Єдиний унікальний номер справи: 650/2443/25 Головуючий в І інстанції: Хомик І.І.
Номер провадження: 22-ц/819/432/26 Доповідач: Майданік В.В.
16 березня 2026 року м. Херсон
Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Майданіка В.В.,
суддів: Воронцової Л.П.,
Склярської І.В.,
секретар Олійник К.О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮТС-Агропродукт",
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Ютс-Агропродукт" на рішення Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 12 січня 2026 року, ухвалене у складі судді Хомик І.І., дата складення повного тексту рішення - не зазначено, у справі за позовом адвоката Бєлікова Андрія Андрійовича, який діє від імені ОСОБА_1 , до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ютс-Агропродукт" про розірвання договору оренди землі,
Стислий виклад позовної заяви, оскаржуваного судового рішення та апеляційної скарги
14 квітня 2025 року адвокат Бєліков Андрій Андрійович, який діє від імені ОСОБА_1 , звернувся до суду з вказаним позовом до ТОВ "Ютс-Агропродукт", в якому просив розірвати договір оренди землі від 09.12.2011 №ХС-652090004001270 укладений між ТОВ "Югтранзитсервіс-Агропродукт" (новий орендар ТОВ "Ютс-Агропродукт" на підставі додаткової угоди від 01.01.2018 року) та спадкодавцем ( ОСОБА_2 ) ОСОБА_1 , номер запису про право (номер запису в державному реєстрі прав) 52647150 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6520984800:06:025:0005.
Крім того, просив стягнути з відповідача на користь позивачки витрати, понесені на сплату судового збору та правничу допомогу.
Позов обґрунтований наступним.
01.12.2011 між спадкодавцем позивача, ОСОБА_2 , та ТОВ "Югтранзитсервіс-Агропродукт" був укладений договір оренди землі №ХС-652090004001270 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6520984800:06:025:0005.
15.01.2015 право оренди земельної ділянки було передано Приватному підприємству "Ютс-Агропродукт Плюс".
01.01.2018 року між Приватним підприємством "Ютс-Агропродукт Плюс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ютс-Агропродукт" була укладена додаткова угода про заміну сторони у договорі оренди землі, за якою право оренди належної позивачу земельної ділянки перейшло до нового орендаря.
Відповідно до договору, орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне володіння і користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 14,5 га яка розташована на території Чарівненської сільської ради Бериславського (до реорганізації Великоолександрівський) району Херсонської області.
Кадастровий номер земельної ділянки 6520984800:06:025:0005 площею 14,5 га.
НГО земельної ділянки складає 432 537,22 грн.
Відповідно до Додаткової угоди від орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 7,18 % від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, за рік оренди.
Відповідно до Додаткової угоди орендна плата вносится Орендарем до 31 грудня кожного року.
Відповідно до Додаткової угоди договір укладено строком до 31.12.2031 року.
Згідно Договору оренди землі, відповідач зобов'язаний був нарахувати та сплатити орендодавцю орендну плату за 2022, 2023, 2024 роки.
Відповідно до Договору оренди землі орендна плата за весь об'єкт оренди становить 7,18 відсотків НГО, що складає 31 056,15 грн за рік.
Таким чином, сума заборгованості складає 93 168,45 грн (31 056,15 х 3 роки).
Отже, відповідач зобов'язаний був нарахувати та сплатити орендну плату за 2022, 2023, 2024 роки до 31 грудня кожного року за кожним з Договорів оренди, проте по теперішній час не виконав вказаних зобов'язань, у зв'язку з чим позивач змушений звернутися до суду з даним позовом
Послався на ст.651 ЦК України. При цьому зазначив, що при погоджені з відповідачем строку сплати орендної плати за користування земельними ділянками, який відповідно до ст.15 Закону України "Про оренду землі" є істотною умовою договору оренди землі, позивач розраховував на своєчасне отримання орендної плати за землю у відповідному розмірі. А отже в зв'язку з порушенням строку сплати орендної плати, сторона орендодавців була позбавлена можливості отримання матеріальних благ, на які розраховувала при укладені договору оренди.
Також послався на п."д" ч.1 ст.141 ЗК України.
Таким чином, враховуючи систематичне (протягом трьох років) невиконання відповідачем обов'язку щодо сплати орендної плати, вважає, що вказане є підставою для дострокового розірвання договору, відповідно до положень ст.32 Закону України "Про оренду землі", ст.651 ЦК України та п."д" ч.1 ст.141 ЗК України, в зв'язку з чим позивач і звернувся до суду з відповідними вимогами про розірвання договорів оренди землі.
Ухвалою суду від 06.05.2025 року було відкрито провадження у справі за вказаним позовом й постановлено розгляд справи провести в порядку спрощеного позовного провадження, з викликом сторін у судове засідання.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоч був належно повідомлений про час та місце розгляду даної справи, надав додаткові письмові пояснення, в яких позов не визнав, зазначивши наступне.
Постановою Кабінету Міністрів України від 7 червня 2024 р. № 740 "Про деякі питання про створення, забезпечення функціонування та ведення реєстру територій, забруднених/імовірно забруднених вибухонебезпечними предметами" затверджено Порядок ведення, адміністрування, користування відомостями реєстру територій, забруднених/імовірно забруднених вибухонебезпечними предметами, внаслідок чого введено у дію реєстр територій та геоінформаційна система, якому відповідає Інтерактивна карта територій, яку адмініструє Державна служба надзвичайних ситуацій. Згідно даних Інтерактивної карти ДСНС на її офіційному сайті за посиланням Розмінування України (https://mine.dsns.gov.ua/) територія Борозенської селищної територіальної громади, до якої входить Чарівненська сільська рада є місцем, де виявлені або ймовірно знаходяться вибухонебезпечні предмети.
Аналогічний висновок міститься у постановах Миколаївського апеляційного суду від 14 та 15 жовтня 2025 року у справах № 485/688/25, 485/582/25.
Оскільки цей доказ отримано з публічного джерела, він є загальновідомим та не потребує доказування згідно ст.82 ЦПК України.
З огляду на вищезазначене та беручи до уваги обставини за які орендар не відповідає (у розумінні ч.6 ст.762 ЦК України), а саме: забруднення земельної ділянки вибухонебезпечними предметами, можливість її замінування та щоденні атаки російських FPV-дронів і ракет, що створюють реальну загрозу життю працівників підприємства, стає неможливим проведення посівної кампанії, збору врожаю та ведення господарської діяльності в цілому на спірній земельній ділянці.
Відтак, в орендаря відсутній обов'язок сплачувати орендну плату за користування земельною ділянкою. Просить при розгляді справи взяти додаткові пояснення до уваги.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, надав до суду заяву про розгляд справи без його участі, просить задовольнити позовні вимоги.
Суд розглянув справу за відсутності її учасників.
Рішенням Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 12 січня 2026 року позов було задоволено частково. Суд вирішив:
--- розірвати договір оренди землі від 09.12.2011 №ХС-652090004001270, укладений між ТОВ "Югтранзитсервіс-Агропродукт" (новий орендар ТОВ "Ютс-Агропродукт" на підставі додаткової угоди від 01.01.2018 року) та спадкодавцем ( ОСОБА_2 ) ОСОБА_1 , номер запису про право (номер запису в державному реєстрі прав) 52647150 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6520984800:06:025:0005;
--- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ютс-Агропродукт" (код ЄДРПОУ: 41101589) на користь ОСОБА_1 витрати понесені на сплату судового збору в сумі 1575,00 грн;
--- відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в інтересах якої звернувся представник - адвокат Бєліков Андрій Андрійович до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ютс-Агропродукт" про стягнення витрат на правничу допомогу.
Задовольняючи по суті позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до Договору оренди землі відповідач зобов'язаний був нарахувати та сплатити орендодавцю (позивачу) орендну плату за земельну ділянку за 2022, 2023 та 2024 роки до 31 грудня кожного поточного року, однак цього не виконав. Загальна сума заборгованості за 2022, 2023 та 2024 роки складає 93 168,45 грн.
Також суд виходив з того, що з матеріалів справи не вбачається, що відповідач не виконав свої зобов'язання за договором оренди з причин, які не залежали від його волі або були наслідком форс-мажорних обставин. Водночас, як вказав суд, відповідач не довів, що мав об'єктивну неможливість використовувати орендовану земельну ділянку у своїй господарській діяльності. Зокрема, матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували, що земельна ділянка не могла бути використана за її цільовим призначенням.
