Унікальний номер справи 759/5914/22
Номер апеляційного провадження 22-ц/824/4495/2026
Головуючий у суді першої інстанції Н. Д. Бабич
Суддя - доповідач у суді апеляційної інстанції Л. Д. Поливач
Постанова
Іменем України
25 лютого 2026 року місто Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
головуючого Поливач Л. Д. (суддя - доповідач),
суддів Стрижеуса А. М., Шкоріної О. І.
секретар судового засідання Комар Л. А.
сторони
позивач ОСОБА_1
відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю
«Фінансова компанія Інвест- Кредо»
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Інвест-Кредо», подані представником Ляпкало Аллою Іванівною, на ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 28 жовтня 2025 року та ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 18 листопада 2025 року, ухвалені у складі судді Н. Д. Бабич, в приміщенні Святошинського районного суду м. Києва,
Заочним рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 09 листопада 2022 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного судувід 20 травня 2024 року, позов ОСОБА_1 задоволено.
Зобов'язано ТОВ «ФК Інвест-Кредо» провести реструктуризацію заборгованості за кредитним договором від 13 грудня 2007 року №2709/1207/88-538, укладеним з ОСОБА_1 в порядку, передбаченому пунктом 7 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», встановивши за результатами проведення реструктуризації на позичальника ОСОБА_1 вичерпний перелік зобов'язань перед кредитором щодо сплати кредиту в розмірі суми боргу, що встановлена в порядку абз. 10) пункту 7 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування».
Судові рішення мотивовані тим, що зобов'язання позивачки за кредитним договором від 13 грудня 2007 року відповідають зазначеним у пункті 7 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» критеріям та підлягають реструктуризації. Відповідач не надав доказів на спростування доводів заявника щодо наявності передбачених Законом підстав для проведення реструктуризації.
Постановою Верховного Суду від 15 жовтня 2024 року касаційну скаргу ТОВ «ФК Інвест-Кредо» залишено без задоволення.
Заочне рішення Святошинського районного суду міста Києва від 09 листопада 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 20 травня 2024 року залишено без змін.
19.01.2024 до суду надійшла заява ТОВ «ФК Інвест-Кредо» про роз'яснення судового рішення.
Ухвалою Святошинського районного суду від 28.10.2025 у задоволенні заяви ТОВ «ФК Інвест-Кредо» про роз'яснення заочного рішення Святошинського районного суду м. Києва від 09.11.2022 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «ФК Інвест- Кредо» про зобов'язання провести обов'язкову реструктуризацію за кредитним договором в іноземній валюті відмовлено.
10.11.2025 ОСОБА_1 через представника подано до суду заяву про виправлення описки в судовому рішенні від 09.11.2022 та виконавчому листі, виданому в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «ФК Інвест-Кредо» про зобов'язання провести обов'язкову реструктуризацію за кредитним договором в іноземній валюті, а саме: замість помилково зазначеного в резолютивній частині заочного рішення «… в порядку абз. 10) пункту 7 розділу IV Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування», вірно зазначити «… в порядку підпункту 10) пункту 7 розділу IV Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування», тобто ОСОБА_1 фактично просила суд виправити вислів «абз.» на слово «підпункту».
Ухвалою Святошинського районного суду від 18.11.2025 заяву позивача про виправлення описки в судовому рішенні від 09.11.2022 та виконавчому листі виданому в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «ФК Інвест-Кредо» про зобов'язання провести обов'язкову реструктуризацію за кредитним договором в іноземній валюті, задоволено.
Виправлено описку в резолютивній частині рішення Святошинського районного суду м.Києва від 09.11.2022 року, постановленого за результатами розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «ФК Інвест-Кредо» про зобов'язання провести обов'язкову реструктуризацію за кредитним договором в іноземній валюті, читати замість помилково зазначеного «… в порядку абз. 10) пункту 7 розділу IV Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування», вірно зазначити «в розмірі суми боргу, що встановлена в порядку підпункту 10) пункту 7 розділу IV Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування». Тобто суд виправи у резолютивній частині заочного рішення вислів «абз.» на слово «підпункту».
Внесено виправлення у виконавчий лист Святошинського районного суду м. Києва виданий 05.09.2023 року у справі №759/5914/22 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «ФК Інвест-Кредо» про зобов'язання провести обов'язкову реструктуризацію за кредитним договором в іноземній валюті замість помилково зазначеного «… в порядку абз. 10) пункту 7 розділу IV Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування», вірно зазначити «в розмірі суми боргу, що встановлена в порядку підпункту 10) пункту 7 розділу IV Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування».
