Справа № 754/690/26 Слідчий суддя в суді першої інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/2355/2026 Суддя-доповідач: ОСОБА_2
19 лютого 2026 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі: ОСОБА_5 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
підозрюваного ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора Деснянської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_6 наухвалу слідчого судді Деснянського районного суду м. Києва від 24 січня 2026 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, у кримінальному провадженні №42025102030000215 від 19.11.2025,-
Старший слідчий СВ Деснянського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_9 звернувся до суду з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.369-2 КК України.
Просив застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_8 строком на 60 днів з визначенням застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 266 240 грн.
В обґрунтування клопотання зазначив, що слідчим відділом Деснянського УП ГУНП у м. Києві проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №42025102030000215 від 19.11.2025 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.369-2 КК України.
Слідчий вказував, що ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який достовірно знав про введення на території України правового режиму воєнного стану, оголошення загальної мобілізації та здійснення призову військовозобов'язаних і резервістів, у невстановлений досудовим розслідуванням час і місці, але не пізніше 17.11.2025, виник злочинний умисел, спрямований на вимагання та одержання від військовозобов'язаних громадян України неправомірної вигоди за вплив особисто чи через невстановлених третіх осіб на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави, а саме на невстановлених посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_2 (ІНФОРМАЦІЯ_2), щодо незаконного визнання військовозобов'язаних непридатними до військової служби та незаконного виключення їх з військового обліку.
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_8 у ході телефонних розмов починаючи з 17.11.2025 та особистої зустрічі 20.11.2025 з ОСОБА_10 , достовірно знаючи, що останній самовільно залишив військову частину та відповідні відомості внесені в інформаційно-телекомунікаційні системи обліку військовозобов'язаних, створив у нього враження про наявність реальних можливостей та зв'язків серед посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_2 , та запевнив, що за умови передачі йому грошових коштів у сумі 5200 доларів США, він зможе забезпечити: виключення відомостей відносно ОСОБА_10 з інформаційних-телекомунікаційних систем обліку військовозобов'язаних; прийняття відповідного рішення про визнання ОСОБА_10 непридатним до військової служби за станом здоров'я та внесення до його військового квитка, інформаційних-телекомунікаційних систем обліку військовозобов'язаних відомостей про визнання ОСОБА_10 непридатним до військової служби із зняттям з військового обліку.
Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, ОСОБА_8 у ході неодноразових телефонних розмов наполегливо вимагав передачі неправомірної вигоди, наголошуючи на необхідності дотримання досягнутих домовленостей, вказуючи, що лише після повної сплати обумовленої суми грошових коштів можливим буде фактичне «вирішення питання» шляхом впливу на посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_2 .
05.12.2025, продовжуючи вимагання неправомірної вигоди та реалізуючи досягнуті домовленості, ОСОБА_8 одержав від ОСОБА_10 частину неправомірної вигоди у вигляді авансованого платежу у розмірі 70 893,75 грн, що еквівалентно 1700 доларів США, шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на його банківський рахунок, повідомивши, що зазначені кошти необхідні для початку організаційних заходів направлених на вплив на посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо визнання ОСОБА_10 непридатним до військової служби та його виключення із військового обліку.
Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, направленого на вимагання та одержання неправомірної вигоди для себе чи третьої особи за вплив на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави, а саме на невстановлених посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо незаконного визнання ОСОБА_10 непридатним до військової служби та його незаконного виключення із військового обліку, ОСОБА_8 повідомив ОСОБА_10 про те, що він особисто, через зайнятість не зможе з'явитись на раніше обумовлену зустріч. При цьому ОСОБА_8 вказав, що на зустрічі від нього буде присутній ОСОБА_11 , якому за його вказівкою необхідно передати грошові кошти у сумі 3 500 доларів США та військовий квиток ОСОБА_10 з метою реалізації досягнутих домовленостей.
