05 березня 2026 року м. Київ
Справа № 752/24174/23
Провадження: № 22-ц/824/3613/2026
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого (судді-доповідача) Невідомої Т. О.,
суддів Нежури В. А., Соколової В. В.,
секретар Лаврук Ю. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Котедж Таун»
на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 18 червня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Мазура Ю. Ю.,
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Котедж Таун» до ОСОБА_1 , Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Товариство з обмеженою відповідальністю «Титан Про», ОСОБА_2 , про визнання незаконним та скасування наказу Міністерства юстиції України,
У листопаді 2023 року ТОВ «Котедж Таун» звернулося до суду із вказаним позовом, мотивуючи його тим, що ТОВ «Котедж Таун» є власником низки земельних ділянок у Голосіївському районі м. Києва. Право власності на ці ділянки набуте у 2020 році на підставі актів приймання-передачі земельних ділянок як внеску до статутного капіталу товариства та зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Вказує, що у липні 2021 року з інформації Державного реєстру речових прав, позивачу стало відомо про те, що право власності на спірні земельні ділянки зареєстроване за ОСОБА_1 на підставі наказів Міністерства юстиції України та рішень державних реєстраторів Міністерства юстиції України від 26 березня 2021 року. Перед цим, право власності на зазначені земельні ділянки переходило від ОСОБА_2 до ТОВ «Титан Про» на підставі актів внесення майна до статутного капіталу, однак відповідні реєстраційні дії були скасовані у зв'язку з порушенням принципу територіальності. В подальшому, у лютому 2020 року, право власності на ці земельні ділянки було зареєстроване за ТОВ «Котедж Таун» на підставі чинних правочинів. Вважає, що Міністерство юстиції України з порушенням вимог законодавства прийняло накази про задоволення скарг, якими було незаконно скасовано право власності ТОВ «Котедж Таун» та поновлено право власності за іншою особою, без належної правової підстави та з порушенням процедури розгляду скарг.
У зв'язку з цим просило суд визнати незаконними та скасувати накази Міністерства юстиції України № 1118/5 від 25 березня 2021 року, № 3137/5 від 06 вересня 2021 року та № 2203/5 від 26 червня 2020 року, поновити строк на оскарження останнього наказу, а також стягнути з відповідача судові витрати.
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 18 червня 2025 року у задоволенні позову ТОВ «Котедж Таун» відмовлено.
Не погодившись із таким судовим рішенням, представник ТОВ «Котедж Таун» в особі директора Ужуна М. Ф., подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, рішення суду просило скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначено, що судом не враховано тих обставин, що право власності ТОВ «Котедж Таун» на спірні земельні ділянки виникло на підставі чинних правочинів та було належним чином зареєстроване у Державному реєстрі речових прав. На думку скаржника, Міністерство юстиції України, приймаючи оскаржувані накази, вийшло за межі своїх повноважень, фактично втрутившись у спір про право та оцінюючи дійсність цивільно-правових правочинів, що може здійснюватися виключно судом. Також, зазначено, що на момент розгляду скарг у сфері державної реєстрації право власності на земельні ділянки вже було зареєстроване за іншими особами, у зв'язку з чим Міністерство юстиції України не мало правових підстав для скасування реєстраційних дій. Крім того, посилається на порушення процедури розгляду скарг, зокрема, неналежне повідомлення заінтересованих осіб та пропуск строків на оскарження реєстраційних дій, що, на його думку, є підставою для скасування оспорюваних наказів.
Ухвалами Київського апеляційного суду від 09 грудня 2025 року відкрито апеляційне провадження у справі та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні.
У відзиві на апеляційну скаргу адвокат Гаращенко І. В. в інтересах ОСОБА_2 вважав доводи апеляційної скарги безпідставними та такими, що зводяться до переоцінки встановлених судом першої інстанції обставин. Вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено те, що реєстраційні дії щодо спірних земельних ділянок були вчинені без волі їх законного власника, на підставі документів із ознаками фальсифікації, зокрема, актів приймання-передачі, посвідчених нотаріусом, повноваження якого на момент їх вчинення були припинені. Міністерство юстиції України діяло в межах наданих законом повноважень, здійснюючи контроль за дотриманням законодавства у сфері державної реєстрації, а його накази були спрямовані виключно на усунення грубих порушень, допущених державними реєстраторами та нотаріусами. Вважає доводи про наявність «спору про право» штучними, оскільки предметом розгляду Міністерства юстиції та суду першої інстанції була правомірність реєстраційних дій, а не вирішення цивільного спору щодо права власності по суті. Також вважає, що судом обґрунтовано встановлено, що скарги були подані у межах передбаченого законом строку з моменту, коли скаржник дізнався про порушення своїх прав, а порядок повідомлення заінтересованих осіб дотримано відповідно до вимог законодавства.
