Справа № 761/140/26 Слідчий суддя в суді першої інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/1997/2026 Суддя-доповідач: ОСОБА_2
12 лютого 2026 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі: ОСОБА_5 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
підозрюваного ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 , який діє в інтересах ОСОБА_9 наухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 06 січня 2026 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 156, ч. 2, 3 ст. 301, ч. 1, 3, 4 ст. 301-1 КК України, у кримінальному провадженні №12025121010000715 від 14.03.2025,-
Старший слідчий в ОВС 3 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України ОСОБА_10 звернулась до суду з клопотанням про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.156, ч. 2, 3 ст.301, ч. 1, 3, 4 ст.301-1 КК України.
Просила продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_9 в межах строку досудового розслідування, а саме до 20.02.2026, із визначенням розміру застави у розмірі 1650 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 5 491 200 гривень, та з покладенням наступних обов?язків: не відлучатися із м. Києва без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; утримуватися від спілкування з потерпілими ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , їх законними представниками, представниками, психологами, іншими малолітніми та неповнолітніми особами, з якими мав спілкування у мобільному застосунку «Viber» протягом 2023-2025 років, а також іншими свідками у провадженні, як безпосередньо, так й через інших осіб; здати на зберігання до відповідного територіального підрозділу ДМСУ за місцем проживання свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи. що дають право на виїзд з України і в?їзд в Україну; носити електронний засіб контролю.
В обґрунтування клопотання зазначила, що Головним слідчим управлінням СБ України за процесуального керівництва прокурорів Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025121010000715 від 14.03.2025 за підозрою ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 156, ч. 2 ст. 156, ч. 2 ст. 301, ч. 3 ст. 301, ч. 1 ст. 301-1, ч. 3 ст. 301-1 та ч. 4 ст. 301-1 КК України.
Слідчий вказувала, що 20.08.2025 ОСОБА_9 в порядку п. 6 ч. 1 ст. 615 КПК України затримано та вручено письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 156 та ч. 3 ст. 301-1 КК України.
21.08.2024 ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва відносно підозрюваного ОСОБА_9 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 18.10.2025 із визначенням розміру застави у розмірі 2000 неоподаткованих мінімумів для працездатних осіб, що становить 6 056 000 гривень, та з покладенням відповідних обов?язків.
23.09.2025 ОСОБА_9 вручено письмове повідомлення про зміну повідомленої підозри та про нову підозру у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 156, ч. 2 ст. 301 та ч. 3 ст. 301-1 КК України.
19.12.2025 ОСОБА_9 вручено письмове повідомлення про зміну повідомленої підозри та про нову підозру у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 156, ч. 2 ст. 156, ч. 2 ст. 301, ч. 3 ст. 301, ч. 1 ст. 301-1, ч. 3 ст. 301-1 та ч. 4 ст. 301-1 КК України.
