Постанова від 04.03.2026 по справі 910/15198/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" березня 2026 р. Справа№ 910/15198/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кравчука Г.А.

суддів: Тарасенко К.В.

Коробенка Г.П.

при секретарі судового засідання: Нечасному О.Л.

за участю представників сторін:

від позивача: Долгополова Я.С. (в залі суду) - паспорт НОМЕР_1 від16.11.1999;

від відповідача 1: не з'явився;

від відповідача 2: не з'явився;

від відповідача 3: Шевчук-Мельниченко О.П. (в залі суду) - посвідчення АБ № 047225 від 07.12.2023

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Житлово-Будівельного кооперативу "Трикотажник-2"

на рішення Господарського суду міста Києва від 18.06.2025 (повне рішення складено 30.06.2025)

у справі № 910/15198/24 (суддя Зеленіна Н.І.)

за позовом Житлово-Будівельного кооперативу "Трикотажник-2"

до 1. Київської міської ради,

2. Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації),

3. Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київської області

про скасування державних реєстрацій земельних ділянок,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави позовних вимог.

У грудні 2024 року Житлово-Будівельний кооператив "Трикотажник-2" (далі - ЖБК "Трикотажник-2", позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради (далі - Київська міськрада, відповідач 1), Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Департамент, відповідач 2), Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київської області (далі - Управління, відповідач 3) про:

- скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:72:198:0006 площею 0,0556 га, по вулиці Волгоградська, 3а в Солом'янському районі міста Києва у Державному земельному кадастрі;

- скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:72:198:0015 площею 0,0747 га, по вулиці Городня в Солом'янському районі міста Києва у Державному земельному кадастрі;

- скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:72:198:0019 площею 0,4316 га, по вулиці Волгоградська, 5 в Солом'янському районі міста Києва у Державному земельному кадастрі;

- скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:72:198:0004 площею 0,2966 га, по вулиці Волгоградська, 3 в Солом'янському районі міста Києва у Державному земельному кадастрі;

- скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:72:198:0009 площею 0,1009 га, по вулиці Городня в Солом'янському районі міста Києва у Державному земельному кадастрі.

Позовні вимоги мотивовані тим, що формування земельних ділянок з кадастровими номерами: 8000000000:72:198:0006, 8000000000:72:198:0015, 8000000000:72:198:0019, 8000000000:72:198:0004, 8000000000:72:198:0009, на виконання Міської цільової програми використання та охорони земель міста Києва на 2019 - 2021 роки, затвердженого рішення Київської міської ради від 04.12.2018 №229/6280 та Міської цільової програми використання та охорони земель міста Києва на 2022 - 2025 роки, затвердженої рішенням Київської міської ради від 07.10.2021 №2727/2768, в рамках якої здійснюються заходи з інвентаризації всіх земель міста Києва в межах кадастрових кварталів з метою наповнення Державного та Міського земельного кадастрів, порушує право користування ЖБК "Трикотажник-2" відведеною органом місцевого самоврядування земельною ділянкою площею 0,7000 га, оскільки рішення про скасування виділу земельної ділянки площею 0,7000 га під будівництво житлового будинку №5 на вулиці Волгоградській в місті Києві - відсутнє.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.06.2025 у справі №910/15198/24 у задоволенні позовних вимог Житлово-Будівельного кооперативу "Трикотажник-2" до Київської міської ради, Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради, Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київської області про скасування державних реєстрацій земельних ділянок у Державному земельному кадастрі відмовлено.

При ухваленні зазначеного рішення судом першої інстанції враховано, що ЖБК "Трикотажник-2" фактично користується ділянкою з 1972 року і, відповідно, має законне очікування (legitimate expectation) щодо оформлення прав на цю ділянку в межах наданої території, проте матеріали справи свідчать, що під час проведення інвентаризації земель на території кадастрового кварталу 72:198 (в тому числі щодо земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:72:198:0019), відповідно до Міської цільової програми, Департаментом використані матеріали технічного звіту по встановленню зовнішніх меж землекористування земельних ділянок кварталу 72:198, який обмежений вул. Докучаєвська, вул. Городня та вул. Волгоградська Солом'янський район, які містять Акт встановлення та узгодження зовнішніх меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 20.05.2002, який був підписаний головою правління ЖБК "Трикотажник-2" в особі Александрової А.С.

Відповідно до Акту встановлення та узгодження зовнішніх меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 20.05.2002 встановлено межі земельної ділянки за адресою: вул. Романа Ратушного, 5 (колишня - Волгоградська), які орієнтовно є аналогічними до меж земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:72:198:0019 площею 0,4316 га.

Наявність вказаного Акта представником позивача не заперечувалась, лише зазначалось про те, що Александрова А.С. не була уповноважена на підписання Акта встановлення та узгодження зовнішніх меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 20.05.2002, однак матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження вказаних доводів.

Суд першої інстанції зазначив, що Акт встановлення та узгодження зовнішніх меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 20.05.2002 не встановлює права чи обов'язки, але фіксує погодження меж з суміжними землекористувачами.

З огляду на те, що у 2002 році ЖБК "Трикотажник-2" в особі голови, погодився із межами виділеної в натурі земельної ділянки, тому, за висновком суду першої інстанції, подальші дії відповідачів з поділу земельних ділянок та присвоєння їм кадастрових номерів не суперечать чинному законодавству.

При цьому суд першої інстанції зауважив, що позивач не був позбавлений можливості у встановленому законом порядку звернутися із відповідними клопотаннями щодо оформлення технічної документації щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі, провести встановлення та погодження меж із суміжними землекористувачами, отримати кадастровий номер земельної ділянки, подати заяву про передачу земельної ділянки в постійне користування.

Зважаючи на підписаний в 2002 році Акт встановлення та узгодження зовнішніх меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та відсутності інших обов'язкових відомостей у Державному земельному кадастрі щодо кадастрового номеру земельної ділянки та її користувачів, суд першої інстанції визнав, що обраний позивачем спосіб захисту у вигляді скасування державних реєстрацій у Державному земельному кадастрі п'яти земельних ділянок, які сформовані за результатами проведеної інвентаризації земель, є не ефективним, оскільки не є гарантією повернення позивачу земельної ділянки площею 0,7 га, тобто не може призвести до відновлення його права власності на нерухоме майно, яке він вважає порушеним.

Крім того, оскільки позивачем не було належним чином оформлено право користування земельною ділянкою, в тому числі в обсязі необхідному для обслуговування нерухомого майна, за висновком суду першої інстанції не доведеним є порушення прав позивача здійсненим поділом такої земельної ділянки.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, ЖБК "Трикотажник-2" 21.07.2025 звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 18.06.2025 у справі № 910/15198/24 скасувати; ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, а саме: - визнати незаконною та скасувати державну реєстрацію п'яти земельних ділянок, сформованих у результаті незаконного поділу історично сформованої прибудинкової території ЖБК "Трикотажник-2", -зобов'язати відповідачів відновити первинну конфігурацію земельної ділянки, сформовану у процесі будівництва житлового будинку №5 по вул. Волгоградській у 1970-1973 роках для обслуговування будинку ЖБК, шляхом технічного відтворення координат (поворотних точок) за раніше поданими матеріалами; визнати, що скасування вказаних кадастрових номерів є єдиним ефективним способом відновлення права ЖБК "Трикотажник-2" на фактичне землекористування та усунення реєстраційних перешкод; звільнити ЖБК "Трикотажник-2" від сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 22 710,00 грн, або в альтернативному випадку надати розстрочку сплати зазначеної суми строком не менше 3 місяців; у разі задоволення цієї скарги ЖБК "Трикотажник-2" не наполягає на стягненні витрат на правову допомогу чи інші компенсаційні вимоги, з огляду на соціальний характер діяльності кооперативу і виключно неприбуткове джерело його фінансування-членські внески мешканців будинку.

Мотивуючи вимоги апеляційної скарги, позивач зазначає, що рішення суду першої інстанції є незаконним, оскільки ухвалене без повного та всебічного з'ясування обставин справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також з ігноруванням належних та допустимих доказів, поданих до суду, є несправедливим, таким, що суперечить об'єктивним обставинам справи, практиці Європейського суду з прав людини щодо права власності, ефективного засобу правового захисту та доступу до суду.

Так, узагальнені доводи скаржника зводяться до того, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення:

- не враховано, що обраний позивачем спосіб захисту свого незаконно порушеного права шляхом скасування державної реєстрації всіх п'яти земельних ділянок є єдино можливим ефективним способом захисту і забезпечує поновлення прав ЖБК на фактичне землекористування в межах цілісної прибудинкової території, сформованої ще під час будівництва житлового будинку та прийнятого в експлуатацію у встановленому порядку у 1973 році;

- не надано належної оцінки письмовим доказам, які підтверджують, що майно ЖБК "Трикотажник-2" було зведено за рахунок пайових внесків членів кооперативу, з частковим залученням державного кредиту відповідно до чинного на той час законодавства, ще до початку приватизації (документи технічної приймальної комісії, свідоцтва про державну реєстрацію, архівні документи тощо);

-проігнорувано головну суть спору - незаконність дій органів державної влади щодо поділу та реєстрації прибудинкової території кооперативного будинку без погодження з законним власником та без з'ясування історико-правового статусу спірної землі;

-залишено поза увагою, що державні органи не лише не забезпечили реєстрацію прав ЖБК, а й створили ситуацію, за якою така реєстрація стала неможливою через відсутність актуальної інвентаризації до 2002 року та знищення технічної документації, що перебувала у розпорядженні держави;

-не враховано правового характеру колективної власності ЖБК "Трикотажник-2" та її трансформацію у процесі роздержавлення, яка не скасовує існуючих прав на майно, набуте відповідно до попереднього законодавства;

-помилково не надано належної оцінки обов'язку держави зберігати, поновлювати та підтримувати реєстраційну інформацію щодо земель, що перебувають у фактичному користуванні громадян та юридичних осіб, і не допустити покладення відповідальності за недосконалість державних реєстрів на самих землекористувачів;

-залишив поза увагою, що ЖБК "Трикотажник-2" неодноразово звертався до органів державної влади та реєстраторів із запитами про інвентаризацію, про відновлення документів щодо земельної ділянки, що підтверджується наявним в матеріалах справи листуванням, однак останні, будучи належними розпорядниками інформації та відповідачами, не виконали свого обов'язку;

-не враховано актуальну судову практику Верховного Суду, яка визнає право ЖБК захищати свої інтереси як фактичних землекористувачів у справах про незаконний поділ або перереєстрацію земельних ділянок (постанови від 15.05.2019 у справі №911/2984/17 та від 14.03.2023 у справі №922/1992/20) та практику ЄСПЛ щодо застосування статті 1 Першого протоколу до Конвенції, статей 6,13 Конвенції, які гарантують право на мирне володіння майном, на справедливий суд та право на ефективний засіб юридичного захисту.

