13 березня 2026 року
м. Київ
справа №808/3386/17
адміністративне провадження № К/9901/66118/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,
суддів - Бившевої Л.І., Юрченко В.П.
розглянувши в порядку письмового провадження
касаційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області
на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.08.2018 (судді: Панченко О.М., Чередниченко В.Є., Іванов С.М.)
у справі № 808/3386/17
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Південь-Буд»
до Головного управління ДПС у Запорізькій області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
У листопаді 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Південь-Буд» (далі - ТОВ «Південь-Буд», Товариство) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - відповідач, ГУ ДПС у Запорізькій області податковий/контролюючий орган), в якому просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 18.10.2017:
1) № 0013781417, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток на суму 357400 грн., у тому числі: 285920 грн. - за податковими зобов'язаннями та 71480 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;
2) № 0013791417, яким позивачу зменшено від'ємне значення з податку на додану вартість на суму 11353 грн.;
3) № 0013801417, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 382921 грн. 25 коп., у тому числі: 306337 грн. - за податковими зобов'язаннями та 76584 грн. 25 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач наголосив на протиправності спірних податкових повідомлень-рішень, оскільки господарські операції між позивачем та його контрагентом ТОВ «Інтер-Буд-Сервіс» мали реальний характер, що підтверджується первинними документами.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 26.03.2018 у задоволенні позову відмовлено повністю (т. 2 а.с. 58-62).
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що господарські операції позивача з контрагентом ТОВ «Інтер-Буд-Сервіс» не були реальними, а товари які зазначені в документах, що складені ТОВ «Південь-Буд» щодо використання таких товарів у будівництві напірного каналізаційного колектору м. Молочанськ на замовлення виконавчого комітету Молочанської міської ради, могли бути фактично поставленими, але первинні документи не свідчать, що вони є саме товарами, придбаними позивачем саме у ТОВ «Інтер-Буд-Сервіс», а, отже, відображення позивачем у податковому обліку господарських операцій з цим контрагентом є необґрунтованим.
Більш того, суд першої інстанції зазначив, що вироком Подільського районного суду м. Києва від 27.05.2015 по справі № 758/5160/15-к, який набрав законної сили 27.06.2015, затверджено угоду про визнання винуватості, укладену 29.04.2015 між ОСОБА_1 та прокурором, та визнано ОСОБА_1 винуватим у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст .27, ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України (т. 2, а.с. 13-15, 52-54). У вказаному вироку зазначено про те, що ОСОБА_1 будучи засновником фіктивного підприємства - ТОВ «Інтер-Буд-Сервіс» (код ЄДР: 39119445), в період часу з 08.08.2014 по 04.03.2015, забезпечив прикриття незаконної діяльності невстановлених досудовим розслідуванням осіб щодо здійснення вигаданих прибуткових та видаткових операцій по рахункам підприємства, складанні від його імені як службової особи ТОВ «Інтер-Буд-Сервіс» (код ЄДР: 39119445) фіктивних господарських угод та фіктивних первинних документів щодо реалізації товарів, робіт, послуг, складанні та видачі документів податкової звітності, зокрема, з юридичною особою ТОВ «Південь-Буд» код ЄДР: 37218085, а відтак ОСОБА_1 своїми умисними діями, що відобразились у пособництві фіктивному підприємництві, тобто у сприянні придбання суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи), шляхом надання засобів, з метою прикриття незаконної діяльності, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205 КК України
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду 01.08.2018 апеляційну скаргу задоволено, скасовано рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 26.03.2018 у справі № 808/3386/17 та прийнято нове судове рішення, яким позовні вимоги ТОВ «Південь-Буд» задоволено, визнано протиправними та скасувано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області від 18.10.2017 № 0013781417, № 0013791417 та № 0013801417.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, апеляційний суди виходив з того, що господарські операції між позивачем та його контрагентом ТОВ «Інтер-Буд-Сервіс» мали реальний характер, оскільки труби, які було придбано у контрагента ТОВ «Інтер-Буд-Сервіс» використано позивачем під час будівництва напірного каналізаційного колектору м. Молочанськ на замовлення виконавчого комітету Молочанської міської ради.