Також суд виходив з того, що відповідач не звертався до позивача з повідомленнями про наявність обставин, які унеможливлювали виконання ним договірних зобов'язань, не надав доказів причинно-наслідкового зв'язку між воєнними діями та неможливістю обробітку землі.
Також суд виходив з того, що відповідач, обґрунтовуючи свої заперечення, посилається на лист Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року № 2924/02.0-7.1. Однак, вказав суд, згідно з положеннями закону та висновками Верховного Суду у разі, якщо боржник посилається на наявність обставин, які він вважає форс-мажорними, як на причину невиконання зобов'язання, він має надати докази того, що саме ці обставини перешкодили йому у виконання зобов'язань. Таким чином, вказав суд, з урахуванням відсутності належних доказів об'єктивної неможливості використання земельної ділянки та невиконання відповідачем свого обов'язку щодо належного обґрунтування форс-мажорних обставин у конкретному правовідношенні, підстави для звільнення його від орендної плати за 2022-2024рр. відсутні.
Суд не прийняв до уваги як доказ здійснення досудового розслідування за заявою відповідача, оскільки, як вказав суд, здійснюється воно за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.438 КК України - порушення законів і звичаїв війни. При цьому суд зазначив, що сам факт наявності відкритого досудового розслідування не може звільняти боржника від виконання зобов'язань зі сплати орендної плати.
Також суд виходив з того, що наведена у відзиві позиція відповідача про необхідність врахування судом першої інстанції правової позиції Миколаївського апеляційного суду у справах №485/688/25 та №485/582/25 не є позицією Верховного Суду у розумінні ч.4 ст.263 ЦПК України. Вказані судові рішення, на думку суду, не має обов'язкового характеру для суду першої інстанції у цій справі, оскільки воно не є джерелом права та не має преюдиційного значення для цього провадження. Крім того, зазначив суд, справи розглядалися судом апеляційної інстанції з урахуванням конкретних фактичних обставин, встановлених у межах того провадження, які не є ідентичними встановленим у цій справі. Відповідач не надав належних та допустимих доказів, які б підтверджували ідентичність обставин тієї справи та справи, що розглядається судом.
З огляду на викладене, вважав суд, належними доказами відповідачем не доведено існування форс-мажорних обставин, які б перешкоджали йому виконати передбачений договором сторін обов'язок з виплати позивачу орендної плати за 2022-2024 роки, не доведено об'єктивну неможливість використання земельних ділянок. А тому, враховуючи систематичне невиконання відповідачем обов'язку щодо сплати орендної плати за 2022-2024 роки за договором оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення, позовні вимоги підлягають задоволенню.
На вказане рішення відповідач ТОВ "Ютс-Агропродукт" подав апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про його скасування й ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. При цьому він послався на неповне з'ясування обставин справи, порушення норм процесуального права й неправильне застосування норм матеріального права.
Зокрема вказав, що суд першої інстанції належним чином не оцінив докази та обставини по справі, дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог. Так, згідно з Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, Борозенська селищна територіальна громада, до якої належить Чарівненська сільська рада, була тимчасово окупованою російською федерацією з 03.03.2022 року по 09.11.2022 року. З 09.11.2022 і по сьогоднішній день Борозенська селищна територіальна громада Бериславського району Херсонської області є територією на якій ведуться (велися) бойові дії - територією можливих бойових дій. Законом України від 11 квітня 2023 року № 3050-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно", який набрав чинності 06 травня 2023 року, внесено зміни до підпункту 69.14 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України, зокрема абзац перший вказаного пункту встановлював наступне: За період з 1 січня 2022 року до 31 грудня 2022 року не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних осіб, та за період з 1 березня 2022 року до 31 грудня 2022 року - в частині земельних ділянок, що перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. Неможливість обробітку земельної ділянки через її потенційне замінування та пряма загроза для життя і здоров'я працівників при обробітку земельної ділянки є обставинами, за які орендар не відповідає, і які, відповідно до частини шостої статті 762 ЦК України, звільняють його від сплати орендної плати за період, коли таке користування було неможливим. Зазначає, що ТОВ "Ютс-Агропродукт" надало достатньо доказів на підтвердження, що невиконання умов договору відбулося не з вини підприємства та було обумовлено агресією рф та окупацією.
Також зазначив, що поза увагою суду залишилось те, що Торгово-промислова палата підтвердила, що обставини повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України, що мало місце 24 лютого 2022 року і до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору. А тому, якщо орендар через форс-мажорні обставини порушив строк сплати орендної плати, він не може бути притягнутий до відповідальності, передбаченому договором оренди чи законом. Вказує, що навіть органами місцевого самоврядування, у зв'язку із надзвичайними та невідворотними обставинами, відповідними розпорядженнями орендарю надавались податкові пільги.
З урахуванням наведеного, враховуючи, що матеріали справи не містять доказів проходження процедури передачі відповідальності щодо очищеної території від операторів протимінної діяльності до місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування суду представлено не було, вважає, що відповідач з поважних причин не міг обробляти орендовану земельну ділянку, а отже і сплачувати орендну плату. Враховуючи викладене, у відповідача відсутня вина за невиконання обов'язку зі сплати орендної плати за 2023 та 2024 роки, оскільки орендар не міг користуватися у цей час орендованим майном із незалежних від нього причин, а саме у зв'язку з тим, що після деокупації 09 листопада 2022 року територія, на якій розташована спірна земельна ділянка, є територією, ймовірно забрудненою вибухонебезпечними предметами, тому орендар не провів посівну кампанію та кампанію щодо збору врожаю.
Відповідачем обґрунтовано відсутність обов'язку сплати орендної плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає. Дані обставини, на його думку, підтверджуються:
--- тимчасовою окупацією території Херсонської області, де розташована земельна ділянка, внаслідок повномасштабної військової агресії російськової федерації;
--- розпорядженням Борозенської сільської військової адміністрації Бериславського району Херсонської області, згідно якого земельні ділянки, які перебувають у користуванні відповідача, не є об'єктами оподаткування у період з 01 березня 2022 року по 31 грудня 2023 року, з приводу визнання їх непридатними для використання у зв'язку з потенційною загрозою забруднення вибухонебезпечними предметами;
--- рішенням XIV сесії Херсонської обласної ради VIII скликання від 23 грудня 2022 року №491 "Про наявність обставин непереборної сили та затвердження переліку суб'єктів господарювання, що постраждали внаслідок таких обставин", серед яких ТОВ "Ютс-Агропродукт", якими визначено, що земельні ділянки не придатні до їх використання через потенційне забруднення;
--- листом Головного Управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Херсонській області від 11 червня 2025 року № 6603-2942/6616/3.
При цьому, послався на правові висновки Верховного Суду у релевантних правовідносинах (постанова Великої Палати Верховного Суду від 08 травня 2018 року по справі № 910/7495/16, постанова Верховного Суду від 20 березня 2024 року по справі № 911/255/23).
Також послався на постанови Миколаївського апеляційного суду від 14 у справі № 485/688/25, від 10.09.2025 р. у справі № 485/581/25, від 15.10.2025 р. у справі № 485/582/25, від 03.12.2025 р. у справі № 485/234/25.
Крім того, вказав, що судом допущено порушення процесуального розгляду заяви про відвід. Зокрема, 12 січня 2026 року відповідачем було подано відвід судді Хомик І.І по справі №650/2443/25, в обґрунтування якого зазначено, що суддя притягнута до дисциплінарної відповідальності та до неї застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді попередження за не зазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору. Оскільки суддя Хомик І.І розглядає більше ніж 100 судових справ, де відповідачем виступає ТОВ "ЮТС-Агропродукт", рішення які приймає суддя в цих та інших справах не містять належного зазначення мотивів їх ухвалення та не відображають причин відхилення аргументів відповідача як і причин прийняття аргументів позивача, що вказує на безпосередню необхідність відводу судді. 12 січня 2026 року суддя Хомик І.І. в провадженні якої перебуває справа, залишила вказаний відвід без розгляду. При цьому вона не врахувала, що станом на 12 січня 2026 р. у Великоолександрівському районному суді Херсонської області здійснюють правосуддя три судді, отже питання про відвід повинне було бути вирішено суддею, який не входить до складу суду.
