Єдиний унікальний номер справи: 650/3214/25 Головуючий у 1-й інстанції: Сікора О.О.
Номер провадження: 22-ц/819/325/25 Доповідач: Воронцова Л.П.
16 березня 2026 року м. Херсон
Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого (суддя- доповідач): Воронцової Л.П.,
суддів: Майданіка В.В.,
Склярської І.В.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс",
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи в м. Херсоні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє представник ОСОБА_2 , на рішення Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 12 грудня 2025 року, ухвалене суддею Сікорою О.О., в цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Діджи Фінанс" (скорочене найменування - ТОВ "Діджи Фінанс") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування позовних вимог зазначило, що 08 квітня 2016 року між ПАТ "Банк Михайлівський" та відповідачем ОСОБА_1 укладено кредитний договір (угоду) № 200499423, відповідно до якого банк надав відповідачу кредитні кошти на умовах повернення, платності та строковості у розмірі 15 178 грн 80 коп. зі строком користування з 08 квітня 2016 року по 08 квітня 2018 року, а відповідач зобов'язався повернути отримані кошти та сплатити відсотки за користування кредитом.
20 липня 2020 року за результатами публічних торгів (аукціону) лоту № GL16N618071, проведених 15 червня 2020 року на підставі договору відступлення права вимоги № 7_БМ право вимоги за вказаним кредитним договором перейшло до ТОВ "Діджи Фінанс", що підтверджено постановою Північного апеляційного господарського суду від 01 липня 2021 року у справі № 910/11298/16.
Оскільки відповідач ОСОБА_3 не виконував умови кредитного договору, тому станом на 30 квітня 2025 року його заборгованість становить 39 444 грн 78 коп., з яких 13 678 грн 54 коп. - заборгованість за кредитом, 25 766 грн 24 коп. - заборгованість за відсотками, яка розрахована станом на дату укладення договору відступлення права вимоги № 7_БМ від 20 липня 2020 року, яку просив позивач стягнути на свою користь із відповідача, а також нараховані в порядку частини другої статті 625 ЦК України за період з 23 лютого 2019 року по 23 лютого 2022 року інфляційні втрати у розмірі 8 625 грн 17 коп. та 3 % річних у розмірі 3 553 грн 27 коп. та понесені позивачем судові витрати.
Крім того, позивач просив суд поновити строк позовної давності, посилаючись на результати розгляду судового спору у справі № 910/11298/16 щодо застосування наслідків нікчемності договору факторингу, укладеного між ПАТ "Банк Михайлівський" і ТОВ "ФК "Плеяда" та визнання недійсним договору факторингу, укладеного між ТОВ "ФК "Плеяда" і ТОВ "ФК "Фагор", передачу оригіналів документів на початку 2023 року в порядку примусового виконання рішення суду у справі № 910/11298/16. Крім того, посилався на продовження строків позовної давності на період дії карантинних обмежень, що передбачено пунктом 12 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України та воєнного стану на підставі пункту 19 розділу "Прикінцеві положення" ЦК України, а також на рекомендації Ради суддів України та окрему практику Верховного Суду щодо недопущення надмірно суворого застосування процесуальних строків в умовах воєнного стану.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 12 грудня 2025 року позов ТОВ "Діджи Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Діджи Фінанс" заборгованість за договором № 200499423 від 08 квітня 2016 року у загальному розмірі 51 623 грн 22 коп., яка складається з: суми заборгованості - 39 444 грн 78 коп. (13 678 грн 54 коп. - заборгованість за кредитом, 25 766 грн 24 коп. - заборгованість за відсотками), суми інфляційних втрат - 8 625 грн 17 коп., суми 3% річних - 3 553 грн 27 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Діджи Фінанс" судовий збір в сумі 2 422 грн 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7 000 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з доведеності факту укладення між ПАТ "Банк Михайлівський" та відповідачем ОСОБА_1 кредитного договору (угоди) № 200499423, погодження його умов, використання відповідачем кредитних коштів та невиконання умов договору, переходу права вимоги до позивача ТОВ "Діджи Фінанс", наявності заборгованості, підстав для стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних у заявленому позивачем розмірі, який вірно обраховано та відповідачем не спростовано.
Щодо клопотання позивача про поновлення строку позовної давності суд виходив з того, що оскільки відповідач не заявляв клопотання про застосування позовної давності, не посилався на пропуск позивачем строків звернення до суду, тому суд позбавлений повноважень застосовувати позовну давність з власної ініціативи.
Стягуючи із відповідача на користь позивача судові витрати суд керувався положеннями частини першої статті 141 ЦПК України та дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача судового збору, сплаченого за подання позовної заяви, та витрат на професійну правничу допомогу, які документально підтверджені, пов'язані з розглядом цієї справи, є обґрунтованими та співмірними характеру і обсягу виконаних представником позивача робіт.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погоджуючись із рішенням суду відповідач ОСОБА_1 , від імені якого діє представник ОСОБА_2 , подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 12 грудня 2025 року та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Рух справи в суді апеляційної інстанції
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13 січня 2026 року справа розподілена колегії суддів Херсонського апеляційного суду у складі головуючого (суддя-доповідач) Воронцової Л.П., судді: Майданік В.В., Склярська І.В.
Ухвалою Херсонського апеляційного суду від 16 січня 2026 року апеляційну скаргу залишено без руху та надано скаржнику строк для усунення недоліків.