Щодо посилання суду першої інстанції та відповідача на вирок Подільського районного суду м. Києва від 27.05.2015 по справі № 758/5160/15-к та пояснення ОСОБА_1 , то суд апеляційної інстанції зазначив, що відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 09.08.2014 за 1004216448 на посаду директора ТОВ «Інтер-Буд-Сервіс» з 30.07.2014 був призначений ОСОБА_2 . Зміна складу засновників ТОВ «Інтер-Буд-Сервіс» відбулася 08.08.2014 яким став ОСОБА_1 , водночас така зміна не стала підставою для зміни директора, у зв'язку з чим всі первинні документи від імені ТОВ «Інтер-Буд-Сервіс» по господарським операціям з позивачем були підписані саме керівником ОСОБА_2 , тоді як вирок Подільського районного суду м. Києва від 27.05.2015 по справі № 758/5160/15-к стосується саме ОСОБА_1 , а не керівника ОСОБА_3 .
Відтак, вказані обставини щодо засновника ТОВ «Інтер-Буд-Сервіс» ОСОБА_1 не стосуються господарських операцій ТОВ «Інтер-Буд-Сервіс» за договором поставки № 05/14 від 01.10.2014 та, як наслідок, не можуть бути підставою для висновку про нереальність господарських операцій позивача з ТОВ «Інтер-Буд-Сервіс».
Не погоджуючись із судовим рішенням апеляційної інстанцій, податковий орган звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою (т. 2 а.с. 165-171), в якій просить задовольнити касаційну скаргу, скасувати постанову апеляційного суду і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
В доводах касаційної скарги скаржник зазначає, що судом апеляційної інстанції порушено норми матеріального та процесуального права та порушено принцип офіційного з'ясування всіх обставин справи, що призвело до неправильного вирішення спору.
Також, в касаційній скарзі податковий орган наголошує на відсутності у позивача права на формування податкового кредиту по господарським операціям з ТОВ «Інтер-Буд-Сервіс», оскільки останнє не маючи в наявності будь-яких основних фондів та трудових ресурсів реалізувало позивачу ТМЦ.
Більш того, скаржник звертає увагу на вирок Подільського районного суду м. Києва від 27.05.2015 по справі №758/5160/15-к, яким визнано винним засновника ТОВ «Інтер-Буд-Сервіс» у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 27, ч. 1 ст. 205 КК України, який набрав законної сили 27.06.2015. Додає, що оскільки період взаємовідносин позивача з ТОВ «Інтер-Буд-Сервіс» - фіктивним підприємством, а саме: жовтень-грудень 2014 року, співпадає з періодом у вироку з 08.08.2014 по 04.03.2015, то відповідно фактичного здійснення господарської операції з придбання позивачем товарів та послуг безпосередньо у контрагента не було, а відповідні первинні документи не можуть вважатися первинними для цілей ведення податкового обліку.
У касаційній скарзі податковий орган також звертає увагу на те, що судом апеляційної інстанції не надано належної правової оцінки всім аргументам податкового органу та проігноровано те, що згідно пояснень та протоколу допиту ОСОБА_1 , останній не знає хто такий ОСОБА_3 і чи був він керівником ТОВ «Інтер-Буд-Сервіс». Більш того, скаржник зауважує, що у ТТН відсутня повна адреса місця розвантаження, зокрема, зазначено пункт розвантаження лише місто Токмак, що не дає можливості ідентифікувати достовірне місце здійснення розвантаження ТМЦ.
Також зауважує, що згідно видаткових накладних № 146 та № 147 датою поставки труб є 08.10.2014 та 10.10.2014, тоді як згідно з ТТН № 716/1 та № 716/2 труби були відвантажені вантажоодержувачу 13.10.2014.
Крім того, у касаційній скарзі скаржник також посилається на отриману від ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у місті Києві податкову інформацію щодо неможливості проведення зустрічної звірки ТОВ «Інтер-Буд-Сервіс» та перебування останнього у стані « 9» (відсутність за місцем знаходження). Скаржник також зауважує, що судом апеляційної інстанції не прийнято до уваги те, що позивачем завищено вартість ТМЦ, які придбані у ТОВ «Інтер-Буд-Сервіс».
