Єдиний унікальний номер справи: 766/13988/25 Головуючий в І інстанції: Зуб І.Ю.
Номер провадження: 22-ц/819/489/26 Доповідач: Майданік В.В.
16 березня 2026 року м. Херсон
Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Майданіка В.В.,
суддів: Воронцової Л.П.,
Склярської І.В.,
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство "Кредобанк";
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Пузіна Дениса Миколайовича, який діє від імені ОСОБА_1 , на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 13 січня 2026 року, ухвалене у складі судді Зуб І.Ю., дата складання повного рішення - не зазначено, у справі за позовом адвоката Павленка Сергія Валерійовича, який діє від імені Акціонерного товариства "Кредобанк", до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Стислий виклад позовної заяви, оскаржуваного судового рішення та апеляційної скарги
02 вересня 2025 року адвокат Павленко Сергій Валерійович, який діє від імені Акціонерного товариства "Кредобанк", звернувся шляхом направлення кореспонденції через Укрпошту до суду з вказаним позовом до ОСОБА_1 , в якому просив стягнути з відповідача на користь позивача суму заборгованості за кредитним договором № CL-310369 від 27.04.2021 року станом на 22.07.2025 року у розмірі 57 333,83 грн, що складається з: заборгованості за тілом кредиту в сумі 26 136,12 грн; заборгованості за відсотками в сумі 31 197,71 грн.
Також просив стягнути з відповідача на користь позивача суму сплаченого судового збору в розмірі 3 028,00 грн, а також витрати на правничу допомогу в розмірі 5 733,38 грн.
Позов обґрунтований наступним.
27.04.2021 року між банком та відповідачем укладено кредитний договір № CL-310369, за умовами якого банк зобов'язався надати позичальнику кредит у розмірі 270 900,00 грн, а позичальник зобов'язався в порядку та на умовах, визначених кредитним договором, повернути кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені графіком погашення кредиту.
Банком належним чином виконано умови договору, надано кредит, а позичальник тривалий час свої зобов'язання за договором не виконує, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка станом на 22.07.2025 року становить 57 333,83 грн, що складається з: заборгованості за тілом кредиту в сумі 26 136,12 грн; заборгованості за відсотками в сумі 31 197,71 грн.
Банком надіслано відповідачу досудову вимогу про дострокове стягнення заборгованості через неналежне виконання грошових зобов'язань, яка залишена без задоволення, порушення не усунуті.
На підставі викладеного, позивач просив задовольнити позов.
Ухвалою суду першої інстанції від 22.09.2025 року було відкрито провадження у справі за вказаним позовом, суд постановив справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Позивач належним чином повідомлений про розгляд даної цивільної справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, клопотань про розгляд справи в іншому порядку не подавав.
Відповідач повідомлявся про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін шляхом надсилання копії ухвали суду про відкриття провадження в порядку спрощеного позовного провадження разом з позовом та доданими до нього документами за зареєстрованою адресою проживання, однак поштове відправлення повернулось до суду з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою", що відповідно до ст.128 ЦПК України є належним повідомленням.
Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 13 січня 2026 року позов було задоволено в повному обсязі. Суд ухвалив:
--- стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Кредобанк" заборгованість за кредитним договором № CL-310369 від 27.04.2021 року, яка станом на 22.07.2025 року становить 57 333,83 грн;
--- стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Кредобанк" судовий збір в розмірі 3 028,00 грн.
При цьому, в мотивувальній частині рішення суд зазначив про відмову у стягненні витрат на професійну правничу допомогу.
Задовольняючи позов, суд виходив з того, що 27.04.2021 року між банком та відповідачем укладено строком до 24.04.2026 року кредитний договір № CL-310369, за умовами якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 270 900,00 грн, а позичальник зобов'язався виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі згідно з умовами договору, однак свої зобов'язання не виконував, у зв'язку з чим станом на 22.07.2025 року має заборгованість в загальній сумі 57 333,83 грн, яка складається з: заборгованості за тілом кредиту в сумі 26 136,12 грн; заборгованості за відсотками в сумі 31 197,71 грн. Відповідна вимога банку на адресу відповідача про виконання договору залишена без задоволення.
