ймовірно знаходяться вибухонебезпечні предмети;
- у ТОВ «ЮТС-Агропродукт» відсутня вина за невиконання обов'язку зі сплати орендної плати за 2023 та 2024 року, оскільки орендар не міг користуватися у цей час орендованим майном із незалежних від нього причин, а саме у зв'язку з тим, що після деокупації 11 листопада 2022 року територія на якій розташована спірна земельна ділянка є ймовірно забрудненою вибухонебезпечними предметами, тому орендар не провів посівну кампанію та кампанію щодо збору урожаю. Такі обставини з урахуванням положень частини 6 статті 762 ЦК України є підставою для звільнення відповідача від обов'язку зі сплати орендної плати позивачу, а також виключає застосування до нього наслідків несплати орендної плати у вигляді розірвання договору оренди земельної ділянки, оскільки невиконання обов'язків орендарем відбулося не з вини останнього, а через настання обставин, що перешкоджають використанню орендованої земельної ділянки за призначенням.
-судом першої інстанції порушено норми процесуального права, а саме при ухваленні судового рішення, суд першої інстанції надав більшу перевагу доказам позивача, а ніж поясненням, доводам відповідача;
-зазначив, що відчуження права оренди, це фактично є заміна сторони орендаря в договорі оренди землі, а отже належним відповідачем у справі є ТОВ «Перемога-Плюс», оскільки останнє прийняло всі права та обов'язки орендаря в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав. Однак, судом першої інстанції визначено співвідповідачем ТОВ «Перемога-Плюс», а не відмовлено у позові у зв'язку з тим, що позовну заяву подано до неналежного відповідача. Аналогічна позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного суду від 21 листопада 2018 року у справі №127/93/17-ц. Крім того, в матеріалах справи відсутні докази направлення позовної заяви з додатками з описом вкладення ТОВ «Перемога-Плюс», що позбавило останнього захищати свої права. Також судом першої інстанції не було належно повідомлено Товариство з обмеженою відповідальністю «Перемога Плюс» про дату час і місце засідання суду, а також в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували таке повідомлення.
- також апелянтом зазначено про порушення судом першої інстанції норм процесуального закону при вирішенні клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю « ЮТС-Агропродукт» про залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду, заяви про відвід судді та вирішення питання про прийняття зустрічної позовної заяви;
- в обґрунтування доводів апеляційної скарги товариство вказало на необхідність врахування постанови Верховного суду №650/3776/24 при вирішенні спору.
Позиція інших учасників справи.
У відзиві на апеляційну скарга адвокат Андріяшева І.М., яка діє від імені ОСОБА_1 , вказала, що суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому оскаржуване рішення є повністю законним і обґрунтованим та не підлягає скасуванню.
Посилаючи на практику Верховного Суду, зазначила, що для застосування частини шостої статті 762 ЦК України та звільнення наймача від плати за користування орендованим майном визначальною умовою такого звільнення є наявність обставин, за які орендар не відповідає. Тобто, наймач повинен довести обставини, які свідчать про те, що майно не використовувалося або не могло бути використане наймачем, і він не відповідає за ці обставини. Підставою звільнення від зобов'язання сплачувати орендну плату ця норма визначає об'єктивну неможливість використовувати передане в оренду майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає.
В обґрунтування своїх заперечень вказала, що Верховний Суд неоднократно виснував про те, що саме наймач повинен довести обставини, які свідчать про те, що майно не використовувалося або не могло бути використане, і він не відповідає за ці обставини, при застосуванні частини 6 статті 762 ЦК України.
Зауважила, що у контексті спірних правовідносин, відповідачем не доведено, що земельна ділянка з кадастровим номером 6520688400:02:010:0042 не використовувалася в 2023 та 2024 роках або не могла бути використана через обставини, за які він не відповідає, а отже підстави для звільнення його від орендної плати відповідно до частини 6 статті 762 ЦК України відсутні.
Зокрема, Відповідачем не надано належних та допустимих доказів того, що спірна земельна ділянка була і залишається забрудненою вибухонебезпечними предметами, що він був позбавлений можливості взагалі користуватися орендованим майном, у нього був повністю відсутній доступ до земельної ділянки, Позивачка чинила перешкоди в її використанні, тощо.
