13 березня 2026 року
м. Київ
Справа № 405/4517/21
Провадження № 61-1460ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду - судді-доповідача Гудими Д. А., суддів Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І. - розглянув питання щодо відкриття касаційного провадження
за касаційною скаргою Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (далі - скаржник), інтереси якого представляє адвокат Павленко Леонід Миколайович (далі - адвокат),
на постанову Кропивницького апеляційного суду від 25 березня 2024 року
у справі за позовом ОСОБА_1 (далі - позивачка) до скаржника за участю Профспілки працівників банківського та фінансового сектору як третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, на стороні позивачки про припинення дискримінації, виплату заробітної плати, оплату добових на відрядження та стягнення моральної шкоди і
1. У вересня та листопаді 2021 року позивачка звернулася до суду з позовами у справах № 405/4517/21 і № 405/8054/21 відповідно. 21 грудня 2021 року Ленінський районний суд м. Кіровограда постановив ухвалу, згідно з якою об'єднав ці справи в одне провадження у справі № 405/4517/21.Позивачка просила:
- стягнути зі скаржника 67 571,49 грн середнього заробітку за час дії незаконного наказу про звільнення, затримки у видачі наказу про звільнення, розрахунку при звільненні та видачі трудової книжки;
- встановити факт прямої та непрямої дискримінації в діях скаржника щодо позивачки за ознаками її (1) віку, (2) звернення до суду у справі № 405/3641/17 і (3) членства у профспілці;
- визнати неправомірними дії скаржника щодо примушування до звільнення, створення неналежних умов праці, невиплати заборгованості із заробітної плати, невиплати компенсації витрат на службові відрядження, проведення відеонагляду без згоди позивачки;
- стягнути зі скаржника на користь позивачки 191 400,00 грн заборгованості з виплати заробітної плати за період з липня 2018 року до вересня 2021 року включно;
- стягнути зі скаржника на користь позивачки 66 000,00 грн невиплачену вихідну допомогу;
- зобов'язати скаржника нарахувати та виплатити позивачці 19 760,00 грн компенсації витрат за службові відрядження;
- стягнути зі скаржника на користь позивачки 100 000,00 грн відшкодування моральної шкоди;
- зобов'язати його письмово вибачитися перед нею у публікації на головній сторінці офіційного вебсайту скаржника;
- скасувати наказ скаржника від 30 вересня 2021 року № 1487-к про звільнення позивачки на підставі частини четвертої статті 40 Кодексу законів про правцю України (далі - КЗпП України);
- зобов'язати скаржника видати наказ, у якому змінити формулювання причини звільнення у трудовій книжці на таке: «Звільнена за власним бажанням згідно з ч. 3 ст. 38 КЗпП України у зв'язку з порушенням роботодавцем законодавства про працю, умов колективного і трудового договору».
2. 22 вересня 2023 року Ленінський районний суд м. Кіровограда ухвалив рішення, згідно з яким відмовив у задоволенні позову.
3. 25 березня 2024 року Кропивницький апеляційний суд ухвалив постанову, згідно з якою скасував рішення суду першої інстанції в частині вирішення позову про встановлення факту дискримінації та відшкодування моральної шкоди й ухвалив щодо цих вимог нове: встановив факт дискримінації позивачки у сфері трудових відносин зі скаржником за ознакою її звернення до суду у справі № 405/3641/17; стягнув зі скаржника на користь позивачки 5 000,00 грн відшкодування моральної шкоди, 1 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу та 2 862,00 грн судового збору; залишив без змін іншу частину рішення суду першої інстанції.
4. 30 січня 2026 року адвокат в інтересах скаржника сформував у системі «Електронний суд» касаційну скаргу (вх. № 3245/0/220-26 від 5 лютого 2026 року), у якій просить скасувати зазначену постанову апеляційного суду в частині задоволених позовних вимог і розподілу судових витрат та залишити в силі відповідне рішення суду першої інстанції.
5. Скаржник просив поновити йому строк на касаційне оскарження. Мотивував тим, що повний текст оскарженої постанови апеляційний суд склав 20 січня 2026 року, а її копію скаржник отримав 22 січня 2026 року.
5.1. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина перша статті 390 ЦПК України).
