17 березня 2026 року м. Херсон
Номер справи: 766/10373/20
Номер провадження: 22-ц/819/374/26
Херсонський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого (суддя-доповідач) Склярської І.В.,
суддів: Воронцової Л.П., Майданіка В.В..,
секретар Андреєва В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Руденко Михайло Михайлович на ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 09 січня 2026 року про відмову у забезпечені позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики та за зустрічним позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору позики внаслідок безгрошовості
1.Описова частина
Короткий зміст заяви
04.01.2026 року адвокат Руденко Михайло Михайлович в інтересах ОСОБА_1 звернувся до Херсонського міського суду Херсонської області з заявою про забезпечення позовної заяви адвоката Предместнікова Олега Гарійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики та за зустрічним позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання недійсним договору позики у внаслідок безгрошовості в якій просив з метою забезпечення позову заборонити ОСОБА_2 вчиняти дії щодо відчуження належного йому на праві власності нерухомого майна, а саме:
- 2.00/1.00 часток у власності нерухомості, що розташована за адресою:
АДРЕСА_1 до 12.830 квадратних метрів 39.41.43.45.47
АДРЕСА_2 , 7 житлові будівлі, підземний паркінг, дворова територія, господарські споруди, що випливає з індивідуальної власності на вказану квартиру та позначені в плані розподілу 36140 за номером 74
- 1/390 нежитлового приміщення 53.80/1.000 часток у власності на вищезазначену нерухомість в районі Нойхаузен, аркуш 25130, що випливає з індивідуальної власності на вказаний підземний паркінг, який позначено в плані розділу № 6140 за номером 526; вартістю 240000 євро
- 84/1000 часток у власності АДРЕСА_3 забудована та незабудована площа 1.038 кв.м., що випливає з індивідуальної власності на вказану квартиру з підвалом, що позначено в плані розділу номером 3, земельної ділянки з кадастровим номером 1020, відповідних правоздатних осіб по праву будівельного наділу в районі Моосах, аркуші 24756 з 24776 за номером АДРЕСА_4 . Вартістю 276000 євро.
Заяву мотивовано тим, що в провадженні суду перебуває справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення боргу у сумі 1 300 000 доларів США за договором позики. Під час розгляду справи представником позивача було подано заяву про забезпечення позову. Постановою Херсонського апеляційного суду від 20.04.2021 року вжито заходів забезпечення позову й накладено арешт на нерухоме майно та автомобіль ОСОБА_2 загальною вартістю 2 074 312 грн. 71 коп. Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 12.12.2021 року вжито додаткових заходів забезпечення позову - накладено арешт на інше нерухоме майно ОСОБА_2 . Загальна вартість арештованого майна відповідача ОСОБА_2 становить 12 040 336 грн. (приблизно 290 000 доларів США). Сума позову складає 1 300 000 доларів США.
Заявник зазначає, що при забезпеченні позову судами було враховано лише те майно ОСОБА_2 , яке знаходиться на території України. В той же час, у його власності перебуває і нерухоме майно, розташоване на території ФРН, де відповідач в теперішній час і проживає. Розглядаючи клопотання позивача про арешт цього майна, Херсонський апеляційний суд у своїй постанові зазначив, що для розгляду клопотання по суті позивач має надати апостильовані документи про право власності ОСОБА_2 на відповідне майно, а також підтвердити вартість цього майна. Таким чином, наклавши арешт на майно ОСОБА_2 в Україні, і суд першої інстанції, і апеляційний суд визнали, що позов ОСОБА_1 має бути забезпечений.
Отже, як вказує заявник, він не вважаємо за потрібне ще раз наводити аргументи з приводу необхідності забезпечення позову, оскільки ці аргументи вже отримали належну оцінку судом.
Також вказує, що як ним зазначалося та підтверджено судом, невжиття заходів забезпечення позову може унеможливити виконання рішення суду.