У своєму відзиві адвокат Бєліков Андрій Андрійович, який діє від імені ОСОБА_1 , просить вказану апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін. При цьому послався на таке.
Щодо посилань на неможливість користуватися орендованим майном зазначив, що надані відповідачем докази не підтверджують існування обставин, які б свідчили про повну неможливість використання відповідачем орендованої земельної ділянки за її цільовим призначенням у розумінні ч.6 ст.762 ЦК України, зокрема у частині забезпечення доступу до майна, фактичного перебування на орендованій земельній ділянці чи можливості забезпечення її належного утримання. Викладені відомості в розпорядженнях військової адміністрації, також самі по собі не є достатніми для висновку про відсутність у Відповідача повної можливості володіти чи користуватись об'єктом оренди у спосіб, що унеможливлює його експлуатацію взагалі. Вказаними розпорядженнями фактично надається пільга зі сплати податків і не звільняє сторону від сплати орендної плати. Рішення місцевих військових адміністрацій в частині визнання непридатними земельних ділянок, які перебувають на праві оренди в ТОВ "Ютс-Агропродукт" приймаються виключно в контексті сплати за землю.
Той факт, що Торгово-промислова палата України засвідчила форс-мажорні обставини військову агресію російської федерації проти України, сам по собі не є підставою для звільнення або зменшення відповідальності за невиконання/неналежне виконання договірних зобов'язань. Чинним законодавством та сталими висновками Верховного Суду унормовано те, що підтвердженням настання дії форс-мажорних обставин, як умови можливості звільнення від відповідальності за невиконання або неналежне виконання умов договору, є саме сертифікат Торгово-промислової палати України. Сертифікат, який би був виданий за зверненням ТОВ "ЮТС-Агропродукт" відсутній.
Звернено увагу на те, що на території, де за позицією відповідача неможливо здійснювати господарську діяльність, інші суб'єкти господарювання проводять господарську діяльність. Крім того, орендар жодним чином та жодного разу не повідомив орендодавця, про неможливість використання ним земельних ділянок. Орендар жодним чином не комунікує з орендодавцем за більш ніж 3 роки, та не надав жодної інформації про сплату заборгованості за орендовану земельну ділянку, що свідчить про відсутність у відповідача бажання проводити господарську діяльність на орендованій ділянці. Також про це свідчить бездіяльність відповідача в частині визначення взагалі можливості використовувати земельну ділянку.
Щодо Інтерактивної карти Державної служби надзвичайних ситуацій вказав, що згідно даних Інтерактивної карти ДСНС на її офіційному сайті за посиланням Розмінування України (https://mine.dsns.gov.ua/) у межах території, де знаходиться земельна ділянка, відсутня інформація (позначки) про підтверджені або непідтверджені небезпечні зони/скупчення таких зон. Крім того, вказана мапа не містить історичних даних про стан територій у минулі періоди часу, а також не підтверджує факт реального забруднення земельної ділянки вибухонебезпечними предметами, а лише відображає потенційний ризик такого забруднення. Таким чином, відповідачем не доведено той факт, що орендована ним земельна ділянка є забрудненою вибухонебезпечними предметами, оскільки доводи, наведені відповідачем, ніяким чином не підтверджують вказане.
Наведена в апеляційній скарзі позиція апелянта про необхідність врахування судом першої інстанції правової позицій Миколаївського апеляційного суду у справах №485/688/25, №485/582/25 та інших не ґрунтується на вимогах процесуального законодавства, оскільки позиції апеляційного суду не є позицією Верховного Суду у розумінні ч.4 ст.263 ЦПК України.
Апелянт покликається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 травня 2018 року по справі № 910/7495/16. Разом із цим, правовідносини, які є предметом розгляду у вказаній справі, не є релевантними до спірних правовідносин, оскільки стосуються стягнення заборгованості за договором оренди (найму) нежитлового приміщення, укладеного у період проведення Антитерористичної операції в місті Донецьку.
Зазначив, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.02.2025 у справі № 925/457/23 прийшла до висновку, що порушення договору на предмет істотності суд оцінює винятково за обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає зміни чи розірвання договору. У кожному конкретному випадку істотність порушення договору потрібно оцінювати з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення.
Щодо застосування ч.2 ст.651 ЦК України вказав, що при погоджені з орендарем строку сплати орендної плати за користування земельною ділянкою, який відповідно до ст.15 Закону України "Про оренду землі" є істотною умовою договору оренди землі, сторона орендодавця розраховувала на своєчасне отримання орендної плати за землю у відповідному розмірі та у встановлений договором строк. Разом із цим, орендодавцем допущено систематичну несплату орендної плати відповідно до договору оренди землі. Як наслідок, позивач вважає, що розмір завданих порушенням Договору втрат не дозволяє йому як орендодавцю у значному розмірі отримати те, на що він очікував, укладаючи договір.
Щодо доводів апелянта про розгляд справи неповноважним складом суду зазначив, що 06 травня 2025 року у справі відкрито провадження та визначено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження. 12 січня 2026 року відповідачем у даній справі, зловживаючи процесуальними правами, подано немотивовану заяву про відвід судді Хомик І.І. 12 січня 2026 року суддя Хомик І.І., в провадженні якої перебуває справа, залишила вказаний відвід без розгляду. Строки подачі заяв про відвід, передбачені ч.3 ст.39 ЦПК України, спрямовані на те, щоб дисциплінувати учасників справи, унеможливити зловживання процесуальними правами та перешкоджання своєчасному розгляду і вирішенню цивільних прав. За таких обставин вважає, що відсутні підстави для скасування оскаржуваного судового рішення. Аналогічну позицію було виснувано Верховним Судом у справі № 756/10700/17 та викладено у постанові від 20 грудня 2019 року. Крім того, вважає, що посилання апелянта на рішення ВРП про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді у справі, яка взагалі не стосується відповідача, як підставу для відводу судді є зловживанням процесуальними правами та намаганням усунути повноважний суд від розгляду справи.
Зверну увагу суд на те, що відповідач безпідставно затягує розгляд справи, зокрема відповідно до ЄДРСР у відкритому доступі наявні десятки ухвал суду про залишення апеляційних скарг без руху (до прикладу 650/1729/25, 650/1734/25, 650/1701/25, 650/1548/24), після чого судові збори сплачуються в крайній строк, наданий судом для відповідача. Вказані дії відповідача, вважає, фактично порушують один із основних принципів цивільного судочинства, а саме розумність строків розгляду справи судом, створюють надмірну та штучну завантаженість суду.
Справу було призначено до апеляційного розгляду на 16.03.2026 року о 08:05 годині, однак учасники справи, які до суду не з'явилися й про причини неявки суд не повідомили, були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи. У зв'язку з цим апеляційний суд вважає причину неявки в судове засідання вказаних осіб неповажною, вважає, що відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України неявка вказаних осіб не перешкоджає розгляду справи, а тому ухвалив розглянути справу за їх відсутності.
Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає, що скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Фактичні обставини, встановлені судом
Відповідно до Свідоцтва про право на спадщину від 13.03.2025 серії НТС № 556934 ОСОБА_1 є власником земельної ділянки кадастровий номер: 6520984800:06:025:0005 площею 14,5 га, яка розташована на території Чарівненської сільської ради Бериславського району Херсонської області.
01.12.2011 між спадкодавцем позивача, ОСОБА_2 , та ТОВ "Югтранзитсервіс-Агропродукт" був укладений договір оренди землі №ХС-652090004001270.
15.01.2015 право оренди земельної ділянки було передано Приватному підприємству "Ютс-Агропродукт Плюс".
01.01.2018 року між Приватним підприємством "Ютс-Агропродукт Плюс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ютс-Агропродукт" була укладена додаткова угода про заміну сторони у договорі оренди землі, за якою право оренди належної позивачу земельної ділянки перейшло до нового орендаря.
Відповідно до договору, орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне володіння і користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 14,5 га яка розташована на території Чарівненської сільської ради Бериславського (до реорганізації Великоолександрівський) району Херсонської області.
