вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"12" березня 2026 р. Справа№ 925/397/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Кравчука Г.А.
суддів: Коробенка Г.П.
Буравльова С.І.
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи, апеляційну скаргу Черкаської міської ради
на рішення Господарського суду Черкаської області від 08.07.2025
у справі №925/397/25 (суддя Кучеренко О.І.)
за позовом Черкаської міської ради
до Приватного підприємства «Констракт-Реаліті»
про стягнення 39 146,52 грн,
Короткий зміст і підстави позовних вимог.
Черкаська міська рада (далі - позивач) звернулася до Господарського суду Черкаської області із позовом до Приватного підприємства «Констракт-Реаліті» (далі - відповідач) про стягнення 39 146,52 грн безпідставно утриманих грошових коштів.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач без відповідних правовстановлюючих документів користується земельною ділянкою за кадастровим номером 7110136400:02:040:0018, що знаходиться у м. Черкаси по вул. Благовісна/В. Чорновола, яка належить позивачу на праві комунальної власності, без здійснення оплати за фактичне користування.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.
Господарський суд Черкаської області рішенням від 08.07.2025 у справі №925/397/25 позов задовольнив частково. Стягнув з відповідача на користь міського бюджету м. Черкаси 13 682,52 грн безпідставно збережених коштів. Стягнув з відповідача на користь Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради 1 058,35 судового збору. У іншій частині позову відмовив.
Ухвалюючи вказане рішення суд першої інстанції виходив з того, що відповідач у період з 30.05.2017 - дата реєстрації права власності на майно по 26.02.2025 - дата визначена позивачем у позові здійснював фактичне користування земельною ділянкою за кадастровим номером 7110136400:02:040:0018, що знаходиться у м. Черкаси по вул. Благовісна/В.Чорновола, площею 0,0117 га без відповідних правовстановлюючих документів та без здійснення оплати за таке фактичне користування, тим самим збільшив своє майно (безпідставно зберіг у себе кошти). А тому, враховуючи положення статей 1212-1214 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), відповідач має сплатити на користь міського бюджету м. Черкаси грошові кошти за користування земельною ділянкою.
Водночас суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивачем не правильно розраховано суму, яка підлягає сплаті, оскільки між сторонами не існують договірних відносин, а тому відповідач має сплатити за користування земельною ділянкою за кадастровим номером 7110136400:02:040:0018, що знаходиться у м. Черкаси по вул. Благовісна/В.Чорновола, площею 0,0117 га, виходячи із розрахунку нормативно-грошової оцінки спірної земельної ділянки та обов'язкового розміру плати за землю (3% від нормативної грошової оцінки), розмір гарантований законодавством.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.
Не погодившись із ухваленим рішенням, позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Черкаської області від 08.07.2025 у справі №925/397/25 скасувати в частині відмови у стягненні з відповідача грошових коштів у сумі 25 464,02 грн; ухвалити в оскаржуваній частині нове судове рішення, яким стягнути з відповідача на користь міського бюджету м. Черкаси безпідставно утриманих грошових коштів у розмірі 25 464,02 грн та з відповідача на користь Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги та здійснити перерозподіл судових витрат, понесених позивачем у суді першої інстанції.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що законодавчо визначено лише мінімальний та максимальний розмір орендної плати, право встановлювати який надано органами місцевого самоврядування, та який може бути не меншим 3% та не перевищувати 12% від нормативно грошової оцінки. Відсоткова ставка встановлена Черкаською міською радою у Положеннях про встановлення плати за землю на території міста Черкаси, затверджених рішеннями Черкаської міської ради №2-2219 від 27.06.2017 та №2-4690 від 27.06.2019 у розмірі 9%.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.
Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.07.2025 апеляційну скаргу Черкаської міської ради на рішення Господарського суду Черкаської області від 08.07.2025 у справі № 925/397/25 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Кравчук Г.А. (суддя-доповідач), судді: Буравльов С.І., Коробенко Г.П.
Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 28.07.2025 витребував з Господарського суду Черкаської області матеріали справи № 925/397/25; відклав розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою Черкаської міської ради на рішення Господарського суду Черкаської області від 08.07.2025 у справі № 925/397/25 до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи № 925/397/25.
Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 13.08.2025 відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Черкаської міської ради на рішення Господарського суду Черкаської області від 08.07.2025 у справі № 925/397/25; розгляд апеляційної скарги вирішив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).
