13 березня 2026 року
м. Київ
справа № 127/5081/23
провадження № 61-8018св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Гудими Д. А., Дундар І. О., Крата В. І., Пархоменка П. І.,-
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Амбрелла»,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Амбрелла» на постанову Вінницького апеляційного суду від 30 квітня 2024 року у складі колегії суддів: Ковальчука О. В., Сала Т. Б., Сопруна В. В.,
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Амбрелла» (далі - ТОВ «ФК «Амбрелла») про визнання іпотеки припиненою, виключення записів про обтяження.
Позов мотивовано тим, що 08 лютого 2008 року між ПАТ «Банк Форум» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 0021/08/20-Z, відповідно до якого ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 60 000,00 дол. США на споживчі потреби зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 13 % річних з кінцевим терміном повернення кредиту до 07 серпня 2018 року. Як забезпечення виконання зобов'язань за цим кредитним договором між ПАТ «Банк Форум» та ОСОБА_1 , який є майновим поручителем ОСОБА_2 , був укладений іпотечний договір від 08 лютого 2008 року № 0021/08/20-Z, згідно з яким ОСОБА_1 передав в іпотеку банку квартири АДРЕСА_1 , що належить позивачу.
ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник ОСОБА_2 помер.
08 липня 2014 року Вінницьким міським судом Вінницької області ухвалено рішення у справі № 127/8452/14-ц, яким встановлено, що вказані кредитний договір та договір іпотеки є припиненими без визнання їх такими у резолютивній частині рішення. Цим рішенням зобов'язано ПАТ «Банк Форум» подати державному реєстратору заяву про припинення обтяження за іпотечним договором від 08 лютого 2008 року № 0021/08/20-Z.
05 грудня 2022 року позивач звернувся до приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Бєлої О. М. із заявою про припинення обтяження зареєстрованого на спірну квартиру на підставі рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 08 липня 2014 року у справі № 127/8452/14-ц. У відповідь приватним нотаріусом винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 05 грудня 2022 року, яка мотивована тим, що змінився обтяжувач-іпотекодержатель, яким на даний час є юридична особа ТОВ «ФК «Амбрелла», а ПАТ «Банк Форм» є припиненим в результаті ліквідації. 10 лютого 2023 року позивач направив заяву до ТОВ «ФК «Амбрелла» з проханням звернутися до державного реєстратора із заявою про припинення обтяження, накладеного на підставі іпотечного договору, однак відповідь на цю заяву так і не отримав. Таким чином, вказане рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 08 липня 2014 року не виконане, а обтяження не припинено. Зазначені обставини унеможливлюють реалізацію позивачем його права власності на квартиру.
ОСОБА_1 просив:
визнати іпотеку за вказаним іпотечним договором припиненою;
виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис, внесений приватним нотаріусом Ценделіною О. В. 08 лютого 2008 року за реєстраційним номером обтяження № 65590334, яким зареєстровано обтяження у формі заборони на нерухоме майно на підставі іпотечного договору № 346, об'єкт обтяження - квартира АДРЕСА_1 ;
виключити з Державного реєстру іпотек запис, внесений приватним нотаріусом Ценделіною О. В. 08 лютого 2008 року, за реєстраційним номером обтяження № 65590334, яким зареєстровано обтяження у формі заборона на нерухоме майно на підставі іпотечного договору № 346, 08 лютого 2008 року, об'єкт обтяження - квартира АДРЕСА_1 , іпотекодавець - ОСОБА_1 , іпотекодержатель - ТОВ «ФК «Амбрелла», код ЄДРПОУ - 42855051.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області 15 січня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що посилання позивача на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 08 липня 2014 року у справі № 127/8452/14-ц, що кредитний договір від 08 лютого 2008 року № 0021/08/20-Z та іпотечний договір від 08 лютого 2008 року № 0021/08/20-Z є припиненими без визнання їх такими у резолютивній частині рішення, є помилковими, оскільки вказані правовідносини не є преюдиційними. Встановлення іпотеки припиненою в мотивувальній частині рішення суду №127/8452/14-ц, на переконання суду, не можуть слугувати підставою для визнання іпотеки припиненою при вирішення даного спору.
Закон України «Про іпотеку» є спеціальним законом щодо урегулювання правовідносин з приводу іпотечного майна, а положення статті 17 Закону України «Про іпотеку» містить виключний перелік підстав припинення іпотеки, аналогічний із закріпленим у статті 593 ЦК України.
Вказані обставини свідчать про недоведеність позивачем наявності підстав для припинення іпотеки. Зважаючи, що станом на день розгляду справи кредитні зобов'язання, які забезпечувались іпотекою, не виконані, при цьому кредитний та іпотечний договори є чинними та не визнані в установленому законом порядку недійсними, відсутні підстави для визнання іпотеки припиненою. Тому відсутні підстави для зняття заборони на відчуження спірної квартири.
Посилання представника відповідача на пропущення позивачем позовної давності є необґрунтованими, оскільки позивач не обмежений у строках давності при зверненні до суду із позовом про визнання іпотеки припиненою.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Постановою Вінницького апеляційного суду від 30 квітня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення Вінницького міського суду Вінницької області скасовано. Ухвалено нове судове рішення про задоволення позову.
Визнано іпотеку квартири АДРЕСА_1 за іпотечним договором від 08 лютого 2008 року № 0021/08/20-Z, укладеним між ПАТ «Банк Форум» та ОСОБА_2 , посвідченим приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Ценделіною О. В. № 346, припиненою.
Виключено з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна реєстраційний запис № 6559034 про обтяження (заборону на нерухоме майно), а саме на квартиру АДРЕСА_1 , власником якої є ОСОБА_1 .
Виключено з Державного реєстру іпотек реєстраційний запис про іпотеку № 30076741 квартиру АДРЕСА_1 , власником якої є ОСОБА_1 .
Стягнено з ТОВ «Фінансова компанія «Амбрелла» в дохід держави судовий збір за подачу позовної заяви у розмірі 3 220,80 грн та судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 4 831,20 грн.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що у разі смерті фізичної особи, боржника за зобов'язанням у правовідносинах, що допускають правонаступництво в порядку спадкування, обов'язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи - її спадкоємця, тобто відбувається передбачена законом заміна боржника в зобов'язанні, який відповідає перед кредитором в межах вартості одержаного у спадок майна. Велика Палата Верховного Суду формулювала правову позицію щодо наявності/відсутності згоди іпотекодержателя в разі зміни боржника за основним зобов'язанням. В разі відсутності згоди іпотекодавця забезпечувати виконання зобов'язання новим боржником (спадкоємцем) іпотека визнається припиненою. З урахуванням наведеного, суд першої інстанції не встановив фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а саме того, що матеріали справи не містять доказів, які вказували б на те, що: позивач у справі подавав заяву про прийняття спадщини, що відкрилась після смерті ОСОБА_2 (частина перша статті 1269 ЦК України); ОСОБА_1 прийняв спадщину після смерті останнього відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України; позивач виявляв згоду забезпечувати виконання зобов'язання за кредитним договором новим боржником. Про необхідність встановлення таких фактичних обставин йдеться у постанові Верховного Суду від 09 серпня 2023 року у справі № 357/10369/20, обставини якої є подібними до обставин справи, яка переглядається.
Існування неприпиненої іпотеки за вказаним іпотечним договором при відсутності згоди іпотекодавця забезпечувати виконання зобов'язання новим боржником порушує право власності позивача на належну йому квартиру, тому його вимога про припинення іпотеки у зв'язку зі смертю боржника, зобов'язання якого були забезпечені такою іпотекою, підлягає до задоволення. Враховуючи, що позовні вимоги про виключення вказаних записів з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек є похідними від позовної вимоги про визнання іпотеки припиненою, яка підлягає до задоволення, тому такі похідні вимоги також підлягають до задоволення.
Аргументи учасників справи
30 травня 2024 року через засоби поштового зв'язку ТОВ «ФК «Амбрелла» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить постанову апеляційного суду скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Касаційна скарга мотивована тим, що як на підставу позову позивач визначив преюдиційність рішення Вінницького міського суду від 08 липня 2014 року у справі № 127/8452/14-ц за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Банк Форум». Проте зазначення судом в мотивах, що суд вважає за можливе застосувати аналогію закону (частина восьма статті 8 ЦПК України) та встановити, що кредитний договір від 08 лютого 2008 року № 0021/08/20-2 та іпотечний договір від 08 лютого 2008 року № 0021/08/20-Z є припиненими без визнання їх такими у резолютивній частині рішення, не є преюдиціальним. ТОВ «ФК» Амбрелла» критично ставиться до встановлених рішенням Вінницького міського суду від 08 липня 2014 року фактів припинення кредитного та іпотечного договорів, оскільки у тексті даного рішення не наведено жодного доказу або норми закону, які б свідчили про припинення кредитного договору.
Підстави припинення іпотечного договору, передбачені у статті 17 Закону України «Про іпотеку». Як на підставу припинення іпотечного договору в рішенні Вінницького міського суду від 08 липня 2014 року у справі № 127/8452/14-ц суд посилається на правову позицію (постанова Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 6 березня 2013 року № 6-10цс13), відповідно до якої, іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору; у разі смерті боржника за наявності спадкоємців відбувається заміна боржника в зобов'язанні, який несе відповідальність у межах вартості майна, одержаного у спадщину, якщо іпотекодавець не погоджується забезпечувати виконання зобов'язання новим боржником, а договір іпотеки на підставі частини першої статті 523 ЦК України припиняється. Судом встановлено, що як вбачається з матеріалів спадкової справи № 102/2012 до майна померлого ОСОБА_2 , копія якої була надана Другою вінницькою державною нотаріальною конторою на вимогу суду, дана спадкова справа була заведена на підставі претензії кредитора ПАТ КБ «ПриватБанк». Спадкоємці ОСОБА_2 (батько, мати, дружина, донька) заяв про прийняття спадщини до нотаріальної контори не подавали, жодного майна, у тому числі нерухомого, у спадщину не одержали. При цьому суд взяв до уваги, що відповідно до довідки ТОВ «ЖЕО» від 06 червня 2014 року № 2256 позивач ОСОБА_1 з 2005 року до 2008 року проживав за іншою адресою, а не за місцем своєї реєстрації та реєстрації своїх батьків, у тому числі батька ОСОБА_2 , а тому позивач не є таким, що прийняв спадщину у розумінні частини третьої статті 1268 ЦК України, а згоди забезпечувати виконання зобов'язання будь-яким іншим ймовірним боржником на надавав. Таким чином, відповідно до рішення Вінницького міського суду від 08 липня 2014 року у справі 127/8452/14-ц та позовної заяви в даній справі після смерті позичальника ОСОБА_2 в спадщину ніхто не вступив.
Велика Палата Верховного Суду у пункті 68.1 постанови від 13 березня 2019 року у справі № 520/7281/15 (провадження № 14-49цс19) зробила висновок, що зобов'язання майнового поручителя за договором іпотеки може бути повністю припиненим з підстави, визначеної частини першої статті 523 ЦК, у випадку, коли новим боржником за кредитним договором є інша особа, ніж цей майновий поручитель, і якщо останній не давав згоди на забезпечення виконання основного зобов'язання новим боржником.
При цьому слід врахувати, що припинення іпотеки на підставі частини першої статті 523 ЦК можливе лише в тому випадку, якщо спадщину, що відкрилася після смерті боржника, прийняли його спадкоємці в порядку і строки, визначені законодавством. Якщо ж таку спадщину спадкоємці не прийняли, то заміна боржника в зобов'язанні не відбулась, а тому відсутні підстави для припинення відносин майнового поручительства (постанова Верховного Суду від 22 березня 2021 року у справі № 334/5264/19). Отже, підстави для припинення іпотеки відсутні.
Крім того, позовна вимога про визнання припиненим договору не може бути задоволена саме з підстав обрання позивачем неналежного способу захисту, який не передбачений законом.
Межі та підстави касаційного перегляду, рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 18 червня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі.
В зазначеній ухвалі вказано, що підставою касаційного оскарження відповідно до вимог статті 389 ЦПК України заявники зазначають передбачену пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 22 березня 2021 року у справі № 334/5264/19, від 27 листопада 2018 року у справі № 905/2260/17, від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17, від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19, від 03 грудня 2018 року у справі
№ 2а-10503/09/1570, від 13 березня 2019 року у справі № 520/7281/15.
Ухвалою Верховного Суду від 03 грудня 2025 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи
Суди встановили, що 08 лютого 2008 року ОСОБА_2 з ПАТ «Банк Форум» уклав кредитний договір № 0021/08/20-Z, відповідно до умов якого отримав кредит у розмірі 60 000,00 дол. США на споживчі потреби зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 13 % річних з кінцевим терміном повернення кредиту до 07 лютого 2018 року.
Того ж дня, як забезпечення виконання зобов'язань за цим кредитним договором між ПАТ «Банк Форум» (іпотекодержателем) та ОСОБА_1 (іпотекодавецем), який є майновим поручителем ОСОБА_2 , укладений іпотечний договір № 0021/08/20-Z, посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Ценделіною О .В. під № 346, згідно з яким ОСОБА_1 передав в іпотеку банку квартиру АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 на праві власності на підставі свідоцтва про право приватної власності на житло № НОМЕР_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер.
08 липня 2014 року у справі № 127/8452/14-ц Вінницьким міським судом Вінницької області ухвалено рішення, яким у задоволенні первісного позову ПАТ «Банк Форум» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_1 до ПАТ «Банк Форум» про припинення зобов'язання та зобов'язання вчинити дії задоволено частково. Зобов'язано ПАТ «Банк Форум» подати державному реєстратору заяву про припинення обтяження за вказаним іпотечним договором. В іншій частині вимог зустрічного позову відмовлено.
У вказаному рішенні судом встановлено, що, як вбачається з матеріалів спадкової справи № 102/2012 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , ця спадкова справа була заведена на підставі претензії кредитора ПАТ КБ «Приватбанк». Спадкоємці ОСОБА_2 (батько, мати, дружина, донька) заяв про прийняття спадщини до нотаріальної контори не подавали, жодного майна, у тому числі нерухомого, у спадщину не одержали. При цьому суд зазначив, що бере до уваги те, що звернення особи до суду з позовом про визнання поруки такою, що припинена, не є необхідним, проте такі вимоги можуть розглядатися судом у разі наявності відповідного спору, а тому суд вважає за можливе застосувати аналогію закону (ч. 8 ст. 8 ЦПК України) та встановити, що кредитний договір № 0021/08/20-Z від 08 лютого 2008 року та іпотечний договір від 08 лютого 2008 року № 0021/08/20-Z є припиненими без визнання їх такими у резолютивній частині рішення (а. с. 12-13).
Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесений до Реєстру.
Аналіз Єдиного державного реєстру судових рішень свідчить, що рішенням суду у наведеній справі № 127/8452/14-ц також встановлено, що станом на 06 лютого 2014 року заборгованість за кредитним договором № 0021/08/20-Z від 08 лютого 2008 року складає 23 174,21 дол. США, що еквівалентно 185 231,46 грн. Суд також зазначив, що як вбачається з довідки ТОВ «ЖЕО» від 06 червня 2014 року № 2256 ОСОБА_2 з 2005 року до 2008 року проживав за адресою: АДРЕСА_2 , а не за місцем своєї реєстрації та реєстрації своїх батьків, у тому числі батька ОСОБА_1 , на АДРЕСА_3 , а тому він не є таким, що прийняв спадщину у розумінні частини третьої статті 1268 ЦК України, а згоди забезпечувати виконання зобов'язання будь-яким іншим ймовірним боржником на надавав. Крім того суд зазначив, що спірна квартира має загальну площу 62,5 кв. м та використовується як місце постійного проживання майнового поручителя (іпотекодавця) ОСОБА_1 , у власності якого відсутнє інше нерухоме житлове майно, а кредит за кредитним договором № 0021/08/20-Z від 08 лютого 2008 року був отриманий в іноземній валюті (доларах США) на споживчі потреби.
21 вересня 2015 року рішенням Дніпровського районного суду міста Києва у справі № 755/30676/14-ц у задоволенні позову ОСОБА_1 до ПАТ «Банк Форум» про стягнення безпідставного набутого майна (грошових коштів в розмірі 411 132,09 грн, які сплачено ним по Кредитному договору №0021/08/20-Z від 08 лютого 2008 року, в період з вересня 2008 року по травень 2012 року, після смерті позичальника, в рахунок сплати заборгованості по кредитному договору) відмовлено, оскільки між сторонами спору існували договірні відносини. Тому виходячи з характеру спірних відносин відсутні підстави для застосування положень статті 1212 ЦК України.
У справі № 755/30676/14-ц суд встановив, що 03 вересня 2012 року ПАТ «Банк Форум» звернулось до Другої Вінницької державної нотаріальної контори з претензією до спадкоємців боржника ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , які виникли на підставі кредитного договору № 0021/08/20-Z від 08 лютого 2008 року, загальний розмір яких складає 23 174,21 дол. США, що еквівалентно 118 231,46 грн., та нарахованої пені у сумі 16 767,52 грн. Потенційні спадкоємці майна ОСОБА_2 в межах визначеного законодавством шестимісного строку заяв про прийняття спадщині до нотаріальної контори не подавали, майно у спадщину не отримували.