19 січня 2026 року скаржник усунув недоліки апеляційної скарги.
Ухвалою Херсонського апеляційного суду від 20 січня 2026 року відкрито апеляційне провадження.
16 лютого 2026 року цивільна справа надійшла до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Херсонського апеляційного суду від 23 лютого 2025 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, за наявними у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу і заперечення інших учасників справи
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову, оскільки не врахував:
- відсутності повноважень підписанта кредитного правочину від 08 квітня 2016 року №200499423 зі сторони ПАТ "Банк Михайлівський" та ненадання позивачем доказів на підтвердження повноважень представника, які витребовувалися судом;
- неподання позивачем доказів прийняття (акцепту) ПАТ "Банк Михайлівський" пропозиції (оферти) відповідача укласти кредитний договір №200499423;
- нікчемності правочину внаслідок ненадання доказів підписання кредитного договору сторонами, що є недодержання письмової форми договору;
- відсутності доказів передання коштів у позику (кредит), оскільки надані позивачем виписки не містять відомостей щодо рахунку НОМЕР_1 , який вказано в кредитному договорі, та доказів їх формування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, а наявні в матеріалах справи товарні чеки не містить відомостей про операцію з надання коштів в кредит або оплату товару за рахунок кредитних коштів, яка відбулась 08 квітня 2016 року;
- недоведеність розміру заборгованості відповідача у зв'язку із відсутністю розрахунку заборгованості за кредитним договором дати його укладення до 23 лютого 2019 року та безпідставності стягнення інфляційних втрат та 3 % річних як похідних вимог;
- відсутність достовірних доказів відступлення права вимоги за кредитним договором на користь позивача у зв'язку з незазначенням у постанові Північного апеляційного господарського суду від 01 липня 2021 року у справі №910/11298/16 відомостей щодо оспорюваного кредитного договору № 200404715, неповідомлення відповідача про відступлення права вимоги, а також недостовірність витягу з додатку до договору 7_БМ від 20 липня 2020 року, який не містить підписів та печаток сторін правочину і може підлягати зміні (модифікації) будь-якою особою із відповідними навичками.
Крім того, вважає, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, оскільки суд:
- переклав на відповідача обов'язок спростування розміру заборгованості, доведення якого є обов'язком позивача, чим порушив принцип змагальності сторін;
- допустив припущення, дійшовши висновку, що придбаний відповідачем товар був оплачений за рахунок кредитних коштів; кредит було надано ПАТ "Банк Михайлівський"; кошти було надано у кредит на виконання кредитного договору №200499423; кошти було перераховано на користь продавця товару в інтересах відповідача;
- не надав належної оцінки невиконанню позивачем ухвали про витребування оригіналів довіреності ПАТ "Банк Михайлівський", якою товариство (банк) доручило Кислій В.М. (або іншій особі) укласти (підписати) від імені ПАТ "Банк Михайлівський" кредитний правочин №200499423 та/або вчинити інші дії; реєстру відступлених прав вимоги за Договором про відступлення прав вимоги від 20 липня 2020 року №7_БМ;
Зазначив про неспівмірність витрат позивача, понесених на професійну правничу допомогу, із ціною позову та/або значенням справи для сторони, складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, оскільки судова справа №650/3214/25 не є складною для представника позивача та є типовою.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив, що відповідно до частини третьої статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду у справі з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа відповідно до частини першої статті369 ЦПК України підлягає розгляду судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи в порядку спрощеного провадження за наявними у справі матеріалами.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
08 квітня 2016 року між Публічним акціонерним товариством "Банк Михайлівський" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 200499423 шляхом підписання заяви щодо кредитування, відповідно до якої товариство зобов'язалося надати відповідачу кредит, рахунок клієнта № 29098531433701, у розмірі 15 178 грн 80 коп. на строк 730 днів з 08 квітня 2016 року по 08 квітня 2018 року, зі сплатою відповідачем 0,0001% річних, щомісячної комісії за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 2,25% починаючи з 11 місяця дії; сукупна вартість кредиту - 35.56% річних; розмір щомісячного платежу 852,00 грн 08 числа кожного місяця, останній платіж 844 грн 08 коп. (п. 2); товар (товари): найменування, марка, модель, серійний номер/VIN: доставка Місто-мільйонник А №2, вартість 139 грн; найменування, марка, модель, серійний номер/VIN: техніка для кухні холодильники, хол-ник, WHIRLPOOL BSNF 9752 OX, вартість 16 499,9 грн; найменування, марка, модель, серійний номер/VIN: техніка для кухні, аксесуари до холодильників, Абсорбент д/холод WHIRPOOL Wpro 00302, вартість 139,9 грн.(п. 4), а також визначено інші умови обслуговування кредиту.
08 квітня 2016 року ОСОБА_1 підписав графік платежів за кредитним договором № 200499423 від 08 квітня 2016 року за період з 08 квітня 2016 року по 03 квітня 2018 року на загальну суму 20 440 грн 08 коп.
Відповідно до довідки про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість споживчого кредиту від 08 квітня 2016 року, складеної ПАТ "Банк Михайлівський" у зв'язку з наданням кредиту за договором № 200499423 та підписаної відповідачем, кредитодавцем наведено форму кредитування, строк кредиту, розмір щомісячного платежу, розмір процентної ставки, сукупну вартість кредиту, орієнтовну загальну вартість кредиту в грошовому виразі та інші істотні параметри.
