Житомирський апеляційний суд
Справа №274/4944/25 Головуючий у 1-й інст. Большакова Т. Б.
Категорія 39 Доповідач Галацевич О. М.
11 березня 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого Галацевич О.М.,
суддів Григорусь Н.Й., Панкеєвої В.А.,
розглянув у спрощеному письмовому провадженні без повідомлення учасників справи в м. Житомирі цивільну справу №274/4944/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - адвоката Гуменюка Олександра Володимировича, на рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 02 січня 2026 року, ухвалене під головуванням судді Большакової Т.Б. в місті Бердичеві Житомирської області,
У липні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» (далі - ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 483684762 від 18 вересня 2023 року у розмірі 117 590,12 грн, з яких: 24 998,99 грн - заборгованість за тілом кредиту, 92 591,13 грн - заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками за користування кредитом. Також позивач просив стягнути витрати на професійну правничу допомогу у сумі 7000 грн та судові витрати.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 18 вересня 2023 року між Товариство з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» (далі - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога») та відповідачем укладено кредитний договір № 483684762 у формі електронного документа з використанням електронного підпису.
Відповідач, використовуючи мережу Інтернет, перейшов на офіційний сайт товариства www.moneyveo.ua?, ознайомився з Правилами надання грошових коштів у позику, які є невід'ємною частиною кредитного договору, після чого подав заяву на отримання кредиту, зазначивши свої персональні дані, зокрема прізвище, ім'я, по батькові, паспортні дані, номер телефону, реєстраційний номер облікової картки платника податків, адресу електронної пошти, номер банківської картки для перерахування коштів та місце проживання.
Відповідач підписав кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора, який ввів у відповідне поле інформаційно-телекомунікаційної системи, підтвердивши таким чином прийняття умов кредитного договору.
Після укладення договору, 18 вересня 2023 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало відповідачу грошові кошти у сумі 25 000 грн на банківську картку № НОМЕР_1 хх-хххх-7487, у зв'язку з чим первісний кредитор виконав свої зобов'язання за договором у повному обсязі.
Також позивач зазначав, що 28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» (далі- ТОВ «Таліон Плюс») укладено договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до якого, з урахуванням додаткових угод, до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право вимоги до відповідача.
У подальшому, 31 липня 2024 року між ТОВ «Таліон Плюс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК «Онлайн Фінанс» (далі - ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс») укладено договір факторингу № 31/0724-01, за яким до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги за вказаним кредитним договором.
04 червня 2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» укладено договір факторингу № 04/06/25-Ю, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором.
Позивач зазначав, що відповідач належним чином свої зобов'язання за кредитним договором не виконав, у зв'язку з чим утворилась заборгованість, яка і підлягає стягненню.
Рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 02 січня 2026 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» заборгованість за кредитним договором № 483684762 від 18 вересня 2023 року у сумі 98 040,90 грн. Також стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» витрати зі сплати судового збору у сумі 2019,67 грн та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 3000 грн.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції представник ОСОБА_2 - адвокат Гуменюк О.В. подав апеляційну скаргу, у якій просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову. На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що оскаржуване рішення є незаконним, необґрунтованим та таким, що ухвалене із неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
Вказує, що суд не врахував неспівмірність розміру нарахованих відсотків сумі основного боргу, що, на його думку, порушує принципи розумності та добросовісності та створює дисбаланс договірних прав та обов'язків сторін. Також зазначає, що відступлення права вимоги за договором факторингу від 28 листопада 2018 року не могло стосуватися кредитного договору від 18 вересня 2023 року, оскільки на момент укладення зазначеного договору факторингу відповідне зобов'язання ще не існувало. Крім того, звертає увагу, що кінцевий строк повернення кредиту визначений договором до 18 жовтня 2028 року, тоді як позивач просить про дострокове стягнення заборгованості без доказів направлення письмової вимоги кредитора, що, на його думку, суперечить положенням статті 16 Закону України «Про споживче кредитування». Також представник відповідача заперечує факт належного укладення електронного кредитного договору, посилаючись на невідповідність одноразового ідентифікатора вимогам Закону України «Про електронну комерцію», та зазначає, що ним подано позов до Печерського районного суду м. Києва про визнання кредитного договору недійсним.
17 лютого 2026 року ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» через систему «Електронний суд» подало відзив на апеляційну скаргу, у якому просило відмовити у її задоволенні, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
У відзиві зазначає, що кредитний договір укладено у формі електронного документа з використанням електронного підпису, який відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію». Процедура ідентифікації відповідача під час укладення договору була проведена належним чином, а перерахування кредитних коштів підтверджується платіжними документами. Позивач також зазначає, що відповідач частково виконувала зобов'язання за кредитним договором, що свідчить про визнання нею укладення договору та існування боргу. Крім того, вказує, що перехід права вимоги до нього відбувся на підставі договорів факторингу у встановленому законом порядку, а доводи апеляційної скарги щодо необхідності досудового врегулювання спору є безпідставними, оскільки таке врегулювання є правом, а не обов'язком сторони.
Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 18 вересня 2023 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_3 укладено договір кредитної лінії №483684762, відповідно до якого кредитодавець зобов'язався надати позичальнику кредитні кошти, а позичальник - повернути кредит та сплатити проценти за користування ним.
Згідно з умовами договору кредитодавець надав відповідачу перший транш у сумі 25 000 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 18 вересня 2023 року, відповідно до якого грошові кошти перераховані на банківську картку № НОМЕР_1 хх-хххх-7487 (а.с.13 т.1).
Факт перерахування грошових коштів також підтверджується листом АТ КБ «ПриватБанк» №20.1.0.0.0/7-251006/76593-БТ від 09 жовтня 2025 року (а.с.172 т.1).
Відповідно до умов кредитного договору строк дисконтного періоду користування кредитом становить 30 днів з моменту отримання першого траншу. Після закінчення дисконтного періоду проценти за користування кредитом нараховуються за процентними ставками, визначеними договором.
Кінцева дата повернення кредиту відповідно до пункту 7.3 договору визначена 18 жовтня 2028 року.
Договір підписаний відповідачем шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який було направлено на номер мобільного телефону, зазначений позичальником при оформленні заявки на отримання кредиту. Після введення одноразового ідентифікатора в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця відповідач підтвердила підписання договору (а.с.31, 51 т.1).
Також 18 вересня 2023 року відповідач підписала паспорт споживчого кредиту, в якому міститься інформація про основні умови кредитування, орієнтовну реальну річну процентну ставку, загальну вартість кредиту для споживача та порядок його повернення (а.с.40-41 т.1).
Відповідно до положень ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
У відповідності до ст. 6 ЦК Україн сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).
Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
У статті 3 Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
За змістом частин 3, 4, 6 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до частини 12 статті 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
З матеріалів справи вбачається, що 18 вересня 2023 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір №483684762, відповідно до якого відповідачу надано кредитні кошти у сумі 25 000 грн.
Факт перерахування кредитних коштів підтверджується платіжним дорученням від 18 вересня 2023 року та листом АТ КБ «ПриватБанк» від 09 жовтня 2025 року.
З матеріалів справи також вбачається, що право вимоги за вказаним кредитним договором було відступлено на підставі договорів факторингу від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс», надалі до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», а згодом до ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ».
Надані договори факторингу та реєстри прав вимоги містять дані щодо кредитного договору відповідача, у зв'язку з чим підтверджують перехід права вимоги до позивача, що узгоджується з положеннями статей 512, 514 ЦК України.
Разом із тим спірні правовідносини виникли з договору про надання споживчого кредиту, а тому до них підлягають застосуванню положення Закону України «Про споживче кредитування».
Відповідно до пункту 7.3 кредитного договору кінцевий строк повернення кредиту визначений 18 жовтня 2028 року.
Отже, на момент звернення позивача до суду із позовом строк виконання зобов'язання щодо повернення кредиту не настав.
Положеннями частини четвертої статті 16 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, у повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит.
При цьому кредитодавець зобов'язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені.
Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла 60 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу.
Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність.
Отже, праву кредитора на звернення до суду з позовом про дострокове стягнення кредитної заборгованості має передувати реалізація права вимоги дострокового виконання основного зобов'язання у порядку, визначеному зазначеною нормою.
Разом із тим матеріали справи не містять доказів направлення відповідачу письмової вимоги про дострокове повернення кредиту.
Апеляційний суд звертає увагу, що звернення до суду з позовом про дострокове повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту не замінює встановлений Законом України «Про споживче кредитування» порядок реалізації права на дострокове виконання зобов'язання.
Якщо кредитодавець звертається до суду з таким позовом, не виконавши вимоги абзацу третього частини четвертої статті 16 цього Закону та не дотримавшись передбаченого кредитним договором порядку, який не може погіршувати порівняно із цим Законом становище споживача, то у позичальника відсутній обов'язок достроково повернути кошти за договором про надання споживчого кредиту, а у суду відсутні підстави для задоволення відповідного позову у частині дострокового стягнення коштів за таким договором.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі №638/13683/15-ц.
Оскільки позивач звернувся до суду з вимогою про дострокове стягнення всієї суми кредитної заборгованості без дотримання передбаченого законом порядку реалізації права на дострокове виконання зобов'язання, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову.
За таких обставин рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки суд дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 , то з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» на користь ОСОБА_1 необхідно стягнути 3633,60 грн судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Малозначними, зокрема, є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України). Дана справа є малозначною в силу вимог закону.
Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Гуменюка Олександра Володимировича задовольнити.
Рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 02 січня 2026 року скасувати, ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» на користь ОСОБА_1 судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції в розмірі 3633,60 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України.
Головуючий
Судді: