Єдиний унікальний номер справи: 766/19907/26 Головуючий у 1-й інстанції: Шестакова Я.В.
Номер провадження: 22-ц/819/409/25 Доповідач: Воронцова Л.П.
16 березня 2026 року м. Херсон
Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого (суддя- доповідач): Воронцової Л.П.,
суддів: Майданіка В.В.,
Склярської І.В.,
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство "Акцент Банк",
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи в м. Херсоні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Акцент Банк" на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 05 грудня 2025 року, ухвалене суддею Шестаковою Я.В., в цивільній справі за позовом Акціонерного товариства "Акцент Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2024 року Акціонерне товариство "Акцент-Банк" (скорочене найменування - АТ "А-БАНК") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування позовних вимог зазначило, що 03 квітня 2018 року відповідач приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку з метою укладання кредитного договору б/н та відкриття банківського рахунку і на підставі Анкети-Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ініціював встановлення кредитного ліміту на банківський рахунок зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 46,8 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом та отримав платіжну картку.
АТ "А-БАНК" свої зобов'язання за Договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту у розмірі, визначеному умовами договору, однак відповідач не надавала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 14745 грн 75коп., з яких: 8 660 грн 30 коп. - заборгованість за кредитом, 6 085 грн 45 коп. - заборгованість за відсотками, яку позивач простив стягнути на свою користь з відповідача та понесені судові витрати.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 05 грудня 2025 року у задоволенні позову Акціонерного товариства "Акцент Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем АТ "А-Банк" не надано допустимих доказів на підтвердження видачі, перерахування кредитних коштів відповідачу, зокрема виписки за рахунком відповідача протягом періоду, за який нарахована заборгованість, відтак вважав, що саме по собі звернення відповідача до фінансової установи (кредитора) із заявою про надання кредиту, погодження між сторонами умов кредитування та підписання кредитного договору не є доказом фактичного отримання позичальником кредитних коштів.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погоджуючись із рішенням суду АТ "А-БАНК" подало апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права просило поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 05 грудня 2025 року та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Рух справи в суді апеляційної інстанції
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30 січня 2026 року справа розподілена колегії суддів Херсонського апеляційного суду у складі головуючого (суддя-доповідач) Воронцової Л.П., судді: Майданік В.В., Склярська І.В.
Ухвалою Херсонського апеляційного суду від 03 лютого 2026 року поновлено скаржнику строк на апеляційне оскарження рішення суду, апеляційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
03 лютого 2026 року скаржник усунув недоліки апеляційної скарги.
Ухвалою Херсонського апеляційного суду від 06 лютого 2026 року відкрито апеляційне провадження.
09 лютого 2026 року цивільна справа надійшла до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Херсонського апеляційного суду від 23 лютого 2025 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, за наявними у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу і заперечення інших учасників справи
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що відповідач в Анкеті-Заяві про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в А-Банку підтвердив під розпис факт ознайомлення з Умовами і Правилами надання банківських послуг та зобов'язався в подальшому регулярно знайомитись зі змінами до них, викладеними на сайті Банку. Як вбачається з розрахунку заборгованості, боржник користувалась кредитом, значить ознайомився з Умовами і Правилами надання банківських послуг в А-Банку і погодився з ними, оскільки даний кредитний договір є договором оферти. Суд не врахував наявний в матеріалах справи підписаний відповідачем паспорт споживчого кредиту, в якому визначені умови договору, у тому числі процентна ставка, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, тощо, не врахував висновки Верховного Суду, викладені у постанові Верховного Суду від 02 грудня 2020 року по справі № 284/157/20. Вважав необґрунтованими висновки суду першої інстанції про відсутність доказів заборгованості відповідача, оскільки на підтвердження правильності розрахунку банк надавав банківську виписку.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив, що відповідно до частини третьої статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
25 лютого 2026 року АТ "А-БАНК" подало суду заяву про долучення до матеріалів справи виписки з рахунку відповідача, обґрунтувавши технічною неможливістю завантаження вказаного документа разом з апеляційною скаргою.
Колегія суддів не бере до уваги вказаний доказ, з огляду на таке.
Згідно з частиною восьмою статті 83 ЦПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Пунктом 6 частини другої статті 356 ЦПК України передбачено, що в апеляційній скарзі мають бути зазначені, зокрема, нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці, обґрунтування поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції, заперечення проти доказів, використаних судом першої інстанції.
