18 лютого 2026 року
справа № 757/4820/25-ц
провадження № 22-ц/824/1298/2026
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача: Музичко С.Г.,
суддів: Болотова Є.В., Сушко Л.П.
при секретарі: Яхно П.А.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідачі: Печерський відділ Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (Київ), Акціонерне товариство «Універсал Банк»
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 19 травня 2025 року, постановлене під головуванням судді Ільєвої Т.Г. за позовом ОСОБА_1 до Печерського відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (Київ), Акціонерного товариства «Універсал Банк» про зняття арешту з нерухомого майна,-
У січні 2025 позивач звернулась до суду з даним позовом до до Печерського відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (Київ), Акціонерного товариства «Універсал Банк» про зняття арешту з нерухомого майна.
Позов обґрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 16.05.2022 року. За життя ОСОБА_3 не складав заповіт, єдиним спадкоємцем є його донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , від імені якої діє її мати ОСОБА_1 .
Під час вступу у спадщину стало відомо про те, що на все нерухоме майно ОСОБА_3 накладено арешт, на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його віджуження Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві по ВП № НОМЕР_4 від 09.09.2013. Зазначене обтяження було накладено у виконавчому провадженні щодо примусового виконання судового наказу № 2- н-100/10 виданого 30.04.2010 року Печерським районним судом міста Києва по стягненню з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Універсал Банк» 17 365,50 грн.
Отже, ОСОБА_4 є єдиним спадкоємцем померлого ОСОБА_3 , та, у зв'язку із накладенням арешту на майно померлого вона не має змоги оформити право власності на успадковане майно, оскільки все це майно перебуває під арештом. При цьому, із-за наявного арешту і обмежень щодо спадкового майна, ОСОБА_4 не може повноцінно користуватися і розпоряджатися ним, бо воно знаходиться під арештом, але витрати на його утримання зростають з кожним місяцем, оскільки треба сплачувати комунальні платежі, нести витрати на його підтримку і утримання.
Таким чином, позивач просить суд зняти арешт нерухомого майна (номер запису про обтяження 2700834 (спеціальний розділ), накладений відповідно до постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер ВП № НОМЕР_4, виданої Печерського відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 09.09.2013 року; зареєстровано 27.11.2012 14:45:47 за № 13300320 реєстратором: Державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України . Вид обтяження: арешт нерухомого майна. Відомості про суб'єктів обтяження: Особа, майно/права, якої обтяжуються: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 . Орган державної влади: Обтяжувач: Відділ державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві, код ЄДРПОУ: 34979022, країна реєстрації: Україна. Опис предмету обтяження: все нерухоме майно.
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 19 травня 2025 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, постановити нове рішення про задоволення позову.
Вимоги обґрунтовані тим, що суд першої інстанції прийшов до висновку про не переконливість доводів позивача, так як матеріали справи належним чином необґрунтовані, оскільки арешт, накладений ще у 2013 році, а позивач звернулась до суду у січні 2025 році, що, на думку суду, ставить під сумнів незнання останньої про виконавче провадження, так як накладення арешту на все майно ОСОБА_3 свідчить про наявність у нього на момент накладення арешту певних зобов'язань - але таке твердження суду першої інстанції на думку позивача є хибним так як в матеріалах справи є копія свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 видане 30 грудня 2015 року відповідно до якого позивач зареєструвала шлюб з загиблим спадкодавцем ОСОБА_3 лише 30.12.2015 року, що свідчить про необізнаність саме її про наявність накладеного арешту у 2013 році. Таке твердження суду першої інстанції обмежує позивача у праві розпорядженя майном без достатніх підстав порушує принцип непорушності права власності відповідно до ст.ст. 319, 321, 391 ЦК України. Тим самим суд першої інстанції проігнорував факт, що виконавчий документ втатив силу згідно зі строками зберігання.
Ще однією з підстав не задоволення позовних вимог суд першої інстанції зазначає, що позивач, звертаючись до суду не надала актуального витягу про право власності та перелік майна, на яке накладено арешт. Але в інформаційній довідці №401329353 від 29.10.2024 року яка наявна в матеріалах справи є опис предмета обтяження: все нерухоме майно.
На даний час наявність обтяження у вигляді арешту майна перешкоджає позивачу оформити спадщину після смерті чоловіка ОСОБА_3 та отримати свідоцтво про право на спадщину.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явилися, про місце, дату та час розгляду справи повідомлялися належним чином.
Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що арешт, накладений ще у 2013 році, а позивач звернулась до суду у січні 2025 році, що, на думку суду, ставить під сумнів незнання останньої про виконавче провадження, так як накладення арешту на все майно ОСОБА_3 свідчить про наявність у нього на момент накладення арешту певних зобов'язань.
Інформація, яку було встановлено в ході розгляду справи, стосовно повернення виконавчого документа в рамках якого постановою було накладено арешт, підтверджує наявність виконавчого провадження відносно ОСОБА_3 , однак не вказує на момент розгляду про відсутність зобов'язань в останнього.
Також, позивач, звертаючись до суду не надала актуального витягу про право власності та перелік майна, на яке накладено арешт.
Колегія суддів погоджується з висновком суду з огляду на наступне.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 16.05.2022 року.
Позивач вказує, що за життя ОСОБА_3 не складав заповіт, єдиним спадкоємцем є його донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , від імені якої діє її мати ОСОБА_1 .
Так, в передбачений законом шестимісячний термін ОСОБА_1 звернулася в інтересах малолітньої ОСОБА_4 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Науменко Марини Геннадіївни для оформлення спадщини.
Разом з цим, під час вступу у спадщину стало відомо про те, що на все нерухоме майно ОСОБА_3 накладено арешт, на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві по ВП № НОМЕР_4 від 09.09.2013.