Також відсутні докази того, що відповідач намагався використовувати орендовану земельну ділянку згідно цільового призначення. Або хоча ж намагався вчинити дії, спрямовані на відновлення сільськогосподарського обробітку. Не доведено, що були спроби звертатися в передбачений законом спосіб щодо обстеження земельної ділянки на предмет її потенційного замінування та забруднення вибухонебезпечними предметами.
Адвокат Андріяшева І.М., яка діє від імені ОСОБА_1 , погоджується з відсутністю можливості обробітку її земельної ділянки в період окупації - з березня по листопад 2022 року. Але ж, після деокупації, жодних дій, спрямованих на продовження сільськогосподарської діяльності на належній позивачці земельній ділянці відповідач не вчинив і відповідно протиправно не сплатив орендну плату за 2023 та 2024 роки, а також на сьогоднішній день вже і за 2025 рік. Доказів припинення господарської діяльності саме через бойові дії немає.
Звернула увагу суду, що в межах території, де розташована спірна земельна ділянка, у 2023 та 2024 роках здійснювався сільськогосподарський обробіток.
Зазначила, що чинним законодавством та сталими висновками Верховного Суду унормовано те, що підтвердженням настання дії форс-мажорних обставин, як умови можливості звільнення від відповідальності за невиконання або неналежне виконання умов договору, є саме сертифікат Торгово- промислової палати України. Однак відповідач не надав такого сертифікату, який був виданий за зверненням ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ».
Вказала, що розпорядження Херсонської обласної ради від 01 березня 2023 року No 1431,взагалі не може впливати на зобов'язальні відносини сторін за спірним договором оренди, оскільки процедура включення Херсонською обласною радою відповідача до переліку підприємств, які постраждали внаслідок обставин непереборної сили, передбачено Податковим кодексом України з метою врегулювання питань оподаткування. Тож таке розпорядження не може свідчити про наявність обставин неможливості виконання зобов'язань за спірним договором оренди землі.
Згідно даних Інтерактивної карти ДСНС на її офіційному сайті за посиланням Розмінування України (https://mine.dsns.gov.ua/) територія Бериславської міської територіальної громади є місцем, де виявлені або ймовірно знаходяться вибухонебезпечні предмети.
Однак карта не містить точних позначень виявлених вибухонебезпечних предметів і тому твердження, що дані з Інтерактивної карти підтверджують забруднення саме земельної ділянки є припущенням та не відповідають дійсності.
Звернула увагу суду на те, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 статті 263 ЦПК України), у зв'язку з чим не підлягають застосуванню висновки апеляційних судів на які посилається апелянт.
Посилаючись на дані з загальновідомих джерел вказала, що господарська діяльність відповідачем здійснюється. Однак саме земельна ділянка позивачки не обробляється, що також свідчить про відсутність причинно-наслідкового зв'язку між обставинами, про які йдеться в апеляційній скарзі, та не використанням відповідачем спірної земельної ділянки.
Щодо залучення судом першої інстанції співвідповідача з порушенням норм процесуального законодавства зазначила, що ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» є належним відповідачем по справі, оскільки саме з ним позивачкою укладався договір оренди землі. А передача зобов'язань без погодження з орендодавцем не породила правових наслідків в силу статей 520, 521 ЦК України. Крім того, звернула увагу, що ТОВ «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС» не виконав такий обов'язок, передбачений частиною шостої статті 14 ЦПК України та не зареєстрував свій кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі, з огляду на що права останнього не порушуються у разі не направлення йому паперових копій процесуальних документів при поданні позову з використанням підсистеми «Електронний суд».
Наведені в заяві про відвід інформація та висновки у розгляді даної справи не свідчать про наявність підстав, передбачених пунктом 5 частини першої статті 36 ЦПК України, для відводу судді, а також не підтверджують упередженість та необ'єктивність судді при розгляді даної справи.
Таким чином, заява про відвід судді у розгляді справи No650/2722/25 не містила обґрунтованого посилання на обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді, а також відсутні докази на підтвердження інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді, у зв'язку з чим необхідно відмовити у задоволенні заявленого відводу.