Кадастровий номер земельної ділянки 6520984800:06:025:0005 площею 14,5 га, НГО земельної ділянки складає 432 537,22 грн.
Відповідно до Додаткової угоди від орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 7,18 % від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, за рік оренди. Орендна плата вноситься Орендарем до 31 грудня кожного року. Договір укладено строком до 31.12.2031 року.
Згідно Договору оренди землі відповідач зобов'язаний був нарахувати та сплатити орендодавцю орендну плату за 2022, 2023, 2024 роки, але цього не зробив. Сума заборгованості складає 93 168,45 грн (31 056,15 х 3 роки).
Сторони не заперечують факт, що у подальшому ТОВ "ЮТС-Агропродукт" передав право оренди спірної земельної ділянки ТОВ "Перемога-Плюс", уклавши договір купівлі-продажу від 17.04.2025 року за № 1704/25-26. Дана обставина підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта.
Згідно з Витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань № 42022232090000075 від 12 квітня 2022 року, встановлено факт реєстрації двох епізодів можливих кримінальних правопорушень, кваліфікованих за частиною першою статті 438 КК України - порушення законів та звичаїв війни.
Перший епізод зареєстровано на підставі самостійного виявлення прокурором відповідної інформації. У ньому зазначено, що 09 квітня 2022 року приблизно об 12:00 годині невстановлені особи у військовій формі з території бази ТОВ "ЮТС-Агропродукт", яка розташована в селі Новорайськ Бериславського району Херсонської області, вивезли три одиниці сільськогосподарської техніки - зокрема автомобіль КАМАЗ державний номер НОМЕР_1 - на загальну суму близько 1,5 мільйона гривень. Вказані дії здійснені в умовах воєнного стану, оголошеного президентом російської федерації ОСОБА_3 , що становить порушення норм міжнародного гуманітарного права, зокрема Женевської конвенції.
Другий епізод внесено до ЄРДР 17 червня 2022 року на підставі заяви ТОВ "ЮТС-Агропродукт". Згідно з викладеними в ній обставинами, у зв'язку з тимчасовою окупацією збройними силами російської федерації території Херсонської області, зокрема Бериславського району, 24 лютого 2022 року російські військові проникли на територію підприємства за адресою: селище Новорайськ, вул. Промислова, 3, внаслідок чого працівники товариства були позбавлені доступу до свого майна. Крім того, 23 квітня 2022 року з території підприємства було захоплено 11 одиниць мультикоптерів DJI Agras (CE). Унаслідок цих дій підприємство також втратило можливість обробляти земельні ділянки загальною площею 60 532,9902 га, розташовані у Херсонській області.
Відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року № 2024/02.0-7.1, офіційно засвідчено, що військова агресія російської федерації проти України, яка стала підставою для введення воєнного стану згідно з Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, визнається форс-мажорною обставиною (обставиною непереборної сили). ТПП України підтвердила, що 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
Згідно з Листом Головного управління ДСНС України у Херсонській області № № 66 03-2942/66 16/3 від 11 червня 2025 року, направленого у відповідь на звернення ТОВ "Ютс-Агропродукт", піротехнічні розрахунки ДСНС до проведення робіт з розмінування (гуманітарного розмінування) на земельних ділянках, орендованих товариством на території Бериславського району Херсонської області, не залучались, а самі роботи з розмінування проводились іншими фаховими відомствами.
При цьому зазначено, що, ймовірно, вищевказані земельні ділянки можуть бути потенційно забрудненими вибухонебезпечними предметами. Окремо наголошено, що у зв'язку із щоденними обстрілами з боку збройних сил російської федерації різними типами озброєння, Головне управління не може гарантувати безпеку при проведенні польових робіт на даних територіях.
У зв'язку з викладеним, ДСНС рекомендувало товариству звернутися до Херсонської обласної військової адміністрації, яка, згідно з розпорядженням від 6 березня 2023 року №?101, визначає пріоритетність заходів із розмінування, координує їх виконання і може підтвердити статус відповідних територій.
Наявність вказаного листа сторонами не заперечується.
По суті відповідачем ТОВ "ЮТС-Агропродукт" не заперечується, що, починаючи з 2022 року, він припинив сплату позивачу орендної плати.
Нормативно-правове обґрунтування та позиція суду апеляційної інстанції
Згідно з ч.1 ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 ст.530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст.ст.610, 611 ЦК України порушення зобов'язань, а саме його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, є підставою для розірвання договору.
Загальною умовою виконання цивільно-правових зобов'язань, відповідно до ст.526 ЦК України, встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
За положеннями ст.651 ЦК України ("Підстави для зміни або розірвання договору"):
--- зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом (частина 1);
--- договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (частина 2);
--- у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим (частина 3).
За ч.4 ст.124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.
Згідно зі ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
Відповідно до ч.1 ст.792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.
Згідно зі ст.13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Відповідно до ч.1 ст.15 вказаного Закону істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.
За положеннями ст.ст.21, 22 вказаного Закону орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. Орендна плата може справлятися у грошовій, натуральній та відробітковій (надання послуг орендодавцю) формах. Сторони можуть передбачити в договорі оренди поєднання різних форм орендної плати. Внесення орендної плати оформлюється письмово, за винятком перерахування коштів через фінансові установи.
Відповідно до ст.23 вказаного Закону орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін.
За положеннями ст.24 вказаного Закону орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди, своєчасного внесення орендної плати за земельну ділянку.
Статтею 96 ЗК України серед обов'язків землекористувачів передбачений такий, як обов'язок своєчасно сплачувати орендну плату за користування землею (п."в" ч.1).
На підставі ст.32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірвано за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених ст.ст.24, 25 Закону України "Про оренду землі" та умовами договору, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.
Аналогічна умова зазначена в Договорі оренди землі.
Відповідно до пункту "д" ч.1 ст.141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.
Аналіз вище вказаних норм права дає підстави для висновку, що підставою для розірвання договору оренди землі є саме систематична несплата орендної плати. Зазначені положення закону вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди. Разове порушення умов договору оренди у цій частині не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання, але ж повторне порушення вже може свідчити про систематичність.
Наведене повністю узгоджується з правовими висновками, викладеними Верховним Судом України у постановах від 12 грудня 2012 року у справі № 6-146цс12 та від 28 вересня 2016 року у справі № 6-977цс16.
У постанові від 25.06.2025 року у справі № 610/941/24 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду зробив висновок:
"У ч.2 ст.651 ЦК України використано формулу закінчення "та в інших випадках", що дозволяє зробити висновок, що правило, викладене у цій правовій нормі, не може бути скасоване (ані спеціальним законодавством, ані домовленістю сторін), а може бути винятково доповнене - спеціальним законодавством або домовленістю сторін.
З наведеного можна зробити висновок, що приписи про підстави припинення права користування земельною ділянкою, визначені пунктом "д" ч.1 ст.141 ЗК України (систематична несплата орендної плати), та правила ч.2 ст.651 ЦК України, якими передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом, співвідносяться як такі, що не суперечать одні одним, а навпаки - доповнюють одні одних.
Такі правові висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2024 року у справі № 918/391/23, провадження № 12-19гс24".
Також у вказаній вище постанові зазначено:
"Отже, для того щоб констатувати наявність підстав для припинення права користування земельною ділянкою згідно з пунктом "д" ч.1 ст.141 ЗК України, суд має встановити такі обставини, як "систематичність" та "несплату", зокрема, орендної плати … під систематичністю під час вирішення приватноправових спорів розуміються два та більше випадки несплати орендної плати, визначеної умовами укладеного між сторонами договору. Натомість разове порушення такої умови договору не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання. Судова практика у розумінні поняття "систематичність" у подібних правовідносинах є усталеною".
Також у вказаній постанові Верховний Суд висловив свою позицію щодо розірвання договору оренди землі на підставі п."д" ч.1 ст.141 ЗК України, а також на підставі ч.2 ст.651 ЦК України.
