Єдиний унікальний номер справи: 766/10087/19 Головуючий в І інстанції: Ус О.В.
Номер провадження: 22-ц/819/483/26 Доповідач: Майданік В.В.
16 березня 2026 року м. Херсон
Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Майданіка В.В.,
суддів: Воронцової Л.П.,
Склярської І.В.,
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк";
відповідач - ОСОБА_1 , в інтересах якої діє законний представник ОСОБА_2 ,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Пучкової Людмили Анатоліївни, яка діє від імені Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", на заочне рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 21 січня 2026 року, ухвалене у складі судді Ус О.В., дата складення повного рішення - 21 січня 2026 року, у справі за позовом ОСОБА_3 , яка діє від імені Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", до ОСОБА_4 , правонаступником якого є ОСОБА_1 , в інтересах якої діє законний представник ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Стислий виклад позовної заяви, оскаржуваного судового рішення та апеляційної скарги
21 травня 2019 року представник позивача АТ Комерційний банк "ПриватБанк" звернулася до суду з вказаним позовом до ОСОБА_4 , в якому просила стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 48 507,20 грн за кредитним договором № б/н від 01.07.2010 року, а також судові витрати у розмірі 1921,00 грн.
Позов обґрунтований наступним.
ОСОБА_4 звернувся до АТ КБ "Приватбанк" з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав Заяву №б/н від 01.07.2010 року, відповідно до якої отримав кредит у розмірі 2 800,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач не виконав умови договору та має заборгованість за кредитом та відсоткам за користування кредитом станом на 24.04.2019 року в загальній сумі 48507,20 грн.
Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з "Умовами та правилами надання банківських послуг" та "Тарифами Банку", які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та Банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.
Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту Банк керувався п.п. 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 Договору, на підставі яких Відповідач при укладанні Договору дав свою згоду, щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою Банку.
Відповідно до положень Умов та Правил надання банківських послуг, які розміщені на офіційному сайті Позивача (www.privatbank.ua) АТ КБ "ПриватБанк", що діяв на підставі Ліцензії НБУ № 22 від 29.07.2009 року, а зараз діє на підставі Ліцензії НБУ № 22 від 05.10.2011 року керуючись законодавством України, публічно пропонує невизначеному колу осіб можливість отримання банківських послуг, для чого публікує "Умови та правила надання банківських послуг", які є публічною офертою, що містять умови та правила надання послуг банком його клієнтам. Таким чином, клієнт отримує доступ до всіх без виключення послуг Банку. При укладаннi Договору сторони керувались ч.1 ст.634 ЦК України, згідно якої договором приєднання є договiр, умови якого встановленi однiєю iз сторiн у формулярах або iнших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цiлому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Заявою Відповідача підтверджується той факт, що він був повністю проінформований про умови кредитування в АТ КБ "ПриватБанк", які були надані йому для ознайомлення в письмовій формі.
Пунктом 1.1.3.2.4. договору передбачена можливість зміни Тарифів та інших невід'ємних частин договору.
Згідно п.п. 1.1.6.1, 1.1.6.2 Договору зміни в «Умови та правила надання банківських послуг» вносяться банком щомісячно в односторонньому порядку, а у випадках, коли в односторонньому порядку внесення змін неможливо, банк повідомляє клієнтів про внесені зміни шляхом використання різних каналів зв'язку.
Пунктом 2.1.1.12.1 Договору сторонами погоджено, що зобов'язання Клієнта з повернення тіла кредиту, процентів за користування кредитом, комісії, пені та штрафів, тобто загальна заборгованість клієнта є борговими зобов'язаннями.
Відповідно до п.2.1.1.3.3 Договору Відповідач доручив Банку списувати з карткового рахунку суми грошових коштів у розмірі здійснених ним операцій, а також вартість послуг, визначену Тарифами Банку при настанні термінів платежу, а при виникненні боргових зобов'язань згідно п.п. 2.1.1.12.9 Договору, списувати з будь-якого рахунку відкритого в Банку (у т.ч. з карткового рахунку) грошові кошти для здійснення платежу з метою повного або часткового погашення боргових зобов'язань, у тому числі Мінімального обов'язкового платежу.
Списання коштів здійснюється відповідно до встановленого законодавством порядку.