Позивач надіслав відзив на касаційну скаргу (т. 2 а.с. 197-201), в якому просив таку скаргу залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін. При цьому, представник позивача зауважив, що господарські операції між позивачем та його контрагентом мали реальний характер, а первинні документи з боку контрагента підписані від імені директора, який не притягувався до кримінальної відповідальності, у зв'язку з чим позивачем, як покупцем товару, правомірно віднесено витрати до податкового кредиту. Придбані у контрагента ТМЦ (труби) використані позивачем під час будівництва напірного каналізаційного колектору м. Молочанськ на замовлення виконавчого комітету Молочанської міської ради, що підтверджується актами приймання-виконання будівельних робіт.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що у період з 11.09.2017 по 15.09.2017 податковим органом проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Південь-Буд» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток за 2014 рік та податку на додану вартість за жовтень 2014 року, листопад 2014 року та грудень 2014 року при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «Інтер-Буд-Сервіс», за результатами якої складено акт від 22.09.2017 № 534/08-01-14-17/37218085 (т. 1 а.с. 32-56), яким встановлено порушення позивачем вимог:
1) п. 44.1 ст. 44, п. 138.1, п. 138.2, п. 138.4 ст. 138 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток підприємства, який підлягає сплаті до бюджету на суму 285920 грн. за 2014 рік;
2) п. 185.1 ст. 185, ст. 186, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.4 ст. 201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 306337 грн., в т.ч.: за жовтень 2014 року - 90398 грн., за листопад 2014 року - 98661 грн., за грудень 2014 року - 117278 грн.;
3) п. 185.1 ст. 185, ст. 186, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.4 ст. 201 ПК України, в результаті чого завищено суму від'ємного значення по податку на додану вартість за грудень 2014 рік - 11353 грн.
Вказаних висновків податковий орган дійшов з тих підстав, що відповідно до податкової інформації від 21.01.2015 № 384/7/26-52-22-04-19 від ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві ТОВ «Інтер-Буд-Сервіс» перебуває у стані "9" - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням. ТОВ «Інтер-Буд-Сервіс» було створено видимість господарських операцій без наміру їх реального здійснення шляхом документування операцій з купівлі-продажу невідповідних придбаних та проданих ТМЦ.
В ході проведення аналізу матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів, звітів та інших документів, встановлено відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг). Перевіркою встановлено, що ТОВ «Інтер-Буд-Сервіс», не маючи в наявності будь-яких основних фондів, трудових ресурсів, реалізовував товар.
Також зазначено, що від ВПМ Мелітопольської ОДПІ отримана інформація згідно листа від 30.03.2015 № 6785/7/08-32/07-07 щодо отримання на запит від ОУ ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС м. Києва протоколу опитування засновника ОСОБА_1 , який пояснив про непричетність до реєстрації та діяльності підприємства ТОВ «Інтер-Буд-Сервіс», що він не знайомий з керівником ТОВ «Інтер-Буд-Сервіс» ОСОБА_3 , не перебував на посаді зазначеного суб'єкта господарської діяльності та не реєстрував його. Всі первинні документи від імені ТОВ «Інтер-Буд-Сервіс» по господарським операціям з ТОВ «Південь-Буд» були підписані керівником ОСОБА_3 .
