Унікальний номер справи 754/5698/25
Номер апеляційного провадження 22-ц/824/4734/2026
Головуючий у суді першої інстанції О. І. Гринчак
Суддя - доповідач у суді апеляційної інстанції Л. Д. Поливач
Постанова
Іменем України
25 лютого 2026 року місто Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
головуючого Поливач Л. Д. (суддя - доповідач),
суддів Стрижеуса А. М., Шкоріної О. І.
секретар судового засідання Комар Л. А.
сторони
позивач Комунальне підприємство виконавчого органу
Київради (Київської міської державної
адміністрації) «Київтеплоенерго»
відповідач ОСОБА_1
відповідач ОСОБА_2
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 14 жовтня 2025 року, ухвалене у складі судді О. І. Гринчак, в примішенні Деснянського районного суду м. Києва,
У квітні 2025 року Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (далі по тексту - КП «Київтеплоенерго») звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про солідарне стягнення заборгованості у розмірі 115442,40 грн, з яких:
- заборгованість за спожиті до 01.05.2018 послуги з централізованого опалення у розмірі 2115,99 грн, інфляційна складова боргу у розмірі 251,80 грн, три проценти річних у розмірі 58,61 грн;
- заборгованість за спожиті до 01.05.2018 послуги з централізованого гарячого водопостачання розмірі 564,34 грн, інфляційна складова боргу у розмірі 67,16 грн, три проценти річних у розмірі 15,63 грн;
- заборгованість за спожиті з 01.05.2018 по 31.10.2021 послуги з централізованого опалення у розмірі 23453,92 грн, інфляційна складова боргу у розмірі 2533,02 грн, три проценти річних у розмірі 649,64 грн;
- заборгованість за спожиті з 01.05.2018 по 31.10.2021 послуги централізованого постачання гарячої води у розмірі 18814,23 грн, інфляційна складова боргу у розмірі 2238,89 грн, три проценти річних у розмірі 521,13 грн;
- заборгованість за спожиті з 01.11.2021 послуги з постачання теплової енергії у розмірі 28387,52 грн, інфляційна складова боргу у розмірі 2875,16 грн, три проценти річних у розмірі 665,00 грн, пеня y розмірі 451,29 грн;
- заборгованість за спожиті з 01.11.2021 послуги з постачання гарячої води у розмірі 26289,56 грн, інфляційна складова боргу у розмірі 2526,22 грн, три проценти річних у розмірі 558,75 грн, пеня y розмірі 415,05 грн;
- заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії y розмірі 1277,79 грн;
- заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води y розмірі 665,50 грн;
- заборгованість з обслуговування вузла комерційного обліку централізованого опалення у розмірі 46,20 грн;
- заборгованість з обслуговування вузла комерційного обліку постачання гарячої води у розмірі 0,00 грн;
Позивач також просив суд стягнути з відповідачів судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 3028,00 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що з 01.05.2018 до 31.10.2021 позивач є виконавцем послуг з централізованого опалення та з централізованого постачання гарячої води (послуги з ЦО/ЦПГВ), а з 01.11.2021, у зв'язку із зміною законодавства, позивач є виконавцем послуг з постачання теплової енергії та з постачання гарячої води (послуги з ТЕ/ПГВ).
На виконання вимог законодавства, КП «Київтеплоенерго» на підставі типових договорів підготовлені та опубліковано/оприлюднено:
- договір про надання послуг з ЦО/ЦПГВ опублікований в газеті «Хрещатик» від 28.03.2018 № 34 (5085);
- на веб-сайті позивача оприлюднені типові індивідуальні договори про надання послуг з постачання теплової енергії та послуг з постачання гарячої води https://kte.kmda.gov.ua/ukladannya-dogovoru-z-kp-kyvivteploen/.