Крім того, апелянт посилається на обставини, які мали місце після ухвалення оскаржуваного рішення, але які, на його думку, мають істотне та вирішальне значення для даної справи, зокрема:

-проведення державним реєстратором 16.07.2025 реєстрації нової редакції Статуту ЖБК "Трикотажник-2", яка передбачає відповідність вимогам неприбуткових організацій, уточнює правовий статус і функціонування кооперативу, що, у свою чергу, усуває формальні підстави, які могли бути використані державними органами для заперечення належного статусу ЖБК та його повноважень щодо захисту майнових прав, у тому числі на прибудинкову територію;

-подання позивачем заяв до правоохоронних органів і Міністерства юстиції щодо незаконного внесення змін до ЄДР без відома кооперативу у 2020-2021 роках, які, за твердженням позивача, становлять склад адміністративного або кримінального правопорушення (службового підроблення та перевищення повноважень). Зазначені обставини не досліджувались судом першої інстанції, але мають вирішальне значення для оцінки законності дій державних органів та визначення способу поновлення порушеного права;

- позивач повторно звертався до всіх відповідачів з офіційними запитами щодо надання архівних матеріалів та технічної документації, необхідної для відновлення інвентаризації прибудинкової території до 2002 року, проте відповідачі залишили ці звернення без належної відповіді, що лише підтверджує неможливість мирного врегулювання спору у даній справі.

Також до апеляційної скарги позивачем додано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення, яке обґрунтовано тим, що апеляційну скаргу було подано вчасно, однак помилково скеровано до суду першої інстанції.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Відповідно до Витягу з протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 21.07.2025 апеляційну скаргу ЖБК "Трикотажник-2" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.06.2025 у справі № 910/15198/24 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Кравчук Г.А. (суддя-доповідач), судді: Буравльов С.І., Коробенко Г.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.07.2025 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/15198/24; відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою ЖБК "Трикотажник-2" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.06.2025 у справі № 910/15198/24 до надходження до суду матеріалів справи.

21.08.2025 матеріали справи № 910/15198/24 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Розпорядженням Керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 26.08.2025 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи, у зв'язку з перебуванням у відпустці судді Буравльова С.І.

Згідно з Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.08.2025 апеляційну скаргу ЖБК "Трикотажник-2" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.06.2025 у справі № 910/15198/24 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Кравчук Г.А. (суддя-доповідач), судді: Тарасенко К.В., Коробенко Г.П.

У зв'язку з перебуванням головуючого судді (судді-доповідача) Кравчука Г.А. у відпустці з 01.09.2025 по 14.09.2025 включно, судді Коробенка Г.П. у відпустці з 06.10.2025 по 09.10.2025 включно, судді Тарасенко К.В. у відпустці з 07.10.2025 по 09.10.2025 включно, надмірним навантаженням, процесуальні дії у справі не здійснювались.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.10.2025 відмовлено у задоволенні клопотання ЖБК "Трикотажник-2" про звільнення від сплати судового збору або надання розстрочки у справі № 910/15198/24; апеляційну скаргу ЖБК "Трикотажник-2" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.06.2025 у справі № 910/15198/24 залишено без руху на підставі статті 174, частини 2 статті 260 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України); надано скаржнику десятиденний термін, з моменту отримання ухвали, для усунення недоліків апеляційної скарги.

Відповідно до довідки про доставку електронного документа (з системи електронного документообігу "Діловодство спеціалізованого суду"), ухвалу від 10.10.2025 було надіслано представнику скаржника до його електронного кабінету (доставлено 13.10.2025 о 22:49).

На виконання вимог вищезазначеної ухвали, скаржником 22.10.2025 надано до суду апеляційної інстанції докази сплати судового збору у розмірі 18 168,00 грн.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.10.2025 залишено без розгляду клопотання ЖБК "Трикотажник-2" про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення у цій справі, оскільки останній не є пропущеним; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ЖБК "Трикотажник-2" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.06.2025 у справі № 910/15198/24; справу призначено до розгляду на 09.12.2025 о 15 год 00 хв; запропоновано учасникам справи вчинити певні процесуальні дії у встановлений судом строк.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.12.2025 розгляд апеляційної скарги ЖБК "Трикотажник-2" на рішення суду першої інстанції у даній справі відкладено на 10.02.2026 о 15 год 00 хв.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.02.2025 розгляд апеляційної скарги позивача на рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2026 у справі №910/15198/24 відкладено на 04.03.2026 о 12 год 00 хв.

Правові позиції інших учасників справи щодо поданої апеляційної скарги.

31.10.2025 до Північного апеляційного господарського суду від Управління надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач 3 просить рішення Господарського суду міста Києва від 18.06.2025 у справі №910/15198/24 залишити без змін, а апеляційну скаргу ЖБК "Трикотажник-2" - без задоволення.

У відзиві Управління наголошує на необґрунтованості апеляційної скарги, оскільки:

-державні кадастрові реєстратори під час внесення відомостей до Державного земельного кадастру про державну реєстрацію спірних земельних ділянок діяли у межах повноважень та у спосіб, визначений чинним законодавством України, без порушення встановленої процедури та прав апелянта, так як в межах спірних ділянок не було зареєстровано та сформовано інші земельні ділянки, в тому числі і з оформленими правами на них;

-ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень), відомості щодо яких надходять до Державного земельну кадастру автоматично на підставі інформації з Державного реєстру речових прав, наданої у порядку електронної інформаційної взаємодії від органів та суб'єктів, які здійснюють державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, до яких територіальні органи Держгеокадастру не віднесені;

-на даний час інформація щодо реєстрації за будь-якими фізичними чи юридичними особами речових прав на земельні ділянки з кадастровими номерами 8000000000:72:198:0006, 8000000000:72:198:0015, 8000000000:72:198:0019, 8000000000:72:198:0004, 8000000000:72:198:0009 в порядку інформаційного обміну від органу (суб'єкту) державної реєстрації речових прав, не надходила;

-зі змісту уточненої позовної заяви ЖБК "Трикотажник-2" жодні дії Управління апелянт не оскаржує, а докази порушення саме відповідачем 3 прав апелянта в частині проведення державної реєстрації спірних земельних ділянок в матеріалах справи відсутні, оскільки таку реєстрацію за принципом випадковості в порядку, передбаченому нормами частини 16 статті 21 Закону України "Про державний земельний кадастр", здійснювали державні кадастрові реєстратори інших територіальних органів Держгеокадастру, а не Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області;

-Управління залучено відповідачем у даній справі лише з підстав наявності у нього повноважень, визначених Законом України "Про Державний земельний кадастр", в частині скасування державної реєстрації відповідних земельних ділянок, у зв'язку з цим вимога про відшкодуванню апелянту судових витрат є законодавчо необґрунтованою та задоволенню не підлягає;

-апелянт в порушення вимог статті 269 ГПК України у своїй апеляційній скарзі заявив вимогу, яка не була предметом розгляду в суді першої інстанції, а тому остання не підлягає розгляду та задоволенню під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції.

04.11.2025 до суду апеляційної інстанції від апелянта надійшли заперечення на відзив Управління, в яких позивач наголошує на тому, що відзив відповідача 3 не містить ні посилань на законні підстави набуття права на ділянки іншими особами, ні підтвердження правомірності дій реєстраційних органів, ні жодного доказу про припинення первинного права кооперативу на земельну ділянку. Тобто, відповідачем 3 надані лише узагальнені формулювання, які не спростовують аргументів апелянта, а навпаки підтверджують неконституційний та незаконний характер дій державного органу, тому позивач просить визнати доводи Управління необґрунтованими, задовольнити апеляційну скаргу ЖБК, скасувати державну реєстрацію п'яти земельних ділянок, зобов'язати державні органи відновити первинну конфігурацію прибудинкової території шляхом технічного відтворення поворотних точок.

06.11.2025 до Північного апеляційного господарського суду через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" від Департаменту надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому викладено прохання апеляційну скаргу ЖБК "Трикотажник-2" залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції у даній справі залишити без змін.

За твердженням відповідача 2, наведені в апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги позивача, з огляду на таке:

-документи, які містяться в матеріалах справи, підтверджують факт прийняття рішення щодо будівництва житлового будинку для забезпечення потреб членів ЖБК "Трикотажник-2", а не про передачу останньому земельної ділянки в постійне користування;

-зважаючи на те, що на даний час п'ять спірних земельних ділянок знаходяться у комунальній власності міста Києва, Київська міськрада за поданням Департаменту вправі приймати рішення щодо інвентаризації та розпорядження спірними земельними ділянками з урахуванням їх цільового призначення та фактичного використання;

-під час проведення інвентаризації земель на території кварталу 72:198 (в тому числі щодо земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:72:198:0019), відповідно до Міської цільової програми, були використані матеріали технічного звіту по встановленню зовнішніх меж землекористування земельних ділянок цього кварталу, які містять Акт встановлення та узгодження зовнішніх меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 20.05.2002, який був підписаний головою правління ЖБК "Трикотажник-2" в особі Александрової А.С. та яким встановлені межі земельної ділянки за адресою: вул. Романа Ратушного, 5 (колишня - Волгоградська), що орієнтовно є аналогічними до меж земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:72:198:0019 площею 0,4316 га;

-Акт встановлення та узгодження зовнішніх меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 20.05.2002 складений у належній формі та підписаний виконавцем, землекористувачем та суміжними користувачами, є належним і допустимим доказом у розумінні статей 76,77 ГПК України;

-з огляду на те, що ЖБК "Трикотажник-2" ще у 2002 році погодився із встановленими межами спірної земельної ділянки, не оскаржуючи зазначений Акт, поведінка позивача є суперечливою, спрямованою на заплутування суду та учасників справи з метою прийняття рішення на свою користь;

- з метою забезпечення ефективності землекористування та систематичної сплати за землю було здійснено формування спірних земельних ділянок відповідно до їх фактичного використання;

- житловий будинок позивача розташовується на земельній ділянці за адресою: вул. Романа Ратушного, 5 у Солом'янському районі м. Києва, з кадастровим номером 8000000000:72:198:0019, вид використання - для експлуатації і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, загальною площею 0,4316 га, відповідно до техніко-економічних показників визначена площа сформованої земельної ділянки є достатньою для забезпечення нормального функціонування житлового будинку;

-при цьому перед органами місцевого самоврядування не стоїть задача позбавити ЖБК "Трикотажник-2" права фактичного користування земельною ділянкою, діяльність Департаменту і Київської міської ради у даному випадку спрямована найперше на ефективне землекористування у відповідності з фактичним використанням землі у межах міста Києва на підставі, в межах повноважень та у спосіб визначений законодавством;

-скасування державної реєстрації земельних ділянок не призведе до автоматичного виникнення у Департаменту обов'язку щодо реєстрації земельної ділянки у попередній конфігурації, з чого убачається, що обраний позивачем спосіб захисту є не ефективним та не призведе до відновлення його права як власника нерухомого майна, яке він вважає порушеним;

-в апеляційній скарзі позивачем в порушення приписів частини 5 статті 269 ГПК України зазначена вимога, яка не була заявлена у позовній заяві, а тому не підлягає розгляду судом апеляційної інстанції.

