Справа №: 398/5462/25
провадження №: 2/398/494/26
Іменем України
"17" березня 2026 р. м. Олександрія
Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі: головуючого судді Шинкаренко І.П., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
ТОВ «Брайт Інвестмент» звернулося до Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області з позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором у розмірі 24431,71 грн, а також понесені судові витрати. Свої вимоги обґрунтовує тим, що 30.08 2019 року між АТ «ОТП БАНК» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 2025714363 за умовами якого позивач надав відповідачу кредит на умовах зворотності, строковості та платності. Відповідачем в свою чергу кредитні зобов'язання не виконано. 24 березня 2023 року між АТ «ОТП БАНК» та ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» було укладено Договір факторингу № 24/03/23, відповідно до умов даного Договору позивач прийняв право грошової вимоги і став кредитором за кредитними договорами, укладеними між Банком та боржниками, зокрема і з відповідачем. Станом на день відступлення права вимоги борг ОСОБА_1 становив 24431,71 грн, що складається з 14500,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 9931,71 грн заборгованість за відсотками. Зазначені обставини сталі підставою звернення позивача до суду із цим позовом.
08.10.2025 року ухвалою судді Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області відкрито провадження та справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, копія якої була направлена сторонам та відповідачу визначено п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
Відповідач у встановлений судом строк відзив на позовну заяву не подала.
20.02.2026 року від представника відповідача - адвоката Швеця С.В. до суду надійшла заява, в якій зазначено, що відповідач позов визнає, зазначивши про скрутне матеріальне становище та сімейний стан, просила суд розстрочити виконання судового рішення на 12 місяців.
З врахуванням вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши подані сторонами докази, суд дійшов наступних висновків.
Суд в межах заявлених позовних вимог та наданих доказів у справі встановив наступні факти та правовідносини.
30.08.2019 року між Акціонерним товариством «ОТП Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 2025714363, відповідно до умов якого відповідач отримала кредит в загальній сумі 7273,00 грн, з яких: 6883,00 грн на придбання товару, 390 грн на сплату послуг банку «смс+довідка»; зі сплатою відсотків за користування ним за фіксованою процентною ставкою в розмірі 0,01% річних. Дата повернення кредиту 30 серпня 2021 року.
Своїм власноручним підписом кредитного договору від 30.08.2019 року № 2025714363 відповідач підтвердила, що погоджується з умовами надання споживчого кредиту позичальнику, його обслуговування і погашення.
Рахунком, доданим до позовної заяви, підтверджується факт користування відповідачем кредитними коштами.
Таким чином, банк свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором.
Згідно з поданим до суду позивачем розрахунком заборгованості за кредитним договором від 30.08.2019 року № 2025714363 станом на 14.03.2023 року сума боргу відповідача перед кредитором становить 24431,71 грн.
24 березня 2023 між АТ «ОТП БАНК» та ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» було укладено Договір факторингу № 24/03/23, відповідно до якого АТ «ОТП БАНК» відступило на користь ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» право грошової вимоги до позичальників, в тому числі за Кредитним договором від 30.08.2019 року № 2025714363, укладеному між АТ «ОТП БАНК» та відповідачем (витяг з додатку № 1 до Договору факторингу № 24/03/23).
Таким чином, ТОВ «Брайт Інвестмент» набуло право грошової вимоги до відповідача у розмірі, зазначеному в розрахунках заборгованості.
Підстави заміни кредитора у зобов'язанні регламентовані статтею 512 Цивільного кодексу України (далі за текстом ЦК України), відповідно до якої кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення прав вимоги).
У свою чергу заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті516 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
На підставі частини першої статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
За приписами частини першої статті 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Відповідно до частини першої статті 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
Частиною 1 ст. 205 ЦК України визначено правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Положеннями ст. 526 ЦК України передбачено, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобов'язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.