Будинок за адресою: АДРЕСА_1 в цілому під'єднаний до мереж тепло-та водопостачання. Як наслідок, квартира за зазначеною адресою під'єднана до внутрішньо-будинкової системи тепло-та водопостачання, а отже, відповідачі є споживачами послуг з ЦО/ЦПГВ, а з 01.11.2021 споживачами послуг з ТЕ/ПГВ.
Відповідачі не здійснили належним чином оплату послуг, у зв'язку з чим перед позивачем станом на 31.01.2025 утворилась заборгованість.
Окрім того, на підставі договору про відступлення права вимоги від 11.10.2018 ПАТ «Київенерго» відступило, а КП «Київтеплоенерго» набуло право вимоги до юридичних, фізичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо виконання ними грошових зобов'язань з оплати спожитих до 01.05.2018 послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання.
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 14 жовтня 2025 року позовні вимоги КП «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задоволено частково.
Стягнуто солідарно зі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь КП «Київтеплоенерго» заборгованість за надані послуги в загальному розмірі 112 368,87 грн, з яких:
- заборгованість за спожиті з 01.05.2018 по 31.10.2021 послуги з централізованого опалення у розмірі 23453,92 грн, інфляційна складова боргу у розмірі 2533,02 грн, три проценти річних у розмірі 649,64 грн;
- заборгованість за спожиті з 01.05.2018 по 31.10.2021 послуги централізованого постачання гарячої води у розмірі 18814,23 грн, інфляційна складова боргу у розмірі 2238,89 грн, три проценти річних у розмірі 521,13 грн;
- заборгованість за спожиті з 01.11.2021 послуги з постачання теплової енергії у розмірі 28387,52 грн, інфляційна складова боргу у розмірі 2875,16 грн, три проценти річних у розмірі 665,00 грн, пеня y розмірі 451,29 грн;
- заборгованість за спожиті з 01.11.2021 послуги з постачання гарячої води у розмірі 26289,56 грн, інфляційна складова боргу у розмірі 2526,22 грн, три проценти річних у розмірі 558,75 грн, пеня y розмірі 415,05 грн;
- заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії y розмірі 1277,79 грн;
- заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води y розмірі 665,50 грн;
- заборгованість з обслуговування вузла комерційного обліку централізованого опалення у розмірі 46,20 грн;
- заборгованість з обслуговування вузла комерційного обліку постачання гарячої води у розмірі 0,00 грн;
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Розстрочено виконання рішення Деснянського районного суду міста Києва від 14 жовтня 2025 року у справі № 754/5698/25 про солідарне стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь КП «Київтеплоенерго» заборгованості у загальному розмірі 112 368,87 грн, шляхом сплати щомісячних платежів до 31 числа кожного місяця протягом 1-11 місяців рівними частинами по 9 364,10 грн, а за 12 місяць - 9 363,77 грн, починаючи виконання після набрання рішенням законної сили.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь КП «Київтеплоенерго» судовий збір у сумі 1473,69 грн.
Компенсовано КП «Київтеплоенерго» сплачений судовий збір за подання позовної заяви в частині вимог до ОСОБА_2 у розмірі 1473,69 грн за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністром України.
Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою, в якій, просить скасувати рішення суду, та ухвалити нове судове рішення про відмову в позові.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначено, що рішення прийнято на підставі недостовірної інформації, а саме, на думку апелянта, судом не враховано зменшену суму боргу, з порушенням права на участь у судовому засіданні, з ігноруванням тяжкого стану здоров'я ОСОБА_2 , без дотримання принципів змагальності.
Звертає увагу апеляційного суду на ту обставину, що до матеріалів справи долучено заяву ОСОБА_2 за вих. № КЗП ГБ 1255951 від 11.07.2025, що адресована генеральному директору комунального концерну «Центр комунального сервісу». У зазначеній заяві відповідач повідомляє про виявлені розбіжності між фактичними показниками та нарахуваннями, просить здійснити перерахунок нарахувань, ініціює проведення акту звірки взаєморозрахунків.