Позивач спростував викладені у відзиві Департаменту твердження, подавши до суду апеляційної інстанції свої заперечення за вих. №84/25 від 07.11.2025, пославшись на низку помилкових фактів, юридичних неточностей та маніпуляцій, які суперечать встановленим судом першої інстанції обставинам та документально підтвердженим даним. Позивач наполягає на доводах і аргументах, які покладені ним в основу апеляційної скарги, вважає їх правильними та обґрунтованими і просить задовольнити вимоги апеляційної скарги в повному обсязі.

Щодо вимоги про відновлення первинної конфігурації шляхом технічного відтворення поворотних точок позивач зазначає, що вказана вимога не змінює предмет спору, оскільки є процесуальним уточненням способу виконання головної вимоги про скасування незаконної реєстрації, що блокують реєстрацію прав ЖБК. Без скасування накладених новостворених ділянок технічно неможливо зареєструвати право на первинну прибудинкову територію. Саме органи влади створили перешкоду, тож ефективним є усунення незаконних реєстрацій з подальшим відновленням первинних координат за матеріалами 1973 року (а не "створенням нової" ділянки в апеляції).

Відповідач 1 не скористався правом на подання відзиву на подану позивачем апеляційну скаргу в установлених порядку та строк, однак зазначене не перешкоджає апеляційному перегляду рішення суду першої інстанції у даній справі.

Заявлені у справі клопотання та результати їх розгляду.

27.10.2025 до Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання до долучення додаткових доказів та витребування пояснень від Міністерства юстиції України і прокуратури м. Києва і уточнення позиції апелянта, в якому останній просить:

- долучити до матеріалів справи подані додаткові документи та докази (відповідь ЖБК на лист Мін'юсту, заява до поліції від 24.10.2025, документи до прокурора та ДБР, виписка з ЄДР);

-витребувати від Міністерства юстиції України офіційні письмові пояснення щодо: підстав і причин, з яких у Єдиному державному реєстрі була залишена організаційна правова форма "обслуговуючий кооператив" після реєстрації нового Статуту ЖБК "Трикотажник-2" у 2025 році; чи вносились відомості про ЖБК "Трикотажник-2" до ЄДР за ініціативою державних реєстраторів або за власним зверненням кооперативу; чи отримувало Міністерство юстиції повідомлення або скарги щодо незаконної зміни ОПФ ЖБК "Трикотажник-2" у 2007-2025 роках;

-витребувати від прокурора м. Києва інформацію про стан розгляду заяви від 24.10.2025 №79/25 (№ЄДР, кваліфікація).

У поданому 25.11.2025 до суду апеляційної інстанції додатковому письмовому поясненні позивачем заявлено клопотання про долучення до матеріалів справи реєстру поданих апелянтом адміністративних і кримінальних звернень (у тому числі лист Мін'юсту, відповіді Департаменту земельних ресурсів, звернення до Офісу Генерального прокурора, звернення до ДБР, скарги щодо дій/бездіяльності реєстраторів) як документів, що обґрунтовують твердження про системність помилок в реєстрах та вказують на наявність підстав для додаткового дослідження.

01.12.2025 до Північного апеляційного господарського суду через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" (сформовано 28.11.2025) від позивача надійшло клопотання №97/25 від 28.11.2025 (з урахуванням заяви про уточнення) про долучення до матеріалів справи копії клопотання №96/25 від 26.11.2025 до Солом'янського районного суду м. Києва у межах кримінального провадження №12025105090000706 (справа№ 760/31778/25), яке містить аналіз дій органів досудового розслідування, прокуратури та Міністерства юстиції, а також узагальнює докази системного характеру порушень, пов'язаних із реєстраційними та земельними питаннями, що безпосередньо стосуються предмета розгляду у справі №910/15198/24.

09.12.2025 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" до суду апеляційної інстанції від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів даної справи копії заяви ЖБК "Трикотажник-2" про розширення правової кваліфікації від 09.12.2025 у кримінальному провадженні №1202510509000706.

18.12.2025 до Північного апеляційного господарського суду через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи копії клопотання, поданого 17.12.2025 до Солом'янського районного суду м. Києва у межах кримінального провадження №12025105090000706, про витребування доказів, залучення органів державної влади як осіб, що володіють істотною інформацією, та забезпечення повного, всебічного і неупередженого з'ясування обставин кримінального провадження.

26.12.2025 від позивача до суду апеляційної інстанції через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи ухвали слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 24.12.2025 у справі № 760/34948/25 як доказ, отриманий після подання апеляційної скарги.

09.02.2026 до Північного апеляційного господарського суду через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" від позивача надійшло клопотання (документ сформовано 08.02.2026) про долучення до матеріалів даної справи копії ухвали Печерського районного суду м. Києва від 30.01.2026 у справі №757/168/26-к.

В обґрунтування поважності причин подання даних доказів до суду апеляційної інстанції, заявник вказує, що зазначені додаткові докази отримані ним вже після ухвалення судом першої інстанції оскаржуваного рішення та після подання апеляційної скарги.

Колегія суддів апеляційного господарського суду за результатами розгляду зазначених клопотань позивача їх відхилила з огляду на таке.

Згідно з частиною 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви (частини 1, 2 статті 80 ГПК України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частина 8 статті 80 ГПК України).

Відповідно до статті 118 ГПК України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частиною 3 статті 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом апеляційної інстанції лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Разом з тим, відповідно до статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Відповідно до висновку щодо застосування статей 80, 269 ГПК України, викладеного Верховним Судом у постанові від 18.06.2020 у справі №909/965/16, єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у тому числі апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого процесуальним законом порядку, це наявність об'єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії, тягар доведення яких покладений на учасника справи (у даному випадку на позивача).

Отже, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що при поданні учасником справи доказів, які не були подані до суду першої інстанції, такий учасник справи повинен обґрунтувати, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції у встановлений строк, а також надати відповідні докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від особи, яка їх подає. Клопотання повинно містити роз'яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. В клопотанні чи заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості.

Рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, диспозитивність, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості є одними з основних засад судочинства, закріпленими у статті 124 Конституції України, статтях 2, 7, 13, 14 ГПК України. Принцип диспозитивності передбачає, зокрема, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи та в межах заявлених вимог і на підставі доказів, наданих сторонами.

Така обставина, як відсутність обґрунтування, в чому полягає винятковість неподання зазначених доказів до суду першої інстанції, виключає можливість прийняття апеляційним господарським судом додаткових доказів у порядку статті 269 ГПК України (постанови Верховного Суду від 31.08.2021 у справі № 914/1725/19; від 12.01.2021 у справі № 01/1494(14-01/1494); від 15.12.2020 у справі № 925/1052/19; від 21.04.2021 у справі № 906/1179/20).

Водночас, така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку статті 269 ГПК України незалежно від причин неподання відповідачем таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення вищенаведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів (аналогічна правова позиція з цього питання викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №911/3250/16, від 06.02.2019 у справі №916/3130/17, від 26.02.2019 у справі №913/632/17, від 06.03.2019 у справі №916/4692/15, від 11.09.2019 по справі № 922/393/18; від 21.01.2021 у справі № 908/3359/19).

Як убачається з матеріалів справи додаткові докази, які долучено до поданих відповідачем клопотань, складені (створені) після ухвалення оскаржуваного у даній справі рішення, що не заперечується самим заявником.

Отже, суд апеляційної інстанції вважає, що надані позивачем додаткові докази не можуть бути прийняті до розгляду, оскільки не були подані до суду першої інстанції та створені після ухвалення рішення у даній справі, тобто не існували на момент вирішення відповідного спору між сторонами у суді першої інстанції.

Явка представників сторін.

У судове засідання 04.03.2026 з'явилися представники позивача та відповідача 3.

Відповідачі 1, 2 не забезпечили участь у судовому засіданні своїх представників, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

В матеріалах справи наявне клопотання Київської міської ради, що надійшло до Північного апеляційного господарського суду 08.12.2025 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд", в якому відповідач 1 просив здійснити розгляд цієї справи без участі його представника та про результати розгляду даної справи повідомити Київську міську раду в установленому ГПК України порядку. При цьому відповідач 1 просив врахувати його позицію, викладену у відзиві на позовну заяву, яка є незмінною, залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Також 03.03.2026 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" до суду апеляційної інстанції від Департаменту надійшло клопотання про проведення розгляду справи №910/15198/24 без участі представника відповідача 2 за наявними в матеріалах справи документами. Вказане клопотання обґрунтоване значним навантаженням працівників юридичного управління Департаменту, які здійснюють представництво інтересів Київської міської ради, Департаменту та виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) в інших судових справах, що, відповідно, створює об'єктивні перешкоди для прибуття на подальші засідання у даній справі.

Враховуючи наведене, висновки Європейського суду з прав людини у рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", а також те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов'язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті за відсутності представників відповідачів 1 та 2.

Присутній у судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги, просить її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Представник відповідача 3 у судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги не заперечував.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

25.02.1969 створено Житлово - Будівельний кооператив "Трикотажник -2" (ЖБК "Трикотажник-2") загальними зборами членів ЖБК та 10.03.1969 рішенням виконкому Залізничної районної Ради депутатів трудящих м. Києва №353 проведено його первинну реєстрацію з метою забезпечення житлом членів кооперативу і членів їх сімей шляхом будівництва одного дев'ятиповерхового будинку на 108 квартир за кошти членів кооперативу, а також для наступної експлуатації та управління цим будинком.

Листом від 27.04.1970 за №01-1565 Виконком Київської міської Ради депутатів трудящих своїм рішенням від 02.02.1970 №207 затвердив пропозиції райвиконкомів, в частині закріплення ділянок за житлово-будівельними кооперативами на план будівництва 1971-1972 роках.

31.03.1970 з вих. №669 Управління в справах будівництва і архітектури Виконкому Київської міської ради депутатів трудящих звернулося із листом до виконкому Міськбуду, яким повідомило, що під будівництво 9-ти поверхового житлового будинку для робітників фабрики може бути відведена земельна ділянка на території Залізничного масиву по вул. Волгоградська, 5 (стор. №5 Б), на місті висотного будинку передбаченого генпланом забудови масиву та дане питання було узгоджено з авторами проекту інституту "Київпроект".

Рішенням виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 01.06.1970 №953 дозволено УКБ міськвиконкому здійснити проектування та будівництво 9-поверхового жилого двохсекційного будинку по вул. Волгоградській, 5, в Залізничному районі м. Києва для ЖБК "Трикотажник-2"; зобов'язано забудовника: а) виконати умови архітектурно-планувального завдання Управління в справах будівництва і архітектури міськвиконкому; б) дозвіл на виконання будівельних робіт одержати в інспекції Дерархбудконтролю та спецвідділі по благоустрою міськвиконкому.

Управління капітального будівництва міськвиконкому листом від 04.09.1970 №24-3568 повідомило директора інституту "Київпроект", що відвід земельної ділянки для будівництва будинку ЖБК "Трикотажник-2" по вул. Волгоградській, 5, не вимагається, так як ділянка передбачена для будівництва вказаного будинку, входить в загальний відвід забудови Залізничного (Батиєво - Олександрівського) масиву.

17.09.1971 Виконком Київської міської Ради депутатів трудящих м. Києва повідомило Заступника голови Ради Міністрів УРСР, що Виконком Київської міської Ради включено до плану на 1972 рік, як задільний, з вводом у 1973 році житлового будинку по вул. Волгоградська, 5, ЖБК "Трикотажник-2".

Згідно Техноробочого проекту прив'язки житлового будинку по вулиці Волгоградській, 5, розробленого Державним інститутом з проектування "Київпроект", який погоджено протоколом №168 від 19.10.1971 Архітектурної ради при Управлінні по справам архітектури міста Києва та затверджено Рішенням Міськвиконкому від 01.11.1971 за №1776, для забудови житлового 9-ти поверхового будинку по вул. Волгоградська, 5, було визначено, зокрема, межі та розмір земельної ділянки відведеної для будівництва.

Згідно з техніко-економічними показниками Техноробочого проекту прив'язки площа відведеної земельної ділянки складає - 0,7 га, площа забудови - 716 кв.м, корисна площа - 5113 кв.м, житлова площа 3220 кв.м, будівельний об'єм будівлі - 19010 куб.м, кількість квартир - 108.

Ділянка, відведена під будівництво будинку, обмежена з північно-західної сторони вулицею Волгоградською, з північно-східної сторони територією школи, з південно-західної сторони вулицею Огородня і південно-східна сторона ділянкою житлового будинку. На ділянці проектується 9-ти поверховий 2-х секційний великопанельний жилий будинок серії IКГ-480-II. Проїзд до будинку з тимчасовою стоянкою автомашини з боку вулиці Огородньої. Будівництвом передбачається бойлерна, стоянка для автомобілів, спортивний майданчик, майданчик відпочинку для дітей і дорослих, майданчик для білизни, місто для гаражів інвалідів.

Також, даним проектом було затверджено план озеленення земельної ділянки, яким передбачалося озеленення подвір'я біля господарських майданчиків, автостоянки та місць відпочинку для дорослих та дітей.

Озеленення передбачало висадку дерев у кількості 70 шт., кущів у кількості 350 шт., зведення живої огорожі у кількості 270 погонних метрів, облаштування газону площею 6 000 кв. м.

12.04.1973 Головкиївміськбуд своїм листом повідомив ЖБК "Трикотажник-2", що будинок буде введено в експлуатацію в III кварталі поточного року.

28.09.1973 рішенням виконкому Київської міської ради депутатів трудящих №1530 було затверджено Акт державного приймання будівлі (споруди) жилого будинку №5 по вул. Волгоградській в Залізничному районі міста Києва.

Позивач стверджує, що ввівши в експлуатацію житловий будинок, ЖБК "Трикотажник -2" безстроково набув право користування земельною ділянкою площею 0,7 га, яка надавалася ЖБК під будівництво житлового будинку та яка використовувалась кооперативом для забезпечення потреб членів кооперативу.

У 2023 році позивачу стало відомо, що земельна ділянка, яка надавалася під будівництво будинку №5 по вул. Волгоградська в місті Києві площею 0,7 га розділена та за рахунок неї були сформовані нові земельні ділянки із присвоєнням кадастрових номерів, у зв'язку із чим, виконавчим органом ЖБК "Трикотажник-2" скеровано заяву на адресу Департаменту, в якій викладено прохання роз'яснити ситуацію, що склалася, та відновити межі земельної ділянки, наданої ЖБК "Трикотажник-2" ще в 1973 році, скасувавши такий поділ та присвоєння кадастрових номерів.

Листом від 02.11.2023 за № 0570202/1-14647 Департаментом повідомлено позивача про те, що ним на виконання Міської цільової програми використання та охорони земель міста Києва на 2019 - 2021 роки, затвердженої рішенням Київської міської ради від 04.12.2018 №229/6280, та Міської цільової програми використання та охорони земель міста Києва на 2022 - 2025 роки, затвердженої рішенням Київської міської ради від 07.10.2021 № 2727/2768, здійснюються заходи з інвентаризації всіх земель міста Києва в межах кадастрових кварталів з метою наповнення Державного та Міського земельного кадастрів.

На виконання вказаної вище програми сформовані земельні ділянки з кадастровими номерами: 8000000000:72:198:0006 площею земельної ділянки 0,0556 га, 8000000000:72:198:0015 площею земельної ділянки 0,0747 га, 8000000000:72:198:0019 площею земельної ділянки 0,4316 га, 8000000000:72:198:0004 площею земельної ділянки 0,2966 га, 8000000000:72:198:0009 площею земельної ділянки 0,1009 га (загальна площа ділянок 0,959 га).

В даному листі також зазначено, що формування вказаних земельних ділянок здійснювалося відповідно до їх фактичного використання та у відповідності до містобудівної документації з дотриманням правил співвідношення між видом цільового призначення земельної ділянки та видом функціонального призначення території, визначеним відповідною містобудівною документацією.

Крім того, Департамент повідомив, що ним, у встановленому порядку підготовлено проект рішення Київської міської ради "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель" (справа 505852279), який 17.03.2023, відповідно до Регламенту Київської міської ради, затвердженого рішенням Київської міської ради від 04.11.2021 №3135/3176, передано на розгляд до Київської міської ради.

Згідно додатку до проекту рішення Київської міської ради "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель" (справа 505852279) від 17.03.2023 земельній ділянці, що знаходиться за адресою: вул. Волгоградська, 5 та перебуває у користуванні ЖБК "Трикотажник - 2" присвоєно кадастровий номер 8000000000:72:198:0019 з площею 0,4316 га.

У зазначеному листі Департамент зауважив, що листом від 29.05.2023 за №0570202/1-6923 він інформував заявника про те, що під час проведення інвентаризації земель на території кадастрового кварталу 72:198 (в тому числі щодо земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:72:198:0019) відповідно до Програми були використані матеріали технічного звіту по встановленню зовнішніх меж землекористування земельних ділянок кварталу 72:198, який обмежений вул. Докучаєвська, вул. Городня та вул. Романа Ратушного (колишня- Волгоградська) у Солом'янському районі м. Києва, які містять акт встановлення та узгодження зовнішніх меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 20.05.2002, підписаний головою правління ЖБК "Трикотажник-2" в особі Александрової А.С.

Як убачається з наявних в матеріалах справи Витягів з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 31.12.2021 за № НВ-6815378522021, №НВ-0523314622021, №НВ-59199127002021, від 05.01.2022 №НВ-6300007022022, від 25.01.2022 № НВ-5600136952022 на підставі Технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель від 22.03.2021, виготовленої Комунальним підприємством "Київський інститут земельних відносин" (КН КІЗВ), інженером-землевпорядником Дяків О.М. , були зареєстровані земельні ділянки:

-з кадастровим номером 8000000000:72:198:0004, площею 0,2966 га, яка розташована за адресою: м. Київ, Солом'янський р-н, вул. Волгоградська, 3; цільове призначення - 02.10 Для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об'єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури; категорія земель - Землі житлової та громадської забудови; вид використання земельної ділянки - Для експлуатації і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об'єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури; орган який здійснив державну реєстрацію - Відділ в Ізяславському районі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області;

-з кадастровим номером 8000000000:72:198:0006, площею 0,0556 га, яка розташована за адресою: м. Київ, Солом'янський р-н, вул. Волгоградська, 3а; цільове призначення - 03.07 Для будівництва і обслуговування будівель торгівлі; категорія земель - Землі житлової та громадської забудови; вид використання земельної ділянки - Для експлуатації і обслуговування будівель торгівлі; орган який здійснив державну реєстрацію - Відділ в Томашівському районі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області;

-з кадастровим номером 8000000000:72:198:0009, площею 0,1009 га, яка розташована за адресою: м. Київ, Солом'янський р-н, вул. Городня; цільове призначення - 03.10 Для будівництва і обслуговування адміністративних будинків, офісних будівель компаній, які займаються підприємницькою діяльністю, пов'язаною з отриманням прибутку; категорія земель - Землі житлової та громадської забудови; вид використання земельної ділянки - Для будівництва та обслуговування адміністративних будинків, офісних будівель компаній, які займаються підприємницькою діяльністю, пов'язаною з отриманням прибутку; орган який здійснив державну реєстрацію - Відділ в Недригайлівському районі Головного управління Держгеокадастру у Сумській області;

-з кадастровим номером 8000000000:72:198:0015, площею 0,0747 га, яка розташована за адресою: м. Київ, Солом'янський р-н, вул. Городня; цільове призначення - 02.12 Земельні ділянки загального користування, які використовуються як внутрішньоквартальні проїзди, пішоходні зони; категорія земель - Землі житлової та громадської забудови; вид використання земельної ділянки - Земельні ділянки загального користування, які використовуються як внутрішньоквартальні проїзди, пішоходні зони; орган який здійснив державну реєстрацію - Відділ №4 Управління у Ізюмському районі;

-з кадастровим номером 8000000000:72:198:0019, площею 0,4316 га, яка розташована за адресою: м. Київ, Солом'янський р-н, вул. Волгоградська, 5; цільове призначення - 02.03 Для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку; категорія земель - Землі житлової та громадської забудови; вид використання земельної ділянки - Для експлуатації і обслуговування багатоквартирного житлового будинку; орган який здійснив державну реєстрацію - Відділ №4 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області.