Наразі, мова йде лише про те, що позов забезпечений лише частково. Вартість арештованого майна складає близько 22% ціни позову. Якщо ж врахувати, що із початком повномасштабного вторгнення РФ до України та руйнування міста Херсона нерухомість у Херсоні практично знецінилась, позов фактично залишається без забезпечення.
Враховуючи позицію Херсонського апеляційного суду із цього питання у даній справі (постанова від 12.03.2025 року), та ухвалу Херсонського міського суду від 26.08.2025 року, якою зазначено, що до нашої попередньої заяви не додано документів про право власності ОСОБА_2 на закордонне майно, для долучення до матеріалів справи надає, апелянт зазначає, що належним чином оформлені (апостильовані) документи, що підтверджують право власності ОСОБА_2 на нерухомість у ФРН із визначеною компетентним органом ФРН вартістю цих об'єктів нерухомості. Завірені копії цих документів офіційно вручені нотаріусом ФРН Волощуку С.П.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 09 січня 2026 року у задоволенні заяви адвоката Руденка Михайла Михайловича в інтересах ОСОБА_1 про забезпечення справи за позовною заявою адвоката Предместнікова Олега Гарійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики та за зустрічним позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору позики у внаслідок безгрошовості - відмовлено.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційні скарзі, особа, яка подала апеляційну скаргу, не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції просить:
з метою забезпечення позову заборонити ОСОБА_2 вчиняти дії щодо відчуження належного йому на праві власності нерухомого майна, а саме:- 2.00/1.00 часток у власності нерухомості, що розташована за адресою: АДРЕСА_5 , 29, АДРЕСА_6 до 12.830 квадратних метрів 39.41.43.45.47 АДРЕСА_2 , 7 житлові будівлі, підземний паркінг, дворова територія, 3 господарські споруди, що випливає з індивідуальної власності на вказану квартиру та позначені в плані розподілу 36140 за номером 74- 1/390 нежитлового примішення 53.80/1.000 часток у власності на вищезазначену нерухомість в районі Нойхаузен, аркуш 25130, що випливає з індивідуальної власності на вказаний підземний паркінг, який позначено в плані розділу № 6140 за номером 526; вартістю 240000 євро- 84/1000 часток у власності АДРЕСА_3 забудована та незабудована площа 1.038 кв.м., що випливає з індивідуальної власності на вказану квартиру з підвалом, що позначено в плані розділу номером 3, земельної ділянки з кадастровим номером 1020, відповідних правоздатних осіб по праву будівельного наділу в районі Моосах, аркуші 24756 з 24776 за номером будівлі 1 у Федеративній Республіці Німеччина. Вартістю 276000 євро
(1)Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
В обґрунтування доводів апеляційної скарги, особа яка її подала зазначила наступне.
У провадженні Херсонського міського суду Херсонської області знаходиться справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу в сумі 1300000 доларів США.
З метою забезпечення позову ОСОБА_1 неодноразово звертався із заявами як до Херсонського міського суду, так і до Херсонського апеляційного суду.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 12.12.2024 року частково задоволено заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову та накладено арешт на об'єкти нерухомості, що знаходяться у м. Херсоні та належать на праві власності ОСОБА_2 . Постановою Херсонського апеляційного суду від 12.03.2025 року ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 12.12.2024 року змінено - застосований судом першої інстанції спосіб забезпечення позову (арешт майна) змінено шляхом заборони ОСОБА_2 вчиняти дії по відчуженню раніше арештованого майна.
Таким чином, забезпечивши позов ОСОБА_1 , і суд першої інстанції, і апеляційний суд визнали наявність підстав для забезпечення позову. Доводити наявність таких підстав в подальшому немає потреби.