Відповідно до аналізу АС результатів співставлення ПК та ПЗ встановлено, що в переліку постачальників ТОВ «Інтер-Буд-Сервіс» є ТОВ «ТПГ «Формула». Різниця в ціні по ланцюгу постачання складає 106,67 грн. та 156,89 грн. (ціна поставки від ТОВ «ТПГ «Формула» складає 176 грн., 258,85 грн. від ТОВ «Інтер-Буд-Сервіс» - 282,67 грн., 415,74 грн.). Загальна сума поставки від ТОВ «ТПГ "Формула» за жовтень та грудень 2014 року складає 1201747 грн., від ТОВ «Інтер-Буд-Сервіс» до ТОВ «Південь-Буд» за відповідні періоди 1906131 грн. Тобто різниця в ланцюгу постачання в ціні поставки склала 704384 грн., в т.ч. ПДВ 117397 грн.;
Відтак, надані до перевірки ТОВ «Південь-Буд» копії первинних бухгалтерських документів щодо здійснення господарських операцій з ТОВ «Інтер-Буд-Сервіс» не підтверджують реальність здійснення господарських операцій з поставок та не спричинили реального настання юридичних наслідків, складено від імені юридичної особи, яку створено без мети здійснення фінансово-господарської діяльності та сплати податків.
На підставі акту перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 18.10.2017 (т. 1 а.с. 11-16):
1) № 0013781417, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 357400 грн., у тому числі: 285920 грн. - за податковими зобов'язаннями, 71480 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;
2) № 0013791417, яким позивачу зменшено від'ємне значення з податку на додану вартість (за Податковою декларацією з податку на додану вартість №9088350092 від 07.05.2015 за звітний період грудень 2014 року) на суму 11353 грн.;
3) № 0013801417, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 382921 грн. 25 коп., у тому числі: 306337 грн. - за податковими зобов'язаннями, 76584 грн. 25 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями.
Позивач вважаючи свої права порушеними звернувся до суду з даним позовом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Приписами п/п. 14.1.181. п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що податковим кредитом є сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до п/п 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.
Згідно з п. 135.1 ст. 135 ПК України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.
Пунктом 135.2 ст. 135 ПК України передбачено ,що доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Відповідно до п/п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Згідно з п. 185.1. ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
Положеннями п. 186.1. ст. 186 ПК України передбачено, що місцем постачання товарів є: а) фактичне місцезнаходження товарів на момент їх постачання (крім випадків, передбачених у підпунктах «б» і «в» цього пункту); б) місце, де товари перебувають на час початку їх перевезення або пересилання, у разі якщо товари перевозяться або пересилаються продавцем, покупцем чи третьою особою; в) місце, де провадиться складання, монтаж чи встановлення, у разі якщо товари складаються, монтуються або встановлюються (з випробуванням чи без нього) продавцем або від його імені.
Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).
Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).
За змістом наведених норм, право платника податків на збільшення податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником - платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 ПК України) суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2 цієї статті).
Таким чином, будь-які документи (у тому числі, договори, акти, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
В контексті з наведеним, судами попередніх інстанцій встановлено, що 01.10.2014 між ТОВ «Південь-Буд» (покупець) та ТОВ «Інтер-Буд-Сервіс» (постачальник) укладено договір поставки № 05/14, згідно з п. 1.1 якого постачальник зобов'язується поставити покупцеві товар партіями у власність згідно Специфікацій, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити поставлений товар.
Відповідно до п. 1.2 Договору поставки № 05/14 від 01.10.2014 найменування, асортимент, упаковка, кількість, ціна одиниці і загальна вартість товару узгоджується сторонами в окремій Специфікації, що є невід'ємною частиною цього Договору.
Як зазначено у п. 5.2 Договору поставки №05/14 від 01.10.2014 постачання товару супроводжується передачею покупцю видаткової накладної постачальника.
Відповідно до п. 5.3 Договору поставки № 05/14 від 01.10.2014 зазначено, що місце поставки (передачі) товарів узгоджується сторонами окремо в Специфікаціях на кожну партію товару.
У доданій до Договору поставки № 05/14 від 01.10.2014 Специфікації № 1 від 01.10.2014 (Додаток №1 до Договору) зазначено, що місцем поставки є склад покупця за адресою: м. Молочанськ Токмацького району Запорізької області.