В судовому засіданні адвокат Кирилкін Р. О. в інтересах ТОВ «Котедж Таун»підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.
Адвокат Гаращенко І. В. в інтересах ОСОБА_2 вважав необґрунтованими доводи апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а судове рішення без змін.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, а тому колегія суддів відповідно до вимог частини 2 статті 372 ЦПК України вважала за можливе слухати справу за їх відсутності.
Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Вислухавши пояснення учасників справи, які з'явились в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.
Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом, з 2009 року ОСОБА_2 був власником ряду земельних ділянок, розташованих по АДРЕСА_1 , зокрема земельних ділянок з кадастровими номерами:
8000000000:90:452:0032 (10-г),
8000000000:90:452:0030 (12-г),
8000000000:90:452:0029 (14-г),
8000000000:90:452:0028 (6-д),
8000000000:90:452:0027 (4-к),
8000000000:90:452:0026 (24-д),
8000000000:90:452:0025 (4-и),
8000000000:90:452:0034 (10-в),
8000000000:90:452:0033 (12-д),
8000000000:90:452:0024 (22-д),
8000000000:90:452:0038 (16-а),
8000000000:90:452:0037 (14-д),
8000000000:90:452:0036 (8-г),
8000000000:90:452:0035 (8-д),
8000000000:90:452:0023 (2-с),
8000000000:90:452:0022 (20-г),
8000000000:90:452:0021 (2-у),
8000000000:90:452:0020 (18-е),
8000000000:90:452:0019 (2-т),
8000000000:90:452:0018 (18-д),
8000000000:90:452:0039 (16-б),
8000000000:90:452:0001 (32-б),
8000000000:90:452:0031 (6-г) (т. 1, а. с. 164 - 171).
В подальшому, право власності на зазначені земельні ділянки було зареєстровано за ТОВ «Котедж Таун».
З матеріалів справи убачається, що право власності позивача на ці земельні ділянки виникло на підставі акта приймання-передачі земельних ділянок як внеску до статутного капіталу від 27 грудня 2019 року (т. 1, а. с. 36 - 39, 40 - 62).
Як убачається з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, в подальшому право власності на спірні земельні ділянки було зареєстровано за ОСОБА_1 на підставі рішень про державну реєстрацію прав, прийнятих державними реєстраторами 26 березня 2021 року (т. 1, а. с. 63 -85).
Зокрема, відповідні реєстраційні дії були вчинені державними реєстраторами Міністерства юстиції України Мироненком Д. О. та Мельником Д. С. на підставі рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, а також наказу Міністерства юстиції України № 1118/5 від 25 березня 2021 року.
Позивач зазначає, що на офіційному сайті Міністерства юстиції України ним було виявлено наказ Міністерства юстиції України № 1118/5 від 25.03.2021 та наказ № 3137/5 від 06.09.2021 «Про внесення змін до наказу Міністерства юстиції України № 1118/5» (т. 1, а. с. 86-92, 99 - 100).
Зазначеними наказами, з урахуванням внесених змін, було скасовано рішення, прийняті державним нотаріусом Кременецької державної нотаріальної контори Кременецького районного нотаріального округу Тернопільської області Остапчуком В.П. від 30.11.2019, а також рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Єременко Л.О., прийняті у лютому 2020 року, які були підставою для внесення записів про право власності на спірні земельні ділянки.
Відповідно до рішень, прийнятих державним нотаріусом Остапчуком В.П. від 30.11.2019, було зареєстровано перехід права власності на спірні земельні ділянки від ОСОБА_2 до ТОВ «Титан Про» на підставі акта приймання-передачі нерухомого майна до статутного капіталу.
У подальшому, на підставі рішень приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Єременко Л. О., прийнятих 10-12 лютого 2020 року, було зареєстровано перехід права власності на зазначені земельні ділянки від ОСОБА_1 до ТОВ «Котедж Таун» на підставі акта приймання-передачі земельних ділянок до статутного капіталу товариства.
Разом з тим, ОСОБА_2 у письмових поясненнях зазначив, що не мав наміру та фактично ніколи не відчужував належні йому земельні ділянки ані шляхом продажу чи дарування, ані шляхом внесення їх до статутного капіталу юридичних осіб.