Зауважує, що КП «Київтеплоенерго», після звернення відповідача та проведення звірки нарахувань, самостійно та офіційно зменшено суму боргового зобов'язання на 15 546, 92 грн., що підтверджується новими платіжними документами від 01.09.2025.
Так, відповідачем отримано рахунок-повідомлення КП «Київтеплоенерго» станом на 01.09.2025, у якому зафіксовано реальний стан нарахувань та проведено перерахунок по особовому рахунку № НОМЕР_1 .
Окрім того, на думку апелянта, позовні вимоги позивача за період до 01 жовтня 2021 року підлягають відхиленню як такі, що заявлені після спливу позовної давності.
Позивач КП «Київтеплоенерго» правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу не скористалось.
У судовому засіданні суду апеляційної інстанції відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , подану ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримали, просили задовольнити з викладених у ній підстав, рішення Деснянського районного суду м. Києва від 14 жовтня 2025 року скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.
Представник позивача КП «Київтеплоенерго» - Банецький Б.І. проти задоволення апеляційної скарги відповідача заперечив, рішення Деснянського районного суду м. Києва від 14 жовтня 2025 року просив залишити без змін як законне та обґрунтоване.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_1., представника КП «Київтеплоенерго» - Банецького Б.І. перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість ухваленого рішення суду в межах апеляційного оскарження, суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
У відповідності до статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно із статтею 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 367 ЦПК України апеляційний суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
ПАТ «Київенерго» з 01.07.2014 визначено обов'язковим виконавцем послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання для житлових будинків комунальної форми власності згідно з Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії» від 10.04.2014 № 1198-VІІ.
Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27.12.2017 № 1693 «Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27 вересня 2001 року, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго» КП «Київтеплоенерго» визначено підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що повернуто з володіння та користування ПАТ «Київенерго».
Розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.04.2018 №591 КП «Київтеплоенерго» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам.
11.10.2018 між ПАТ «Київенерго» та Комунальним підприємством (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» було укладено Договір № 602-18 про відступлення права вимоги (цесїї), за яким ПАТ «Київенерго» відступило право вимоги, а КП «Київтеплоенерго» набуло право вимоги до юридичних осіб, фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців щодо виконання ними грошових зобов'язань перед Кредитором з оплати спожитих до 01.05.2018 послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання станом на 01.08.2018 з урахуванням оплат, що отримані Кредитором за період з 01.08.2018 до дати укладення цього договору та коригувань платежів.
Відповідно до Додатку № 1 та Додатку № 2 до Договору цесїї позивач набув право вимоги заборгованості за спожиті до 01.05.2018 за адресою: АДРЕСА_1 .
З 01.05.2018 по 31.10.2021 надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води здійснювало КП ««Київтеплоенерго».
З 01.11.2021, у зв'язку зі зміною законодавства, КП ««Київтеплоенерго» є виконавцем послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води.
КП «Київтеплоенерго» підготовлено та опубліковано договір про надання послуг та централізованого опалення та постачання гарячої води в газеті «Хрещатик» від 28.03.2018 №34 (5085).
Також на веб-сайті КП «Київтеплоенерго» оприлюднені типові індивідуальні договори про надання послуг з постачання теплової енергії та послуг з постачання гарячої води https://kte.kmda.gov.ua/ukladannya-dogovoru-z-kp-kyyivteploen/ .
Будинок за адресою: АДРЕСА_1 в цілому під'єднаний до мереж тепло- та водопостачання.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачі зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 та є споживачами послуг, наданих позивачем.
Відповідно до наданих позивачем розрахунків заборгованості ним заявлено вимогу про стягнення заборгованості за надані послуги з 01.07.2015 по 31.01.2025.
Вирішуючи спір у даній справі, судом встановлено, що позивач належним чином виконує свої договірні зобов'язання шляхом надання послуг з централізованого опалення (з 01.11.2021 постачання теплової енергії) та централізованого постачання гарячої води (з 01.11.2021 постачання гарячої води) за адресою: АДРЕСА_1 .