На підтвердження виконання умов договору поставки № 05/14 від 01.10.2014 позивачем надано: видаткові накладні, виписані ТОВ «Інтер-Буд-Сервіс»; товарно-транспортні накладні (в яких вантажовідправником зазначено ТОВ «Торгівельно-промислова група «Формула», а пунктом розвантаження - м. Токмак); платіжні доручення, отримувачем платежу за якими є ТОВ «Інтер-Буд-Сервіс»; акти приймання-виконаних будівельних робіт Форми КБ-2в, довідки про вартість виконаних робіт та витрати Форми КБ-3, підсумкові відомості ресурсів, підписані замовником робіт - Виконавчим комітетом Молочанської міської ради (т. 1 а.с. 184-213).
Позивачем надано до суду податкові накладні, використані для формування податкового кредиту, підписані керівником ТОВ «Інтер-Буд-Сервіс» Борейко В.Б. (т. 1 а.с. 214-224).
Більш того, як правильно зазначив суд апеляційної інстанції, в акті перевірки податковим органом зазначено, що відповідно до наданих ТОВ «Південь-Буд» документів встановлено, що труби, придбання яких оформлено від ТОВ «Інтер-Буд-Сервіс», використані під час будівництва напірного каналізаційного колектору м. Молочанськ на замовлення виконавчого комітету Молочанської міської ради, що підтверджується актом №6 від 14.10.2014 на загальну суму 665614,8 грн., в т.ч. ПДВ 110935,80 грн.; актом № 7 від 31.10.2014 на загальну суму 778650,95 грн., в т.ч. ПДВ 129775,16 грн.
Виконавчий комітет Молочанської міської ради розрахувався в повному обсязі з ТОВ «Південь-Буд» за послуги будівництва згідно актів прийому будівельних робіт у безготівковій формі шляхом перерахування коштів через розрахунковий рахунок ТУ ДКСУ У Запорізької (код банку 813015) 3 рах. № НОМЕР_1 на розрахунковий рахунок ТОВ «Південь-Буд» № НОМЕР_2 філії Ощадбанку Запорізької області (т. 1 а.с. 106-107).
Відтак, судом апеляційної інстанції було надано належну оцінку доказам у їх сукупності з дотриманням норм статей 73-78, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції на час прийняття рішення) та іншим обставинам, що спростовують позицію контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства щодо формування об'єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту по господарським операціям з контрагентом.
Щодо вироку Подільського районного суду м. Києва від 27.05.2015 по справі № 758/5160/15-к, яким затверджено угоду від 29.04.2015 про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним (обвинуваченим) ОСОБА_1 , останнього визнано винним у скоєні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 1 ст. 205 КК України, то Суд зазначає, акт перевірки від 22.09.2017 не містить посилання на такий вирок, хоча на момент проведення перевірки такий вирок вже існував, тоді як акт перевірки містить посилання лише на пояснення засновника ОСОБА_1 щодо непричетності його до ведення господарської діяльності.
Водночас, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.07.2022 у справі № 160/3364/19 (провадження №11-200апп21) підтвердила вже сформовану Верховним Судом правову позицію, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Саме по собі: лише наявність вироку щодо контрагента платника податків; лише факт порушення кримінального провадження відносно контрагента та отримання під час таких свідчень особи щодо не прийняття участі у створенні і діяльності підприємства; лише податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання; лише незначні помилки в оформленні первинних документів (окремо) - не є самостійними та достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.
Зокрема, в наведеній постанові Великою Палатою Верховного Суду зазначено, що вирок щодо посадової особи контрагента за статтею 205 КК України, а також ухвала про звільнення особи від кримінальної відповідальності за цією статтею КК України у зв'язку із закінченням строків давності не можуть створювати преюдицію для адміністративного суду, якщо тільки суд кримінальної юрисдикції не встановив конкретні обставини щодо дій чи бездіяльності позивача. Такі вирок чи ухвала суду за результатами розгляду кримінального провадження мають оцінюватися адміністративним судом разом з наданими первинними документами та обставинами щодо наявності первинних документів, правильності їх оформлення, можливості виконання (здійснення) спірних господарських операцій, їх зв'язку з господарською діяльністю позивача та можливого використання придбаного товару (робіт, послуг) у подальшій діяльності.
