1[1]
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Київського апеляційного суду в складі:
головуючого суддіОСОБА_1 ,
суддів при секретарі судового засіданняОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві 10 березня 2026 року, апеляційні скарги захисників ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які діють в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 29 грудня 2025 року, відносно
ОСОБА_7 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Комунарівка, Калинівського району, Вінницької області, громадянина України, з вищою освітою, військовослужбовця, одруженого, маючого на утриманні двох неповнолітніх дітей, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого у АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 6 ст. 152, ч. 4, 6 ст. 153 КК України, -
за участю: прокурора захисники в режимі відеоконференцзв'язку підозрюваного ОСОБА_8 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7
Вказаною ухвалою задоволено клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Київській області ОСОБА_9 , погоджене прокурором - керівником Київської міської прокуратури ОСОБА_10 , та продовжено строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на 60 днів, в межах строку досудового розслідування, а саме до 26 лютого 2026 року.
Не погоджуючись з таким рішенням, захисники ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які діють в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , кожен окремо, подали апеляційні скарги, в яких просили скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу.
Зокрема, захисник ОСОБА_5 просила застосувати до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту з носінням електронного засобу контролю, та/або у частині визначення такого альтернативного запобіжного заходу як застави визначити від 80 до 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Захисник ОСОБА_6 просив застосувати до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги захисник ОСОБА_5 зазначає, що повідомлення про підозру є необґрунтованим, оскільки матеріали, додані до клопотання, не підтверджують причетність ОСОБА_7 до обставин, викладених у повідомленні про підозру.
Також вважає подане клопотання формальним без зазначення будь-яких доводів та без посилання на докази які б свідчили на існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і що жоден більш м'який запобіжний захід не зможе запобігти таким ризикам.
Посилається на позитивні характеризуючі дані про особу підозрюваного, який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, має міцні соціальні зв'язки, є військовослужбовцем ЗСУ.
Захисник ОСОБА_6 зазначив, що слідчим суддею при постановленні оскаржуваної ухвали не враховано позитивні характеристики підозрюваного, недоведеність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також те, що підозрюваний ОСОБА_7 потребує оперативного лікування внаслідок отриманого поранення під час здійснення захисту України у 2025 році.
Заслухавши доповідь судді, доводи захисника та підозрюваного, які підтримали апеляційні скарги і просили їх задовольнити, пояснення прокурора, який заперечив проти задоволення скарг та просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, а апеляційні скарги без задоволення, вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи скарг, колегія суддів вважає, що вони до задоволення не підлягають.
Як убачається з матеріалів судового провадження, слідчим управлінням Головного управління Національної поліції в Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке 07 серпня 2025 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12025111210000212, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 4, 6 ст. 153, ч. 6 ст. 152 КК України.
30 вересня 2025 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4, 6 ст. 153, ч. 6 ст. 152 КК України.
30 вересня 2025 року слідчим суддею Шевченківського районного суду м. Києва до підозрюваного ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк дії якого продовжено до 30 грудня 2025 року ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 24 листопада 2025 року.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 22 грудня 2025 року строк досудового розслідування продовжено до 28 лютого 2026 року.
Оскаржуваною ухвалою підозрюваному ОСОБА_7 продовжено раніше застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 26 лютого 2026 року.
З таким рішенням, колегія суддів погоджується, з огляду на наступне.
Перевіряючи законність прийнятого рішення слідчим суддею, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини та дотримання ним вимог КПК України, які регулюють норми застосування та продовження запобіжного заходу.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення в порядку ст. 199 КПК України, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, з якими пов'язана можливість застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою та за умови, за яких таке продовження можливе.
Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про продовження запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовження строків тримання під вартою щодо особи міститься і в положеннях ст.ст. 177, 178, 183 КПК України.
Продовжуючи щодо підозрюваного ОСОБА_7 строк тримання під вартою, слідчим суддею встановлено, що матеріали провадження містять достатні дані, які підтверджують наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 6 ст. 152, ч. 4, 6 ст. 153 КК України.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Слід зазначити, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України, необхідно взяти до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України». Відповідно до вказаного рішення «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Те, що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).
