про відкриття касаційного провадження
13 березня 2026 року
м. Київ
справа №280/4284/22
адміністративне провадження №К/990/43732/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Кравчука В.М. та Стародуба О.П., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 05 серпня 2025 року
у справі №280/4284/22
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду в Запорізькій області, Головного управління Пенсійного фонду в Тернопільській області, Головного управління Пенсійного фонду в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду в Полтавській області
про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії,
У липні 2022 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач, скаржник) звернулася до адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду в Запорізькій області (далі - відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду в Тернопільській області (далі - відповідач-2), Головного управління Пенсійного фонду в Рівненській області (далі - відповідач-3), Головного управління Пенсійного фонду в Полтавській області (далі - відповідач-4), в якому просила:
- визнати протиправними відмови відповідача-2, відповідача-3 та відповідача-4 у зарахуванні до страхового стажу позивачки періодів з 01 лютого 2005 року по 30 листопада 2005 року та з 01 травня 2006 року по 31 грудня 2009 року, а також часу догляду за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду з 01 вересня 2017 року по 31 грудня 2021 року, і часу навчання у вищому навчальному закладі з 31 липня 1979 року по 31 серпня 1979 року та з 07 червня 1984 року по 26 червня 1984 року;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача-1, відповідача-2, відповідач-3, відповідача-4 за рішеннями про відмову позивачці у призначенні пенсії за віком через недостатність у неї страхового стажу;
- зобов'язати відповідача-4 та відповідача-1 зарахувати додатково до страхового стажу позивачки періоди з 01 лютого 2005 року по 30 листопада 2005 року та з 01 травня 2006 року по 31 грудня 2009 року, а також час догляду за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, з 01 вересня 2017 року по 31 грудня 2021 року і час навчання у вищому навчальному закладі з 31 липня 1979 року по 31 серпня 1979 року та з 07 червня 1984 року по 26 червня 1984 року;
- зобов'язати відповідача-1 скласти акт фактичних обставин здійснення догляду за наданими позивачкою документами;
- зобов'язати відповідача-4 та відповідача-1 призначити пенсію за віком з дня звернення позивачки за її призначенням, а саме з 11 жовтня 2021 року.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2022 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправними та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 22 лютого 2022 року №084050009870 та рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 15 квітня 2022 року №084050009870 про відмову позивачці у призначенні пенсії за віком.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати до страхового стажу позивачки період роботи у фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 з 01 лютого 2005 року по 30 листопада 2005 року, період роботи у Кооперативі «Фантазія» (травень 2006 року; лютий-березень, травень-червень, серпень-грудень 2007 року; січень-лютий, квітень-травень, липень, вересень-жовтень 2008 року; грудень 2009 року), час навчання у Запорізькому машинобудівельному інституті ім. В.Я. Чубаря з 07 червня 1984 року по 26 червня 1984 року.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області скласти акт фактичних обставин здійснення догляду за інвалідом ІІ групи внаслідок психічного розладу ОСОБА_3 на підставі наданих ОСОБА_1 документів.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 08 квітня 2022 року про призначення пенсії після зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи у фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 з 01 лютого 2005 року по 30 листопада 2005 року, періоду роботи у Кооперативі «Фантазія» (травень 2006 року; лютий-березень, травень-червень, серпень-грудень 2007 року; січень-лютий, квітень-травень, липень, вересень-жовтень 2008 року; грудень 2009 року), часу навчання у Запорізькому машинобудівельному інституті ім. В.Я. Чубаря з 07 червня 1984 року по 26 червня 1984 року та складення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області акта фактичних обставин здійснення ОСОБА_1 догляду за інвалідом ІІ групи внаслідок психічного розладу ОСОБА_3 .
У задоволенні іншої частини позову відмовлено.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2023 року скасовано рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2022 року в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області скласти акт фактичних обставин здійснення догляду за інвалідом ІІ групи внаслідок психічного розладу ОСОБА_3 на підставі наданих ОСОБА_1 документів та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 08 квітня 2022 року про призначення пенсії після складення такого акта та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Абзац п'ятий резолютивної частини рішення доповнено словами «а також з урахуванням висновків суду апеляційної інстанції».
В іншій частині рішення суду залишено без змін.
03 травня 2024 року судом у справі №280/4284/22 видано два виконавчих листа.