Крім того, відмовляючи у задоволенні вимоги позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 % від ціни позову, а саме 5733,38 грн, суд першої інстанції виходив з того, що витрати на правничу допомогу є недоведеними позивачем.
На вказане рішення адвокат Пузін Денис Миколайович, який діє від імені ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та в задоволенні позову відмовити. Також просить зобов'язати позивача Акціонерне Товариство "Кредобанк" в порядку ч.6 ст.95 ЦПК України надати для дослідження під час судового розгляду оригінали електронних доказів, копії яких долучені до матеріалів справи, а саме: оригінал Кредитного договору від 27.04.2021 № CL 310369, укладеного між Відповідачем та АТ "Кредобанк"; оригінал Паспорту споживчого кредиту, оригінал Анкети-заяви CL-310369. При цьому скаржник послався на неповне з'ясування обставин справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Зокрема вказав, що суд не прийняв до уваги того, що з Розрахунок заборгованості за договором від 27.04.2021 № CL-310369 вбачається, що сума витрат за вказаним кредитом є значно меншою суми зарахувань.
Також зазначив, що стороною відповідача ставиться під сумнів відповідність поданих паперових копій електронних доказів, які долучені до позовної заяви, оригіналам, а саме: Кредитний договір від 27.04.2021 № CL-310369, укладений між Відповідачем та АТ "Кредобанк"; Паспорт споживчого кредиту; Анкета-заява CL-310369.
Жодних інших доводів в апеляційній скарзі не міститься.
У своєму відзиві адвокат Павленко Сергій Валерійович, який діє від імені Акціонерного товариства "Кредобанк", просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
При цьому зазначив, що апеляційна скарга не містить посилання на жодну конкретну норму матеріального права, яка, на думку представника Відповідача, була неправильно застосована або порушена, а також не містить належного обґрунтування того, у чому саме полягає таке порушення. Вбачається, що посилання представником Відповідача на Постанову ВС від 08 квітня 2020 року у справі №761/310/17 є безпідставним та помилковим.
Якщо надіслані судові повістки була направлена за офіційно зазначеною адресою відповідача у справі, однак повернулися з відміткою про відсутність адресата, то відповідно до вимог процесуального законодавства вважається що сторона отримала кореспонденцію від суду. Отже, Відповідач під час розгляду справи в суді першої інстанції Відповідач мав рівні з Позивачем процесуальні можливості для захисту своїх прав та інтересів, однак належним чином ними не скористався, зокрема не подав відзив на позовну заяву та інші процесуальні документи, а також не надав відповідних заперечень та пояснень на підтвердження своєї позиції до ухвалення рішення. В своїй апеляційній скарзі представник Відповідача вказує про те, що Відповідачем було проаналізовано наданий Позивачем розрахунок заборгованості, а також ставить під сумнів відповідність поданих паперових копій електронних доказів, які були долучені до позовної заяви, оригіналам, а саме Кредитний договір від 27.04.2021 № CL-310369 та Паспорт споживчого кредиту та Анкету-заяву CL-310369. однак, вважає, що, посилаючись на невідповідність поданих представником Позивача копій оригіналам документів, представник Відповідача не зазначає, в чому саме полягає така невідповідність, а також не наводить жодних належних обґрунтувань або доказів на підтвердження своїх сумнівів. Таким чином, всі доводи, вказані в апеляційній скарзі, є необґрунтованими та безпідставними, оскільки не містять посилань на конкретні норми матеріального права, що були порушені або неправильно застосовані судом першої інстанції, а також не підтверджуються належними та допустимими доказами на підтвердження позиції сторони Відповідача.
Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Фактичні обставини, встановлені судом
З матеріалів справи та встановлених судом обставин вбачається наступне.
27.04.2021 року між Акціонерним товариством "Кредобанк" та відповідачем ОСОБА_1 укладено кредитний договір № CL-310369, за умовами якого банк зобов'язався надати позичальнику кредит у розмірі 270 900,00 грн, а позичальник зобов'язався в порядку та на умовах, визначених кредитним договором повернути кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені графіком погашення кредиту. Строк дії договору до 24.04.2026 року.