Представник ЖБК "Трикотажник-2", не погоджуючись із діями Київської міської ради та Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо поділу земельної ділянки 0,7 га, яка була безстроково передана у користування кооперативу для обслуговування житлового будинку та діями Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київської області щодо присвоєння новим ділянкам кадастрових номерів, звернувся до господарського суду з даним позовом.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Суд апеляційної інстанції, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частині 3 статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, у відповідності до приписів частини 1 статті 269 ГПК України переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Водночас, колегія суддів апеляційного господарського суду бере до уваги положення частини 5 статті 269 ГПК України, відповідно до якої у суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Спір у даній справі виник у зв'язку з незаконним, на думку позивача, поділом земельної ділянки площею 0,7 га, яка була виділена у 1972 році ЖБК "Трикотажник-2" під будівництво дев'ятиповерхового будинку на 108 квартир за кошти членів кооперативу, та формування за рахунок цієї земельної ділянки п'яти окремих земельних ділянок площами 0,0556 га, 0747 га, 0,4316 га, 0,2966 га, 0,1009 га з присвоєнням їм кадастрових номерів і здійсненням державної реєстрації цих земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

З метою захисту своїх порушених прав землекористувача ЖБК "Трикотажник-2" пред'явлені у даній справі позовні вимоги до відповідачів -Київської міськради, Департаменту та Управління про скасування державної реєстрації сформованих п'яти земельних ділянок з кадастровими номерами 8000000000:72:198:0006, 8000000000:72:198:0015, 8000000000:72:198:0019, 8000000000:72:198:0004, 8000000000:72:198:0009 в Державному земельному кадастрі.

Саме зазначені позовні вимоги були предметом позову у суді першої інстанції, які й підлягають прийняттю і розгляду у суді апеляційної інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги позивача у відповідності до приписів частин 1, 5 статті 269 ГПК України.

Досліджуючи питання правомірності/неправомірності поділу земельної ділянки, виділеної під будівництво житлового будинку для ЖБК "Трикотажник-2", і формування спірних земельних ділянок та державної реєстрації в Державному земельному кадастрі відомостей щодо них, суд апеляційної інстанції зважає на таке.

Суд першої інстанції підставно спростував доводи Київської міської ради, Департаменту та Управління про те, що вони не є належними відповідачами у даній справі.

Обґрунтованість зазначеного висновку суду першої інстанції підтверджується повноваженнями вказаних органів, передбачених чинним законодавством.

Так, пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин є виключною компетенцією пленарних засідань сільських, селищних, міських рад, а відповідно до пункту 2 статті 22 Закону України "Про столицю України - місто-герой Київ" Київська міська рада має право визначати особливості землекористування.

Відповідно до статті 2 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) до земельних відносин належать відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.

Статтею 140 Конституції України визначено, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Із зазначеною нормою Конституції України кореспондуються положення частини 1 статті 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", в якій надано поняття місцевого самоврядування.

За приписами частини 1 статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в України" міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до статті 83 ЗК України у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності.

Розпорядження землями комунальної власності міста Києва, в тому числі надання земельних ділянок у власність чи у користування, у відповідності до статті 9 ЗК України, Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" відноситься до виключних повноважень Київської міської ради як колегіального органу. Тобто, такі повноваження на території міста Києва є виключною компетенцією Київської міської ради.

Рішенням Київської міської ради від 23.06.2022 № 4753/4794 "Про здійснення державного контролю за використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності на території міста Києва" затверджено Положення про Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Положення про Департамент).

Відповідно до пункту 1.1 Положення про Департамент, Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Департамент) є структурним підрозділом виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та згідно із законодавством забезпечує виконання повноважень Київської міської ради та виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у сфері земельних відносин і здійснення державного контролю за використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності на території міста Києва, є підзвітним і підконтрольним Київській міській раді та виконавчому органу Київської міської ради (Київській міській державній адміністрації), безпосередньо підпорядковується Київському міському голові, а з питань управління землями державної власності, розпорядження якими здійснює виконавчий орган Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація), - виконавчому органу Київської міської ради (Київській міській державній адміністрації).

Департамент у межах своєї компетенції здійснює управління землями комунальної власності територіальної громади міста Києва, землями державної власності в межах міста Києва, розпорядником яких є виконавчий орган Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) (далі - землі державної власності в межах міста Києва), забезпечує проведення в місті Києві земельної реформи, раціональне використання та охорону цих земель на території міста, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності на території міста Києва, забезпечує вжиття заходів інспекційного реагування щодо дотримання вимог земельного законодавства на території міста Києва в межах повноважень, визначених законами України.

Одним із основних завдань Департаменту є організація виконання робіт з інвентаризації земель, розроблення та реалізацію плану земельно-господарського устрою території міста Києва (пункт 3.3 Положення про Департамент).

Частиною 1 статті 9 Закону України "Про Державний земельний кадастр" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Згідно з частиною 16 статті 21 Закону України "Про Державний земельний кадастр" заява про внесення відомостей до Державного земельного кадастру, змін до таких відомостей, документація із землеустрою, документація з оцінки земель та інші документи, які відповідно до цього Закону є підставою для внесення відомостей до Державного земельного кадастру, подаються до органів, що здійснюють ведення Державного земельного кадастру, в електронній формі засобами телекомунікаційного зв'язку. Визначення державного кадастрового реєстратора, уповноваженого на розгляд таких документів та внесення відомостей до Державного земельного кадастру або надання мотивованої відмови у їх внесенні, здійснюється в день подання заяви за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру за принципом випадковості.

Відповідно до частин 3, 4, 5, 6 статті 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр" державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за заявою, зокрема, органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування (у разі формування земельних ділянок відповідно державної чи комунальної власності).

Для державної реєстрації земельної ділянки державному кадастровому реєстратору, який здійснює таку реєстрацію, подаються:

заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин;

документація із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки, в електронній формі та формі електронного документа.

Державний кадастровий реєстратор, який здійснює державну реєстрацію земельних ділянок, протягом чотирнадцяти днів з дня реєстрації заяви:

перевіряє відповідність документів вимогам законодавства;

за результатами перевірки здійснює державну реєстрацію земельної ділянки або надає заявнику мотивовану відмову у державній реєстрації.

Підставою для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки є, у тому числі, й такі підстави як невідповідність поданих документів вимогам законодавства; знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини.

Процедуру та вимоги щодо ведення Державного земельного кадастру, визначено Порядком ведення Державного земельного кадастру, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051 (далі - Порядок №1051, у редакції на час виникнення спірних правовідносин).

Зокрема, пунктами 4, 5 Порядку № 1051 визначено, що ведення Державного земельного кадастру здійснює Держгеокадастр та його територіальні органи.

Держателем Державного земельного кадастру є Держгеокадастр.

Функції адміністратора Державного земельного кадастру виконує визначене Держгеокадастром за погодженням з Мінагрополітики державне підприємство, яке належить до сфери управління Держгеокадастру.

До складу Держгеокадастру та його територіальних органів входять державні кадастрові реєстратори, які здійснюють внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей в межах повноважень, визначених Законом України "Про Державний земельний кадастр" та цим Порядком.

Згідно з пунктом 107 Порядку № 1051 державна реєстрація земельної ділянки здійснюється під час її формування за результатами складення документації із землеустрою після її погодження у встановленому порядку та до прийняття рішення про її затвердження органом державної влади або органом місцевого самоврядування (у разі, коли згідно із законом така документація підлягає затвердженню таким органом) шляхом відкриття Поземельної книги на таку земельну ділянку відповідно до пунктів 49-54 цього Порядку.

З матеріалів справи вбачається, що спірна земельна ділянка знаходиться по вул. Волгоградській, 5 в місті Києві.

Відповідно до пунктів 1, 3 Положення про Головне управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області, затвердженого наказом Держгеокадастру 23.12.2021 №603 (у редакції наказу Держгеокадастру від 23.09.2022 № 276 та наказу Держгеокадастру від 08.03.2023 №85) Головне управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області (далі - Головне управління) є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та їй підпорядковане.

Завданням Головного управління є реалізація повноважень Держгеокадастру на території м. Києва та Київської області.

На підставі викладеного, суд першої інстанції правильно виснував, що визначені позивачем відповідачі - Київська міська рада, Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Головне управління Держгеокадастру у м. Києві та Київської області, є належними відповідачами у даній справі.

Зазначеним спростовуються доводи Управління, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, стосовно того, що останнє залучено відповідачем у даній справі лише з підстав наявності у нього повноважень, визначених Законом України "Про Державний земельний кадастр", в частині скасування державної реєстрації відповідних земельних ділянок.

Суд апеляційної інстанції відзначає, що згідно із нормами Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права (частина 1 статті 8); органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України (частина 2 статті 6); органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина 2 статті 19). Тобто, у цих законодавчих нормах втілено принцип обмеження дискреційних повноважень органів державної влади та органів місцевого самоврядування (дозволено лише те, що передбачено законом).

Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 116 ЗК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) громадяни, юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної та комунальної власності за рішеннями органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених законом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами або юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Статтею 41 ЗК України визначено, що житлово-будівельним (житловим) та гаражно-будівельним кооперативам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування земельні ділянки для житлового і гаражного будівництва передаються безоплатно у власність або надаються в оренду у розмірі, який встановлюється відповідно до затвердженої містобудівної документації.

Вказаними нормами передбачена можливість безоплатної передачі земельних ділянок у власність юридичної особи для здійснення житлового будівництва за умови, що така особа створена як житлово-будівельний кооператив.

На момент створення ЖБК "Трикотажник-2" чинним був Земельний кодекс Української РСР, затверджений Законом Української РСР від 08.07.1970 (в редакції Указу Президії Верховної Ради УРСР від 24.12.1987) (далі - ЗК Української РСР).

Відповідно до положень статті 13 ЗК Української РСР земля в Українській РСР надається в користування, зокрема, промисловим, транспортним, іншим несільськогосподарським державним, кооперативним, громадським підприємствам, організаціям і установам.

За приписами статті 16 ЗК Української РСР надання земельних ділянок у користування здійснюється в порядку відведення. Відведення земельних ділянок провадиться на підставі постанови Ради Міністрів УРСР або рішенням виконавчих комітетів обласної, районної, міської, селищної і сільської Рад депутатів трудящих в порядку, встановленому законодавством Союзу РСР і Української РСР. У постановах або рішеннях про надання земельних ділянок вказується мета, для якої вони надаються, і основні умови користування землею. Надання земельної ділянки, що є в користуванні, іншому землекористувачеві провадиться тільки після вилучення даної ділянки в порядку, передбаченому статтями 37-41 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 87 ЗК Української РСР землями міської забудови вважаються землі, що забудовані або призначені для цієї мети за генеральним планом розвитку і забудови міста. Земельні ділянки для житлового, промислового та іншого капітального будівництва надаються державним підприємствам, організаціям і установам, а також житлово-будівельним кооперативам та окремим громадянам для індивідуального житлового будівництва у безстрокове користування за рішенням виконавчого комітету міської Ради депутатів трудящих у відповідності з генеральним планом розвитку і забудови міста.