Згідно з копіями товарного та фіскального чеків від 08 квітня 2016 року, виданих магазином "ДІССА" у місті Херсоні, посвідчених підписами відповідача ОСОБА_1 та представником ПАТ "Банк Михайлівський" Кислою В.М., 08 квітня 2016 року ОСОБА_1 придбав товар - холодильник WHIRLPOOL BSNF 9752 OX, вартістю без ПДВ - 13 749 грн 92 коп. абсорбер для холодильника, вартістю без ПДВ - 116 грн 58 коп. та послугу доставки Місто-мільйонник А № 2, вартістю без ПДВ - 115 грн 83 коп., загальною вартістю 16 778,80 грн.
Відповідно до виписки за низкою особових рахунків відповідача ОСОБА_1 , зокрема рахунку № НОМЕР_1 , зазначеного у кредитному договорі, сформованих на підставі даних операційної системи ПАТ "Банк Михайлівський" вбачається проведення платежу у розмірі 13 678 грн 54 коп.
Згідно з розрахунком заборгованості, сформованим у позовній заяві, заборгованість відповідача ОСОБА_1 за договором № 200499423 від 08 квітня 2016 року станом на 30 квітня 2025 року становить 39 444 грн 78 коп., з яких 13 678 грн 54 коп. - заборгованість за кредитом, 25 766 грн 24 коп. - заборгованість за відсотками; за період з 23 лютого 2019 року по 23 лютого 2022 року інфляційні втрати - у розмірі 8 625 грн 17 коп.; 3 % річних - у розмірі 3 553 грн 27 коп.
20 липня 2020 року між ПАТ "Банк Михайлівський" та ТОВ "Діджи Фінанс" укладено договір про відступлення прав вимоги № 7_БМ, відповідно до якого ПАТ "Банк Михайлівський" відступило ТОВ "Діджи Фінанс" належні йому права вимоги до боржників, зокрема до ОСОБА_1 за кредитним договором № 200499423 від 08 квітня 2016 року. Згідно пункту 2 договору про відступлення прав вимоги, ТОВ "Діджи Фінанс" в день настання відкладальної обставини відповідно до п. 16-1 цього договору, але в будь-якому випадку не раніше моменту отримання ПАТ "Банк Михайлівський" у повному обсязі коштів, відповідно до п. 4 цього договору, набуває усі права кредитора за основними договорами, включаючи: право вимагати належного виконання боржниками зобов'язань за основними договорами, сплати боржниками грошових коштів, сплати процентів у розмірах, вказаних у додатку № 1 до цього договору, право вимагати сплати неустойки, пеней, штрафів, передбачених основними договорами, право вимагати сплати сум, передбачених статтею 625 ЦК України (індекс інфляції, 3,0 % річних), право вимагати передачі предметів забезпечення в рахунок виконання зобов'язань за основними договорами тощо. Розмір прав вимоги, які переходять до нового кредитора, вказаний у додатку № 1 до цього договору. Права кредитора за основними договорами переходять до нового кредитора у повному обсязі та на умовах, які існують на момент відступлення права вимоги, за виключенням права на здійснення договірного списання коштів з рахунку/рахунків боржника, що надане банку відповідно до умов основних договорів.
На виконання вимог п. 4 договору про відступлення прав вимоги № 7_БМ від 20 липня 2020 року ТОВ "Діджи Фінанс" сплатило на користь ПАТ "Банк Михайлівський" ціну договору на підставі протоколу, сформованого за результатами відкритих торгів (аукціону) - № UA-EA-2020-06-09-000032-b від 15 червня 2020 року, переможцем яких стало ТОВ "Діджи Фінанс", у розмірі 5 307 308 грн 39 коп., що підтверджується копією платіжної інструкції № 25 від 09 липня 2020 року.
Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги (додаток № 1) до договору факторингу № 7_БМ від 20 липня 2020 року, ТОВ "Діджи Фінанс" набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 200499423 від 08 квітня 2016 року на суму 39 444 грн 78 коп., з яких 13 678 грн 54 коп. - заборгованість за кредитом, 25 766 грн 24 коп. - заборгованість за відсотками.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 01 липня 2021 року у справі № 910/11298/16, апеляційну скаргу ТОВ "Діджи Фінанс" на рішення Господарського суду міста Києва від 04 березня 2021 року задоволено. Рішення Господарського суду міста Києва від 04 березня 2021 року скасовано в частині немайнових вимог, з ухваленням нового рішення про задоволення позову ТОВ "Діджи Фінанс" у цій частині. Застосовано наслідки нікчемності договору факторингу від 19 травня 2016 року № 1905, а саме: зобов'язано ТОВ "ФК "Плеяда" передати ТОВ "Діджи Фінанс" документи, отримані ним від ПАТ "Банк Михайлівський" згідно з договором факторингу від 19 травня 2016 року № 1905 та актів прийому-передачі від 20 травня 2016 року № 1 і № 2. Визнано відсутніми у ТОВ "ФК "Плеяда" будь-яких майнових прав (прав вимоги) до боржників, перелік яких зазначено у договорі факторингу від 19 травня 2016 року № 1905, реєстрах прав вимог від 19 травня 2016 року № 1 та від 20 травня 2016 року № 2 до цього договору та актах прийому-передачі від 20 травня 2016 року № 1 і № 2 до договору факторингу. Визнано недійсним договір факторингу від 20 травня 2016 року № 1, укладений між ТОВ "ФК "Плеяда" та ТОВ "ФК "Фагор". Зобов'язано ТОВ "ФК "Фагор" передати ТОВ "Діджи Фінанс" документи, отримані ним від ПАТ "Банк Михайлівський" згідно договору факторингу від 19 травня 2016 року № 1905 та актів прийому-передачі до нього від 20 травня 2016 року № 1 і № 2. Визнано відсутніми у ТОВ "ФК "Фагор" будь-яких майнових прав (прав вимоги) до боржників, перелік яких зазначено у договорі факторингу від 19 травня 2016 року № 1905, реєстрах прав вимог до нього від 19 травня 2016 року № 1 та від 20 травня 2016 року № 2, актах прийому-передачі від 20 травня 2016 року до зазначеного договору факторингу № 1 і № 2 та в договорі факторингу від 20 травня 2016 року № 1 та додатках до нього .