5.2. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення (частина друга статті 390 ЦПК України).
5.3. 25 березня 2024 року апеляційний суд проголосив вступну та резолютивну частини постанови, повний текст якої склав 20 січня 2026 року. Оскільки скаржник подав касаційну скаргу 30 січня 2026 року, тобто протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови апеляційного суду, він дотримав вимоги, передбаченої частиною першою статті 390 ЦПК України. Тому немає підстав для задоволення клопотання про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження.
6. Одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження) (частина перша статті 394 ЦПК України).
7. ВерховнийСуд вважає, що є підстави для відкриття касаційного провадження. Касаційна скарга подана у визначений статтею 390 ЦПК України строк із дотриманням вимог статті 392 ЦПК України. У цій скарзі є доводи, які потребують перевірки, щодо передбаченої у пункті 1 частини другої статті 389 ЦПК України підстави касаційного оскарження:
- суд апеляційної інстанції застосував норми права всупереч висновкам, викладеним у постановах Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2018 року у справі № 800/191/17, від 1 квітня 2020 року у справі № 804/2823/16, Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 липня 2023 року у справі № 755/7916/19, від 10 липня 2023 року у справі № 296/8997/23, від 12 жовтня 2020 року у справі № 372/2085/16-ц, від 10 серпня 2023 року у справі № 372/2214/21, від 18 вересня 2023 року у справі № 947/7538/22, Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 червня 2022 року у справі № 591/6727/20, від 22 лютого 2023 року у справі № 274/7153/20.
8. Скаржник у касаційній скарзі просив зупинити виконання постанови Кропивницького апеляційного суду від 25 березня 2024 року в оскарженій частині. Обґрунтував тим, що сплата відшкодування моральної шкоди, витрат на правничу допомогу та судового збору до закінчення перегляду оскарженої постанови в касаційному порядку зумовить виникнення необхідності вжиття додаткових заходів для повернення коштів у випадку її скасування.
8.1. За наявності клопотання особи, яка подала касаційну скаргу, суд у разі необхідності вирішує питання про зупинення виконання рішення (ухвали) суду або зупинення його дії (абзац другий частини восьмої статті 394 ЦПК України).
8.2. Суд касаційної інстанції за заявою учасника справи або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення суду або зупинити його дію (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду в касаційному порядку. Про зупинення виконання або зупинення дії судового рішення постановляється ухвала (частини перша та друга статті 436 ЦПК України).
8.3. За змістом наведених приписів можна зупинити виконання лише того судового рішення, яке передбачає примусове виконання. У клопотанні про зупинення виконання або дії оскарженого судового рішення має бути обґрунтування необхідності такого зупинення. Згідно з оскарженою постановою апеляційний суд, зокрема, встановив факт дискримінації. Таке судове рішення в означеній частині не передбачає можливості його примусового виконання. Про зупинення дії рішення суду в цій частині скаржник не просив.
8.4. Щодо зупинення виконання оскарженої постанови в частині стягнення відшкодування моральної шкоди, витрат на правничу допомогу та судового збору, то докази наявності виконавчих листів, відкриття виконавчого провадження з примусового виконання цієї частини постанови, вчинення з боку позивачки дій, спрямованих на стягнення зі скаржника коштів, останній не надав. Тому у задоволенні клопотання слід відмовити.
Керуючись статтями 260, 261, 389, 390, 394, 395, 436 ЦПК України, Верховний Суд
1. Відмовити Акціонерному товариству «Державний ощадний банк України» у задоволенні клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Кропивницького апеляційного суду від 25 березня 2024 року.
2. Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на постанову Кропивницького апеляційного суду від 25 березня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» за участю Профспілки працівників банківського та фінансового сектору як третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, на стороні позивача про припинення дискримінації, виплату заробітної плати, оплату добових на відрядження та стягнення моральної шкоди.
3. Витребувати з Подільського районного суду міста Кропивницького цивільну справу № 405/4517/21.
4. Роз'яснити учасникам справи право подати відзив на касаційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України, впродовж десяти днів із дня отримання цієї ухвали.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Судді Д. А. Гудима
Є. В. Краснощоков
П. І. Пархоменко