Статтями 107, 108 ЗК Української РСР також було унормовано порядок надання житлово-будівельним кооперативам земельних ділянок для житлового будівництва та умови користування такими землями.

Зокрема, зазначеними нормами передбачено, що земельні ділянки житлово-будівельним кооперативам надаються з земель населених пунктів, державного запасу та земель лісового фонду, які знаходяться за межами зеленої зони міст, за рішеннями відповідних виконавчих комітетів Рад трудящих в порядку і на умовах, що встановлюються законодавством Союзу РСР та Української РСР; земельні ділянки для спорудження на них житлових і службових будівель надаються житлово-будівельним кооперативам у безстрокове користування; будівництво житлових і службових будівель може здійснюватися лише після затвердження у встановленому порядку проектів і одержання дозволу на будівництво; строки початку і закінчення будівництва, а також його обсяг зазначаються в акті на право користування земельною ділянкою.

Поряд з цим, колегія суддів апеляційного господарського суду враховує, що у Статуті житлово-будівельного кооперативу "Трикотажник-2", прийнятого на загальних зборах членів ЖБК від 25.02.1969 та зареєстрованого рішенням виконкому Залізничної райради депутатів трудящих від 10.03.1969 №353, копія якого наявна в матеріалах справи, встановлено:

- житлово-будівельні кооперативи можуть утворюватися при місцевих і районних житлових управліннях, обласних, міських і районних відділах комунального господарства виконкомів Рад депутатів трудящих, а також при підприємствах, організацій та установах в містах і селищах міського типу Української РСР (пункт 1);

-створення житлово-будівельного кооперативу, реєстрація статуту, прийнятого зборами, та затвердження списку членів кооперативу провадиться виконкомом місцевої Ради депутатів трудящих за місцем знаходження кооперативу /в містах з районним поділом - виконкомом міської Ради депутатів трудящих/ (пункт 3);

-відведення земельної ділянки житлово-будівельному кооперативу провадиться виконкомом місцевої Ради депутатів трудящих не пізніше, ніж у місячний строк після подачі кооперативом заяви про відвід земельної ділянки (пункт 4);

-кооператив з часу реєстрації його статуту у виконкомі місцевої Ради депутатів трудящих набуває право юридичної особи, користується печаткою з зазначенням свого найменування (пункт 6);

-житлово-будівельний кооператив утворюється з метою задоволення особистих потреб членів кооперативу та їх сімей у жилій площі шляхом будівництва багатоквартирного жилого будинку за власні кошти кооперативу з допомогою державного кредиту, а також подальшої експлуатації і управління будинком (пункт 7);

-ЖБК має право, зокрема: одержувати в безстрокове користування земельну ділянку для будівництва жилих будинків і службових приміщень; здійснювати будівництво жилого будинку (будинків) підрядним способом у порядку, передбаченому постановою ЦК КП України і Ради Міністрів УРСР від 10.07.1062 №769 "Про індивідуальне і кооперативне житлове будівництво" (пункт 15);

-замовником по будівництву кооперативних будинків є управління (відділи, групи) капітального будівництва виконкомів Рад депутатів трудящих ( пункт 17);

-будівництво кооперативом будинку (будинків) може здійснюватись після затвердження в установленому порядку проекту будівництва, одержання дозволу на будівництво та укладення договору з підрядною організацією у відповідності з діючими правилами про підрядні договори на капітальне будівництво (пункт 19);

-контроль над будівництвом жилого будинку (будинків) житлово-будівельного кооперативу здійснюється виконкомом місцевої Ради депутатів трудящих та правлінням кооперативу. Прийняття закінчених будівництвом будинків провадиться в установленому порядку. До складу державних комісій по прийманню в експлуатацію закінчених будівництвом кооперативних будинків включається представник правління кооперативу (пункт 20);

-будинки і споруди, збудовані кооперативом, належать на праві кооперативної власності і не можуть бути продані або передані як в цілому, так і частинами (квартири, кімнати тощо) ні організаціям, ні окремим особам, за винятком передачі, що здійснюється в установленому порядку при ліквідації кооперативу (пункт 21);

-органами управління кооперативу є загальні збори кооперативу і правління кооперативу (пункт 44);

-загальні збори є вищим органом кооперативу (пункт 45);

-правління кооперативу обирається загальними зборами в кількості не менше трьох членів строком на два роки. Правління кооперативу з свого складу обирає голову правління та його заступника. Правління кооперативу виконує свої обов'язки на громадських засадах, без оплати. Правління є виконавчим органом кооперативу, підзвітним загальним зборам (пункти 48, 49);

-зобов'язання, довіреності, договори, угоди та грошові документи повинні бути підписані головою правління (або його заступником) і, крім цього, членом правління, у віданні якого знаходиться фінанси кооперативу (пункт 51);

-діяльність житлово-будівельного кооперативу припиняється з моменту ліквідації його справ і майна в таких випадках: а) визнання загальними зборами членів кооперативу необхідності його ліквідації при умові затвердження постанови про це виконкомом місцевої Ради депутатів трудящих; б) визнання кооперативу за рішенням виконкому місцевої Ради депутатів трудящих, який здійснює нагляд і контроль за його діяльністю, таким, що відхилився від мети, зазначеної в цьому статуті, в) визнання кооперативу по суду неспроможним (пункт 58).

Рішенням виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих від 01.06.1970 №953 "Про дозвіл УКБ міськвиконкому на будівництво 9-ти поверхового житлового будинку по вул. Волгоградській, 5, в Залізничному районі м. Києва" дозволено УКБ міськвиконкому здійснювати проектування та будівництво 9-ти поверхового житлового будинку по вул. Волгоградській, 5, в Залізничному районі м. Києва для ЖБК "Трикотажник-2".

З огляду на наведене, судом першої інстанції правомірно встановлено, що 10.03.1969 було створено житлово - будівельний кооператив з присвоєнням йому назви "Трикотажник-2" та проведено його первинну реєстрацію з метою забезпечення житлом членів кооперативу і членів їх сімей шляхом будівництва одного дев'ятиповерхового будинку на 108 квартир за кошти членів кооперативу, а також для наступної експлуатації та управління цим будинком.

Як свідчить зміст листа від 04.09.1970 №24-3568 Управління капітального будівництва Виконкому Київської міської Ради депутатів трудящих повідомило Директора Інституту ""Київпроект" на його запит В/№3196/ПДО від 20.08.1970, що відвід земельної ділянки для будівництва будинку ЖБК "Трикотажник-2" по вул. Волгоградська, 5, не вимагається, оскільки ділянка, на якій планується будівництво зазначеного будинку, входить в загальний відвід забудови Залізничного (Батиєво-Олександрівського) масиву, виконання проектно-кошторисної документації на прив'язку будинку по вул. Волгоградській, 5, передбачається до включення у план проектно-вишукувальних робіт по інституту на 1971 рік.

При цьому згідно з виконаним Державним інститутом по проектуванню "Київпроект" Техноробочим проектом прив'язки житлового будинку по вулиці Волгоградська 5, погодженим Архітектурною радою при Управлінні по справам архітектури міста Києва (протокол №168 від 19.10.1971) та затвердженим рішенням Міськвиконкому від 01.11.1971 за №1776, було визначено, зокрема, межі та розмір земельної ділянки відведеної для будівництва житлового 9-ти поверхового будинку по вул. Волгоградська, 5.

Відповідно з техніко-економічними показниками вказаного проекту відведена земельна ділянка складає - 0,7 га, площа забудови - 716 кв.м., корисна площа - 5113 кв.м., житлова площа 3220 кв.м, будівельний об'єм будівлі - 19010 кв.м., кількість квартир - 108.

У вересні 1973 року житловий будинок по вул. Волгоградській, 5, в Залізничному районі, був прийнятий в експлуатацію та дозволено його експлуатацію за призначенням, що підтверджується рішенням виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 28.09.1973 №1530 "Про введення в експлуатацію жилих та інших будинків громадського призначення в м. Києві" з додатками.

Водночас, серед переліку документації, що передавалась на виконання вказаного рішення виконкому забудовником ЖБК "Трикотажник-2", на якого покладалась експлуатація житлового будинку 5 по вул. Волгоградській у Залізничному районі м. Києва, значиться рішення виконкому Київської міської Ради депутатів трудящих №956 від 01.06.1970 про надання забудовнику земельної ділянки, Акт про відвід земельної ділянки від 06.07.1970, Земельний план.

Аналіз норм чинного на час створення ЖБК "Трикотажник-2" законодавства та встановлені у справі обставини дають підстави вважати, якщо земельна ділянка під забудову житлового будинку була включена до генерального плану забудови населеного пункту, виконавчий комітет міської (селищної) Ради народних депутатів міг надавати її для будівництва без прийняття окремого рішення про відвід, оскільки ділянка вже була передбачена для відповідного використання в затвердженому плані забудови, тобто вже була відведена для зазначеного цільового використання.

Отже, у даній справі виконком Київської міської Ради депутатів трудящих не приймав окремого рішення про виділення земельної ділянки під будівництво 9-ти поверхового будинку по вул. Волгоградська, 5, для ЖБК "Трикотажник-2", оскільки земельна ділянка площею 0,7000 га входила в загальний відвід забудови Залізничного (Батиєво-Олександрівського) масиву, який (відвід) відбувся за рішенням виконкому Київської міської Ради депутатів трудящих, і була передбачена в плані забудови із прив'язкою до житлового будинку ЖБК "Трикотажник-2", по вул. Волгоградська, 5 в Залізничному районі міста Києва.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що земельна ділянка площею 0,7000 га була відведена, а отже надана виконкомом Київської міської Ради депутатів трудящих ЖБК "Трикотажник-2" для спорудження на ній житлового будинку у безстрокове користування.

Досліджуючи питання правомірності/ неправомірності поділу під час проведення інвентаризації земель на території міста Київ земельної ділянки площею 0,7000га по вул. Романа Ратушного (колишня Волгоградська), 5 у Солом'янському районі м. Києва, яка була передана ЖБК "Трикотажник-2" у безстрокове користування, на 5 окремих земельних ділянок з присвоєнням їм кадастрових номерів, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає таке.

Згідно з пунктом б частини 1 статті 16 Закону України "Про землеустрій" (тут і далі у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до повноважень Київської і Севастопольської міських рад у сфері землеустрою на їх території належать організація здійснення землеустрою, проведення інвентаризації земель та земельних ділянок усіх форм власності.

