справа № 757/39821/23-ц
головуючий у суді І інстанції Литвинова І.В.
провадження № 22-ц/824/2927/2026
суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Мостова Г.І.
Іменем України
04 березня 2026 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Мостової Г.І.,
суддів: Березовенко Р.В., Лапчевської О.Ф.,
за участі секретаря судового засідання Лазоренко Л.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною ОСОБА_1 на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 18 вересня 2025 року
за заявою ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами
у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Національного банку України, апарату Ради Національної безпеки і оборони України, Служби безпеки України, Кабінету Міністрів України, Президента України Зеленського Володимира Олександровича, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фрідом Фінанс Україна» про стягнення грошових сум за військовими облігаціями, упущеної вигоди, штрафних санкцій, компенсації моральної шкоди, -
У жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Печерського районного суду міста Києва із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, у якій він просив суд: керуючись нормами частини 4 статті 263 та пункту 2 частини 3 статті 429 ЦПК України, змінити рішення Печерського районного суду міста Києва від 24 жовтня 2023 року та ухвали Печерського районного суду міста Києва від 04 липня 2024 року в частині стягнення з позивача судового збору та постановити ухвалу про повернення позивачу сплачених позивачем коштів судового збору з Держбюджету у розмірі, визначеному ухвалою від 04 липня 2023 року.
Заява обґрунтована тим, що 07 вересня 2023 року при подачі позовної заяви до суду, ОСОБА_1 було подано заяву про звільнення від сплати судового збору відповідно до норм частини 3 статті 22 Закону України №1023-ХІІ, згідно з якою споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.
У подальшому судом було відкрите провадження та за результатами розгляду справи ухвалено рішення, яким відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 та стягнуто у дохід Держави судовий збір 1 073 грн 60 коп.
Ухвалою суду від 04 липня 2024 року виправлено описку у рішенні Печерського районного суду міста Києва від 24 жовтня 2023 року, вважаючи написаним у мотивувальній і резолютивній частинах рішення Печерського районного суду міста Києва від 24 жовтня 2023 року суму судового збору, який належить стягнути у дохід Держави 858 грн 40 коп.
Разом з тим, на момент розгляду Печерським районним судом міста Києва позову у справі №757/39821/23-ц, Святошинським районним судом міста Києва розпочато розгляд справи № 759/10841/24, під час розгляду яких позивачу було відмовлено у звільненні від сплати судового збору як споживачу.
Однак постановою Верховного Суду від 17 вересня 2024 року у справі № 759/10841/24 касаційну скаргу ОСОБА_1 було задоволено, та підтверджено право позивача на його звільнення від сплати судового збору на всіх стадіях судового процесу відповідно до вимог норм частини 3 статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» за позовом позивача до Держави Україна в особі органу Мінфіну про захист прав споживача фінансових послуг, пов'язаних з невиконанням Державою Україна публічного договору купівлі-обслуговування, що було обставинами та підставами і поточного позову у справі № 757/39821/23-ц.
Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 18 вересня 2025 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що обставини, на які посилається заявник, не є нововиявленими, оскільки висновок Верховного Суду у судовій справі № 759/10841/24 є його правовою позицією та оцінкою обставин справи, а не фактичною обставиною, яка існувала під час розгляду справи № 757/39821/23-ц по суті та відповідно під час прийняття рішення.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 18 вересня 2025 року та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити заяву ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що Печерським районним судом міста Києва не застосовано норми частини 4 статті 263 ЦПК України при розгляді заяви про перегляд судового рішення від 24 жовтня 2023 року за нововиявленими обставинами.
Вказує, що враховуючи помилковість рішення від 24 жовтня 2023 року в частині стягнення з позивача судового збору за подання позовної заяви, пов'язаної з порушенням прав споживача, саме для Печерського районного суду міста Києва юридичний факт, підтверджений Постановою Верховного Суду від 17 вересня 2024 року у справі № 759/10841/24 і є нововиявленою обставиною для перегляду рішення суду від 24 жовтня 2023 року в частині стягнення з позивача судового збору.
