про залишення позовної заяви без руху
13 березня 2026 року м. ДніпроСправа № 580/13269/25
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Секірська А.Г., перевіривши матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії,
01.12.2025 до Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) із позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач І), Військової частини НОМЕР_2 (далі - відповідач ІІ), в якому, з урахуванням уточненого позову, просив:
визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо порушення норми закону під час видання наказу про зарахування позивача до списків військової частини НОМЕР_1 ;
визнати противоправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 , як фінансової відповідача, щодо бездіяльності під час отримання інформації про неповне нарахування позивачу грошового забезпечення за грудень місяць 2023;
стягнути солідарно з військової частини НОМЕР_2 усі види компенсації: середній заробіток за час затримки розрахунку (за ст. 117 КЗпП) за шість місяців у сумі 215 005,79 грн згідно розрахунку; компенсацію втрати частини грошового доходу у зв'язку ]з порушенням строків його виплати у сумі 306,78 грн. згідно розрахунку; 3% річних від простроченої суми у розмірі 87,60 грн згідно додатку;
враховуючі, що порушення прав позивача сталося через службову недбалість, мало довготривалий характер, та було усунено тільки після втручання Уповноваженого при Верховній Ради з прав людини, спираючись на постанову Великої Палати Верховного Суду справа № 755/12623/19 Провадження № 14-47цс21, не застосовувати коефіцієнт зменшення під час визначення компенсації за несвоєчасний розрахунок позивача при звільненні.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 08.12.2025 позовну заяву залишено без руху. Зазначено, що позивачем недоліки можуть бути усунуті шляхом надання: обґрунтування змісту і характеру якого саме порушеного права (інтересу) позивача з якого часу і у порушення яких нормативно-правових актів допущено відповідачем; оформлення позову з дотриманням вимог ч.5 ст.160 КАС України щодо позовних вимог; надання позовної заяви через електронний кабінет та із зазначенням аркушів кожного додатка та заяви-звернення до кожного з відповідачів у контексті позовних вимог, формулювання чітких вимог без альтернатив.
11.12.2025 на виконання вимог вищезазначеної ухвали позивачем надано заяву про усунення недоліків та уточнений позов.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 05.01.2026 позивачеві продовжено строк для усунення недоліків позовної заяви. Зазначено, що позивачем недоліки можуть бути усунуті шляхом надання: обґрунтування змісту і характеру порушеного права у спірному періоді; обґрунтованого клопотання щодо пропущеного строку звернення до суду з доказами на підтвердження поважності причин такого пропуску; наданням до суду розрахунку суми виплачених позивачу під час звільнення коштів з відповідним підтвердженням та обґрунтування з покликанням на релевантну практику ВС щодо повноважень адміністративного органу не застосовувати коефіцієнт зменшення під час визначення компенсації за несвоєчасний розрахунок позивача під час звільнення з наданням розрахунку деструктивних відхилень.
06.01.2026 на виконання вимог вищезазначеної ухвали позивачем надано уточнений позов, в якому відокремлено спірний період, та надано обґрунтування змісту та характеру порушення його права. Зауважив, що вимоги щодо строків є новими порівняно з ухвалою суду від 08 грудня 2025 року, проте надає ці пояснення задля забезпечення доступу до правосуддя. Позивач наголошує, що строк звернення (ст. 122 КАСУ) не пропущено. Відповідачі приховали факт недоплати, здійснюючі належні позивачу виплати одним платежем без надання розрахункового листа. Про наявність заборгованості за грудень 2023 року позивач дізнався лише 10.10.2025 (лист ВЧ НОМЕР_1 №1825/2837) та 16.10.2025 (лист ЦФЕУ Командування СВ №116 14 4 Вих ЗВГ 51386), отриманих після втручання Уповноваженого ВРУ з прав людини. Згідно з частиною 2 статті 122 КАСУ, перебіг строку починається з дня, коли особа дізналася про порушення. Позов подано у встановлений законом строк з моменту отримання вказаних листів. Щодо надання розрахунку виплачених коштів позивач повідомив про неможливість надання деталізованої розшифровки за видами виплат, оскільки Військова частина НОМЕР_2 у порушення ст. 116 КЗпП не надала позивачу розрахункового листа при звільненні.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 26.01.2026 позивачу продовжено строк на усунення недоліків позовної заяви. Зазначено, що позивачем недоліки можуть бути усунуті шляхом надання: обґрунтування змісту і характеру порушеного права у спірному періоді з обґрунтуванням змісту першої вимоги щодо порушення якої норми якого закону під час видання наказу від якої дати і за яким номером та відомостями про оскарження в адміністративному чи судовому порядку такого індивідуального акта; обґрунтованого клопотання щодо пропущеного строку звернення до суду з доказами на підтвердження поважності причин такого пропуску; визначення ціни позову; формування вимог про компенсацію якого виду від роботодавця з поясненням початку перебігу строку звернення до суду; доказу сплати судового збору за вимоги майнового характеру; надання остаточної редакції адміністративного позову з дотриманням вимог п.2, 5, 9 ч.5 ст.160, ч.2, ч.4 ст.161 КАС України; доказів нарахованої компенсації у зв'язку із формуванням вимоги про стягнення коштів.
