Справа №757/48652/25 Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/1263/2026 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2
Категорія: ст. ст. 170-173 КПК України
04 березня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Печерського районного м. Києва від 10 жовтня 2025 року, -
за участю:
прокурора ОСОБА_8 ,
представника власника майна ОСОБА_7 ,
Ухвалою слідчого судді Печерського районного м. Києва від 10 жовтня 2025 року задоволено клопотання прокурора першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 про арешт майна в кримінальному провадженні №12024000000002012 від 07.10.2024 та накладено арешт у кримінальному провадженні №12024000000002012 від 07.10.2024 на тимчасово вилучене майно в ході обшуку квартири за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на належні ОСОБА_6 мобільний телефон марки «ОРРО А96» імеі_1: НОМЕР_1 , імеі_2: НОМЕР_2 з сім карткою НОМЕР_3 , планшет «Galaxy Tab А9+», s/n R9TY308Z51R, банківську картку АТ «ПУМБ» НОМЕР_4 та кошти в сумі 239 462,00 грн, із забороною розпорядження та користування ними.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, представник власника майна ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 , подала апеляційну скаргу в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного м. Києва від 10 жовтня 2025 року та її скасувати. Постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Офісу Генерального прокурора про накладення арешту на тимчасово вилучене майно.
На обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт зазначає, що оскільки розгляд клопотання відбувався без участі сторін, власник майна так само як і його адвокат, були позбавлені можливості висловити свої заперечення, відносно клопотання, а тому суд задовольняючи клопотання помилково прийшов до висновку, що вилучені під час обшуку речі та предмети відповідають критеріям речового доказу.
Апелянт вказує на те, що на день розгляду клопотання про накладення арешту орган досудового розслідування не довів у який спосіб вилучене майно може бути речовими доказами та не надав доказів, що вилучене майно є знаряддям вчинення правопорушення, зберегло на собі його сліди або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі, що вилучене майно є об'єктом кримінально протиправних дій або був набутий кримінально протиправним шляхом.
Орган досудового розслідування не надав відомостей та документів, в яких наводилися б підстави для подальшого утримання майна ОСОБА_6 та його необхідність, як такого, що має значення для подальшого досудового розслідування, оскільки доказів, які б могли свідчити, що вилучене майно є таким, що містить інформацію про факти підготовки, координування спланованих дій та вчинення кримінальних правопорушень, не надано.
Обставини у кримінальному провадженні №12024000000002012 від 07.10.2024 не містять жодних відомостей, що вилучений під час обшуку мобільний телефон, чи планшет, доступ до якого в повному обсязі було надано під час обшуку, містять інформацію стосовно обставин кримінального провадження та сама ситуація стосовно вилучених грошових коштів. Під час обшуку ОСОБА_6 було надано докази походження вказаних грошових коштів.
Вилучені предмети та грошові кошти не є речовими доказами у кримінальному провадженні, їх арешт не відповідає меті збереженню речових доказів, а тому подальше утримання є безпідставним.
Заслухавши доповідь судді, доводи представника власника майна, яка підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити, з наведених в ній підстав, пояснення прокурора, який заперечував щодо задоволення вказаної апеляційної скарги, вважаючи оскаржувану ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою, вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог пункту 3 ч. 2 ст. 395 КПК України апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді подається протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Згідно абзацу 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Строк апеляційного оскарження може бути поновлений, якщо причини його пропуску є поважними.
Згідно з ч. 1 ст. 117 КПК України пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.
З урахуванням обставин, щодо пропуску строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого суддіПечерського районного м. Києва від 10 жовтня 2025 року, які викладені в апеляційній скарзі представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , колегія суддів вважає їх поважними, на підставі чого приходить до висновку щодо поновлення строку на апеляційне оскарження вказаної ухвали.
Як вбачається з наданих до суду апеляційної інстанції матеріалів судового провадження та ухвали слідчого судді місцевого суду, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України за процесуального керівництва Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні за № 12024000000002012 від 07.10.2024 за підозрою ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, а також за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України.
В межах даного кримінального провадження, 06.10.2025 прокурор першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 , звернувся до слідчого судді Печерського районного суду м. Києва з клопотанням про накладення арешту у кримінальному провадженні №12024000000002012 від 07.10.2024 на тимчасово вилучене майно в ході обшуку квартири за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на належні ОСОБА_6 мобільний телефон марки «ОРРО А96» імеі_1: НОМЕР_1 , імеі_2: НОМЕР_2 з сім карткою НОМЕР_3 , планшет «Galaxy Tab А9+», s/n R9TY308Z51R, банківську картку АТ «ПУМБ» НОМЕР_4 та кошти в сумі 239 462,00 грн., із забороною розпорядження та користування ними.