22.01.2026 о 15 год. 37 хв., ОСОБА_11 , який не був обізнаний про злочинні наміри ОСОБА_8 та не усвідомлюючи протиправного характеру дій останнього, діючи за його вказівкою, зустрівся із ОСОБА_10 на території паркувального майданчика біля Національної бібліотеки ім. В.І. Вернадського за адресою: м. Київ, пр. Голосіївський, 3 та під час зазначеної зустрічі ОСОБА_10 за вказівкою ОСОБА_8 передав ОСОБА_11 свій військовий квиток та грошові кошти у сумі 3 500 доларів США (що станом на 22.01.2026 становить 151 095 гривень), які ОСОБА_11 мав у подальшому передати ОСОБА_8 як неправомірну вигоду за вплив, що мав здійснюватися ОСОБА_8 особисто або через невстановлених третіх осіб, на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави, однак після отримання військового квитка та грошових коштів ОСОБА_11 був зупинений працівниками правоохоронного органу.
23.01.2026 о 00 годин 45 хвилин (фактичний час затримання: 22.01.2026 о 22 годині 30 хвилин) ОСОБА_8 затримано у порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України.
23.01.2026 ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, а саме в одержанні неправомірної вигоди для себе чи третьої особи за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, поєднаному з вимаганням такої вигоди.
В обґрунтування свого клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчим зазначено, що наявні ризики, передбачені пунктами 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Ухвалою слідчого судді Деснянського районного суду м. Києва від 24 січня 2026 року у задоволенні клопотання слідчого СВ Деснянського УП ГУ НП в м. Києві ОСОБА_9 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42025102030000215 від 19.11.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України щодо підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - відмовлено.
Застосовано до підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді домашнього арешту на строк 2 місяці, тобто до 23 березня 2026 року, звільнивши його негайно з-під варти в залі суду.
Заборонено ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 відлучатись з будинку АДРЕСА_1 в період часу доби з 22 години 00 хвилин до 07 години 00 хвилин наступного дня.
Відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України покладено на ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов'язки протягом часу до 23 березня 2026 року прибувати за кожною вимогою до слідчого, якому доручене проведення досудового розслідування в даному кримінальному провадженні, прокурора; не спілкуватись зі свідками ОСОБА_11 , ОСОБА_10 в даному кримінальному провадженні, окрім як в присутності слідчого, прокурора чи суду; здати на зберігання слідчому, якому доручене проведення досудового розслідування в даному кримінальному провадженні свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Відмовляючи у задоволенні клопотання слідчий суддя дійшов до висновку, що прокурором в судовому засіданні не доведено недостатність застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу.
Не погоджуючись із ухвалою слідчого судді, прокурор Деснянської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_6 , 03.02.2026 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою задовольнити клопотання слідчого про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування до 23.03.2026 з визначенням застави в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 266 240 грн.
В обґрунтування апеляційних вимог зазначив, що ухвала слідчого судді є незаконною, необґрунтованою та невмотивованою.
Зазначає, що прокурором в судовому засіданні доведено наявність обґрунтованої підозри, ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання встановленим ризикам.
Застосований слідчим суддею запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною відлучатися з житла у період часу з 22 год. 00 хв. до 07 год. 00 хв. наступного дня, не спрямований на запобігання та жодним чином не мінімізує наявним, реальним ризикам.
Зазначене обмеження має формальний характер, а відтак такий запобіжний захід не відповідає вимогам ст. 177, 178 КПК України щодо його необхідності та ефективності.
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, який підтримав подану апеляційну скаргу, та просив її задовольнити в повному обсязі, з наведених в ній підстав, доводи сторони захисту та підозрюваного, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора просили залишити її без задоволення, вивчивши матеріали судового провадження, перевіривши доводи апеляційних скарг прокурора, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.
З матеріалів судового провадження вбачається, що слідчим відділом Деснянського УП ГУНП у м. Києві проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №42025102030000215 від 19.11.2025 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.369-2 КК України.
23.01.2026 ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, а саме в одержанні неправомірної вигоди для себе чи третьої особи за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, поєднаному з вимаганням такої вигоди.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Відповідно до вимог ст. 2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених в статті 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, в тому числі і ті, які зазначені в ч. 1 ст. 178 КПК України.