Так, щодо розірвання договору оренди землі на підставі п."д" ч.1 ст.141 ЗК України Верховний Суд зазначив:
"Щодо поняття "несплата", вжите у п."д" ч.1 ст.141 ЗК України, то його потрібно розуміти саме як повну несплату орендної плати. Такий висновок є логічним та виправданим, оскільки поняття "несплата" та "недоплата" не є тотожними. Оскільки в конструкції згаданої правової норми не наведено жодного означення до слова "несплата", можна виснувати, що законодавець у згаданій правовій нормі не передбачив жодної альтернативи повної несплати, тобто не визначив, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є не лише систематична несплата, а й систематична недоплата орендної плати. До того ж потрібно враховувати, що розмір недоплати може варіюватися орієнтовно від 1 % до 99 % суми належної орендної плати, що не може не впливати на ступінь порушення прав власника землі та оцінку істотності такого порушення. Протилежне розуміння, а саме якщо вважати підставою розірвання договору оренди землі згідно з пунктом "д" ч.1 ст.141 ЗК України, зокрема й сплату орендної плати не в повному обсязі (часткове виконання зобов'язання), навряд чи буде справедливим та розумним, оскільки під дію цієї спеціальної норми права підпадатимуть і незначні (неістотні) порушення, наприклад систематична недоплата 1,00 грн зі 10 000,00 грн орендної плати. За таких обставин суди будуть змушені на підставі п."д" ч.1 ст.141 ЗК України розривати договори оренди землі всупереч принципу збереження договору".
Щодо розірвання договору оренди землі на підставі ч.2 ст.651 ЦК України Верховний Суд зазначив:
"Порушення договору на предмет істотності суд оцінює винятково за обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає зміни чи розірвання договору.
У кожному конкретному випадку істотність порушення договору потрібно оцінювати з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Поняття такої істотності закон визначає за допомогою іншої оціночної категорії - "значної міри позбавлення сторони того, на що вона розраховувала під час укладення договору". Тобто критерієм істотного порушення договору закон визначив розмір завданих цим порушенням втрат, який не дозволяє потерпілій стороні отримати те, на що вона очікувала, укладаючи договір. Йдеться не лише про грошовий вираз зазначених втрат, зокрема й збитків, але й про випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Співвідношення завданих порушенням договору втрат із тим, що могла очікувати від його виконання ця сторона, має вирішальне значення для оцінки істотності такого порушення. …
Головна ідея, на якій ґрунтується правило ч.2 ст.651 ЦК України, полягає у тому, що не будь-яке, а лише істотне порушення умов договору може бути підставою для вимоги про його розірвання або зміну. Неістотні (незначні) порушення умов договору є недостатніми для обґрунтованого та правомірного застосування такого крайнього заходу, як розірвання договору або його зміна в судовому порядку.
Ця ідея спирається на принцип, який називається принципом збереження договору (preservation of contract). Договірні відносини мають підтримуватися, допоки це можливо й економічно доцільно для сторін. Розірвання договору має бути крайнім заходом задля мінімізації витрат, пов'язаних з укладенням та виконанням договору. …
Розірвання договору як санкція має бути максимально збалансованим і відповідати тяжкості допущеного порушення. Вирішальне значення для застосування зазначеного припису закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона. У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення має вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 09 грудня 2020 року у справі № 199/3846/19).
Велика Палата Верховного Суду у вищевказаній постанові (від 20 листопада 2024 року у справі № 918/391/23) зазначала, що у разі, якщо має місце сплата орендної плати у меншому розмірі, аніж визначеного умовами договору оренди землі, тобто орендар допустив часткову несплату (недоплату) орендної плати, застосуванню підлягає не спеціальна норма п."д" ч.1 ст.141 ЗК України, а загальне правило ч.2 ст.651 ЦК України - у разі істотності порушення договору іншою стороною.
Якщо суд дійде висновку, що орендар істотно порушив умови договору та внаслідок часткової недоплати орендної плати орендодавець значною мірою був позбавлений того, на що розраховував, то договір має бути розірваний на підставі ч.2 ст.651 ЦК України.
Натомість у разі неістотної часткової несплати орендної плати, а так само у разі виникнення спору щодо її розміру, порядку здійснення платежів тощо, у власника завжди є право на звернення до суду з позовом про стягнення таких орендних платежів, 3 % річних, інфляційних втрат, неустойки тощо. Такий спосіб захисту буде ефективним та пропорційним, відновлюватиме порушене право орендодавця та зберігатиме договір оренди землі виходячи з балансу інтересів обох сторін.
Верховний Суд ураховує, що у контексті ч.2 ст.651 ЦК України систематична несплата може підтверджувати ненадійність контрагента і те, що кредитор не може бути впевнений у належному виконанні договору в майбутньому, і такий висновок не спростовується подальшим погашенням заборгованості. У п."д" ч.1 ст.141 ЗК України йдеться про факт систематичної повної несплати, і такий факт уже завершився в минулому, тому підстава для пред'явлення позову (і для його задоволення) продовжує існувати".
Таким чином розірвання договору оренди землі можливе як на підставі п."д" ч.1 ст.141 ЗК України, так і на підставі ч.2 ст.651 ЦК України. У першому випадку (п."д" ч.1 ст.141 ЗК України) мають бути доведені два та більше випадки повної несплати орендної плати. У другому ж випадку (ч.2 ст.651 ЦК України) має бути доведено істотне порушення умов договору, наприклад, якщо суд дійде висновку, що орендар істотно порушив умови договору та внаслідок часткової недоплати орендної плати орендодавець значною мірою був позбавлений того, на що розраховував.
У постанові Верховного Суду від 06.06.2019 року у справі № 388/647/17 зроблено такий висновок: "у своєму висновку суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність ознак систематичності несплати СПС "Степ" орендної плати й відповідно підстав для розірвання договору оренди, оскільки відповідач сплатив, а ОСОБА_2 та у подальшому позивач ОСОБА_1 отримали орендну плату наперед. Доводи касаційної скарги про систематичну несплату відповідачем орендної плати не дають підстав для скасування оскаржуваної постанови апеляційного суду, так як зводяться до переоцінки доказів, такі доводи були предметом розгляду суду апеляційної інстанції і не знайшли свого підтвердження. Суд апеляційної інстанції вірно виходив із того, що матеріалами справи підтверджується факт отримання ОСОБА_2 орендної плати наперед за 2014-2016 роки та отримання ОСОБА_1 орендної плати за 2015-2016 роки".
У цій справі відсутні докази отримання позивачем орендної плати наперед, проти цього відповідач не заперечує.
Щодо суті спору
Відповідач по суті заперечує проти позовних вимог, вказуючи про те, що невиконання умов договору відбулося не з вини підприємства, а було обумовлено військовою агресією російської федерації проти України, введенням в Україні воєнного стану, який триває дотепер, окупацією території Херсонської області, на якій розташована орендована земельна ділянка, включенням відповідача до переліку підприємств, які постраждали внаслідок обставин непереборної сили, невідновленням до сих пір діяльності відповідача, знищенням та викраденням військовими рф майна відповідача, що, на думку відповідача, обумовлює неможливість виконання підприємством своїх обов'язків за договором оренди, а також через неможливість доступу до орендованих земельних ділянок, які були забруднені вибухонебезпечними предметами. На думку відповідача позов не може бути задоволений, оскільки невиплата орендної плати є результатом наявності обставин неможливості використання землі орендарем відповідно до ч.6 ст.762 ЦК України.
У цій справі сторонами по суті не заперечується, і з приводу цього спір відсутній, що з огляду на розмір нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки з кадастровим номером 6520984800:06:025:0005 (432 537,22 грн) та узгоджений розмір орендної плати в 7,18% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки розмір орендної плати складає 31 056,15 грн за один рік оренди (432 537,22 грн х 7,18%) і відповідно 93 168,45 грн за три роки оренди (2022, 2023, 2024 роки). Відтак, відповідно до умов договору оренди орендар ТОВ "Ютс-Агропродукт" повинен був сплатити позивачу як орендодавцю орендну плату за 2022, 2023 та 2024 роки за вказану земельну ділянку в загальному розмірі 93 168,45 грн (31 056,15 грн за 1 рік х 3 роки), однак цього не виконав.
У цій справі встановлено, що спірна земельна ділянка розташована на території Чарівненської сільської ради Бериславського (до реорганізації Великоолександрівський) району Херсонської області, відноситься до Борозенскої територіальної громади.
У період із початку повномасштабного вторгнення військ рф в Україну Борозенська селищна територіальна громада, до якої належить Чарівненська сільська рада, була тимчасово окупованою російською федерацією з 03.03.2022 року по 09.11.2022 року.