Відповідно до ч. 1 ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно ч. 1 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно з ч. 1-4 ст. 12, ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з ч. 1 ст. ст. 206 ЦПК України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
З оглядку на встановлені судом обставини справи, правове регулювання спірних правовідносин, а також визнання позовних вимог відповідачем, суд вважає вказані обставини достатніми для висновку щодо задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором у розмірі 24431,71 грн.
Щодо клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення суду, у зв'язку із складним матеріальним станом, відсутністю стабільного доходу суд дійшов наступного.
Відповідно до п.2 ч.7 ст.265 Цивільного процесуального кодексу України у разі необхідності в резолютивній частині рішення суду також вказується про надання відстрочення або розстрочення виконання рішення.
Наведена норми не містять конкретного переліку обставин для відстрочення та/або розстрочення виконання судового акта, а лише встановлюють критерії для їх визначення, надаючи суду в кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи.
Згідно з ч.ч.1, 3 ст. 435 цього Кодексу за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Верховний Суд в постанові від 27 червня 2018 року по справі за № 813/8842/13-а зазначив, що підставою для застосування правил цієї норми є виняткові обставини, що перешкоджають належному виконанню судового рішення в справі, ускладнюють його виконання або роблять неможливим. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, суд повинен враховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору та інші обставини.
Заява представника відповідача від 20 лютого 2026 року про розстрочку виконання рішення у даній цивільній справі містить інформацію про наявність обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення суду, в той же час до заяви не долучено відомостей на підтвердження зазначених обставин.
На підставі зазначеного суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення суду.
Водночас суд вважає необхідним роз'яснити відповідачу, що вона не позбавлена можливості заявити клопотання на підставі ст. 435 ЦПК України про розстрочку або відстрочення виконання рішення суду після набрання цим рішенням законної сили.
Щодо витрат на правничу допомогу, то слід зазначити, наступне.
Відповідно до ч.1 ст. 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. При цьому пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу віднесені саме до витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Разом з тим законом визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу.
Згідно з ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат враховується: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
За змістом статей 137, 141 ЦПК України витрати на правничу допомогу мають бути дійсними (реальними), співмірними, необхідними, а їх розмір розумним з огляду на складність справи.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач на підтвердження витрат на правничу допомогу надав договір про надання правової допомоги від 01 липня 2025 року, № 43115064; додаткову угоду до нього від 20 серпня 2025 року, детальний опис виконаних за договором робіт, акт про надання правничої допомоги до договору про надання правової допомоги від 20 серпня 2025, платіжну інструкцію на суму 5000 грн.
Визначаючись з розподілом витрат на правничу допомогу, відповідно до вимог ст. ст. 137, 141 ЦПК України, суд зважає, що справа є незначної складності, в даній категорії спірних правовідносин наявна усталена судова практика, обсяг досліджених доказів є невеликим, а тому суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 3000,00 грн витрат на правничу допомогу. Саме такий розмір витрат, на переконання суду, є об'єктивним, співмірним зі складністю справи та виконаною адвокатом роботою у ній.
У зв'язку з тим, що відповідач визнала позов до початку розгляду справи по суті, то у відповідності до ч.1 ст.142 ЦПК України, суд вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору та стягнення з відповідача на користь позивача судового збору в розмірі 50 % від сплаченої нею суми.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 13, 19, 81, 263-265, 282 ЦПК України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» (ЄДРПОУ 43115064, місцезнаходження м. Дніпро, вул. Січових Стрільців, 9) заборгованість за кредитним договором № 2025714363 від 30 серпня 2019 року у загальному розмірі 24431 (двадцять чотири тисячі чотириста тридцять одна) грн 71 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» (ЄДРПОУ 43115064, місцезнаходження м. Дніпро, вул. Січових Стрільців, 9) судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп. та 3000(три тисячі) грн 00 коп. витрат на правничу допомогу.
Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» (ЄДРПОУ 43115064, місцезнаходження м. Дніпро, вул. Січових Стрільців, 9) з державного бюджету 50 відсотків судового збору у сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.
На рішення може бути подана апеляція до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне рішення складено 17.03.2026 року.
Суддя І.П. Шинкаренко