На виконання вимог вищезазначеної ухвали 27.01.2026 позивач надав уточнену позовну заяву в якій зазначив, що відокремив спірний період, та надав обґрунтування змісту та характеру порушення його права під час видання наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 18.12.2023 №363; в надав докази, що військова частина НОМЕР_2 податковим агентом у спірних правовідносинах; надав клопотання щодо пропущеного строку звернення до суду з доказами на підтвердження поважності причин такого пропуску; визначив ціну позову; зформував вимоги про грошову компенсацію від роботодавця з поясненням початку перебігу строку звернення до суду; вказав підстави для звільнення від судового збору; щодо вимоги суду надати докази нарахованої компенсації у зв'язку із формуванням вимоги про стягнення коштів, позивач зазначив що відповідач (військова частина НОМЕР_2 ) оставив без відповіді лист позивача щодо досудового вирішення справи (додаток 16), таким чином відмовився взагалі розглядати спірні правовідносини в досудовому порядку, в том у числі в частині надання розрахунку компенсації у зв'язку з формуванням вимоги про стягнення коштів. Позивач зазначає про об'єктивну неможливість надання такого документа, оскільки згідно зі ст. 116 КЗпП обов'язок нарахування та письмового повідомлення про суми виплат лежить виключно на роботодавцеві.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 28.01.2026 позивачу продовжено строк на усунення недоліків позовної заяви, що зазначені у мотивувальній частині, надавши додатково три дні, зокрема: надання доказу сплати судового збору за вимогу про стягнення середнього заробітку і 3% річних; надання довідки територіальної громади про зареєстроване місце проживання, надання копій рішень у справах до ВЧ НОМЕР_2 , ВЧ НОМЕР_1 щодо грошового забезпечення; повідомлення про обізнаність з наказом №363; надання копій довідок про розмір нарахованого грошового забезпечення: за грудень 2023 року - травень 2024 року видана ВЧ НОМЕР_2 позивачу - 16.12.2024; за лютий 2023 року - грудень 2023 року видана ВЧ НОМЕР_3 позивачу - 24.07.2024; копію грошового атестату на час звільнення зі служби і копію грошового атестату на виконання судового рішення з відомостями про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 15.12.2023 до 17.12.2023; обґрунтування тотожності вимог щодо стягнення середнього заробітку у позовній заяві в іншій справі та повідомлення відповідно до п.11 ч.5 ст.160 КАС України; обґрунтованого клопотання про поновлення строку звернення до суду з наданням доказів на підтвердження поважності причин. Роз'яснити позивачу, що суд зобов'язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами (частини 4 статті 45 КАС України).
