18 лютого 2026 року
справа № 376/3819/24
провадження № 22-ц/824/2181/2026
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача: Музичко С.Г.,
суддів: Болотова Є.В., Сушко Л.П.
при секретарі: Яхно П.А.
учасники справи:
скаржник - ОСОБА_1
третя особа - приватний виконавець виконавчого округу Київської області Олійник Олег Іванович
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Сквирського районного суду Київської області від 11 серпня 2025 року, постановлену під головуванням судді Ловінської С.С., у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу Київської області Олійника Олега Івановича щодо винесення постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, скасування постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у виконавчому провадженні № НОМЕР_2, -
У липні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою про визнання протиправною бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Київської області - Олійника Олега Івановича щодо нескасування арешту його заробітної плати, яка надходить на банківський рахунок НОМЕР_1 , відкритий в АТ КБ «ПриватБанк» та зобов'язати приватного виконавця виконавчого округу Київської області Олійника Олега Івановича скасувати арешт грошових коштів, які є його заробітною платою та надходять на банківський рахунок: НОМЕР_1 , відкритий в АТ КБ «ПриватБанк».
На обґрунтування скарги зазначив, що 27.06.2025 приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Олійником Олегом Івановичем відкрито виконавче провадження № НОМЕР_3 з виконання виконавчого листа № 376/3819/24, виданого Сквирським районним судом Київської області про стягнення з нього на користь ТОВ «Юніт Капітал» 6 695,00 грн боргу. 27.06.2025 виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника. Вказаною постановою накладено арешт на кошти заробітної плати, яка зараховується на рахунок НОМЕР_1 , який відкритий в АТ КБ «ПривавтБанк», що підтверджується довідкою з банку. Вказує, що 01.07.2025 він звернувся з письмовою заявою до виконавця про зняття арешту з коштів заробітної плати та надав довідку з АТ КБ «ПривавтБанк». 03.07.2025 виконавець надав відповідь за вих. № 8846 зазначивши, що підстав для зняття арешту не має, оскільки від нього, банку або небанківських надавачів платіжних послуг підтверджуючих документів про заборону звернення стягнення з його рахунку не надходило.
Ухвалою Сквирського районного суду Київської області від 11 серпня 2025 року в задоволенні скарги відмовлено.
Не погоджуючись із ухвалою суду ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу суду скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Вимоги обґрунтовані тим, що, Закон України «Про виконавче провадження» у статті 70 прямо передбачає обмеження розміру відрахувань із заробітної плати. Повне блокування зарплатного рахунку суперечить не тільки закону, але й статті 43 Конституції України, яка гарантує право на своєчасне отримання винагороди за працю. Відповідно до статті 59 зазначеного закону, виконавець зобов'язаний зняти арешт, якщо є підтвердження, що кошти не підлягають стягненню. Таким підтвердженням у справі була довідка банку, яка однозначно вказувала на те, що рахунок використовується виключно для отримання заробітної плати.
Учасники справи в судове засідання не з'явилися, про місце, дату та час розгляду справи повідомлялися належним чином.
Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи в задоволенні скарги, суд першої інстанції виходив з того, що 24.07.2025 приватним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п.9 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження», якою припинено чинність арешту грошових коштів, що зберігаються на рахунках боржника, відкритих в банківських установах.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Судом встановлено, що на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Київської області Олійника Олега Івановича перебуває виконавче провадження № НОМЕР_3 з примусового виконання виконавчого листа № 376/3819/24, виданого Сквирським районним судом Київської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» заборгованість за кредитним договором у розмірі 6695,00 грн. 27.06.2025 виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника. 24.07.2025 приватним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п.9 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження», якою припинено чинність арешту грошових коштів, що зберігаються на рахунках боржника, відкритих в банківських установах.
Стаття 6 Конституції України визначає, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Метою виконавчого провадження є примусове виконання судових рішень
Законом передбачені порядок та підстави оскарження сторонами виконавчого провадження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення.
Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом ( ч. 1 ст. 74 ЗУ «Про виконавче провадження»).
Згідно ст. 4471 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
За результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.
Відповідно до ч. 2,3 ст. 451 ЦПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд скасовує оскаржувані рішення та визнає оскаржувані дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Таким чином, приватний виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб в порядку, які встановлені виконавчим документом і ЗУ «Про виконавче провадження».
Положеннями ч. 1 ст. 18 ЦПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Згідно з ст. 1 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 18 зазначеного вище Закону, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, на електронні гроші, які зберігаються на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.
Ст. 56 Закону передбачено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.
Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.
Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.
Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення.
Абзацом 2 ч. 2 ст. 48 ЗУ «Про виконавче провадження» забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, кошти на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, кошти на електронних рахунках платників акцизного податку, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України "Про електроенергетику", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України "Про теплопостачання", статті 18-1 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до пункту 1 частини другої статті 8 Закону України "Про компенсацію за пошкодження та знищення окремих категорій об'єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, та Державний реєстр майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України", на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "Про впорядкування питань, пов'язаних із забезпеченням ядерної безпеки", на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 52 Закону, не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов'язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.
Згідно з абз. 2 ч. 2 ст. 59 Закону, виконавець зобов'язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника та/або з електронних грошей, які знаходяться на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку, небанківських надавачів платіжних послуг документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктами 10, 15 частини першої статті 34 цього Закону.
Пункт 1 ч. 4 ст. 59 ЗУ «Про виконавче провадження» передбачає, що підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.
З наведених норм права вбачається, що судове рішення є обов'язковим до виконання. У разі невиконання боржником рішення суду добровільно, державний або приватний виконавець здійснює його примусове виконання. Під час вчинення виконавчих дій виконавець має право накладати арешт на кошти боржника, що містяться на його рахунках у банківських установах. При цьому ст. 48 Закону встановлює невичерпний перелік рахунків, на кошти на яких накладати арешт заборонено, зазначаючи, що законом можуть бути визначені й інші кошти на рахунках боржника, звернення стягнення або накладення арешту на які заборонено.
Тобто, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом.
Таким чином, приватний виконавець діяв правомірно щодо накладення арешту на спірні кошти, оскільки, накладаючи арешт на рахунок, приватний виконавець визначив порядок виконання постанови про арешт коштів боржника - із застереженням щодо неможливості накладення арешту на рахунки та/або звернення стягнення на які заборонено законом.
ОСОБА_1 є боржником у виконавчому провадженні, яке відкрите 27.06.2025 року.
Приватний виконавець у відповідності до положень ч. 2 ст. 13 ЗУ «Про виконавче провадження» наклав арешт на грошові кошти боржника, наявні на рахунках в банківських установах.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що арешт був накладений не на всі кошти, а лише в межах суми боргу, іншими коштами на картці боржника може користуватися без обмежень.
Крім того, у постанові приватного виконавця від 27.06.2025 року зазначено, що арешт накладається на грошові кошти за виключенням грошових коштів, що мають спеціальний режим використання та накладення арешту на які заборонено законом.
Це свідчить про те, що при накладенні арешту на грошові кошти боржника були враховані положення ч. 2 ст. 48 ЗУ «Про виконавче провадження щодо заборони накладення арешту та/або звернення стягнення на кошти на рахунках боржника, звернення стягнення на які заборонено законом.
Крім того, як було встановлено районним судом, 24.07.2025 приватним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п.9 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження», якою припинено чинність арешту грошових коштів, що зберігаються на рахунках боржника, відкритих в банківських установах.
Згідно вимог статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 268, 367, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Сквирського районного суду Київської області від 11 серпня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст складено 13 березня 2026 року.
Суддя-доповідач
Судді