Згідно з постановою приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Пиць А.А. від 29 грудня 2022 року про закінчення виконавчого провадження № 66483131, закінчено виконавче провадження з примусового виконання наказу № 910/11298/16 від 12.07.2021 про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фагор" передати Товариству з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс" документи, отримані ним від ПАТ "Банк Михайлівський" згідно договору факторингу від 19.05.2016 № 1905 та актів прийому-передачі до нього від 20 травня 2016 року № 1 і № 2 та наказу № 910/11298/16 від 12 липня 2021 року про зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю "Плеяда" передати товариству з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс" документи, отримані ним від ПАТ "Банк Михайлівський" згідно договору факторингу від 20 травня 2016 року № 1905 та актів прийому-передачі до нього від 20 травня 2016 року № 1 і № 2.
Позиція суду апеляційної інстанції
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вказаним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає не в повній мірі.
Відповідно до частин 1-3 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог скарги, колегія суддів дійшла такого висновку.
Мотиви, з яких виходив апеляційний суд, та застосовані норми права
Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договори та інші правочини є підставами виникнення цивільних прав та обов'язків.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі й на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено Договором або законом. Крім того, статтею 516 ЦК України встановлено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено відповідним Договором або законом.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).
Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц (провадження №14-400цс19) викладено висновок про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.
Верховний Суд зауважує, що за загальним правилом доказування тягар доведення обґрунтованості вимог пред'явленого позову покладається на позивача, за таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом спростування позивачем обґрунтованості заперечень відповідача. Пріоритет у доказуванні надається не тому, хто надав більшу кількість доказів, а в першу чергу їх достовірності, допустимості та достатності для реалізації стандарту більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний (постанова Верховного Суду від 21 вересня 2022 року у справі №645/5557/16-ц).
Встановлено, що 08 квітня 2016 року між Публічним акціонерним товариством "Банк Михайлівський" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 200499423 шляхом підписання заяви, відповідно до якої товариство зобов'язалося надати відповідачу кредит, рахунок клієнта № 29098531433701, у розмірі 15 178 грн 80 коп. на строк 730 днів з 08 квітня 2016 року по 08 квітня 2018 року, зі сплатою відповідачем 0,0001% річних, щомісячної комісії за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 2,25% починаючи з 11 місяця дії; сукупна вартість кредиту - 35.56% річних; розмір щомісячного платежу - 852,00 грн 08 числа кожного місяця, останній платіж 844 грн 08 коп. (п. 2).
Згідно з п. 3.1 заяви № 200499423, своїм підписом під даною заявою відповідач зазначив, що розуміє, підтверджує та погоджується, зокрема, з тим, що:
- прийняттям банком його оферти і будуть дії банку по наданню йому кредиту, відкриттю рахунку та зарахуванню на нього кредиту (його частини), здійснені протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати цієї заяви (вказаної в кінці заяви);
- кредит (його частина) надається для забезпечення фінансування його потреб, які містять разовий та чітко визначений цільовий характер: на придбання товару (-ів) зазначеного (-их) в Розділі 4 Заяви, у зв'язку з чим зобов'язався, з метою ведення банком контролю над цільовим використанням кредиту та підтвердження факту придбання товару (-ів) за рахунок кредиту (його частини)/факту передачі організацією, зазначеною в Розділі 6 ОП Заяви, товару (-ів), зазначеного (-их) в Розділі 4 ОП Заяви, протягом строку дії Кредитного договору надати представнику Банку доступ до придбаного мною за рахунок Кредиту (його частини) товару (-ів) зазначеного (-их) в Розділі 4 ОП Заяви та документи на підтвердження факту його/їх придбання/передачі йому, та підписати складений представником Банку по факту перевірки відповідний акт, крім того зобов'язався не відчужувати/не передавати в тимчасове користування третім особам товар (-и), зазначений (-і) в Розділі 4 ОП Заяви протягом строку дії Кредитного договору:
- прийняттям Банком Оферти 2 будуть дії Банку по відкриттю Рахунку Картки, здійснені протягом 18 (вісімнадцять) місяців з дати цієї Заяви, за умови належного виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за Кредитним договором.
Відповідно до п. 4 заяви визначено товар, на придбання якого, відповідачу ОСОБА_1 надано кредит, а саме: товар (товари): найменування, марка, модель, серійний номер/VIN: доставка Місто-мільйонник А №2, вартість 139 грн; найменування, марка, модель, серійний номер/VIN: техніка для кухні холодильники, хол-ник, WHIRLPOOL BSNF 9752 OX, вартість 16 499,9 грн; найменування, марка, модель, серійний номер/VIN: техніка для кухні, аксесуари до холодильників, Абсорбент д/холод WHIRPOOL Wpro 00302, вартість 139,9 грн.