Позиція інших учасників справи.
Відповідач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що не є перешкодою для перегляду рішення суду першої інстанції відповідно до положень частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.
Як убачається з матеріалів справи, відповідно до положень пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» позивач є власником земельної ділянки з кадастровим номером 7110136400:02:040:0018, площею 0,0117 га, що знаходиться у місті Черкаси по вулиці Благовісна/В.Чорновола, що підтверджується інформацією з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку (а.с. 14-19).
Відповідно до інформації з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку та витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-9946884082025, земельна ділянка, площею 0,0117 га, із кадастровим номером 7110136400:02:040:0018 зареєстрована 26.05.2017, з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови, категорія земель, землі житлової та громадської забудови, форма власності комунальна власність (а.с. 14-19).
Отже, з 26.05.2017 спірна земельна ділянка належить територіальній громаді м. Черкаси в особі Черкаської міської ради на праві комунальної власності.
Згідно Класифікації видів цільового призначення земель, земельна ділянка для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови відповідає коду КВЦПЗ 03.15.
Відповідач за договором купівлі-продажу нежитлової будівлі від 30.05.2017 придбав у Товариства з обмеженою відповідальністю «ОНІЯ» кафе-бар з прибудовами, що знаходиться за адресою вулиця Чорновола В'ячеслава, будинок 51/1, місто Черкаси. Нежитлова будівля на земельній ділянці, площею 0,0117 га із кадастровим номером 7110136400:02:040:0018 (а.с. 13).
30.05.2017 право власності на кафе-бар з прибудовами, загальною площею 67,5 кв.м., яке знаходиться за адресою вулиця Чорновола В'ячеслава, будинок 51/1, місто Черкаси зареєстровано за відповідачем на підставі договору купівлі-продажу нежитлової будівлі від 30.05.2017, серія та номер 4942, що підтверджується інформаційною довідкою №413800834 від 18.02.2025 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна (а.с. 21).
Водночас відповідач не вчинив дій щодо оформлення права користування земельної ділянки, площею 0,0117 га із кадастровим номером 7110136400:02:040:0018 що знаходиться у місті Черкаси по вулиці Благовісна/В.Чорновола шляхом укладення відповідного правочину із позивачем, як власником земельної ділянки. Доказів зворотного матеріали даної справи не містять.
Таким чином, починаючи з 30.05.2017 до 26.02.2025 нерухоме майно площею 67,5 кв.м., яке знаходилось на земельній ділянці позивача із кадастровим номером 7110136400:02:040:0018, площею 0,0117 га перебуває у власності відповідача.
При цьому, з моменту набуття права власності на нерухоме майно відповідач здійснював фактичне користування земельною ділянкою під своїм нерухомим майном без відповідних правовстановлюючих документів та без здійснення оплати за таке фактичне користування.
За даними Держгеокадастру значення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель і земельних ділянок для земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за період 2017-2020 років становив 1,0, за 2021 рік для земель несільськогосподарського призначення 1,1, за 2022 рік 1,15, за 2023 рік 1,051, за 2024 рік 1,12.
Відповідно до витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 24.02.2025, нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 7110136400:02:040:0018, становить 79 721,46 грн (а.с. 22).
Рішенням Черкаської міської ради №2-1312 від 25.06.2015 затверджено Положення про встановлення плати за землю на території міста Черкаси. У розділі 9 Положення наявна таблиця, з пункту 4 якої слідує, що за земельні ділянки, яким КВЦПЗ присвоєно 03.15 ставка орендної плати за користування такими земельним ділянками становить 3% від їх нормативно-грошової оцінки (а.с. 23-25).
Рішеннями Черкаської міської ради №2-2219 від 27.06.2017 та №2-4690 від 27.06.2019 затверджено Положення про встановлення плати за землю на території міста Черкаси. У розділі 8 Положення наявна таблиця, з пункту 7 якої слідує, що за земельні ділянки яким КВЦПЗ присвоєно 03.15 (для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови) ставка орендної плати за користування такими земельними ділянками становить 9% від їх нормативно-грошової оцінки (а.с. 26-30).
За розрахунками позивача загальний розмір заборгованості відповідача за час фактичного користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів за період з 30.05.2017 (дата набуття відповідачем права власності на нерухоме майно) до 26.02.2025 (дата визначена позивачем у позовній заяві) (з урахуванням коефіцієнтів індексації) становить 39 146,52 грн.