Крім того, ОСОБА_2 зазначив, що ніколи не був учасником ТОВ «Титан Про».
Згідно з актом приймання-передачі нерухомого майна до статутного капіталу ТОВ «Титан Про» від 16.09.2019 підписи сторін, посвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3
Водночас, листом Міністерства юстиції України № 14370/7946-33-20/19.5.1 від 25.03.2020 повідомлено про те, що наказом Головного територіального управління юстиції у м. Києві від 02.10.2019 № 645/6 діяльність приватного нотаріуса ОСОБА_3 у Київському міському нотаріальному окрузі припинена з 02.10.2019 у зв'язку зі смертю.
Не погоджуючись із зазначеними реєстраційними діями, ОСОБА_2 звернувся до Міністерства юстиції України зі скаргами на дії державних реєстраторів та рішення про державну реєстрацію прав на спірні земельні ділянки (т. 1, а. с. .154 -171)
Наказом Міністерства юстиції України від 26.06.2020 № 2203/5 скаргу ОСОБА_2 задоволено, скасовано реєстраційні дії щодо внесення змін до відомостей про юридичну особу ТОВ «Титан Про», зокрема, реєстраційні записи від 17.09.2019 та 08.10.2019, пов'язані зі зміною статутного капіталу та складу засновників товариства (т.1, а. с. 93 - 98).
У подальшому, ОСОБА_2 стало відомо про те, що 07.12.2022 ОСОБА_1 відчужив спірні земельні ділянки (21 ділянку) на користь ТОВ «Проплюс ЛТД» шляхом внесення їх до статутного капіталу цього товариства (т. 2, а. с. 164 - 171).
Державну реєстрацію відповідних правочинів здійснено державним реєстратором приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Русанюком З.З.
Підставою для державної реєстрації стали акти приймання-передачі нерухомого майна до статутного капіталу ТОВ «Проплюс ЛТД» від 20.10.2022 (серії та номери 3826, 3827), посвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чорногузом О.В.
Обґрунтовуючи звернення до суду з цим позовом, ТОВ «Котедж Таун» зазначало, що оскаржувані накази Міністерства юстиції України прийняті з порушенням установленої законодавством процедури розгляду скарг у сфері державної реєстрації, а їх прийняття призвело до незаконного скасування державної реєстрації права власності позивача на належні йому земельні ділянки.
На переконання позивача, під час розгляду скарг Міністерством юстиції України не було дотримано вимог законодавства щодо порядку повідомлення заінтересованих осіб про розгляд скарги, а також порушено строки її подання та розгляду, у зв'язку з чим відповідні накази є протиправними та підлягають скасуванню.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані накази Міністерством юстиції України прийняті в межах наданих повноважень та відповідно до вимог законодавства.
Суд дійшов висновку, що під час проведення державної реєстрації змін щодо ТОВ «Титан Про», державними реєстраторами були допущені порушення вимог законодавства у сфері державної реєстрації, зокрема, щодо належності документів, які подані для проведення реєстраційних дій, та дотримання територіальної компетенції державного реєстратора.
З огляду на встановлені порушення Міністерство юстиції України, розглянувши скаргу ОСОБА_2 , правомірно прийняло рішення про скасування відповідних реєстраційних дій.
При цьому суд першої інстанції також дійшов висновку, що позивача було належним чином повідомлено про розгляд скарги, а доводи щодо порушення строків подання скарги не знайшли свого підтвердження.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для визнання оскаржуваних наказів Міністерства юстиції України незаконними та їх скасування.
Перевіряючи такі висновки суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які саме цивільні права чи інтереси позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав чи інтересів він звернувся до суду (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року у справі № 567/3/22).
Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем цивільного права чи інтересу позивача є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову (див., зокрема, постанови Верховного Суду від 15 березня 2023 року у справі № 753/8671/21, від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21).
Завданням цивільного судочинства є ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права чи інтереси позивача дійсно порушені, а звернення до суду спрямоване на їх відновлення (див., зокрема, постанову Верховного Суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17).
Спосіб захисту порушеного права має бути таким, що найбільш ефективно забезпечує його відновлення, тобто бути належним способом захисту. Належний спосіб захисту повинен гарантувати особі повне відновлення порушеного права та/або можливість отримання відповідного відшкодування (пункт 8.54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 січня 2022 року у справі № 910/10784/16).
Відповідно до частин першої, дев'ятої та десятої статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду. Порядок розгляду відповідних скарг визначається Кабінетом Міністрів України. Рішення, дії або бездіяльність Міністерства юстиції України та його територіальних органів можуть бути оскаржені до суду.