Відповідно до частини третьої статті 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
З матеріалів справи вбачається, що під час розгляду справи в суді першої інстанції позивач виписку з рахунку відповідача не надавав, об'єктивних причини неможливості подання відповідного доказу у визначений законом строк не зазначив.
Таким чином, вказаний доказ не може бути прийнято апеляційним судом до уваги.
Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду у справі з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа відповідно до частини першої статті369 ЦПК України підлягає розгляду судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи в порядку спрощеного провадження за наявними у справі матеріалами.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
03 квітня 2018 року ОСОБА_1 підписав Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку, відповідно до якої погодився, що ця заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також те, що він ознайомлений та згодний з умовами вказаного договору.
03 квітня 2018 року ОСОБА_1 підписав паспорт споживчого кредиту за програмою "Кредитна картка".
Відповідно до довідки АТ "А-Банк" ОСОБА_1 відкрито рахунок № НОМЕР_1 та видано наступні картки: НОМЕР_2 із строком дії до жовтня 2021 року; НОМЕР_3 із строком дії до жовтня 2027 року.
Згідно з довідкою АТ "А-Банк" ОСОБА_1 встановлено кредитний ліміт за договором б/н від 03 квітня 2018 року за період з 03 квітня 2018 року по 13 листопада 2024 року, який неодноразово змінювався: 03 квітня 2018 року - 9000 грн, 21 вересня 2018 року - 14000 грн, 22 листопада 2018 року - 10000 грн, 23 вересня 2023 року - 8700 грн.
Відповідно до розрахунку заборгованості за договором № б/н від 03 квітня 2018 року заборгованість ОСОБА_1 станом на 13 листопада 2024 року складає 14745 грн 75коп., з яких: 8 660 грн 30 коп. - заборгованість за кредитом, 6 085 грн 45 коп. - заборгованість за відсотками.
Позиція суду апеляційної інстанції
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вказаним вимогам рішення суду першої інстанції нвідповідає не в повній мірі.
Відповідно до частин 1-3 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог скарги, колегія суддів дійшла такого висновку.
Мотиви, з яких виходив апеляційний суд, та застосовані норми права
Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договори та інші правочини є підставами виникнення цивільних прав та обов'язків.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно із статтею 3 Закону України "Про електрону комерцію" електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до абзацу другого частини другої статті 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів цього виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Встановлено, що 03 квітня 2018 року ОСОБА_1 підписав Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку, відповідно до якої погодився, що ця заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг.
Звертаючись до суду з даним позовом, АТ "А-БАНК" просило стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість станом на 13 листопада 2024 року у розмірі 14745 грн 75коп., з яких: 8 660 грн 30 коп. - заборгованість за кредитом, 6 085 грн 45 коп. - заборгованість за відсотками.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції посилався на недоведеність позивачем факту видачі, перерахування кредитних коштів відповідачу ОСОБА_1 , що ставить під сумнів наявність його заборгованості перед банком.
Проте, колегія суддів не погоджується із таким висновком суду, з огляду на таке.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).
Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду від 12 квітня 2023 року у справі № 569/15311/21 (провадження № 61-11750св22) викладено висновок про те, що на позивача покладено обов'язок довести належними та допустимими доказами наявність та розмір заборгованості, який підлягає стягненню з позичальника (іпотекодавця) на користь банку, а відповідач має довести, що у нього немає такого обов'язку щодо заборгованості, яка підлягає стягненню.
Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження вказаної заборгованості позивачем надано копію Анкети-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку від 03 квітня 2018 року, паспорт споживчого кредиту за програмою "Кредитна картка", довідку відкриття рахунку № НОМЕР_1 та видачу карток: НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 , довідку про встановлення та зміну кредитного ліміту, розрахунок заборгованості за договором № б/н від 03 квітня 2018 року, з якого вбачається, що відповідач користувався кредитними коштами та здійснював погашення заборгованості.
Вказані документи складені, підписані уповноваженою особою банку, відповідачем не спростовані, тому не можуть ставити під сумнів факту видачі відповідачу кредитних коштів та використання кредитного ліміту.