Фактичне користування відповідачем земельної ділянки та ухилення від сплати безпідставно збереженої за рахунок Черкаської міської ради орендної плати, є порушенням права територіальної громади міста Черкаси щодо надходження грошових коштів до місцевого бюджету, і відповідно стало підставою для звернення позивача з цим позовом до суду для примусового стягнення з відповідача безпідставно збережених грошових коштів.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.
У силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, № 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, № 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).
Згідно із статтею 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи окремо та в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до приписів частин 1, 2 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цього Кодексу застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
Частиною 1 статті 93 і статтею 125 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.
Згідно зі статтями 122 - 124 ЗК України міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.
Правові підстави користування земельною ділянкою комунальної власності за змістом глави 15 Земельного кодексу України реалізуються через право постійного користування або право оренди (аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 29.07.2025 у справі № 910/6662/24).
Згідно зі статтею 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Отже, у вищенаведених нормах матеріального права законодавець закріпив принцип «платного використання землі».
Приписами статті 13 Закону України «Про оренду землі» (далі - Закон) визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Здійснюючи аналіз статті 1212 ЦК України, а також статей 120, 125 ЗК України, Верховний Суд, Велика Палата Верховного Суду неодноразово висновували таке: - виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.
Ніхто інший, окрім власника об'єкта нерухомості, не може претендувати на земельну ділянку, оскільки вона зайнята об'єктом нерухомого майна (правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 22.06.2021 у справі №200/606/18).
Статтею 125 ЗК України визначено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Частиною 1 статті 120 ЗК України визначено, що у разі набуття права власності на об'єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об'єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці (крім земель державної, комунальної власності), право власності на таку земельну ділянку одночасно переходить від відчужувача (попереднього власника) такого об'єкта до набувача такого об'єкта без зміни її цільового призначення.
У разі набуття права власності на жилий будинок (крім багатоквартирного), який розташований на землях державної або комунальної власності, що перебувають у користуванні іншої особи, та необхідності поділу земельної ділянки площа земельної ділянки, що формується, не може бути меншою, ніж максимальний розмір земельних ділянок відповідного цільового призначення, визначених статтею 121 Земельного кодексу України (крім випадків, коли формування земельної ділянки в такому розмірі є неможливим) (частина 6 статті 120 ЗК України у відповідній редакції).
Відповідно до статей 122, 123, 124 ЗК України міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.
Положення глави 15, статей 120, 125 ЗК України, статті 1212 ЦК України дають підстави вважати, що до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об'єкт, ураховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, особа яка придбала такий об'єкт стає фактичним користувачем тієї земельної ділянки, на якій такий об'єкт нерухомого майна розташований, а відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформлення прав на цю ділянку (без укладення договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними (постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №629/4628/16, від 20.11.2018 у справі №922/3412/17, від 13.02.2019 у справі №320/5877/17, постанови Верховного Суду від 14.01.2019 у справі №912/1188/17, від 21.01.2019 у справі №902/794/17, від 04.02.2019 у справі №922/3409/17, від 12.03.2019 у справі №916/2948/17, від 09.04.2019 у справі №922/652/18, від 21.05.2019 у справі №924/552/18, від 17.03.2020 у справі №922/2413/19).
Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг (заощадив) у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути такі кошти власникові земельної ділянки на підставі положень частини 1 статті 1212 ЦК України (постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №629/4628/16, від 20.09.2018 у справі №925/230/17, від 29.07.2025 у справі №910/6662/24).
З дня набуття права власності на об'єкт нерухомого майна власник цього майна стає фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, а тому саме із цієї дати у власника об'єкта нерухомого майна виникає обов'язок сплати за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташовано. При цьому, до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об'єкт, такі кошти є безпідставно збереженими (постанова Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 05.08.2022 у справі №922/2060/20, а також постанови Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №915/672/17, від 17.04.2018 у справі №922/2883/17, від 30.05.2018 у справі №908/1990/17, від 05.06.2018 у справі №920/717/17, від 20.06.2018 у справі №913/661/17, від 27.06.2018 у справі №921/613/17-г, від 05.09.2018 у справі №904/9027/17, від 04.10.2018 у справі №904/326/18, від 04.06.2019 у справі №914/1925/18, від 26.11.2019 у справі №917/92/19, від 05.08.2022 у справі №922/2060/20).