Крім цього у відзиві зазначено, що інші доводи відповідача про порушення норм процесуального права не ґрунтуються на матеріалах справи та вимогах процесуального законодавства.
2. Мотивувальна частина
Позиція апеляційного суду
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Згідно ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
У частині першій статті 15 та частині першій статті 16 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Судом першої інстанції встановлено і з матеріалів справи вбачається наступне.
Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №419895668 від 27.03.2025 року, власником земельної ділянки з кадастровим номером 6520688400:02:010:0042 площею 14,0609 га., розташованої на території Шляхівської сільської ради Бериславського району Херсонської області, є ОСОБА_1 . Право власності зареєстровано на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №953504, виданого 24.06.2009 року відділом Держкомзему у Бериславському районі Херсонської області.
29 березня 2010 року між позивачем та ТОВ «Югтранзитсервіс-Агропродукт» укладено договір оренди землі, відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Шляхівської сільської ради в Бериславському районі Херсонської області та має кадастровий номер 6520688400:02:010:0042.
26 березня 2015 року сторони уклали договір про заміну сторони у договорі оренди, замінивши орендаря на ПП «ЮТС-Агропродукт Плюс».
28 грудня 2017 року сторони уклали додаткову угоду №2000010, якою замінили сторону орендаря на ТОВ «ЮТС-Агропродукт». Згідно умов додаткової угоди орендар зобов'язався щорічно сплачувати орендну плату у розмірі 4% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки .Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 492131.14 грн., а розмір орендної плати складає 19685.25 грн. Договір укладено строком до 29 березня 2020 року.
21 травня 2018 року сторони уклали додаткову угоду, згідно якої було продовжено строк дії договору оренди до 30.11.2024 року.
Додатковою угодою від 16.01.2024 року сторони продовжили строк дії договору до 31.12.2031 року. Крім того встановили розмір орендної плати 7.2% від нормативної грошової оцінки землі, що становить 35433.44 грн.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6520688400:02:010:0042 зареєстровано за ТОВ «Перемога Плюс» на підставі договору купівлі-продажу права оренди від 17 квітня 2025 року №1704/25-03.
Крім того, в матеріалах справи наявний Договір №1704/25-03 відчуження (продажу) права оренди земельних ділянок, укладений 17 квітня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮТС-Агропродукт» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Перемога-Плюс». (а.с.79).
Щодо позовних вимог про розірвання договору оренди земельної ділянки.
Серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків законодавець у пункті 1 частини другої статті 11 ЦК України вирізняє, зокрема, договори.
За змістом частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).
У частині першій статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх його істотних умов.
Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом (частина друга статті 792 ЦК України).
Правилами частини першої статті 2 Закону України «Про оренду землі» визначено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Отже, оренда землі є окремим випадком найму майна, загальні правила якого визначені приписами цивільного (приватного) права. Відповідно й законодавче регулювання підстав припинення права оренди землі складається з норм цивільного та земельного законодавства.
Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (стаття 13 Закону України «Про оренду землі»).
Згідно з частиною першою статті 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди, зокрема, є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату, а приписи статей 24, 25 цього Закону визначають права та обов'язки орендодавця та орендаря, зокрема право орендодавця вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди і своєчасного внесення орендної плати, а також право орендаря самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі.
Орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати за земельну ділянку, а в разі оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об'єктом - також орендної плати за водний об'єкт (абзац п'ятий частини першої статті 24 Закону України «Про оренду землі»).
Орендар земельної ділянки зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку, а в разі оренди земельної ділянки в комплексі з розташованим на ній водним об'єктом - також і орендну плату за водний об'єкт (частина друга статті 25 Закону України «Про оренду землі»).
Підстави припинення договору оренди землі - це законодавчо закріплені обставини, які передбачають припинення договірних відносин.
Відповідно до спеціальної норми частини першої статті 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.
Позивач посилався на пункт «д» частини першої статті 141 ЗК України, вважаючи, що є підстави для припинення права користування ТОВ «ЮТС-Агропродукт» спірною земельною ділянкою на праві оренди, тобто розірвання договору оренди, через систематичну (більше двох років поспіль) несплату останнім орендної плати.