Не погоджуючись з ухвалами Святошинського районного суду м. Києва від 28.10.2025 та від 18.11.2025 ТОВ «ФК Інвест-Кредо», через представника Ляпкало А.І. подано апеляційні скарги.
В огрунтування доводів апеляційної скарги на ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 28.10.2025 апелянт зазначає, що відповідно до заочного рішення Святошинського районного суду м. Києва від 09.11.2022 відповідача було зобов'язано провести реструктуризацію заборгованості за кредитним договором № 2709/1207/88-538 від 13.12.2007, укладеним з ОСОБА_1 в порядку, передбаченому пунктом 7 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», встановивши за результатами проведення реструктуризації на позичальника ОСОБА_1 вичерпний перелік зобов'язань перед кредитором щодо сплати кредиту в розмірі суми боргу, що встановлена в порядку абз. 10) пункту 7 розділу IVПрикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування».
Однак, апелянт зауважує, що пункт 7 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» не містить абзацу 10.
Таким чином, на думку Товариства, рішення суду не відповідає критеріям чіткості, зрозумілості та однозначності, а відтак створює невизначеність для відповідача, яким чином виконувати рішення суду, щоб воно вважалося виконаним та прийнятим виконавцем та стягувачем. Таке судове рішення, на думку апелянта, потребує роз'яснень суду, що ухвалив таке судове рішення.
Щодо ухвали Святошинського районного суду м. Києва від 18.11.2025 про виправлення описки в заочному рішенні Святошинському районо суду м. Києва від 09.11.2022 заявник заначає, що у заочному рішенні описка відсутня, адже позовна заява ОСОБА_1 про захист прав споживачів про зобов'язання провести обов'язкову реструктуризацію за кредитним договром в іноземній валюті від 20.05.2022 містить вимогу про зобов'язання відповідача провести реструктуризацію заборгованості, встановивши вичерпний перелік підстав зобов'язань перед кредитором щодо сплати кредиту в розмірі суми боргу, що встановлена в порядку абз. 10) пункту 7 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», а не в порядку підпункту 10) пункту 7 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування».
Разом з тим, матеріали справи не містять доказів, що позивачка подавала уточнену позовну заяву, позовну заяву у новій редакції, заяву про зміну предмета або підстав позову у справі № 759/5914/22.
Апелянт зауважує, що виправивши описку в заочному рішенні Святошинського районного суду м. Києва від 09.11.2022 суд змінив зміст резолютивної частини заочного рішення суду, що є недопустимим.
23.02.2026 ОСОБА_1 через представника подано до суду додаткові пояснення у справі.
Представник ТОВ «ФК Інвест-Кредо» в судове засідання апеляційної інстанції не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи Товариство повідомлено належним чином, будь-яких заяв від відповідача до суду апеляційної інстанції не надходило.
У судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Дмитрашко Д.В. проти доводів апеляційних скарг ТОВ «ФК Інвест-Кредо» заперечив, ухвали Святошинського районного суду м. Києва від 28 жовтня 2025 року та від 18 листопада 2025 року просив залишити без змін як законні та обґрунтовані.
Враховуючи те, що відповідач ТОВ «ФК Інвест-Кредо» повідомлений ро розгляд справи апеляційним судом належним чином, беручи до уваги ч. 2 ст. 372 ЦПК, відповідно до якої неявка сторін, або інших учасників справи належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, суд вважав за можливе розглянути дану справу за відсутності відповідача.
Право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях. Сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також, справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 - адвоката Димитрашко Д.В. перевіривши доводи апеляційних скарг, законність та обґрунтованість судових рішень в межах апеляційного оскарження, суд апеляційної інстанії дійшов висновку, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.
У відповідності до статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно із статтею 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 367 ЦПК України апеляційний суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Судом встановлено, заочним рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 09 листопада 2022 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 20 травня 2024 року, позов ОСОБА_1 задоволено.
Зобов'язано ТОВ «ФК Інвест-Кредо» провести реструктуризацію заборгованості за кредитним договором від 13 грудня 2007 року №2709/1207/88-538, укладеним з ОСОБА_1 в порядку, передбаченому пунктом 7 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», встановивши за результатами проведення реструктуризації на позичальника ОСОБА_1 вичерпний перелік зобов'язань перед кредитором щодо сплати кредиту в розмірі суми боргу, що встановлена в порядку абз. 10) пункту 7 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування».