30.01.2026 на виконання вимог вищезазначеної ухвали суду позивачем надано уточнену позовну заяву, в якій позивач наполягав на звільненні від сплати судового збору на підставі п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» як учасник бойових дій (посвідчення серія НОМЕР_4 ); наголосив, що згідно з постановою Великої Палати Верховного Суду від 09.02.2021 у справі № 545/1149/17, УБД звільняються від сплати судового збору за подання позовів незалежно від предмета позову; надав довідку ВПО, з вказаним зареєстрованим місцем проживання; надав копії у справах рішень у справах щодо військової частини НОМЕР_1 , та НОМЕР_2 ; на виконання вимоги ухвали щодо повідомлення про обізнаність із Наказом №363 від 18.12.2023, позивач повідомляє, що офіційне доведення вказаного наказу до його відома відповідачем не здійснювалось, копію вказаного наказу позивач зміг отримати лише 05.08.2025 з неофіційних джерел, після чого зміг використати його для захисту своїх прав; надав копії довідок про розмір нарахованого грошового забезпечення та грошовий атестат; повідомив про неможливість надання копії оновленого грошового атестату та відомостей за 15-17.12.2023; повідомив, що вимоги у справах № 580/7989/24 та № 580/13269/25 не є тотожними, оскільки вони базуються на різних фактичних підставах.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 02.02.2026 позивачу продовжено строк на усунення недоліків позовної заяви у зв'язку з виявленням недоліків у сформованому 29.01.2026 документі в системі Електронний суд, а саме: неможливо відкрити електронний документ, що зазначений у п.7.13 - клопотання про поновлення строку звернення до суду, що потребує виправлення позивачем.
На виконання вищезазначеної ухвали суду 03.02.2026 позивачем подано клопотання про поновлення строку звернення до суду.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 06.02.2026 матеріали адміністративної справи № 580/13269/25 передано на розгляд до Луганського окружного адміністративного суду.
Матеріали адміністративної справи № 580/13269/25 надійшли до Луганського окружного адміністративного суду 09.03.2026.
Автоматизованою системою документообігу Луганського окружного адміністративного суду для розгляду цієї адміністративної справи 09 березня 2026 року визначена суддя Секірська А.Г.
З огляду на викладене, суд вважає за необхідне прийняти адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії.
Згідно з пунктами 3 та 6 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу, чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі (частина друга стаття 171 КАС України).
Перевіривши матеріали адміністративного позову, суд дійшов висновку, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 КАС України, у зв'язку з чим вона має бути залишена без руху з таких підстав.
Судом установлено, що при зверненні до суду з позовом позивач послався на пункт 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» як на підставу звільнення від сплати судового збору, надавши копію посвідчення серії НОМЕР_4 .
Відповідно до частини третьої статті 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до частини другої статті 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України від 08 липня 2011 року № 3674-VI Про судовий збір (далі - Закон № 3674-VI).
Згідно з частиною першою статті 3 Закону № 3674-VI судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
Частиною першою статті 4 Закону № 3674-VI встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до частини третьої статті 6 Закону № 3674-VI за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Згідно із частиною другою статті 4 Закону № 3674-VI за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру фізичною особою сплачується судовий збір у розмірі 1 відсотку ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру фізичною особою сплачується судовий збір у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Позивач звернувся із позовом до Черкаського окружного адміністративного суду 01.12.2025.
Станом на 01 січня 2025 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 3028,00 грн.
Позивачем визначено ціну позову у розмір 215 400,17 грн 1% від якої становить 2154,00 грн.
Тобто, за подання даного позову майнового характеру позивач має сплатити судовий збір у розмірі 2154,00 грн.
Згідно з пунктом 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав.
Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.08.2020 у справі №910/13737/19, майновий позов (позовна вимога майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об'єктом якої є благо, що підлягає грошовій оцінці. Будь-який майновий спір має ціну.
При цьому, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні є спеціальним видом відповідальності роботодавця, підлягає грошовій оцінці, а тому вказана позовна заява належить до об'єктів справляння судового збору.
Зміна формулювання позовних вимог зі ''стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні'' на ''зобов'язання виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні'' не змінює характер спору та не переводить його в немайнову площину.