Таким чином встановлено, що ОСОБА_1 власноручно підписавши 08 квітня 2016 року, заяву № 200499423 погодив дії банку щодо надання йому кредиту, відкриття рахунку та зарахування на нього кредиту, який наданий на придбання товару, а саме техніки для кухні: холодильника WHIRLPOOL BSNF 9752 OX, вартістю 16 499,9 грн; абсорбента для холодильника WHIRPOOL Wpro 00302, вартістю 139,9 грн.
Підтвердженням укладення договору є: заява (оферта) № 200499423 від 08 квітня 2016 року; анкета № 200499423 від 08 квітня 2016 року; графік платежів за кредитним договором, які містять особистий підпис позичальника ОСОБА_1 .
Надані позивачем копії товарного та фіскального чеків від 08 квітня 2016 року, виданих магазином "ДІССА" у місті Херсоні, посвідчені підписами відповідача ОСОБА_1 та представника ПАТ "Банк Михайлівський" Кислої В.М., підтверджують отримання відповідачем товару, який зазначений в заві (оферті) 200499423 від 08 квітня 2016 року, що відповідачем не спростовано.
Колегія суддів звертає увагу, що належних і допустимих доказів того, що відповідач ОСОБА_1 не укладав і не підписував кредитний договір позики ним не надано.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі № 674/461/16-ц (провадження № 61-34764св18) викладено висновок, що "підпис є обов'язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує намір та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документа, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або уповноваженими особами".
У постанові Верховного Суду від 22 квітня 2021 року у справі № 640/13154/14-ц (провадження № 61-8753св20) зазначено, що "відповідно до частини першої статті 1054, статті 1055 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Відповідно до частини другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний стороною (сторонами). Підпис у договорі - це дія, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, що підпадає під поняття "правочин" (стаття 202 ЦК України), і стверджує про волевиявлення сторони. Вільне волевиявлення учасника правочину, передбачене статтею 203 ЦК України, є важливим чинником, без якого неможливо укладення договору. Своє волевиявлення на укладення договору учасник правочину виявляє в момент досягнення згоди з усіх істотних умов, складання та скріплення підписом письмового документа (правова позиція Верховного суду України, висловлена у постанові від 18 грудня 2013 року у справі № 6-127цс13)".
Апеляційний суд відхиляє доводи скаржника про нікчемність правочину через ненадання позивачем доказів його підписання сторонами, зокрема, ненадання доказів повноважень працівника банку Кислої В.М. на підписання та укладення від імені ПАТ "Банк Михайлівський" цього договору, з огляду на таке.
Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (частина 5 статті 203 ЦК України).
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).
Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним) (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 липня 2021 року в справі № 759/24061/19 (провадження № 61-8593св21), постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 24 лютого 2025 року в справі № 183/4256/21 (провадження № 61-15813сво23)).
Отже, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Відповідно до статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Визнання договору недійсним (нікчемним) згідно зі статтями 203, 215 ЦК України у зв'язку з підписанням договору особою, яка не має на це повноважень, та відсутністю волевиявлення власника, можливе лише у тому випадку, якщо власник у подальшому не схвалив такого правочину. Настання передбачених статтею 241 ЦК України (вчинення правочинів з перевищенням повноважень) наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено.
Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів та ін.). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/11079/17, від 02.04.2019 у справі № 904/2178/18, від 19.06.2019 у справі № 904/9795/16 та від 01.10.2019 у справі № 910/8287/18.
Вбачається, що на виконання умов кредитного договору 200499423 від 08 квітня 2016 року банк надав відповідачу кредитні кошти у погодженому умовами договору розмірі на придбання товару, визначеного у Р. 4 договору, що підтверджується копіями товарного та фіскального чеків від 08 квітня 2016 року, посвідченими сторонами договору, які видані ПАТ "Банк Михайлівський" на умовах, визначених п. 3.1 Договору, організацією, зазначеною в Розділі 6 ОП Заяви.
Вказане узгоджується із випискою із рахунків відповідача, яка підтверджує факт зарахування грошових коштів на рахунок відповідача для здійснення оплати товару на виконання умов кредитного договору.
Колегія суддів зауважує, що із заяви відповідача вбачається прохання відповідача відкрити поточний рахунок у гривні на його ім'я, встановити кредитний ліміт, випустити на його ім'я картку, та здійснивати кредитування. З огляду на це, рахунок, який вказаний в заяві не є тим рахунком, на якому мало здійснюватися кредитування, а тому виписка по особовому рахунку відповідача підтверджує, що банком було відкрито рахунок для здійснення кредитування.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 22 лютого 2024 року у справі №915/1723/21, закон вимагає, щоб виконавчий орган юридичної особи діяв добросовісно і розумно, керуючись інтересами такої юридичної особи, а не власними. За порушення цієї вимоги на виконавчий орган може бути покладений обов'язок відшкодувати завдані юридичній особі збитки.
При цьому, на захист прав третіх осіб, які вступають у правовідносини з юридичними особами, в тому числі укладають з юридичними особами договори різних видів, частина третя статті 92 ЦК України встановлює виняток із загального правила щодо визначення правових наслідків вчинення правочину представником з перевищенням повноважень (статті 203, 241 ЦК України). Для третьої особи, яка уклала з юридичною особою договір, обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи загалом не мають юридичної сили, хоча б відповідні обмеження й існували на момент укладення договору.