Зазначене підтверджується наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309, яким було затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією. Вказане підтверджується також Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, який затверджено наказом Міністерства розвитку громад та територій України 28 лютого 2025 року №376, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11 березня 2025 року за № 380/43786, який є чинним.
Згідно із ч.4 ст.14 ЦК України особа може бути звільнена від цивільного обов'язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.
Відповідно до ч.6 ст.762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.
У позові зазначено про те, що відповідач не сплатив орендну плату за вказаними договорами оренди землі щодо спірних земельних ділянок за 2022, 2023 та 2024 роки. Відповідач цей факт не заперечив.
28 лютого 2022 року Торгово-Промислова Палата опублікувала на своєму офіційному сайті лист щодо військової агресії російської федерації проти України як форс-мажорну обставину (обставину непереборної сили), що стало підставою введення воєнного стану. Таким чином, ОСОБА_4 підтвердила, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 внаслідок військової агресії російської федерації проти України введено воєнний стан в Україні строком на 30 діб з 05 год 30 хв 24 лютого 2022 року. Строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався та діє по теперішній час.
У зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30, 34, 38, 39, 41, 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб у межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" (пункт 3 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022).
Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (стаття 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану").
У постанові Верховного Суду від 15 червня 2023 року у справі № 910/8580/22 викладено наступні висновки:
--- лист Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин;
--- форс-мажор, або ж обставини непереборної сили, - це надзвичайні та невідворотні обставини, настання яких призвело до об'єктивної неможливості виконати зобов'язання. Водночас сама по собі, зокрема, збройна агресія проти України, девальвація гривні, воєнний стан, не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким в Україні будь-яких зобов'язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні. Воєнний стан, девальвація гривні, як обставини непереборної сили, звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов'язаних із нею обставин компанія/фізична особа не може виконати ті чи інші зобов'язання;
--- наявність сертифікату Торгово-промислової палати України про форс-мажор суд має оцінювати у сукупності з іншими доказами, тобто дані обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов'язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.
У постанові Верховного Суду від 29 червня 2023 у справі № 922/999/22 викладено наступні висновки:
--- лист Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року, яким визнано форс-мажорною обставиною військову агресію російської федерації проти України, є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, зобов'язання, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин. Отже лист Торгово-промислової палати України не можна вважати сертифікатом у розумінні статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні";
--- наявність сертифікату Торгово-промислової палати України про форс-мажор суд має оцінювати у сукупності з іншими доказами, тобто дані обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов'язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку;
--- сторона, яка посилається на форс-мажор, має довести причинно-наслідковий зв'язок між форс-мажором та неможливістю виконати конкретне зобов'язання. Той факт, що Торгово-промислова палата України засвідчила форс-мажорні обставини - військову агресію російської федерації проти України, сам по собі не є підставою для звільнення або зменшення відповідальності за невиконання/неналежне виконання договірних зобов'язань.
--- Суд зазначає, що вищенаведені висновки Верховного Суду щодо застосування статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" мають загальний характер та підлягають застосуванню, у тому числі до орендних правовідносин (у питанні звільнення від сплати орендної плати на підставі форс-мажорних обставин з огляду на введення воєнного стану), що підтверджується також і висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 02 серпня 2023 року у справі № 916/1788/22.
Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 07 червня 2023 року у справі № 906/540/22.
Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст.81 ЦПК України).
Частиною 1 ст.76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У пунктах 6.8-6.10 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 травня 2018 року у справі № 910/7495/16 (провадження № 12-37гс18) зазначено, що норма ч.6 ст.762 ЦК України визначає в якості підстави звільнення від зобов'язання сплатити орендну плату об'єктивну безпосередню неможливість використовувати передане у найм майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає.
Суд апеляційної інстанції, враховуючи зазначене, вважає, що в 2022 році орендар був позбавлений можливості використовувати спірну земельну ділянку для отримання доходів, які є джерелом сплати орендної плати.
Також апеляційний суд враховує, що сільськогосподарське виробництво є сезонним видом господарства. Орендар не зміг провести посівну компанію в 2022 році й фактично залишився без доходу за 2022 рік. Тимчасова окупація протягом певного періоду часу у 2022 році території, на якій розташовані спірні земельні ділянки, впливає на можливість орендаря використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням, проводити посівну компанію, збирати врожай тощо, по суті унеможливила проводити вказані дії.
Таким чином, на думку суду апеляційної інстанції, орендар у 2022 році не допустив умисне порушення умов договору. Вина орендаря у несплаті орендної плати за 2022 рік відсутня.
Як наслідок, згідно з ч.6 ст.762 ЦК України, наймач має бути звільнений від плати орендної плати за 2022 рік.
За таких обставин апеляційний суд вважає обґрунтованими доводи апеляційної інстанції щодо відсутності вини відповідача у невиконанні обов'язку щодо виплати орендної плати за 2022 рік за договорами оренди земельних ділянок.
Як зазначалося, підставою розірвання договору оренди землі згідно з п."д" ч.1 ст.141 ЗК України, як підстава позову, є систематична, тобто неодноразова (два та більше випадки) повна несплата орендної плати у строки, визначені договором.
Суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи й дав належну оцінку зібраним доказам, а тому прийшов до вірного висновку про те, що у справі відсутні докази сплати відповідачем орендної плати на користь позивача, крім 2022 року, за який вина орендаря у несплаті орендної плати відсутня, також за 2023 та 2024 роки за умовами договору оренди землі.
Також суд обґрунтовано встановив, що відповідач не довів, що мав об'єктивну неможливість використовувати орендовані земельні ділянки у своїй господарській діяльності, що він не виконав свої зобов'язання за договором оренди з причин, які не залежали від його волі або були наслідком форс-мажорних обставин. Зокрема, що матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували, що земельні ділянки не могла бути використані за їх цільовим призначенням. При цьому апеляційний суд враховує, що в 2023 та 2024 роках правобережжя Херсонської області, на якій розташована спірна земельна ділянка, після деокупації була вільна від окупантів, лінія фронту з часу деокупації по суті проходить по руслу річки Дніпро, що в певній мірі є стабілізуючим фактором. Також, як правильно вказав суд, відповідач не звертався до позивачки з повідомленнями про наявність обставин, які унеможливлювали виконання ним договірних зобов'язань, не надав доказів причинно-наслідкового зв'язку між воєнними діями та неможливістю обробітку землі.
Також суд правильно встановив необґрунтованість посилань відповідача на воєнний стан та лист Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року, оскільки, як вказав суд, відповідач обмежився лише посиланням на військові дії на території України та Херсонської області зокрема, але не надав доказів на підтвердження того, які саме обставини вплинули на господарську діяльність підприємства. Таким чином, правомірно зазначив суд, з урахуванням відсутності належних доказів об'єктивної неможливості використання земельної ділянки та невиконання відповідачем свого обов'язку щодо належного обґрунтування форс-мажорних обставин у конкретному правовідношенні, підстави для звільнення його від орендної плати за 2023-2024рр. відсутні. Апеляційний суд також враховує й те, що сторона відповідача не надала доказів того, що підприємство у 2023-2024 роках зупинило роботу у зв'язку з воєнним станом, не надала доказів того, що в зазначений період існували форс-мажорних обставин, які б перешкоджали йому виконати передбачений договором обов'язок з виплати позивачу орендної плати за 2023, 2024 роки, а також не надала доказів отримання відповідачем відповідного сертифікату Торгово-промислові палати в Україні із засвідченням таких обставин.
Також апеляційний суд враховує те, що обставини, пов'язані із потенційним замінуванням, про які зазначає відповідач, не можуть свідчити про існування для нього об'єктивних перешкод у використанні даних земельних ділянок. Адже процедура розмінування та приведення відповідних земельних ділянок у стан, придатний для господарської діяльності, передбачає активну поведінку орендаря, яка включає звернення до відповідних компетентних органів для організації обстеження земель, ініціювання процедур розмінування та вжиття інших необхідних заходів для забезпечення використання цих земель. Однак цього зроблено не було. Загальновідомі факти свідчать про те, що на відповідній території інші особи, які проявили активну господарську поведінку, вже досягли розмінування земельних ділянок, і ці землі використовуються в сільськогосподарських цілях не перший рік. Тому в даному випадку суд правомірно не зміг зробити висновок, що орендар не міг використовувати вказані земельні ділянки через об'єктивні причини, оскільки він сам не вжив належних заходів для вирішення цієї ситуації.