З ухвали суду та журналу судового засідання вбачається, що наведені в клопотанні слідчого підстави для застосування щодо ОСОБА_8 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою перевірялись при розгляді клопотання. При цьому був допитаний підозрюваний, вислухана думка прокурора та захисника, з'ясовані інші обставини, які мають значення при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу.
Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя з'ясував питання про те, чи підтверджується наявність зазначених у клопотанні слідчого підстав застосування саме такого запобіжного заходу, передбаченого статтею 183 КПК України.
Згідно із ст. 178 КПК України, слідчим суддею враховано вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінальних правопорушень, тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_8 , у разі визнання його винуватим у кримінального правопорушення, у вчиненні яких він підозрюється, характеризуючи дані про особу підозрюваного, в їх сукупності.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Колегія суддів, враховує практику Європейського суду з прав людини, зокрема, рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти долученого Королівства», де зазначено, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що особа про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Слідчим суддею встановлено, що повідомлена ОСОБА_8 підозра, у вчиненні зазначених кримінальних правопорушень, обґрунтовується зібраними у кримінальному провадженні доказами, які містяться в їх сукупності в матеріалах, здобутих в ході проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні, копії яких долучено до матеріалів клопотання.
Під час розгляду клопотання органу досудового розслідування, слідчий суддя суду першої інстанції встановив, що у даному кримінальному провадженні ОСОБА_8 , може бути причетним до вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 369-2 КК України. Це підтверджено дослідженими у судовому засіданні матеріалами кримінального провадження, долученими до клопотання, що дає підстави для застосування до нього запобіжного заходу, з метою здійснення подальшого розслідування.
При цьому, колегія суддів зауважує, що слідчий суддя, на даному етапі провадження, не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи наявна причетність особи до вчинення кримінального правопорушення вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів. Факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії кримінального розслідування (рішення у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства»).
Також, як зазначив в ухвалі слідчий суддя, з чим погоджується і колегія суддів, за наслідками розгляду клопотання, крім обґрунтованості підозри, враховано доводи сторони обвинувачення про наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Так, слідчий суддя вважав доведеним, можливість переховування від слідства та суду, враховуючи тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обґрунтовано підозрюється ОСОБА_8 , та суворість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим, зокрема у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, покарання за яке встановлене виключно у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з конфіскацією майна. Таким чином, у разі визнання ОСОБА_8 винуватим в обсязі повідомленої підозри, суворість та безальтернативність покарання може спонукати особу переховуватись від органу досудового розслідування, суду з метою уникнення відповідальності, що обумовлює існування ризику, визначеного п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України. Достатні стримуючі фактори, які б свідчили про протилежне, в матеріалах провадження відсутні. При цьому враховуючи особу підозрюваного ОСОБА_8 , який хоч і позитивно характеризується, але не нівелює наявність ризиків, особливо на початковій стадії досудового розслідування тяжкого кримінального правопорушення.
Ризик, передбачений п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, вбачається з того, що на даній стадії провадження існують підстави вважати, що слідством виявлено та зібрано не повний обсяг речей і документів, що мають значення для кримінального провадження, та про такі предмети, документи, місця їх приховання можуть знати лише особи, які безпосередньо вчиняли інкриміновані діяння. ОСОБА_8 , може знати про достовірне знаходження не вилучених на даний час речей та документів, що можуть бути знаряддями вчинення злочинів, мають значення речових доказів. У зв'язку з вказаним, слідчий суддя вбачає реальні ризики того, що зазначені предмети можуть бути знищені, спотворені тощо, що оцінено в сукупності із даними про особу підозрюваного.
Слідчий суддя вважав наявним ризик незаконного впливу на свідків, інших підозрюваних у даному провадженні. ОСОБА_8 , з метою уникнення кримінальної відповідальності для себе, інших співучасників, може особисто вчинити дії чи схиляти останніх до вчинення дій, спрямованих на примушення вказаних осіб до надання неправдивих показань, здійснювати на них тиск та залякування, в тому числі підкуп. При цьому, доказове значення для суду мають тільки ті показання, які суд сприймав безпосередньо під час судового засідання (або ж отриманих в порядку, передбаченому ст. 225 КПК України), тому до допиту осіб в суді такий ризик залишається актуальним.