12.11.2025 ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва строк досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні продовжено до шести місяців, тобто до 20.02.2026.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 13.11.2025 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_9 , продовжено строком до 11.01.2026, визначивши заставу у розмірі 1800 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 5 504 400 гривень.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_9 підтверджуються наступними матеріалами кримінального провадження: - заявою ОСОБА_14 від 15.07.2025 про визнання її малолітньої доньки ОСОБА_11 потерпілою, у зв?язку із завданням їй моральної шкоди в результаті кримінального правопорушення проти статевої свободи та статевої недоторканості особи, вчинене відносно її дочки невідомою особою під ніком « ОСОБА_15 » в мобільному застосунку «Viber; -протоколом допиту малолітньої потерпілої ОСОБА_11 від 15.07.2025, яка повідомила про обставини вчинення щодо неї кримінального правопорушення, а саме про факт та обставини спілкування навесні 2024 року в мобільному застосунку «Viber» з особою під ніком « ОСОБА_15 »; - заявою ОСОБА_16 від 31.12.2023 про вчинення злочину проти громадського порядку та моральності, а саме надсилання невідомими особами на номер телефону її малолітньої доньки ОСОБА_12 зображень порнографічного характеру; -протоколом допиту малолітньої потерпілої ОСОБА_12 від 18.07.2025, яка повідомила про обставини вчинення щодо неї кримінального правопорушення, а саме про факт та обставини спілкування у грудні 2023 року в мобільному застосунку «Viber» з особою під ніком « ОСОБА_15 »; -заявою ОСОБА_17 від 24.11.2025 про визнання її малолітньої доньки ОСОБА_13 потерпілою, у зв?язку із завданням їй моральної шкоди в результаті кримінального правопорушення проти статевої свободи та статевої недоторканості особи, вчинене відносно її дочки невідомою особою під ніком « ОСОБА_15 » в мобільному застосунку «Viber; - протоколом допиту малолітньої потерпілої ОСОБА_13 від 24.11.2025, яка повідомила про обставини вчинення щодо неї кримінального правопорушення, а саме про факт та обставини спілкування навесні та восени 2024 року в мобільному застосунку «Viber» з особою під ніком « ОСОБА_15 »; -розсекреченим протоколом за результатами негласної слідчої (розшукової) дії від 14.05.2025 № 9/1-1753 (розсекречено), яким підтверджується факт листування ОСОБА_9 в мобільному застосунку «Viber» під ніком « ОСОБА_15 » з малолітніми особами на теми сексуального характеру, чим вчиняв розпусні дії щодо них, а також розповсюджував їм матеріали порнографічного характеру, а також які містять ознаки дитячої порнографії; -висновком комп?ютерно-технічної та мистецтвознавчої експертизи від 19.04.2024, відповідно до якого графічні файли, які особа під ніком « ОСОБА_15 » в мобільному застосунку «Viber» надіслала (розповсюдила) ОСОБА_12 є порнографічного характеру, а також містять ознаки дитячої порнографії; -висновком судової мистецтвознавчої експертизи від 03.11.2025, відповідно до якого графічні файли та відеофайли, які особа під ніком « ОСОБА_15 » в мобільному застосунку «Viber» надіслала (розповсюдила) малолітнім потерпілим відносяться до порнографії та дитячої порнографії; протоколом обшуку за місцем проживання ОСОБА_9 від 20.08.2025, під час якого виявлено мобільний телефон, за допомогою якого останній вчиняв розпусні дії щодо малолітніх осіб, а також розповсюджував їм матеріали порнографічного характеру, а також які містять ознаки дитячої порнографії; протоколом огляду мобільного телефона «Samsung Galaxy A20» від 15-31.10.2025, яким підтверджується факт листування ОСОБА_9 в мобільних застосунках під ніками «ОСОБА_15» та «ОСОБА_18» з малолітніми особами на теми сексуального характеру, чим вчиняв розпусні дії щодо них, а також розповсюджував їм матеріали порнографічного характеру, а також які містять ознаки дитячої порнографії; іншими матеріалами вказаного кримінального провадження, які у своїй сукупності підтверджують вчинення ОСОБА_9 інкримінованих кримінальних правопорушень.
В обґрунтування свого клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_9 слідчим зазначено, що наразі виникла необхідність продовжити строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_9 , у зв?язку з тим, що досудове розслідування у даному кримінальному провадженні не завершено, а зміна підозрюваному запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м?який запобіжний захід, може перешкодити об?єктивному розслідуванню кримінального провадження. У свою чергу, ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, які були підставою для застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою наразі не зменшилися та продовжують існувати.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 06 січня 2026 року клопотання слідчого - задоволено.
Продовжено строк тримання під вартою підорюваного ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до 20 лютого 2026 року.
Визначено ОСОБА_9 заставу в розмірі 1650 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 5 491 200 гривень.