Зазначає, що нововиявленою обставиною у заяві позивача про перегляд рішення від 24 жовтня 2023 року є обставина, яка існувала під час ухвалення Печерським районним судом міста Києва рішення від 24 жовтня 2023 року в частині стягнення з позивача судового збору, але не була врахована судом першої інстанції, а отже має сприйматися як нововиявлена обставина оскільки вказана обставина була задокументована після ухвалення цього рішення суду.
Вказує, що судом першої інстанції не було розглянуто заяву позивача про розгляд справи в порядку загального провадження за часті учасників справи, що у свою чергу обмежило право позивача оскаржувати рішення Печерського районного суду міста Києва до ВС, що фактично обмежило право позивача до доступу до правосуддя.
Посилається на те, що позивач не мав можливості застосувати висновки Постанови Верховного Суду від 17 вересня 2024 року у справі 759/10841/24 при розгляді справи 757/39821/23-ц до ухвалення рішення Печерського районного суду міста Києва від 24 жовтня 2023 року та Постанови Київського апеляційного суду від 19 червня 2024 року у справі 757/39821/23-ц, оскільки Постанова ВСУ від 17 вересня 2024 року у справі 759/10841/24 була ухвалена пізніше ніж рішення Печерського суду від 24 жовтня 2023 року та Постанова КАС від 19 червня 2024 року у справі 757/39821/23-ц.
На думку скаржника, можна припустити що Печерському районному суду міста Києва на момент ухвалення рішення від 24 жовтня 2023 року було невідомо що позивач має бути звільнених від сплати судового збору.
Від Міністерства фінансів України надійшов відзив, у якому просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
Представник Міністерства фінансів України - Лісовська Л.О. у судовому засіданні заперечувала проти задоволення апеляційної скарги.
Представник Кабінету Міністрів України - Новицька А.О. у судовому засіданні заперечувала проти задоволення апеляційної скарги.
ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, надіслав через систему «Електронний суд» заява про розгляд справи без його участі.
Від представника Служби безпеки України - Кононенка Б.О. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, призначеного на 04 березня 2026 року о 11:45 год., у якому він посилається на те, що у цей день він не може бути присутнім у судовому засіданні, оскільки бере участь у судовому засіданні в Ірпінському міському суді Київської області.
Згідно з частиною 1 статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Пунктами 10, 11 частини 2 цієї статті визначено, що одними із основних принципів цивільного судочинства є розумність строків розгляду справи судом та неприпустимість зловживання процесуальними правами.
Відповідно до частини 1 статті 371 ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції має бути розглянута протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.
Статтею 372 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.
Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті.
За змістом статті 129 Конституції України, статті 2 ЦПК України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Апеляційний суд зауважує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 223 ЦПК України).
Апеляційний суд виходить з того, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися у судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.
Із клопотання представника Служби безпеки України - Кононенка Б.О. вбачається, що причиною його неявки до Київського апеляційного суду є надання переваги участі у розгляді іншої справи.
Доказів на підтвердження доводів, на які посилається представник відповідача щодо зайнятості в іншому судовому засіданні до указаного клопотання не надано.
Виходячи з норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду, вимог пункту 11 частини 3 статті 2 ЦПК України щодо неприпустимості зловживання сторонами своїми процесуальними правами, статті 371 ЦПК України щодо строку розгляду апеляційної скарги, а також зважаючи на вимоги частини 2 статті 372 ЦПК України, колегія суддів визнала неявку представника Служби безпеки України - Кононенка Б.О. у судове засідання такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
Інші учасники справи у судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Виходячи з положень статті 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у т. ч. правом визначити свою участь в судовому засіданні, а з огляду на положення статті 372 ЦПК України явка до суду апеляційної інстанції не є обов'язковою.
Зважаючи на вимоги частини 9 статті 128, частини 5 статті 130, частини 2 статті 372 ЦПК України колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
Колегія апеляційного суду, вислухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, дійшла висновку про таке.