У даному кримінальному провадженні зв'язок підозрюваного ОСОБА_7 із інкримінованими йому кримінальними правопорушеннями підтверджується наявними у кримінальному провадженні доказами, сукупність яких дає підстави вважати, що його причетність до вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 6 ст. 152, ч. 4, 6 ст. 153 КК України, є обґрунтованою.
Викладені в апеляційній скарзі доводи про необґрунтованість повідомленої ОСОБА_7 підозри колегія суддів вважає безпідставними, оскільки наведені у клопотанні дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, на даному етапі досудового розслідування свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 6 ст. 152, ч. 4, 6 ст. 153 КК України.
У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності події та складу кримінального правопорушення в діянні, умислу в діях, винуватості особи в його вчиненні, вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, доведеність його винуватості, у тому числі правильність кваліфікації його дій, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, а дослідження та оцінка доказів, встановлення наявності або відсутності події та складу кримінального правопорушення, та достатності доказів для доведеності винуватості особи, відноситься до стадії судового розгляду по суті, та не вирішується на стадії досудового розслідування.
Крім того, слідчим суддею всупереч доводам сторони захисту, встановлено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які на час розгляду клопотання продовжують мати місце.
Зокрема, ОСОБА_11 може переховуватися від органу досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків, знищити, приховати чи спотворити речі чи документи, що мають значення для кримінального провадження, вчинити інше кримінальні правопорушення; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з рішенням слідчого судді щодо необхідності задоволення клопотання слідчого, оскільки він в повному обсязі довів обставини, які виправдовують обмеження права ОСОБА_7 на свободу. Вказане рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки по справі існують ознаки справжнього суспільного інтересу, який не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.
Продовжуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до ОСОБА_7 суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
Слідчий суддя враховуючи обґрунтованість повідомлення про підозру, конкретні обставини кримінального провадження та тяжкість інкримінованих ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, дані, які характеризують особу підозрюваного, обґрунтовано продовжив до нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Також, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави. ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень вчинених із застосуванням насильства (ч. 4 ст. 183 КПК України). Відтак, слідчим суддею не визначено розмір застави у кримінальному провадженні, з чим погоджується колегія суддів.
Доводи апелянта про відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, оскільки в даному судовому провадженні слідчим суддею досліджено усі матеріали справи та надано їм належну правову оцінку, що вбачається зі змісту постановленої ухвали слідчого судді.
Посилання захисників на позитивні характеризуючі дані про особу підозрюваного не є підставою для скасування оскаржуваного рішення, оскільки не переважають можливих ризиків неправомірної його поведінки на стадії досудового розслідування.
Доводи захисника про те що підозрюваний ОСОБА_7 потребує оперативного лікування внаслідок отриманого поранення під час здійснення захисту України у 2025 році не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду, оскільки, стороною захисту не надано достатніх та належних відомостей медичного характеру, які вказують на неможливість утримання підозрюваного під вартою та неможливість отримання ним необхідного лікування в умовах установи попереднього ув'язнення.
Як вбачається з оскаржуваної ухвали, слідчий суддя дотримався вказаних вимог закону, а тому підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу не вбачається.
Крім того, колегією суддів враховано, що ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києвавід 23 лютого 2026 року підозрюваному ОСОБА_7 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та оскаржувана ухвала вже втратила чинність.
Істотних порушень вимог КПК України, які могли б стати безумовною підставою для скасування ухвали слідчого судді у даному провадженні не встановлено.
Керуючись ст. ст. 176 - 178, 183, 199, 194, 199, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів -
Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 29 грудня 2025 року, відносно ОСОБА_7 , - залишити без змін, а апеляційні скарги захисників ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які діють в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Унікальний номер справи 761/53497/25 Слідчий суддя в 1-ій інстанції: ОСОБА_15
Провадження 11сс/824/1817/2026 Доповідач ОСОБА_1
Категорія ст.183, 199 КПК