Покладено на ОСОБА_9 у випадку внесеня застави обв'язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме: - не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора, суду; - повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; - здати на зберігання слідчому у кримінальному провадженні паспорт (паспорти) для виїзду за кордон та інші документи, що дають право на виїзд з України і в?їзд в Україну; - носити електронний засіб контролю; - утримуватись від позапроцесуального спілкування з потерпілими ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , їх законними представниками, представниками, психологами, іншими малолітніми та неповнолітніми особами, з якими мав спілкування у мобільному застосунку «Viber» протягом 2023-2025 років, а також іншими свідками у провадженні, як безпосередньо, так й через інших осіб.
Задовольняючи клопотання слідчий суддя дійшов до висновку, що враховуються данні про особу ОСОБА_9 , який хоча і є раніше не судимим, проте на даний час обґрунтовано підозрюється у вчиненні декількох умисних кримінальних правопорушень, зокрема і особливо тяжкого злочину, спрямованого проти моральності, та головним чином через розповсюдження дитячої порнографії, за ознак повторності, а також тяжкого злочину, пов?язаного із вчиненням розпусних дій щодо малолітньої особи, що свідчить про надзвичайно високий ступінь суспільної небезпеки таких дій підозрюваного, а також його схильність до ведення кримінально-протиправного способу життя. Крім того, слідчий суддя враховує відсутність у підозрюваного стійких соціальних зв?язків, що в своїй сукупності із обставинами кримінального провадження, вказує на підвищену вірогідність того, що підозрюваний ОСОБА_9 , перебуваючи неізольованим від суспільство, може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, або вчинити інше кримінальне правопорушення.
Враховуючи стадію кримінального провадження (досудове розслідування), необхідність подальшого збирання доказів, враховуючи обізнаність підозрюваного щодо речей та документів, які можуть мати доказове значення у кримінальному провадженні, про свідків, а також потерпілих, слідчий суддя дійшов висновку, що підозрюваний може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на згаданих осіб, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Не погоджуючись із ухвалою слідчого судді, адвокат ОСОБА_7 , який діє в інтересах ОСОБА_9 , 12.01.2026 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді в частині визначення непомірної застави та постановити нову, обравши більш м'який запобіжний захід в частині застави в розмірі трьозсот прожиткових мінімумів для працездатних осіб, передбаченому п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України.
В обґрунтування апеляційних вимог зазначив, що судом не взято до уваги, те що підозрюваний ОСОБА_9 раніше не судимий, до кримінальної відповідальності не притягався, одружений, злочин не пов'язаний проти життя та здоров'я. Підозрюваний є працівником правоохоронного органу, та чудово розуміє відповідальність за порушення покладеного на нього зобов'язання.
Жодний ризик передбачений статтею 177 КПК України слідчим та прокурором не доведений. Підозрюваному ОСОБА_9 не має сенсу переховуватись від органів слідства так як, враховуючи його попереднє місце роботи, про нього є багато інформації у правоохоронних органів. Та підозрюваний розуміє, що при переховуванні він сам собі нашкодить, що може в подальшому призвести до отримання відповідних санкцій. Також те, що основні слідчі дії у вказаному кримінальному провадженні вже проведені, докази зафіксовано.
Заслухавши доповідь судді, доводи підозрюваного та його захисників, які підтримали вимоги апеляційної скарги та просили її задовольнити, з наведених в ній підстав, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги сторони захисту, вважаючи оскаржувану ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою, вивчивши матеріали судового провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
З матеріалів судового провадження вбачається, що Головним слідчим управлінням СБ України за процесуального керівництва прокурорів Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025121010000715 від 14.03.2025 за підозрою ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 156, ч. 2 ст. 156, ч. 2 ст. 301, ч. 3 ст. 301, ч. 1 ст. 301-1, ч. 3 ст. 301-1 та ч. 4 ст. 301-1 КК України.
Слідчий вказувала, що 20.08.2025 ОСОБА_9 в порядку п. 6 ч. 1 ст. 615 КПК України затримано та вручено письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 156 та ч. 3 ст. 301-1 КК України.