На підставі п.2.1.1.12.2 Договору сплату процентів за користування Кредитом Клієнт здійснює шляхом надання доручення Банку про списання грошей з його поточного рахунку в розмірі нарахованих процентів (договірне списання).
Згідно п. 2.1.1.12.2 Договору в разі непогашення Клієнтом боргових зобов'язань за Кредитом до 25 числа місяця, що слідує за місяцем, в якому були здійснені трати, за користування Кредитом Клієнт сплачує Банку проценти в розмірі, зазначеному в Тарифах, що діють на дату нарахування та викладені на банківському сайті https://privatbank.ua/kredity/, з розрахунку 365/366 календарних днів на рік, що підтверджується п. 2.1.1.12.6 Договору.
У разі виникнення прострочених зобов'язань за кредитом згідно п. 2.1.1.12.2.1. Договору Клієнт сплачує Банку проценти в подвійному розмірі від зазначених в Тарифах, що діють на дату нарахування. При непогашенні суми простроченого кредиту згідно п. 2.1.1.12.6.1. Договору на суму від 100 грн., Клієнт сплачує Банку пеню відповідно до встановлених тарифів, що діють на дату нарахування та викладені на банківському сайті https://privatbank.ua/kredity/. Пеня нараховується в день нарахування відсотків за кредитом.
Відповідно до п.п.2.1.1.4.2, 2.1.1.4.6. Договору, Банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань в разі невиконання боржником своїх боргових та інших обов'язків за цим Договором.
Відповідно до п. 1.1.7.11. Договору, Договір діє на протязі 12 місяців з моменту його підписання. Якщо на протязі цього строку жодна з сторін не проінформує другу сторону про розірвання даного договору, він автоматично лонгується на той же строк. Пунктом 1.1.7.43. Договору сторони визнали, що дія договору закінчується в момент закриття останнього рахунку/депозиту Клієнта, відкритого в рамках Договору або підпадаючого під дію Договору, а також при закінченні використання послуг Банка, передбачених договором.
Відповідно до ч.2 ст.1054 та ч.2 ст.1050 ЦК України наслідками порушення Боржником зобов'язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право Заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.
У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості Відповідач станом на 24.04.2019 року має заборгованість у розмірі 48 507,20 грн, з яких: 21 385,42 грн - заборгованість за тілом кредиту; 11 208,55 грн - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0,00 грн - заборгованість за нарахованими відсотками; 13 127,17 грн нарахована пеня за прострочене зобов'язання; 0,00 грн - нараховано пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн; а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн - штраф (фіксована частина); 2 286,06 грн - штраф (процентна складова).
За наявної у Клієнта в момент закриття останнього рахунку Клієнта непогашеної заборгованості перед Банком по Договору, в тому числі по овердрафту, а також заборгованості по сплаті комісії перед Банком, дія договору закінчується після повного погашення заборгованості. На даний час Відповідач продовжує ухилятись від виконання своїх зобов'язань і не погашає заборгованість за Договором про надання банківських послуг, що є порушенням законних прав та інтересів банку.
У зв'язку з вказаним просить задовольнити позов.
Ухвалою суду першої інстанції від 03.07.2019 року було відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Ухвалою суду від 09.08.2019 року було вирішено вказану справу призначити до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Ухвалою суду від 18 грудня 2019 року було зупинено провадження у справі до виявлення правонаступників померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідача ОСОБА_4 .
10.06.2020 року представником позивача подано клопотання про долучення доказів.
17.07.2020 року Першою Херсонською державною нотаріальною конторою Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на запит суду надано належним чином завірену копію спадкової справи № 719/2019 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , що передано головуючому ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Ухвалою суду від 31 липня 2020 року поновлено провадження у справі, залучено до участі у справі правонаступника відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_1 , в інтересах якої діє законний представник ОСОБА_2 . Було продовжено розгляд справи.
24 лютого 2022 року відповідно до п.20 ч.1 ст.106 Конституції України та Закону України "Про правовий режим воєнного стану", Указом Президента України № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" постановлено ввести в Україні воєнний стан строком на 30 діб. У подальшому строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався, наразі він також діє.
Розпорядженням голови Верховного Суду №1/0/9-22 від 06.03.2022 року "Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану", враховуючи неможливість судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, змінено територіальну підсудність судових справ, підсудну Херсонському міському суду Херсонської області.