Зазначене обтяження було накладено у виконавчому провадженні щодо примусового виконання судового наказу № 2- н-100/10, виданого 30.04.2010 року Печерським районним судом міста Києва по стягненню з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Універсал Банк» 17 365,50 грн.
В зв'язку з цим, нотаріусом було відмовлено позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на майно, що належало спадкодавцю і роз'яснено можливість звернутися з позовом до суду про скасування арешту і зняття заборон на відчуження рухомого і нерухомого майна та виключення ОСОБА_3 з Єдиного реєстру боржників.
Так, згідно відповіді Печерського ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) про зняття арешту з майна ОСОБА_3 повідомлено, що перевіркою АСВП встановленого на виконанні у відділі перебувало виконавче провадження № НОМЕР_4 із примусового виконання ухвали №2-н-100/10 від 30.04.2010 року, що видав Печерський районний суд міста Києва про стягнення з ОСОБА_5 на користь ПАТ «Універсал Банк» загальну суму заборгованості у розмірі 17 365,50 грн. 06.09.2013 року державним виконавцем керуючись вимогами Закону України «Про виконавче провадження» прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження.
09.09.2013 року державним виконавцем прийнято постанову про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження.
31.12.2013 року державним виконавцем відповідно до вимог п.2 ч.1 ст. 47 Закону України «Про виконавчу провадження» (у редакції, яка діяла на той час) прийнято постанову про повернення виконавчого документу стягувачу.
Відтак, станом на 05.11.2024 рік вказаний виконавчий документ, на виконанні у відділі не перебуває. Надати додаткову інформацію в рамках виконавчого провадження не вбачається за можливе, оскільки виконавче провадження знищено на підставі пункту 9.9 Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 25.12.2008 № 2274/5 строк зберігання завершених виконавчих проваджень, переданих на зберігання, становить три роки, крім виконавчих проваджень, завершених за постановами про накладання адміністративного стягнення, строк зберігання яких становить один рік.
Також, позивач вказує, що звернувшись до АТ «Універсал Банк», ОСОБА_1 отримала відповідь, що, згідно з п.11 ч.1 ст. 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність», інформація щодо юридичних та фізичних осіб, яка містить банківську таємницю, розкривається банками державним нотаріальним конторам, приватним нотаріусам, посадовим особам органів місцевого самоврядування, уповноваженим на вчинення нотаріальних дій.
Згідно з інформаційною довідкою №401329353 від 29.10.2024 року, вбачається, що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень міститься актуальна інформація про державну реєстрацію обтяження, номер запису про обтяження: 2700834, дата та час державної реєстрації: 30.09.2013 року 15:24:33, у вигляді арешту нерухомого майна. Підставою внесення запису є рішення про державну реєстрацію прав та іх обтяжень, індексний номер: 6362862 від 30.09.2013, відомості по суб'єкт обтяження: Відділ державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві, код ЄДРПОУ: 34979022. Опис предмета обтяження: все нерухоме майно.
Таким чином, у зв'язку із накладенням арешту на майно померлого, позивач не має змоги оформити право власності на успадковане майно, оскільки все це майно перебуває під арештом.
Відповідно до частини 4, статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» арешт знімається за наступних підстав:
1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;
2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;
3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;
4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;
5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;
6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;
7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;
8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову;
9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону.
Також п.5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
09.09.2013 року державним виконавцем прийнято постанову про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження.
31.12.2013 року державним виконавцем відповідно до вимог п.2 ч.1 ст. 47 Закону України «Про виконавчу провадження» (у редакції, яка діяла на той час) прийнято постанову про повернення виконавчого документу стягувачу.
Відтак, станом на 05.11.2024 рік вказаний виконавчий документ, на виконанні у відділі не перебуває. Надати додаткову інформацію в рамках виконавчого провадження не вбачається за можливе, оскільки виконавче провадження знищено на підставі пункту 9.9 Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 25.12.2008 № 2274/5 строк зберігання завершених виконавчих проваджень, переданих на зберігання, становить три роки, крім виконавчих проваджень, завершених за постановами про накладання адміністративного стягнення, строк зберігання яких становить один рік.
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 47 Закону України «Про виконавчу провадження» (у редакції, яка діяла на той час) виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
У постанові Верховного Суду від 12 серпня 2020 року у справі № 569/17603/18 зазначено наступне. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними. Повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» не є підставою для зняття арешту з майна, оскільки відповідно до частини третьої статті 37 зазначеного Закону арешт з майна знімається у разі повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої статті 37 цього Закону. Розширеному тлумаченню такі підстави не підлягають. Такий механізм запроваджено законодавцем з метою захисту прав стягувачів, оскільки відповідно до частини п'ятої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.
У постанові від 06 березня 2019 року у справі № 263/1468/17 Верховний Суд також зазначив, що суди попередніх інстанцій на підставі належним чином оцінених доказів дійшли правильного висновку про те, що у зв'язку з відсутністю майна у боржника державний виконавець виніс постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, але законодавством не передбачено право державного виконавця на зняття арешту у разі повернення виконавчого документа стягувачу з цих підстав, який має право повторно звернутися із заявою про примусове виконання рішення суду, яке не виконано і боржником за яким є саме заявник у цій справі.
Оскільки постановою державного виконавця від 31.12.2013 рокуповернуто виконавчий документ стягувачу у зв'язку з відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернуто стягнення, підстав для зняття арешту з майна боржника в силу вимог частини третьої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» немає.
Положеннями ч. 1 ст. 375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку, що судом першої інстанції повно з'ясовані обставини справи, оцінені надані сторонами докази, правильно застосовані норми матеріального права та не допущено порушень норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення спору по суті, тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Печерського районного суду міста Києва від 19 травня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст складено 13 березня 2026 року.
Суддя-доповідач
Судді