У силу правового висновку постанови Верховного Суду від 23.06.2021 у справі №520/13014/2020 вимога про стягнення заборгованості не дублює вимогу про зобов'язання нарахувати і виплатити заборгованість, ці вимоги є двома різними способами захисту порушеного права, які передбачають відмінний механізм виконання судових рішень; списання коштів за судовими рішеннями, боржником за якими є державний орган, відповідно до ч.1 ст.2 та ч.1 ст.3 Закону України від 05.06.2012 №4901-VI "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", можливе у тому випадку, коли способом захисту порушеного права є вимога про стягнення коштів.
Суд вважає, що і вимога про стягнення з суб'єкта владних повноважень середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені за період, і вимога про зобов'язання нарахувати та виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені є вимогами майнового характеру, а ціною позову у згаданих спорах є обчислений позивачем розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Між тим, у частині вимоги заявника про виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні позов усупереч наведеним нормам процесуального закону не містить розрахунку конкретної суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, посилання на обставини обчислення конкретної суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, посилання на докази обчислення конкретної суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та вимоги про виплату конкретної суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
З огляду на зміст статті 2 Закону України "Про оплату праці" (де визначено структуру заробітної плати) та рішення Конституційного суду України від 15.10.2013 №8-рп/2013 і від 22.02.2012р. №4-рп/2012 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні не може бути кваліфікований як заробітна плата, адже має зовсім іншу правову природу ніж винагорода за працю, позаяк є компенсаційною санкцією до роботодавця за несвоєчасний розрахунок.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №910/4518/16 згадано, що "за змістом норм статей 94, 116, 117 Кодексу законів про працю України та статей 1, 2 Закону України "Про оплату праці" середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій), який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати. Пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України Про судовий збір, згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях".
Також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.02.2022 у справі №755/12623/19 сформульовано схожу правову позицію, у силу якої: "Середній заробіток за статтею 117 КЗпП України за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану робочу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій) та є своєрідною санкцією для роботодавця за винні дії щодо порушення трудових прав найманого працівника. Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати".
Наведений правовий висновок відображено і у постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 26.07.2023 у справі №522/16890/20.
Великою Палатою Верховного Суду було зокрема, наголошено, що стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір", не поширюється, у зв'язку з чим можна констатувати, що за подання позову в частині стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні підлягає сплата судового збору.
Отже, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не є ані окремим видом грошового забезпечення військовослужбовця, ані правовим аналогом платежу з оплати праці (служби).
До позовної заяви позивач долучає копію посвідчення учасника бойових дій, та зазначає, що звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI.
Втім, суд вважає, що позивач не належить до суб'єктів, яким згідно з нормами статті 5 Закону України "Про судовий збір" встановлені пільги щодо його сплати, оскільки стягнення з роботодавця середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу.
Тобто, стягнення з роботодавця сатисфакції, не зачіпає порядку надання, обсягу соціальних гарантій чи будь-яким іншим чином не стосується соціального і правового захисту особи зі статусом учасника бойових дій, а тому судовий збір за подання позивачем позовної заяви у цій справі має сплачуватися.
Відтак позивачу необхідно сплатити збір у розмірі, визначеному з розрахунку 1 відсотку ціни позову - 2154,00 грн.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 19 червня 2001 року справа "Креуз проти Польщі" "право на суд" не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя ("KREUZ v. POLAND" № 28249/95).
Також, суд зауважує, що відповідно до статті 117 Кодексу законів про працю України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
Також суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до підпунктів 4,5 частини п'ятої статті 160 КАС України в позовній заяві зазначаються: зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
У справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача (пункт 9 частини п'ятої статті 160 КАС України).
Частиною четвертою статті 161 КАС України передбачено, що позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Відповідно до статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:
1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;
2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;
4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;
5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;
6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
В останній редакції позовної заяви позивач заявляє позовну вимогу про визнання протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо порушення норми закону під час видання наказу про зарахування позивача до списків військової частини НОМЕР_1 .
Разом з тим суд зазначає, що заявлена позивачем позовна вимога не відповідає способам судового захисту, визначеним статтею 5 КАС України.