На підтвердження вказаних правовідносин надано Анкету-заяву № CL-310369 від 27.04.2021 року фізичної особи на отримання готівкового кредиту.
Вказана Анкета-заява містить підписи представника банку та особисто позичальника ОСОБА_1 .
Наявний Меморіальний ордер №22351009 від 27.04.2021 року, відповідно до якого ОСОБА_1 отримав кошти в сумі 270 900,00 грн, призначення платежу - видача кредиту згідно кредитного договору № CL-310369 від 27.04.2021 року.
Отже, АТ "Кредобанк" свої зобов'язання за договором виконав.
Наявна банківська виписка по особовим рахункам за період з 27.04.2021р по 22.07.2025р, яка має статус первинного документу, що підтверджено Переліком типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій, із зазначенням строків зберігання, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2012р №578/5, згідно якого до таких первинних документів віднесені, зокрема виписки банків, корінці квитанцій і касових чекових книжок, повідомлення банків, касові й банківські документи.
За вказаною випискою позичальник отримав 27.04.2021 року кошти в розмірі 270 900,00 грн, частково виконував свої зобов'язання з погашення кредитної заборгованості активно користувався кредитними коштами та періодично здійснював погашення.
Відповідно до Розрахунку заборгованості за договором кредиту CL-310369 від 27.04.2021 року ( ОСОБА_1 ) відповідач тривалий час свої зобов'язання за договором не виконував та станом на 22.07.2025 року має заборгованість в загальній сумі 57 333,83 грн, яка складається з: заборгованості за тілом кредиту в сумі 26 136,12 грн; заборгованості за відсотками в сумі 31 197,71 грн.
23.05.2025 року та 12.06.2025 року АТ "Кредобанк" направив вимогу відповідачу (реєстр відправки) щодо дострокового стягнення заборгованості, яка залишена без задоволення.
Нормативно-правове обґрунтування та позиція суду апеляційної інстанції
Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч.1 ст.599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно з положеннями ст.1050 ЦК України:
--- якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 цього Кодексу (частина 1);
--- якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина 2).
За змістом ст.10561 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно правового висновку Верховного Суду, висловленого у постанові від 08.07.2020 року у справі № 464/4985/15-ц, "твердження заявника про те, що позивач не надав належних доказів на підтвердження розміру заборгованості за кредитним договором є неспроможними, оскільки в матеріалах справи, серед інших письмових доказів, наявний розширений розрахунок заборгованості станом на 07 квітня 2015 року, який містить детальний розпис нарахованої заборгованості, як поточної так і простроченої, відповідно до графіку погашення кредиту, з вказівкою на щомісячні платежі, дати нарахування складових загальної заборгованості за кредитом та дати здійснення платежів позичальником. Доказів, які б спростовували правильність наданого банком розрахунку заборгованості за кредитним договором, ОСОБА_1 не надала".
У постанові від 09.08.2023 року у справі справа № 266/4900/21 Верховний Суд зазначив, що "по своїй суті розрахунок заборгованості не є доказом (зокрема письмовим) у розумінні статей 76, 95 ЦПК України, а є результатом вчинення арифметичних дій стороною, тоді як саме виписки за рахунками позичальника можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором, тобто слугувати підтвердженням правильності проведених стороною в такому розрахунку арифметичних дій".
Апеляційний суд вважає, що в силу положень ч.3 ст.89 ЦПК України суд першої інстанції, всебічно, повно та об'єктивно оцінивши зібрані у справі докази, прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позову.
Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки, ухвалюючи оскаржуване рішення, суд правильно встановив характер правовідносин сторін у справі та застосував до цих правовідносин норми матеріального права, які їх регулюють, і вирішив справу з дотриманням норм процесуального права.