Згідно з пунктом «д» частини першої статті 141 ЗК України підставою припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати.
Отже, для того щоб констатувати наявність підстав для припинення права користування земельною ділянкою згідно з пунктом «д» частини першої статті 141 ЗК України, суд має встановити такі обставини, як «систематичність» та «несплату», зокрема, орендної плати.
Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що під систематичністю під час вирішення приватноправових спорів розуміються два та більше випадки несплати орендної плати, визначеної умовами укладеного між сторонами договору. Натомість разове порушення такої умови договору не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання. Судова практика у розумінні поняття «систематичність» у подібних правовідносинах є усталеною (постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду: від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17, від 01 квітня 2020 року у справі № 277/1186/18-ц, від 29 липня 2020 року у справі № 277/526/18, від 20 серпня 2020 року у справі № 616/292/17, від 08 травня2024 року у справі № 629/2698/23; постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду: від 24 листопада 2021 року у справі № 922/367/21, від 04 липня 2023 року у справі № 906/649/22, від 20 лютого 2024 року у справі № 917/586/23, від 02 квітня 2024 року у справі № 922/1165/23 та інші).
Щодо поняття «несплата», вжите у пункті «д» частини першої статті 141 ЗК України, то його потрібно розуміти саме як повну несплату орендної плати.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2024 року у справі № 918/391/23 (провадження № 12-19гс24) зазначено, що підставою розірвання договору оренди землі згідно з пунктом «д» частини першої статті 141 ЗК України є саме систематична, тобто неодноразова (два та більше випадків), повна несплата орендної плати. Ця спеціальна правова норма у такому випадку є самостійною та достатньою, і звертатися до більш загальної норми частини другої статті 651 ЦК України немає потреби, оскільки вона передбачає саме додаткову (до основної) підставу для розірвання договору оренди землі.
Згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідач в апеляційній скарзі не заперечував факт не виконання своїх зобов'язань за договором оренди, а саме невиплату орендної плати за 2022, 2023, 2024 роки , посилаючись на відсутність обов'язку сплати орендної плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає і які, відповідно до частини шостої статті 762 ЦК України, звільняють його від сплати орендної плати за період, коли таке користування було неможливим.
Згідно з Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 22.12.2022 року №309 Бериславська міська територіальна громада Херсонської області ( с. Шляхове), на якій розташовані спірні земельні ділянки у період з 09 березня 2022 року по 11 листопада 2022 року перебувала під тимчасово окупацією рф, а з 11.11.2022 по 31.12.2024 року віднесено до території можливих бойових дій, з 01.01.2025 року до теперішнього часу віднесено до території активних бойових дій на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси, що підтверджується наказом Міністерства розвитку громад та територій України 28 лютого 2025 року № 376.
Статтею 617 Цивільного кодексу України передбачено можливість звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо сторона договору доведе, що таке порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили (форс-мажору).
Суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не довів факту наявності обставин, на які посилався у відзиві, зокрема щодо наявності форс-мажорних обставин або неможливості використання земельної ділянки, у зв'язку з чим доводи відповідача не знайшли свого підтвердження належними та допустимими доказами. Разом з тим, що стосується посилань позивача щодо виникнення заборгованості з орендної плати за користування вказаною земельною ділянкою впродовж 2022 року, суд першої інстанції зазначив, що вищенаведені обставини стосовно перебування спірної земельної ділянки на території, яка відповідно до Переліку територій на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Наказом Міністерства розвитку громад та територій України28 лютого 2025 року № 376 була тимчасово окупованою в період з 10 березня 2022 року по 09 листопада 2022 року, свідчать про те, що орендар ТОВ «ЮТС-Агропродукт» не міг користуватися нею впродовж вказаного періоду із незалежних від нього причин і як наслідок, з урахуванням сезонного виду господарства, не міг провести посівну кампанію та кампанію щодо збору врожаю.Такі обставини свідчать про необхідність застосування в даному випадку положень частини шостої статті 762 ЦК України, відповідно до якої наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає. Разом з цим, відсутність вини орендаря щодо невиплати орендної плати за 2022 рік, тобто неумисне допущення ним порушення відповідних умов договору, хоча враховане при розгляді даної справи, проте не впливає на наявність підстав для задоволення вимоги про розірвання договору оренди, адже в даному випадку невиплата орендної плати в повному обсязі за 2023 рік та 2024 рік утворює систематичність порушення строків сплати орендної плати, аналіз щодо чого судом був наведений.
Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов'язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку. Таких висновків дотримується Верховний Суд у постанові від 16.07.2019 у справі №917/1053/18 та у постанові від 09.11.2021 у справі №913/20/21, у постанові Верховного суду від 14 червня 2022 року в справі № 922/2394/21.
Згідно ст.762 Цивільного кодексу України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.
Наведена норма права визначає в якості підстави звільнення від зобов'язання сплатити орендну плату об'єктивну безпосередню неможливість використовувати передане у найм майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає. Крім того, обставини, зазначені у нормі частини шостої статті 762Цивільного кодексу України, повністю не охоплюються поняттям форс-мажорних обставин, адже на відміну від останніх, ознаками яких є їх об'єктивна та абсолютна дія, а також не передбачуваність, перші можуть бути спричинені зокрема, й безпосередньо вольовою дією орендодавця, тобто обставини згідно з частиною шостою статті 762 Цивільного кодексу України можуть включати обставини непереборної сили та випадку ,втім необмежуються ними. Відсутність у частині шостій статті 762 ЦК України вичерпного переліку обставин, які унеможливлюють використання орендарем майна, підстав виникнення таких обставин, засобів їх підтвердження свідчить про те, що підставою для застосування цієї норми є встановлення факту неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин на загальних підставах, визначених процесуальним законодавством. Вказана позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.05.2018 у справі №910/7495/16.
Оскільки відповідно до частини шостої статті 762 Цивільного кодексу України передбачено, що наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає тягар доказування неможливості використання майна несе саме орендар. Аналогічна правова позиція щодо застосування приписів частинишостоїстатті762 Цивільного кодексу України викладена у постановах Верховного Суду у справах №910/8651/22 від 28.06.2023, №911/1064/21 від 08.11.2023, №910/14244/20 від 12.04.2023, №910/13704/21 від 15.03.2023, №910/8040/20 від 08.07.2021.
У зв'язку з цим суд першої інстанції обґрунтовано виснував про відсутність вини відповідача у невиконанні обов'язку щодо виплати орендної плати за 2022 рік за договором оренди земельної ділянки.
Такого ж правового висновку дійшов і Верховний Суд у постанові від 25.06.2025 року у справі № 610/941/24, в якій погодився з тим, що у відповідача відсутня вина за невиконання обов'язку зі сплати орендної плати за 2022 рік, оскільки орендар не міг користуватися в цей час земельною ділянкою сільськогосподарського призначення, не провів посівну компанію та компанію зі збору врожаю, що розташована на території Харківської області, яка у період з 28 лютого по 11 вересня 2022 року перебувала під тимчасовою окупацією російської федерації. Натомість, погодився з тим, що за 2023 рік орендна плата має бути виплачена.
Колегія суддів звертає увагу на постанову Верховного Суду від 21.01.2026 року у справі № 650/3776/24 про залишення без змін постанови суду апеляційної інстанції від 09 квітня 2025 року, якою було скасовано рішення Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 30 січня 2025 року й ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позову про розірвання договору оренди землі та стягнення заборгованості з орендної плати через звільнення відповідача від відповідальності за несплату орендної плати у 2022, 2023 роках внаслідок наявності обставин непереборної сили, які унеможливили виконання відповідачем зобов'язань за договором оренди. При цьому колегія суддів не встановила подібність правовідносин у цій справі та справі № 650/3776/24.
Вимогами частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України установлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).
Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (стаття 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
За змістом статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Разом з тим жодних належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження обставин які б свідчили про відсутність протягом 2023 -2024 років, за який відповідачем не вносилася орендна плата, можливості користуватися земельною ділянкою через військову агресію рф проти України, потенційну загрозу забруднення спірних земельних ділянок вибухонебезпечними предметами а також через знищення та розкрадання належного Товариству майна; наявності непереборної сили, та підстав для застосування вимог ст.726 ЦК України не надано.
Спірна земельна ділянка не знаходилась на території введення активних бойових дій у період з 2023 по 2024 року, що підтверджено Наказом Міністерства розвитку громад та територій України 28 лютого 2025 року№ 376.
Лист ТПП України від 28.02.2022 року, на який посилається відповідач є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного Договору, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин.
Той факт, що Торгово-промислова палата України засвідчила форс-мажорні обставини - військову агресію російської федерації проти України, сам по собі не є підставою для звільнення або зменшення відповідальності за невиконання/неналежне виконання договірних зобов'язань. Отже лист Торгово-промислової палати України не можна вважати сертифікатом у розумінні статті14-1 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні.
Крім цього, позивач не був позбавлений можливості звертатися до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП за отриманням відповідного сертифіката про форс- мажорні обставини (обставини непереборної сили), дотримуючись порядку, встановленого Регламентом ТПП України від 18.12.2014, саме за спірним зобов'язанням.
Колегія суддів вважає за можливе звернути увагу, що доводи апеляційної скарги про потенційне забруднення земельної ділянки з посиланням про це на лист ГУ ДСНС України в Херсонській області від 11.06.2025 року, суперечать інформації викладеній у цьому листі, у якому зазначено лише про «ймовірність» потенційного забруднення та надані певні роз'яснення відповідачу на його запит ( б/н від 29.05.2025) про надання актів обстеження наведених у переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення, або вказати на можливість чи не можливість їх використання. Слід зазначити, що у листі ГУ ДСНС України в Херсонській області зазначено і про встановлення того, що роботи з розмінування земельних ділянок проводились іншими фаховими відомствами з розмінування.
Посилання представника Товариства в апеляційній скарзі на норми Податкового Кодексу України, якими надано пільги зі сплати за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих російською федерацією територіях України, та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних осіб, та за період з 1 березня 2022 року до 31 грудня 2022 року - в частині земельних ділянок, що перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, висновків суду першої інстанції щодо недоведеності наявності обставин, яка унеможливлювали сплату орендної плати за 2023, 2024 роки не спростовують. Вказані норми не звільняють товариство від обов'язку сплачувати орендну плату за орендовані земельні ділянки приватної власності за період, який не охоплюється наведеною апелянтом нормою закону.
Що стосується посилання на дані Інтерактивної мапи територій, які потенційно можуть бути забруднені вибухонебезпечними предметами, не є доказом реальної неможливості обробітку конкретної земельної ділянки та не звільняють товариства від виконання зобов'язання за договором оренди.
Отже, матеріали справи не містять доказів на підтвердження забруднення спірних земельних ділянок вибухонебезпечними предметами, звернення відповідача в межах реалізації закону України « Про протимінну діяльність в Україні», на якій апелянт посилається, у тому рахунку до уповноважених органів щодо проведення процедури очищення території (земельної ділянки).
Наведене у сукупності свідчить, що відповідач після деокупації у період з 2023-2024 року не виявляв наміру використовувати земельну ділянку сільськогосподарського призначення, не сплачує орендну плату, проте і заперечує проти розірвання договору оренди, що не може не суперечити волі власника землі.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав розірвання договору оренди, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань, а саме систематичним (два і більше разів), а саме за 2023, 2024 року несплати орендної плати, що є істотним порушенням умов договору.
Таким чином, сукупність наданих відповідачем доказів достовірно не свідчать, що спірна земельна ділянка була забруднена ВНП, внаслідок чого не підлягала використанню за призначенням у період 2023-2024 роки.
Щодо доводів апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального закону.
Доводи апеляційної скарги ТОВ «ЮТС-Агропродукт» про те, що при ухваленні рішення судом першої інстанції надано більшу перевагу доказам позивача, ніж запереченням відповідача, є необґрунтованими, оскільки суд першої інстанції дослідив та оцінив наявні у справі докази всебічно, повно, об'єктивно, при цьому дотримався принципів змагальності та рівності сторін.
