суддів Великої Палати Верховного Суду Уркевича В. Ю., Банаська О. О., Ємця А. А., Кишакевича Л. Ю., Короля В. В.
щодо додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 березня 2026 року у справі № 359/8573/20(провадження № 12-20гс25)
Коротка історія справи
1. У січні 2025 року ОСОБА_1 (далі - позивач) та Державне підприємство обслуговування повітряного руху України (далі ? третя особа 1, Украерорух) звернулися до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційними скаргами, в яких просили скасувати рішення Господарського суду Київської області від 28 лютого 2024 року і постанову Північного апеляційного господарського суду від 04 грудня 2024 року в цій справі та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
2. Ухвалами Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29 січня 2025 року за зазначеними касаційними скаргами відкрито касаційне провадження, а ухвалою від 18 березня 2025 року справу № 359/8573/20 передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду з підстав, передбачених частиною третьою статті 302 Господарського процесуального кодексу України.
3. Велика Палата Верховного Суду постановою від 21 січня 2026 року задовольнила касаційні скарги позивача та третьої особи 1, рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувала. Ухвалила нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнила.
4. 27 січня 2026 року до Великої Палати Верховного Суду через систему «Електронний суд» надійшла заява представника ОСОБА_1 - адвоката Вітліної М. О. від 26 січня 2026 року, в якій вона просила ухвалити додаткове рішення про стягнення з відповідача 81 200,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції.
5. Додатковою постановою від 04 березня 2026 року Велика Палата Верховного Суду відмовила у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Вітліної М. О. від 26 січня 2026 року про ухвалення додаткового рішення у справі № 359/8573/20.
6. Суддя, не згодний з рішенням, може письмово викласти свою окрему думку (частина третя статті 34 Господарського процесуального кодексу України).
Зміст окремої думки
7. Додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 04 березня 2026 року мотивована тим, що позивач разом з касаційною скаргою не подав попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат, як це встановлено частиною першою статті 124 Господарського процесуального кодексу України, що є підставою для відмови у відшкодуванні таких витрат.
8. Крім того, Велика Палата Верховного Суду зауважила, що позивач не довів розмір витрат на правничу допомогу, оскільки при погодинній формі обчислення гонорару обсяг виконаних робіт та наданих послуг повинен включати детальний опис робіт (наданих послуг) та розрахунок часу, витраченого адвокатом. Натомість у наданих представником позивача документах не міститься інформації про те, хто з адвокатів від імені Адвокатського об'єднання «Дігревіті лігал» (далі - Адвокатське об'єднання) та в якому обсязі надав правничу допомогу.
9. Відтак, за висновком Великої Палати Верховного Суду, позивач не довів належними та допустимими доказами свої вимоги про відшкодування витрат, понесених на правничу допомогу.
10. Проте з наведеним висновком погодитися не можна з огляду на таке.
11. Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи (частина перша статті 123 Господарського процесуального кодексу України).
12. Відповідно до частини третьої статті 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
13. Частинами першою - другою статті 124 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
14. Велика Палата Верховного Суду вважала, що позивач не подав попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат, як це встановлено частиною першою статті 124 Господарського процесуального кодексу України, що є в цьому випадку підставою для відмови у відшкодуванні таких витрат.
15. Проте такий висновок є передчасним та занадто формальним, оскільки позивач у касаційній скарзі, поданій 10 січня 2025 року, заявив про свій намір відшкодувати витрати, пов'язані з наданням йому професійної правової допомоги, зазначивши, що такі витрати в межах касаційного провадження будуть уточнені ним при подальшому розгляді справи.
16. У подальшому представник позивача подала заяву про відшкодування судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку з розглядом справи від 16 вересня 2025 року.
17. Разом із цією заявою представник позивача надала копії договору про надання правової (правничої) допомоги № 15112021 від 15 листопада 2021 року, додаткової угоди від 15 травня 2023 року до договору про надання правової (правничої) допомоги № 15112021 від 15 листопада 2021 року, розрахунку розміру витрат, пов'язаних з отриманням професійної правової допомоги від 16 вересня 2025 року на загальну суму 70 000,00 грн, рахунку від 16 вересня 2025 року на загальну суму 70 000,00 грн тощо.