Оціночна вартість майна, що належить ОСОБА_2 складала в еквіваленті близько 290000 доларів США, тобто близько 22% заявленої позивачем суми боргу. Якщо ж врахувати реальну вартість нерухомості у прифронтовому Херсоні на теперішній час, то цей відсоток буде ще менше. Цілком логічно, що бажаючи реального забезпечення позову, ОСОБА_1 вчергове звертався до суду із клопотанням про реальне забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_2 відчуження належного йому майна, яке знаходиться за межами України, а саме - у Федеративній Республіці Німеччина.
Відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд послався на те, що позивач мав надати суду належним чином легалізовані документи, що підтверджують право власності ОСОБА_2 на певне майно, а також - вартість цього майна.
Відповідні документи, належним чином апостильовані, суду були надані.
Після отримання вказаних документів суд знову розглянув заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову і знову відмовив у її задоволенні. На цей раз причина була інша - заявник не долучив до своєї заяви зазначених нами вище документів про право власності на закордонне майно ОСОБА_2 . Заявник же виходив із того, що вказані документи вже були долучені до матеріалів справи в цілому і немає потреби надавати суду те, що в нього вже є.
Врахувавши усі зауваження суду (мають бути документи на право власності ОСОБА_2 на нерухоме майно у ФРН, ці документи мають бути додані до заяви про забезпечення позову), заявник вчергове звернувся до суду із заявою про забезпечення позову.
Ухвалою від 09 січня 2026 року суд відмовив у задоволенні заяви, обґрунтувавши це тим, що:
- заявник не обґрунтовує належним чином необхідність та співмірність вжиття вказаних ним заходів забезпечення позову щодо майна, яке знаходиться у ФРН
- наявність існуючої реальної загрози невиконання чи утрудненим виконання постановленого рішення суду в майбутньому по суті спору, ґрунтується виключно на припущеннях заявника, жодних доказів на підтвердження наявності загрози невиконання чи утрудненим виконання рішення, яке буде ухвалене в майбутньому по суті спору, заявником суду не надано
- заявником не надано доказів на підтвердження намірів відчуження ОСОБА_2 нерухомого майна, зазначеного представником заявника у наданій до суду заяві про забезпечення позову.
Апелянт зазначає, що з наведеною позицією суду він не погоджується виходячи з наступного.
Необхідність вжиття заходів забезпечення позову була ОСОБА_1 обґрунтована раніше і визнана судом першої та апеляційної інстанції при ухваленні рішень про заборону відчуження ОСОБА_2 належного йому майна, що знаходиться у м. Херсоні.
Щодо співмірності заявлених вимог щодо майна боржника, розташованого у ФРН, то заявником наведені конкретні цифри, а саме: сума боргу за розпискою, сума обтяженого забороною відчуження майна та вартість майна боржника у ФРН.
А щодо співмірності, то навіть із врахуванням майна належного боржнику як на території України, в Херсоні, так і в ФРН, позов залишиться не забезпеченим у повному обсязі.
Щодо позиції суду, що заявником не надано реальних доказів намірів боржника по відчуженню майна та реальної загрози невиконання рішення суду, то про будь-які наміри боржника може знати тільки безпосередньо боржник, який не ділиться з кредитором намірами відчуження майна.
Апелянт зазначає, що наразі мова йде лише про вартість того майна, яким заявник просить забезпечити позов (те, що суд називає співмірністю). А щодо самої необхідності забезпечення позову, то суди першої та апеляційної інстанції вже визнали таку необхідність, забезпечивши позов забороною відчуження боржником його Херсонського майна.
Апелянт не погоджується з висновком суду першої інстанції про надання заявником доказів реальної загрози невиконання судового рішення, зазначаючи, що єдиним доказом є право власника майна в будь-який момент здійснити відчуження свого майна, за виключенням, якщо це йому не заборонено. Та вказує, що подальші загальні розмірковування суду про законність судових рішень, про захист прав власників, тощо, сприймаються стороною позивача- заявника, як захист прав лише боржника, проте і кредитор ОСОБА_1 має право на захист своїх інтересів не формальним забезпеченням позову у доволі незначній частині заявленої суми, а реальним його забезпеченням. При цьому, не має значення, де саме знаходиться майно боржника - в Україні чи у ФРН.