Суд обґрунтовано встановив, що 27.04.2021 року між банком та відповідачем укладено строком до 24.04.2026 року кредитний договір № CL-310369, за умовами якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 270 900,00 грн, а позичальник зобов'язався виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі згідно з умовами договору, однак свої зобов'язання не виконував, у зв'язку з чим станом на 22.07.2025 року має заборгованість в загальній сумі 57 333,83 грн, яка складається з: заборгованості за тілом кредиту в сумі 26 136,12 грн; заборгованості за відсотками в сумі 31 197,71 грн. Відповідна вимога банку на адресу відповідача про виконання договору залишена без задоволення.
Встановивши зазначене, суд обґрунтовано задовольнив позов. Таким чином, суд ухвалив законне і обґрунтоване судове рішення, висновки якого не спростовані.
Доводи апеляційної скарги не обґрунтовані вимогами закону, не підтверджені належними доказами та висновків суду не спростовують.
Зокрема, не можуть бути прийняті до уваги посилання скаржника на неврахування судом того, що з Розрахунку заборгованості за договором від 27.04.2021 № CL-310369 вбачається, що сума витрат за вказаним кредитом є значно меншою суми зарахувань.
При цьому апеляційний суд враховує те, що вказані доводи суперечать змісту вказаного Розрахунку заборгованості за договором від 27.04.2021 № CL-310369, змісту Виписки по особовим рахункам за період з 27.04.2021р по 22.07.2025р та не підтверджуються іншими належними доказами.
Також підлягають залишенню поза увагою й посилання скаржника на те, що стороною відповідача ставиться під сумнів відповідність поданих паперових копій електронних доказів, які долучені до позовної заяви, оригіналам, а саме: Кредитний договір від 27.04.2021 № CL-310369, укладений між Відповідачем та АТ "Кредобанк"; Паспорт споживчого кредиту; Анкета-заява CL-310369. При цьому в апеляційній скарзі скаржник просить зобов'язати позивача Акціонерне Товариство "Кредобанк" в порядку ч.6 ст.95 ЦПК України надати для дослідження під час судового розгляду оригінали електронних доказів, копії яких долучені до матеріалів справи, а саме: оригінал Кредитного договору від 27.04.2021 № CL 310369, укладеного між Відповідачем та АТ "Кредобанк"; оригінал Паспорту споживчого кредиту, оригінал Анкети-заяви CL-310369.
При цьому суд апеляційної інстанції враховує те, що стороною відповідача не наведено жодних обставин, які могли б слугувати підставою для задоволення такого клопотання про надання оригіналів документів. Адже, сам відповідач не заперечує проти укладення вказаного кредитного договору та його умов. Також, крім зазначених скаржником доказів (кредитний договір, Анкета-заява CL-310369, Паспорт споживчого кредиту) він жодним чином не враховує те, що наявні інші докази, які свідчать про обґрунтованість позову, а саме Меморіальний ордер №22351009 від 27.04.2021 року, відповідно до якого ОСОБА_1 отримав кошти в сумі 270 900,00 грн, а також банківська виписка, яка містить усі дані про рух коштів. І відносно вказаних доказів сторона відповідача жодних заперечень не має, тобто по суті відповідач визнає наявність та розмір кредитної заборгованості. На думку апеляційного суду саме по собі зазначення відповідачем про те, що він ставить під сумнів відповідність поданих паперових копій електронних доказів, які долучені до позовної заяви, оригіналам, без зазначення конкретних обставин, на які він посилається як на підставу своїх заперечень, та без урахування наявності інших доказів, які підтверджують обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимоги, не може вважатися обґрунтованим.
Висновки суду апеляційної інстанції
Оскільки суд першої інстанції прийняв рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до п.1 ч.1 ст.374, ст.375 ЦПК України це є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін.
Керуючись ст.367, п.1 ч.1 ст.374, ст.375 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу скаргою адвоката Пузіна Дениса Миколайовича, який діє від імені ОСОБА_1 , залишити без задоволення.
Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 13 січня 2026 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, передбачених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Дата складення повної постанови - 16 березня 2026 року.
Головуючий _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ В.В. Майданік
Судді: _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ Л.П. Воронцова
_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ І.В. Склярська