Верховний Суд у постанові від 07 квітня 2021 у справі № 478/300/19 зауважив, що під схваленням правочину можуть розумітися будь-які дії, спрямовані на виконання укладеного правочину, в тому числі, приймання майна для використання, реалізація інших прав та обов'язків відповідно до укладеного правочину.
Таким чином, висновок суду першої інстанції про відсутність в матеріалах доказів на підтвердження видачі, перерахування кредитних коштів відповідачу та їх використання є помилковим.
Разом з цим, як вбачається із розрахунку заборгованості, заявлена позивачем до стягнення із відповідача заборгованість виникла за період з 03 квітня 2018 року по 13 листопада 2024 року, при цьому відповідач ОСОБА_1 неодноразово здійснював поповнення картки, однак внесені кошти спрямовувалися банком на погашення заборгованості за процентами, комісіями.
Колегія суддів, звертає увагу, що в анкеті-заяві, підписаній відповідачем, зазначено лише його анкетні дані, контактна інформація, відомості про майновий стан та трудову діяльність. Розмір кредитного ліміту, тип картки, строк повернення кредиту (користування ним), процентна ставка, умови щодо сплати комісії в анкеті-заяві не погоджені.
Обґрунтовуючи вимоги про стягнення вказаних сум, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, Банк посилався на Умови і Правила надання банківських послуг в А-Банку та Тарифи надання банківських послуг, розміщені на сайті Банку, як невід'ємні частини спірного договору.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Тарифи та Умови і правила розумів відповідач, ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в А-Банку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови щодо сплати процентів, комісії і порядку нарахування, зазначених у позовній заяві та доданих до неї документах.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено правовою позицією Верховного Суду України і Верховного Суду, викладеній у постановах від 11 березня 2015 року справа № 6-16цс15, від 17 липня 2019 року справа № 175/4576/14-ц, і не спростовано позивачем при розгляді даної справи.
За таких обставин, зважаючи на відсутність в заяві домовленості сторін про сплату процентів у розмірі, зазначеному у розрахунку заборгованості, комісій, Умови і Правила надання банківських послуг, не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Вказане узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14-131цс19.
Колегія суддів не бере до уваги долучений позивачем паспорт споживчого кредиту та вважає посилання скаржника на його умови безпідставними, з огляду на таке.
Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом (частина третя статті 1054 ЦК України).
Кредитодавець розміщує на своєму офіційному веб-сайті інформацію, необхідну для отримання споживчого кредиту споживачем. Така інформація повинна містити наявні та можливі схеми кредитування у кредитодавця. Споживач перед укладенням договору про споживчий кредит має самостійно ознайомитися з такою інформацією для прийняття усвідомленого рішення (частина перша статті 9 Закону України "Про споживче кредитування").
До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до Закону України "Про споживче кредитування", у письмовій формі (у паперовому вигляді або в електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством) із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності.
У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті (частина друга статті 9 Закону України "Про споживче кредитування").
Договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами. Примірник укладеного в електронному вигляді договору про споживчий кредит та додатки до нього надаються споживачу у спосіб, що дозволяє встановити особу, яка отримала примірник договору та додатків до нього, зокрема шляхом направлення на електронну адресу або іншим шляхом з використанням контактних даних, зазначених споживачем під час укладення договору про споживчий кредит. Обов'язок доведення того, що один з оригіналів договору (змін до договору) був переданий споживачу, покладається на кредитодавця (стаття 13 Закону України "Про споживче кредитування").
Тлумачення вказаних норм свідчить, що: під формою правочину розуміється спосіб вираження волі сторін та/або його фіксація; правочин оформлюється шляхом фіксації волі сторони (сторін) та його змісту. Така фіксація здійснюється різними способами: першим і найпоширенішим з них є складання одного або кількох документів, які текстуально відтворюють волю сторін; зазвичай правочин фіксується в одному документі. Це стосується як односторонніх правочинів, (наприклад, складення заповіту), так і договорів (дво- і багатосторонніх правочинів). Домовленість сторін дво- або багатостороннього правочину, якої вони досягли, фіксується в його тексті, який має бути ідентичним у всіх сторін правочину; потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.