21 лютого 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду першої інстанції із заявою у порядку статті 383 КАС України про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2022 року та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2023 року у справі №280/4284/22, а також вжиття заходів щодо усунення причин і умов, які спричинили виконання вказаного судового рішення.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 17 березня 2025 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2022 року та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2023 року у справі №280/4284/22.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернулася з апеляційною скаргою та заявою про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 05 серпня 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги, а апеляційну скаргу на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 17 березня 2025 року у справі №280/4284/22 повернуто особі, яка її подала.
Не погодившись з ухвалою суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 22 жовтня 2025 року звернулася з касаційною скаргою, заявою про поновлення строку на касаційне оскарження, клопотанням про звільнення від сплати судового збору до Верховного Суду.
На обґрунтування поважності підстав пропуску строку позивачка зазначає, що копія ухвали Третього апеляційного адміністративного суду від 05 серпня 2025 року надійшла на її адресу 20 вересня 2025 року.
Інших обґрунтованих доводів, які б підтверджували поважність підстав пропуску строку касаційного оскарження скаржником не наведено.
Ухвалою Верховного Суду від 07 листопада 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху з мотивів її невідповідності вимогам статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) оскільки наведені у касаційній скарзі підстави пропуску строку визнані судом неповажними та встановлено заявнику десятиденний строк з дня отримання копії ухвали, протягом якого особа має право надати суду обґрунтовану заяву про поновлення строку на касаційне оскарження.
Ухвалою Верховного Суду від 17 грудня 2025 року визнано поважними підстави пропуску строку, та залишено касаційну скаргу ОСОБА_1 без руху з підстави, передбаченої статтею 330 КАС України, тобто у зв'язку з несплатою судового збору, та встановлено десятиденний строк з моменту отримання копії ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом направлення на адресу суду документа про сплату судового збору у визначеному законом розмірі.
Вказану ухвалу Верховного Суду було вручено позивачці 14 січня 2026 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №R067065109902.
У межах встановленого судом строку ОСОБА_1 звернулася до суду касаційної інстанції із заявою про усунення недоліків та обґрунтуванням підстав для звільнення її від сплати судового збору за подання касаційної скарги і необмеження у доступі до правосуддя.
Основним мотивом для звільнення від сплати судового збору, на переконання позивачки, є значна невідповідність між розміром збору та реальним майновим станом позивачки. Сума збору суттєво перевищує встановлений законом ліміт у 5 відсотків від її річного доходу за попередній календарний рік, який склав лише 29326,40 грн. Оскільки 5 відсотків від цієї суми становлять лише 1466,32 грн, сплата повного розміру збору є надмірним фінансовим тягарем для неї, що фактично позбавляє права на захист своїх порушених прав.
Додатковим аргументом виступає специфіка предмета спору, що стосується захисту основоположних соціальних і трудових прав. Позивачка наголошує, що на етапі судового контролю за виконанням рішення обов'язок сплачувати збір не повинен виникати, оскільки це суперечить принципу обов'язковості судового рішення. Такий підхід підкріплюється посиланнями на практику Конституційного Суду України та прецеденти самого Верховного Суду, який у цій же справі раніше вже визнавав майновий стан скаржниці підставою для звільнення від фінансових витрат.
На підтвердження наведених підстав для звільнення від сплати судового збору позивачкою надано Відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору станом на 30 січня 2026 року.
Вирішуючи подане клопотання, колегія суддів виходить з наступного.
Частиною другою статті 132 КАС України передбачено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Статтею 8 Закону №3674-VI встановлено умови за яких суд своєю ухвалою може відстрочити або розстрочити сплату судового збору, зменшити його розмір або звільнити від сплати такого на певний строк: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Так, розмір річного доходу ОСОБА_1 , згідно з відомостями з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого податку та військового збору станом на 21 лютого 2025 року за 2024 рік становив 29326,40 грн.
Розмір судового збору за подання касаційної скарги у цій справі складає 3028,00 грн, при цьому 5 відсотків річного доходу позивачки складає: 29326,40 грн х 5% = 1466,32 грн.
Встановивши обставини та дослідивши відповідні докази, колегія суддів дійшла висновку, що клопотання про звільнення від сплати судового збору є обґрунтованим, оскільки розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу ОСОБА_1 за 2024 рік.