18. Відповідно до умов договору про надання правової (правничої) допомоги № 15112021 від 15 листопада 2021 року, укладеного між Адвокатським об'єднанням та позивачем, об'єднання зобов'язалося здійснювати його захист, представництво та надавати йому інші види правової допомоги.
19. У додатковій угоді від 15 травня 2023 року до вказаного договору про надання правової (правничої) допомоги сторони передбачили, що Адвокатське об'єднання представляє інтереси позивача з усіх без виключення питань, пов'язаних зі справою № 359/8573/20 в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій.
20. Згідно з розрахунком розміру витрат, пов'язаних з отриманням професійної правової допомоги від 16 вересня 2025 року та рахунком від 16 вересня 2025 року Адвокатське об'єднання надало позивачу, а останній прийняв роботи (послуги) на загальну суму 70 000,00 грн.
21. Таким чином, заявивши в касаційній скарзі про намір відшкодувати витрати, пов'язані з наданням йому професійної правової допомоги на стадії касаційного провадження та подавши в подальшому разом із заявою про відшкодування судових витрат розрахунок розміру витрат, пов'язаних з отриманням професійної правової допомоги від 16 вересня 2025 року, позивач виконав вимоги щодо подання попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат на професійну правничу допомогу в розумінні частини першої статті 124 Господарського процесуального кодексу України.
22. Відповідно до висновків Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду застосування частини другої статті 124 Господарського процесуального кодексу Україниналежить до дискреційних повноважень суду та вирішується ним у кожному конкретному випадку з урахуванням встановлених обставин справи, а також інших чинників. Зі змісту цієї процесуальної норми очевидно вбачається те, що у разі неподання учасником справи попереднього розрахунку у суду є право, а не обов'язок відмовити у відшкодуванні відповідних судових витрат. Тобто сам по собі факт неподання стороною попереднього розрахунку судових витрат разом з першою заявою по суті спору не є безумовною та абсолютною підставою для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат.
23. Зазначене положення забезпечує дотримання принципу змагальності, відповідно до якого учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених Господарським процесуальним кодексом України.
24. Подання попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які сторона понесла і які очікує понести у зв'язку з розглядом справи, забезпечує можливість іншій стороні належним чином підготуватися до спростування витрат, які вона вважає необґрунтованими, та доводити неспівмірність таких витрат, заявивши клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, відповідно, забезпечує дотримання принципу змагальності. Крім того, попереднє визначення суми судових витрат надає можливість судам у визначених законом випадках здійснювати забезпечення судових витрат та своєчасно (під час прийняття рішення у справі) здійснювати розподіл судових витрат.
25. З огляду на викладене відмова у відшкодуванні витрат на правову допомогу є правом суду, а не обов'язком, реалізація якого є наслідком доведення стороною обставин того, що неподання іншою стороною попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які ця особа понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, порушило принцип змагальності та завадило стороні спору належним чином висловити свої міркування щодо їх обґрунтованості та співмірності заявлених до стягнення витрат.
26. Вказана правова позиція щодо застосування частини другої статті 124 Господарського процесуального кодексу України у контексті дискреції суду є сталою, послідовною і викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі № 922/676/21, від 18 січня 2022 року у справі № 910/2679/21, від 21 червня 2022 року у справі № 908/574/20, від 29 вересня 2022 року у справі № 910/3055/20, від 10 грудня 2024 року у справі № 910/2286/23 та від 14 травня 2025 року у справі № 903/753/22.
27. У цьому контексті також звертаємо увагу на судову практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд), який неодноразово наголошував, що, застосовуючи процесуальні норми, суди повинні уникати як надмірного формалізму, який може зашкодити справедливості провадження, так і надмірної гнучкості, яка може зробити недійсними процесуальні вимоги, викладені в законах (див. рішення у справах «Волчлі проти Франції» (Walchli v. France), 2007, § 29; «ТОВ «Фріда проти України» (FridaLLC v. Ukraine), 2016, § 33; «Хасан Тунч та інші проти Туреччини» (Hasan Tunc та інші проти Туреччини), 2017, §§ 32, 33).