Апелянт вказує, що обраний спосіб захисту своїх інтересів жодним чином не порушує законних прав та інтересів боржника, який як був, так і залишається власником майна, але до вирішення спору по суті не може його відчужувати. А отже саме на це, і тільки на це спрямовано запропонований заявником спосіб забезпечення позову.
Позиція інших учасників справи.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив
Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах, визначених статтею 367 ЦПК України, апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ дійшов наступного висновку.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Судом першої інстанції встановлено і з матеріалів справи вбачається наступне.
В провадженні Херсонського міського суду Херсонської області перебуває цивільна справа за позовом адвоката Предместнікова Олега Гарійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики на суму 1300000 (один мільйон триста тисяч) доларів США та за зустрічним позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору позики у внаслідок безгрошовості.
Позивачем, ОСОБА_1 неодноразово заявлялися вимоги щодо забезпечення позову у даній справі.
Постановою Херсонського апеляційного суду від 20 квітня 2021 року з метою забезпечення позову у цій справі накладено арешт:
- на квартиру загальною площею 113,3кв.м за адресою: АДРЕСА_7 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2257336865101, право власності на яку зареєстроване за ОСОБА_2 . Заборонено ОСОБА_2 вчиняти будь-які дії щодо об'єкту нерухомого майна: квартири загальною площею 113,3 кв.м за адресою: АДРЕСА_7 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2257336865101, в тому числі у будь-який спосіб відчужувати, передавати в оренду, управління, лізинг, інші види оплатного чи безоплатного користування іншим особам, видавати довіреності щодо зазначеного майна, укладати інші види договорів, в т.ч. попередніх договорів з будь-якими іншими особами чи організаціями.
- на транспортний засіб марки АUDI моделі Q5, тип легковий універсал В фіолетового кольору, номер шасі НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , право власності на який зареєстроване за ОСОБА_2 . Заборонено ОСОБА_2 вчиняти будь-які дії щодо транспортного засобу (автомобіля) марки АUDI моделі Q5, тип легковий універсал В фіолетового кольору, номер шасі НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , в тому числі у будь-який спосіб відчужувати, передавати в оренду, управління, лізинг, інші види оплатного чи безоплатного користування іншим особам, видавати довіреності щодо зазначеного майна, укладати інші види договорів, в т.ч. попередніх договорів з будь-якими іншими особами чи організаціями.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 12 грудня 2024 року, зміненою постановою Херсонського апеляційного суду від 12 березня 2025 року, у цій справі частково задоволено заяву ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_1 про забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики та заборонено ОСОБА_2 вчиняти дії щодо відчуження належного йому на праві власності нерухомого майна, а саме:
- магазину промислових товарів, розташований за адресою: АДРЕСА_8 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2165101365101; - машиномісця № НОМЕР_3 у підземному паркінгу, розташованого за адресою: АДРЕСА_9 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2164696865101;
АДРЕСА_10 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2164653365101;
- житлового будинку, загальною площею 229 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_11 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2164612665101;
- нежилих приміщень площею 171,7 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_12 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 446454365101;
- магазину промислових товарів, розташованого за адресою: АДРЕСА_13 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 403263165101.
ОСОБА_1 у раніше поданих та розглянутих заявах про забезпечення позову порушувалося питання про забезпечення позову у спосіб накладення арешту на належне ОСОБА_2 нерухоме майно, яке знаходиться у Федеративній Республіці Німеччина та перелік якого наведений у цій заяві про забезпечення позову.