Згідно з частиною першою статті 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Якщо особа вбачає порушення своїх прав у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних прав, то визнання незаконними таких рішень може бути способом захисту цивільних прав та інтересів (див., зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 квітня 2018 року у справі № 361/2965/15-а та від 09 листопада 2021 року у справі № 542/1403/17).
Водночас при визначенні юрисдикції спору суди повинні виходити із суті права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, характеру спірних правовідносин та юридичної природи обставин справи. Наявність у спорі суб'єкта владних повноважень сама по собі не свідчить про публічно-правовий характер спору. Якщо спір зумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу особи, він підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства (див., зокрема, постанову Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 826/9341/17).
Разом із тим Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 вересня 2025 року у справі № 910/2546/22 звернула увагу, що у спорах, пов'язаних із скасуванням наказів Міністерства юстиції України, якими скасовано рішення державного реєстратора, суд має враховувати, що такі спори фактично можуть стосуватися речових прав на нерухоме майно. У зв'язку з цим належними відповідачами у таких спорах є не лише Міністерство юстиції України, а й особи, права чи інтереси яких безпосередньо пов'язані зі спірними реєстраційними діями, зокрема особа, яка ініціювала їх скасування шляхом подання відповідної скарги. Саме до таких осіб мають бути звернуті матеріально-правові вимоги, оскільки вирішення спору може вплинути на їх майнові права та інтереси.
Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач (стаття 48 ЦПК України).
Відповідно до статті 51 ЦПК України суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінити неналежного відповідача належним відповідачем у встановленому законом порядку.
Пред'явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову (див., зокрема, постанови Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року у справі № 300/808/19, від 07 грудня 2023 року у справі № 363/2300/20, від 13 грудня 2023 року у справі № 753/8710/21).
Якщо позивач не заявляє клопотання про залучення співвідповідачів у справах, у яких наявна обов'язкова співучасть, тобто коли неможливо вирішити питання про обов'язки відповідача без одночасного вирішення питання щодо прав та обов'язків інших осіб, суд відмовляє у задоволенні позову (див., зокрема, постанову Верховного Суду від 17 січня 2024 року у справі № 947/6589/21).
Суд розглядає справи в межах заявлених вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи (частина перша статті 13 ЦПК України).
Кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина перша статті 81 ЦПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні доказів у їх сукупності (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
З матеріалів справи убачається, що предметом спору даної є законність наказів Міністерства юстиції України, прийнятих за результатами розгляду скарг ОСОБА_2 у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, якими було скасовано рішення державних реєстраторів щодо державної реєстрації прав на спірні земельні ділянки.
Водночас, колегія суддів відмічає, що із встановлених у справі обставин убачається, що спір фактично стосується речових прав на зазначені земельні ділянки, а отже його вирішення безпосередньо впливає на майнові права осіб, які претендують на відповідні об'єкти нерухомого майна.
Як убачається з матеріалів справи, первісним власником спірних земельних ділянок був ОСОБА_2 , який заперечує факт їх відчуження та зазначає про те, що не мав наміру передавати належні йому земельні ділянки до статутного капіталу будь-яких юридичних осіб.
Саме на підставі дій, пов'язаних із внесенням зазначених земельних ділянок до статутного капіталу юридичних осіб та подальшими реєстраційними діями, у подальшому виникли правовідносини, які стали предметом оскарження до Міністерства юстиції України.
Отже, вирішення цього спору безпосередньо стосується прав та інтересів ОСОБА_2 , оскільки встановлення правомірності чи неправомірності відповідних реєстраційних дій та прийнятих за результатами їх оскарження наказів Міністерства юстиції України може вплинути на юридичну долю спірних земельних ділянок.
Разом з тим, із матеріалів справи також убачається, що ухвалою суду від 04 лютого 2025 року ОСОБА_2 було залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору (т. 2, а. с. 145-146).
Однак, колегія суддів зауважує, що такий процесуальний статус цієї особи не відповідає характеру спірних правовідносин.
Як зазначено у правових висновках Великої Палати Верховного Суду, у спорах, пов'язаних із оскарженням наказів Міністерства юстиції України, прийнятих за результатами розгляду скарг у сфері державної реєстрації прав, належними відповідачами мають бути особи, права або інтереси яких безпосередньо пов'язані зі спірними реєстраційними діями та щодо яких може бути вирішено питання про наявність чи відсутність відповідних речових прав.