Відповідно до статті 35 Закону України "Про землеустрій" інвентаризація земель проводиться з метою встановлення місця розташування об'єктів землеустрою, їхніх меж, розмірів, правового статусу, виявлення земель, що не використовуються, використовуються нераціонально або не за цільовим призначенням, виявлення і консервації деградованих сільськогосподарських угідь і забруднених земель, встановлення кількісних та якісних характеристик земель, необхідних для ведення Державного земельного кадастру, виявлення та виправлення помилок у відомостях Державного земельного кадастру, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель і прийняття на їх основі відповідних рішень органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування. У разі виявлення при проведенні інвентаризації земель державної та комунальної власності земель, не віднесених до тієї чи іншої категорії, віднесення таких земель до відповідної категорії здійснюється органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування на підставі відповідної документації із землеустрою, погодженої та затвердженої в установленому законом порядку.

Пунктом 2 Розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про державний земельний кадастр" земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера. У разі якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності) або особи, яка подала заяву про визнання спадщини відумерлою, якщо така справа прийнята до провадження судом.

Положеннями пункту 5 Порядку проведення інвентаризації земель, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.06.2019 №476, об'єктами інвентаризації земель є територія України, територія адміністративно-територіальних одиниць або їх частин, масив земель сільськогосподарського призначення, окремі земельні ділянки. Об'єктами державної інвентаризації земель та земельних ділянок є несформовані земельні ділянки та земельні ділянки, відомості про які відсутні у Державному земельному кадастрі.

Оскільки матеріалами справи підтверджено та не заперечено позивачем, що земельна ділянка площею 0,7000 га, розташована за адресою: м. Київ, вул. Волгоградська, 5, що була відведена у безстрокове користування ЖБК "Трикотажник-2", не зареєстрована в Державному земельному кадастрі та не мала кадастрового номера, тому у відповідності до вище наведених норм чинного законодавства така земельна ділянка відноситься до об'єктів інвентаризації.

За приписами частини 1 статті 57 Закону України "Про землеустрій" технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель розробляється за рішенням власників (розпорядників) земельних ділянок, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Як зазначили Київська міська рада та Департамент у своїх відзивах, з метою удосконалення забезпечення планування використання та охорони земель у місті Києві Київською міською радою прийняті рішення від 04.12.2018 №229/6280 та від 07.10.2021 № 2727/2768, якими затверджені Міські цільові програми використання та охорони земель міста Києва відповідно на 2019-2021 та 2022-2025 роки (далі - Міські цільові програми).

У зазначених Міських цільових програмах зазначено, що Законом України "Про землеустрій" надається можливість проведення інвентаризації земель шляхом розробки відповідної технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель та вказано на необхідність організувати у столиці України системну розробку такої документації, на підставі якої здійснити державну реєстрацію усіх земельних ділянок комунальної власності на території міста. Враховуючи те, що процедура інвентаризації земель є досить складною, слід широко використовувати інформацію міського земельного кадастру. Проведення землеустрою в межах території міста Києва має спрямовуватися на роботи з інвентаризації земель, виявлення фактичних землекористувачів для того, щоб сформувати земельні ділянки, зареєструвати їх у Державному земельному кадастрі, визначити наявність чи відсутність оформлених прав на користування землею та відповідність цільового призначення земельних ділянок фактичному їх використанню. Зазначене дасть можливість збільшувати надходження до бюджету міста Києва, оскільки можна буде чітко ідентифікувати об'єкти плати за землю.

Департаментом на виконання зазначених Міських цільових програм здійснюються заходи з інвентаризації всіх земель міста Києва в межах кадастрових кварталів з метою наповнення Державного та Міського земельного кадастрів.

Саме, на виконання вказаних Міських цільових програм, під час проведення інвентаризації була виготовлена Технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель на території кадастрового кварталу 72:198, обмеженого вулицями Волгоградською, Докучаєвською та Городньою у Солом'янському районі м. Києва, відповідно до якої сформовано, зокрема, 5 земельних ділянок:

8000000000:72:198:0006 площею 0,0556 га, по вулиці Волгоградська, 3А в Солом'янському районі міста Києва (03.07 - Для експлуатації та обслуговування будівель торгівлі);

8000000000:72:198:0015 площею 0,0747 га, по вулиці Городня в Солом'янському районі міста Києва (02.12 - Земельні ділянки загального користування, які використовуються як внутрішньо квартальні проїзди, пішохідні зони);

8000000000:72:198:0019 площею 0,4316 га, по вулиці Волгоградська, 5 в Солом'янському районі міста Києва (02.03 - Для експлуатації і обслуговування багатоквартирного житлового будинку);

8000000000:72:198:0004 площею 0,2966 га, по вулиці Волгоградська, 3 в Солом'янському районі міста Києва (02.10 - Для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об'єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури);

8000000000:72:198:0009 площею 0,1009 га, по вулиці Городня в Солом'янському районі міста Києва (03.07 - Для будівництва та обслуговування будівель торгівлі).

Судом першої інстанції встановлено, що зазначені земельні ділянки сформовано внаслідок поділу земельної ділянки площею 0,7 га, яка була відведена ЖБК "Трикотажник-2" під будівництво житлового будинку у безстрокове користування.

При цьому судом першої інстанції під час розгляду даної справи враховано, що ЖБК "Трикотажник-2" фактично користується ділянкою з 1972 року і, відповідно, має законне очікування (legitimate expectation) щодо оформлення прав на цю ділянку в межах наданої території.

Проте, водночас, суд першої інстанції визнав правомірним використання Департаментом під час проведення інвентаризації земель на території кадастрового кварталу 72:198 (в тому числі щодо земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:72:198:0019), матеріалів Технічного звіту по встановленню зовнішніх меж землекористування земельних ділянок кварталу 72:198, який обмежений вул. Докучаєвська, вул. Городня та вул. Волгоградська Солом'янський район, які містять Акт встановлення та узгодження зовнішніх меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 20.05.2002, який був підписаний головою правління Житлово-будівельного кооперативу "Трикотажник-2" в особі Александрової А.С.

За висновком суду першої інстанції у зазначеному Акті від 20.05.2002 встановлено межі земельної ділянки за адресою: вул. Романа Ратушного, 5 (колишня - Волгоградська), які орієнтовно є аналогічними до меж земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:72:198:0019 площею 0,4316 га.

Позивачем наявність вказаного Акта не заперечувалась, лише зазначалось про те, що Александрова А.С. не була уповноважена на його підписання, однак суд першої інстанції відхилив ці доводи позивача з підстав відсутності доказів на їх підтвердження.

Суд першої інстанції, посилаючись на те, що Акт встановлення та узгодження зовнішніх меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 20.05.2002 хоча і не встановлює права та обов'язки, але фіксує погодження меж з суміжними землекористувачами, дійшов висновку, що з огляду на погодження ЖБК "Трикотажник-2" в особі голови правління ще у 2002 році із межами виділеної в натурі земельної ділянки, подальші дії відповідачів з поділу земельних ділянок та присвоєння їм кадастрових номерів не суперечать чинному законодавству.

Колегія суддів апеляційного господарського суду з таким висновком суду першої інстанції не погоджується з огляду на таке.

Як убачається з матеріалів справи, земельна ділянка площею 0,7000 га, яка розташована за адресою: м. Київ, вул. Волгоградська, 5, була у встановленому чинним законодавством порядку відведена та надання у безстрокове користування ЖБК "Трикотажник-2" під будівництво житлового будинку, отже у відповідності до вимог пункту 2 Розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про державний земельний кадастр" остання вважається сформованою незалежно від присвоєння їй кадастрового номера.

За приписами частини 6 статті 79-1 ЗК України (у редакції, чинній на момент здійснення державної реєстрації спірних земельних ділянок) формування земельних ділянок шляхом поділу та об'єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок. Поділ, об'єднання земельної ділянки, що перебуває у заставі, здійснюється за згодою землекористувача, заставодержателя. Поділ, об'єднання земельної ділянки, що перебуває у користуванні, здійснюється за згодою землекористувача, заставодержателя. Справжність підпису на такій згоді засвідчується нотаріально.

Матеріали справи не містять технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, а також відповідної згоди землекористувача на поділ наданої йому у користування земельної ділянки.

Відповідно до статті 141 ЗК України (у редакції, чинній на момент виготовлення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель) підставами припинення права користування земельною ділянкою визначено:

а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою;

б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом;

в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій;

г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам;

ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;

д) систематична несплата земельного податку або орендної плати;

е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці;

є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини;

ж) передача приватному партнеру, концесіонеру нерухомого майна, розміщеного на земельній ділянці, що перебуває в користуванні державного або комунального підприємства та є об'єктом державно-приватного партнерства або об'єктом концесії.

За змістом частини 3 статті 142 ЗК України передбачено, що припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки.

Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації (частини 4 статті 142 ЗК України).

Доказів звернення ЖБК "Трикотажник-2" до Київської міської ради із заявою про добровільну відмову від права користування земельною ділянкою (її частиною) і, відповідно, прийняття власником земельної ділянки на підставі такої заяви рішення про припинення права користування земельною ділянкою (її частиною) матеріали справи не містять.

Акт встановлення та узгодження меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 20.05.2002, який складений представником ТОВ "Топос" Лісіцьким Л.З., з метою виконання рішення виконкому Київської міської Ради народних депутатів від 17.02.92 №163 "Про проведення у м. Києві інвентаризації земель і ведення державного земельного кадастру", не є тотожним заяві землекористувача про добровільну відмову від користування земельною ділянкою (її частиною).

Поряд з цим, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає помилковим врахування судом першої інстанції зазначеного Акта як належного доказу, оскільки він складений не на виконання Міських цільових програм, затверджених рішеннями Київської міської ради від 04.12.2018 №229/6280 та від 07.10.2021 № 2727/2768, а також іншим виконавцем робіт - представником ТОВ "Топос", в той час як з Витягів з Державного земельного кадастру та наданих відповідачами пояснень вбачається, що інвентаризація проводилася на підставі Міських цільових програм, а виконавцем технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель від 22.03.2021 є Комунальне підприємство "Київський інститут земельних відносин".

Крім того, зміст Акта встановлення та узгодження зовнішніх меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 20.05.2002 свідчить про те, що встановлення меж у натурі виконано представником ТОП "Топос" Лісіцьким Л.З. у присутності представника землекористувача - голови правління ЖБК "Трикотажник -2" Александрової А.С., що засвідчено підписом останньої в цьому Акті. При цьому у зазначеному Акті відсутні відомості щодо площі земельної ділянки та інших ідентифікуючих даних (опис меж, довжина ліній та кутів повороту меж тощо).