Рішенням Вищої ради правосуддя №566/0/15-23 від 30.05.2023 р. "Про відновлення роботи Херсонського міського суду Херсонської області, зміну територіальної підсудності судових справ окремих судів Херсонської області, відтермінування початку відновлення роботи Білозерського районного суду Херсонської області", зокрема вирішено відновити з 01 червня 2023 року роботу Херсонського міського суду Херсонської області, територіальну підсудність судових справ якого змінено розпорядженнями Голови Верховного Суду від 6 березня 2022 року № 1/0/9-22 (зі змінами, внесеними розпорядженням Голови Верховного Суду від 26 вересня 2022 року № 52), від 10 січня 2023 року № 2. Датою початку процесуальної діяльності, зокрема, Херсонського міського суду Херсонської області визначено 12 червня 2023 року.
Після відновлення роботи суду, проведення інвентаризації, призначено розгляд справи.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, в матеріалах справи наявна заява про розгляд справи за відсутності представника, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить позов задовольнити. Проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Відповідачка в судове засідання не з'явилася, причини не явки суду не відомі, відзив до суду не подавала.
Суд розглянув справу за відсутності її учасників.
Заочним рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 21 січня 2026 року у задоволенні позову про стягнення заборгованості у розмірі 48 507,20 грн за кредитним договором № б/н від 01.07.2010 року було відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позичальник ОСОБА_4 01.07.2010 року звернувся до банку з метою отримання банківських послуг, у зв'язку із чим підписав Анкету-Заяву №б/н від 01.07.2010 року, на підставі якої отримала кредит у розмірі 2 800,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
Також суд виходив з того, що згідно довідки б/н ОСОБА_4 на підставі кредитного договору №б/н від 01.07.2010 року видано кредитні картки № НОМЕР_1 строком дії 02/17, № НОМЕР_2 строк дії 09/20, № НОМЕР_3 строк дії 03/21, № НОМЕР_4 строк дії 03/21.
Також суд виходив з того, що, як вбачається із виписки по картковому рахунку ОСОБА_4 , останній активно користувався кредитними коштами та періодично здійснював погашення заборгованості. Натомість ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджено копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 від 12.11.2019 року.
Також суд виходив з того, що за матеріалами спадкової справи, заведеної Першою Херсонською державною нотаріальною конторою до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , встановлено, що 14.11.2019 року із заявою про прийняття спадщини звернулася ОСОБА_2 , як законний представник ОСОБА_1 . У заяві про прийняття спадщини вона вказала, що спадщина складається з неодоотриманої пенсії та іншого майна, яке вона приймає; інші спадкоємці відсутні. ОСОБА_1 є дочкою ОСОБА_4 , що підтверджено копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_6 від 23.05.2012 року.
Також суд виходив з того, що у разі неотримання від спадкодавця у спадщину майна, особа не набуває статусу спадкоємця, і як наслідок у неї відсутній обов'язок задовольнити вимоги кредитора померлої особи. Таким чином, вказав суд, оскільки з матеріалів справи вбачаєтеся, що відповідачка ОСОБА_1 не прийняла у спадщину будь-якого майна після померлого спадкодавця ОСОБА_4 , що матеріали спадкової справи не містять жодних відомостей про склад спадкового майна, тому, на думку суду, є неможливим покладання обов'язку відповідальності за кредитним зобов'язанням на потенційного спадкоємця, який не прийняв у спадщину жодного майна, адже, як вказав суд, вказане зумовить порушення майнових прав та інтересів таких осіб та призведене до дисбалансу спадкових правовідносин лише на користь правомірних очікувань кредитора, що є неприпустимим.
За таких обставин суд дійшов висновку відмову у задоволенні позову.
На вказане рішення адвокат Пучкова Людмила Анатоліївна, яка діє від імені Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати й ухвалити нове рішення про задоволення позову. При цьому вона послалася на неповне з'ясування обставин справи, порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права.
Зокрема, зазначила, що суд не звернув увагу на те, що у справі доведено факт того, що у відповідача ОСОБА_4 існує кредитна заборгованість у розмірі 48 507,20 грн.