Зі змісту зазначеної вимоги вбачається, що позивач фактично оскаржує дії, пов'язані з виданням наказу, однак формулює їх як бездіяльність відповідача, що свідчить про суперечність у визначенні предмета спору та способу захисту порушеного права.
При цьому видання наказу є результатом прийняття суб'єктом владних повноважень індивідуального акта, який відповідно до пункту 2 частини першої статті 5 КАС України може бути предметом оскарження шляхом пред'явлення вимоги про визнання такого акта протиправним та його скасування. Натомість позивач не ставить питання про визнання протиправним та скасування відповідного наказу, а формулює вимогу про визнання бездіяльності протиправною у зв'язку з його виданням.
Отже, позовна вимога у наведеній редакції не узгоджується із визначеними статтею 5 КАС України способами захисту прав у адміністративному судочинстві та не дає можливості суду встановити, яке саме рішення, дія чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень оскаржується позивачем.
Крім того, у позовній заяві відсутнє належне обґрунтування того, яким саме чином оскаржувана бездіяльність військової частини НОМЕР_1 порушує права, свободи чи інтереси позивача, а також не зазначено конкретних доказів, які підтверджують відповідні обставини, не зазначено реквізитів наказу про зарахування позивача до списків військової частини НОМЕР_1 (дата, номер), з яких можливо було б вирішити питання дотримання позивачем строків звернення до суду з такою позовною вимогою.
Заявляючи вимогу про визнання противоправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо бездіяльності під час отримання інформації про неповне нарахування позивачу грошового забезпечення за грудень місяць 2023 року, позивач не викладає обставин, якими обґрунтовує свої вимоги, та не зазначає, яким способом суд має поновити його право, порушене такою бездіяльність, тобто які дії має вчинити відповідач з метою усунення порушення права (пункт 4 частини першої статті 5 КАС України).
За таких обставин позивачу необхідно уточнити зміст позовних вимог у відповідності до положень статті 5 КАС України та пунктів 4, 5 частини п'ятої статті 160 КАС України, зокрема чітко визначити спосіб судового захисту та конкретизувати, яке саме рішення, дія чи бездіяльність відповідача підлягає оскарженню, а також надати відповідне обґрунтування порушення своїх прав.
Відповідно до частини першої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Наведені обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам, процесуального законодавства, тому її слід залишити без руху, надавши позивачу строк для усунення вказаних недоліків.
Керуючись статтями 160, 161, 169, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
Прийняти до провадження справу № 580/13269/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії залишити без руху.
Запропонувати позивачу (представнику позивача) протягом 10-ти (десяти) календарних днів з дати отримання цієї ухвали усунути недоліки позовної заяви шляхом надання суду через підсистему (модуль) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» зі скріпленням електронним підписом учасника справи (його представника) або шляхом надіслання поштовим зв'язком на тимчасову адресу для листування Луганського окружного адміністративного суду: 49089, місто Дніпро, вул. Будівельників, 28, а/с 4585:
уточненої позовної заяви із викладенням змісту позовних вимог у відповідності до положень статті 5, пунктів 4, 5 частини п'ятої статті 160 КАС України, зокрема, визначити спосіб судового захисту та конкретизувати, яке саме рішення, дія чи бездіяльність відповідача підлягає оскарженню, а також надати відповідне обґрунтування порушення своїх прав;
документа про сплату судового збору у розмірі 2154,00 грн, сплаченого за наступними реквізитами:
Отримувач коштів ГУК у Луг.обл./МТГ м.Сєвєр/22030101
Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37991110
Банк отримувача Казначейство України(ел. адм. подат.)
Рахунок отримувача UA288999980313101206084012499
Код класифікації доходів бюджету 22030101
Призначення платежу 101 __________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Луганський окружний адміністративний суд (назва суду, де розглядається справа).
Якщо недоліки позовної заяви не будуть усунуті у строк, встановлений судом, позовна заява буде повернута позивачеві та вважатиметься неподаною.
Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху невідкладно надіслати особі, яка подала позовну заяву.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею та оскарженню в апеляційному порядку окремо від рішення суду не підлягає. Заперечення на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
СуддяА.Г. Секірська