Відповідно до наданої копії Плану встановлення меж земельної ділянки 72198005 ЖБК "Трикотажник-2" по вул. Волгоградська, 5, виконаного ТОВ "Топос", 2002 р, площа вказаної земельної ділянки становить 4446,06 кв. м, що не відповідає площі земельної ділянки, якій присвоєно кадастровий номер 8000000000:72:198:0019, місце розташування якої співпадає з адресою позивача: м. Київ, Солом'янський район, вул. Волгоградська, 5, оскільки площа останньої складає 0,4316 га.

Наведене також свідчить про те, що Акт встановлення та узгодження зовнішніх меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 20.05.2002 не є належним доказом у даних спірних правовідносинах.

Акцентування уваги судом першої інстанції на тому, що позивач не був позбавлений можливості у встановленому законом порядку звернутися із відповідними клопотаннями щодо оформлення технічної документації щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі, провести встановлення та погодження меж із суміжними землекористувачами, отримати кадастровий номер земельної ділянки, подати заяву про передачу земельної ділянки в постійне користування, колегія суддів апеляційного господарського суду відхиляє як необґрунтоване.

Так, як вже зазначалося судом апеляційної інстанції, відповідно до пункту 2 Розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Державний земельний кадастр" земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера і у разі якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація може здійснюватися на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою їх власників чи користувачів.

Однак, не подання такої заяви власником чи користувачем не позбавляє останніх прав власності чи користування зазначеними сформованими земельними ділянками.

За встановлених обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що позивачем доведено належними доказами наявність у нього права безстрокового користування земельною ділянкою площею 0,7000 га, розташованою за адресою: м. Київ, вул. Волгоградська, 5, а здійснення під час проведення інвентаризації земель міста Києва її поділу на п'ять окремих ділянок з присвоєнням їм кадастрових номерів та, відповідно, вчинення державної реєстрації вказаних земельних ділянок у Державному земельному кадастрі є незаконним та таким, що порушує права позивача на безстрокове користування наданою йому земельною ділянкою під будівництво житлового будинку.

Щодо обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд апеляційної інстанції зважає на таке.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Під захистом права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких здійснюється поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника, і такі способи мають бути доступними й ефективними. Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Переважно спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом і регламентує конкретні цивільні правовідносини. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Це право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Вимога щодо захисту цивільного права чи інтересу має забезпечити їх поновлення, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі отримання відповідного відшкодування.

Подібні правові позиції неодноразово висловлювались Великою Палатою Верховного Суду і Верховним Судом та узагальнено викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Так, у рішенні від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили би компетентному державному органу розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, ЄСПЛ вказав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 Конвенції також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його застосування не було ускладнено діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення ЄСПЛ у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005 (заява № 38722/02)).

Ефективність позовної вимоги має оцінюватися, виходячи з обставин справи, та залежно від того, чи призведе задоволення такої вимоги до дійсного захисту інтересу позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії). Таким чином, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тому ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, відповідати встановленим обставинам справи.

При цьому Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 02.07.2019 у справі № 48/340, від 22.10.2019 у справі № 923/876/16 та постановах Верховного Суду від 06.02.2024 у справі № 916/1431/23, від 20.12.2022 у справі № 914/1688/21, від 18.10.2022 у справі № 912/4031/20, від 13.09.2022 у справі № 910/9727/21.

Застосування судом того чи іншого способу захисту має призводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18 та постановах Верховного Суду від 06.02.2024 у справі № 916/1431/23, від 20.06.2023 у справі № 904/2470/22, від 20.12.2022 у справі № 914/1688/21, від 04.10.2022 у справі № 914/2476/20, від 08.11.2022 у справі № 917/304/21.

Особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачений нормою матеріального права або може скористатися можливістю вибору між декількома способами захисту, якщо це не заборонено законом. Якщо ж спеціальні норми не встановлюють конкретних заходів, то особа має право обрати спосіб із числа передбачених статтею 16 ЦК України із урахуванням специфіки порушеного права й характеру правопорушення.

За змістом частин 1, 2 статті 5 ГПК України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Відповідно до частини 1 статті 193 ЗК України (у редакції, чинній на момент звернення з позовом у даній справі) Державний земельний кадастр - це єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах кордонів України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами, меліоративні мережі та складові частини меліоративних мереж.

Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється у Державному земельному кадастрі в порядку, встановленому Законом (стаття 202 ЗК України).

Згідно з частиною 1 статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

За приписами частини 2 статті 79-1 ЗК України формування земельних ділянок здійснюється:

у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності;

шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок;

шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

шляхом інвентаризації земель у випадках, передбачених законом;

за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв);

за затвердженими комплексними планами просторового розвитку території територіальних громад, генеральними планами населених пунктів, детальними планами території.

Відповідно частин 3, 4 статті 79-1 ЗК України сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Земельна ділянка припиняє існування як об'єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі, зокрема поділу або об'єднання земельних ділянок; скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації. Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень) (частина 13 статті 79-1 ЗК України).

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України "Про Державний земельний кадастр" державна реєстрація земельної ділянки - це внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

Згідно з частиною 10 статті 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр" державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі: поділу чи об'єднання земельних ділянок; якщо протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстровано з вини заявника; ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки. Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).

Таким чином, враховуючи положення частини 10 статті 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр", частини 13 статті 79-1 ЗК України, з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов'язково має супроводжуватися одночасним припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Відповідно до пунктів 113, 119, 130 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051, передбачено, що відомості про власників, користувачів земельної ділянки відповідно до даних зазначеного Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вносяться до Поземельної книги в електронній (цифровій) та паперовій формі державним кадастровим реєстратором в день отримання інформації про зареєстровані речові права на нерухоме майно шляхом безпосереднього доступу до зазначеного Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Тобто, відомості про набуття, зміну чи припинення прав щодо відповідної земельної ділянки підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та надходять до Державного земельного кадастру автоматично на підставі даних із Державного реєстру речових прав, наданої у порядку електронної інформаційної взаємодії від органів та суб'єктів, які здійснюють державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до Інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на спірні земельні ділянки від 24.01.2024, копії яких містяться в матеріалах справи, підтверджується, що інформація щодо реєстрації за будь-якими фізичними чи юридичними особами речових прав та обтяжень цих прав на земельні ділянки з кадастровими номерами 8000000000:72:198:0006, 8000000000:72:198:0015, 8000000000:72:198:0019, 8000000000:72:198:0004, 8000000000:72:198:0009 відсутня, тобто в порядку інформаційного обміну від органу (суб'єкту) державної реєстрації речових прав не надходила.

Зазначені обставини підтверджені поясненнями відповідача 3 у поданому ним відзиві на апеляційну скаргу.

При цьому колегія суддів апеляційного господарського суду враховує, що

сама по собі державна реєстрація не є окремою підставою набуття особою відповідних речових прав, а є офіційним засвідченням державою набуття особою такого права. Крім того, положення частини 10 статті 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр" та частини 13 статті 79-1 ЗК України адресовані насамперед суду, який, задовольняючи позов, зокрема, про скасування рішення державного реєстратора, має чітко визначитися з тим, кому саме і яке речове право внаслідок задоволення такого позову належить.

Оскільки при дослідженні наявних у справі доказів під час апеляційного перегляду ухваленого судового рішення встановлена відсутність відомостей щодо реєстрації за будь-якими фізичними чи юридичними особами речових прав та обтяжень цих прав на спірні земельні ділянки, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що заявлені ЖБК "Трикотажник-2" позовні вимоги про скасування державної реєстрації земельних ділянок з кадастровими номерами 8000000000:72:198:0006, 8000000000:72:198:0015, 8000000000:72:198:0019, 8000000000:72:198:0004, 8000000000:72:198:0009 у Державному земельному кадастрі достатньо опосередковують відновлення становища позивача, яке існувало до порушення.

Скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації спірних земельних ділянок (без припинення речових прав та обтяжень щодо цих прав у зв'язку з відсутності реєстрації таких) та припинення існування незаконно сформованих спірних об'єктів цивільних прав, створить передумови для позивача у встановленому законом порядку здійснити державну реєстрації належної йому на праві безстрокового користування земельної ділянки на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за його заявою.

Отже, оцінюючи дії позивача щодо звернення до господарського суду із заявленими позовними вимогами через призму статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що обраний позивачем спосіб захисту порушеним прав є належним та ефективним, відповідає вимогам чинного законодавства, а здійснена державна реєстрації у Державному земельному кадастрі спірних земельних ділянок, сформованих шляхом незаконного поділу належної позивачу на праві безстрокового користування земельної ділянки площею 0,7000 га, дає підстави вважати наявним неправомірне втручання в право позивача користуватися зазначеною земельної ділянкою.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами частин 1, 3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Колегія суддів апеляційного господарського суду звертає увагу, що будь-які подані учасниками процесу докази підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.

Так, згідно зі статтями 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обов'язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Позивачем у даній справі доведено обставини, які входять до предмету доказування у справі та які підтверджують факт порушення його прав відповідачами.

У зв'язку з наведеним, апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції скасуванню.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що учасникам спору було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених судом апеляційної інстанції, інші доводи сторін, викладені в апеляційній скарзі та відзивах на неї, не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

За змістом пункту 2 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право повністю або частково скасувати судове рішення.

Відповідно до статті 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на встановлені та досліджені у даній справі обставини в їх сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга позивача на рішення суду першої інстанції у даній справі підлягає задоволенню. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.06.2025 у справі №910/15198/24 слід скасувати, ухваливши нове рішення про задоволення позову.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, 275, 277, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Житлово-Будівельного кооперативу "Трикотажник-2" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.06.2025 у справі №910/15198/24 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 18.06.2025 у справі №910/15198/24 скасувати.

3. Прийняти нове, яким позов Житлово-Будівельного кооперативу "Трикотажник-2" до Київської міської ради, Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київської області задовольнити.

4. Скасувати державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:72:198:0015 площею 0,0747 га, по вулиці Городня в Солом'янському районі міста Києва у Державному земельному кадастрі.

5. Скасувати державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:72:198:0019 площею 0,4316 га, по вулиці Волгоградська, 5 в Солом'янському районі міста Києва у Державному земельному кадастрі.

6. Скасувати державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:72:198:0004 площею 0,2966 га, по вулиці Волгоградська, 3 в Солом'янському районі міста Києва у Державному земельному кадастрі.

7. Скасувати державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:72:198:0009 площею 0,1009 га, по вулиці Городня в Солом'янському районі міста Києва у Державному земельному кадастрі.

8. Справу №910/15198/24 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено 17.03.2026.

Головуючий суддя Г.А. Кравчук

Судді К.В. Тарасенко

Г.П. Коробенко