Доводи апелянта що внаслідок укладання 17.04.2025 між ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ», як продавцем, та ТОВ «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС», як покупцем, договору відчуження ( продажу) права оренди земельних ділянок № 1704/25-24 новий орендар прийняв всі права та обов'язки орендаря в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, а тому суд першої інстанції повинен був відмовити в задоволенні позовних вимог до неналежного відповідача - ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ», не є доведеними та обґрунтованими.
Апелянт не довів, що: 1) за умовами цього договору новому орендарю переданий, відповідно до вимог цивільного законодавства, обов'язок виконання невиконаних попереднім орендарем зобов'язань по сплаті орендної плати, та 2) право оренди за укладеним договором зареєстровано за новим орендарем, враховуючи, що з моменту реєстрації такого права, ці права переходять до нового орендаря .
Отже, оскільки позивач звернувся до суду з позовом про розірвання договору оренду землі у зв'язку з систематичною несплатою орендної плати за період з 2022 року по 2024 рік, орендарем за яким був ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ», а з 17 квітня 2025 року право оренди відчужене (продано) саме ТОВ «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС», то відсутні підстави вважати, що ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» є неналежним відповідачем по справі.
Доводи апеляційної скарги ТОВ «ЮТС-Агропродукт» про не належне повідомлення судом першої інстанції співвідповідача ТОВ «Перемога -Плюс» про дату, час і місце судового засідання, як спростовуються матеріалами справи ( а.с.106, 109, 116) з урахуванням невиконання цією юридичною особою вимог ч.6 ст.14 ЦПК щодо реєстрації свого електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі) для обміну процесуальними документами, так і не доведеністю порушення права апелянта наведеним доводом.
Доводи апеляційної скарги про відмову у задоволенні клопотання представника відповідача ТОВ «ЮТС-Агропродукт» про залишення позовної заяви без розгляду, внаслідок невідповідності позовної заяви вимогам пунктів 1,2,6,7,8,9 частини 3 статті 175 ЦПК України, не спростовують висновків суду першої інстанції про відповідність позовної заяви вимогам ст. 175 ЦПК України, викладених в ухвалі суду внаслідок розгляду відповідного клопотання відповідача.
Доводи апелянта про порушення судом першої інстанції порядку розгляду клопотання про відвід судді, а отже як підстави для скасування рішення суду першої інстанції.
Ухвалою Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 24 липня 2026 року заяву про відвід судді, яка була аргументована притягненням судді до дисциплінарної відповідальності та застосуванням до неї дисциплінарного стягнення у вигляді попередження (а.с.91-93), залишено без розгляду ( а.с.103).
Відповідно до п.1, 2 ч.3 статті 376 ЦПК України, порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо: 1) справу розглянуто неповноважним складом суду; 2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і підстави його відводу визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованими, якщо апеляційну скаргу обґрунтовано такою підставою;
Як вбачається з матеріалів справи, заява про відвід судді, була вирішена судом в порядку, визначеному ч.3 ст. 44 ЦПК України, за змістом якої подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.
Враховуючи, що ухвала суду першої інстанції у цій справі про відмову у прийнятті зустрічного позову до спільного розгляду с первісним позовом Товариством «ЮТС-Агропродукт», в апеляційному порядку не оскаржувалася, його доводам щодо помилкового повернення зустрічної позовної заяви ТОВ «ЮТС-Агропродукт», колегія суддів оцінки не надає.
Таким чином, наведене не надає підстав для скасування рішення з зазначеної апелянтом підстави.
Щодо суті апеляційної скарги
Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права ( ст. 375 ЦПК України).
Враховуючи вищевикладене, підстави для задоволення апеляційної скарги, скасування судового рішення та ухвалення нового про відмову у задоволенні позовних вимог, відсутні.
Керуючись ст. ст.367,375, 382 ЦПК України, суд,
ухвалив:
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» - залишити без задоволення.
Рішення Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 09 грудня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складений 17 березня 2026 року.
Головуючий І.В. Склярська
Судді: Л.П. Воронцова
В.В. Майданік