Також вказала, що суд не прийняв до уваги наявність спадкової маси (активу), а саме недоотриманої пенсії та іншого майна, адже, як вказав скаржник, у заяві про прийняття спадщини ОСОБА_2 , як законний представник ОСОБА_1 , вказала, що спадщина складається з неодоотриманої пенсії та іншого майна, яке вона приймає, інші спадкоємці відсутні. Відтак, зазначив, суд дійшов помилкового висновку про відсутність спадкового майна, хоч як мінімум вбачається, що була "недоотримана пенсія", розмір якої судом не встановлювався, стороною відповідача також не надавалося інформації про суми такої пенсії. Отже, має місце припущення, на якому рішення суду ґрунтуватися не може.
Також зазначила, що в ході розгляду справи позивач просив суд витребувати дані щодо належності ОСОБА_4 відповідного майна, зокрема: від відповідного комунального підприємства бюро технічної інвентаризації, а за відсутності такого - від державної реєстраційної служби, інформацію про нерухоме майно, яке зареєстроване на праві власності; від відповідного сервісного центру МВС інформацію про транспортні засоби, які зареєстровані на праві власності; від відповідного відділу Держгеокадастру інформацію про земельні ділянки, які зареєстровані на праві власності; від відділу з питань реєстрації місця проживання відповідної ради інформацію про осіб, які були зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 станом на дату смерті спадкодавця. Однак, вказала, таке клопотання судом не розглядалося, судом не вжито заходів для встановлення переліку майна, яке залишилося після смерті ОСОБА_4 . Також і сторона Відповідача (правонаступниця) також до суду не надавала інформації про обсяг майна, яке вона прийняла у спадщину.
Також вказала, що судом не враховано того, що оскільки ОСОБА_1 через представника подала заяву про прийняття спадщини, вона набула статус спадкоємця. Згідно з принципом добросовісності, саме відповідач мав надати суду докази, що вартості пенсії (іншого майна) недостатньо для погашення боргу, чого зроблено не було. Верховний Суд вказав, що доводити обсяг спадкового майна та його вартість повинен спадкоємець, який заперечує проти вимог кредитора, оскільки відповідальність спадкоємця за зобов'язаннями спадкодавця обмежена вартістю успадкованого майна. Аналогічний висновок міститься і в постанові Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 755/7730/16-ц (№ 61 2935св18).
Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи та встановлених судом обставин вбачається таке.
Фактичні обставини, встановлені судом
ОСОБА_4 звернувся до АТ КБ "Приватбанк" з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав Анкету-заяву №б/н від 01.07.2010 року, відповідно до якої отримав кредит у розмірі 2 800,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
У вказаній Анкеті-заяві вказані детальні дані про особу позичальника, також зазначено про ознайомлення позичальника з Умовами та правилами надання банківських послуг, тарифами Приватбанку, про те, що позичальник погоджується з тим, що дана заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складають між ним та банком договір про надання банківських послуг.
У вказаній Анкеті-заяві відсутні посилання на конкретний кредитні ліміт, процентну ставку та відповідальність за порушення зобов'язань.
Наявний Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна" з зазначенням пільгового періоду, положень про процентну ставку та відповідальність за порушення зобов'язань. Однак підпису позивальника вони не містять.
Також позивачем надано Умови та Правила надання банківських послуг, які підпису позичальника також не містять.
Згідно довідки б/н ОСОБА_4 на підставі кредитного договору №б/н від 01.07.2010 року видано кредитні картки № НОМЕР_1 строком дії 02/17, № НОМЕР_2 строк дії 09/20, № НОМЕР_3 строк дії 03/21, № НОМЕР_4 строк дії 03/21.
З довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на ОСОБА_4 за договором №б/н, вбачається зміна кредитного ліміту, зокрема 03.04.2013 року старт карткового рахунку та встановлення кредитного ліміту в розмірі 300,00 грн, 17.04.2013 року збільшення кредитного ліміту до 2 800,00 грн, 15.07.2016 р. збільшення до 6 тис. грн, 26.10.2016 р. збільшення до 7 тис. грн, 10.04.2017 р. збільшення до 15 тис. грн, 19.10.2017 р. збільшення до 25 тис. грн, 15.12.2018 р. зменшення кредитного ліміту до 0,00 грн.