Так, ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 13 грудня 2024 року, залишеною без змін постановою Херсонського апеляційного суду від 12 березня 2025 року відмовлено у задоволені заяви ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Ковальчук І.М., про забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики. Залишаючи без змін ухвалу суду про відмову у задоволені заяви про забезпечення позову у спосіб накладення арешту на належне ОСОБА_2 нерухомого майна, яке знаходиться у Федеративній Республіці Німеччина апеляційний суд виходив з того, що:
надані заявником на підтвердження факту належності відповідачу майна, щодо накладення арешту на яке заявив позивач за первісним позовом, хоч і легалізовані відповідно до Гаазької Конвенції від 5 жовтня 1961 року, однак не містять відомостей щодо передачі вказаних квартир у власність ОСОБА_2 , та реєстрації цього права власності в установленому законом порядку. А доданий позивачем за первісним позовом до заяви про вжиття заходів додаткового забезпечення позову документ, а саме копія передачі права власності на нерухоме майно, складеної 23 серпня 2023 року та підписаної ОСОБА_2 і нотаріусом міста Мюнхен Стефані Глезер, не містить проставленого компетентним органом держави, в якій документ був складений, апостиля, а тому цей документ не може визнаватися письмовим доказом та не може підтверджувати право власності ОСОБА_2 на нерухоме майно навіть, якщо він за законами Німеччини є таким правовстановлюючим документом;
заявником не підтверджено належними та достатніми доказами необхідність у вжитті додаткових заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, яке знаходиться в Федеративній Республіці Німеччина, враховуючи, що за наданою суду інформацією дві квартири, які суд Німеччини зобов'язав передати у власність ОСОБА_2 були придбані: квартира у АДРЕСА_14 за купівельною ціною 276900 євро за договором купівлі-продажу від 8 липня 2009 року, а квартира у АДРЕСА_15 - за купівельною ціною 240000євро (разом 516900 євро);
в матеріалах справи відсутня інформація якою є ринкова ціна нерухомого майна, щодо арешту якого позивач за первісним позовом заявив чергове клопотання, на час вирішення судом порушеного ним питання, в той час як вона є необхідною для висновку чи є таке додаткове забезпечення необхідним та в якому розмірі (в межах предмета спору), враховуючи, що позов ОСОБА_1 уже забезпечено постановою Херсонського апеляційного суду від 20 квітня 2021 року та ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 12 грудня 2024 року із врахуванням змін, внесених цією постановою апеляційного суду.
Також, ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 15 липня 2025 року, яка набрала законної сили, відмовлено у задоволені заяви ОСОБА_5 поданої від імені ОСОБА_1 про забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики, у спосіб накладення арешту на належне ОСОБА_2 нерухомого майна, яке знаходиться у Федеративній Республіці Німеччина. Відмовляючи задоволені заяви суд вказував на відсутність підстав для вжиття вказаних заявником заходів забезпечення позову щодо майна, яке знаходиться у Федеративній республіці Німеччина, зазначивши, що наявність загрози невиконання чи утруднення виконання постановленого рішення суду в майбутньому по суті спору, ґрунтується виключно на припущеннях заявника. Також суд вказував на те, що додані до заяви про забезпечення позову заявником документи на підтвердження набуття ОСОБА_2 права власності на нерухоме майно на підставі остаточного рішення Земельного суду Мюнхена I Федеративної республіки Німеччина від 13 липня 2023 року, у справі №20 О 3176/21, не містять відомостей щодо передачі нерухомого майна у власність ОСОБА_2 та реєстрації за останнім права власності на зазначене майно. Також в матеріалах справи відсутня реальна ринкова ціна нерухомого майна.