Однак відповідачі не виконують зобов'язань з оплати, наданих позивачем послуг.
Оскільки відповідачі не надали доказів на спростування заборгованості у загальному розмірі 115442,40 грн, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення заборгованості в частині є обґрунтованими, оскільки щодо частини вимог позивач пропустив строк звернення до суду (позовну давність).
Отже, суд вважав, що у частині позовних вимог за період до 02 квітня 2017 року слід відмовити у звязку з пропуском позивачем позовної давності, а в частині вимог з 02 квітня 2017 року по 01 травня 2018 року борг відсутній у звязку з проведеними відповідачами оплатами у цей період, що вбачається з розрахунку позивача.
Колегія суддів з таким висновком суду погоджується та зазначає наступне.
Частиною першою статті 714 ЦК України передбачено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року № 1875-IV (у редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) та Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII (який введений в дію з 1 травня 2019 року, крім: статті 1, частини першої статті 2, статей 3-7, 9, 11, 12, частини другої статті 26, статей 27 та 29 (в частині регулювання послуги з управління багатоквартирним будинком), частини другої статті 2, частин третьої та четвертої статті 8, частин другої та третьої статті 10, статті 15, частин першої, третьої та п'ятої статті 16, статті 18, частини п'ятої статті 28, пунктів 2, 3-1, 6, підпункту 1, підпункту "б" підпункту 2, підпунктів 5 та 11 пункту 8 цього розділу, які вводяться в дію через шість місяців з дня набрання чинності цим Законом; частини третьої статті 11, абзаців першого та другого частини п'ятої статті 18, які вводяться в дію з 1 січня 2019 року).
Згідно з визначенням, наведеним у ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року № 1875-IV, комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газопостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.
За приписами ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року № 1875-IV, ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII споживач зобов'язаний, оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Відповідно до статті 19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
За правилами частини четвертої статті 319, статті 322 ЦК України власність зобов'язує; власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статей 156, 162 ЖК України власник зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги щомісячно у встановлені строки.
Відповідно до п. 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21 липня 2005 року, розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк.
Згідно з п. 37 Правил надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 липня 2019 р. № 690 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 2 лютого 2022 р. № 85), розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитих послуг є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом (граничний строк внесення плати за спожиті послуги), якщо інший порядок та строки не визначені договором.
Згідно з п. 32, 33, 35, 37 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 р. № 830 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2021 р. № 1022), плата за послугу розраховується виходячи з розміру встановленого тарифу та обсягу спожитої послуги, визначеного та розподіленого відповідно до законодавства. Плата виконавцю за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем складається з:
плати за послугу, визначеної відповідно до цих Правил та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання;
плати за абонентське обслуговування, визначеної виконавцем, розмір якої не може перевищувати граничного розміру, встановленого Кабінетом Міністрів України;
плати за технічне обслуговування та поточний ремонт внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку, що забезпечують надання відповідної послуги, що визначається окремим договором між виконавцем та співвласниками багатоквартирного будинку.
Розрахунковим періодом для оплати спожитої послуги є календарний місяць. Оплата послуги здійснюється не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом (граничний строк внесення плати за спожиту послугу), якщо інший порядок та строки не визначені договором. За бажанням споживача оплата послуг може здійснюватися шляхом внесення авансових платежів.
Споживач не звільняється від оплати послуги, отриманої ним до укладення відповідного договору. Споживач не звільняється від оплати послуги за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (на іншому об'єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII споживач має право: на неоплату вартості комунальних послуг (крім постачання теплової енергії) у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (іншому об'єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів, за умови документального підтвердження відповідно до умов договорів про надання комунальних послуг.
Відповідно до п. 11 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов'язаний інформувати управителя, виконавців комунальних послуг про зміну власника житла (іншого об'єкта нерухомого майна) та про фактичну кількість осіб, які постійно проживають у житлі споживача, у випадках та порядку, передбачених договором.