Наявний також ризик, передбачений п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, який полягає у тому, що ОСОБА_8 , з метою уникнення кримінальної відповідальності може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, зокрема шляхом погодження показань з іншими підозрюваними/співучасниками з метою уникнення або мінімізації кримінальної відповідальності. Останні можуть обговорювати спільну версію своєї невинуватості у злочинах, що унеможливить притягнення до кримінальної відповідальності всіх причетних до розслідуваних кримінальних правопорушень осіб. Підозрюваний також може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином шляхом зловживання процесуальними правами, що може полягати у неявці для проведення процесуальних дій у справі чи затягуванні з ознайомленням з процесуальними документами, вручення яких чи надання для ознайомлення є обов'язковим під час проведення досудового розслідування.
Проте, з урахуванням викладеного, вимог статей 177, 178 КПК України, ступеня тяжкості інкримінованих злочинів, ступеня ймовірності реалізації наявних в провадженні ризиків, даних про особу підозрюваного, характеру інкримінованої протиправній діяльності, слідчий суддя вважав недоведеним, що застосування більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою на даній стадії провадження буде недостатнім для запобігання встановленим ризикам та не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки підозрюваного, а тому вважав відсутніми підстави для застосування до підозрюваного такого запобіжного заходу як тримання під вартою.
За висновками слідчого судді, в даному провадженні існують підстави для застосування до підозрюваного більш м'якого, окрім виняткового, запобіжного заходу, враховуючи дані про особу ОСОБА_8 , в їх сукупності, а застосування до підозрюваного такого запобіжного заходу, як нічний домашній арешт, з покладенням обов'язків у відповідності до положень ч. 5 ст. 194 КПК України, зможе запобігти ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України.
Згідно з ч. 3 ст. 176 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м'яким запобіжним заходом є особисте зобов'язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.
З урахуванням положень ст.ст. 177, 178 КПК України, п. 1 ст. 5 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод, слідчому судді належало з'ясувати чи тримання підозрюваного під вартою є тим запобіжним заходом, який забезпечив би його належну процесуальну поведінку та виконання ним процесуальних обов'язків, та чи не було можливості обмежитися в даному випадку застосуванням менш суворого запобіжного заходу, що і було зроблено слідчим суддею, з обґрунтуванням прийнятого рішення.
Також колегія суддів враховує і той факт, що під час апеляційного розгляду не встановлено обставин, які б вказували на те, що підозрюваний ОСОБА_8 , будь-яким чином ухилявся від явки до органу досудового розслідування в межах даного кримінального провадження або вчиняв будь які інші дії, які б вказували на спроби підозрюваного ухилитися від явки до органу досудового розслідування та суду, чинити тиск на свідків.
З огляду на викладене, зазначені в апеляційній скарзі доводи та підстави, з яких прокурор просить скасувати ухвалу суду не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи і не є визначеними законом підставами для скасування оскаржуваного рішення, оскільки слідчий суддя при розгляді клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_8 , дослідив всі обставини, з'ясування яких могло мати істотне значення для ухвалення законного обґрунтованого та вмотивованого рішення, відповідно до вимог ст. 370 КПК України.
За таких обставин, апеляційні скарги прокурора та сторони захисту слід залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді, якою застосовано відносно ОСОБА_8 , запобіжний захід у вигляді нічного домашнього арешту - без змін.
Істотних порушень норм КПК України, які б тягнули за собою скасування ухвали слідчого судді, по справі не встановлено, а тому підстав для скасування ухвали слідчого судді, як про це просить прокурор, колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. ст. 176-178, 181, 193, 376, 277, 278, 303, 404, 405, 407, 412, 422 КПК України, суд,
Апеляційну скаргу прокурора Деснянської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Деснянського районного суду м. Києва від 24 січня 2026 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Судді:
______________ _______________ ______________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4