Також апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що є безпідставними посилання представника відповідача на здійснення досудового розслідування за фактом вчинення кримінального правопорушення, адже, як правильно зазначив суд, сам факт наявності відкритого досудового розслідування не може звільняти боржника від виконання зобов'язань зі сплати орендної плати. Суд апеляційної інстанції при цьому також враховує й те, що вказане кримінальне провадження стосується саме фактів воєнних злочинів та пошкодження (або викрадення) майна підприємства, а не придатності або непридатності до використання конкретних орендованих земельних ділянок. Жодних доказів того, що за результатами досудового розслідування або у межах проведених слідчих дій спірні земельні ділянки були визнані такими, що не можуть використовуватись за цільовим призначенням, як вказав суд, матеріали справи не містять та в них відсутні докази того, що зазначені земельні ділянки оголошені небезпечними для сільськогосподарського використання або на них накладено санітарні, техногенні чи екологічні обмеження.
Також апеляційний суд враховує й ту обставину, що з боку представників ТОВ "ЮТС-Агропродукт" не було направлено орендодавцю жодного повідомлення про неможливість використання вказаної земельної ділянки, відомості щодо виникнення обставин непереборної сили до відома позивача доведені не були.
Також суд апеляційної інстанції зважає на те, що зміст наданого листа Головного Управління ДСНС України у Херсонській області № 6603-2942/6616/3 від 11.06.25р не підтверджує наявності обставин, які б виключали відповідальність відповідача за невиконання умов договору оренди землі.
Як правильно вказав суд першої інстанції, наведена у відзиві позиція відповідача про необхідність врахування правової позиції Миколаївського апеляційного суду у відповідних справах не є позицією Верховного Суду у розумінні ч.4 ст.263 ЦПК України. А тому вказані судові рішення не мають обов'язкового характеру для суду першої інстанції у цій справі.
З огляду на викладене, суд обґрунтовано вважав, що належними доказами відповідачем не доведено існування форс-мажорних обставин, які б перешкоджали йому виконати передбачений договором сторін обов'язок з виплати позивачу орендної плати за 2023-2024 роки.
Встановивши, що відповідач систематично не виконував свого обов'язку щодо сплати орендної плати за 2023 та 2024 роки за договорами оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення, суд дійшов правильного висновку про розірвання договорів оренди.
Крім того, розглядаючи вказаний спір, суд апеляційної інстанції також враховує наступне.
Позивач є власником спірної земельної ділянки. Як орендодавець він передав її в оренду відповідачу, очікуючи від останнього сплати орендної плати. Тобто, для позивача єдиним призначенням спірної земельної ділянки є отримання відповідного доходу: або в результаті передання її в оренду, або в результаті самообробітку. Відповідач, орендуючи землю, також має на меті отримання прибутку. Проте між власником землі та її орендарем існує суттєва різниця: орендодавець виступає у якості власника землі, він вже має її у своїй власності, а орендар лише планує отримати дохід від оренди землі. Таким чином, неотримання орендодавцем орендної плати за свою землю по суті позбавляє його своєї власності.
У цій справі, як вбачається, відмова в задоволенні позовних вимог з підстав несплати орендної плати за 2023, 2024 роки по суті буде означати позбавлення позивача його орендної плати за свою землю та/або у позбавленні його права на повернення земельної ділянки від орендаря внаслідок несплати останнім орендної плати за вказаних обставин. Тобто, позивач по суті буде позбавлений (тимчасово на невизначений час або взагалі) своєї власності: з одного боку, земельна ділянка буде належати на праві оренди орендареві і позивач її не отримає у своє володіння, а, з іншого боку, і орендна плата йому не буде сплачена. Отже, за таких обставин орендодавець хоча і буде вважатися формальним власником земельної ділянки, однак по суті жодного зиску з цього мати не буде. Саме така ситуація і склалася за обставинами справи, адже повномасштабна війна рф проти нашої держави триває вже 4 роки і час її завершення, як і час повоєнного відновлення, наразі невідомі. Таким чином, гіпотетична відмова в позові призведе до того, що позивач, як орендодавець, як за минулий час, так і наперед на невизначений час буде позбавлений своєї власності, що по суті означає порушення справедливого балансу між інтересами орендаря та інтересами позивача як орендодавця, оскільки позивач буде фактично позбавлений як своєї землі, так і орендної плати, в той час як відповідач жодних обтяжень нести не буде.
У випадку ж задоволення позову про розірвання договору оренди землі кожна зі сторін залишається при своїх інтересах, зокрема і відповідач, відносно якого, за обставинами справи, не доведено, що він буде нести якийсь надмірний тягар.
Крім систематичної несплати орендної плати, підставою позову позивач вказав і ч.2 ст.651 ЦК України (істотне порушення договору орендарем). Апеляційний суд вважає, що за обставинами справи також наявне істотне порушення орендарем умов договору, адже, як зазначено, внаслідок несплати орендної плати орендодавець значною мірою позбавляється того, на що він розраховував при укладенні договору.
Отже, наявні підстави для задоволення заявлених позивачем вимог про розірвання договору оренди землі, а рішення суду є законним і обґрунтованим.
Такого ж правового висновку дійшов і Верховний Суд у постанові від 25.06.2025 року у справі № 610/941/24, в якій погодився з тим, що у відповідача відсутня вина за невиконання обов'язку зі сплати орендної плати за 2022 рік, оскільки орендар не міг користуватися в цей час земельною ділянкою сільськогосподарського призначення, не провів посівну компанію та компанію зі збору врожаю, що розташована на території Харківської області, яка у період з 28 лютого по 11 вересня 2022 року перебувала під тимчасовою окупацією російської федерації. Натомість, погодився з тим, що за 2023 рік орендна плата має бути виплачена.
Колегія суддів звертає увагу на постанову Верховного Суду від 21.01.2026 року у справі № 650/3776/24 про залишення без змін постанови суду апеляційної інстанції від 09 квітня 2025 року, якою було скасовано рішення Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 30 січня 2025 року й ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позову про розірвання договору оренди землі та стягнення заборгованості з орендної плати через звільнення відповідача від відповідальності за несплату орендної плати у 2022, 2023 роках внаслідок наявності обставин непереборної сили, які унеможливили виконання відповідачем зобов'язань за договором оренди. При цьому колегія суддів не встановила подібність правовідносин у цій справі та справі № 650/3776/24.
Інші доводи апеляційної скарги не обґрунтовані вимогами закону, не підтверджені належними доказами та висновків суду не спростовують.
Зокрема, не можуть бути прийняті до уваги посилання скаржника на неврахування судом обставин, за які скаржник не відповідає та які свідчать про відсутність обов'язку сплати орендної плати протягом 2023-2024рр. А вказані обставини, на думку скаржника, підтверджуються тимчасовою окупацією території Херсонської області, де розташовані земельні ділянки, віднесенням їх до територій, на яких можливим є ведення бойових дій, а також до територій, де виявлені або ймовірно знаходяться вибухонебезпечні предмети, підтверджуються розпорядженнями місцевої військової адміністрації, а також забрудненням земельної ділянки вибухонебезпечними предметами, можливість її замінування та щоденні атаки російських FPV-дронів і ракет. При цьому суд апеляційної інстанції враховує те, що відповідач обмежився лише посиланням на військові дії на території України та Херсонської області зокрема, але не надав доказів на підтвердження того, які саме обставини вплинули на господарську діяльність підприємства. Також відповідач не довів, що мав об'єктивну неможливість використовувати орендовану земельну ділянку у своїй господарській діяльності. Зокрема, як вважає апеляційний суд, матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували, що земельна ділянка не могла бути використана за її цільовим призначенням. Також відповідач не звертався до позивача з повідомленнями про наявність обставин, які унеможливлювали виконання ним договірних зобов'язань, не надав доказів причинно-наслідкового зв'язку між воєнними діями та неможливістю обробітку землі
Також підлягають залишенню поза увагою й посилання скаржника на те, що Торгово-промислова палата підтвердила, що обставини повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України, що мало місце 24 лютого 2022 року і до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору. При цьому апеляційний суд враховує те, що сторона відповідача не надала доказів того, що підприємство у 2023-2024 роках зупинило роботу у зв'язку з воєнним станом, не надала доказів того, що в зазначений період існували форс-мажорних обставин, які б перешкоджали йому виконати передбачений договором обов'язок з виплати позивачу орендної плати за 2023, 2024 роки, а також не надала доказів отримання відповідачем відповідного сертифікату Торгово-промислові палати в Україні із засвідченням таких обставин.