До таких висновків дійшов Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 23 травня 2022 року у справі № 393/126/20 (провадження № 61-14545сво20), при цьому відступив від висновку Верховного Суду про те, що паспорт споживчого кредиту є невід'ємною складовою частиною спірного кредитного договору з огляду на згоду позичальника з умовами кредитування, яка підтверджена його підписом, викладений у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2020 року у справі № 284/157/20-ц від 18 листопада 2020 року у справі № 313/346/20 та у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 грудня 2019 року у справі № 467/555/19 .
Тому посилання в апеляційній скарзі на неврахування судом висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 02 грудня 2020 року у справі № 284/157/20-ц, провадження № 61-13569св20, є безпідставним, оскільки дана судова практика не є актуальною.
Таким чином, паспорт споживчого кредиту не є тим документом, який Закон України "Про споживче кредитування" включає до форми договору про споживчий кредит.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 17 квітня 2024 року у справі №754/644/21, провадження № 61-16783св23.
Відтак, відсотки та комісії за користування кредитними коштами нараховані відповідачу ОСОБА_1 безпідставно, оскільки не передбачені умовами договору.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 вересня 2018 року у справі № 159/2146/15-ц (провадження № 61-20113св18) зазначено, що: "колегія суддів вважає безпідставними посилання апеляційного суду, як на законність підстави для відмови у задоволенні позову банку на недоведення суми заборгованості, оскільки заборгованість визначається умовами кредитного договору та вимогами закону. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (частини друга, третя статті 212 ЦПК України 2004 року). Встановивши факт існування між сторонами не виконаних позичальником кредитних зобов'язань, суд у будь-якому разі має стягнути ту суму, яка була доведена і щодо якої у суду не має сумніву, оскільки за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти".
З наданого позивачем розрахунку заборгованості відповідача ОСОБА_1 вбачається, що останній активно користувався кредитними коштами АТ "А-БАНК" шляхом проведення різних транзакцій та неодноразово вносив кошти у рахунок погашення кредитної заборгованості різними сумами, однак сплачені ним кошти розподілялись банком на погашення процентів, які передбачені Умовами та Тарифами, що відповідачем не підписані, тобто не спрямовувались на погашення тіла кредиту, у зв'язку з чим заборгованість зростала.
Перевіряючи наявність заборгованості відповідача, апеляційний суд провів власний розрахунок заборгованості та встановив, що за період з 03 квітня 2018 року по 13 листопада 2024 року розмір витрат відповідача ОСОБА_1 складає 100 698 грн 82 коп., сума внесених коштів - 85 927 грн 09 коп. При цьому, до суми витрат позивачем віднесено розмір нарахованих відсотків на загальну суму 18 392 грн 42 коп. та суму комісій у розмірі 3 655 грн 12 коп.
З наведеного вбачається, що, з огляду на безпідставність нарахування банком відсотків та комісій, розмір фактично використаних відповідачем коштів складає 78 651 грн 28 коп.(100 698 грн 82 коп. - 18 392 грн 42 коп. - 3 655 грн 12 коп.), в той час як внесено ним 85 927 грн 09 коп., відтак заборгованість відповідача ОСОБА_1 перед позивачем відсутня.
Ураховуючи викладені обставини, апеляційний суд дійшов висновку, що позовні вимоги АТ "А-БАНК" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості не підлягають задоволенню за наведених підстав.
З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення в оскарженій частині ухвалено судом з додержанням норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права щодо викладених мотивів його ухвалення, які не призвели до неправильного вирішення справи, а підлягають виправленню шляхом зміни мотивувальної частини рішення із викладенням її в редакції цієї постанови.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно з частиною першою статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до частини 4 статті 376 ЦПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.
З урахуванням зазначеного вище, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу АТ "А-БАНК" задовольнити частково, рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 05 грудня 2025 року змінити, виклавши його мотивувальну частину у редакції даної постанови.
Щодо розподілу судових витрат
Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
За приписами частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що в результаті перегляду судового рішення в апеляційному порядку змінено лише його мотивувальну частину, а рішення про відмову у задоволенні позовних вимог залишено без змін, підстави для стягнення з відповідача на користь скаржника витрат, понесених на сплату судового збору при поданні апеляційної скарги відсутні.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Акцент-Банк"задовольнити частково.
Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 05 грудня 2025 року змінити, виклавши його мотивувальну частину у редакції даної постанови.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Головуючий Л.П. Воронцова
Судді: В.В. Майданік
І.В. Склярська