Отже, обов'язок щодо внесення плати за користування земельною ділянкою комунальної власності пов'язується саме з особою, власником нерухомого майна, розташованого на відповідній земельній ділянці, як з її фактичним користувачем.
Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад у межах їх повноважень і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад (пункт 8.3 статті 8 ПК України).
За статтею 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, зокрема, встановлення місцевих податків і зборів відповідно до Податкового кодексу України; вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин; затвердження ставок земельного податку відповідно до Податкового кодексу України.
У підпункті 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Отже, використання землі в Україні є платним, плата за землю справляється у формі орендної плати або земельного податку. Платниками орендної плати є виключно орендарі земельної ділянки, а платниками земельного податку - власники земельних ділянок та/або землекористувачі.
У статті 289 ПК України визначено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення та станом на 1 січня поточного року, що визначається за формулою: Кi = І : 100, де І - індекс споживчих цін за попередній рік.
Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель.
Згідно з інформацією, яка міститься у витязі з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 7110136400:02:040:0018 станом на 24.02.2025 становить 79 721,46 грн.
Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель і земельних ділянок за 2017-2020 роки був сталим і застосовувався із значенням 1.0, за 2021 рік для земель несільськогосподарського призначення 1,1, за 2022 рік 1,15, за 2023 рік 1,051, за 2025 рік 1,12.
Враховуючи коефіцієнти індексації, що вказані в повідомленні Держгеокадастру, нормативна грошова оцінка земельної ділянки із кадастровим номером 7110136400:02:040:0018 у 2024 році становила 71 179,88 грн (79721,46 грн / 1,12), у 2023 році 67 725,86 грн (71179,88 / 1,051), у 2022 році 58 892,05 грн (67725,86 / 1,15), у 2021 році 53 538,23 (58892,05 / 1,1), у 2020 році 53 538,23 (53538,23/1).
Пунктом 284.1 статті 284 ПК України унормовано, що Верховна Рада Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування встановлюють ставки плати за землю та пільги щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території.
У статті 288 Податкового кодексу України унормовано, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.
Відповідно до підпунктів 288.5.1, 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку, зокрема: - для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки; - для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено, - у розмірі не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області; не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.
Нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який у будь-якому разі не може бути меншим, ніж установлено положеннями підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України (аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 05.08.2022 у справі № 922/206/20).
При цьому встановлення ставки орендної плати належить до повноважень органів місцевого самоврядування, тоді як ПК України унормовано мінімальний та максимальний розмір орендної плати (3% - мінімальний, 12 % - максимальний).
Відповідно до витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 24.02.2025, нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 7110136400:02:040:0018, становить 79 721,46 грн (а.с. 22).
Рішенням Черкаської міської ради №2-1312 від 25.06.2015 затверджено Положення про встановлення плати за землю на території міста Черкаси. У розділі 9 Положення наявна таблиця, з пункту 4 якої слідує, що за земельні ділянки, яким КВЦПЗ присвоєно 03.15 ставка орендної плати за користування такими земельним ділянками становить 3% від їх нормативно-грошової оцінки (а.с. 23-25).
Рішеннями Черкаської міської ради №2-2219 від 27.06.2017 та №2-4690 від 27.06.2019 затверджено Положення про встановлення плати за землю на території міста Черкаси. У розділі 8 Положення наявна таблиця, з пункту 7 якої слідує, що за земельні ділянки яким КВЦПЗ присвоєно 03.15 (для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови) ставка орендної плати за користування такими земельними ділянками становить 9% від їх нормативно-грошової оцінки (а.с. 26-30).
Враховуючи рішення позивача, якими визначено ставку орендної плати за користування земельними ділянками, яким КВЦПЗ присвоєно 03.15 (для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови), останнім правомірно у розрахунку суми заборгованості за період 2018-2021 роки застосовано 9% від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, якою користується відповідач без правовстановлюючих документів та без здійснення оплати за таке фактичне користування.