Дане клопотання направлено до Печерського районного суду м. Києваза допомогою засобів поштового зв'язку через Укрпошту 25.09.2025.
На обґрунтування вимог даного клопотання прокурор послався на те, що досудовим розслідуванням установлено, що адвокат ОСОБА_13 , діючи за попередньою змовою із ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , з метою незаконного збагачення, тобто з корисливих мотивів, перебуваючи на території Запорізької області, у період з листопада 2024 року до липня 2025 року організували дії та надавали поради і вказівки, спрямовані на незаконне переправлення через державний кордон України ОСОБА_14 за грошові кошти у сумі 14 000 доларів США.
У вчиненні кримінальних правопорушень, зокрема, причетний ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Так, 24.09.2025 проведено обшук, на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 11.09.2025, за місцем проживання ОСОБА_6 , за адресою: АДРЕСА_1 .
Під час проведення обшуку було виявлено та вилучено належні ОСОБА_6 мобільний телефон марки «ОРРО А96» імеі_1: НОМЕР_1 , імеі_2: НОМЕР_2 з сім карткою НОМЕР_3 , планшет «Galaxy Tab А9+», s/n R9TY308Z51R, банківську картку АТ «ПУМБ» НОМЕР_4 та кошти в сумі 239 462,00 грн.
Вказані документи та речі, мають доказове значення у провадженні, містять ознаки речових доказів, оскільки містять відомості, які можуть бути використані як доказ факту-чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. Оригінали вказаних документів, необхідні для проведення судових експертиз у кримінальному провадженні. Також оригінали електронних засобів необхідні для підтвердження наявності в них інформації, яка має доказове значення, а також виявлення видаленої інформації, шляхом проведення відповідних судових комп'ютерно-технічних експертиз.
24.09.2025 постановою слідчого вилучені речі в ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_6 , за адресою: АДРЕСА_1 визнані речовими доказами.
10.10.2025 ухвалою слідчого судді Печерського районного м. Києва задоволено вказане клопотання прокурора та накладено арешт у кримінальному проваджені №12024000000002012 від 07.10.2024 на тимчасово вилучене майно в ході обшуку квартири за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на належні ОСОБА_6 мобільний телефон марки «ОРРО А96» імеі_1: НОМЕР_1 , імеі_2: НОМЕР_2 з сім карткою НОМЕР_3 , планшет «Galaxy Tab А9+», s/n R9TY308Z51R, банківську картку АТ «ПУМБ» НОМЕР_4 та кошти в сумі 239 462,00 грн., із забороною розпорядження та користування ними.
Задовольняючи дане клопотання, внесене в межах кримінального провадження за № 12024000000002012 від 07.10.2024 за підозрою ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, а також за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України та накладаючи арешт на вказане майно, яке було тимчасово вилучено в ході обшуку квартири за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на належні ОСОБА_6 мобільний телефон марки «ОРРО А96» імеі_1: НОМЕР_1 , імеі_2: НОМЕР_2 з сім карткою НОМЕР_3 , планшет «Galaxy Tab А9+», s/n R9TY308Z51R, банківську картку АТ «ПУМБ» НОМЕР_4 та кошти в сумі 239 462,00 грн., слідчий суддя встановив, що вказане майно, є об'єктами матеріального світу, що відповідають критеріям визначеним ст. 98 КПК України, а саме були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані, як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Вищевказані речі мають значення для встановлення об'єктивної істини у справі, оскільки містять відомості, що можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, у зв'язку з чим постановою вони визнані речовими доказами у кримінальному провадженні.
Слідчий суддя, дійшов висновку про необхідність задоволення клопотання про накладення арешту, з метою запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження та забезпечення збереження речових доказів, що визначено п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України.
З такими висновками слідчого судді колегія суддів погоджується, з огляду на наступне.
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
З ухвали слідчого судді вбачається, що наведені в клопотанні прокурора доводи про накладення арешту на майно перевірялись судом першої інстанції. При цьому були досліджені матеріали судового провадження, а також з'ясовані інші обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо арешту майна.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Арешт на комп'ютерні системи чи їх частини накладається лише у випадках, якщо вони отримані внаслідок вчинення кримінального правопорушення або є засобом чи знаряддям його вчинення, або зберегли на собі сліди кримінального правопорушення, або у випадках, передбачених пунктами 2, 3, 4 частини другою цієї статті, або якщо їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, а також якщо доступ до комп'ютерних систем чи їх частин обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов'язаний з подоланням системи логічного захисту.