28. Також Суд зауважував про те, що надто суворе тлумачення національним законодавством процесуальної норми (надмірний формалізм) може позбавити заявників права доступу до суду (рішення у справах «Зубак проти Хорватії» (див. рішення у справах Zubac v. Croatia) [ВП], 2018, § 97; «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» (Perez de Rada Cavanilles v. Spain), 1998, § 49; «Мірагалль Есколано та інші проти Іспанії» (Miragall Escolano and Others v. Spain), 2000, § 38; «Сотіріс і Нікос Кутрас АТТЕЕ проти Греції» (Sotiris and Nikos Koutras ATTEE v. Greece), 2000, § 20; «Белеш та інші проти Чеської Республіки» (Beles and Others v. the Czech Republic), 2002, § 50; «РТБФ проти Бельгії» (RTBF v. Belgium), 2011, §§ 71, 72, 74); «Міссен проти Бельгії» (Miessen v. Belgium), 2016, §§ 72-74; «Гіл Санжуан проти Іспанії» (Gil Sanjuan v. Spain), 2020, § 34).
29. Ураховуючи наведене вище, Великій Палаті Верховного Суду слід було уникати надмірного формалізму при оцінці виконання позивачем обов'язку, визначеного статтею 124 Господарського процесуального кодексу України, щодо подання попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції та відповідних наслідків його невиконання.
30. Відтак підстави для відмови позивачу у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу з мотивів неподання ним попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат були відсутні.
31. Також у Великої Палати Верховного Суду не було підстав для відмови у відшкодуванні позивачу таких витрат через недоведеність їх розміру.
32. Як зазначалося раніше, разом із заявою про відшкодування судових витрат від 16 вересня 2025 року представник позивача подавала розрахунок розміру витрат, пов'язаних з отриманням професійної правової допомоги від 16 вересня 2025 року на загальну суму 70 000,00 грн.
33. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи (частина третя статті 124 Господарського процесуального кодексу України).
34. Надалі разом із заявою про ухвалення додаткового рішення від 26 січня 2026 року представник позивача надала розрахунок (детальний опис наданих послуг) - акт приймання-передачі робіт (послуг) від 21 січня 2026 року на загальну суму 81 200,00 грн.
35. Також до заяви про ухвалення додаткового рішення від 26 січня 2026 року представник позивача додала рахунок від 21 січня 2026 року, який містить такий же перелік робіт (наданих послуг), що і розрахунок (детальний опис наданих послуг) - акт приймання-передачі робіт (послуг) від 21 січня 2026 року, але з конкретизацією кількості годин, витрачених на кожну з них, ціни кожного виду робіт (наданих послуг) за одну годину, вартості кожного окремого виду робіт (як добуток часу і ціни) та загальної вартість всіх робіт (наданих послуг).
36. Відповідно до цих документівАдвокатське об'єднання виконало такі роботи (надало послуги):
- аналіз постанови Північного апеляційного господарського суду від 04 грудня 2024 року у справі № 359/8573/20, витрачено 2 години, ціна за годину 2 800,00 грн, вартість роботи (послуги)5 600,00 грн;
- зустрічі з клієнтом з метою обговорення тактики та стратегії у справі № 359/8573/20, витрачено 3 години, ціна за годину 2 800,00 грн, вартість робіт (послуг) 8 400,00 грн;
- підготовка касаційної скарги у справі № 359/8573/20, витрачено 8 годин, ціна за годину 2 800,00 грн, вартість роботи (послуги)22 400,00 грн;
- представництво інтересів клієнта в судових засіданнях у Касаційному господарському суді 04 березня 2025 року, 18 березня 2025 року, витрачено 4 години, ціна за годину 2 800,00 грн, вартість робіт (послуг)11 200,00 грн;
- представництво інтересів клієнта в судових засіданнях у Великій Палаті Верховного Суду 18 червня 2025 року, 16 липня 2025 року, 17 вересня 2025 року, 21 листопада 2025 року, 21 січня 2026 року, витрачено 10 годин, ціна за годину 2 800,00 грн, вартість робіт (послуг)28 000,00 грн;
- підготовка заяви про відшкодування судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку з розглядом справи, витрачено 2 години, ціна за годину 2 800,00 грн, вартість робіт (послуг)5 600,00 грн.
Загальна вартість робіт (послуг) - 81 200,00 грн.
37. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 дійшла висновку, що підставою для виплати гонорару, визначеного у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин, помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката залежно від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
38. Посилаючись на цей висновок, Велика Палата Верховного Суду в додатковій постанові від 04 березня 2026 року вважала, що у наданих представником позивача документах має міститись інформація про те, хто з адвокатів від імені Адвокатського об'єднання та в якому обсязі надав правничу допомогу, оскільки в цій справі інтереси позивача представляло декілька адвокатів цього об'єднання.
39. Проте з таким підходом не можна погодитись з огляду на те, що за умовами договору про надання правової (правничої) допомоги № 15112021 від 15 листопада 2021 року та додаткової угоди до нього від 15 травня 2023 року правова допомога позивачу, у тому числі і представництво його інтересів в суді касаційної інстанції, надавалася саме Адвокатським об'єднанням.
40. Вартість години роботи визначалася пунктом 4.2 договору про надання правової (правничої) допомоги № 15112021 від 15 листопада 2021 року (про що зауважувала також і Велика Палата Верховного Суду в додатковій постанові), становила 2 800,00 грн і була єдиною незалежно від кваліфікації чи досвіду адвоката.
41. Слід також зауважити, що ордери на надання правничої допомоги в суді касаційної інстанції, які містяться в матеріалах справи, були видані Адвокатським об'єднанням адвокатам Вітліній М. О. та Ємельянову В. Р., які і представляли інтереси позивача в суді касаційної інстанції.
42. Відтак ніякого сумніву в тому, що саме ці адвокати уповноважувалися вказаним Адвокатським об'єднанням на представництво інтересів позивача, немає.
43. Тобто правова (правнича) допомога позивачу на стадії касаційного провадження була надана Адвокатським об'єднанням, тому відсутність інформації про те, хто саме з адвокатів від імені Адвокатського об'єднання та в якому обсязі надав правничу допомогу, не є підставою для відмови позивачу у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу.
44. Однак деякі з витрат на професійну правничу допомогу, заявлених позивачем, все ж не підлягали відшкодуванню з огляду на таке.
45. Положення частини третьої статті 126 Господарського процесуального кодексу України унормовують, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
46. Згідно із частиною п'ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу Українипід час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
47. При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку / дії / бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
48. Тобто чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які варто застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
49. Велика Палата Верховного Суду в додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
50. З наданих представником позивача документів убачається, що в пункті 6 детального опису робіт (наданих послуг) зазначено про витрати, пов'язані з підготовкою заяви про відшкодування судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку з розглядом справи.
51. Згідно з висновком об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеним у постанові від 02 лютого 2024 року у справі № 910/9714/22, заява сторони про розподіл судових витрат фактично є дією, спрямованою на реалізацію стороною свого права лише на подання доказів щодо витрат, які вже понесені такою стороною, а тому витрати на підготовку такої заяви не підлягають відшкодуванню.
52. Крім того, не підлягали відшкодуванню витрати, зазначені в пункті 5 детального опису робіт (наданих послуг), що пов'язані з представництвом інтересів позивача в судовому засіданні 17 вересня 2025 року, оскільки розгляд справи в цей день не відбувся, про що зазначено в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2025 року у справі№ 359/8573/20.
53. За таких обставин висновок Великої Палати Верховного Суду про недоведення позивачем всієї суми витрат на професійну правничу допомогу є необґрунтованим.
54. З огляду на викладене вважаємо, що існували підстави для часткового задоволення заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Вітліної М. О. від 26 січня 2026 року про ухвалення додаткового рішення у справі № 359/8573/20 та часткового стягнення на користь позивача суми витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції.
55. Водночас Велика Палата Верховного Суду безпідставно поклала всі витрати на професійну правничу допомогу на позивача, на користь якого ухвалено нове судове рішення про задоволення позову в суді касаційної інстанції, в тому числі й завдяки правничій допомозі, наданій Адвокатським об?єднанням. Покладення цих витрат на позивача є не лише несправедливим результатом розгляду його заяви про ухвалення додаткового рішення, а й суперечить закріпленому частиною другою статті 2 Господарського процесуального кодексу України такому принципу господарського судочинства, як відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Судді В. Ю. Уркевич
О. О. Банасько
А. А. Ємець
Л. Ю. Кишакевич
В. В. Король