23.09.2025 ОСОБА_9 вручено письмове повідомлення про зміну повідомленої підозри та про нову підозру у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 156, ч. 2 ст. 301 та ч. 3 ст. 301-1 КК України.
19.12.2025 ОСОБА_9 вручено письмове повідомлення про зміну повідомленої підозри та про нову підозру у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 156, ч. 2 ст. 156, ч. 2 ст. 301, ч. 3 ст. 301, ч. 1 ст. 301-1, ч. 3 ст. 301-1 та ч. 4 ст. 301-1 КК України.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_9 підтверджуються наступними матеріалами кримінального провадження: - заявою ОСОБА_14 від 15.07.2025 про визнання її малолітньої доньки ОСОБА_11 потерпілою, у зв?язку із завданням їй моральної шкоди в результаті кримінального правопорушення проти статевої свободи та статевої недоторканості особи, вчинене відносно її дочки невідомою особою під ніком « ОСОБА_15 » в мобільному застосунку «Viber; -протоколом допиту малолітньої потерпілої ОСОБА_11 від 15.07.2025, яка повідомила про обставини вчинення щодо неї кримінального правопорушення, а саме про факт та обставини спілкування навесні 2024 року в мобільному застосунку «Viber» з особою під ніком « ОСОБА_15 »; - заявою ОСОБА_16 від 31.12.2023 про вчинення злочину проти громадського порядку та моральності, а саме надсилання невідомими особами на номер телефону її малолітньої доньки ОСОБА_12 зображень порнографічного характеру; -протоколом допиту малолітньої потерпілої ОСОБА_12 від 18.07.2025, яка повідомила про обставини вчинення щодо неї кримінального правопорушення, а саме про факт та обставини спілкування у грудні 2023 року в мобільному застосунку «Viber» з особою під ніком « ОСОБА_15 »; -заявою ОСОБА_17 від 24.11.2025 про визнання її малолітньої доньки ОСОБА_13 потерпілою, у зв?язку із завданням їй моральної шкоди в результаті кримінального правопорушення проти статевої свободи та статевої недоторканості особи, вчинене відносно її дочки невідомою особою під ніком « ОСОБА_15 » в мобільному застосунку «Viber; - протоколом допиту малолітньої потерпілої ОСОБА_13 від 24.11.2025, яка повідомила про обставини вчинення щодо неї кримінального правопорушення, а саме про факт та обставини спілкування навесні та восени 2024 року в мобільному застосунку «Viber» з особою під ніком « ОСОБА_15 »; -розсекреченим протоколом за результатами негласної слідчої (розшукової) дії від 14.05.2025 № 9/1-1753 (розсекречено), яким підтверджується факт листування ОСОБА_9 в мобільному застосунку «Viber» під ніком « ОСОБА_15 » з малолітніми особами на теми сексуального характеру, чим вчиняв розпусні дії щодо них, а також розповсюджував їм матеріали порнографічного характеру, а також які містять ознаки дитячої порнографії; -висновком комп?ютерно-технічної та мистецтвознавчої експертизи від 19.04.2024, відповідно до якого графічні файли, які особа під ніком « ОСОБА_15 » в мобільному застосунку «Viber» надіслала (розповсюдила) ОСОБА_12 є порнографічного характеру, а також містять ознаки дитячої порнографії; -висновком судової мистецтвознавчої експертизи від 03.11.2025, відповідно до якого графічні файли та відеофайли, які особа під ніком « ОСОБА_15 » в мобільному застосунку «Viber» надіслала (розповсюдила) малолітнім потерпілим відносяться до порнографії та дитячої порнографії; протоколом обшуку за місцем проживання ОСОБА_9 від 20.08.2025, під час якого виявлено мобільний телефон, за допомогою якого останній вчиняв розпусні дії щодо малолітніх осіб, а також розповсюджував їм матеріали порнографічного характеру, а також які містять ознаки дитячої порнографії; протоколом огляду мобільного телефона «Samsung Galaxy A20» від 15-31.10.2025, яким підтверджується факт листування ОСОБА_9 в мобільних застосунках під ніками «ОСОБА_15» та «ОСОБА_18» з малолітніми особами на теми сексуального характеру, чим вчиняв розпусні дії щодо них, а також розповсюджував їм матеріали порнографічного характеру, а також які містять ознаки дитячої порнографії; іншими матеріалами вказаного кримінального провадження, які у своїй сукупності підтверджують вчинення ОСОБА_9 інкримінованих кримінальних правопорушень.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 197 КПК України строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом. Сукупний строк тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого під час досудового розслідування не повинен перевищувати:
1) шести місяців - у кримінальному провадженні щодо нетяжкого злочину;
2) дванадцяти місяців - у кримінальному провадженні щодо тяжких або особливо тяжких злочинів.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 199 КПК України слідчий суддя зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання особи під вартою згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу. Тобто при вирішенні цього питання слідчий суддя керується загальними приписами, які регулюють застосування відповідного запобіжного заходу.