У пп. 11 п. 45 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 р. № 830, визначено, що індивідуальний споживач зобов'язаний інформувати протягом місяця виконавця про зміну власника житла (іншого об'єкта нерухомого майна) шляхом надання виконавцю витягу або інформації з Реєстру речових прав на нерухоме майно та про фактичну кількість осіб, які постійно проживають у житлі споживача, у випадках та порядку, передбачених договором.
Згідно з пп. 6 п. 48 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 р. № 830, виконавець зобов'язаний розглядати у визначений законодавством строк претензії та скарги споживачів, у визначених законом випадках - управителів і проводити відповідні перерахунки розміру плати за послугу в разі її ненадання, надання не в повному обсязі, несвоєчасно або надання послуги неналежної якості, а також в інших випадках, визначених договором.
Згідно з ч. 1, 3 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.
Споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність письмово оформленого договору з позивачем не позбавляє відповідача обов'язку оплачувати надані йому послуги (постанова Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15, постанова Великої Палати Верховного Суду у постанові від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц (провадження № 14-280цс18).
Питання щодо фактичного користування житлово-комунальними послугами входить до предмета доказування у справі та має істотне значення для правильного її вирішення (постанови Верховного Суду від 28 жовтня 2019 року у справі № 727/9295/16-ц, від 26 вересня 2018 року у справі № 750/12850/16-ц (провадження № 61-11107св18)).
Відповідно до ст. 525, ч. 1 ст. 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу. Нарахування пені починається з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку внесення плати за житлово-комунальні послуги.
Згідно з п. 1 ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав за правочином (відступлення права вимоги).
Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом (частина третя статті 512 ЦК України).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Характеристиками доказів є їх належність, достовірність, допустимість та достатність. Так, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 77 - 80 ЦПК України).
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом встановлено, що позивач належним чином виконує свої договірні зобов'язання шляхом надання послуг з централізованого опалення (з 01.11.2021 постачання теплової енергії) та централізованого постачання гарячої води (з 01.11.2021 постачання гарячої води) за адресою: АДРЕСА_1 .
Однак відповідачі не виконують зобов'язань з оплати комунальних послуг, наданих позивачем.
Щодо твердження апелянта, що ним з КП «Київтеплоенерго» проведено звірку нарахувань, що підтверджується новим платіжним документом, а отже розрахунок заборгованості за надані послуги наданий позивачем є невірним, що судом безпідставно не взято до уваги.
Апеляційний суд звертає увагу на ту обставину, що розрахунок заборгованості наведений позивачем у позовній заяві наведено за період з 01.07.2015 по 31.01.2025, а рахунок-повідомлення, на який посилається у апеляційній скарзі апелянт визначено за заборгованістю за надані житлово-комунальні послуги станом на 01.09.2025. Отже, у даному випадку не можна говорити, що сума боргу за рішенням суду не відповідає дійсному розміру заборгованості, оскільки період стягнення заборгованості заявлений позивачем у позові та період визначений у платіжному документі отриманому апелянтом відрізняються.
Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимоги позивача про стягнення заборгованості є обґрунтованими.
Щодо твердження апелянта, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуг за період з жовтня 2021 підлягають відхиленню як такі, що заявлені з пропуском строку звернення до суду, апеляційний суду звертає увагу на наступне.
Згідно із ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Статтею 257 Цивільного кодексу України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Разом з тим, Законом України від 30.03.2020 № 540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» (далі - Закон № 540-ІХ) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12 згідно із яким: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» установлено карантин на усій території України з 12.03.2020.