Частинами 1 та 2 ст. 271 ЦПК Українивизначено, що за заявою учасників справи, державного виконавця, приватного виконавця суд роз'яснює судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення. Подання заяви про роз'яснення судового рішення допускається, якщо судове рішення ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред'явлене до примусового виконання.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 21 постанови від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», що відповідно до статті 221 ЦПК роз'яснення рішення суду, а не ухвали, можливе тоді, коли воно не містить недоліків, що можуть бути усунені лише ухваленням додаткового рішення, а є незрозумілим, що ускладнює його реалізацію. Зазначене питання розглядається судом, що ухвалив рішення, і в ухвалі суд викладає більш повно та ясно ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін у суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду. Роз'яснення рішення не допускається, якщо воно виконане або закінчився установлений законом строк, протягом якого рішення може бути пред'явлене до виконання.
Суд може відмовити у роз'ясненні рішення, якщо воно не припускає різного тлумачення, незрозумілість рішення зумовлена неуважністю прочитання тексту рішення, правовою безграмотністю, або у випадку, коли судове рішення не підлягає роз'ясненню.
Якщо фактично порушено питання про зміну рішення або внесення в нього нових даних, у тому числі й роз'яснення мотивів ухваленого рішення, суд ухвалою відмовляє в роз'ясненні рішення.
Таким чином, виходячи із системного тлумачення положень чинного законодавства, рішення суду може бути роз'яснено у разі, якщо без такого роз'яснення його важко виконати, оскільки існує значна ймовірність неправильного його виконання внаслідок неясності резолютивної частини рішення.
Тобто, роз'яснення рішення суду це засіб виправлення недоліків судового акта, який полягає в усуненні неясності судового акта і викладенні рішення суду у більш ясній і зрозумілій формі.
Отже, за змістом ст. 271 ЦПК України та з урахуванням наведених роз'яснень, які містяться в зазначеній постанові Пленуму Верховного Суду України, роз'яснення рішення - це більш повний, ясний, зрозумілий виклад тих пунктів рішення, які підлягають виконанню та розуміння яких викликає труднощі.
В ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2019 року в справі № 904/2526/18, провадження№ 12-272гс18, зазначено, що роз'яснення судового рішення це засіб виправлення недоліків судового акта, який полягає в усуненні неясності судового документа. Тобто йдеться про викладення судового рішення у більшій і зрозумілій формі. Необхідність такого розяснення випливає з обставин неоднозначного розумінння рішення суду з метою його виконання. Здійснюючи роз'яснення судового рішення, суд викладає більш повно і зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін до рішення по суті і не торкаючись тих питань, які не були предметом судового розгляду. Якщо фактично порушуються питання про зміну рішення, або про внесення до нього нових даних, або про роз'яснення мотивів прийняття рішення, або фактично про встановлення чи зміну способу і порядку виконання рішення, суд відмовляє в роз'ясненні рішення. Частиною другою статті 245 ГПК України встановлено, що подання заяви про роз'яснення судового рішення допускається, якщо судове рішення ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред'явлене до примусового виконання. Із зазначеної норми вбачається, що роз'ясненню підлягають не всі судові рішення, а лише ті, які підлягають виконанню, порядок здійснення якого визначено Законом України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження».
ТОВ «ФК Інвест-Кредо» звернувшись до суду з заявою про роз'яснення заочного рішення Святошинського районного суду м. Києва від 09.11.2022 зазначив, що рішення суду не відповідає критеріям чіткості, зрозумілості та однозначності, а відтак створює невизначеність для відповідача.
Відмовляючи у задоволенні заяви відповідача, судом зазначено, що воно є повним, чітким та зрозумілим та не потребує роз'яснення.
З таким твердженням суду погоджується і суд апеляційної інстанції.
Так, на думку колегії суддів заявлена відповідачем вимога про роз'яснення заочного рішення суду не стосується неточностей формулювань, не доводить неясність судового акту, а так само неможливість чи утруднення розуміння висловлених судом висновків. Адже викладені відповідачем у заяві питання фактично полягають не у наданні роз'яснення, що стосується змісту прийнятого рішення судом, а зводяться до необхідності надання консультацій і роз'яснень з правових питань щодо порядку виконання рішення, що не може бути підставою для роз'яснення рішення.