Таке обмеження повноважень набуває юридичної сили для третьої особи в тому випадку, якщо саме вона, ця третя особа, вступаючи у відносини з юридичною особою та укладаючи договір, діяла недобросовісно або нерозумно, зокрема, достеменно знала про відсутність в органу юридичної особи чи її представника необхідного обсягу повноважень або повинна була, проявивши принаймні розумну обачність, знати про це. Тягар доказування недобросовісності та нерозумності в поведінці третьої особи несе юридична особа.
З огляду на приписи статей 92, 237 - 239 ЦК України для визнання недійсним договору, укладеного юридичною особою з третьою особою, з підстави порушення установленого обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи, не має самостійного юридичного значення факт перевищення повноважень органом чи особою, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені.
Такий договір може бути визнаний недійсним із зазначених підстав у тому разі, якщо буде встановлено, що сама третя особа, контрагент юридичної особи за договором, діяла недобросовісно і нерозумно. Тобто третя особа знала або за всіма обставинами, проявивши розумну обачність, не могла не знати про обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи чи про припинення дії довіреності, виданої представнику юридичної особи, який укладає договір від її імені.
Подібних висновків дійшли Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27.06.2018 у справі №668/13907/13-ц, Верховний Суд України у постановах від 27.04.2016 у справі №6-62цс16, 12.04.2017 у справі №6-72цс17.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що ненадання позивачем оригіналу довіреності ПАТ "Банк Михайлівський", якою товариство (банк) доручило ОСОБА_4 (або іншій особі) укласти (підписати) від імені ПАТ "Банк Михайлівський" кредитний правочин від 08 квітня 2016 року №200499423 та/або вчинити інші дії, не має правового значення, а тому суд не вбачає правових підстав для визнання кредитного договору нікчемним.
При цьому, суд враховує пояснення позивача про те, що ТОВ "Діджи Фінанс" не є стороною кредитного договору від 08 квітня 2016 року №200499423, та повідомило суд першої інстанції про неможливість надання таких доказів.
Вказаним спростовуються доводи скаржника про відсутність в матеріалах справи доказів прийняття (акцепту) ПАТ "Банк Михайлівський" пропозиції (оферти) відповідача укласти кредитний договір №200499423, нікчемність правочину внаслідок недодержання письмової форми договору, відсутність доказів передання коштів у позику (кредит).
Щодо стягнення із відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ "Діджи Фінанс" заборгованості за кредитним договором, колегія суддів дійшла такого висновку.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, ПАТ "Банк Михайлівський" виконало умови кредитного договору № 200499423 від 08 квітня 2016 року шляхом надання відповідачу ОСОБА_1 кредиту у розмірі 15 178 грн 80 коп. на строк 730 днів з 08 квітня 2016 року по 08 квітня 2018 року, зі сплатою відповідачем 0,0001% річних, щомісячної комісії за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 2,25% починаючи з 11 місяця дії; сукупна вартість кредиту - 35.56% річних.
Так, у постанові Верховного Суду від 12 квітня 2023 року у справі № 569/15311/21 (провадження № 61-11750св22) зазначено, що на позивача покладено обов'язок довести належними та допустимими доказами наявність та розмір заборгованості, який підлягає стягненню з позичальника (іпотекодавця) на користь банку, а відповідач має довести, що у нього немає такого обов'язку щодо заборгованості, яка підлягає стягненню
Таким чином, позиція відповідача ОСОБА_1 про нікчемність кредитного договору № 200499423 від 08 квітня 2016 року, яка спростована судами, свідчить про невиконання ним умов кредитного договору, зокрема, про неповернення заборгованості за тілом кредиту.
Разом з цим, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 вересня 2018 року у справі № 159/2146/15-ц (провадження № 61-20113св18) зазначено, що встановивши факт існування між сторонами не виконаних позичальником кредитних зобов'язань, суд у будь-якому разі має стягнути ту суму, яка була доведена і щодо якої у суду не має сумніву, оскільки за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти".
На підтвердження розміру заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 200499423 від 08 квітня 2016 року позивачем у позовній заяві здійснено розрахунок заборгованості, згідно з яким станом на 30 квітня 2025 року заборгованість відповідача становить 39 444 грн 78 коп., з яких 13 678 грн 54 коп. - заборгованість за кредитом, 25 766 грн 24 коп. - заборгованість за відсотками, яка розрахована станом на дату укладення договору відступлення права вимоги № 7_БМ від 20 липня 2020 року, а також розрахунок інфляційних втрат у розмірі 8 625 грн 17 коп. та 3 % річних у розмірі 3 553 грн 27 коп., розрахованих за період з 23 лютого 2019 року по 23 лютого 2022 року.
Крім того, позивачем надано виписку за рахунками відповідача, зокрема рахунку № НОМЕР_1 , зазначеного у кредитному договорі, за період з 04 листопада 2019 року по 27 липня 2020 року, яка сформована 11 квітня 2025 року, з якої вбачається заборгованість відповідача, зокрема, за тілом кредиту у розмірі 13 678 грн 54 коп.