Крім того, ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 26 серпня 2025 року, залишеною без змін постановою Херсонського апеляційного суду від 03 грудня 2025 року у задоволені заяви ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Руденко М.М., про забезпечення позову відмовлено. Залишаючи без змін ухвалу суду про відмову у задоволені заяви про забезпечення позову у спосіб накладення арешту на належне ОСОБА_2 нерухомого майна, яке знаходиться у Федеративній Республіці Німеччина апеляційний суд виходив з того, що: доводи заявника про те, що необхідність застосування додаткових заходів забезпечення позову у цій справі встановлена судовими рішеннями у цій справі не знайшли свого підтвердження та постановою Херсонського апеляційного суду від 12 березня 2025 року та ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 15 липня 2025 року, якими відмовлено у застосуванні таких заходів зокрема з підстав недоведеності необхідності у вжитті додаткових заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, яке знаходиться в Федеративній Республіці Німеччина. При цьому жодних доказів на підтвердження наявності загрози невиконання чи утруднення виконання постановленого рішення суду в майбутньому по суті спору заявником суду не надано. Крім того, до заяви не додані належним чином оформлені (апостильовані) документи, що підтверджують право власності ОСОБА_2 на нерухоме майно у Федеративній республіці Німеччина із визначеною компетентним органом Федеретивної республіки Німеччина вартістю цих об'єктів нерухомості, на підтвердження належності нерухомого майна ОСОБА_2 та його ринкової вартості.
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
Відповідно до вимог статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно зі статтею 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, шляхом накладення арешту на майно, забороною вчиняти певні дії у тому рахунку щодо нерухомого майна.
Пленум Верховного Суду України в пункті 4 постанови «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року роз'яснив, що, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
За своєю правовою природою інститут забезпечення позову покликаний гарантувати особам, які беруть участь у справі, реальну можливість ефективного захисту свого права шляхом дійсного виконання можливого рішення суду у разі задоволення позовних вимог. Саме тому такі заходи покликані забезпечити можливість охорони матеріально-правових інтересів позивача від потенційних недобросовісних дій інших учасників, направлених на ухилення від реального та ефективного виконання судового рішення, в тому числі з метою запобігання труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Зважаючи на наведені положення, при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову суд має дослідити, чи є реальним спір між сторонами, чи існує небезпека ускладнення можливості виконання рішення суду, чи запропонований вид забезпечення є співмірним із заявленими вимогами та чи забезпечує він досягнення мети, задля якої ставиться питання про забезпечення позову. Єдиною передбаченою законом підставою для застосування заходів забезпечення позову є виключно ризик ускладнення/унеможливлення виконання рішення суду у справі або ефективного поновлення прав та інтересів позивача. При цьому жодного питання по суті спору, в тому числі й щодо обґрунтованості позовних вимог, суд на даній стадії не вирішує.
Види забезпечення позову визначені статтею 150 ЦПК України та мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Із змісту заяви про забезпечення позову та доданих до неї документів, а також із змісту поданих сторонами позовних заяв (первісної та зустрічної) вбачається, що між сторонами виник спір щодо повернення позики за договором, дійсність якого оспорена відповідачем за первісним позовом.
З огляду на викладені позивачем за первісним позовом обставини, якими ОСОБА_1 обґрунтовує свої позовні вимоги, його звернення до суду направлено на відновлення порушеного, на думку останнього, права на повернення відповідачами отриманих у позику грошових коштів у розмірі 1 300 000доларів США, та раніше застосоване забезпечення позову не в повній мірі відповідають співмірності з урахуванням ціни позову, заявлених вимог та вартістю майна відповідача , щодо якого заборонено вчиняти дії щодо відчуження належного йому на праві власності нерухомого майна.
Статтею 150 ЦПК України передбачено такий вид забезпечення позову як заборона вчиняти певні дії, а з урахуванням заяви ОСОБА_1 це заборона вчиняти дії щодо відчуження належного ОСОБА_2 , на праві власності, нерухомого майна.
Отже, для застосування такого заходу забезпечення позову суду належить встановити той факт, що майно, щодо заборони відчуження на яке заявив позивач за первісним позовом, належить відповідачеві ОСОБА_2 .