Відповідно до частини 1 статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.
Згідно з частиною 2 статті 423 ЦПК України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є:
1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;
2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі;
3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.
Тлумачення пункту 1 частини 2 статті 423 ЦПК України свідчить, що нововиявленими обставинами є обставини, які: 1) існували на час розгляду справи, не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; 2) є істотними для розгляду справи, тобто належать до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов'язки осіб, які беруть участь у справі. Обставини, які вважаються нововиявленими, повинні одночасно відповідати цим вимогам.
Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду.
Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (справа «Пономарьов проти України» (CASE «PONOMARYOV v. UKRAINE»), рішення від 03 квітня 2008 року).
Не можуть вважатися нововиявленими ті обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі. Обставини, що виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, апеляційній скарзі, або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, теж не можуть визнаватися нововиявленими.
Також не можуть бути визнані нововиявленими викладені в іншій справі висновки суду щодо обставин справи (оцінка доказів), юридична оцінка обставин справи в іншій справі та правові підстави рішення суду або його мотиви на предмет застосування норм права в іншій справі. Не вважаються нововиявленими обставинами нові докази, виявлені після постановлення рішення суду, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах.
Указані висновки відповідають висновкам, які викладені у постановах Верховного Суду від 27 серпня 2019 року у справі № 920/1077/16, від 15 січня 2020 року у справі №916/24/17.
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 24 жовтня 2023 року у справі № 757/39821/23-ц відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_3 та стягнуто з нього в дохід держави судовий збір у розмірі 1 073 грн 60 коп.
Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 04 липня 2024 року виправлено описку у рішенні Печерського районного суду міста Києва від 24 жовтня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Національного банку України, апарату Ради Національної безпеки і оборони України, Служби безпеки України, Кабінету Міністрів України, Президента України Зеленського В.О., третя особа: ТОВ «Фрідом Фінанс Україна» про стягнення грошових сум за військовими облігаціями, упущеної вигоди, штрафних санкцій, компенсації моральної шкоди, вважаючи написаним у мотивувальній і резолютивній частинах рішення Печерського районного суду м. Києва від 24 жовтня 2023 року суму судового збору, який належить стягнути в дохід Держави, 858 грн 40 коп.
Постановою Верховного Суду України від 17 вересня 2024 року у справі № 759/10841/24, ухвалу Київського апеляційного суду від 13 серпня 2024 року скасовано та передано справу до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження, зокрема на тій підставі, що апеляційний суд безпідставно поклав на ОСОБА_1 , який звернувся до суду за захистом прав споживача, обов'язок зі сплати судового збору та передчасно визнав його апеляційну скаргу неподаною та повернув її.
У своїй заяві ОСОБА_1 посилається на те, що обставинами, які є підставою для перегляду рішення Печерського районного суду міста Києва від 24 жовтня 2023 року та ухвали Печерського районного суду міста Києва від 04 липня 2024 року в частині стягнення з позивача судового збору за нововиявленим обставинами є те, що постановою Верховного Суду від 17 вересня 2024 року у справі № 759/10841/24 його було звільнено від сплати судового збору.
Тобто обставинами, на які посилається ОСОБА_1 у своїй заяві про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, є висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 17 вересня 2024 року у межах іншої справи № 759/10841/2 щодо наявності підстав для звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору.
Таким чином обставини заяви ОСОБА_1 про перегляд рішення суду у зв'язку з нововиявленими обставинами не є нововиявленими, відповідно до статті 423 ЦПК України, зводяться до незгоди заявника із судовим рішенням про стягнення з нього судового збору.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана ухвала є законною та обґрунтованою, апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.
Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Отже, судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням норм процесуального права, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали суду без змін.
Керуючись статтями 367, 369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 18 вересня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Дата складення повного судового рішення 16 березня 2026 року.
Головуючий Г.І. Мостова
Судді Р.В. Березовенко
О.Ф. Лапчевська