У таких випадках суд має враховувати, що вирішення спору фактично може вплинути на права власності або інші речові права на нерухоме майно, а тому саме до відповідних осіб мають бути звернуті матеріально-правові вимоги.
За таких обставин, ОСОБА_2 , права якого безпосередньо пов'язані зі спірними земельними ділянками та який заперечує факт їх відчуження, не може вважатися лише третьою особою у справі, оскільки вирішення спору прямо впливає на його майнові права та інтереси.
Відтак за характером спірних правовідносин саме ОСОБА_2 мав бути залучений до участі у справі як відповідач, а не як третя особа без самостійних вимог.
Разом із тим суд першої інстанції, розглядаючи справу, фактично перейшов до дослідження обставин справи по суті, надав оцінку доводам сторін щодо правомірності прийняття оскаржуваних наказів Міністерства юстиції України та обставинам здійснення державної реєстрації прав на спірні земельні ділянки.
Однак, колегія суддів вважає, щотакий підхід не відповідає завданням цивільного судочинства та послідовності розгляду справи.
Перед вирішенням спору по суті суд зобов'язаний встановити належне коло учасників справи, оскільки без залучення всіх осіб, права та обов'язки яких можуть бути порушені або змінені судовим рішенням, повний та об'єктивний розгляд справи є неможливим.
Лише після визначення належного складу сторін у справі суд може досліджувати питання щодо наявності чи відсутності порушеного права позивача, належності обраного ним способу захисту та давати оцінку доводам сторін щодо суті заявлених вимог.
За наведених вище обставин, колегія суддів доходить висновку про те, що суд першої інстанції передчасно перейшов до аналізу обставин справи по суті, не визначивши належним чином коло учасників спірних правовідносин.
Тобто, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позову, однак помилково обґрунтував такий висновок дослідженням обставин справи по суті, тоді як першочергово мав з'ясувати належний склад учасників справи та можливість ефективного захисту прав позивача у межах заявлених ним вимог.
За таких обставин висновок суду про відмову в задоволенні позову є правильним по суті, однак мотиви такого рішення підлягають зміні, з викладенням мотивувальної частини судового рішення в редакції цієї постанови.
При цьому, колегія суддів зазначає, що зміст доводів апеляційної скарги зводиться, зокрема, до тверджень про правомірність набуття ТОВ «Котедж Таун» права власності на спірні земельні ділянки, законність відповідних правочинів, а також про перевищення Міністерством юстиції України своїх повноважень під час розгляду скарг у сфері державної реєстрації прав.
Крім того, скаржник посилається на порушення процедури розгляду скарг, зокрема щодо строків їх подання та належного повідомлення заінтересованих осіб.
Разом з тим, зазначені доводи апеляційної скарги фактично стосуються оцінки правомірності реєстраційних дій, дійсності цивільно-правових правочинів, а також законності прийняття Міністерством юстиції України оскаржуваних наказів, тобто обставин, які підлягають дослідженню під час розгляду справи по суті.
Водночас, як уже зазначалося вище, вирішення таких питань можливе лише після встановлення належного складу учасників справи, оскільки спірні правовідносини безпосередньо пов'язані з речовими правами на спірні земельні ділянки та можуть вплинути на права і обов'язки осіб, які претендують на відповідні об'єкти нерухомого майна.
За відсутності належного визначення кола учасників спірних правовідносин та без залучення до участі у справі осіб, на права яких може вплинути судове рішення, дослідження обставин щодо правомірності набуття права власності на спірні земельні ділянки, оцінка дій Міністерства юстиції України під час розгляду скарг та перевірка дотримання процедури їх розгляду є передчасними.
Отже, наведені в апеляційній скарзі доводи фактично стосуються питань, які можуть бути предметом судового дослідження лише після встановлення належного складу сторін у справі та визначення характеру спірних правовідносин.
З огляду на викладене колегія суддів вважає, що на даному етапі перевірка наведених у апеляційній скарзі доводів щодо правомірності прийняття оскаржуваних наказів Міністерства юстиції України та законності набуття права власності на спірні земельні ділянки є передчасною.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно ч. 4 ст. 376 ЦПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.
З огляду на вищенаведене рішення апеляційного суду підлягає зміні шляхом викладення його мотивувальної частини у редакції цієї постанови.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Котедж Таун» задовольнити частково.
Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 18 червня 2025 року змінити, викласти його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повне судове рішення складено 17 березня 2026 року.
Головуючий Т. О. Невідома
Судді В. А. Нежура
В. В. Соколова