05 грудня 2022 року приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Бєлою О. М. винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії ? припиненні обтяження, зареєстрованого на спірну квартиру. Зазначено, що перевіривши інформацію щодо обтяжувача та іпотекодержателя на вказану квартиру в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, виявлено, що станом на 05 грудня 2022 року обтяжувачем та іпотекодержателем є інша юридична особа - ТОВ «ФК «Амбрелла». ПАТ «Банк Форум» за даними із цього реєстру є припиненим в результаті ліквідації.
Згідно з інформацією із Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна станом на 15 лютого 2023 року на спірну квартиру накладено обтяження та щодо цієї квартири здійснено запис про іпотеку ТОВ «ФК «Амбрелла».
Позиція Верховного Суду
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду заслухав суддю-доповідача, перевірив наведені у касаційній скарзі доводи, за результатами чого робить висновок про наявність правових підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду з таких мотивів.
Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи, а також застава об'єкта незавершеного будівництва, майбутнього об'єкта нерухомості (частина перша статті 575 ЦК України).
Іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном (неподільним об'єктом незавершеного будівництва, майбутнім об'єктом нерухомості), що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами такого боржника у порядку, встановленому цим Законом (абзац третій статті 1 Закону України «Про іпотеку»).
Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (стаття 3Закону України «Про іпотеку»).
Іпотека є правом на чужу річ (див. постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі № 520/1185/16-ц (провадження № 61-28728 сво 18).
Зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК України).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Зобов'язання припиняється неможливістю його виконання у зв'язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає (стаття 607 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 608 ЦК України зобов'язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов'язаним з його особою і у зв'язку з цим не може бути виконане іншою особою.
У частині першій статті 17 Закону України «Про іпотеку» визначені підстави припинення іпотеки, і такої підстави припинення іпотеки як смерть боржника за основним зобов'язанням не передбачено.
Така позиція є усталеною у судовій практиці (див., зокрема, постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2019 року у справі № 307/2021/15-ц та від 09 червня 2021 року у справі№ 283/1988/16-ц, Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 липня 2021 року у справі № 645/147/14-ц).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного судувід 22 березня 2021 року у справі № 334/5264/19, на яку є посилання в касаційній скарзі, вказано, що:
«згідно зі статтями 1218, 1219 ЦК України зобов'язання боржника за кредитним договором не є такими, що нерозривно пов'язано з його особою, оскільки до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
У частині першій статті 17 Закону України «Про іпотеку» визначені підстави припинення іпотеки, а саме: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізація предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом. Отже, такої підстави припинення іпотеки як смерть боржника за основним зобов'язанням законом не передбачено.
Укладаючи договір застави (іпотеки), заставодавець (іпотекодавець) приймає на себе всі ризики, пов'язані з невиконанням зобов'язання боржником (у межах вартості предмета застави (іпотеки)). Оскільки покладення на особу, яка видала забезпечення, цих ризиків відбулося за договором, укладеним заставодавцем (іпотекодавцем) саме з кредитором, то всі прийняті ризики повинні покладатися на особу, яка видала забезпечення, і після припинення існування боржника, отже, ліквідація несення цих ризиків. Інше може бути передбачено договором між кредитором та особою, яка видала забезпечення, тобто, звільнення останньої від таких ризиків повинно бути предметом спеціальної домовленості між нею і кредитором.
За вказаних обставин, відсутні підстави для визнання спірного договору іпотеки припиненим на підставі положень статті 608 Цивільного кодексу України та статті 17 Закону України «Про іпотеку».
Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14 березня 2018 року у справі № 524/3203/16, від 18 лютого 2021 року у справі № 173/3039/18. Враховуючи викладене, апеляційний суд, правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального права та дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову про припинення іпотеки».
Договір як універсальний регулятор приватних відносин, покликаний забезпечити їх регулювання та має бути направлений на встановлення, зміну або припинення приватних прав та обов'язків (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 лютого 2023 року в справі № 465/5980/17).
Розумність характерна як для тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанови Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц та від 05 вересня 2022 року в справі № 1519/2-5034/11, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).
Відповідно до частини першої статті 523 ЦК України порука або застава, встановлена іншою особою, припиняється після заміни боржника, якщо поручитель або заставодавець не погодився забезпечувати виконання зобов'язання новим боржником.