Разом з цим, з наданого позивачем розрахунку заборгованості, який не є деталізованим та не відображає суми та періоду нарахування заборгованості, та виписки з рахунку відповідача, яка не відображає руху коштів відповідача із дня укладення кредитного договору, тобто 08 квітня 2016 року, і до дня, до якого нараховано таку заборгованість, суд позбавлений можливості встановити дійсний розмір заборгованості, застосовану кредитодавцем процентну ставку та порядок нарахування відсотків.
У постанові Верховного Суду від 30 жовтня 2019 року в справі №355/558/18 викладено висновок, що виписка про рух коштів по рахунку свідчить про фактичне отримання кредитних коштів та наявність заборгованості за тілом кредиту. Зазначене узгоджується з позицією Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 161/5267/20.
У постановах Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18 (провадження № 61-9618св19), від 28 жовтня 2020 року у справі № 760/7792/14-ц (провадження № 61-16754св19), від 17 грудня 2020 року у справі № 278/2177/15-ц (провадження № 61-22158св19) вказано, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність". Згідно з указаними положенням Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. Разом із тим відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Аналогічна за змістом норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75. Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що виписки за картковими рахунками (за кредитним договором) можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.
Таким чином, надання лише розрахунку заборгованості відповідача та виписки з рахунку, складених станом на момент укладення договору про відступлення права вимоги, без надання повного пакету документів унеможливлює встановлення наявності дійсної заборгованості ОСОБА_1 перед позивачем за відсотками.
Без надання детального розрахунку заборгованості та виписки з рахунку суд апеляційної інстанції позбавлений можливості перевірити правильність такого розрахунку, а саме розмір заборгованості, її період, чи сплачувались взагалі кошти відповідачем та в яких сумах, за які періоди, в якому розмірі та на які суми боргу нараховувались відсотки за користування кредитом, а також період нарахування.
До аналогічного висновку щодо необхідності доведення позивачем розміру заборгованості дійшов Верховний Суд у постановах від 27 березня 2019 року у справі №334/1746/15-ц, від 01 лютого 2023 року у справі №199/7014/20.
Таким чином, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності сторін, закріплені статтями, 13 14 ЦПК України, апеляційний суд вважає доведеним заборгованість відповідача ОСОБА_1 за тілом кредиту у розмірі 13 678 грн 54 коп., однак вважає помилковими висновки суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення заборгованості за відсотками у розмірі 25 766 грн 24 коп.
Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки позичальник ОСОБА_1 не виконав грошове зобов'язання за кредитним договором № 200499423 від 08 квітня 2016 року у визначений цим договором строк і кредитор ТОВ "Діджи Фінанс" заявив вимогу про неї, тому з відповідача слід стягнути суму інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов'язання та 3 % річних від простроченої суми, розмір яких необхідно визначити від заборгованості за тілом кредиту у сумі 13 678 грн 54 коп., що підлягає до стягнення.
Таким чином, з відповідача ОСОБА_1 слід стягнути суму інфляційних втрат за період з 23 лютого 2019 року по 23 лютого 2022 року (1097 днів) у розмірі 2 991 грн 01 коп. з розрахунку 13 678 грн 54 коп. x 1.218664 - 13 678 грн 54 коп., а також 3 % річних у розмірі 1 232 грн 20 коп., які обраховано за період прострочення грошового зобов'язання з 23 лютого 2019 року по 31 грудня 2019 року у розмірі 350 грн 77 коп. (13 678,54 грн х 312 днів х 3%), з 01 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - 410 грн 36 коп. (13 678,54 грн х 366 днів х 3%), з 01 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - 410 грн 36 коп., з 01 січня 2022 року по 23 лютого 2022 року - 60 грн 71 коп. (13 678,54 грн х 54 дні х 3%).
Таким чином, загальна сума заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 200499423 від 08 квітня 2016 року складає 17 901 грн 75 коп., із якої: 13 678 грн 54 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 2 991 грн 01 коп. - сума інфляційних втрат, 3% річних - 1 232 грн 20 коп.
Щодо доводів відповідача про відсутність достовірних доказів відступлення права вимоги за кредитним договором № 200499423 від 08 квітня 2016 року, колегія суддів зазначає наступне.
Положеннями статтей 512, 514 ЦК України визначено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відступлення права вимоги за своєю суттю означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
За загальним правилом заміна кредитора у зобов'язанні не вимагає згоди на це боржника, якщо інше не передбачено законом або договором.
Згідно з частиною 2 статті 517 ЦК України боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
Боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, чи який вважає, що йому не надано належних доказів на підтвердження відступлення прав вимоги новому кредиту, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору (а не новому) і таке виконання є належним. Інших правових наслідків факт не повідомлення боржника про заміну кредитора чи ненадання йому доказів на підтвердження відступлення прав вимоги новому кредитору законом не передбачено.
Відповідно до частини 1 статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Згідно з частиною 1 статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
З матеріалів справи вбачається, що 20 липня 2020 року між ПАТ "Банк Михайловський" та ТОВ "Діджи Фінанс" укладено договір про відступлення прав вимоги №7_БМ, за умовами якого ПАТ "Банк Михайлівський" передало (відступило) ТОВ "Діджи Фінанс" права вимоги зазначені в реєстрі, а ТОВ "Діджи Фінанс" прийняло належні права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників, за що сплатило суму фінансування. При цьому, згідно п.1 зазначеного договору, банк відступив новому кредитору права вимоги банку до позичальників згідно реєстру у додатку №1 до цього договору.
Так, для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі.
Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29 червня 2021 у справі № 753/20537/18, від 21 липня 2021 у справі № 334/6972/17, від 27 вересня 2021 у справі № 5026/886/2012).
Враховуючи вищевикладене, долучена до матеріалів справи копія реєстру договорів, права вимоги за якими відступаються, та боржників за такими договорами (додаток № 1) підтверджує факт набуття позивачем права вимоги до відповідача за кредитним договором, оскільки містить відомості про відступлення ПАТ "Банк Михайлівський" права вимоги вказаного договору - "№ з/п НОМЕР_2 , ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , номер основного договору 200499423, дата укладення - 08.04.2016 року, загальний розмір заборгованості - 39 444 грн 78 коп., розмір заборгованості за основним зобов'язанням -13 678 грн 54 коп., розмір заборгованості по нарахованих доходах - 25 766 грн 24 коп.
Згідно з копією платіжної інструкції № 25 від 09 липня 2020 року ТзОВ "Діджи Фінанс" перерахувало 5 307 308 грн 39 коп. на рахунок ПАТ "Банк Михайлівський" як плату за купівлю на публічних торгів (аукціону) лоту № GL16N618071, згідно протоколу №UA-EA-2020-06-09-000032-b.
Надані копії документів підтверджують факт переходу до позивача права вимоги до ОСОБА_1 за укладеним ним з ПАТ "Банк Михайловський" кредитним договором.
Доводи апеляційної скарги про те, що долучений позивачем реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються (додаток № 1) не доводить факту переходу права вимоги та може підлягати зміні (модифікації), колегія суддів відхиляє, оскільки вони є суб'єктивним припущенням скаржника та в ході судового розгляду не знайшли свого підтвердження.
Крім того, незазначення у постанові Північного апеляційного господарського суду від 01 липня 2021 року у справі №910/11298/16 відомостей щодо оспорюваного кредитного договору № 200404715 не має правового значення з огляду на те, що спір у вищезаначеній справі стосувався застосування наслідків нікчемності договору факторингу від 19 травня 2016 року № 1905, визнання недійсним договору факторингу від 20 травня 2016 року № 1, укладеного між ТОВ "ФК "Плеяда" та ТОВ "ФК "Фагор", визнання відсутніми у ТОВ "ФК "Фагор" та ТОВ "ФК "Плеяда" будь-яких майнових прав (прав вимоги) до боржників за вказаними договорами.
Відтак, доводи скаржника про те, що право вимоги позивача належним чином не підтверджено, спростовується матеріалами справи.
Європейський суд з прав людини неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Ruiz Torija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
З урахуванням зазначеного, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції слід змінити, зменшити суму заборгованості за кредитним договором № 200499423 від 08 квітня 2016 року, стягнутої із ОСОБА_1 на користь ТОВ "Діджи Фінанс" із 51 623 грн 22 коп. до 17 901 грн 75 коп., із якої: 13 678 грн 54 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 2 991 грн 01 коп. - сума інфляційних втрат, 3% річних - 1 232 грн 20 коп.
Згідно з ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Наведена невідповідність висновків суду обставинам справи відповідно до вимог статті 376 ЦПК України є підставою для зміни рішення суду в частині визначення розміру заборгованості відповідача.
Щодо розподілу судових витрат
Згідно з частинами 1, 13 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
ТОВ "Діджи Фінанс" звернулося до суду з позовом про стягнення із відповідача кредитної заборгованості у розмірі 51 623 грн 22 коп., за подання позовної заяви було сплачено судовий збір в розмір 2 422 грн 40 коп., оскільки позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у розмірі 17 901 грн 75 коп., тому з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача слід стягнути судовий збір в розмірі 840 грн 09 коп. (34,68 % задоволених позовних вимог), і відповідно зменшити стягнуту судом першої інстанції суму судового збору.
Крім того, відповідно до пункту 3 частини 2 статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Дослідивши надані позивачем докази витрат на професійну правничу допомогу та враховуючи часткове задоволення позовних вимог, відсутність клопотання відповідача до суду першої інстанції про зменшення розміру цих витрат, колегія суддів вважає, що з ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню 2 427 грн 60 коп. (7 000 х 34,68%) витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції.
Крім того, відповідно до пп. в) п. 4 ч. 1 ст. 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції має бути зазначено розподіл судових витрат, понесених в зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції.
Враховуючи, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, з позивача ТОВ "Діджи Фінанс" на його користь слід стягнути судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 1 898 грн 77 коп. (2 906 грн 88 коп. х 34,68%).
Керуючись статтями 367, 376, 376, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє представник ОСОБА_2 ,задовольнити частково.
Рішення Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 12 грудня 2025 року змінити.
Зменшити розмір загальної суми заборгованості, стягнутої із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінас" за кредитним договором № 200499423 від 08 квітня 2016 року, із 51 623 грн 22 коп. до 17 901 грн 75 коп., із якої: 13 678 грн 54 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 2 991 грн 01 коп. - сума інфляційних втрат, 3% річних - 1 232 грн 20 коп.
Зменшити стягнуту судом першої інстанції із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінас" суму судового збору за подання позовної заяви із 2 422 грн 40 коп. до 840 грн 09 коп. та судових витрат, понесених на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції, із 7 000 грн до 2 427 грн 60 коп.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінас" на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 1 898 грн 77 коп.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Головуючий Л.П. Воронцова
Судді: В.В. Майданік
І.В. Склярська