Наявна банківська виписка за договором № б/н станом на 06.05.2020 (зокрема, за картками № 5211537350652280, № 4149439100125214, № 4149439395371911), яка має статус первинного документу, що підтверджено Переліком типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій, із зазначенням строків зберігання, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2012р №578/5, згідно якого до таких первинних документів віднесені, зокрема виписки банків, корінці квитанцій і касових чекових книжок, повідомлення банків, касові й банківські документи.
За вказаною випискою позичальник активно користувався кредитними коштами та періодично здійснював погашення заборгованості.
Відповідно до розрахунку заборгованості за вказаним договором №б/н від 01.07.2010 року відповідач станом на 24.04.2019 року має заборгованість у розмірі 48 507,20 грн, з яких:
--- 21 385,42 грн - заборгованість за тілом кредиту;
--- 11 208,55 грн - заборгованість за простроченим тілом кредиту;
--- 0,00 грн - заборгованість за нарахованими відсотками;
--- 13 127,17 грн - нарахована пеня за прострочене зобов'язання;
--- 0,00 грн - нарахована пеня за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн;
--- 2 786,06 грн - заборгованість по судових штрафах.
Також з вказаного Розрахунку вбачається, що позичальник здійснив погашення заборгованості по пені в розмірі 900,00 грн.
Судом встановлено, це підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 від 12.11.2019 року, що ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
За матеріалами спадкової справи, заведеної Першою Херсонською державною нотаріальною конторою до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , встановлено, що 14.11.2019 року із заявою про прийняття спадщини звернулася ОСОБА_2 , як законний представник ОСОБА_1 . У заяві про прийняття спадщини вказала, що спадщина складається з неодоотриманої пенсії та іншого майна, яке вона приймає. Інші спадкоємці відсутні.
ОСОБА_1 є дочкою ОСОБА_4 , що підтверджено копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_6 від 23.05.2012 року.
Нормативно-правове обґрунтування та позиція суду апеляційної інстанції
З висновком суду першої інстанції про відмову в позові погодитися не можна, оскільки до нього він дійшов при неповному з'ясуванні обставин справи та порушенні норм процесуального права та неправильному застосуванні норм матеріального права.
Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 18.09.2019 року у справі № 640/6274/16-ц "… При вирішенні спорів про стягнення заборгованості за вимогами кредитора до спадкоємців боржника, судам для правильного вирішення справи необхідно встановлювати такі обставини:
- чи пред'явлено вимогу кредитором спадкодавця до спадкоємців боржника у строки, визначені частинами другою та третьою статті 1282 ЦК України, оскільки у разі пропуску таких строків, на підставі частини четвертої статті 1281 ЦК України кредитор позбавляється права вимоги;
- коло спадкоємців, які прийняли спадщину;
- при дотриманні кредитором строків, визначених статтею 1282 ЦК України, та правильному визначенні кола спадкоємців, які залучені до участі у справі як відповідачі, суд встановлює дійсний розмір вимог кредитора (перевіряє розрахунок заборгованості станом на день смерті боржника, який є днем відкриття спадщини);
- при доведеності та обґрунтованості вимог кредитора боржника, суду належить встановити обсяг спадкового майна та його вартість, визначивши тим самим межі відповідальності спадкоємця (спадкоємців) за боргами спадкодавця відповідно до частини першої статті 1282 ЦК України.
Враховуючи принцип змагальності цивільного процесу, який був закріплений у статті 60 ЦПК України 2004 року на час розгляду справи, та передбачав, що кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, доводити обсяг спадкового майна та його вартість повинен спадкоємець, який заперечує проти вимог кредитора спадкодавця, оскільки відповідальність спадкоємця за зобов'язаннями спадкодавця обмежена вартістю успадкованого майна.
Тому висновки судів про відмову в позові з тих підстав, що позивачем не надано доказів, які підтверджують яке саме майно одержано спадкоємцями у спадщину та яка вартість цього майна, суперечать вимогам процесуального закону, оскільки суди безпідставно поклали обов'язок доказування наведених обставин на сторону позивача".
У постанові від 18.09.2019 року у справі № 336/7643/18 Верховний Суд зазначив, що "Вирішуючи спір по суті, суди не з'ясували правовий статус будинку АДРЕСА_1 , у якому були зареєстровані та проживали ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , хто є його власником та чи не увійшов вказаний будинок до спадкового майна. Від з'ясування вказаних обставин залежить правильність вирішення спору по суті та визначення наявності спадкового майна у боржника".