Зазначена норма розміщена у главі 47 ЦК України «Поняття зобов'язання. Сторони у зобов'язанні» розділу I книги п'ятої «Зобов'язальне право» ? «Загальні положення про зобов'язання» та логічно пов'язана з нормою статті 520 цієї глави ЦК України, згідно з якою боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.
А у статті 525 цієї глави ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Тлумачення вказаних норм свідчить, що законодавець встановлює обмеження на переведення боргу у зобов'язанні поза волею кредитора. Для породження переведенням боргу правових наслідків необхідним є існування двох складових: по-перше, вчинення договору (двостороннього правочину) між новим та первісним боржниками; по-друге, надання кредитором згоди на переведення боргу. Такий підхід має на меті убезпечити кредитора від непередбачуваного та неочікуваного ризику невиконання зобов'язання внаслідок заміни особи боржника. Необхідність отримання згоди кредитора на переведення боргу зумовлена тим, що особа боржника завжди має істотне значення для кредитора. При вступі в договірні відносини, кредитор розраховував на отримання виконання з огляду на якості конкретного боржника (здатність виконати обов'язок, платоспроможність, наявність у боржника майна тощо).
З урахуванням особи нового боржника, при переведенні боргу у зобов'язанні, кредитор має можливість оцінити потребу у збережені забезпечувальних зобов'язань та проконтролювати надання відповідної згоди, зокрема майновим поручителем забезпечувати виконання зобов'язання новим боржником як попередньої умови надання своєї згоди на заміну боржника у зобов'язанні (переведення боргу).
З урахуванням викладеного, положення частини першої статті 523 ЦК України встановлено законодавцем у зобов'язальних відносинах та розраховане на договірну зміну боржника внаслідок переведення боргу (частина перша статті 520 ЦК України), яка залежить від волі кредитора. Тому розширювальне тлумачення цієї норми і поширення її правила на всі інші види правонаступництва є недопустимим і нерозумним.
Таке поширення може бути встановлено лише законом (наприклад при реорганізації ДК «Укроборонпром» згідно з пунктом 17 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» в редакції Закону № 1630-IX від 13 липня 2021 року).
Зокрема, заміна боржника при спадкуванні характеризується тим, що перехід прав та обов'язків від спадкодавця до спадкоємця (-ів) відбувається як результат універсального правонаступництва (стаття 1216 ЦК України), який не залежить від волі кредитора. При спадковому правонаступництві навіть апріорі не може постати питання про отримання згоди кредитора, як при переведенні боргу, так і про отримання попереднього погодження заставодавця (іпотекодавця) забезпечувати зобов'язання за нового боржника, і очевидно? що після смерті боржника майновий поручитель (іпотекодавець) ніколи не надасть згоду забезпечувати зобов'язання спадкоємців.
Якщо законодавець не передбачив такої підстави припинення іпотеки як смерть боржника за основним зобов'язанням, незалежно від наявності у нього спадкоємців та спадкового майна, тим більше ця обставина не може спричиняти припинення іпотеки,встановленої іншою особою, за наявності правонаступників (спадкоємців) боржника.
Як наслідок частина перша статті 523 ЦК України не може поширюватися на випадки заміни боржника при спадкуванні.
Протилежний підхід, за якого смерть позичальника безумовно призводить до припинення іпотеки, нівелюватиме призначення цього виду забезпечення виконання зобов'язання як права на чужу річ.
У справі, що переглядається, враховуючи установлені судами обставини та преюдиційні обставини, встановлені у справах № 127/8452/14-ц та № 755/30676/14-ц, у ОСОБА_2 відсутні спадкоємці, які прийняли спадщину (правонаступники), як і спадкове майно, і такі обставини не дозволяють зробити висновок про припинення іпотеки на спірну квартиру за іпотечним договором від 08 лютого 2008 року № 0021/08/20-Z.
Колегія суддів вважає, що зобов'язання боржника за кредитним договором не є такими, що нерозривно пов'язано з його особою, а тому не припинилися внаслідок його смерті. Якщо у боржника за таким зобов'язанням відсутні спадкоємці, які прийняли спадщину (правонаступники), і спадкове майно, то основне зобов'язання може бути припиненим з підстави, визначеної статтею 607 ЦК України (неможливістю його виконання у зв'язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає). Проте в цій справі основне зобов'язання забезпечене іпотекоюпозивача, тому може бути виконане ним, у зв'язку з чим положення статті 607 ЦК України не підлягають застосуванню.