У постанові суду апеляційної інстанції від 12 березня 2025 року зазначено, що заявник надав суду першої інстанції копії судових рішень, ухвалених судами Федеративної Республіки Німеччини в результаті перегляду судами вищих інстанцій рішення суду першої інстанції від 18.08.2021року, ухваленого у справі, у якій вирішувалися спори, що виникли між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо визнання недійсними договорів купівлі-продажу двох квартир, розташованих у АДРЕСА_14 та у АДРЕСА_15 і про повернення цих обох квартир від ОСОБА_1 у власність ОСОБА_2 . Наведені офіційні іноземні документи хоч і легалізовані відповідно до Гаазької Конвенції від 5 жовтня 1961 року, однак не містять відомостей щодо передачі вказаних квартир у власність ОСОБА_2 , та реєстрації цього права власності в установленому законом порядку.
Проте, до заяви про забезпечення позову від 04.01.2026, заявник надав копію документа «передача права власності на нерухоме майно», яка складена 23 серпня 2023 року та підписана ОСОБА_6 і нотаріусом міста Мюнхен Стефані Глезер, з додатком до нього виконавчого листа остаточного рішення, та який є офіційним іноземним документом, що відповідно до положень частини восьмої статті 95 ЦПК України може бути письмовим доказом у цивільній справі, якщо він легалізований в установленому законом порядку.
Наведений офіційний іноземний документ легалізований відповідно до Гаазької Конвенції від 5 жовтня 1961 року.
Зазначений документ у параграфі 3 містить реальну ринкову ціну об'єктів нерухомості, визначених у пунктах 1,2,4 параграфу 1 цього документу та зазначених у заяві про забезпечення позову.
У параграфі 2 «Передача права власності» вказано, що «я, ОСОБА_7 , приймаю цю передачу права власності та прошу зареєструвати мене як нового власника у поземельній книзі реєстрації прав на нерухоме майно»; параграф 3 містить посилання, що копію цього документа отримали сторони договору та відомство поземельної книги- по одній завіреній копії ( а.с.31-34).
Відповідно до частини 1 статті 40 Закону України «Про міжнародне приватне право», право власності та інші речові права, відомості про які підлягають внесенню до державних реєстрів, визначаються правом держави, у якій це майно зареєстровано.
Разом з тим, доказів реєстрації права власності на нерухоме майно, відповідно до законодавства ФРН, за відповідачем, апелянтом не надано. Так, доданий до заяви про забезпечення позову документ «передача права власності на нерухоме майно» не містить відомості про державну реєстрацію права власності на майно за ОСОБА_8 враховуючи, що реєстратором права власності на нерухоме майно в ФРН є спеціалізовані земельні відділи судів, які ведуть земельну книгу, та відомству поземельної книги був направлений примірник нотаріального документу, відповідний доказ реєстрації права власності на нерухоме майно апелянтом не надано.
Таким чином, відсутність доказів внесення до державного реєстру права власності на нерухоме майно відповідача, внесення до якого визначається правом держави, у якій це майно зареєстровано, а саме ФРН унеможливлює вирішення порушеного заявником питання про забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_2 вчиняти дії щодо відчуження належного йому на праві власності нерухомого майна, яке знаходиться в ФРН.
Суд першої інстанції не звернув увагу на належне застосування норми ст. 150 ЦПК України, щодо належності майна відповідачу з урахуванням вимог ч.1 ст. 40 Закону України «Про міжнародне приватне право».
За наведеної обставини судова колегія, не вбачає підстав надавати оцінку висновкам суду першої інстанції щодо наведених ним підстав відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову, оскільки, така оцінка можлива лише за наявності підтвердженого у вищевикладеному порядку реєстрації за відповідачем права власності на нерухоме майно.
Щодо суті апеляційної скарги
Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (п. 2 ч. 1ст. 374 ЦПК України).
Згідно зі статтею 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Таким чином, ухвалене судом першої інстанції рішення, підлягає зміні з викладенням його мотивувальної частини в редакції цієї постанови.
Керуючись ст. ст. 367, 374,376, 382 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Руденко Михайло Михайлович задовольнити частково.
Ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 09 січня 2026 року змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст постанови складено 17 березня 2026 року
Головуючий І.В. Склярська
Судді: Л.П. Воронцова
В.В. Майданік