При винесенні ухвали судом, у відповідності до вимог ст. 173 КПК України, всупереч твердженням апелянта, були враховані наведені в клопотанні прокурора правові підстави для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також обставини кримінального провадження № 12024000000002012 від 07.10.2024 за підозрою ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, а також за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України та відношення до нього вилученого майна, а тому слідчий суддя обґрунтовано задовольнив клопотання прокурора про арешт майна, з урахуванням наявних для цього підстав, передбачених ст. 170 КПК України.
Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя, всупереч твердженням апелянта обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 131-132, 170-173 КПК України, наклав арешт на вище зазначене майно, з тих підстав, що воно у встановленому законом порядку визнано речовими доказами в рамках вказаного кримінального провадження та відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 168 КПК України тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.
Тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп'ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв'язку для вивчення фізичних властивостей, які мають значення для кримінального провадження, здійснюється лише у разі, якщо вони безпосередньо зазначені в ухвалі суду.
Забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп'ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв'язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об'єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов'язаний з подоланням системи логічного захисту.
Згідно вимог ч. 7 ст. 236 КПК України при обшуку слідчий, прокурор має право проводити вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складати плани і схеми, виготовляти графічні зображення обшуканого житла чи іншого володіння особи чи окремих речей, виготовляти відбитки та зліпки, оглядати і вилучати документи, тимчасово вилучати речі, які мають значення для кримінального провадження. Предмети, які вилучені законом з обігу, підлягають вилученню незалежно від їх відношення до кримінального провадження. Вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.
Крім того, ст. 100 КПК України визначено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України та згідно ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України.
При цьому, арешт майна з підстав передбачених ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов'язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.
Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Тому, з огляду на положення ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України повинно арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
З огляду на наведене та враховуючи, що в засіданні суду першої інстанції ретельно перевірено майно і його відношення до матеріалів кримінального провадження, а також встановлено мету арешту майна відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, а саме збереження речових доказів колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на майно, всупереч твердженням апелянта.
Крім того, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, що може перешкодити кримінальному провадженню, а слідчий суддя, в свою чергу, не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 132, 170 - 173 КПК України, наклав арешт на майно.
Підстав сумніватися в співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження колегія суддів не вбачає. Обставини кримінального провадження на час прийняття рішення вимагали вжиття такого методу державного регулювання як накладення арешту.
Також під час апеляційного розгляду встановлено, що постановою від 23.12.2025 призначено судову комп'ютерну-технічну експертизу, відповідної до якої мобільний телефон марки «ОРРО А96» імеі_1: НОМЕР_1 , імеі_2: НОМЕР_2 з сім карткою НОМЕР_3 є об'єктом її дослідження.
Будь-яких негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, які можуть суттєво позначитися на інтересах інших осіб, колегією суддів не встановлено.
Доводи апеляційної скарги про необґрунтованість накладення арешту на майно є такими, що не відповідають матеріалам провадження. Крім того, слідчим суддею суду першої інстанції накладено арешт на майно відповідно до вимог ст. ст. 132, 167, 170, 173 КПК України на підставі належно досліджених доводів органу досудового розслідування.
Зважаючи на викладене, в сукупності з обставинами провадження, колегія суддів об'єктивно переконана, що слідчий суддя, накладаючи арешт, діяв у спосіб та у межах діючого законодавства, арешт застосував правомірно, а тому доводи апелянта стосовно незаконності ухвали слідчого судді слід визнати непереконливими.
Всі інші зазначені в апеляційній скарзі обставини не є безумовними підставами для скасування ухвали суду.
Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не встановлено.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що арешт майна є тимчасовим заходом забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження, який в подальшому може бути скасований у визначеному законом порядку. У відповідності до вимог ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 ,- без задоволення.
Керуючись ст.ст. 170-173, 307, 309, 376, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду,
Поновити представнику власника майна ОСОБА_6 - адвокату ОСОБА_7 , строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного м. Києва від 10 жовтня 2025 року.
Ухвалу слідчого судді Печерського районного м. Києва від 10 жовтня 2025 року, - залишити без змін, а апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , - залишити без задоволення.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
______________ ________________ __________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4