Так, суд апеляційної інстанції вірно зазначив, що з 30.07.2014 на посаду директора ТОВ «Інтер-Буд-Сервіс» було призначено ОСОБА_2 , який і підписував всі первинні документи від імені ТОВ «Інтер-Буд-Сервіс» по господарським операціям з позивачем, тоді як вирок Подільського районного суду м. Києва від 27.05.2015 по справі № 758/5160/15-к стосується саме ОСОБА_1 , а не керівника ОСОБА_3 .
Відтак, апеляційний суд вірно зауважив, що обставини щодо засновника ТОВ «Інтер-Буд-Сервіс» ОСОБА_1 не стосуються господарських операцій ТОВ «Інтер-Буд-Сервіс» з позивачем за договором поставки № 05/14 від 01.10.2014, а відтак не можуть бути підставою для висновку про нереальність господарських операцій позивача з ТОВ «Інтер-Буд-Сервіс».
Суд зауважує, що посилання податкового органу на інформацію, що наявна в інформаційних базах даних ДФС (відсутність за місцезнаходженням, що унеможливлює проведення зустрічних звірок; відсутність основних фондів та трудових ресурсів,), на яку посилається контролюючий орган, як на підставу нереальності господарських операцій не заслуговує на увагу, оскільки доказів, які б підтверджували вказані посилання контролюючим органом не надано, крім того, будь - яка податкова інформація, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагентів суб'єкта господарювання по ланцюгах постачання чи надана іншими контролюючими органами носить інформативний характер. Посилання контролюючого органу на таку інформацію, як критерій оцінки реальності господарських операцій, є безпідставними оскільки, фактично будь - які первинні документи платника податків не використовуються та не аналізуються, а отже така інформація не відповідає критерію юридичної значимості.
Крім того, така інформація сама по собі не доводить та не може свідчити про наявність податкових правопорушень на які посилається контролюючий орган.
Щодо відсутності у товаро-транспортних накладних повної адреси місця розвантаження, зокрема, зазначено пункт розвантаження лише місто Токмак, що не дає можливості ідентифікувати достовірне місце здійснення розвантаження ТМЦ, то Суд зазначає наступне.
Так, у відповідності до вимог Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту від 14.10.1997 за №363 з наступними змінами і доповненнями - ці Правила визначають права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - замовників.
Ці Правила встановлюють, що товарно - транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно - матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.
Крім цього, оформлення товарно - транспортної накладної є обов'язковим для учасників транспортного процесу (власників автомобільного транспорту - перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - замовників).
Угода поставки товару не є договором про перевезення вантажу, а тому її реальне виконання не повинно підтверджуватись товарно-транспортними накладними. Згідно з Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення».
Товарно-транспортна накладна - це не первинний документ, який підтверджує здійснення господарської операції з поставки товарів, та відповідно набуття права власності на нього, оскільки не відображає відомості про господарську операцію з поставки товару, а відображає відомості про господарську операцію перевезення для договорів поставки.
Відтак, наявність або відсутність товарно-транспортних накладних, як і деякі помилки чи неточності у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися), а певні недоліки в заповненні первинних документів носять оціночний характер.
Вказана правова позиція відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 06.02.2018 у справі № 816/166/15-а, від 11.09.2018 у справі №804/4787/16, від 17.01.2024 у справі № 320/2332/19 та від 15.07.2024 у справі № 820/5088/16.
Враховуючи викладене, допущення помилок або неточностей у ТТН не може бути беззаперечною підставою для висновку про відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій, а відтак не є підставою для не включення вартості придбаних товарів (послуг) до валових витрат та сум податку на додану вартість до податкового кредиту.
Відтак, доводи касаційної скарги, не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи і не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення суд апеляційної інстанції допустив неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при ухваленні рішення чи вчинення процесуальних дій.
Касаційний перегляд справи здійснено в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15.01.2020 № 460-ІХ (відповідно до пункту 2 розділу ІІ цього Закону), та в межах доводів та вимог касаційної скарги відповідно до ч. 1 ст. 341 КАС України.
Згідно ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд, -
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.08.2018 у справі № 808/3386/17, залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя І.А. Васильєва
Cудді Л.І. Бившева
В.П. Юрченко