За розрахунком позивача до стягнення з відповідача за період з 30.05.2017 до 26.02.2025 розмір заборгованості відповідача становить 39146,52 грн, а саме: за 2017 рік 950,49 грн (з урахуванням ставки орендної плати у розмірі 3%, яка встановлена рішенням Черкаської міської ради №2-1312 від 25.06.2015), за період 2018-2021 роки 19273,76 грн (4818,44 грн у рік з урахуванням ставки орендної плати у розмірі 9%, яка встановлена рішеннями Черкаської міської ради №2-2219 від 27.06.2017 та №2-4690 від 27.06.2019), за 2022 рік 5300,28 грн (з урахуванням ставки орендної плати у розмірі 9%, яка встановлена рішенням Черкаської міської ради №2-4690 від 27.06.2019), за 2023 рік 6095,33 грн (з урахуванням ставки орендної плати у розмірі 9%, яка встановлена рішенням Черкаської міської ради №2-4690 від 27.06.2019), за 2024 рік 6406,19 грн (з урахуванням ставки орендної плати у розмірі 9%, яка встановлена рішенням Черкаської міської ради №2-4690 від 27.06.2019), за період 01.01.2025-26.02.2025 1120,47 грн (з урахуванням ставки орендної плати у розмірі 9%, яка встановлена рішенням Черкаської міської ради №2-4690 від 27.06.2019).
За таких обставин, позовні вимоги документально обґрунтовані та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Тоді як суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про неправильний розрахунок позивачем суми боргу, оскільки результатом фактичного користування земельною ділянкою без оформлення прав на цю ділянку (без укладення договору оренди тощо) є недоотримання її власником доходів у виді орендної плати. При цьому саме до компетенції на позивача, як органу місцевого самоврядування, відноситься визначення ставок орендної плати за користування земельними ділянками.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Частиною 1 статті 277 ГПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд апеляційної інстанції відповідно до частини 1 статті 275 ГПК України за результатами розгляду апеляційної скарги має право: 1) залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення; 3) визнати нечинним судове рішення суду першої інстанції повністю або частково у передбачених цим Кодексом випадках і закрити провадження у справі у відповідній частині; 4) скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково; 5) скасувати судове рішення і направити справу для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю; 6) скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції; 7) у передбачених цим Кодексом випадках скасувати свою постанову (повністю або частково) і прийняти одне з рішень, зазначених у пунктах 1 - 6 частини першої цієї статті.
За встановлених у даній справі обставин в їх сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду доходить висновку, що рішення Господарського суду Черкаської області від 08.07.2025 у справі №925/397/25 підлягає скасуванню та ухвалення в цій частині нового рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Судові витрати.
Відповідно до вимог статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 74, 129, 269, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Черкаської міської ради на рішення Господарського суду Черкаської області від 08.07.2025 у справі №925/397/25 задовольнити.
2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 08.07.2025 у справі №925/397/25 скасувати в частині відмови у стягненні з Приватного підприємства «Констракт-Реаліті» безпідставно утриманих грошових коштів у сумі 25 464,02 грн та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
3. Резолютивну частину рішення Господарського суду Черкаської області від 08.07.2025 у справі №925/397/25 викласти у наступній редакції:
« 1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного підприємства «Констракт-Реалті» (вулиця Бальзака Оноре де, 12, місто Київ, 02226, ідентифікаційний код 38637829) на користь міського бюджету м. Черкаси (рахунок UA608999980314000611000023759, банк: Казначейство України (ЕАП), одержувач платежу: ГУК у Черк.обл./тг м.Черкаси, ідентифікаційний код 37930566, код бюджетної класифікації: 24062200) 39 146,52 грн (тридцять дев'ять тисяч сто сорок шість гривень 52 копійки) безпідставно збережених коштів.
3. Стягнути з Приватного підприємства «Констракт-Реалті» (вулиця Бальзака Оноре де, 12, місто Київ, 02226, ідентифікаційний код 38637829) на користь Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради (вул. Б. Вишневецького, 36, м. Черкаси, 18001, ідентифікаційний код 38715770) 3028,00 грн (три тисяч двадцять вісім гривень) судового збору».
4. Стягнути з Приватного підприємства «Констракт-Реалті» (вулиця Бальзака Оноре де, 12, місто Київ, 02226, ідентифікаційний код 38637829) на користь Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради (вул. Б. Вишневецького, 36, м. Черкаси, 18001, ідентифікаційний код 38715770) 4 542,00 грн (чотири тисячі п'ятсот сорок дві гривні) судового збору.
5. Видачу наказів на викання даної постанови доручити Господарському суду Черкаської області.
6. Матеріали справи №925/397/25 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Г.А. Кравчук
Судді Г.П. Коробенко
С.І. Буравльов