Аналогічна позиція викладена й у постанові Верховного Суду від 22.01.2020 року у справі № 306/2000/16-ц.
Отже, предметом доказування у цій справі є наявність та розмір кредитної заборгованості, прийняття відповідачем чи іншими особами спадщини після смерті позичальника ОСОБА_4 , настання чи ненастання строку вимоги, дата дізнання банку про смерть позичальника, пред'явлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців, а також розмір частки кожного з спадкоємців у спадщині та його грошовий еквівалент.
Щодо наявності та розміру кредитної заборгованості
Згідно зі ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до п.32 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30.03.2012 року "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" - при вирішенні спорів щодо виконання зобов'язань за кредитним договором у випадку смерті боржника/позичальника за наявності поручителя чи спадкоємців суди мають враховувати таке. З урахуванням положення статті 1282 ЦК спадкоємці боржника за умови прийняття спадщини є боржниками перед кредитором у межах вартості майна, одержаного у спадщину. При цьому спадкоємці несуть зобов'язання погасити нараховані відсотки і неустойку тільки в тому випадку, якщо вони вчинені позичальникові за життя. Інші нараховані зобов'язання фактично не пов'язані з особою позичальника і не можуть присуджуватися до сплати спадкоємцями.
Цей позов пред'явлено 21 травня 2019 року, тобто ще за життя позичальника ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивач просив стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 48 507,20 грн за кредитним договором № б/н від 01.07.2010 року.
Отже, позивач повинен довести наявність та розмір кредитної заборгованості, зокрема, що наявна заборгованість у розмірі 48 507,20 грн.
Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У своїй постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19) Велика Палата Верховного Суду, вважаючи за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у раніше ухваленому судовому рішенні Верховного Суду України, зробила такий нижчезазначений висновок щодо застосування відповідних норм права у правовідносинах, за яких кредитний договір укладено шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, отримавши платіжну картку та персональний ідентифікаційний номер для авторизації:
--- надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору;
--- на підставі ч.ч.1 і 2 ст.207, ст.ст.626, 628, ч.1 ст.638, ст.ст.1048, 1049, 1054, 1055, 1056-1 ЦК України можна дійти висновку, що вказані Умови та правила надання банківських послуг, надані банком, не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви, що у цій справі між сторонами був укладений кредитний договір, який не містить строку повернення кредиту, не містить обов'язок сплати процентів за користування кредитом (якщо таке положення відсутнє в заяві), не містить відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань;
--- у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
У заяві позичальника процентна ставка не зазначена. Також відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна" "Універсальна, 30 днів пільгового періоду" та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/ як невід'ємні частини спірного договору.
Вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов'язання, з підстав та у розмірах встановлених актами законодавства, зокрема ст.ст.625, 1048 ЦК України позивач не пред'явив. Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у п.3 ч.1 ст.3 ЦК України.
У ч.ч.1-3 ст.509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (ч.1 ст.11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII "Про захист прав споживачів".
Згідно з п.22 ч.1 ст.1 Закону № 1023-XII споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з позичальником АТ КБ "ПриватБанк" дотримав вимог, передбачених ч.2 ст.11 Закону України "Про захист прав споживачів" про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк. Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з'ясування змісту кредитного договору;
--- враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку банку не повернуті, а також вимоги ч.2 ст.530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, Велика Палата Верховного Суду погоджується із висновком судів попередніх інстанцій, що він вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Як зазначено, у заяві позичальника ОСОБА_4 процентна ставка не зазначена.
Крім того, у цій заяві, підписаній позичальником ОСОБА_4 та банком, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
З іншого боку, позивач не пред'являв вимогу про стягнення сум за прострочення виконання грошового зобов'язання, з підстав та у розмірах встановлених актами законодавства, зокрема ст.625 ЦК України.
Позивач, обґрунтовуючи позов, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, посилався на заяву позичальника, Умови та Правила надання банківських послуг, Тарифи банку, які як невід'ємні частини спірного договору.