Також, підлягають відхиленню посилання на неможливість використання земельної ділянки, переданої в оренду, через забруднення (можливе забруднення) вибухонебезпечними предметами, що підтверджується, на думку відповідача, матеріалами справи, зокрема листом Головного управління ДСНС України у Херсонській області № 66 03-2942/66 16/3 від 11.06.2025. При цьому апеляційний суд враховує те, що процедура розмінування та приведення відповідних земельних ділянок у стан, придатний для господарської діяльності, передбачає активну поведінку орендаря, яка включає звернення до відповідних компетентних органів для організації обстеження земель, ініціювання процедур розмінування та вжиття інших необхідних заходів для забезпечення використання цих земель. Однак цього зроблено не було. Тому в даному випадку суд правомірно не зміг зробити висновок, що орендар не міг використовувати вказану земельну ділянку через об'єктивні причини, оскільки він сам не вжив належних заходів для вирішення цієї ситуації. Також апеляційний суд враховує те, що зміст вказаного листа Головного управління ДСНС України у Херсонській області не підтверджує наявності обставин, які б виключали відповідальність відповідача за невиконання умов договорів оренди землі.
Також, не можуть бути прийняті до уваги й посилання на неврахування судом правових висновки Верховного Суду у релевантних правовідносинах (постанова Великої Палати Верховного Суду від 08 травня 2018 року по справі № 910/7495/16, постанова Верховного Суду від 20 березня 2024 року по справі № 911/255/23). При цьому апеляційний суд враховує те, що правовідносини у цій справі та у вказаних справах не є подібними. Що ж до посилань скаржника на постанови Миколаївського апеляційного суду у відповідних справах, то, як правильно зазначив суд першої інстанції, вказані судові рішення не мають обов'язкового характеру для суду першої інстанції у цій справі.
Також, слід залишити поза увагою посилання на порушення процесуального розгляду заяви про відвід. При цьому суд апеляційної інстанції враховує наступне. Під час розгляду справи судом першої інстанції, 27.11.2025 року представник відповідача звернувся до суду із заявою про відвід судді Хомик І.І. на підставі п.5 ч.1 ст.36 ЦПК України, зазначивши в обґрунтування те, що ТОВ "ЮТС-Агропродукт" звернулось зі скаргою щодо дисциплінарного проступку головуючого у справі до Вищої ради правосуддя, що очевидно свідчить про те, що між ТОВ "ЮТС-Агропродукт" та вказаним суддею існує потенційний конфлікт інтересів, особливо у контексті поданої скарги до Вищої ради правосуддя. Така ситуація може викликати серйозні сумніви щодо неупередженості судді, адже можливий взаємний інтерес або вплив можуть вплинути на об'єктивність прийняття рішення у справі, де сторонами є згадані особи. Зважаючи на те, що суддею у справі, де ТОВ "ЮТС-Агропродукт" виступає однією зі сторін, буде вказана суддя, виникають підстави для занепокоєння щодо можливого упередженого підходу при ухваленні рішення. Враховуючи, що суддівська діяльність повинна ґрунтуватися на об'єктивному та неупередженому аналізі справи, будь-яка передвзятість чи зовнішні фактори можуть поставити під сумнів правомірність і справедливість ухваленого рішення. Ухвалою від 12.01.2026 року, постановленою суддею Хомик І.І., заяву представника відповідача про відвід судді було залишено без розгляду, виходячи з такого. Як вказав суд, фактичною підставою заявленого відводу представник відповідача вважає наявність поданої від імені відповідача скарги до Вищої ради правосуддя щодо дій судді, який здійснює розгляд справи, вважаючи, що така обставина створює потенційний конфлікт інтересів та може викликати обґрунтовані сумніви в неупередженості судді. При цьому, зазначив суд, представник відповідача не обґрунтовує, яким чином факт подання скарги до Вищої ради правосуддя безпосередньо впливає на об'єктивність чи неупередженість судді у розгляді цієї конкретної справи, та не наводить жодних доказів існування упередженого ставлення судді до відповідача чи його представника. Суд встановив, що подана представником відповідача заява про відвід судді Хомик І.І. ґрунтується виключно на припущеннях щодо потенційного конфлікту інтересів у зв'язку з поданням скарги до Вищої ради правосуддя, що саме по собі не може вважатися "іншими обставинами", які викликають сумнів у неупередженості чи об'єктивності судді в розумінні п.5 ч.1 ст.36 ЦПК України. Зміст заяви не містить жодного конкретного мотивованого пояснення, в чому саме полягає вплив зазначеної скарги на здатність судді здійснювати розгляд справи неупереджено. Фактично, вказав суд, у заяві викладено лише суб'єктивні припущення та узагальнені твердження, що не підтверджуються жодними належними доказами, а отже не можуть вважатися належними та допустимими підставами для відводу у розумінні цивільного процесуального законодавства. Тому суд вважав, що такі дії свідчать про зловживання процесуальними правами, що полягає у використанні механізму відводу не за призначенням, а з метою перешкодити здійсненню судового провадження або затягнути розгляд справи, що прямо заборонено п.1 ч.2 ст.44 ЦПК України. З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що подана заява про відвід є завідомо безпідставною, не відповідає вимогам ч.1 ст.36 ЦПК України, не містить належного мотивування на підтвердження наявності обставин, які викликають сумнів у неупередженості чи об'єктивності судді, і є проявом зловживання процесуальними правами. Відповідно до ч.3 ст.44 ЦПК України, така заява, на думку суду, підлягає залишенню без розгляду. Апеляційний суд враховує, що кожна особа має право на справедливий суд, у зв'язку з чим може в повній мірі користуватися процесуальними правами. У даному ж випадку, на думку апеляційного суду, підстави відводу є необґрунтованими, а інших підстав для відводу судді у заяві про відвід не зазначено. На думку апеляційного суду, у цій справі відсутні обґрунтовані підстави вважати, що наявні підстави для відводу судді, передбачені ст.36 ЦПК України, зокрема, що є обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді чи що суддя прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи. Суд апеляційної інстанції також враховує, що в суді першої інстанції перебуває на розгляді до тисячі цивільних справ за участю ТОВ "ЮТС-Агропродукт", предметом яких є розірвання договорів оренди, питання забезпечення позову, прийняття чи повернення зустрічного позову. За таких умов, звичайно, можливі різні складнощі у спілкуванні учасників, що відображається на їх відношенні до суду. Але це не слугує підставою для того, і це не вбачається у справі, щоб суд чи суддя прямо чи побічно був чи є заінтересований у результаті розгляду справи, що є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді. Відтак, як вважає апеляційний суд, заява про відвід подана без належного обґрунтування, тобто підстави відводу є необґрунтованими, що відповідно до п.2 ч.3 ст.376 ЦПК України виключає обов'язковість скасування рішення суду першої інстанції. Як наслідок, вказаний довід апеляційної скарги не є підставою для скасування оскаржуваного рішення
Крім того, як такі, що не впливають на правильність прийнятого судом рішення, та не містять в собі підстав для його скасування, слід залишити поза увагою інші доводи апеляційної скарги.
Висновки суду апеляційної інстанції
Оскільки суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до п.1 ч.1 ст.374, ст.375 ЦПК України це є підставою для того, щоб апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст.367, п.1 ч.1 ст.374, ст.375 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ютс-Агропродукт" залишити без задоволення.
Рішення Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 12 січня 2026 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Дата складення повної постанови - 16 березня 2026 року.
Головуючий _ _ _ _ _ _ _ _ _ В.В. Майданік
Судді: _ _ _ _ _ _ _ _ _ Л.П. Воронцова
_ _ _ _ _ _ _ _ _ І.В. Склярська