Проаналізувавши зміст оскаржуваних судового рішення та доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до частини третьої статті 328 КАС України у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову та заміни заходу забезпечення позову, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз'яснення рішення чи відмову у роз'ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
На обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що постановляючи ухвалу про повернення апеляційної скарги суд апеляційної інстанції неправильно застосував положення частини другої статті 3 та підпункту 5 пункту 3 частини другої статті 4 Закону №3674-VI, порушив положення статей 169, 296, частини другої статті 298 КАС України та не врахував висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 05 травня 2022 року у справі №520/9769/19.
Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження скаржник вказує на необґрунтованість висновку суду апеляційної інстанції про наявність підстав для повернення апеляційної скарги у зв'язку з несплатою судового збору.
Так, у касаційній скарзі позивачка зазначає, що повертаючи апеляційну скаргу судом не враховано, що за відсутності законодавчо встановлених ставок судового збору за звернення до суду із заявою в порядку судового контролю на позивачку не поширюється обов'язок сплати судового збору за подання до суду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції за наслідками її розгляду, оскільки частина друга статті 3 та підпункт 5 пункту 3 частини другої статті 4 Закону №3674-VI, які уможливлюють справляння заявником судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу за наслідками розгляду заяви, поданої в порядку статті 383 КАС України, є такими, що суперечать частині першій статті 8, частинам першій-другій статті 55, статті 129-1 Конституції України, а тому не підлягають застосуванню під час розгляду цієї справи.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить Верховний Суд скасувати ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 05 серпня 2025 року, а справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Таким чином, проаналізувавши підстави, на яких подано касаційну скаргу, враховуючи доводи скаржника, зазначені в обґрунтування необхідності прийняття її до розгляду касаційним судом, а також положення статті 129 Конституції України, якою передбачено право на касаційне оскарження судового рішення, колегія суддів погоджується з необхідністю здійснити касаційний перегляд ухвали Третього апеляційного адміністративного суду від 05 серпня 2025 року, з метою з'ясування правильності застосування судом апеляційної інстанції положень частини другої статті 3 та підпункту 5 пункту 3 частини другої статті 4 Закону №3674-VI, перевірки дотримання положень статей 169, 296, частини другої статті 298 КАС України та перевірки необхідності врахування висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 05 травня 2022 року у справі №520/9769/19.
Касаційна скарга відповідає вимогам статті 330 КАС України, підстави для повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження відсутні.
Суд також звертає увагу на необхідності реєстрації учасників справи в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі (далі - ЄСІКС). Відповідно до частини шостої статті 18 КАС України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.
Особа, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, подає процесуальні та інші документи, письмові та електронні докази, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, з використанням кваліфікованого електронного підпису або засобів електронної ідентифікації, що мають високий рівень довіри, відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», якщо інше не визначено цим Кодексом.
Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
З огляду на вищезазначені положення процесуального закону, запровадження на всій території України воєнного стану, а також з метою процесуальної економії, Суд рекомендує ОСОБА_1 зареєструвати електронний кабінет у підсистемі ЄСІКС «Електронний суд».
Інструкція користувача Електронного суду розміщується на веб-сторінці технічної підтримки користувачів ЄСІКС за веб-адресою https://wiki.court.gov.ua.
Керуючись статтями 248, 328, 334, 335, 338, 355, 359 КАС України, Суд
1. Звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання касаційної скарги на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 05 серпня 2025 року у справі №280/4284/22.
2. Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 05 серпня 2025 року у справі №280/4284/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду в Запорізькій області, Головного управління Пенсійного фонду в Тернопільській області, Головного управління Пенсійного фонду в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду в Полтавській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії.
3. Витребувати з Запорізького окружного адміністративного суду справу №280/4284/22.
4. Надіслати учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї матеріалів (за їх наявності) разом з ухвалою про відкриття касаційного провадження.
5. Встановити для учасників справи десятиденний строк з дня отримання цієї ухвали для подання до суду касаційної інстанції відзиву на касаційну скаргу (у формі, встановленій частинами першою та другою статті 338 КАС України з висловленням позиції стосовно кожної з підстав касаційного оскарження: неправильного застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права), доказів надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи.
6. Роз'яснити учасникам справи, що у разі невиконання процесуальних обов'язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу, зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству, суд, відповідно до статті 145 КАС України, може застосувати заходи процесуального примусу.
7. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Я.О. Берназюк
Судді В.М. Кравчук
О.П. Стародуб