Зважаючи на наведене, апеляційний суд зауважує, що апелянтом не було доведено, що резолютивна частина заочного рішення Святошинського районного суду м. Києва від 09.11.2022 є нечіткою, незрозумілою, а викладені в апеляційній скарзі доводи зводяться до необхідності роз'яснення кредитору порядку виконання рішення, а не його змісту.
Отже, судом першої інстанції правомірно відмовлено у задоволенні заяви про роз'яснення заочного рішення Святошинського районного суду м. Києва від 09.11.2022.
Щодо доводів апеляційної скарги ТОВ «ФК Інвест-Кредо» про необхідність скасування ухвали Святошинського районного суду м. Києва від 18.11.2025 якою задоволено заяву ОСОБА_1 про виправлення описки в заочному рішенні Святошинського районного суду м. Києва від 09.11.2022 слід зазначити наступне.
Згідно із частиною першою статті 269 ЦПК України суд може з власної ініціативи або за заявою учасників справи виправити допущені в рішенні чи ухвалі описки чи арифметичні помилки.
Описка - це зроблена судом механічна (мимовільна, випадкова) граматична помилка в рішенні, яка допущена під час його письмово-вербального викладу (помилка у правописі, у розділових знаках тощо). Виправленню підлягають лише ті описки, які мають істотний характер. До таких належать написання прізвищ та імен, адрес, зазначення дат та строків тощо. Не є описками граматичні помилки, які не спотворюють текст судового рішення та не призводять до його неправильного сприйняття: неправильне розташування розділових знаків, неправильні відмінкові форми слів, застосування русизмів і діалектизмів тощо.
Вирішуючи питання про виправлення описок чи арифметичних помилок, допущених у судовому рішенні (рішенні або ухвалі), суд не має права змінювати зміст судового рішення, він лише усуває такі неточності, які впливають на можливість реалізації судового рішення чи його правосудність. Проте якщо неправильне визначення стягнутої суми було наслідком, наприклад, застосування закону, який не підлягав застосуванню, підстав для виправлення арифметичних помилок немає (пункт 19 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі»).
Описки це помилки, зумовлені неправильним написанням слів. Виправленню підлягають лише ті описки, які мають істотний характер. До таких належить написання прізвищ та імен, адрес, найменувань спірного майна, зазначення дат та строків (постанова Верховного Суду від 14 січня 2019 року у справі № 369/8367/16-ц, провадження № 61-10808св18).
Виходячи з правової позиції Верховного Суду України (ухвала Верховного Суду України від 22 лютого 2017 рок у справі № 6-788цс16), суд може виправити лише ті описки або арифметичні помилки, яких він сам припустився.
Так, у поданій апеляційній скарзі скаржник посилається на ту обставину, що суд, виправивши в резолютивній частині зазначення «абз.» на «підпункт» при цьому змінив зміст рішення.
На таке твердження апелянта, колегія суддів зазначає наступне.
Як вбачається з мотивувалтної частині заочного рішення Святошинського районного суду м. Києва від 09.11.2022 в мотивувальній частині рішення було визначено наступні обставини:
Відбулось відступлення права вимоги за кредитним договором №2709/1207/88-538 від 13 грудня 2007 року. (25.05.2012 р. між ВАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір про відступлення прав вимоги відповідно до якого новим кредитором за кредитним договором №2709/1207/88-538 та іпотечним договором №2709/1207/88-538-Z-1 є ПАТ «Дельта Банк». 27.07.2020 р. між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Фінансова Компанія «Інвест Кредо» було укладено договір про відступлення прав вимоги, відповідно до якого новим кредитором за кредитним договором №2709/1207/88-538 та іпотечним договором №2709/1207/88-538-Z-1 є ТОВ «Фінансова Компанія «Інвест- Кредо»).
У ТОВ «ФК «Інвест-Кредо» відсутня історія платежів за кредитним договором №2709/1207/88-538 від 13.12.2007 р. ( ТОВ «ФК Інвест-Кредо» не було надано на вимогу позивача детальну виписку платежів по кредиту).