Дію карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211, продовжено на всій території України згідно з постановами Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 № 239, від 22.04.2020 № 291, від 04.05.2020 № 343, 20.05.2020 № 392, від 17.06.2020 № 500, від 22.07.2020 № 641, від 26.08.2020 № 760, від 13.10.2020 № 956, від 09.12.2020 № 1236, від 17.02.2021 № 104, від 21.04.2021 № 405, від 16.06.2021 № 611, від 11.08.2021 № 855, від 22.09.2021 № 981, від 15.12.2021 № 1336, від 23.02.2022 № 229, від 27.05.2022 № 630, від 19.08.2022 № 928, від 23.12.2022 № 1423.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.08.2021 № 855 «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України» до 01.10.2021 на території України подовжено дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», від 20.05.2020 № 392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» та від 22.07.2020 № 641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».
Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV- 2» з 01.07.2023 відмінено на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2. установлено карантин на усій території України з 12.03.2020.
Таким чином, починаючи з 12.03.2020 і до 01.07.2023 тривав карантин, встановлений постановами Кабінету Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19.
Отже, в силу положень Закону № 540-ІХ та встановлення і продовження карантину продовжені й строки позовної давності.
Так, якщо строк позовної давності (3 роки) у частині дебіторської/кредиторської заборгованості повинен був минути в період карантину, то він продовжується, тобто встановлена статтею 257 ЦК України загальна позовна давність тривалістю у три роки - продовжена до закінчення дії карантину.
Така ж правова позиція, викладена в Постанові Верховного суду від 13 вересня 2022 року у справі № 910/16029/21, Постанові Верховного суду від 22 вересня 2022 року у справі № 920/724/21, Постанові Верховного Суду від 07 вересня 2022 року у справі № 679/116/21.
Апеляційний суд зауважує, що у пункті 12 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-ІХ перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки пбзбвнбГдавнбсті, і всі ці строки продовжено для всіх суб'єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).
Механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності, а також корелювати із суб'єктивним фактором, а саме - обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (пп. 62, 66 рішення від 20.12.2007 у справі «Фінікарідов проти Кіпру»).
Водночас правила переривання позовної давності застосовуються судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останній є докази, що підтверджують факт такого переривання (наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.06.2018 у справі № 668/8830/15-ц).
У пункті 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону № 540-ІХ перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності, і всі ці строки продовжено для всіх суб'єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).
Отже, Законом № 540-ІХ, який набрав чинності 02 квітня 2020 року, було продовжено перебіг позовної давності для всіх суб'єктів цивільних правовідносин на час дії карантину у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).
З урахуванням пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України та часу введення в Україні карантину з 12 березня 2020 року у межах позовної давності знаходиться період з березня 2017 року.
За наведених обставин, вимоги КП «Київтеплоенерго» про стягнення з відповідачів заборгованості за надані житлово-комунальні послуги, за період з 01.04.2017 заявлені в межах позовної давності.
Колегія суддів дослідила розрахунок заборгованості, наданий позивачем та вважає, що суд дійшов вірного висновку, що борг за надані житлово-комунальні послуги слід рахувати починаючи з 01.05.2018, оскільки у період з 01.04.2017 відповідачами здійснювалися проплати, що не заперечується позивачем.
Окрім того слід звернути увагу також і на ту обставину, що судом першої інстанції взято до уваги тяжке захворювання ОСОБА_2 , суд вважав за можливе розстрочити виконання даного рішення про стягнення заборгованості шляхом сплати щомісячних платежів до 31 числа кожного місяця протягом 12 місяців рівними частинами, починаючи виконання після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
За змістом ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам матеріального та процесуального закону. Підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія не знаходить.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно встановлено усі обставини справи, правильно застосовано норми матеріального права та дотримано норми процесуального права при ухваленні рішення.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, про незаконність чи необґрунтованість рішення не свідчать, а тому відсутні підстави для їх задоволення та скасування рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст. 367, 368, 369, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, 381-384, 386, 389 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 14 жовтня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сил из дня її прийняття, осккарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повна постанова складена 13 березня 2026 року.
Судді
Л. Д. Поливач
А. М. Стрижеус
О. І. Шкоріна