Разом з тим, з урахуванням вказаного висновку Верховного Суду, на підставі ч.ч.1 і 2 ст.207, ст.ст.626, 628, ч.1 ст.638, ст.ст.1048, 1049, 1054, 1055, 1056-1 ЦК України, враховуючи обставини справи та недоведення позивачем що саме вказані Умови та Правила надання банківських послуг підписані та визнані позичальником, можна дійти висновку, що вказані Умови та правила надання банківських послуг, які разом з Тарифами позичальником не підписані, не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви, що у цій справі між сторонами був укладений кредитний договір, який не містить строку повернення кредиту, не містить зазначення про розмір процентної ставки, відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань, а також сплату комісії.
А тому у банку відсутні правові підстави для стягнення з позичальника (нарахування) на користь банку процентів за користування кредитом, а також пені, штрафів та комісії, зокрема 13 127,17 грн - нарахованої пені за прострочене зобов'язання; 2 786,06 грн - заборгованості по судових штрафах.
Аналогічними є й висновки Верховного Суду у постановах від 23.10.2019 року у справі № 136/695/17 та від 06.11.2019 року у справі № 755/1927/16-ц, ухвалених у тотожних справах за касаційними скаргами АТ КБ "ПриватБанк" у справах за участю позикодавця АТ КБ "ПриватБанк" та позичальників-фізичних осіб, в яких були винесені судом першої інстанції заочні рішення про відмову в позові і в яких апеляційними судами рішення суду першої інстанції було: в першій справі залишено без змін, а в другій справі - скасовано й стягнуто тіло кредиту та штраф (фіксовану частину), а за наслідками розгляду касаційних справ банку: в першій справі судові рішення судів першої і другої інстанцій були скасовані в частині вирішення позовних вимог про стягнення тіла кредиту та ухвалено нове рішення про стягнення тіла кредиту, а в другій справі - рішення апеляційного суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості по процентах за користування кредитом, пені та комісії, штрафу (процентної складової) було змінено у мотивувальній частині та викладено його у редакції цієї постанови, а саме з підстав того, що Умови та правила надання банківських послуг й Тарифи банку не є складовими кредитного договору.
На підставі ч.2 ст.530 ЦК України, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку банку не повернуті, що свідчить про порушення його прав, апеляційний суд вважає, що банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Таким чином, законними вимогами позивача слід вважати лише вимогу про стягнення кредитної заборгованості за наданим кредитом у розмірі 32 593,97грн, яка складається з наступного:
--- 21 385,42 грн - заборгованість за тілом кредиту;
--- 11 208,55 грн - заборгованість за простроченим тілом кредиту.
Отже, за наявності підстав, розмір заборгованості за вказаним кредитним договором, зазначений у позові у розмірі 48 507,20 грн, не підтверджений відповідними розрахунками та доказами. Натомість, за наявності підстав, мова може йти лише про стягнення заборгованості у розмірі 32 593,97грн.
Щодо прийняття відповідачкою чи іншими особами спадщини після смерті ОСОБА_4
Статтями 1216, 1218 ЦК України передбачено, що спадкування є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ч.2 ст.1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (ч.2 ст.1220 ЦК України).
Згідно ст.1258 ЦК України:
--- спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово (частина 1);
--- кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу (частина 2).
Відповідно до ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
У цій справі встановлено на підставі належних доказів, що спадщину після смерті померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 прийняла його дочка ОСОБА_1 , 2012 року народження, оскільки 14.11.2019 року із заявою про прийняття спадщини звернулася ОСОБА_2 , як законний представник ОСОБА_1 .
Також матеріалами справи не доведено наявність інших спадкоємців, які відносяться до першої черги спадкоємців за законом, як не доведено наявність заповіту позичальника ОСОБА_4 .
З урахуванням наведеного, апеляційний суд вважає, що відповідачка ОСОБА_1 , згідно ст.1261 ЦК України, є спадкоємцем позичальника ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Щодо настання чи ненастання строку вимоги, дати дізнання банку про смерть позичальника, пред'явлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців
Як вже вказувалось, цей позов пред'явлено 21 травня 2019 року, тобто ще за життя позичальника ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . В ході розгляду справи ухвалою суду від 31.07.2020 року було залучено до участі у справі правонаступника відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_1 , в інтересах якої діє законний представник ОСОБА_2 .