Так відповідно пп. 10 п. 7 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» якщо станом на день проведення реструктуризації наявні одночасно такі умови:
у договорі, зобов'язання за яким підлягають реструктуризації відповідно до цього пункту, здійснено заміну кредитора внаслідок відступлення права вимоги;
поточний кредитор з причини ненадання йому кредитодавцем, наступними кредиторами, до яких переходили права кредитодавця, всієї інформації про історію здійснення платежів, у тому числі інформації про дату здійснення кожного платежу, суму кожного здійсненого платежу, інформації про призначення кожного здійсненого платежу, суму наявної простроченої заборгованості станом на 1 січня 2014 року за кожним видом наявного грошового зобов'язання, не здійснив протягом 60 днів з дня проведення реструктуризації передбачені підпунктом 9 цього пункту обчислення та/або обчислення наявної станом на 1 січня 2014 року простроченої заборгованості (окремо за кожним видом грошового зобов'язання та окремо за простроченими платежами, строк сплати яких відповідно до договору спливає після 1 січня 2014 року, але які кредитор вимагав повернути достроково у зв'язку з простроченням позичальником платежів);
сукупна сума усіх передбачених договором грошових зобов'язань (а саме, непогашених на момент відступлення грошових зобов'язань із сплати кредиту та зобов'язань із сплати процентів за користування кредитом), право вимоги за яким відступлено, перевищує розмір плати, сплаченої поточним кредитором за відступлення такого права вимоги, то передбачені підпунктом 9 цього пункту обчислення не здійснюються.
Тобто мотивувальною частиною рішення було встановлено наявність умов, передбачених пп. 10 п. 7 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування». Пункт 7 розділу IV«Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» не містить 10 абзацу.
Отже, слід дійти висновку, що судом першої інстанції у рішенні від 09.11.2022 було встановлено не тільки обов'язок ТОВ «ФК Інвест-Кредо» на проведення реструктуризації заборгованості за кредитним договором №2709/1207/88-538 від 13.12.2007, а і умови для встановлення за результатами проведення реструктуризації на позичальника ОСОБА_1 вичерпний перелік зобов'язань перед кредитором сплати кредиту в розмірі суми боргу, що обрахована в порядку пп. 10) пункту 7 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування».
Зазначення «абз. 10) пункту 7 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» замість правильного «підпункт 10) пункту 7 ...» є опискою, допущеною судом в рішенні, і її виправлення жодних чином не впливає на загальну суть рішення, на зміст обов'язків, які були покладені на кредитора.
Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду у справі № 990/162/23 від 28.11.2024, опискою необхідно вважати помилку, що порушує правила граматики, синтаксису, пунктуації, нумерації, що мають вплив на зміст судового рішення та його виконання. Виправленню підлягають лише ті описки, які мають істотний характер. До таких належать написання прізвищ та імен, адрес, зазначення дат та строків тощо».
Відповідно до ст. 33 Закону України «Про правотворчу діяльність» структурні елементи нормативно-правового акта, передбачені пунктами 3 і 4 частини другої, частиною третьою та пунктом 3 частини сьомої статті 32 цього Закону, повинні мати коротку та чітко сформульовану назву, що відображає їх зміст.
Нумерація книг, частин, розділів, глав і статей є наскрізною та не змінюється при подальшому внесенні змін до нормативно-правового акта. Нумерація структурних елементів нормативно-правового акта має забезпечувати логічну побудову, а також чіткість і зрозумілість структури нормативно-правового акта.
Допущена в заочному рішенні Святошинського районного суду м. Києва від 09.11.2022 р. помилка в зазначенні структурного елементу пункту 7 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» підлягала виправленню, у зв'язку із чим позивачкою було подано відповідну заяву, яку судом першої інстанції було задоволено.
За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано виправив допущену описку (помилку) у своєму рішенні відповідно до вимог статті 269 ЦПК України, а тому підстав для скасування ухвали суду першої інстанції колегія суддів не вбачає.
Враховуючи вищевикладене, доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, ухвала суду першої інстанції про виправлення описки у судовому рішенні постановлена відповідно до вимог матеріального та процесуального законодавства і обґрунтовані підстави для її скасування відсутні.
Відповідно до статті 375 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
У такому разі розподіл судових витрат у вигляді сплаченого відповідачем судового збору за подання апеляційних скарг не проводиться згідно зі статтями 141, 382 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384, 389 ЦПК України,
Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Інвест-Кредо», подані представником Ляпкало Аллою Іванівною, залишити без задоволення.
Ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 28 жовтня 2025 року та ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 18 листопада 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повна постанова складена 13 березня 2026 року.
Судді
Л. Д. Поливач
А. М. Стрижеус
О. І. Шкоріна