Згідно вимог ч. 3 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити:
1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою;
2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Відповідно ч. 5 ст. 199 КПК України слідчий суддя зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
Згідно ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Тобто розглядаючи клопотання органу досудового розслідування про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного та обґрунтованого рішення, в порядку ст. 199 КПК України, суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.
Як встановлено колегією суддів, зазначені вимоги закону слідчим суддею дотримані в повному обсязі.
Відповідно до ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Під час розгляду клопотання про продовження строку тримання підозрюваного ОСОБА_9 під вартою, слідчий суддя з'ясував, що наведені у ньому дані, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним ОСОБА_9 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 156, ч. 2, 3 ст. 301, ч. 1, 3, 4 ст. 301-1 КК України.
Як вбачається з ухвали слідчого судді, на основі наданих слідчим матеріалів, які обґрунтовують клопотання, слідчий суддя дослідив клопотання і матеріали, які його обґрунтовують та встановив, що ОСОБА_9 обгрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 156, ч. 2, 3 ст. 301, ч. 1, 3, 4 ст. 301-1 КК України, що підтверджується матеріалами кримінального провадження, долученими до клопотання.
Враховуючи, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, встановлювати конкретну кваліфікацію діяння, за яке особа має нести кримінальну відповідальність, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього обмежувального заходу, то з огляду на наведені у клопотанні слідчого докази у слідчого судді були всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним ОСОБА_9 кримінального правопорушення, передбаченого ч ч. 2 ст. 156, ч. 2, 3 ст. 301, ч. 1, 3, 4 ст. 301-1 КК України.
Більш того, якщо виходити з поняття «обґрунтована підозра», приведеного в п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», то обґрунтована підозра означає, що існують факти і інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Фактів і інформації, які переконливо свідчать про причетність підозрюваного ОСОБА_9 до вчинення вищевказаного кримінального правопорушення, в клопотанні та доданих до нього матеріалах міститься достатньо для висновку про обґрунтованість повідомленої ОСОБА_9 підозри.
З огляду на наведені у клопотанні слідчого дані, у слідчого судді були всі підстави для висновку, що представлені докази об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином, на даному етапі хоча і не можна стверджувати про їх достатність для негайного засудження, проте можна дійти висновку про виправданість подальшого розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).
У статті 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R(80) 11 від 27.06.1980 «Про взяття під варту до суду» зауважується, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою, судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину.
Водночас, відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, доведеність його винуватості, чи невинуватості, дослідження та оцінка зібраних у справі доказів з точки зору їх належності та допустимості, потребують перевірки та оцінки у кримінальному провадженні під час судового розгляду по суті.
У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа, чи містить це діяння склад кримінального правопорушення і якою статтею закону України про кримінальну відповідальність він передбачений, тобто наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення в діянні, наявності або відсутності в особи умислу на вчинення злочину, та винуватості особи в його вчиненні, вирішуються судом під час ухваленні вироку, тобто на стадії судового провадження.
Слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання в межах своєї компетенції, у висновках, які зробив орган досудового розслідування стосовно обґрунтованості повідомленої підозри, чогось очевидно недопустимого чи такого, що не підтверджується доказами, не встановив. Не виявлено таких обставин і колегією суддів.
Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, що слідчий суддя, всупереч ствердженням апелянта, дійшов правильного висновку про їх наявність з огляду на конкретні обставини кримінального провадження. Слідчий суддя врахував, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою був застосований до підозрюваного ОСОБА_9 з урахуванням тяжкості інкримінованого йому злочину, з врахуванням даних про його особу при наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст.177 КПК України.
Слідчим суддею встановлено, що ризики, які були підставою для застосування до підозрюваного ОСОБА_9 запобіжного заходу, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, об'єктивно продовжують існувати та для їх запобігання необхідно продовжити останньому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Ураховуючи конкретні обставини інкримінованого ОСОБА_9 кримінального правопорушення, колегія суддів вважає, що стороною захисту не надано належних даних на підтвердження зменшення існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які стали підставою для застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Всупереч твердженням захисників, слідчим суддею встановлено, що прокурором у судовому засіданні доведено наявність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, які дають підстави для продовження підозрюваній строку тримання під вартою та недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання зазначеним ризикам, які на даний час не зменшилися та продовжують існувати, що підтверджується вищевикладеним.
Таким чином доводи апелянта, за змістом апеляційної скарги, про те, що додані до клопотання матеріали не доводять обґрунтованих ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України та наявності обґрунтованої підозри, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки слідчий суддя прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість застосування виключного запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, при цьому дослідив належним чином всі матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
З урахуванням обставин кримінального провадження, наявності обґрунтованої підозри та існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів погоджується із висновками слідчого судді щодо необхідності продовження застосованого до ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а тому підстав для застосування щодо останньої більш м'яких запобіжних заходів не вбачається.
Колегія суддів вважає, що слідчим суддею при розгляді клопотання були повно та об'єктивно досліджені всі обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Разом з цим, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді про можливість застосування альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави щодо підозрюваного ОСОБА_9 у визначеному розмірі, оскільки слідчим суддею в оскаржуваній ухвалі та слідчим у клопотанні наведено підстави з яких слідує, що застава у зазначених межах ч. 5 ст. 182 КПК України не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, у вчиненні тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків.
Згідно ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах:
1) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні нетяжкого злочину, - від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
2) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
3) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, уповноважені органи влади повинні приділити визначенню суми застави стільки ж уваги, скільки і вирішенню питання про необхідність тримання обвинуваченого під вартою. Визначаючи суму застави, суди повинні брати до уваги ризик того, що підозрюваний може ухилитися від покарання, обставини особистого життя та тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється особа.
Беручи до уваги характер і обставини кримінального правопорушення, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_9 враховуючи дані про його особу, його майновий стан, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, колегія суддів вважає що слідчий суддя вірно визначив розмір застави, що у даному випадку є пропорційним щодо особи підозрюваного, тяжкості кримінального правопорушення та зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного у разі внесення такої застави, що буде достатнім стримуючим фактором, який зможе запобігти таким ризикам та не є завідомо непомірною для підозрюваного із урахуванням викладеного вище.
За таких обставин, апеляційну скаргу захисника слід залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді, без змін.
Істотних порушень норм КПК України, які б тягнули за собою скасування ухвали слідчого судді, по справі не встановлено, а тому підстав для скасування ухвали слідчого судді, як про це просить сторона захисту, колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. ст. 176-178, 183, 193, 376, 277, 278, 303, 404, 405, 407, 412, 422 КПК України, суд,
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 , який діє в інтересах ОСОБА_9 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 06 січня 2026 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Судді:
______________ _______________ _____________
ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3