Таким чином, з урахування наведеного, апеляційний суд вважає, що банк не пропустив встановлені частинами 2 і 3 ст.1281 ЦК України 6-місячний строк для пред'явлення своїх вимог до спадкоємців, які прийняли спадщину.
Щодо розміру частки спадкоємців у спадщині та його грошового еквіваленту
Апеляційний суд вважає, що доводити обсяг спадкового майна та його вартість повинен спадкоємець, який заперечує проти вимог кредитора спадкодавця, оскільки відповідальність спадкоємця за зобов'язаннями спадкодавця обмежена вартістю успадкованого майна.
Таким є й правовий Висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 18.09.2019 року у справі № 640/6274/16-ц, постанові Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 755/7730/16-ц.
Як зазначалось, сторона відповідача в судове засідання не з'явилася, відзив на позовну заяву не надала. Також нею до суду не надано перелік та вартість майна, одержаного нею у спадщину.
Суд першої інстанції на вказане уваги не звернув і прийшов до неправильного висновку про відмову в задоволенні позову через недоведеність складу спадкового майна, недоведеність того, що відповідачка ОСОБА_1 прийняла у спадщину будь-яке майно після померлого спадкодавця ОСОБА_4 .
Отже, за ст.1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного в спадщину, особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині, шляхом одноразового платежу, якщо домовленостями між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено.
Таким чином, враховуючи ненадання стороною відповідача доказів відносно переліку та вартості майна, одержаного ним у спадщину, стягненню підлягає сума заборгованості в розмірі 32 593,97 грн, яка встановлена позивачем в позовній заяві станом на 24.04.2019 року, тобто до дня смерті позичальника ОСОБА_4 , та яка складається з:
--- 21 385,42 грн - заборгованість за тілом кредиту;
--- 11 208,55 грн - заборгованість за простроченим тілом кредиту.
Висновки суду апеляційної інстанції
З огляду на наведене апеляційний суд приходить до висновку, що заочне рішення суду першої інстанції, відповідно до п.2 ч.1 ст.374, п.п.1 і 4 ч.1 ст.376 ЦПК України, як незаконне і необґрунтоване підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову, а саме про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором в розмірі 32 593,97 грн. В задоволенні решті позовних вимог слід відмовити.
Відповідно до положень ст.141 ЦПК України:
--- судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених
позовних вимог (ч.1);
--- інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч.2).
При поданні позовної заяви позивачем сплачено судовий збір в установленому законом розмірі 1 921,00 грн. При поданні апеляційної скарги позивачем як скаржником сплачено 2 305,20 грн судового збору у встановленому законом розмірі. Тобто, всього позивачем понесено судових витрат у розмірі 4 226,20 грн (1921,00грн + 2305,20грн).
Таким чином, з урахуванням задоволення позову на 67,19% (32593,97грн х 100 : 48507,20грн) з відповідачки на користь позивача необхідно стягнути судові витрати у розмірі 2 839,58 грн (4226,20 грн х 67,19 : 100).
Керуючись ст.367, п.2 ч.1 ст.374, п.п.1 і 4 ч.1 ст.376 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу адвоката Пучкової Людмили Анатоліївни, яка діє від імені Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", задовольнити частково.
Заочне рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 21 січня 2026 року скасувати й ухвалити нове рішення.
Позов Савіхіної Анастасії Миколаївни, яка діє від імені Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", до ОСОБА_4 , правонаступником якого є ОСОБА_1 , в інтересах якої діє законний представник ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , в інтересах якої діє законний представник ОСОБА_2 (адреса АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_7 ), на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "Приват Банк" (адреса 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50 ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором № б/н від 01.07.2010 року в розмірі 32 593,97 грн (тридцять дві тисячі п'яток дев'яносто три гривні 97 коп).
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 , в інтересах якої діє законний представник ОСОБА_2 (адреса АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_7 ), на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "Приват Банк" (адреса 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50 ЄДРПОУ 14360570) судові витрати в розмірі 2 839,58 грн (дві тисячі вісімсот тридцять дев'ять гривень 58 коп).
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, передбачених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Дата складення повного тексту постанови - 16 березня 2026 року.
Головуючий _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ В.В. Майданік
Судді: _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ Л.П. Воронцова
_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ І.В. Склярська