З урахуванням положень статті 608 ЦК України та статті 17 Закону України «Про іпотеку», відсутності спеціальної домовленості сторін щодо звільнення іпотекодавця від ризиків, пов'язаних з невиконанням зобов'язання боржником внаслідок його смерті, немає підстав для визнання спірної іпотеки припиненою, і на спірні відносини частина перша статті 523 ЦК України не поширюється незалежно від обставин наявності або відсутності спадкового правонаступництва.
Проте у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2023 року у справі № 570/3891/14 (провадження № 14-44цс22) невиправдано ототожнені такі види забезпечення зобов'язань як порука, зобов'язання за якою нерозривно пов'язані з особою боржника, та іпотека, яка за своєю сутністю є правом речовим, і зазначено, що «зобов'язання за договором поруки нерозривно пов'язані з особою боржника, тому у разі смерті цього боржника, кредитор, який хоче задовольнити свої вимоги, повинен отримати від поручителів померлого та/або іпотекодавців відповідну згоду забезпечувати виконання зобов'язання новим боржником (спадкоємцем). У разі отримання такої згоди правовідносини поруки/іпотеки за своїм змістом і природою продовжують існувати за основними своїми характеристиками. У разі ж недосягнення згоди і неотримання кредитором згоди поручителя та/або іпотекодавця забезпечувати виконання зобов'язання новим боржником (спадкоємцем), порука та/або іпотека визнаються припиненими».
Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом (частина перша статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Судові рішення повинні бути розумно передбачуваними (S.W. v. ТНЕ UNITED KINGDOM, № 20166/92, § 36, рішення ЄСПЛ від 22 листопада 1995 року). Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (LUPENI GREEK CATHOLIC PARISH AND OTHERS v. ROMANIA, №76943/11, § 123, ЄСПЛ, від 29 листопада 2016 року).
З урахуванням викладеного колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду позбавлена можливості самостійно ухвалити рішення в цій справі без часткового відступу від висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2023 року у справі № 570/3891/14 (провадження № 14-44цс22) щодо припинення іпотеки, встановленої іншою особою, внаслідок смерті боржника за основним зобов'язанням, та поширення на такі відносини статті 523 ЦК України. Тому вважає необхідним передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Судудля відступу від вказаного висновку в частині припинення іпотеки на користь висновку про те, що:
«зобов'язання боржника за кредитним договором не є такими, що нерозривно пов'язано з його особою, а тому не припиняється внаслідок його смерті.
Договір як універсальний регулятор приватних відносин, покликаний забезпечити їх регулювання та має бути направлений на встановлення, зміну або припинення приватних прав та обов'язків. Договором між кредитором та особою, яка надала забезпечення зобов'язання іншої особи іпотекою, може бути передбачено, зокрема припинення іпотеки внаслідок смерті боржника.
За відсутності такої домовленості між іпотекодавцем і кредитором іпотека не припиняється внаслідок смерті боржника за основним зобов'язанням, оскільки законодавець не передбачив такої підстави припинення іпотеки, незалежно від наявності у боржника спадкоємців та спадкового майна.
Укладаючи договір іпотеки, іпотекодавець приймає на себе всі ризики, пов'язані з невиконанням зобов'язання боржником (у межах вартості предмета іпотеки). Оскільки покладення на особу, яка надала забезпечення, цих ризиків відбулося за договором, укладеним іпотекодавцем саме з кредитором, то всі прийняті ризики повинні покладатися на особу, яка надала забезпечення, і після смерті боржника. Інше може бути передбачено договором між кредитором та особою, яка надала забезпечення, тобто, звільнення останньої від таких ризиків повинно бути предметом спеціальної домовленості між нею і кредитором.
Положення частини першої статті 523 ЦК України встановлено законодавцем у зобов'язальних відносинах та розраховане на договірну зміну боржника внаслідок переведення боргу (частина перша статті 520 ЦК України), яка залежить від волі кредитора. Тому розширювальне тлумачення цієї норми і поширення її правила на всі інші види правонаступництва є недопустимим і нерозумним. Таке поширення може бути встановлено лише законом.
Як наслідок частина перша статті 523 ЦК України не може поширюватися на випадки заміни боржника при спадкуванні».
Керуючись статтями 260, 403, 404 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Передати справу № 127/5081/23 на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: Є. В. Краснощоков
Д. А. Гудима
І. О. Дундар
В. І. Крат
П. І. Пархоменко